Постанова

від 20.03.2024 по справі 380/17417/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/17417/23 пров. № А/857/22107/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Ільчишин Н. В.,

Шевчук С. М.,

з участю секретаря судового засідання Ханащак С. І.,

представників позивача Панчука Ю. Г, Кузбита В. С.,

представника відповідача Жука Р. Ю.,

представників третіх осіб Смотрича Д. В., Макарчука Ю. Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Транспортник» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року (прийняту в м. Львові суддею Кухар Н. А.; дата складення ухвали в повному обсязі не вказана) з питань забезпечення позову в адміністративній справі № 380/17417/23 за позовом Малого приватного підприємства «Транспортник» до Управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації, Обласного конкурсного комітету з розгляду конкурсних пропозицій та прийняття рішення про визначення переможця конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, що не виходить за межі території області Львівської обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Львівська обласна (військова) державна адміністрація, Дрогобицька районна військова (державна) адміністрація, Бориславська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сігма», Товариство з обмеженою відповідальністю «Транссіті», про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2023 року Мале приватне підприємство «Транспортник» (далі також - МПП «Транспортник», Підприємство, позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило суд:

- визнати дії Управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації щодо оголошення конкурсу з перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Львівської області (внутрішньообласні маршрути) у газеті «Ратуша» від 21 - 27 червня 2023 року № 23 (2146) на об`єктах конкурсу № 18 маршрут № 165 Борислав АС (школа № 5) - Дрогобич АС, № 21 маршрут № 168 Борислав (вул. Коваліва) - Східниця, № 25 маршрут № 176 Трускавець АС - Східниця протиправними;

- скасувати рішення обласного конкурсного комітету з розгляду конкурсних пропозицій та прийняття рішення про визначення переможця конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, що не виходить за межі території області Львівської обласної державної адміністрації1 від 14 жовтня 2023 року (протокол № 2 від 14.09/03.10.2023) в частині визначення Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Сігма» переможцем конкурсу на автобусний маршрут № 165, ТОВ «Транссіті» на автобусних маршрутах № 168 та № 176;

- скасувати наказ начальника управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації від 13.10.2023 № 55 «Про визначення перевізників-переможців конкурсу з перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути)» в частині визначення переможцями конкурсу на маршрутах № 165 Борислав АС (школа № 5) - Дрогобич АС ТОВ «Сігма», № 168 Борислав (вул. Коваліва) - Східниця та № 176 Трускавець АС - Східниця ТОВ «Транссіті»;

- визнати недійсними договори на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, укладені з переможцями конкурсу ТОВ «Сігма» від 17.10.2023 за № 48/23 та ТОВ «Транссіті» від 17.10.2023 за №№ 46/23, 47/23;

- судові витрати стягнути з Управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації.

14 листопада 2023 року представник позивача подав заяву про забезпечення позову, у якій просив:

- зупинити дію та виконання умов договору від 17.10.2023 № 48/23 з перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області, укладеного управлінням транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації з ТОВ «Сігма» на автобусний маршрут № 165 до набрання законної сили рішення у цій справі;

- зупинити дію та виконання умов договору від 17.10.2023 № 46/23 з перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області, укладеного управлінням транспорту' та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації з ТОВ «Транссіті» на автобусний маршрут № 168 до набрання законної сили рішення у цій справі;

- зупинити дію та виконання умов договору від 17.10.2023 № 47/23 з перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області, укладеного управлінням транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації з ТОВ «Транссіті» на автобусний маршрут № 176 до набрання законної сили рішення у цій справі;

- заборонити ТОВ «Сігма» (ЄДРПОУ 30444945) здійснювати перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області на автобусний маршрут № 165 Борислав АС (школа № 5) - Дрогобич АС до набрання законної сили рішення у цій справі;

- заборонити ТОВ «Транссіті» (ЄДРПОУ 32161270) здійснювати перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області на автобусний маршрут № 168 Борислав (вул. Коваліва) - Східниця до набрання законної сили рішення у цій справі;

- заборонити ТОВ «Транссіті» (ЄДРПОУ 32161270) здійснювати перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області на автобусний маршрут № 176 Борислав АС (школа № 5) - Дрогобич АС до набрання законної сили рішення у цій справі.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у задоволенні заяви МПП «Транспортник» про забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи в забезпеченні позову, суд першої інстанції вказав на відсутності для цього належних підстав, а також те, що зупинення дії договорів та заборона вчиняти дії, які є наслідком проведення конкурсу з перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Львівської області, що проводився від імені територіальної громади, вжиття заходів забезпечення позову не допускається, що відповідає приписам частини шостої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погодившись із зазначеною ухвалою, її оскаржило МПП «Транспортник», яке вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права та з помилковим застосуванням норм матеріального права. Тому, з урахуванням вимог апеляційної скарги, просило ухвалу суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги, з покликанням на норми законодавства, фактичні обставини справи та судову практику Верховного Суду, обґрунтовано загалом тим, що Підприємство забезпечує перевезення пасажирів на вказаних вище маршрутах відповідно до чинного договору на перевезення. А намагання зі сторони ТОВ «Сігма» та ТОВ «Транссіті» фактично виконати оскаржені договори, за наявності працюючого на законних підставах перевізника в особі МПП «Транспортник» призводить до транспортного колапсу в цих напрямках, соціальної напруженості, конфліктів між водіями та пасажирами. Також суд першої інстанції не надав оцінки доводам позивача щодо очевидної протиправності дій та рішень відповідача щодо оголошення та проведення конкурсу на вказані маршрути, а також помилково дійшов висновку про неможливість забезпечення позову з огляду на частину шосту статті 151 КАС України. Наведене дає підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову також може в майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача. Невжиття заходів забезпечення позову призведе до погіршення майнових інтересів та прав Підприємства, оскільки з`їзд його автобусів з визначених маршрутів призведе до простою водіїв та їх подальше звільнення, у зв`язку з відсутністю на підприємстві роботи та оплати праці, а також простою автобусного транспорту, що може виразитися на їхньому технічному стані. І на час виконання рішення суду, в разі задоволення позову, необхідно буде відновлювати порушені права, такі як пошук водіїв, відновлення та ремонт автобусів, котрі простоювали в час не здійснення перевезення на спірних маршрутах. Встановлення таких заходів забезпечення позову до вирішення судом спору в цій справі відповідає предмету позову; не зумовлює фактичне вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища Підприємства до завершення розгляду справи.

Надалі апелянтом було долучено до матеріалів справи копію рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року в цій справі, яким позов МПП «Транспортник» було задоволено частково.

У судовому засіданні представники апелянта підтримали вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просять апеляційну скаргу задовольнити. Представники відповідача та третіх осіб, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За приписами статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (частини четверта - шоста статті 154 КАС України).

Відповідно до статті 151 КАС України, якою визначено види забезпечення позову, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову; що є очевидними ознаки протиправності рішення; з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, висловленим, зокрема, у постановах від 29.01.2020 у справі № 640/9167/19, від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18 та від 17.04.2019 у справі № 705/4587/17.

В абзаці другому пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» вказано, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Згідно з Рекомендацією NR (89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, де вказано, що рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Досліджуючи питання очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, колегія суддів зауважує, що такі повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом.

Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті, яке фактично ґрунтується на тих самих аргументах, які покладені в підстави позову, є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 14 січня 2022 року в справі № 160/10672/21.

З огляду на викладене, посилання апелянта на очевидні ознаки протиправності оскаржуваного розпорядження є підставою заявленого позову, така обставина підлягає дослідженню лише під час судового вирішення справи, а відтак їх дослідження і вирішення під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову буде свідчити про правову позицію суду (створить правову преюдицію) до вирішення цього спору по суті.

З приводу покликань апелянта на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, колегія суддів зауважує, що позивач не обґрунтував належними та достовірними доказами його доводів про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі, а також не вказав, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення його прав.

Позивач зазначає те, що невжиття заходів забезпечення позову зумовить настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності.

Проте, вказана обставина не може бути підставою для задоволення позову, позаяк при цьому необхідно досліджувати обставини справи з приводу законності укладених з позивачем договорів на перевезення та фактично визнання їх чинними, з чим не погоджуються інші учасники справи і вказана обставина є спірною та не може бути вирішена в порядку забезпечення позову.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову із запропонованої підстави фактично є вирішенням спору по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій зокрема у постанові від 21.10.2021 у справі № 640/7985/21.

Також відповідно до частини шостої статті 151 КАС України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Так як позивач просить зупинити дію договорів та заборонити вчиняти дії, які є наслідком проведення конкурсу з перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Львівської області, що проводився від імені територіальної громади, вжиття заходів забезпечення позову не допускається.

Решта доводів апеляційної скарги на законність рішення суду першої інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не потребують додаткового аналізу.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції в тому, що відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову та правомірність відмови суду першої інстанції у їх задоволенні.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Транспортник» залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року з питань забезпечення позову в адміністративній справі № 380/17417/23 без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді Н. В. Ільчишин С. М. Шевчук Постанова складена у повному обсязі 20 березня 2024 року.