Постанова

від 11.03.2024 по справі 2-1426/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/2777/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 2-1426/11

11 березня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 06 грудня 2023 року, постановлену під головуванням судді Петренко Н.О., у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа № 2-1426/11 від 17.02.2012 року таким, що не підлягає виконанню, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгрофінсервіс», Святошинський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа 2-1426/11 від 17лютого 2012 року таким, що не підлягає виконанню.

Вимоги заяви обгрунтовував тим, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25березня 2011 року у справі № 2-1426/11 стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором № ML-004/030/2008 від 04 лютого 2008 року у розмірі 68 561,84 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22.12.2010 року еквівалентно 545 752,25 грн та судові витрати у справі, а всього 548 334, 20 грн. Рішення набрало законної сили 09 листопада 2011 року.

Зазначав, що солідарний боржник ОСОБА_3 померла, її правонаступником є він, ОСОБА_1 .

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 26 липня 2022 року виконавчий лист щодо солідарного боржника ОСОБА_2 визнано таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 14 грудня 2021 року замінено сторону стягувача з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на правонаступника ТОВ «Украгрофінсервіс».

Вказував, що ним була добровільно погашена заборгованість за кредитним договром у повному обсязі поза межами виконавчого провадження. Товариство «Украгрофінсервіс», як новий кредитор та стягувач, підтвердило, що заборгованість за кредитним договором та рішенням суду у справі № 2-1426/11 відсутня, та товариство не має до ОСОБА_1 жодних претензій фінансового чи майнового характеру.

Станом на 27серпня 2020 року виконавче провадження № НОМЕР_1 завершено та виконавчий лист повернуто стягувачу без відмітки про виконання рішення суду, на даний час на виконанні виконавчі провадження не перебувають, але з нього, як з боржника, стягнуто виконавчий збір.

Так, постановою Головного державного виконавця Святошинського РВДВС у м. Києві ЦМУ (м.Київ) Компанець Р.В. від 09 квітня 2021 року відкрито виконавче провадження № 64388765 про стягнення виконавчого збору у розмірі 53 575,22 грн. Підставою відкриття даного виконавчого провадження є постанова Святошинського РВДВС у м. Києві № НОМЕР_1 від 27серпня 2020 про стягнення виконавчого збору, що була винесена Головним державним виконавцем ОСОБА_4 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 у зв`язку із завершенням виконавчих дій у відповідності до положень п. 1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Заявник вважав, що виконання зобов`язання відбулося повністю поза межами виконавчого провадження і державний виконавець не мав до цього жодного відношення, а відтак, виконавчий збір за виконавчим провадженням не має бути стягнутий з нього- ОСОБА_1 .

Посилаючись на те, що зобов`язання боржника за кредитним зобов?язанням припинилося виконанням поза межами виконавчого провадження на підставі частини 4 статті 543, частини 1 статті 598 ЦК України, заявник ОСОБА_1 просив судвизнати виконавчий лист 2-1426/11 від 17лютого 2012 року, виданий на виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва у справі № 2-1426/11 від 25березня 2011 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»заборгованості за кредитним договором № ML-004/030/2008 від 04 лютого 2008 у розмірі 68 561,84 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22 грудня 2010 року еквівалентно 545 752,25 грн та судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 294,09 доларів США, у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00 грн, а всього 68855,93 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22 грудня 2010 року еквівалентно 548 334, 20 грн та 30 грн, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 06 грудня 2023 року заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа № 2-1426/11 від 17 лютого 2012 року таким, що не підлягає виконанню, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишено без задоволення.

Не погоджуючись із такою ухвалою суду першої інстанції, заявник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 06 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визнати виконавчий лист № 2-1426/11 від 17 лютого 2012 року таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є необгрунтованою, постановлена з порушенням норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 є недоцільним, оскільки ЦПК України зазнав суттєвих змін і з`явились нові матеріальні підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, на які і посилався заявник.

Так, виходячи зі змісту частини 2 статті 432 ЦПК України, для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, суд зобов`язаний встановити, чи є підстави для задоволення такої заяви, і якщо вони є в наявності, зобов`язаний задовольнити таку заяву.

Судом першої інстанціївстановлено, що заборгованість за кредитним договором ML-004/030/2008 від 04 лютого 2008 року за рішенням Святошинського районного суду м. Києва у справі №2-1426/11 від 25березня 2011 року у ОСОБА_1 відсутня.

Обов`язок, що добровільно виконаний боржником поза межами виконавчого провадження, у відповідності до змісту норм статті 432 Цивільного процесуального Кодексу України є матеріально-правовою підставою для визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню.

Вказані підстави для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, зазначені у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 755/15479/14-ц (провадження № 61-1592св17).

Оскільки судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи доведено, що обов`язок ОСОБА_1 за кредитним договором № ML-004/030/2008 від 04лютого 2008 року відсутній, то, на думку заявника, ухвала суду першої інстанції про відмову у визнанні виконавчого листа № 2-1426/11 від 17 лютого 2012 року таким, що не підлягає виконанню, постановлена без дотримання норм матеріального та процесуального права.

Відзиви на апеляційну скаргу від учасників справи - заінтересованих осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрофінсервіс», Святошинського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)не надходили.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України.

В судове засідання, призначене судом апеляційної інстанції, учасники справи не з`явились. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлялись у встановленому законом порядку.

11 березня 2024 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про розгляд справи без участі сторони заявника. Вимоги апеляційної скарги підпримує, просить її задовольнити з підстав, викладених у ній.

У відповідності до вимог статті 128, 130, 211, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25березня 2011 року у справі № 2-1426/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 09 листопада 2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-004/030/2008 від 04лютого 2008 року у розмірі 68 561,84 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22 грудня 2010 року еквівалентно 545 752,25 грн, судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 294,09 доларів США, у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00 грн, а всього 68 855,93 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22 грудня 2010 року еквівалентно 548 334, 20 грн та 30 грн.

Рішення суду у справі № 2-1426/11 набрало законної сили та Святошинським районним судом м. Києва 17 лютого 2012 року видані виконавчі листи на виконання вказаного судового рішення, зі строком пред`явлення до виконання протягом одного року, які подані стягувачем до органу, який здійснює примусове виконання рішень.

24 лютого 2012 року державним виконацем ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1426/11від 17 лютого 2012 року, боржник ОСОБА_3 (а.с. 3 том 2).

Постановою ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1426/11 від 17 лютого 2012 року, боржник ОСОБА_2 (а.с.18 том 3).

З відміток судового виконавця про виконання судового рішення у копії виконавчого листа № 2-1426/11, де боржником є ОСОБА_1 , вбачається, що 25 червня 2014 року та 26 червня 2015 року виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі пункту 9 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення) - а.с. 172 том 2.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Спадщину, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_3 , прийняв її син ОСОБА_1 (а.с. 25-77 том 2).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2013 року у справі №759/15042/13-ц замінено сторону виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 по виконавчому листу №2-1426/11 від 17 лютого 2012 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» боргу за кредитним договором у розмірі 548364, 20 грн. - боржника ОСОБА_3 на її правонаступника ОСОБА_1 (а.с. 95-96 том 2).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06 серпня 2014 року у справі №759/10631/14-ц відмовлено в задоволенні клопотання старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського РУЮ у м. Києві про визнання мирової угоди про закінчення виконавчого провадження, укладеної між боржником та стягувачем в процесі виконання рішення (а.с. 159-160 том 2).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14 вересня 2016 року у справі №2-1426/11 відмовлено в задоволенні клопотання старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського РУЮ у м. Києві про затвердження мирової угоди про закінчення виконавчого провадження, укладеної між боржником та стягувачем в процесі виконання рішення (а.с. 186-187 том 2).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року у справі №2-1426/11 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про видачу дубліката виконавчого листа.

Видано дублікат виконавчого листа у справі №2-1426/11про солідарне стягнення з ОСОБА_3 (правонаступником якої є ОСОБА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»боргу за кредитним договором у розмірі 548 364,20 грн (а.с. 212 том 2).

У поновленні строку для пред?явлення виконавчого листа для виконання, боржник ОСОБА_3 (правонаступником якої є ОСОБА_1 ) відмовлено, про що свідчить ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року у справі №2-1426/11 (а.с. 238-239 том 2).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року замінено сторону стягувача з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (ЄДРПОУ 36789421) на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгрофінсервіс» (код ЄДРПОУ: 35378521) в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором (№2-1426/11) - а.с. 42-43 том 5.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2022 року у справі №2-1426/11 задоволено заяву ОСОБА_2 . Визнано виконавчий лист по справі №2-1426/11 від 17.02.2012 року, що виданий Святошинський районним судом міста Києва, таким, що не підлягає виконанню.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню стосовно боржника ОСОБА_2 є обставини, що свідчать про закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання (а.с. 21-25 том 4).

Оригінал виконавчого листа №2-1426/11 від 17 лютого 2012 року стосовно боржника ОСОБА_2 повернуто до суду першої інстанції (а.с. 47 том 4).

Із долучених заявником ОСОБА_1 до заяви про визнання виконавчого листа № 2-1426/11 від 17 лютого 2012 року таким, що не підлягає виконанню, письмових доказів вбачається, що постановою Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)від 22 грудня 2015 року відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 з виконання виконавчого документ № 2-1426/11 від 17 лютого 2012 року, виданого Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»боргу у розмірі 535 752,25 грн.

На підставі постанови Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)від 27 серпня 2020 року ВП № НОМЕР_1 стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)виконавчий збір у розмірі 53 575,22 грн (а.с. 76 том 4).

Постановою Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)від 27 серпня 2020 року ВП № НОМЕР_1 виконавчий документ № 2-1426/11від 17 лютого 2012 року, виданий Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»боргу у розмірі 535 752,25 грн повернуто стягувачу відповідно до поданої останнім заяви про повернення виконавчого документа - пункт 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

У постанові від 27 серпня 2020 року ВП № НОМЕР_1 зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред?явлений для виконання в строк до 27 серпня 2023 року. Постанову про стягнення виконавчого збору та витрат ВП № НОМЕР_1 від 27 серпня 2020 року виведено в окреме виконавче провадження (а.с. 77 том 4).

09 квітня 2021 року Святошинським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)відкрито виконавче провадження № 64388765 з виконання постанови № НОМЕР_1 від 27 серпня 2020 року, виданої Святошинським РВДВС у м. Києві про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 53 575,22 грн (а.с. 78 том 4).

Відповідно до копії довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрофінсервіс» (замінений стягувач за виконавчим провадженям) про повне погашення заборгованості, яка не містить дати, номеру та відомостей про уповноважену особу, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати довідки, вбачається, що цією довідкою Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгрофінсервіс» підтверджує, що заборгованість за кредитним договором № ML-004/030/2008 від 04 лютого 2008 року та рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2011 року у справі № 2-1426/11у ОСОБА_1 відсутня. Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгрофінсервіс» не має до ОСОБА_1 жодних претензій фінансового чи майнового характеру (а.с. 63 том 4).

Звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого листа № 2-1426/11 від 17 лютого 2012 року таким, що не підлягає виконанню, заявник (боржник за виконавчим провадженням) ОСОБА_1 обгрунтовував свої вимоги тим, що зобов`язання боржника за кредитним зобов?язанням припинилося виконанням поза межами виконавчого провадження на підставі частини 4 статті 543, частини 1 статті 598 ЦК України, а відтак, виконавчий збір за виконавчим провадженням не має бути стягнутий з нього, ОСОБА_1 .

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа № 2-1426/11 від 17 лютого 2012 року таким, що не підлягає виконанню, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що наведені заявником обставини щодо визнання виконавчого листа № 2-1426/11 від 17 лютого 2012 року таким, що не підлягає виконанню, не підпадають під перелічені в цивільному процесуальному законні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Із досліджених судом першої інстанції матеріалів встановлено, що ОСОБА_1 не погоджується з постановоюу ВП № 64388765 від 09 квітня 2021 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 53 575,22 грн. Такі справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до компетенції адміністративних судів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За змістом вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому словосполучення "або з інших причин" стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Правовий аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Із наданих учасниками справи та досліджених судом доказів вбачається, що рішення суду у справі № 2-1426/11про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»заборгованості за кредитним договором № ML-004/030/2008 від 04 лютого 2008 року у розмірі 68 561,84 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22 грудня 2010 року еквівалентно 545 752,25 грн, судових витрат у справі у вигляді судового збору у розмірі 294,09 доларів США, у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00 грн, а всього 68855,93 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22 грудня 2010 року еквівалентно 548 334, 20 грн та 30 грн, набрало законної сили та пред?явлено стягувачем до органу, який здійснює примусове виконання рішень.

З відміток судового виконавця про виконання судового рішення у копії виконавчого листа № 2-1426/11, де боржником є ОСОБА_1 , вбачається, що 25 червня 2014 року та 26 червня 2015 року виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі пункту 9 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення) - а.с. 172 том 2.

Після повернення виконавчого листа № 2-1426/11, де боржником є ОСОБА_1 , вказаний виконавчий лист повторно пред?явлено стягувачем до примусового виконання та постановою Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)від 22 грудня 2015 року відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 з виконання виконавчого документ № 2-1426/11 від 17 лютого 2012 року, виданого Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»боргу у розмірі 535 752,25 грн.

На примусовому виконанні у Святошинському районному відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)виконавчий документ № 2-1426/11 від 17 лютого 2012 року, де боржником є ОСОБА_1 , перебував до 27 серпня 2020 року та на підставі постанови Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)від 27 серпня 2020 року ВП № НОМЕР_1 виконавчий документ № 2-1426/11від 17 лютого 2012 року, виданий Святошинським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»боргу у розмірі 535 752,25 грн повернуто стягувачу відповідно до поданої останнім заяви про повернення виконавчого документа - пункт 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Із вказаної постанови не вбачається, що стягувач звернувся до відділу примусового виконання із клопотанням про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з виконанням боржником ОСОБА_1 рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25березня 2011 року у справі № 2-1426/11та в силу положень Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не наділений компетенцією встановлювати факт відсутності/припинення обов`язку боржника за виконавчим документом у спосіб, не передбачений таким виконавчим документом.

Не є належним доказом на підтвердження факту виконання боржником ОСОБА_1 , як кредитного зобов?язання № ML-004/030/2008 від 04лютого 2008 року, так і судового рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2011 року у справі № 2-1426/11у добровільному порядку поза межами виконавчого провадження і надана заявником (боржником) ОСОБА_1 копія довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрофінсервіс» (замінений стягувач за виконавчим провадженям) про повне погашення заборгованості, оскільки вказана довідка не містить обов?язкових реквізитів документа - дати, номеру та відомостей про уповноважену особу, яка підписала цей документа та має право вчиняти дії від імені юридичної особи.

Отже, відсутні підстави вважати, що кредитне зобов`язання № ML-004/030/2008 від 04лютого 2008 року, на виконання якого судовим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2011 року у справі № 2-1426/11стягнуто заборгованість на користь кредитора, припинено внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником ОСОБА_1 поза межами виконавчого провадження.

Також у матеріалах справи наявна інформація, що в період з дати відкриття виконавчого провадження і до дати повернення виконавчого листа Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2011 року у справі № 2-1426/11державний виконавець виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

Постанова про стягнення виконавчого збору та витрат ВП № НОМЕР_1 від 27 серпня 2020 року виведена в окреме виконавче провадження ВП № 64388765 від 09 квітня 2021 року (а.с. 77, 78 том 4).

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявником ОСОБА_1 при зверненні до суду із заявою про визнання виконавчого листа № 2-1426/11 від 17 лютого 2012 рокутаким, що не підлягає виконанню, не доведено, що ним було добровільно виконано рішення суду до часу видачі виконавчого листа, внаслідок чого його обов`язок припинився, або його обов`язок, як боржника, припинився з інших причин, передбачених положеннями статті 432 ЦПК України, а тому підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відсутні.

Також є обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що заявник ОСОБА_1 фактично не згоден з постановою ВП № 64388765 від 09 квітня 2021 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 53 575,22 грн.

В спірному випадку заявник має захищати свої права шляхом оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій та відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Безпідставними є посилання заявника в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції у справі, яка переглядається, відповідної судової практики Верховного Суду у зазначеній категорії справ, оскільки у кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводизаявника, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони спростовуються сукупністю досліджених при розгляді справи доказів, яким суд першої інстанції надав вірну правову оцінку.

Отже, доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 06 грудня 2023 року є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування немає, а тому апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги не відшкодовуються та покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 06 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді: