Постанова

від 21.03.2024 по справі 260/4297/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/4297/23 пров. № А/857/20845/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівГінди О.М., Затолочного В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БАР АВТО» до відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

суддя (судді) в суді першої інстанції Плеханова З.Б.,

час ухвалення рішення 10:49:19,

місце ухвалення рішення м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення 05 жовтня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

29 травня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БАР АВТО» (далі ТзОВ «БАР АВТО») звернулось в суд з адміністративним позовом до відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило: визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 008082 від 11 травня 2023 року; визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 008090 від 11 травня 2023 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 11 травня 2023 року щодо нього винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 008082, згідно з якою стягнуто штраф у розмірі 34000,00 грн за порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі Закон № 2344-ІІІ). Вказує, що зазначену постанову прийнято на підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 18 квітня 2023 року № 020507, яким встановлено, що перевізник не забезпечив водія документами, передбаченими ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутня роздруківка на паперовому носії обліку режимів праці та відпочинку водія ОСОБА_1 до цифрового тахографа за 18 квітня 2023 року. Вважає, що така постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки відповідальність за таке порушення передбачена абзацом 11 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ, а не абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону № 2344-11, як невірно зазначив суб`єкт владних повноважень при винесенні постанови.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року роз`єднано позовні вимоги у справі № 260/4297/23, виділивши у самостійне провадження позовну вимогу про визнання протиправною та скасування постанови відділу державного нагляду (контролю у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 008082 від 11.05.23 року.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 008082 від 11 травня 2023 року, прийняту начальником відділом державного нагляду (контролю) в Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено вичерпний перелік документів, які повинен мати при виконанні міжнародних перевезень вантажів резидент України. Натомість, частина 8 статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» містить положення про обов`язки водія, а не є продовженням переліку документів, які повинен мати резидент-перевізник. Встановлене порушення фактично полягало у відсутності у водія роздруківки з даними цифрового тахографа на паперовому носії про роботу та відпочинок водія за 18 квітня 2023 року. Суд першої інстанції констатував, що нормами статті 60 Закону № 2344-ІІІ, а саме абзацами 6 та 11 частини 1, передбачено різні види відповідальності: за відсутність документів, передбачених статтею 53 Закону, та пов`язаних із роботою тахографа, що в свою чергу, за наявності доведеності вчиненого порушення є різними по своїй суті порушеннями та тягнуть за собою накладення адміністративно-господарських штрафів за окремими пунктами та в різних розмірах. Під час перевірки не встановлено відсутність одного з документів, передбачених статтею 53 Закону №2344-ІІІ, необхідних для міжнародних перевезень. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Відділом державного нагляду (контролю) у Закарпатській області безпідставно застосовано до позивача відповідальність, передбачену абзацом 6 частини першої статті 60 Закону № 2344-III - за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34000 грн).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що в межах цієї справи перевізник надав транспортний засіб VOLVO НОМЕР_1 для здійснення міжнародного перевезення водію ОСОБА_1 , однак, водій ОСОБА_1 не користувався особистою карткою водія, натомість у тахографі була зареєстрована картка водія ОСОБА_2 . З огляду на вказане вважає, що позивач не дотримався вимог законодавства щодо належної організації перевезень, оскільки не оформив належним чином індивідуальну картку водія для тахографу. Вказує, що посадові особи Державної служби з безпеки на транспорті дотримались Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), провели її відповідно до встановлених вимог та строків, а також прийняли обґрунтоване рішення відносно виявленого порушення.

У разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 18 квітня 2023 року посадові особи Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті здійснили рейдову перевірку транспортного засобу марки «VOLVO», державний номер НОМЕР_1 , який належить ТзОВ «БАР АВТО».

За результатами перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 18 квітня 2023 року № 020507, яким встановлено, що водій ОСОБА_1 здійснював міжнародні перевезення згідно СМR 9500035. Під час перевірки виявлено, що перевізник не забезпечив водія документами, передбаченими ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутня роздруківка на паперовому носії обліку режимів праці та відпочинку водія ОСОБА_1 за 18.04.2023 р., у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», ч.1 абз. 6 «Виконання резидентом або нерезидентами України міжнародних перевезень вантажів без документів, перелік яких визначено статтею 53 цього Закону», а саме відсутня роздруківка на паперовому носії до цифрового тахографа водія ОСОБА_1 за 18.04 на т/з НОМЕР_1 (а.с.9).

Вказаний акт містить підпис про ознайомлення із вказаним актом водія ОСОБА_1 .

До Акту додано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , належного ТзОВ «БАР АВТО», CMR, роздруківка на паперовому носії обліку режимів праці та відпочинку водія ОСОБА_3 за 18 квітня 2023 року.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 11 травня 2023 року начальником Відділу державного нагляду (контролю) в Закарпатській області прийнято постанову № ШП 008082 про застосування до ТзОВ «Бар Авто» адміністративно-господарського штрафу, за порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у розмірі 34000,00 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05 квітня 2001 року (далі Закон № 2344-III, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону № 2344-ІІІ, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною 12 статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до частин 14, 17 статті 6 Закону № 2344-III, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі Порядок № 1567).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1567, рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

В силу вимог пункту 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно з пунктами 26, 27 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Частиною 1 статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Згідно з частиною 3 статті 53 Закону при виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати:

дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення;

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях);

білетно-облікову документацію; схему маршруту.

Законом № 4621-VI від 22 березня 2012 року статтю 53 було доповнено частиною восьмою:

Водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані:

- допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті,

-надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти,

- а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Згідно з абзацом 6 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за:

виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас абзацом 11 частини першої статті 60 Закону № 2344-III передбачено застосування до автомобільних перевізників адміністративно-господарського штрафу за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень:

- без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами)

- або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проаналізувавши наведені норми, колегія суддів зазначає, що статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено вичерпний перелік документів, які повинен мати при виконанні міжнародних перевезень вантажів резидент України: 1) дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; 2) дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків; 3) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; 4) сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; 5) документи на вантаж.

Натомість, частина 8 статі 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» містить положення про обов`язки водія, а не є продовженням переліку списку документів, які повинен мати резидент-перевізник.

Згідно з пунктом 1.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385 (далі за змістом - Інструкція № 385), її вимоги поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Згідно з пунктами 3.3, 3.6 Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема:

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу;

- заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР,

- або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

З 20 грудня 2010 року набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01 липня 1970 року в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

З акту перевірки від 13 квітня 2023 року № АР030041, на підставі якого до позивача застосовано штраф спірною постановою від 11 травня 2023 року № ПШ 008082, слідує, що під час перевірки транспортного засобу - марки «VOLVO», д.н.з. НОМЕР_1 , встановлено порушення статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме у водія ОСОБА_1 відсутня роздруківка на паперовому носії обліку режимів праці та відпочинку до цифрового тахографа.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вказаний транспортний засіб був обладнаний цифровим тахографом. В свою чергу, встановлене порушення фактично полягало у відсутності у водія роздруківки з даними цифрового тахографа на паперовому носії про роботу та відпочинок водія за 18 квітня 2023 року.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що зазначене порушення тягне за собою відповідальність, визначену абзацом 11 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III, якою визначено, що за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку передбачено штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (680 грн).

При цьому, у Акті перевірки не фіксувались порушення щодо не допуску до цифрового тахографа у вказаному транспортному засобі.

Враховуючи зазначене суд апеляційної інстанції констатує, що нормами статті 60 Закону № 2344-ІІІ, а саме абзацами 6 та 11 частини 1, передбачено різні види відповідальності: за відсутність документів, передбачених статтею 53 Закону, та пов`язаних із роботою тахографа, що в свою чергу, за наявності доведеності вчиненого порушення є різними по своїй суті порушеннями та тягнуть за собою накладення адміністративно-господарських штрафів за окремими пунктами та в різних розмірах.

Покликання скаржника на те, що водій ОСОБА_1 не користувався особистою карткою водія, натомість на паперовому носії даних тахографу міститься прізвище водія ОСОБА_4 , з огляду на що позивач не дотримався вимог законодавства щодо належної організації перевезень, не створює правових підстав для притягнення позивача до відповідальності саме згідно абзацу 6 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ, оскільки вказаною нормою передбачено відповідальність за відсутність відповідних документів, а не за їх оформлення (чи наповненість змісту).

Колегія суддів наголошує, що під час перевірки не встановлено відсутність одного з документів, передбачених статтею 53 Закону №2344-ІІІ, необхідних для здійснення міжнародних перевезень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що Відділом державного нагляду (контролю) у Закарпатській області безпідставно застосовано до позивача відповідальність, передбачену абзацом 6 частини першої статті 60 Закону № 2344-III - за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34 000 грн). При цьому факту відсутності у водія документів, передбачених частиною 3 статті 53 Закону № 2344-ІІІ, не встановлено.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що постанова від 11 травня 2023 року № ПШ 008082, прийнята Відділом Укртрансбезпеки в Закарпатській області з помилковим застосуванням вимог законодавства, за відсутності фактичних підстав для притягнення перевізника до відповідальності, передбаченої абзацом 6 частини першої статті 60 Закону № 2344-III, тому підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року у справі № 260/4297/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 21 березня 2024 року.