Повістка

від 21.03.2024 по справі 400/2541/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/2541/22

Перша інстанція: суддя Марин П.П.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення до постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2024 року по справі №400/2541/22,

В С Т А Н О В И Л А:

В проваджені П`ятого апеляційного адміністративного суду перебувала справа за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Миколаївській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення боргу у розмірі 453117,84 грн та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, податкової вимоги.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 453117,84 грн - відмовлено. Зустрічний адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 22 червня 2021 року №0032319-1304-1428. В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено.

08.03.2024 року до апеляційного суду від представника ОСОБА_1 адвоката Тимошина Юрія Володимировича надійшла заява про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, а саме: 4531,18 грн сплаченого судового збору та 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Витрати на правову допомогу складаються з 10 000 грн за вивчення рішення суду першої інстанції, підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу та 20 000 грн гонорар успіху.

18.03.2024 від Головного управління ДПС у Миколаївській області до суду надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, яке обґрунтоване тим, що заявлена сума не є співмірною із обсягом наданої роботи та складністю справи, тому розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути зменшено.

Розглянувши подану позивачем заяву, перевіривши матеріали адміністративної справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове її задоволення з наступних підстав.

Питання ухвалення додаткового судового рішення регулюються ст.252 КАС України.

Відповідно до ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Виходячи із аналізу вказаної норми, чинним законодавством передбачений виключний перелік підстав для постановлення додаткового рішення. У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

При цьому, додаткове рішення може бути винесене на підставі лише тих доказів, які були досліджені під час судового розгляду та не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмету спору.

Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частині третій статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частиною першою статті 138 КАС України передбачено встановлення судом розміру витрат, пов`язаних, зокрема, з підготовкою справи до розгляду, на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому за змістом частин п`ятої - сьомої статі 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування таких витрат за умови їх підтвердження належними доказами.

На підтвердження розміру витрат зі сплати професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи №400/2541/22 позивачем надані копія договору №О-23/0502-01 від 02.05.2023 року про надання правової допомоги, акт приймання-передачі послуг з описом робіт №0014 від 29.01.2024 року, платіжну інструкцію від 27.02.2024 року на суму 10 000 грн.

Відповідач у клопотанні просив зменшити розмір судових витрат, зазначаючи, що заявлена до відшкодування сума є неспіввісною зі складністю даної справи та становить надмірний тягар для апелянта.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, вимоги процесуального закону не ставлять у залежність можливість розподілу судових витрат від надання доказів їх понесення учасником справи. Визначальною обставиною є факт отримання правової допомоги під час судового розгляду.

В даному випадку, фактичним підтвердженням отримання позивачем правової допомоги під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції є відзив на апеляційну скаргу, який складено та подано представником ОСОБА_1 адвокатом Тимошиним Ю.В.

При цьому ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи «Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№ 2)» (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.

Таким чином, на суд покладаються вимоги не тільки формально дослідити умови виконання договору про надання правової допомоги, а й встановити співмірність визначеної суми з урахуванням індивідуальних обставин кожної справи.

З огляду на вказане у суду апеляційної інстанції наявні підстави для надання оцінки співмірності заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу, що корелюється з прецедентною практикою ЄСПЛ.

В свою чергу, колегія суддів визначає, що компенсація витрат на правничу допомогу за рахунок суб`єкта владних повноважень не повинна розглядатись особою як сатисфакція за порушені права та нести надмірне фінансове навантаження на бюджет.

Заявляючи до відшкодування 10 000 грн заявник вказав, що відповідна сума є сплатою за подання відзиву на апеляційну скаргу.

Судова колегія враховує, що наданий відзив на апеляційну скаргу за суттю та змістом є ідентичним до зустрічної позовної заяви, а розгляд справи в суді апеляційної інстанції здійснювався в порядку письмового провадження, без особистої участі представника заявника.

Враховуючи надані докази правничої допомоги адвоката в суді апеляційної інстанції, з урахуванням дотримання вимог співмірності та обґрунтованості розміру витрат на оплату послуг адвоката, складності виконаної адвокатом роботи, колегія суддів вважає, що співмірним розміром судових витрат пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу є 3000 грн (три тисячі гривень).

Щодо заявленого до відшкодування «гонорару успіху» у розмірі 20 000 грн, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3.7 договору про надання правової допомоги гонорар успіху, тобто набрання законної сили рішенням суду про відмову у задоволенні позову ГУ ДПС про стягнення податкового боргу у сумі 453 117,84 грн становить 20 000 грн.

Суд не заперечує, що за наслідком апеляційного перегляду даної справи суд відмовив у задоволенні позову ГУ ДПС про стягнення податкового боргу у сумі 453 117,84 грн. В той же час, колегія суддів відхилили всі наведені представником ОСОБА_1 доводи, а мотиви прийняття постанови ґрунтувались на абсолютно іншій правовій позиції.

Таким чином, відмова у стягненні з ОСОБА_1 податкового боргу не може розглядатись як наслідок успішних дій адвоката, тому колегія суддів не вбачає підстав для стягнення на користь заявника гонорару успіху.

Стосовно вимоги про стягнення з ГУ ДПС у Миколаївській області 4531,18 грн судового збору, колегія суддів зауважує, що вказана сума вже стягнута з апелянта при ухвалені постанови.

Отже, за наведених підстав подана заява представника позивача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.132,139,252,321,322,325,328 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Заяву адвоката Тимошина Юрія Володимировича про розподіл судових витрат задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Миколаївській області (ЄДРПОУ ВП 44104027) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу при апеляційному перегляді рішення суду у розмірі 3 000 грн (три тисячі гривень).

В задоволенні іншої частині заяви відмовити.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя:К.В.Кравченко