Ухвала

від 18.04.2024 по справі 756/344/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції: Луценко О.М.

Єдиний унікальний номер справи № 756/344/20

Апеляційне провадження № 22-з/824/664/2024

П О С Т А Н О В А

(Додаткове судове рішення)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Нежури В.А., Соколової В.В.,

секретар - Кролівець О.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Шиндлер»про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Шиндлер» про поновлення на роботі, стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, визнання протиправним та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, -

В с т а н о в и в :

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із вказаним позовом.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 січня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовну заяву.

Постановою Київського апеляційного суду від 14 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 січня 2023 року залишено без змін.

До Київського апеляційного суду 27 березня 2024 року надійшла заява ТОВ «Шиндлер» про ухвалення додаткового рішення у справі.

У заяві вказує, що, ухвалюючи рішення по справі, суд не вирішив питання розподілу судових витрат, про що відповідач ТОВ «Шиндлер» заявляв у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Просить стягнути з ОСОБА_1 15 000 грн на відшкодування понесених ТОВ «Шиндлер» витрат на правову допомогу під час розгляду справи в апеляційному суді.

Від позивача ОСОБА_1 до суду надішли заперечення щодо стягнення судових витрат. Вказує, що заяву про ухвалення додаткового рішення подано поза межами встановленого законом строку, заявник не заявляв про подання додаткових доказів до закінчення судових дебатів. Зазначає, що розмір заявлених до стягнення витрат необґрунтований та не є співмірним із наданими адвокатом послугами. Просить у задоволенні заяви відмовити.

У судовому засіданні представник ТОВ «Шиндлер» адвокат Зінченко І.О. заяву про стягнення витрат підтримав. Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Гаврилюк М.Д. проти стягнення витрат на правову допомогу заперечили, просили у задоволенні заяви відмовити.

Колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення заяви та ухвалення додаткового судового рішення з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 12 ст. 141 ЦПК України визначено, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Крім цього, пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-6 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Ухвалюючи по справі судове рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 суд не вирішував питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Разом з цим, як видно із матеріалів справи, відповідач ТОВ «Шиндлер»поніс витрати на правову допомогу, пов`язані із розглядом апеляційної скарги ОСОБА_1 .

На підтвердження розміру понесених ТОВ «Шиндлер»витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги суду надано: копію договору №LS-66/06-01/17 про надання юридичних послуг від 06 січня 2016 року, копію додаткової угоди №05 від 20 березня 2023 року, копію акту приймання-передачі виконаних робіт (послуг) №12/03 від 15 березня 2024 року, рахунок на оплату наданих послуг №АО-12/03 від 18 березня 2024 року, платіжну інструкцію №0Ш00001048 про сплату коштів на підставі рахунку №АО-12/03 від 18 березня 2024 року у розмірі 15 000 грн.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Заперечення позивача щодо несвоєчасності подання заяви про ухвалення додаткового рішення суд відхиляє, оскільки судове засідання, в якому була проголошена постанова суду, відбулось 14 березня 2024 року, заяву про ухвалення додаткового рішення направлено на адресу суду 19 березня 2024 року. При цьому, попередній розрахунок судових витрат позивач навів у відзиві на апеляційну скаргу, а акт прийому-передачі виконаних робіт, рахунок за оплату послуг та квитанція про сплату цих послуг датовані після 14 березня 2024 року, що унеможливило подання цих доказів до ухвалення судового рішення.

Апеляційний суд, розподіляючи витрати, понесені ТОВ «Шиндлер» на професійну правничу допомогу, враховує, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення.

Разом з цим, апеляційний суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи предмет спору, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ТОВ «Шиндлер» про стягнення судових витрат та вважає за необхідне прийняти постанову, якою стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Шиндлер» витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн.

Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Керуючись ст.ст.133, 137, 246, 270 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П о с т а н о в и в :

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Шиндлер» про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користьтовариства з обмеженою відповідальністю «Шиндлер» (ЄДРПОУ 32852667) в рахунок компенсації понесених судових витрат на правову допомогу 7000 (сім тисяч гривень) гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено 22 квітня 2024 року.

Головуючий: М.В. Мережко

Судді: В.А. Нежура

В.В. Соколова