Ухвала

від 19.07.2024 по справі 380/17417/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 липня 2024 року

м. Київ

справа № 380/17417/23

адміністративне провадження № К/990/25371/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Прокопенко О.Б., перевіривши касаційну скаргу Малого приватного підприємства «Транспортник» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі №380/17417/23 за позовом Малого приватного підприємства "Транспортник" до Управління транспорту та зв`язку Львівської обласної Державної адміністрації (правонаступником якого є Департамент дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації), Обласного конкурсного комітету з розгляду конкурсних пропозицій та прийняття рішення про визначення переможця конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, що не виходять за межі території Львівської області Львівської обласної державної адміністрації, треті особи: Львівська обласна державна (військова) адміністрація, Дрогобицька державна (військова) районна адміністрація Львівської області, Бориславська міська рада Львівської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссіті", Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігма", про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство "Транспортник" звернулось до суду з позовом до Управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації, Обласного конкурсного комітету з розгляду конкурсних пропозицій та прийняття рішення про визначення переможця конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, що не виходить за межі території Львівської області Львівської обласної державної адміністрації, треті особи: Львівської обласної (військової) державної адміністрації, Дрогобицької районної державної (військової) адміністрації, Бориславської міської ради, ТОВ «Сігма», ТОВ «Транссіті», в якому (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просило суд:

- визнати дії Управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації щодо оголошення конкурсу з перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Львівської області (внутрішньообласні маршрути) у газеті «Ратуша» від 21-27 червня 2023 року №23 (2146) на об`єктах конкурсу №18 маршрут №165 Борислав АС (школа №5) - Дрогобич АС, №21 маршрут №168 Борислав (вул. Ковадіва) - Східниця, №25 маршрут №176 Трускавець АС - Східниця протиправними;

- скасувати рішення обласного конкурсного комітету з розгляду конкурсних пропозицій та прийняття рішення про визначення переможця конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, що не виходить за межі території області Львівської обласної державної адміністрації від 14 жовтня 2023 року (протокол №2 від 14.09/03.10.2023) в частині визначення ТзОВ «Сігма» переможцем конкурсу на автобусний маршрут №165, ТзОВ «Транссіті» на автобусних маршрутах №168 та №176;

- скасувати наказ начальника управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації від 13 жовтня 2023 року №55 «Про визначення перевізників-переможців конкурсу з перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути)» в частині визначення переможцями конкурсу на маршрутах №165 Борислав АС (школа №5) - Дрогобич АС ТзОВ «Сігма», №168 Борислав (вул. Коваліва) - Східниця та №176 Трускавець АС - Східниця ТзОВ «Транссіті»;

- визнати недійсними договори на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, укладені з переможцями конкурсу ТзОВ «Сігма» від 17 жовтня 2023 року №48/23 та ТзОВ «Транссіті» від 17 жовтня 2023 року №46/23, №47/23;

- судові витрати стягнути з Управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації щодо оголошення конкурсу з перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Львівської області (внутрішньо обласні маршрути) у газеті "Ратуша" від 21-27 червня 2023 року №23 (2146) на об`єктах конкурсу №18 маршрут №165 Борислав АС (школа №5) - Дрогобич АС, №21 маршрут №168 Борислав (вул. Коваліва) - Східниця, №25 маршрут №176 Трускавець АС - Східниця.

Скасовано наказ начальника управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації від 13 жовтня 2023 року №55 "Про визначення перевізників-переможців конкурсу з перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території області (внутрішньо обласні маршрути)" в частині визначення переможцями конкурсу на маршрутах №165 Борислав АС (школа №5) - Дрогобич АС ТзОВ "Сігма", №168 Борислав (вул. Коваліва) - Східниця та №176 Трускавець АС - Східниця ТзОВ "Транссіті".

Визнано недійсними договори на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, укладені з переможцями конкурсу ТзОВ "Сігма" від 17 жовтня 2023 року №48/23 та ТзОВ "Транссіті" від 17 жовтня 2023 року №46/23, №47/23. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.

01 липня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Малого приватного підприємства «Транспортник» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі №380/17417/23.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що доводи касаційної скарги викладені у спосіб, який унеможливлює встановити по якій саме підставі оскаржуються судові рішення в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Скаржник підставою касаційного оскарження судового рішення визначає пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, вказуючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм пункту 14-1 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 (далі - Правила №176) та пункту 4-1 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 року №1081 (далі - Порядку №1081) та можливості застосування до спірних правовідносин абзацу другого пункту 29 Порядку № 1081.

Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.

Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому, варто ураховувати, що вирішуючи такі спори, суди застосовують положення статей в залежності від обставин, установлених у кожній конкретній справі.

Водночас скаржником не наведено належних обґрунтувань щодо порушення судом апеляційної інстанції пункту 14-1 Правил № 176, пунктів 4-1 та 29 Порядку №1081.

Касаційна скарга не містить об`єктивних мотивів щодо необхідність висновку Верховного Суду щодо цих норм саме у цій справі, оскільки вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції надав оцінку спірним рішенням на відповідність критеріям, визначеним статтею 2 КАС України.

Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги в контексті наявності/відсутності передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави переважно зводяться здебільшого до оцінки встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Наведені норми є загальними, а касаційна скарга не містить об`єктивних мотивів щодо їхнього неправильного застосування судом апеляційної інстанції та необхідність висновку Верховного Суду щодо цих норм, за обставин, установлених судом саме у цій справі.

При цьому, у касаційній скарзі відсутні доводи на спростування висновку суду апеляційної інстанції, а інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, цитування норм законодавства, з посиланням на обставини справи, що свідчать про переоцінку доказів у справі, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Суд указує, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а відповідач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.

З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками суду щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Малого приватного підприємства «Транспортник» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі №380/17417/23 за позовом Малого приватного підприємства "Транспортник" до Управління транспорту та зв`язку Львівської обласної Державної адміністрації (правонаступником якого є Департамент дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації), Обласного конкурсного комітету з розгляду конкурсних пропозицій та прийняття рішення про визначення переможця конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, що не виходять за межі території Львівської області Львівської обласної державної адміністрації, треті особи: Львівська обласна державна (військова) адміністрація, Дрогобицька державна (військова) районна адміністрація Львівської області, Бориславська міська рада Львівської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссіті", Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігма", про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.Б. Прокопенко