Рішення

від 20.03.2024 по справі 149/2211/23

ХМІЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 149/2211/23

Провадження №2/149/60/24

Номер рядка звіту 31

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.03.2024 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Войнаревича М. Г.,

при секретаріПаламарчук Л. В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 , його представника - адвоката Панчини П. Є.,

представника відповідача - адвоката Коваля Т. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки, пені та судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки, пені та судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,2260 га, розташованої на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області. Згідно договору оренди землі від 20.02.2011 вищезазначена ділянка була передана в оренду відповідачці ОСОБА_2 . Договір було укладено строком на 10 років. Після закінчення строку оренди землі, а саме 05.12.2022, позивач його не пролонгував, оскільки відповідачем не було проведено оплату за оренду землі.

До 2022 року відповідачем вчасно проводились розрахунки і за останні три роки відповідач платила орендну плату в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки, розмір орендної плати становив біля 20000 гривень.

Наприкінці 2022 року позивач відмовився продовжувати договір оренди земельної ділянки з відповідачкою, яка не виплатила орендну плату за останній рік оренди. Тому позивач просить стягнути з відповідачки розмір орендної плати, пеню, моральну шкоду та судові витрати.

Ухвалою суду від 18.07.2023 у справі відкрито загальне позовне провадження та відповідачці надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 21.11.2023 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

13.12.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідачки зазначає, що відповідачка позовні вимоги не визнає, вважає їх необгрунтованими та безпідставними. Також представник відповідача вказує, що відповідно до фіскального чеку АТ "Укрпошта" від 16.12.2021 ФОП ОСОБА_2 сплатила позивачу, шляхом поштового грошового переказу 20300 грн, зазначена сума платежу включала в себе орендну плату за 2021 та 2022 роки, яка виходячи з умов договору оренди та нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 2021 рік (165927 грн.) - 3% становила 4977 грн. 81 коп. на рік, тобто - 9555 грн. 62 коп. за 2 роки, а також сплатила завдаток, згідно усної домовленості між сторонами про переукладання договору оренди після закінчення терміну його дії на наступний період, починаючи з 2023 року в розмірі 10344 грн. 38 коп. Позивач в позовній заяві вказав на те, що в подальшому він відмовився переукладати договір оренди з відповідачем. Отже, будь-яка заборгованість відповідачки перед позивачем зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 20.02.2011, зареєстрованим у відділі Держкомзему у Хмільницькому районі 05.12.2012 відсутня. Натомість, позивач внаслідок недобросовісних дій, без будь-яких правових підстав, на сьогодні володіє грошовими коштами відповідачки в сумі 10344 грн. 38 коп. А тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

09.01.2023 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача

заперечує факт розрахунку за 2022 рік. Тому просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_3 підтримують позовні вимоги і просять їх задовольнити, посилаючись на обставини, що містяться в позові та наданих суду документах.

Представник відповідача - адвокат Коваль Т. І. в судовому засіданні позовні вимоги не визнає та заперечує проти задоволення позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Згідно договору оренди землі від 20.02.2011 ОСОБА_1 передав в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 4,2260 га, кадастровий номер земельної ділянки 0524881200:04:003:0003. Договір було укладено строком на 10 років (а.с. 20-27 )

У договорі оренди землі зазначено наступне:

- Пункт 9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становила на день укладення договору 1619 грн. 04 коп.

- Пункт 10. Орендна плата вноситься у такі строки: до 01 грудня кожного року.

- Пункт 12. Розмір орендної плати переглядається раз на 3 роки.

Витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-9923296342023 від 28.06.2023 підтверджено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0524881200:04:003:0003 становить 165927,56 грн. (а.с. 18 )

В підтвердження позовних вимог позивачем надані суду докази отримання від відповідача ОСОБА_4 орендної плати за 2019 рік в розмірі 17077 грн. 40 коп. та за 2020 рік - в розмірі 17085 грн. 43 коп. (а.с.88, 89)

Також суд враховує виплачену орендну плату за 2021 рік в розмірі 20300,00 грн., яка надіслана ОСОБА_1 поштовим переводом відповідно до квитанції від 16.12.2021 року (а.с.80)

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що орендна плата по договору оренди землі від 20.02.2011, зареєстрованого 05.12.2012 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 4,2260 га, кадастровий номер земельної ділянки 0524881200:04:003:0003, в період 2019-2021 роки, з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земель, проводилась відповідачем з розрахунку 10 - 12 відсотків від нормативної грошової оцінки землі.

Листом Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області від 09.02.2023 № 01.2-17/223 також підтверджено, що старостою Вишеньківського старостинського округу Кирилюком О. та діловодом ОСОБА_5 було проведено бесіду з ОСОБА_2 , в результаті якої з`ясовано, що орендар ОСОБА_2 розрахувалась з орендодавцем ОСОБА_1 по 2021 рік. За 2022 рік розрахунок має бути проведений по приїзді ОСОБА_1 в с. Вишенька Хмільницького району Вінницької області (а.с. 16).

Посилання відповідача на те, що в дану суму входить орендна плата за 2021, 2022 роки в сумі 9555,62 грн., оскільки орендна плата за рік, враховуючи те, що позивач не надав суду додаткових угод про зміну розміру орендної плати, тому вона становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 2021 рік 165927 грн. - 4977,81 грн., а також ніби то в дану суму зарахована орендна плата в сумі 10344,38 грн. на наступний період, починаючи з 2023 року, в разі переукладення договору оренди земельної ділянки після закінчення терміну його дії на наступний період, суд сприймає критично, оскільки такі пояснення надані з метою ухилення відповідача від оплати орендної плати.

Також суд критично відноситься до листа - відповіді Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області № 5016/222/01-2023 від 28.04.2023 на звернення ОСОБА_6 з приводу не виплати коштів за оренду земельної ділянки, в якому зазначено, що за презультатами перевірки було встановлено, відповідно до квитанції від 16.12.2021 року ОСОБА_2 розрахувалась із ОСОБА_1 за 2021 та 2022 рік (а.с. 17), тобто посадові особи .Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області безпідставно зробили такий висновок про оплату ОСОБА_2 коштів на майбутній період.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями ч. 1ст. 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У ч. 1ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (п. 3 ч. 1ст. 3 ЦК України).

Тлумачення п. 3 ч. 1 ст.3 та ст. 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Згідно із ч. 1ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За змістом ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Відповідно дост. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. При цьому розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п.288.4 ст. 288 ПК України).

Статтею 288.5 ПК України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. За приписами ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

З усіх наведених вище положень ПК України та Закону України «Про оренду землі» вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений в договорі оренди. ПК України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме договором оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.

За положеннями ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що спір між сторонами полягає виключно у виконанні п. 10 договору оренди землі від 20.02.2011, вякому зазначено, що орендна плата вноситься у такі строки: до 01 грудня кожного року.

З приводу зазначення представником відповідача у судовому засіданні щодо відсутності внесених письмових змін до договору, суд враховує, що перегляд розміру орендної плати один раз в три роки передбачено умовами договору. Та обставина, що такі зміни не відображені письмово у вигляді окремої додаткової угоди до договору не впливає на вказані вище обставини, які свідчать про досягнення згоди сторонами щодо такої умови.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на коритсь позивача ОСОБА_1 невиплаченої орендної плати за 2022 рік по договору оренди землі від 20.02.2011, зареєстрованому 05.12.2012 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 4,2260 га, кадастровий номер земельної ділянки 0524881200:04:003:0003, підлягають задоволенню в повному обсязі.

В пункті 14 договору оренди землі від 20.02.2011 року зазначено, що у разі несвоєчасного внесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1 % невиплаченої суми за кожен день прострочення, тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 4673,73 грн. (19911.30 грн. х 0,1 відсоток х 243 дні = 4673,73) підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 5000 грн., то суд вважає що слід відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено в чому полягають його моральні страждання і чому саме в такій сумі він оцінив завдану йому моральну шкоду.

Витрати пов"язані з наданням професійної правничої допомоги та з оплатою судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного, ст. ст. 13, 14, 21, 24, 141 ЗУ "Про оренду землі", 93, 141 ЗК України, ст. ст. 526, 626 - 628, 632, 651 ЦК України, керуючись ст.ст. 137, 142, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрованої за адресою по АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ):

- орендну плату за 2022 рік в розмірі 19911,30 грн.;

- пеню в розмірі 4673,73 грн.;

- судові витрати пов`язані із оплатою судового збору в розмірі 1073,60 грн.;

- витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги в розмірі 2500 грн.;

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 22.03.2024 року.

Суддя Михайло ВОЙНАРЕВИЧ