Постанова

від 14.03.2024 по справі 756/344/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції: Луценко О.М.

Єдиний унікальний номер справи № 756/344/20

Апеляційне провадження № 22-ц/824/2711/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Нежури В.А., Соколової В.В.,

секретар - Олешко Л.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Шиндлер» про поновлення на роботі, стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, визнання протиправним та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, відшкодування моральної шкоди,

В с т а н о в и в :

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 26 листопада 2018 року між позивачем та ТОВ «Шиндлер» було укладено строковий трудовий договір №HG180094 зі строком дії з 26 листопада 2018 року до 28 лютого 2019 року та наказом №HG180094 про прийняття на роботу від 26 листопада 2018 року його було прийнято на роботу на посаду менеджера із збуту за умовами контракту з встановленням посадового окладу в розмірі 12 425,00 грн.

Після закінчення строку дії трудового договору трудові відносини не припинилися, а отже відповідно до вимог ч. 1 ст. 39-1 КЗпП України вважаються продовженими на невизначений строк.

Позивач вказував, що 20 вересня 2019 року звернувся до директора ТОВ «Шиндлер» ОСОБА_2 зі службовою запискою за допомогою за допомогою у вирішенні виробничого питання. До цього звернення, 19 вересня 2019 року заступник директора зі збуту ТОВ «Шиндлер» ОСОБА_3 зателефонував позивачу та необґрунтовано звинуватив його у самоусуненні від вирішення проблеми, яку він не мав змоги самостійно вирішити за відсутності для цього належного обсягу повноважень та проявив крайню ступінь невдоволення та нестриманості з малозначного приводу - надання позивачем на прохання керівника замовника номера службового телефону ОСОБА_3 . За твердженням позивача вказана конфліктна ситуація стала приводом для безпідставного рішення про його звільнення з роботи.

Пізніше, 24 вересня 2019 року позивач отримав від відповідача письмову пропозицію щодо умов припинення співпраці з терміном дії пропозиції 26 вересня 2019 року. У цій пропозиції було зазначено дату звільнення 30 вересня 2019 року та містився опис умов розірвання трудових відносин щодо підстави звільнення за угодою сторін. Оскільки прозорих та прийнятних умов звільнення за згодою сторін йому запропоновано не було, а на укладення письмової угоди про звільнення позивач не погодився, то звільнення за угодою сторін не відбулось.

Після цього керівництвом відповідача почали вживатися заходи спрямовані на те, щоб зробити умови його роботи в товаристві нестерпними та штучним створенням умов для звільнення примусити його до звільнення з власної ініціативи.

Таким чином, 04 жовтня 2019 року позивача письмово повідомили про рішення керівника про скорочення штату працівників, де, зокрема, зазначено, що відповідно до наказу №GN1900196 від 02 жовтня 2019 року про внесення змін до шатного розкладу та скорочення штату працівників ТОВ «Шиндлер» 04 жовтня 2019 року посада, яку він обіймає підлягає скороченню відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України. А наказом №TR190000030-0314 при припинення трудового договору (контракту) від 09 грудня 2019 року позивача звільнено з роботи з посади менеджера із збуту у зв`язку із скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач вважає звільнення його з роботи протиправним, оскільки жодних змін в організації виробництва та праці на підприємстві не відбулось. На переконання позивача його звільнення з роботи відбулось з особистих мотивів керівника відповідача.

Так, 16 жовтня 2019 року відповідач видав наказ №GN1900207 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , яким оголошено догану. У наказі зазначено, що 22 липня 2019 року позивач надав замовнику комерційну пропозицію з приводу поставки підйомника, в якій нібито містилась недостовірна інформація про строк поставки - 2 тижні, що становить 10 робочих днів, не прийнявши до уваги інформацію щодо строку виготовлення та поставки підйомника замовнику, які нібито зазначили, що вказаний строк поставки становитиме не менше 11 робочих днів, а також не врахував строки оформлення замовлення (запит на завод-виробник, оформлення документів на ввезення в Україну, оплата), що зазвичай забирає додатково 2-3 робочі дні. У вину позивачу, як зазначено в наказі, поставлено те, що позивач не зміг: узгодити умови постачання підйомника Vimec T09 Roby з постачальником та логістичним відділом та надав замовнику недостовірну інформацію щодо строків його поставки; організувати поставку підйомника у встановлений строк; вирішити конфлікту ситуацію та налагодити зв`язок із замовником, що зумовило втрату клієнта та репутаційні і фінансові збитки.

Позивач вважає, що викладене в наказі не відповідає дійсності та не вказує, на вчинення ним дисциплінарного проступку. Жодної недостовірної інформації в комерційній пропозиції, надісланій позивачем замовнику не міститься. Репутаційних збитків підприємство не зазнало, оскільки замовник залишився задоволеним, жодних претензій чи нарікань з його сторони, наскільки відомо позивачу, відповідачу не надходило.

Таким чином, обставини, зазначені в оскаржуваному наказі відповідача є надуманими, підстав для накладення дисциплінарного стягнення у виді догани не було. Окрім того, позивач вказує на порушення строків накладення дисциплінарного стягнення, оскільки відповідач був обізнаний про комерційну пропозицію 22 липня 2019 року, а оскаржуваний наказ винесено 16 жовтня 2019 року.

Також, 14 листопада 2019 року відповідач видав наказ № GN1900232 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, яким оголошено догану останньому.

Викладаючи суть дисциплінарного проступку в оскаржуваному наказі відповідачем зазначено, що позивач: змінив умови договору в усній формі та не зафіксував їх письмово та не закріпив зобов`язання замовника забезпечення ТОВ «Шиндлер» хімічними дюбелями належним чином.

Вказаний наказ позивач вважає протиправним, оскільки дисциплінарного проступку він не вчиняв. Змінити в усній формі умови письмового договору не представляється можливим відповідно до порядку укладення та зміни договорів встановленого законом. У позивача як у менеджера із збуту взагалі відсутні повноваження на укладання господарських договорів чи зміну їх умов. До кола повноважень позивача належить лише проведення попередніх переговорів щодо умов договорів, які можуть бути прийняті чи відхилені керівниками відповідача, які уповноважені на укладення господарських договорів.

Позивач такі попередні переговори проводив, доповів заступнику директора зі збуту та виробництва ТОВ «Шиндлер» ОСОБА_3 . За наявності досягнутих мною домовленостей із замовником, про які позивач належним чином інформував керівництво відповідача жодних перешкод для укладення додаткової угоди до договору з цим замовником не вбачається.

У службовій записці від 12 листопада 2019 року позивач чітко виклав обставини щодо досягнення домовленостей та звернув увагу керівника відповідача на необхідність надання йому доступу до інформації та документів компанії, правильної оцінки його дій та на відсутність у нього повноважень на укладення, зміну договору, розміщення замовлення на заводі. Окрім того, про обставини, на які посилається відповідач в оскаржуваному наказі, як на підстави для накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани, відповідач дізнався більше ніж за місяць до накладення дисциплінарного стягнення.

Окрім того, позивач вказує, що йому не нараховано та не виплачено значну суму коштів за продане ним обладнання, а саме: бонуси, підтверджені керівником за продаж обладнання у вересні 2019 року, за яке надійшли оплати від замовників на суму 984 євро (ЖК Академіка Янгеля 6-7, м. Вінниця, забудовник ТОВ «Вінницябуд», договір №1800222 - 2 одиниці - 382 євро; ЖК Хедвел, м. Трускавець, замовник - ОСОБА_4 , договір №1800207 - 2 одиниці - 404 євро; ТЦ Житомирпродторг, замовник - ТОВ «Житомирпродторг», м. Житомир, договір 18000229 - 198 євро); бонуси за підписаними договорами в жовтні-грудні 2019 року на суму 2 800 євро (офіс, м. Вінниця, вул. Монастирська, замовник ОСОБА_5 , 1 ліфт - 200 євро; БМУ-3, 4 одиниці - 800 євро; загальноосвітня школа Вінниця БМУ-3 - 1 одиниця - 200 євро; замовник ПП Вега Груп, 3 одиниці - 600 євро; магазин Фора - 1 одиниця, 200 євро; ЖК Волошина - 1 одиниця, 200 євро; ТЦ ТЦ Житомирпродторг, 1 одиниця - 200 євро; ТОВ «Вінницябуд», м. Вінниця, вул. Стрілецька, 2 одиниці - 400 євро). Отже, сума заборгованості на день звільнення за продане обладнання за вересень-грудень 2019 року становить 3 784 євро, що станом на 03 січня 2020 року за курсом НБУ становить 103 764,85 грн. Вказані обставини підтверджуються довідкою №Ш0000000019 від 09 грудня 2019 року, виданою позивачу відповідачем.

Також, позивач вважає, що діями відповідача йому завдано моральної шкоди, яка виразилась у моральних стражданнях у зв`язку з порушенням його трудових прав та яку він оцінює в розмірі 100 000,00 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 січня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 січня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відмовляючи позивачу в позові в частині вимог про скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень суд першої інстанції визнав встановленими обставинами вчинення позивачем дисциплінарних проступків, за які його було піддано дисциплінарним стягненням, з посиланням на відповідні пункти Посадової інструкції менеджера зі збуту ТОВ «Шиндлер». Такі обставини не тільки є недоведеними, а навпаки - спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Судом не враховано хронології події та не з`ясовано чи входить до компетенції позивача укладення договору із замовниками. Позивач зазначав, що до його компетенції не входило укладення договорів.

Зазначає, що у вказаному наказі не міститься жодної інформації в чому саме полягав дисциплінарний проступок позивача.

Вказує, що суд дійшов помилкового висновку, що дійсні причини звільнення позивача не підлягають встановленню, а процедура звільнення із зазначених в наказі про звільнення підстав відбулась відповідно до закону.

Апелянт звертає увагу, що суд дійшов неправильного висновку, що премія зазначена в пропозиції роботи, яку отримав і на яку погодився позивач, не є заробітною платою, а є додатковою оплатою, яка застосовується до працівників за певні трудові досягнення, інтенсивність праці, тощо.

За таких обставин, апелянт вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

До Київського апеляційного суду, 30 березня 2023 року, надійшов відзив ТОВ «Шиндлер». Відповідач вважає, що викладені в апеляційній скарзі доводи є помилковими і необґрунтованими, і, відтак - у задоволені такої скарги має бути відмовлено. Відповідач переконаний, що суд першої інстанції належним чином дослідив всі обставини справи, надав правильну оцінку доказам, а тому твердження позивача про порушення його прав не відповідає дійсності.

Також, до Київського апеляційного суду, 01 березня 2024 року, надійшли письмові пояснення відповідача, де він вказує, що твердження позивача, що скорочення штату не відбувалося, не відповідає дійсності і спростовується документами, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

У судове засідання, 14 березня 2024 року, до Київського апеляційного суду з`явились позивач ОСОБА_1 , його представник - адвокат Гаврилюк М.Д. та представник ТОВ «Шиндлер» - адвокат Зінченко І.О.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено, що 14 листопада 2018 року ТОВ «Шиндлер» звернулося письмово до ОСОБА_1 з пропозицією роботи на посаді менеджера із збуту з 26 листопада 2018 року з випробувальним терміном 3 місяці. Згідно даної пропозиції на період з 26 листопада до 31 грудня винагорода складається виключно з базового окладу до податків 12 423 грн, після сплати податків 10 000 грн; на період з 01 січня до 28 лютого базовий оклад доповнюється премією, які після сплати податків становитиме 4 000 грн, таким чином сумарний дохід на цей період до податків 17 392 грн, після сплати податків 14 000 грн.

Пізніше, 26 листопада 2018 року між ТОВ «Шиндлер» та ОСОБА_1 укладено строковий трудовий договір №HG180094, предметом якого є трудові відносини в межах визначених цим договором посадових обов`язків між працівником і підприємством, які з боку останньої реалізуються роботодавцем. Договір набуває чинності з 26 листопада 2018 року на підставі наказу по підприємству та діє до 28 лютого 2019 року.

Наказом (розпорядженням) ТОВ «Шиндлер» №HG180094-0314 від 26 листопада 2018 року ОСОБА_1 прийнято на роботу з 26 листопада 2018 року до 28 лютого 2019 року на посаду менеджера із збуту Відділу збуту з окладом 12 425 грн.

Так, 24 вересня 2019 року ТОВ «Шиндлер» звернулося письмово до ОСОБА_1 з письмовою пропозицією щодо умов припинення співпраці з 30 вересня 2019 року. Опис умов розірвання трудових відносин: звільнення працівника за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП); 100% виплата бонусу за вже реалізовані проекти (по яким було зареєстровано продажу), незважаючи на етап даного проекту та на коефіцієнт участі; 100% виплата бонусу за проекти над якими працював працівник (згідно списку), при умові, що по ним буде зареєстровано продаж до 31 грудня 2019 року включно; надання рекомендаційного листа від роботодавця в особі директора ОСОБА_2 .

Під час розгляду справи в суді першої інстанції учасники справи визнали, що на зазначену пропозицію позивач ОСОБА_1 не погодився.

Пізніше, 04 жовтня 2019 року ТОВ «Шиндлер» попередило менеджера із збуту Відділу збуту ОСОБА_1 про скорочення штату працівників. Як убачається зі змісту попередження у ТОВ «Шиндлер» не виконується план реалізації товарів та послуг, що унеможливлює формування фонду оплати праці у достатньому обсязі, у зв`язку з чим керівництвом підприємства було прийнято рішення про скорочення штату працівників. Також, підприємство повідомило ОСОБА_1 про те, що на даний момент у підприємстві відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані йому для подальшого працевлаштування. У разі виникнення підходящої за кваліфікацією вакансії до закінчення двохмісячного терміну попередження вона буде запропонована у відповідності до чинного законодавства.

Із зазначеним попередженням ОСОБА_1 ознайомився 04 жовтня 2019 року, про що свідчить його підпис на попередженні.

Відповідно до наказу №TR19000003-0314 про припинення трудового договору від 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади менеджера із збуту Відділу збуту на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України «Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку скорочення штату працівників». ОСОБА_1 ознайомлений з наказом 09 грудня 2019 року, при цьому на наказі міститься запис «зі звільненням не погоджуюсь, оскільки скорочення штату не відбулось, змін в організації виробництва і праці також не відбулось».

Відповідно до наказу №GN1900196 від 02 жовтня 2019 року про внесення змін до штатного розкладу та скорочення штату працівників ТОВ «Шиндлер» у зв`язку з невиконанням плану реалізації товарів та послуг протягом І-ІІІ кварталу 2019 року, внаслідок чого неможливо сформувати фонд оплати праці у достатньому обсязі і потребою скоротити витрати на утримання Відділу збуту вирішено з 04 жовтня 2019 року скоротити 1 (одну) штатну одиницю за посадою менеджера із збуту Відділу збуту і виключити її зі штатного розпису на поточний рік; затвердити новий штатний розклад на поточний рік; здійснити порівняльний аналіз кваліфікації та продуктивності праці менеджерів зі збуту; створити спеціальну комісію з метою проведення аналізу продуктивності і кваліфікації праці менеджерів зі збуту в особі заступника директора з виробництва і збуту ОСОБА_3 , менеджера з персоналу ОСОБА_6 та заступника директора з фінансово-економічних питань ОСОБА_7 ; за результатами проведеного аналізу продуктивності і кваліфікації праці менеджерів зі збуту скласти відповідний висновок.

Як убачається з протоколу №1 спеціальної комісії ТОВ «Шиндлер» від 02 жовтня 2019 року вирішено визнати кваліфікацію та продуктивність праці менеджера зі збуту ОСОБА_1 найнижчою: рекомендувати звільнити ОСОБА_1 як працівника, який має найнижчу кваліфікацію та продуктивність праці. До акту додано акт аналізу та продуктивності праці менеджерів зі збуту відділу збуту та висновок спеціальної комісії за результатами аналізу кваліфікації та продуктивності праці менеджерів зі збуту відділу збуту.

Згідно з висновком, складеним 02 жовтня 2019 року за результатами аналізу кваліфікації та продуктивності праці менеджерів зі збуту Відділу збуту ТОВ «Шиндлер», за результатами проведеного кваліфікаційного оцінювання за сукупністю зазначених критеріїв найнижча кваліфікація серед менеджерів із збуту зафіксована у ОСОБА_1 .

Трудовий договір з позивачем був розірваний у зв`язку з із скороченням штату, а саме - посади менеджера із збуту Відділу збуту ТОВ «Шиндлер», про що свідчить копія наказу №TR19000003-0314 від 09 грудня 2019 року.

Відповідно до копії повідомлення щодо скорочення штату працівників від 04 жовтня 2019 року вбачається, що ТОВ «Шиндлер» повідомило позивача про наступне звільнення з посади менеджера зі збуту відповідно до п.1. ч.1 ст.40 КЗпП України. А також, повідомило про те, що у зв`язку з відсутністю вакантних посад ТОВ "Шиндлер" у порядку ч. 1 ст. 40 та ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України не може запропонувати позивачу іншу роботу на підприємстві.

Окрім того, відповідно до бухгалтерської довідки від 26 квітня 2021 року, складеної директором ТОВ «Шиндлер» ОСОБА_2 , з 02 жовтня 2019 року було прийнято рішення про скорочення штату ТОВ «Шиндлер». Як наслідок, після звільнення ОСОБА_1 станом на 10 грудня 2019 року чисельність штатних одиниць менеджера із збуту зменшилася з чотирьох штатних одиниць до трьох.

Частинами 1, 3 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 09 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме : на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції), тощо. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010).

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при звільненні позивача за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату працівників відповідачем була дотримана встановлена трудовим законодавством України процедура звільнення працівника у зв`язку з його розірванням з ініціативи власника або уповноваженого ним органу і правових підстав для визнання незаконним звільнення позивача з посади менеджера із збуту Відділу збуту ТОВ «Шиндлер» немає.

Враховуючи той факт, що відповідачем була дотримана встановлена трудовим законодавством України процедура звільнення працівника, тому відсутні підстави для поновлення позивача на роботі. У зв`язку із цим відсутня і підстава для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка є похідною від вимог про поновлення на роботі.

Як убачається з довідки №Ш0000000019, виданої ТОВ «Шиндлер» 09 грудня 2019 року, ОСОБА_1 працював на посаді менеджера із збуту, дохід за період з 26 листопада 2018 року по 09 грудня 2019 року склав 289 108,08 грн. Зокрема, за вересень 2019 року - 17 392,00 грн, за жовтень 2019 року - 25 377,92 грн, листопад 2019 року - 4 140,95 грн, за грудень 2019 року - 22 768,86 грн.

Відповідно до розрахункового листа за грудень 2019 року ОСОБА_1 нараховано 22 768,86 грн, утримано 4 439,92 грн, до виплати 18 328,94 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини 1 статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено поняття основної заробітної плати. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Згідно зі ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Поняття додаткової заробітної плати визначено як винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат віднесено виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Таким чином, при вирішенні спорів про виплату премій, необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

Премія не є заробітною платою, а є додатковою оплатою, яка застосовується до працівників за певні трудові досягнення, інтенсивність праці тощо.

У письмовій пропозиції роботи від 14.11.2018 ТОВ «Шиндлер» зазначало, що після 3 місяців роботи оклад буде переглядатися згідно результатів роботи під час випробувального терміну, а премія буде вираховуватися по результатам продажів.

Відповідно до п. 1.1.1 Строкового трудового договору №HG180094 від 26 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «Шиндлер» та ОСОБА_1 (далі - строковий трудовий договір), роботодавець зобов`язався виплачувати заробітну плату згідно з умовами, зазначеними в цьому договорі та додатках до нього.

Згідно з п. 3.1, п. 3.2 Строкового трудового договору за виконання посадових обов`язків, передбачених у додатку до цього договору працівнику встановлюється заробітна плата у розмірі 12 425,00 грн (дванадцять тисяч чотириста двадцять п`ять гривень) щомісяця. Розмір заробітної плати може бути збільшеним на підставі додатково укладених сторонами письмових угод до п. 3.1 цього договору.

На виконання ухвали суду про витребування доказів представником відповідача було надано до суду Положення про преміювання працівників ТОВ «Шиндлер», яке є додатком №1 до Колективного договору між Адміністрацією та Радою трудового колективу ТОВ «Шиндлер». Так, з вказаного положення вбачається, що премія за підсумками роботи за місяць, квартал, рік виплачується за наявності фінансової можливості. Сума премії визначається директором Товариства в залежності від обсягу та терміновості завдання тощо. Окрім цього, положенням визначено випадки, коли працівники товариства можуть бути позбавлені премії частково або повністю.

Положення про преміювання визначає лише перелік умов, які можуть бути підставою для нарахування зазначених виплат, а не обов`язок такого нарахування та виплат.

Прийняття рішення про преміювання приймає безпосередньо директор підприємства в межах своїх повноважень, визначених Статутом.

Отже, нарахування та виплата премії можливо тільки за наявності фінансової можливості підприємства та за рішенням керівника товариства. Нарахування премії є правом роботодавця, а не обов`язком.

При цьому, сторонами не надано до суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про обов`язковість нарахування додаткової заробітної плати (премії, бонусів, заохочувальних та/або компенсаційних виплат тощо) позивачу за виконану ним роботу.

З огляду на викладене, Київських апеляційний суд також погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь премії у розмірі 103 764,85 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що Наказом директора ТОВ «Шиндлер» від 16 жовтня 2019 року №GN1900207 оголошено догану менеджеру зі збуту ОСОБА_1 .

Як вбачається з наказу підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача слугувало те, що він не зміг (1) узгодити умови постачання підйомника Vimec T09 Roby з постачальником та логістичним відділом та надав недостовірну інформацію щодо строків його поставки, (2) організувати поставку підйомника замовнику у встановлений термін, (3) вирішити конфлікту ситуацію та налагодити зв`язок із замовником, що зумовило втрату клієнта та репутаційні і фінансові збитки.

З указаним наказом позивач ознайомився 16 жовтня 2019 року о 09.08, про що свідчить його підпис.

Наказом директора ТОВ «Шиндлер» від 14 листопада 2019 року №GN1900237 оголошено догану менеджеру зі збуту ОСОБА_1 .

Як вбачається з наказу підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача слугувало те, що працівник (1) змінив умови договору в усній формі та не зафіксував їх письмово та (2) не закріпив зобов`язання замовника щодо забезпечення ТОВ «Шиндлер» хімічними дюбелями належним чином.

Відповідно до розписки позивача на зазначеному наказі він ознайомився з ним 14 жовтня 2019 року о 17.40 год., вказав, що наказ необґрунтований та з наказом не згідний.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення, як догана.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни.

У відповідності до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Отже, підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення останнім трудової дисципліни. При цьому, закон вимагає, аби факт такого порушення належним чином був зафіксований та дотриманий порядок застосування дисциплінарних стягнень. Крім цього при притягненні працівника до даного виду відповідальності, адміністрація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків.

Як убачається з оскаржуваного наказу від 16 жовтня 2019 року менеджер зі збуту ОСОБА_1 22 липня 2019 року надав замовнику комерційну пропозицію з приводу поставки підйомника Vimec T09 Roby. Згідно пропозиції строк поставки зазначеного обладнання замовнику складає 2 тижні (10 робочих днів). Як зазначено у доповідній записці заступника директора зі збуту та виробництва ОСОБА_3 від 14 жовтня 2019 року надана інформація щодо строків поставки обладнання є недостовірною, оскільки ОСОБА_1 не прийняв до уваги комунікацію з постачальником та логістичним відділом, які зазначили строк виготовлення та поставки підйомника замовнику складатиме 11 робочих днів, що вже є більшим строком ніж строк, зазначений в комерційній пропозиції, а також, ОСОБА_1 не врахував строки оформлення замовлення (запит на завод-виробник, оформлення документів ВЕД, оплата), що зазвичай забирає додатково 2-3 робочих дня

Відповідно до службової записки ОСОБА_1 від 16 жовтня 2019 року, адресованої директору ТОВ «Шиндлер», відповідно до розпорядження №NT1900007 від 15 жовтня 2019 року повідомив, що строк виробництва підйомника Vimec T09 згідно листа від представника заводу Simone Zucchi від 17 липня 2019 року складає 2 дні. Строк поставки в м. Краснопавлівку згідно листа від ОСОБА_8 від 17 липня 2019 року складає 8-9 днів. Потім було досягнуто домовленість з замовником відвантажити обладнання зі складу ТОВ «Шиндлер» в м. Києві. Тобто не було необхідності після розмитнення відправляти підіймач місцевим перевізником в м. Краснопавлівку. Після отримання комерційної пропозиції від заводу виробника одразу була направлена ця інформація заступнику директора із збуту та виробництва ОСОБА_3 та проінформовано термін поставки від ОСОБА_9 (17 липня 2019 року), узгоджено комерційну пропозицію та направлено замовнику.

Згідно з комерційною пропозицією ТОВ «Шиндлер» №6182 від 22 липня 2019 року щодо поставки, монтажу та пусконалагоджування підйомника Vimec T09 Roby строк виконання замовлення складає 2 тижні з дати замовлення обладнання (в залежності від моделі обладнання). Замовником є ТОВ «Дивіком».

Зі службової записки ОСОБА_1 від 20 вересня 2019 року вбачається, що замовлення ТОВ «Дивіком» станом на 20 вересня 2019 року є невиконаним.

Відповідачем надано посадову інструкцію менеджера із збуту відділу збуту і монтажу обладнання ТОВ «Шиндлер», яка затверджена директором ТОВ «Шиндлер» 07 вересня 2017 року (далі - посадова інструкція).

Відповідно до п. 2.1., п. 2.9. посадової інструкції завданнями та обов`язками менеджера із збуту є, зокрема, організація та координація діяльності відповідно до замовлень і укладених договорів, забезпечує постачання продукції, що випускається, споживачам у встановлені терміни в повному обсязі; виконання роботи з укладання договорів на постачання продукції і узгодження умов постачання.

Згідно з п. 4.1. посадової інструкції менеджер із збуту несе відповідальність за невиконання та неналежне виконання своїх посадових обов`язків, передбачених даною посадовою інструкцією у межах, визначених чинним законодавством України про працю.

Судом першої інстанції встановлено, що строк поставки обладнання, а саме підйомника Vimec T09 Roby, зазначений у комерційній пропозиції, складеній позивачем ОСОБА_1 , становить 2 тижні з дати замовлення обладнання (в залежності від моделі обладнання). При цьому, у оскаржуваному наказі про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності зазначено, що надана ОСОБА_1 інформація щодо строків поставки обладнання є недостовірною, оскільки ОСОБА_1 не прийняв до уваги комунікацію з постачальником та логістичним відділом, які зазначили, що строк виготовлення та поставки підйомника замовнику складатиме від 11 робочих днів.

Також, з оскаржуваного наказу вбачається, що позивач не зміг організувати поставку підйомника замовнику у встановлений термін, що є порушенням п. 2.1, 2.9. посадової інструкції.

Оболонський районний суд м. Києва встановив, що оскаржуваний наказ від 16 жовтня 2019 року про накладення на позивача дисциплінарного стягнення відповідає вимогам трудового законодавства, зокрема, в ньому зазначено, коли мало місце і в чому конкретно полягає порушення позивачем трудових обов`язків. Всі складові дисциплінарного проступку відображені у наказі про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а саме: дії позивача щодо неналежного виконання посадових обов`язків, що виразилося в наданні замовнику недостовірної інформації, його вина та причинно-наслідковий зв`язок його дій з наслідками, які виразилися у тому, що замовленні було доставлено не в строк, обумовлений у комерційній пропозиції.

При цьому, позивачем на надано до суду належних та допустимих доказів того, що ним не було вчинено порушення обов`язків, які визначені посадовою інструкцією, та того, що його дії не призвели до втрати репутаційних та/або фінансових збитків.

Як убачається з оскаржуваного наказу від 14 листопада 2019 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 в усній формі погодив нові умови співпраці із замовником, а саме: зміну бетонної шахти на цегляну шахту та не закріпив в договорі між ТОВ «Шиндлер» та змовником положення про те, що саме на замовника покладається обов`язок поставки хімічних дюбелів для монтажу обладнання.

Відповідно до розпорядження №NT190011 від 24 жовтня 2019 року директор ТОВ «Шиндлер» ОСОБА_2 запропонував позивачу надати письмові пояснення з приводу: чому зміна умов договору була здійснена в усній формі та не зафіксована письмово? Яким чином Ви закріпили зобов`язання замовника щодо забезпечення ТОВ «Шиндлер» хімічними дюбелями? На вказаному розпорядженні позивач власноруч написав: «прошу надати мені переписку та копію договору, де вказані зміни умов договору та зазначити в чому саме вони полягають».

Окрім того, відповідно до розпорядження ТОВ «Шиндлер» №NT190012 від 12 листопада 2019 року директор ТОВ «Шиндлер» ОСОБА_2 запропонував позивачу надати письмові пояснення в день отримання даного розпорядження з приводу: чому зміна умов договору була здійснена в усній формі та не зафіксована письмово? Яким чином Ви закріпили зобов`язання замовника щодо забезпечення ТОВ «Шиндлер» хімічними дюбелями? При цьому, вказано, що ненадання письмових пояснень протягом зазначеного вище строку буде розглядатися як відмова від надання таких пояснень про що буде складено відповідний акт. ОСОБА_1 ознайомився з розпорядженням 12 листопада 2019 року о 09.42 год., про що свідчить його підпис на ньому.

Як убачається зі службової записки ОСОБА_1 від 12 листопада 2019 року, адресованої директору ТОВ «Шиндлер», позивач повідомив, що у зв`язку з відсутністю доступу до інформації та документів компанії просить надати копію калькуляції вартості замовленого обладнання та копію договору про який йде мова. Перед замовленням обладнання заступник директора зі збуту та виробництва ОСОБА_3 включив у вартість обладнання вартість хімічних дюбелів для монтажу обладнання. Узгоджує, підписує договір та дає вказівку та розміщення замовлення на заводі безпосередній керівник ОСОБА_3 . Всі дії погоджені з ним

Суд першої інстанції встановив, що позивачем ОСОБА_1 не надано ґрунтовних пояснень з приводу виявлених порушень, які зазначені у розпорядженні директора ТОВ «Шиндлер» ОСОБА_2 №NT190012 від 12 листопада 2019 року

Суд також встановив, що оскаржуваний наказ від 14 листопада 2019 року про накладення на позивача дисциплінарного стягнення відповідає вимогам трудового законодавства, зокрема, в ньому зазначено, коли мало місце і в чому конкретно полягає порушення позивачем трудових обов`язків. Всі складові дисциплінарного проступку відображені у наказі про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а саме: дії позивача щодо неналежного виконання посадових обов`язків, що виразилося в діях позивача (погодження нових умов співпраці із замовником та не закріпив обов`язку замовника щодо поставки хімічних дюбелів), його вина та наявність причинного зв`язку між діями позивача і наслідками (письмовий договір не відображав домовленостей між сторонами).

При цьому, позивачем на надано до суду належних та допустимих доказів того, що ним не було вчинено порушення обов`язків, які визначені посадовою інструкцією.

Таким чином, враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оспорювані накази винесено компетентною особою, в межах його повноважень, в порядку, визначеному законом, за наявності достатніх підстав.

Як регламентує стаття 15 ЦК України, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

Суд звертає увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тобто спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди позивача з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, та з урахуванням передчасності позовних вимог, обґрунтовано відмовлено у їх задоволенні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасуванні відсутні.

Керуючись ст.ст. 141, 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, суд,

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено 21 березня 2024 року.

Головуючий: М.В. Мережко

Судді: В.А. Нежура

В.В. Соколова