Постанова

від 17.06.2024 по справі 149/2211/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 149/2211/23

Провадження № 22-ц/801/1236/2024

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Войнаревич М. Г.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 рокуСправа № 149/2211/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),

суддів Копаничук С. Г., Оніщука В. В.,

розглянув у порядку письмовогопровадження справу № 149/2211/23 за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки, пеню, моральної шкоди,

за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 20.03.2024, ухвалене у складі судді Войнаревича М. Г. в приміщенні суду в м. Хмільник, повний текст рішення складено 22.03.2024, -

в ст ан о в и в :

11.07.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (вх № 8014) до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки, пені, моральної шкоди, в якому просив : стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на свою користь : оренду плату в розмірі 19911,30 грн, пеню в розмірі 4673,73 грн, моральну шкоду в розмірі 5000 грн, судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1073,60 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,2260 га, кадастровий номер 0524881200:04:003:0003, розташованої на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

20.02.2011 вищезазначена ділянка позивачем була передана в оренду приватному підприємцю ОСОБА_2 згідно договору оренди землі. Між сторонами було погоджено, серед іншого, наступні умови в договорі оренди землі : орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, у розмірі 3 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що становить на день укладення договору 1619,04 грн; орендна плата вноситься до 1 грудня кожного року; розмір орендної плати переглядається раз 3 роки; у разі несвоєчасного внесення орендної плати у строки визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1 відсотки невиплаченої суми за кожен день прострочення; договір було укладено строком на 10 років (пункт 9, 11, 12, 14 договору).

Після закінчення строку оренди землі, а саме 5.12.2022, позивач його не пролонгував, оскільки відповідачем не було проведено оплату за оренду землі. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки і саме цей розмір підлягав застосуванню відповідачем при оплаті за договором оренди землі.

До 2022 року відповідачем вчасно проводились розрахунки і за останні три роки відповідач платила орендну плату в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки, розмір орендної плати становив більше 21000 грн. Наприкінці 2022 року позивач відмовився продовжувати договір оренди земельної ділянки з відповідачкою, яка не виплатила орендну плату за останній рік оренди.

Таким чином, відповідно до чинного законодавства розрахунок орендної плати за 2022 рік має становити 19911,30 грн (розрахунок 165927 (нормативно грошова оцінка земельної ділянки) х 12 % = 19911,30 грн). Розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати відповідачем становить 4673,73 грн (розрахунок 19911,30 х 0,1 = 19,11 грн. Період прострочення з 1.12.2022 по 1.08.2023 становить 243 днів; 19.11 х 243 = 4673,73 грн).

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 20.03.2024 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 орендну плату за 2022 рік в розмірі 19911,30 грн., пеню в розмірі 4673,73 грн; судові витрати пов`язані із оплатою судового збору в розмірі 1073,60 грн.; витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги в розмірі 2500 грн.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2 ) подано апеляційну скаргу (вх. № 4184) /а. с. 120-121/, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповноту з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Також відповідач просить відшкодувати судові витрати на правничу допомогу в розмірі 7500 грн та судовий збір в розмірі 1610,40 грн.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що між сторонами договору оренди землі від 20.02.2011 було погоджено, що розмір орендної плати становить 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Суд першої інстанції не взяв до уваги відсутність укладення між сторонами додаткових угод до договору оренди від 20.02.2011 про збільшення розміру орендної плати.

Судом не взято до уваги те, що відповідно до фіскального чеку від 16.12.2021 ФОП ОСОБА_2 сплатила позивачу шляхом поштового переказу 20300 грн. Зазначена сума включала в себе плату за оренду земельної ділянки за 2021 та 2022 рік, яка виходячи з умов договору оренди та нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 2021 (165927 грн) становила 4977,81 грн., тобто 9555,62 грн за два роки, а також завдаток згідно усної домовленості між сторонами про переукладання договору оренди після закінчення терміну його дії на наступний період, починаючи з 2023 року в розмірі 10344,38 грн.

У відповідача відсутня заборгованість по орендній платі за договором оренди від 20.02.2011 за 2022 рік перед позивачем.

3.06.2024 ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано відзив (вх № 2063; вх № 5881 від 10.06.2024) на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

До відзиву подано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке колегією суддів ухвалено залишити без задоволення з огляду на вимоги ст. 369 ЦПК України.

Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

ФОП ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 20.03.2024 у справі з ціною позову 29585.03 грн, що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (302800 грн).

Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України з таких підстав.

У справі встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,2260 га, кадастровий номер 0524881200:04:003:0003, розташованої на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області /а. с. 22/

20.02.2011 між ОСОБА_1 та приватним підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, а саме земельної ділянки загальною площею 4,2260 га, кадастровий номер земельної ділянки 0524881200:04:003:0003. Договір було укладено строком на 10 років. Договір зареєстрований у Відділі Держкомзему у Хмільницькому районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 5.12.2012 за № 052480004009667.

/а. с. 20-27/.

У договорі оренди землі між сторонами погоджено наступні умови: орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, у розмірі 3 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становила на день укладення договору 1619 грн. 04 коп. або натуроплатою за ринковими цінами на момент розрахунку (пункт 9); орендна плата вноситься у такі строки: до 01 грудня кожного року (пункт 11); розмір орендної плати переглядається раз на 3 роки (пункт 12).

Витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-9923296342023 від 28.06.2023 встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0524881200:04:003:0003 становить 165927,56 грн. /а. с. 18/.

Позивачем надані суду докази отримання від відповідача орендну плату за 2019 рік в розмірі 17077 грн. 40 коп. та за 2020 рік в розмірі 17085 грн. 43 коп. /а. с. 88, 89/.

16.12.2021 відповідачем відповідно до квитанції надіслано позивачу 20300 грн /а. с. 80/.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про стягнення орендної плати та пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зазначений висновок суду першої інстанції зроблено за неповного з`ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Щодо вимог про стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди землі від 20.02.2011 за 2022 рік.

Відповідно достатті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «устатті 629 ЦК Українизакріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться вглаві 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Відповідно до частин першої та другоїстатті 651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Участинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостійстатті 81ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справівстановлено,що 20.02.2011 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі. Між сторонами було погоджено, серед іншого, наступні умови в договорі оренди землі : орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, у розмірі 3 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що становить на день укладення договору 1619,04 грн; орендна плата вноситься до 1 грудня кожного року; розмір орендної плати переглядається раз 3 роки; договір було укладено строком на 10 років (пункт 9, 11, 12).

Звертаючись до суду з позовом позивач просив стягнути оренду плату за 2022 рік в розмірі 12 % від нормативно грошової оцінки землі.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач стверджував, що між сторонами не було погоджено ті умови, що оренда плата на 2022 рік буде становити інший розмір, аніж той, що визначений п. 14 Договору. Крім того, відповідач стверджує, що відповідно до фіскального чеку від 16.12.2021 ФОП ОСОБА_2 сплатила позивачу шляхом поштового переказу 20300 грн. Зазначена сума включала в себе плату за оренду земельної ділянки за 2021 та 2022 рік, яка виходячи з умов договору оренди та нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 2021 (165927 грн) становила 4977,81 грн., тобто 9555,62 грн за два роки, а також завдаток згідно усної домовленості між сторонами про переукладання договору оренди після закінчення терміну його дії на наступний період, починаючи з 2023 року в розмірі 10344,38 грн.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що між сторонами було досягнуто домовленості про стягнення орендної плати в розмірі 12 % від нормативно грошової оцінки землі, врахувавши те, що в період 2019-2021 роки, з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земель, відповідачем проводились розрахунки з позивачем орендної плати з розрахунку 10 - 12 відсотків від нормативної грошової оцінки землі 0524881200:04:003:0003, адже такі висновки суду ґрунтуються на припущеннях.

Твердження відповідача про те, що відповідно до фіскального чеку від 16.12.2021 ФОП ОСОБА_2 сплатила позивачу шляхом поштового переказу 20300 грн, та в цю суму входить оренда плата 2022 рік в розмірі 4977,81 грн, колегія суддів вважає недоведеним, оскільки наявний в матеріалах справи фіскальний чек від 16.12.2021 року не містить інформації про призначення платежу.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може гуртуватися на припущеннях.

Отже, відповідачем не доведено факту здійснення нею виплати орендної плати за 2022 рік.

Відповідно до пункту 14 договору оренди землі від 20.02.2011 між сторонами було погоджено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, у розмірі 3 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що становить на день укладення договору 1619,04 грн. Орендна плата вноситься до 1 грудня кожного року. Розмір орендної плати переглядається раз 3 роки. (пункт 9, 11, 12, 14 договору).

Погоджуючись з позицією позивача про домовленість між сторонами про збільшення орендної плати за 2022 рік в розмірі 12 % від нормативно грошової оцінки землі, суд першої інстанції не врахував вимоги ст. 654 ЦК України, відповідно до яких зміна до договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не впливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Позивачем не надано суду доказів внесення змін (укладання додаткової угоди) до договору оренди землі від 20.02.2011 та збільшення розміру орендної плати за оренду земельної ділянки відповідачем.

З огляду на зазначене, у справі відсутні докази на підтвердження факту існування домовленості між сторонами про збільшення розміру орендної плати у 2022 році.

Окрім цього, дійшовши висновку про те, що між сторонами було погоджено розмір орендної плати 12 % від нормативно грошової оцінки землі, судом першої інстанції залишено поза увагою ту обставину, що відповідно до підпункту 2 пункту 27 розділу Х Перехідні положення ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей : розмір орендної плати не може перевищувати 8 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що визначається від середньої нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Ураховуючи те, що сторонами визнається нормативно грошова оцінка земельної ділянки 0524881200:04:003:0003 в розмірі 165927,56 грн, відповідачем не надано суду доказів здійснення ним оплати оренди за 2022 рік згідно договору оренди землі від 20.02.2011, а позивачем не надано належних доказів погодження між сторонами Договору збільшення розміру орендної плати, відтак колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі за 2022 рік підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 4977,83 грн, що становить 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, розмір якої визнано сторонами - 165927,56 грн (розрахунок: 165927,56 х 3 % = 4977,83 грн).

Щодо вимог про стягнення пені за період з 1.12.2022 по 1.08.2023.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини першоїстатті 611ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаногогрошового зобов`язанняза кожен день прострочення виконання (частина третястатті 549ЦК України).

Відповідно допункту 14договору орендиземлі від 20.02.2011у разі несвоєчасного внесення орендної плати у строки визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1 відсотки невиплаченої суми за кожен день прострочення.

Ураховуючи те, що відповідачем не надано доказів сплати орендної плати позивачу за 2022 рік в розмірі 4977,83 грн, тому розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 1.12.2022 по 1.08.2023 становить 1209,61 грн (розрахунок 4977,83 грн х 0,1 % = 4.98 грн х 243дні = 1209,61 грн).

Підставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: 1)неповне з`ясуванняобставин,що маютьзначення длясправи; 2)недоведеність обставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими; 3)невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 1-4 частини першої статті 376 ЦПК України).

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі та пені підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог в цій частині. У зв`язку із частковим скасуванням рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню рішення також в частині розподілу судових витрат.

Апеляційна скарга відповідача не містить аргументів про незгоду з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, а тому в зазначеній частині рішення суду першої інстанції не переглядається.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів враховує, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справинезалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова ВП ВС від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (постанова ВС від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 грн. Позовні вимоги задоволено судом частково, що становить 20,91 % (1073,60 х 18,66 % = 224,49 грн (6187,42 (задоволена частина позову) х 100 : 29585,03 = 20,91 %). Таким чином, з відповідача підлягають стягненню судові витрати на користь позивача пропорційно до задоволених вимог позовної заяви. В розмірі 224,49 грн.

Витрати на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог становить 522,75 грн (розрахунок 2500 х 20,91 % = 522,75 грн).

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивачем надано суду наступні докази : попередній (орієнтовний розрахунок) витрат 2500 грн /а. с. 3/; договір № 19 про надання професійної правничої допомоги від 3.07.2023 /а. с. 12/; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 441 /а. с. 13/; квитанцію до прибуткового касового ордера № 19 від 3.07.2023 /а. с. 15/.

За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір в розмірі 1610,40 грн, тому враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1273,66 грн (1610,40 х 79,09 % = 1273,66 грн).

Щодо витрат на правничу допомогу відповідача в сумі 7500 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на підтвердження витрат на правничу допомогу в розмірі 7500 грн надано суду наступні докази : угоду про надання правової допомоги від 2.10.2023 /а. с. 77/; квитанцію /а. с. 78/; копію ордера від 4.10.2023 серії № 1096147 від 2.10. (не зазначено рік договору) /а. с. 42/.

Колегія суддів вважає, що у справі відсутні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу пропорційно до відмовлених позовних вимог з огляду на наступне.

18.07.2023 ухвалою суду першої інстанції відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 10:30 год на 4.10.2023. Визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. /а. с. 35/.

4.10.2023 адвокат Коваль Т. І., який діє в інтересах ОСОБА_2 , подано клопотання про відкладення розгляду справи /а. с. 41/.

Розгляд справи відкладено на 9:30 год на 1.11.2023 /а. с. 45/

1.11.2023 адвокат Коваль Т. І., який діє в інтересах ОСОБА_2 , повторно подано клопотання про відкладення розгляду справи /а. с. 46-47/.

Розгляд справи відкладено на 12:00 год на 21.11.2023 /а. с. 62/

Ухвалою суду від 21.11.2023 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 11:30 год 13.12.2023 /а. с. 61/.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що представник відповідача адвокат Коваль Т. І. був обізнаний про відкриття провадження у справі, адже неодноразово звертався до суду із клопотаннями з процесуальних питань.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

29.12.2023 адвокат Коваль Т. І., який діє в інтересах ОСОБА_2 , подано відзив на позовну заяву, в якому представник зазначив, що ознайомившись із позовною заявою (без зазначення дати ознайомлення), представником подано відзив. При цьому, клопотання про продовження строку, встановленого судом в ухвалі від 18.07.2023, на подання відзиву, представником не заявлялось.

Право навчинення процесуальноїдії втрачаєтьсяіз закінченнямстроку,встановленого закономабо судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Разом зпершою заявоюпо сутіспору кожнасторона подаєдо судупопередній (орієнтовний)розрахунок сумисудових витрат,які вонапонесла іякі очікуєпонести взв`язку ізрозглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина перша, друга статті 134 ЦПК України).

У відповіді на відзив представник позивача посилався на зазначені обставин, однак суд першої інстанції не надав оцінки їм в оскаржуваному рішенні та прийняв відзив та додані до нього документи, який поданий з пропуском строку, встановленого судом. Відзив подано більш як через п`ять місяців з дня відкриття провадження за позовною заявою у даній справі та обізнаності представника позивача про розгляд справи судом першої інстанції.

Документами,що посвідчуютьповноваження адвокатана наданняправничої допомоги,можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2)довіреність; 3)ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги (стаття 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Водночас, відповідачем не надано суду договір про надання правничої допомоги, а надано угоду про надання правової допомоги від 2.10.2023, тоді як в ордері від 4.10.2023 серії № 1096147 міститься посилання на те, що він виданий на підставі договору про надання професійної (правничої) допомоги від 2.10.(не зазначено рік договору), що свідчить також про розбіжності в поданих документах та про недоведеність витрат на правничу допомогу відповідача.

У постанові ВС від 10.12.2020 у справі № 922/3812/19 зазначено, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамистатті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відзив подано представником відповідача з пропуском строку, встановленого судом, при цьому клопотання про продовження/поновлення строку на подання відзиву та доказів понесення витрат на правничу допомогу, представником відповідача заявлено не було. З огляду на викладене, правові підстави для стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на правничу допомогу відсутні.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина десята статті 141 ЦПК України).

Виходячи із вищевикладеного, з урахуванням частини десятої статті 141 ЦПК України, з позивача слід стягнути на користь відповідача різницю судових витрат в розмірі 526,42 грн (розрахунок 1273,66 - 747,24 = 526,42 (224,49 + 522,75 = 747,24)).

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 20.03.2024 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 орендну плату за 2022 рік в розмірі 19911,30 грн, пеню в розмірі 4673,73 грн, розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки, пені задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 орендну плату згідно договору оренди земельної ділянки від 20.02.2011 за 2022 рік в розмірі 4977 (чотиритисячні дев`ятсот сімдесят сім) гривень 81 копійка, пеню в розмірі 1209 (одна тисяча двісті дев`ять) гривень 61 копійка.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 526 (п`ятсот двадцять шість) гривень 42 копійки.

В іншій частині (вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди) рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 20.03.2024 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючийсуддя Л. О. Голота

Судді: С. Г. Копаничук

В. В. Оніщук