Постанова

від 21.03.2024 по справі 145/1400/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 145/1400/21

Провадження № 22-ц/801/349/2024

Категорія: 19

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ратушняк І. О.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 рокуСправа № 145/1400/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів Панасюка О. С., Сала Т. Б.,

секретар судового засідання Куленко О. В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

позивач ОСОБА_2

відповідач (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_3 ,

відповідач Тиврівська селищна рада,

відповідач Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , поданої її представником адвокатом Лихогляд Тетяною Вячеславівною, на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 листопада 2023 року, ухвалене у складі судді Ратушняка І. О. в смт. Тиврів, дата складання повного рішення невідома,

в с т а н о в и в :

У серпні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із з позовом до

ОСОБА_3 , Тиврівської селищної ради, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про скасування рішення Тиврівської селищної ради та скасування реєстрації земельної ділянки в ДЗК.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0220 га, з кадастровим номером 0524555100:01:010:0061, призначена для ведення особистого селянського господарства, розташована в АДРЕСА_1 , однак дана земельна ділянка відсутня у Державному земельному кадастрі у зв`язку з її помилковим перенесенням до архівного шару. При завантаженні електронного документа на земельну ділянку з кадастровим номером 0524555100:01:010:0061 значиться 100% накладення на земельну ділянку 0524555100:01:010:0127, яка належить ОСОБА_3 .. Фактично у них з відповідачкою склався порядок користування земельними ділянками, а помилка, допущена при виготовленні технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_3 , яка була затверджена рішенням сесії Тиврівської селищної ради. В зв`язку з цим позивачі не можуть зареєструвати своє право власності на належну їм земельну ділянку, в добровільному порядку вони вирішити спір не можуть, тому звернулися до суду та просили скасувати рішення 40 сесії 7 скликання Тиврівської селищної ради Тиврівського району Вінницької області від 20.12.2018, № 373 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3 », та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки (запис про державну реєстрацію земельної ділянки від 28.11.2018) кадастровий номер земельної ділянки 0524555100:01:010:0127, площею 0,0887, зареєстровану відділом у Тиврівському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 листопада 2023 року позов задоволено:

-скасовано рішення 40 сесії 7 скликання Тиврівської селищної ради Тиврівського району Вінницької області № 373 від 20.12.2018 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3 ";

-скасовано державну реєстрацію земельної ділянки (запис про державну реєстрацію земельної ділянки від 28.11.2018) кадастровий номер земельної ділянки 0524555100:01:010:0127, площею 0,0887 га, зареєстровану відділом у Тиврівському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, при внесенні даних про їхню земельну ділянку до ДЗК площі земельних ділянок накладаються одна на одну, тому припинення права на земельну ділянку є наслідком скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Не погодившись з таким рішенням, 02 лютого 2024 року на електронну адресу апеляційного суду ОСОБА_3 , діючи через свого представника адвоката Лихогляд Т. В., подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду, та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач не була належим чином повідомлена та не отримувала повісток про розгляд справи, так як проживає за межами України з 2021 року і вважає це безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Зазначає, що рішення Тиврівської селищної ради про передачу їй у приватну власність земельної ділянки, площею 0,10 га, для обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_2 було прийнято раніше, ніж позивачі отримали рішення 22 сесії 5 скликання від 26.11.2009 року про передачу їм земельної ділянки, площею 0,220 га, для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 . Також відповідач звертає увагу, що позивачами не надано доказів, того, що вони вчиняли дії на усунення технічних помилок у документах, а технічна документація відповідачки взагалі не була у справі та не досліджувалася судом.

Правом податі відзив на апеляційну скаргу позивачі не скористались.

В судовому засідання апеляційного суду представник ОСОБА_3 адвокат Лихогляд Т. В. підтримала викладене в апеляційній скарзі, просила її задовольнити. ОСОБА_1 заперечила проти вимог, викладених в апеляційній скарзі та просила відмовити в їх задоволенні. Від позивача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, така ж заява надійшла від Тиврівської селищної ради. Представник ДЗК ОСОБА_4 зазначив, що апеляційна скарга підлягає до задоволення: без оспорювання права не може бути скасована державна реєстрація права власності, позивачі не надали технічної документації на землю, а при перенесенні відомостей про земельну ділянку з державного реєстру земель до Державного земельного кадастру було виявлено технічні помилки.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам закону.

По справі встановлено наступні обставини:

- ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали у спадщину від ОСОБА_5 житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; (копії свідоцтв про право на спадщину від 05.12.2007, право власності зареєстроване 29.02.2008 року в КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації») (а.с.11, 12);

- ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках є власниками земельної ділянки площею 0,0220 га з кадастровим номером 0524555100:01:010:0061, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 229190, виданим 07.07.2011 на підставі рішення Тиврівської селищної ради 22 сесії 5 скликання від 26.11.2009 (а.с.6-7);

- власником земельної ділянки з кадастровим номером 0524555100:01:010:0127 є ОСОБА_3 , що підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.18-19);

- 12.08.2020 року ОСОБА_1 звернулася до відділу у Тиврівському районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із заявою про виправлення технічних помилок у Державному земельному кадастрі (а.с.8-10);

- 18.08.2020 ГУ Держгеокадастр у Вінницькій області надав їй відповідь за №718/415-20-0.34, в якій зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0524555100:01:010:0061 відсутня у Державному земельному кадастрі в зв`язку з її помилковим перенесенням до архівного шару. При завантаженні електронного документа про земельну ділянку 0524555100:01:010:0061 через внесення архівних даних до ДЗК видає критичну помилку - 100% накладення на земельну ділянку 0524555100:01:010:0127 (а.с.10).

Як зазначено у частинах 1-3 статті 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України,цього Кодексу,а такожінших законів,що видаютьсявідповідно доних. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

У відповідності до частини 4 статті 79-1 Земельного Кодексу України (надалі ЗК України), Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

В справі що розглядається і позивачі, і відповідачка є власниками земельних ділянок:

- позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками в рівних частках (по 50 % кожен) земельної ділянки, площею 0,022 га, розташованої АДРЕСА_1 на підставі рішення Тиврівської селищної ради 33 сесії 5 скликання від 26 листопада 2009 року, кадастровий номер земельної ділянки 0524555100:01:010:0061;

Відповідачка ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, площею 0,0887 га, розташованої АДРЕСА_2 на підставі рішення Тиврівської селищної ради 40 сесії 7 скликання від 20.12.2018 року, яким було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер земельної ділянки 0524555100:01:010:0127. Рішення про безоплатну передачу у приватну власність цієї земельної ділянки відповідачці було прийнято на 20 сесії 5 скликання Тиврівської селищної ради Тиврівського району Вінницької області від 20 жовтня 2009 року № 326 (а.с.121).

Отже, і позивачі, і відповідачка набули право на земельні ділянки в порядку безоплатної передачі (статті 118, 121 ЗК України) та їх земельні ділянки є сформованими.

Відповідно до статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття рішень органом місцевого самоврядування про передання безоплатно у приватну власність земельних ділянок), виникнення права власності на земельну ділянку пов`язувалось з моментом державної реєстрації такого права, яка на той час проводилась у відповідності до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого Наказом Держкомзему України від 02.07.2003 N 174, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 р. за N 641/7962, яким передбачалося ведення Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (пункт 1.2 Порядку)

Як вбачається із Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 229190 (а.с.6-7), Державний акт позивачів був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі 13 жовтня 2010 року за № 032455511000713.

В подальшому Земельний Кодекс було доповнено статтею 79-1згідно із Законом№ 3613-VI від 07.07.2011,відповідно дочастини третьоїякої,сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

01.01.2013 року (а в певній частині 07.07.2011 року) набув чинності ЗУ № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (далі - Закон № 3613-VI), відповідно до статті 1 якого Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Частинами першою, другою статті 6 Закону № 3613-VI передбачено, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частинам першою та четвертою статті 9 Закону № 3613-VI, внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Статтею 16 Закону № 3613-VI встановлено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

Відповідно доабзацу першогопункту 4розділу VII«Прикінцеві таПерехідні положення»Закону №3613-VI,у разіякщо земельніділянки,обмеження (обтяження)у їхвикористанні зареєстрованідо набраннячинності цимЗаконом уДержавному реєстріземель,відомості протакі земельніділянки,обмеження (обтяження)підлягають перенесеннюдо Державногоземельного кадаструв автоматизованомупорядку,без поданнязаяв проце їхвласниками,користувачами табез стягненняплати затаке перенесення.

Відповідач ОСОБА_3 внесла відомості про належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 0524555100:01:010:0127 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення 40 сесії 7 скликання Тиврівської селищної ради Вінницької області № 373 від 20.12.2018 року, яким було затверджено розроблену нею технічну документацію із землеустрою, розроблену ДП « Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (а.с.17, 18, 119-128).

Як вбачається з листа ГУ Держгеокадастр у Вінницькій області від 18.08.2020 за №718/415-20-0.34, земельна ділянка з кадастровим номером 0524555100:01:010:0061 (земельна ділянка позивачів) відсутня у Державному земельному кадастрі в зв`язку з її помилковим перенесенням до архівного шару. При завантаженні електронного документа про земельну ділянку 0524555100:01:010:0061 через внесення архівних даних до ДЗК видає критичну помилку - 100% накладення на земельну ділянку 0524555100:01:010:0127 (а.с.10)

Відповідно доабзацу третьогопункту 4розділу VII«Прикінцеві таПерехідні положення»Закону №3613-VI,у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв`язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилкиза згодоювласника земельноїділянки,користувача земельноїділянки державноїчи комунальноївласності можутьбути виправленіна підставітехнічної документаціїіз землеустроющодо встановлення(відновлення)меж земельноїділянки внатурі (намісцевості)або заматеріалами інвентаризаціїземель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.

Тобто законодавцем передбачено порядок виправлення помилок, які можуть виникнути після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру: для цього потрібна згода власника земельної ділянки та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Як вбачається з матеріалів справи, лише позивачка ОСОБА_1 зверталася із заявою про виправлення технічних помилок у Державному земельному кадастрі (а.с. 8), проте відсутні докази того, що після роз`яснення їй порядку виправлення вона та інший співвласник земельної ділянки ОСОБА_2 виготовили технічну документацію, необхідну для виправлення помилки.

Визначення що є помилками у Державному земельному реєстрі, міститься в пункті 138 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. №1051 (надалі Порядок), до яких в тому числі віднесено і випадок, коли виявлені помилки після перенесення інформації про земельну ділянку з державного реєстру земель до Державного земельного кадастру підпункт 3 пункту 138 Порядку).

Пунктом 139 Порядку передбачено, що у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної чи іншої помилки) заінтересована особа письмово повідомляє про це за формою згідно з додатком 29 територіальному органові Держгеокадастру у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки. У повідомленні викладається суть виявлених помилок. До повідомлення додаються документи, що містять зазначені у повідомленні технічні помилки, та документи, що підтверджують такі помилки і містять правильну редакцію відповідних відомостей. Повідомлення разом з доданими до нього документами подається заінтересованою особою особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Пунктом 153 Порядку передбачено, що виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

Системний аналіз вищенаведених норм дає змогу дійти висновку, що визнанню наявності помилки та набуттю підстав для її виправлення шляхом внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру передує процедура встановлення недостовірної інформації в документації, у яку спочатку необхідно внести зміни.

Такі висновки у цій справі узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, а саме статті 37 Закону № 3613-VI та положень Порядку №1051 у подібних правовідносинах, викладеною в постановах від 29 квітня 2020 року у справі №803/553/16 та від 18 листопада 2020 року у справі № 240/4867/18.

В справі що розглядається встановлено, що позивачі після виявлення технічної помилки при спробі вести відомості про належну їм земельну ділянку до Державного земельного кадастру, не розробляли технічної документації на землю, відсутня також технічна документація, яка мала бути виготовлена при отриманні ними державного акту на право власності на землю. Ці обставини також підтвердила і позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного суду.

Технічна документація відповідачки ОСОБА_3 на належну їй земельну ділянку не була предметом дослідження в суді першої інстанції та не була наявною в матеріалах справи на момент розгляду справи судом першої інстанції, хоча підставою позову заначено саме наявність помилок в технічній документації відповідачки, проте доказів цього суду надано не було, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

Хоча із частини 3 статті 26 ЗУ № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з внесенням до неї останніх змін і було виключено положення про т, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав допускаєтьсявиключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав), проте, як виснувала Велика Палата Верховного Суду, скасування державної реєстрації речових прав повинно бути пов`язано з підставою для проведення такої реєстрації, з одночасним визнанням того, хто набуватиме це право. Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (пункт 123 Постанови ВП ВС від 21.12.2022 року у справі № 914/2350/18).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.12.2022 року у справі № 914/2350/18 також виснувала, що позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення (п.114 Постанови ВП ВС від 21.12.2022 року у справі № 914/2350/18).

Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. (п. 115 Постанови ВП ВС від 21.12.2022 року у справі № 914/2350/18).

Відновлення становища, яке існувало до порушення речового права, охоплює всі можливі випадки порушення права, що завершилися його незаконною реєстрацією. Незалежно від того чи поєднані вони з фактичними (віндикація) чи лише з юридичними перешкодами (визнання права), задоволення судом вимог про оскарження державної реєстрації є також відновленням становища, яке існувало до порушення права.

На це вказує сам законодавець, зазначаючи в абз.3 ч.3 ст.26 Закону № 1952-IV (у редакції від 12.05.2022), що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Тобто наслідком скасування державної реєстрації має бути відновлення прав позивача, адже земельна ділянка перестає існувати як об`єкт цивільних прав з моменту скасування її державної реєстрації (ч.13 ст. 79-1 ЗК України).

В справі що розглядається, право власності позивачів на земельну ділянку ніким не оспорюється чи не визнається або заперечується, земельна ділянка не вибула з їх володіння, вона є у них в наявності, підставою позву вони зазначають ЛИШЕ те, шо державну реєстрація права власності відповідачки було проведено на підставі технічної документації, в ході виготовлення якої, на їх думку, були допущені технічні помилки. Проте, як уже зазначалося вище, доказів цього не надано.

Завданням цивільного судочинства є ефективний захист саме порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17.

Технічна помилка не може бути підставою для скасування права власності відповідачки ОСОБА_3 та не призведе до відновлення прав позивачів, право власності яких наявне, їх законний інтерес полягає лише в можливості перенести відомості про належну їм на праві власності земельну ділянку з державного реєстру земель до Державного земельного кадастру, що неможливо зробити без виготовлення технічної документації на земельну ділянку.

Отже, оскільки в справі що розглядається позивачі оскаржують реєстрацію права власності на земельну ділянку відповідача виключно з підстав допущення технічної помилки при реєстрації права, позов про скасування державної реєстрації не підлягає до задоволення, так як це не призведе до відновлення права власності позивачів, яке залишається незмінним: існує і не порушене з боку відповідачів по справі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини1 статті 374ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення та ухвалити нове.

Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).

Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 обґрунтованими.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції не встановив належним чином фактичних обставин справи, не з`ясував які правовідносини виникли між сторонами, чи наявне порушене право або законний інтерес позивачів та ким воно порушене та чи призведе обраний позивачами спосіб захисту до відновлення їх прав та законних інтересів, невірно застосував норми матеріального права та не застосував ті норми, які регулюють дані правовідносини, спрощено підійшов до розгляду справи, не навів мотивів прийнятого ним рішення, без будь-яких обґрунтувань ствердив, що в технічній документації відповідачки наявні помилки (без дослідження самої технічної документації та за відсутності її в матеріалах справи) та зазначив що заперечення відповідачів Тиврівської селищної ради та ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області з наведених у відзиві обставин є безпідставними без зазначення мотивів для такого висновку та без аналізу викладених цими відповідачами доводів.

Зазначені порушення призвели до неправильного вирішення справи.

Тому рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 листопада 2023 року підлягає скасуванню з постановленням нового: про відмову у задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу (ст. 137 ЦПК України).

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України апеляційний суд виходить із такого:

Позивачі при зверненні до суду сплатили 1 816 грн судового збору за подання позову (а. с. 1, 2 т. 1), відповідач звертаючись до суду з апеляційною скаргою сплатила 2 179,20 грн судового збору (а. с. 130 т.1).

Надання правничої допомоги було здійснено адвокатом Лихогляд Т. В., яка діяла на підставі ордеру серії АВ № 1109530 від 21.12.2023 року (а. с. 130 на звороті), договору про надання правничої допомоги від 18.12.2023 року, згідно якого адвокат надає необхідну правничу допомогу з представництва та захисту інтересів клієнта у даній справі у судах першої та апеляційної інстанції, гонорар визначається у фіксованому розмірі, який складає 10000 грн( п. 1, 7 договору на а. с. 128 на звороті).

Отже, відповідачка понесла судові витрати у сумі 12 179, 20 грн (10000 грн. витрат на правничу допомогу + 2179, 20 грн. по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги).

З урахуванням того, що позов не підлягає до задоволення, судові витрати позивачів слід залишити за ними, а судові витрати, які понесла відповідача ОСОБА_3 слід стягнути з відповідачів на її користь у рівних частках з кожного позивача, а саме по 6089,60 грн з кожного (12179,20/2 = 6089,20).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.367,368,374,376,381-384, 389- 391 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану її представником адвокатом Лихогляд Тетяною Вячеславівною, задовольнити.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 листопада 2023 року скасувати та постановити нове судове рішення:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Тиврівської селищної ради, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про скасування рішення Тиврівської селищної ради та скасування реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 6089,60 (шість тисяч вісімдесят дев`ять гривень 60 к.) гривень понесених нею судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 6089,60 (шість тисяч вісімдесят дев`ять гривень 60 к.) гривень понесених нею судових витрат.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 .

Позивач ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 .

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 .

Відповідач Тиврівська селищна рада, код ЄДРПОУ 04326201, вул. Тиверська, буд. 40, смт Тиврів, Тиврівський район, Вінницька область, п.і.23300.

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області Відділ у Тиврівському районі, код ЄДРПОУ 39767547, вул. Келецька , 63, м. Вінниця, п.і. 21027.

Повне судове рішення скалдено 22 березня 2024 року.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. С. Панасюк

Т. Б. Сало