Рішення

від 21.03.2024 по справі 340/8871/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/8871/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П. розглядаючи в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 23.10.2023 року звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову №ПШ 014937 від 10.10.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 вказує, що застосовування до нього штрафу у розмірі 8500 грн. є протиправним, з огляду на те, що зважування транспортного засобу відбувалось в динамічному режимі, тобто із порушенням правил зважування, оскільки Методика виконання вимірювання поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі не розповсюджується на транспортні засоби з рідким та сипучим вантажем, або вантажем, що змінює навантажень на осі транспортного засобу в русі. Оскільки здійснювалось перевезення насіння соняшнику, що за своїми характеристиками є сипучим вантажем, то встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу є неможливим. Крім того, позивач вказує, що під час здійснення перевірки 10.08.2023 року, він не був автомобільним перевізником, оскільки згідно з договором оренди транспортного засобу з екіпажем від 09.08.2023 року, він передав в оренду автомобіль із водієм ФОП ОСОБА_2 .

Представник відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області (надалі відповідач) подав відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, в яких просив у задоволенні позову відмовити. Свої доводи обґрунтовував тим, що у ході рейдової перевірки посадовими особами перевірено транспортний засіб позивача та встановлено факт здійснення перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень та без оформлення необхідного дозволу. Водій під час перевірки документів надав ТТН №51 від 08.08.2023 року, автомобільним перевізником у якій вказано саме ОСОБА_1 . За результатами перевірки складений акт. Про час та місце розгляду справ про порушення автотранспортного законодавства підприємству завчасно направлено повідомлення, яке ним отримано, але на розгляд справи позивач не з`явився, заяв про відкладення розгляду справи також не надходило. Чинним законодавством не передбачено виключення з Правил дорожнього руху при перевезенні подільних, у тому числі і сипучих вантажів. Відсутність спеціальної методики для зважування сипучого вантажу не призводить до викривлення даних зважування.

Позивачем подана відповідь на відзив, у якій повторено про те, що позивач не був автомобільним перевізником, оскільки передав у тимчасове користування транспортний засіб іншій особі; відповідач використав при зважуванні транспортного засобу неналежний пристрій.

Рух справи:

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалами Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 року та від 22.02.2024 року у ТОВ ''Концерн Прометей'' витребувані додаткові докази.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 року до ТОВ ''Концерн Прометей'' застосовано штраф.

Дослідивши доводи наведені сторонами у заявах по суті справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі позивач) зареєстрований як фізична особа-підприємець 11.11.2019, 24460000000008248 одним із видів діяльності якого вказано 49.41 вантажний автомобільний транспорт (основний) (а.с.126-127).

Посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, на автомобільній ділянці М-15 12 км + 125 проводилась рейдова перевірка, під час якої був зупинений транспортний засіб марки Renaut Blumha НОМЕР_1 , який було зважено вимірювальним приладом та встановлено порушення габаритно-вагових норм, що підтверджується копією чеком зважування.

За результатом зважування посадовими особами складено акт №АВ 002372 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 10.08.2023 року, довідку №0062953 від 10.08.2023 року, якими зафіксовано перевищення навантаження на ствроєну вісь при нормі 24 зафіксовані показники 26,04 (а.с.60-61).

Також, за наслідками перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР016593 від 10.08.2023 року, яким зафіксовано порушення, передбачене абз.14 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" перевищення встановленої законодавством габаритно-вагових норм від 5% до10% при перевезенні подільного вантажу (а.с.59).

Повідомлення про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який був призначений на 19.09.2023 року, направлено позивачу поштою 07.09.2023 року, що підтверджується копію фіскального чеку та отримано підприємством (а.с.65).

В подальшому, згідно повідомлення розгляд справи був перенесений на 10.10.2023 року (а.с.66), яке позивач отримав 04.10.2023 року (а.с.67).

Позивач направив письмові пояснення на розгляд справи від 05.10.2023 року (а.с.69-70) у яких повідомив про те, що 09.08.2023 року передав в оренду транспортний засіб, а тому 10.08.2023 року при перевезенні вантажу не був автомобільним перевізником.

Отримавши письмові пояснення відповідач склад акт про відсутність серед додатків письмового пояснення позивача копії договору оренди транспортного засобу з екіпажем від 09.08.2023 року (а.с.76).

Розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, начальник Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області виніс постанову №ПШ04937 від 10.10.2023 року, якою на підставі частини 1 абзацу 14 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 8500 грн. (надалі спірне рішення, а.с.58).

Отже правомірність винесення спірного рішення є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до частини сьомої статті 6 Закон України "Про автомобільний транспорт" Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту.

Частинами 14, 17, 18 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (надалі - Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Пунктами 21, 22 Порядку №1567 передбачено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Досліджуючи складені перевіряючими особами за наслідком зважування документи суд дійшов висновку, що перевищення максимального навантаження прийшлось на задню (строєну) вісь.

Одним із доводів щодо протиправності спірного рішення вказано на відсутність спеціальної методики для зважування сипучого вантажу та невідповідне зважувальне обладнання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Згідно визначень, наведених у пункту 2-4, 6-7 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами;

"Вимірювання" (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., N 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.

Місце здійснення габаритно-вагового контролю-спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю.

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно із пунктом 18 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію № 02-84-08.

За результатом зважування чек із відповідними даними зважування генерується автоматично, а відтак після зважування водій транспортного засобу був обізнаний з встановленням перевищенням вагових норм про що ним було підписано акт перевірки.

Згідно з абзацами 1, 2 частини 7 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Частиною 10 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що на території України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює: контроль наявності, видачу дозвільних документів на виконання перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично виконується; контроль за виконанням автомобільними перевізниками вимог міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень; контроль технічного, санітарного та екологічного стану транспортних засобів, що впливає на безпеку руху та екологічну ситуацію; контроль за дотриманням перевізниками вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення; контроль та нагляд за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки на автомобільному транспорті та правил перевезення небезпечних вантажів; контроль внесення перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами України; перевірку транспортно-експедиційної документації на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідач надав суду копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №ПМ018404523, чинного до 19.07.2024 року (а.с.78).

Відповідно до частин 1, 4, 5 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України.

Судом установлено, що спірною постановою до позивача, як до автомобільного перевізника, застосовано адміністративно-господарський штраф згідно з абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Цією нормою передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" наведені такі визначення:

- автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

- великоваговий транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження;

- дозвіл узгодження умов та режимів перевезень - додатковий дозвіл, що видається уповноваженими органами на проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу.

Діючі нормативно-правові акти не передбачають окремі порядки зважування наливних та насипних вантажів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Частиною 3 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" установлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Як передбачено частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух", з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" встановлено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (надалі - Правила №30), які встановлюють єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Пунктом 3 Правил №30 визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 визначено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: а) зовнішніх габаритів…; б) фактичної маси…; в) навантаження на вісь: на одинарну вісь максимальне значення для автомобільних доріг державного значення 11,5 тон.

Згідно з пунктом 4 Правил №30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" через центри надання адміністративних послуг.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (надалі - Порядок №879), а також ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

За визначеннями, наведеними у пункті 2 Порядку №879:

- великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки;

- габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів;

- документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу;

- дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами", після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.

Згідно з пунктами 3, 6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до пункту 21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту. Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 року №1007/1207, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 року за №215/24992, затверджено Порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування (надалі - Порядок №1007/1207).

Пунктом 2 Порядку №1007/1207 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух", "Про автомобільні дороги", "Про міліцію", Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879.

Згідно з пунктом 3 Порядку №1007/1207 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю зокрема: 1) визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; 3) здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року №422; 4) видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); 5) складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; 9) при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку; 10) у разі відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовують до автомобільних перевізників адміністративно-господарські штрафи, визначені статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі Правила №363), які визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Позивач у ході судового розгляду справи не спростував факт перевищення вагових параметрів, зафіксованих у чеці зважування та у складених актах та довідці від 10.08.2023 року.

Зважаючи на те, що параметри цього великовагового транспортного составу (контейнеровозу) перевищили нормативно допустимі вагові параметри більш 2%, то відповідно до ч.4 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги", п.4 Правил №30, обов`язковим документом для руху такого транспортного составу автомобільними дорогами мав бути відповідний дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції перевізнику після внесення ним плати за проїзд у розмірі, визначеному за ставками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування".

При цьому відсутність такого дозволу становить неможливість/заборону здійснення перевезення вантажу з перевищенням вагових норм.

Отже у ході розгляду справи доведено факт вчинення позивачем як автомобільним перевізником господарського правопорушення, передбаченого абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Так, згідно пункту 2.3 2.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568 (надалі Правила перевезень вантажів) за фізичним станом вантажі можуть бути твердими, рідкими і газоподібними.

За наявністю тари вантажі підрозділяються на ті, для яких тара потрібна і для яких вона не потрібна.

За способом вантаження і розвантаження вантажі бувають: штучними, сипучими, навалочними і наливними.

Такі вантажі як швидкопсувні, небезпечні, антисанітарні та живі - мають свої специфічні властивості.

В залежності від маси, габаритів одного вантажного місця та специфіки вантажі підрозділяються на такі, перевезення яких здійснюється: за цими правилами і за спеціальними правилами (великовагові, великогабаритні, небезпечні).

Позивачем здійснювалось перевезення сипучого вантажу, а тому водій мав організовувати рух автомобільного транспорту (розміщення вантажу, швидкість руху тощо), недопускаючи зсуву вантажу на одну вісь.

Суд зауважує, що саме перевищення вагових параметрів на одну вісь (будь-яку) під час руху автомобіля (в динаміці) спричиняє руйнування дорожнього покриття дороги, саме за це встановлена відповідальність. Суд зауважує, що в контексті п.22.5 Правил дорожнього руху перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі. Крім того, законодавець врегулював питання переміщення вантажу (також і в разі гальмування) як то похибка у 2%, а також обов`язок перевізника вживати дій щодо закріплення вантажу під час перевезень. При цьому матеріалами справи підтверджено факт недотримання відповідачем габаритно - вагових норм на вісь, яке становить 24,34%.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду №803/1540/16 від 24.07.2019 року.

У постанові Верховний Суд від 22 грудня 2021 року у справі № 420/3371/21 зазначив таке, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документу про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Крім того, позивач вказує, що він не був автомобільним перевізником, а тому до нього не може бути застосований штраф. Такі доводи суд відхиляє, як безпідставні, з огляду на таке.

Позивач надає копію договору оренди транспортного засобу з екіпажем (водієм) від 09.08.2023 року, укладеного з ФОП ОСОБА_2 , акт прийому-передачі транспортного засобу з екіпажем №1 від 09.08.2023 року та акт прийому-передачі транспортного засобі з екіпажем №2 від 28.08.2023 року (а.с.18-21).

У письмових поясненнях від 05.10.2023 року позивач вказує, що ТТН №51 від 08.08.2023 не може братись до уваги, оскільки вона визначала зовсім іншу господарську операцію іще до передачі транспортного засобу іншій особі (а.с.69).

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України14.10.97 № 363 (надалі Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Пунктом 11.1 Правил №363 визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Відповідно до пунктів 11.3 11.5 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Автомобільним перевізником у ТТН №51 від 08.08.2023 року вказаний ОСОБА_1 (а.с.63). Саме цю ТТН, як документ, який супроводжував перевезення вантажу наданий водієм ОСОБА_3 перевіряючим особам.

Водій ОСОБА_3 в акті №АР016593 від 10.08.2023 року у графі ''пояснення водія про причини порушень'' вказав, що заперечує, не знав про навантаження на строєну вісь 26.04т (а.с.59). При цьому, інших документів чи вказівок про іншу ТТН водієм не зазначено.

Суд ухвалами від 09.01.2024 року та від 22.02.2024 намагався встановити коли ж саме за ТТН №51 від 08.08.2023 року була здійснена поставка кукурудзи, проте ТОВ ''Концерн Прометей'' не надало витребуваних доказів. При цьому, і позивач в силу приписів статті 77 КАС України, не надало доказів коли ж саме була здійснена поставка до ТОВ ''Концерн Прометей'' кукурудзи за вказаною ТТН (ні договору, ні доказів оплати, ні акту виконаних робіт, ні ТТН із печаткою та датою ТОВ ''Концерн Прометей'' про отримання вантажу).

Верховний Суд, аналізуючи положення законодавства про автомобільний транспорт у постанові від 19.10.2023 року по справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

ТТН №51 від 08.08.2023 року, надана водієм під час рейдової перевірки, містить усі необхідні реквізити для встановлення належного автомобільного перевізника. Водій ОСОБА_3 є найманим працівником саме позивача, перевірка здійснювалась саме на трасі М-15 перед містом Ізмаїл (яке вказано у ТТН 53 від 08.08.2023). В акті перевірки №АР016593 у розділу виявлених порушень вказано про перевезення вантажу кукурудзи. Саме цей вид товару вказано у ТТН №51 від 08.08.2023 року.

Відповідно до пунктів 13.1 13.2 Правил №363 перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.).

ТТН №51 від 08.08.2023 року містить печатку вантажовідправника та уповноваженої особи у графі про передачу вантажу та наявний підпис водія, який прийняв вантаж (а.с.63). Водночас, у графі ''здав водій'' та ''прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)'' відсутні підписи як водія, який повинен був у разі завершення перевезення здати вантаж та відповідно мала б бути відпис/печатка уповноваженої особи, яка повинна була прийняти вантаж. Вказане дає підстави суду дійти висновку, що саме при транспортуванні вантажу (до його передачі вантажоотримувачу) була надана ця ТТН перевіряючим особам.

Вищевказані обставини опосередковано підтверджуються правомірність винесення спірної постанови.

Суд зазначає, що за своєю правовою природою адміністративно-господарський штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт є видом адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування до суб`єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності (ст.ст. 216, 217, 238, 239 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Згідно з частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Позивачем у ході судового розгляду не спростовано виявлений факт перевезення 10.08.2023 року ним як автомобільним перевізником вантажів транспортом з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм. Також позивачем не доведено, що при перевезенні вантажу ним як автомобільним перевізником отримано дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищували нормативні, або те, що він звертався до уповноваженого підрозділу Національної поліції за отриманням такого дозволу, що виключало б його відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Аналізуючи вищеописане, суд дійшов висновку, що з метою збереження автомобільних доріг від руйнування через значні навантаження на дорожнє покриття, встановлено заборону перевезення подільних вантажів транспортними засобами та їх составами, що перевищують вказані параметри фактичної маси та навантаження на вісь (осі). У разі перевезення подільних вантажів вагові параметри не повинні перевищувати вищезазначені межі, а якщо останні мають більші значення, то видача дозволів на участь у дорожньому расі транспортних засобів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні, також не допускається.

Відповідачем доведено правомірність спірної постанови №ПШ014937 від 10.10.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу, натомість позивачем не спростовано факт вчинення ним порушення законодавства про автомобільний транспорт. Тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні його позовних вимог, підстави для присудження йому понесених судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Героїв Маріуполя, 102, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25004) про визнання протиправною та скасування постанови.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК