Постанова

від 28.02.2024 по справі 372/5506/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи 372/5506/23

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/6617/2024

Головуючий у суді першої інстанції Г. В. Висоцька

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

28 лютого 2024 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання Авєлін А. О.

сторони

позивач Козинська селищна рада, в інтересах якої діє Прокурор

відповідач ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 26 грудня 2023 року, постановлену у складі судді Висоцької Г. В., в примішенні Обухівського районного суду Київської області,

у с т а н о в и в :

У листопаді 2023 року Козинська селищна рада, в інтересах якої до суду звернувся Прокурор із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження Козинською селищною територіальною громадою земельними ділянками водного фонду: площею 0,16 га, із кадастровим номером 3223155400:03:040:0129; площею 0,16 га, із кадастровим номером 3223155400:03:040:0130; площею 0,0469 га, із кадастровим номером 3223155400:03:040:0131 шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та повернення цих земельних ділянок Козинській селищній раді.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 01 грудня 2023 року відкрито провадження у справі за позовом Козинської селищної ради, в інтересах якої звернувся до суду Прокурор, до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельними ділянками шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та повернення земельних ділянок.

У грудні 2023 року Козинською селищною радою, в інтересах якої діє Прокурор, подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив забезпечити вищевказаний позов шляхом:

- накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:040:0129 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2450125732231), 3223155400:03:040:0130 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2450139432231, 3223155400:03:040:0131 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2450151532231);

- заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи та здійснювати заходи щодо державної реєстрації речових прав на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223155400:03:040:0129, 3223155400:03:040:0130, 3223155400:03:040:0131 (їх відчуження, оренди, суборенди, поділу та об`єднання, реєстрації об`єктів нерухомості в межах земельних ділянок тощо);

- заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації праві (в тому числі Міністерству юстиції України (ідентифікаційний код юридичної особи 00015622) та його територіальним органам, ДП Національні інформаційні системи (ідентифікаційний код юридичної особи 39787008) виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській, міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам (державним та/або приватним), іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, перелік яких міститься в Законі України; «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спрямовані на зміну, виникнення, перехід, припинення прав власності, реєстрацію обтяжень та арештів, реєструвати заяви в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо: земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:040:0129 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2450125732231), земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:040:0130 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2450139432231), земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:040:0131 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2450151532231).

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 26 грудня 2023 року заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:040:0129 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2450125732231), 3223155400:03:040:0130 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2450139432231, 3223155400:03:040:0131 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2450151532231). Заборонено ОСОБА_1 та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи та здійснювати заходи щодо державної реєстрації речових прав на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223155400:03:040:0129, 3223155400:03:040:0130, 3223155400:03:040:0131 (їх відчуження, оренди, суборенди, поділу та об`єднання, реєстрації об`єктів нерухомості в межах земельних ділянок тощо). Заборониено будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації праві (в тому числі Міністерству юстиції України (ідентифікаційний код юридичної особи 00015622) та його територіальним органам, ДП Національні інформаційні системи (ідентифікаційний код юридичної особи 39787008) виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській, міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам (державним та/або приватним), іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, перелік яких міститься в Законі України; «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спрямовані на зміну, виникнення, перехід, припинення прав власності, реєстрацію обтяжень та арештів, реєструвати заяви в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо: земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:040:0129 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2450125732231), земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:040:0130 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2450139432231), земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:040:0131 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2450151532231).

Не погоджуючись з ухвалою суду про забезпечення позову ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що засоби забезпечення позову, застосовані судом є неспівмірними із заявленими позовними вимогами та їх застосування не обгрунтовано належними доказами. Судом не враховано, що рішення суду за наслідками розгляду данного спору не підлягає примусовому виконанню. Також суд безпідставно застовував до даних правовідносин правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.10.2022 у справі №905/446/22, проте помилково не взяв до уваги висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 10.11.2021 у справі №361/6799/14. Звернув увагу на те, що у порушення норм процесуального права суд розглянув питання про забезпечення позову без повідомлення відповідача про розгляд заяви, поклавши при цьому на нього обов`язок доведення необгрунтованості застосування заявлених позивачем заходів забезпечення позову. Висновки суду про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду не відповідають обставинам справи, оскільки відповідачем не вчинялися дії щодо відчуження нерухомого майна. Зокрема вважає, що заява про забезпечення позову підлягала поверненню, оскільки у ній відсутні відомості про наявність чи відсутність електронного кабінету заявника.

У відзиві на апеляційну скаргу Прокурором зазначено, що доводи апеляційної скарги відповдача є безпідставними, а висновки суду щодо наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову є обгрунтованими, та таке застосування не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном. У зв`язку із неодноразовою зміною цільового призначення спірних земельних ділянок, їх конфігурацій та об`єктів цивільних прав шляхом їх неодноразового поділу і об`єднання виникла необхідність у застосуванні заходів забезпечення позову. На даний час спірні земельні ділянки мають цільове призначення «для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку», що становить ризик реєстрації права власності на нерухоме майно в межах спірних земельних ділянок, що утруднить чи унеможливить повернення державі земельних ділянок водного фонду. Систематичний перепродаж, поділ/об`єднання спірних земельних ділянок додатково свідчить про ризик унеможливлення подальшого виконання судового рішення. Тому просить ухвалу суду від 26.12.2023 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Рябко Є. О. у судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав подану апеляційну скаргу, просив задовольнити на підставі викладених в ній доводів.

Прокурор Карнов А. О. у судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, ухвалу суду просив залишити без змін як законну та обгрунтовану. Вказав, що застосовані судом заходи забезпечення позову співмірні заявленим позовним вимогам.

У судове засідання апеляційного Козинська селищна рада явку свого представника не забезпечила, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила. Будь - яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від Козинської селищної ради не надходило.

З метою дотримання процесуальних строків, колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи за відсутності представника Козинської селищної ради, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду питання про забезпечення позову.

Заслухавши осіб, які з`вилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обрані види забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами та відповідає вимогам закону, а їх застовання не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване нерухоме майно фактично перебуває у володінні власника та обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Проте із такими висновками суду першої інстанції повнстю апеляційний суд погодитися не може, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно положень ч.1 ст 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч. 2 ст. 150 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (постанова Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №331/1255/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17).

Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22.

Тобто, необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову заявник просив суд застосувати такі види забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно - спірні земельні ділянки, належні відповідачу на праві власності, та заборона відповідачу і будь -яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботита здійснювати дії щодо державної реєстрації речових прав на спріні земельні ділянки (їх відчуження, оренди, суборенди, поділу та об`єднання тощо).

Згідно із матеріалами справи ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:040:0129 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2450125732231), земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:040:0130 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2450139432231), земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:040:0131 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2450151532231), рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень зареєстровано 08.09.2021.

Так, заявник просив забезпечити поданий ним позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно - спірні земельні ділчнки, належні відповідачу на праві власності, та заборона відповідачу і будь -яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботита здійснювати дії щодо державної реєстрації речових прав на спріні земельні ділянки (їх відчуження, оренди, суборенди, поділу та об`єднання тощо).

Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що фактично заявник просить вжити заходи забезпечення позову з метою можливості повернення державних земельних ділянок водного фонду, на його думку незаконно переданих у приватну власність органом місцевого самоврядування для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, забезпечення позову є необхідною мірою для гарантування виконання рішення суду в разі, якщо позивач отримає рішення суду на свою користь, але відповідач не виконає цього рішення добровільно.

Загалом заява про забезпечення позову мотивована тим, що спірні земельні ділянки належать до водного фонду та незаконно були передані у приватну власність, змінено їх цільове призначення, конфігурацію, неодноразовий поділ та об`єднання.

Установивши, що між сторонами у справі виник спір щодо права володіння, користування та розпорядження спірними земельними ділянками, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про задоволення позову та призвести до порушення прав і законних інтересів Козинської селищної ради.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції у тому, що вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:040:0129 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2450125732231), 3223155400:03:040:0130 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2450139432231), 3223155400:03:040:0131 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2450151532231) є необхідним та співмірним із заявленими вимогами. Такий захід забезпечення позову забезпечить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в разі задоволення позову, а невжиття такого заходу може істотно ускладнити виконання рішення суду й ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звертається до суду.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, не пересвідчився у необхідності застосування такого виду забезпечення позову як заборона відповідачу і будь -яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи та здійснювати дії щодо державної реєстрації речових прав на спірні земельні ділянки (їх відчуження, оренди, суборенди, поділу та об`єднання тощо), відповідністі цього виду забезпечення позову позовним вимогам. А тому суд безпідставно задовольнив вимоги заявника у вжитті заходів забезпечення позову в цій частині, посилаючись на те, що забезпечення позову у заявлений позивачем спосіб шляхом заборони відповідачу і будь - яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи та здійснювати дії щодо державної реєстрації речових прав на спріні земельні ділянки (їх відчуження, оренди, суборенди, поділу та об`єднання тощо) є співмірним із заявленими позовними вимогами та відповідає вимогам закону.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі. Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору.

Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя та четверта статті 12 ЦПК України).

Суд звертає увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.

Предметом розгляду суду у даній справі є спір з приводу права володіння, користування та розпорядження вказаних у позові земельних ділянок, процесуальною метою забезпечення позову є застосування превентивних заходів, які покликані виключити ризики невиконання рішення суду у випадку задоволення позову, зафіксувати незмінність обставин спірних правовідносин сторін до ухвалення рішення у справі.

Із наданих суду позивачем доказів неможливо встановити, яким чином застосування заборони відповідачу і будь - яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи та здійснювати дії щодо державної реєстрації речових прав на спріні земельні ділянки (їх відчуження, оренди, суборенди, поділу та об`єднання тощо) може гарантувати ефективний захист для позивача та виконання потенційного судового рішення, направленого на задоволення вимог щодо вказаного відповідача.

З урахуванням зазначеного апеляційний суд не може погодитися із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для забезпечення позову шляхом заборони відповідачу і будь - яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи та здійснювати дії щодо державної реєстрації речових прав на спріні земельні ділянки (їх відчуження, оренди, суборенди, поділу та об`єднання тощо), оскільки у матеріалах справи відсутні будь - які докази здійснення будівництва на спірних земельних ділянках, вчинення дій щодо набуття права власності на ці об`єкти нерухомості.

Отже, застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачу і будь - яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи та здійснювати дії щодо державної реєстрації речових прав на спріні земельні ділянки (їх відчуження, оренди, суборенди, поділу та об`єднання тощо) не відповідає приведеним вище критеріям та матеріальним нормам права, такий захід є неспівмірним втручанням у неспростоване на даному етапі справи право відповідача користування земельними ділянками, застосування заходу забезпечення позову вказаний спосіб не може підміняти собою судове рішення по суті спору.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вирішив порушене заявником питання щодо забезпечення позову з порушенням положень цивільного процесуального закону, безпідставно застосувавши заходи забезпечення позову у виді заборони відповідачу і будь - яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи та здійснювати дії щодо державної реєстрації речових прав на спріні земельні ділянки (їх відчуження, оренди, суборенди, поділу та об`єднання тощо).

Апеляційний суд вважає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є накладення арешту на спірні земельні ділчнки, належні відповідачу на праві власності. Такий захід забезпечення позову може гарантувати виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Вказаний вид забезпечення позову колегія суддів вважає ефективним та достатнім заходом захисту прав позивача, оскільки він пов`язаний з предметом позову, співмірний із позовними вимогами Козинської селищної ради.

Колегія суддів зазначає, що згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до приписів ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Враховуючи викладене, оскільки існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, наведений захід забезпечення позову у виді накладення арешту на спірні земельні ділянки відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття такого заходу забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій. Будь-які права інших осіб, що не є учасниками судового процесу, не порушуються у зв`язку із вжиттям такого заходу.

Також слід відмітити, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті спору, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Не можна вважати, що накладення арешту на нерухоме майно відповідача порушує права його власника, оскільки такий вид забезпечення тимчасово обмежує власника у розпорядженні належним йому майном (відчуженні), проте не обмежує його у користуванні цим майном.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що суд не навів обґрунтованих мотивів, з яких дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль, оскільки судом встановлені обставини, що мають значення для вирішення питання про забезпечення позову, надано їм юридичну оцінку та визначено відповідно до них правовідносини. Стороною позивача належними та допустимими доказами доведено, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне на праві власності відповідачу нерухоме майно може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання майбутнього судового рішення, у випадку ухвалення на його користь.

Хибними є доводи апеляційної скарги щодо розгляду заяви про забезпечення позову без виклику відповідача, оскільки приписами статті 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, а тому судом було здійснено розгляд справи в дотриманням норм процесуального права.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо необхідності у поверненні заяви про забезпечення позову з підстав незазначення у ній заявником відомостей про наявність чи відсутність електронного кабінету, оскільки відповідно до п. 1 розд. II Закону № 3200 він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 21.07.2023), та вводиться в дію через 90 днів із дня його опублікування (з 18.10.2023), крім норм, якими вносяться зміни до КАС України та ЦПКУкраїни, зміни до якихнабули чинності через сім місяців із дня опублікування Закону № 3200 (з 20.02.2024). При цьому із заявою про забезпечення позову заявник звернувся до суду у грудні 2023 року, а тому суд першої інстанції вірно вважав, що заява про забезпечення позову відповідає вимогам закону, чинному на час подання заяви.

Доводи апеляційної скарги на спростування заявлених у справі позовних вимог не заслуговують на увагу, оскільки під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

При цьому необхідно зазначити, що застосовані заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер, а за наявності, передбачених законом підстав, відповідач або інші особи, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, мають право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

За таких обставин, враховуючи предмет і підстави позову, характер спірних правовідносин, обраний вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки є співмірним із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав уважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що, в силу положень статей 149-153 ЦПК України, свідчить про часткову обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 26 грудня 2023 року в частині:

- заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи та здійснювати заходи щодо державної реєстрації речових прав на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223155400:03:040:0129, 3223155400:03:040:0130, 3223155400:03:040:0131 (їх відчуження, оренди, суборенди, поділу та об`єднання, реєстрації об`єктів нерухомості в межах земельних ділянок тощо);

- заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації праві (в тому числі Міністерству юстиції України (ідентифікаційний код юридичної особи 00015622) та його територіальним органам, ДП Національні інформаційні системи (ідентифікаційний код юридичної особи 39787008) виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській, міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам (державним та/або приватним), іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, перелік яких міститься в Законі України; «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спрямовані на зміну, виникнення, перехід, припинення прав власності, реєстрацію обтяжень та арештів, реєструвати заяви в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо: земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:040:0129 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2450125732231), земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:040:0130 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2450139432231), земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:040:0131 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2450151532231), скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині.

В іншій частині ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 26 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 21 березня 2024 року.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна