Рішення

від 20.03.2024 по справі 759/17186/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/17186/23

пр. № 2/759/1534/24

20 березня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Марченко В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005»</a>, треті особи: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005»</a> про стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 26.01.2020 року, приблизно о 22 год. 24 хв., водій ОСОБА_2 , керуючи автобусом марки «АTAMAN F-092G6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Жмеринській зі сторони вул. Святошинської, при виконанні маневру поворот ліворуч, на регульованому перехресті з вул. Героїв Космосу, в місті Києві, порушив правила безпеки дорожнього руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить та знаходився під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В цей час в зустрічному напрямку по вул. Жмеринській, в місті Києві, на дозволяючий рух, зелений сигнал світлофору, зі швидкістю близько 50 км/год, рухався автомобіль марки «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , наближаючись до перехрестя з вул. Героїв Космосу, в місті Києві.

Після цього водій автобуса «АTAMAN F-092G6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, проявивши неуважність, розпочав здійснювати маневр - поворот ліворуч, не надавши дорогу зустрічному транспортному засобу, чим порушив вимоги п.1.3, п.1.5, п.2.3(б), п.16.6 Правил дорожнього руху України.

Внаслідок порушення водієм автобусу марки «АTAMAN F-092G6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , вимог п.1.3, п.1.5, п.2.3(б), п.16.6 Правил дорожнього руху України, що призвели до дорожньо - транспортної пригоди, водію автомобіля марки «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , були спричинені тілесні ушкодження у виді саден підборіддя та обох кистей рук, закритої травми грудної клітини - перелому тіла грудини в нижній третині без зміщення уламків, забою легень з обох сторін, правостороннього малого пневмотораксу. Вказані тілесні ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу.

30.09.2022 року Святошинським районним судом міста Києва ухвалено вирок, відповідно до якого ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за яким призначено покарання у виді штрафу, в розмірі трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100,00 грн., без позбавлення права керувати транспортними засобами. Цивільний позов, заявлений потерпілим, задоволено. Стягнуто з ТОВ «Кийтранс-2005» на користь потерпілого ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в сумі 100 000 грн.

Не погоджуючись з вказаним вироком, обвинувачений ОСОБА_2 , та цивільний відповідач ТОВ «Кийтранс -2005», звернулись до Київського апеляційного суду з відповідними скаргами.

01.03.20203 року Київський апеляційний суд постановив ухвалу, відповідно до якої Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30.09.2022 року, ухвалений щодо ОСОБА_2 - скасовано, а кримінальне провадження щодо останнього за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрито, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності через закінчення строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до ТОВ «КИЙТРАНС-2005», про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - залишено без розгляду.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11.09.2023 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву. (а.с.67).

26.09.2023 року на пошту суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005»</a>, третя особа - ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди у повному обсязі.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справи з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судом встановлено, що 26.01.2020 року, приблизно о 22 год.24 хв., водій ОСОБА_2 , керуючи автобусом марки «АTAMAN F-092G6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Жмеринській зі сторони вул. Святошинської, при виконанні маневру поворот ліворуч, на регульованому перехресті з вул. Героїв Космосу, в місті Києві, порушив правила безпеки дорожнього руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить та знаходився під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В цей час в зустрічному напрямку по вул. Жмеринській, в місті Києві, на дозволяючий рух, зелений сигнал світлофору, зі швидкістю близько 50 км/год, рухався автомобіль марки «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , наближаючись до перехрестя з вул. Героїв Космосу, в місті Києві.

Після цього водій автобуса «АTAMAN F-092G6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, проявивши неуважність, розпочав здійснювати маневр - поворот ліворуч, не надавши дорогу зустрічному транспортному засобу, чим порушив вимоги п.1.3, п.1.5, п.2.3(б), п.16.6 Правил дорожнього руху України.

Внаслідок порушення водієм автобусу марки «АTAMAN F-092G6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , вимог п.1.3, п.1.5, п.2.3(б), п.16.6 Правил дорожнього руху України, що призвели до дорожньо - транспортної пригоди, водію автомобіля марки «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , були спричинені тілесні ушкодження у виді саден підборіддя та обох кистей рук, закритої травми грудної клітини - перелому тіла грудини в нижній третині без зміщення уламків, забою легень з обох сторін, правостороннього малого пневмотораксу. Вказані тілесні ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу.

30.09.2022 року Святошинським районним судом міста Києва ухвалено вирок, відповідно до якого ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за яким призначено покарання у виді штрафу, в розмірі трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100,00 грн., без позбавлення права керувати транспортними засобами. Цивільний позов, заявлений потерпілим, задоволено. Стягнуто з ТОВ «Кийтранс-2005» на користь потерпілого ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в сумі 100 000 грн.

Не погоджуючись з вказаним вироком, обвинувачений ОСОБА_2 , та цивільний відповідач ТОВ «Кийтранс -2005», звернулись до Київського апеляційного суду з відповідними скаргами.

01.03.20203 року Київський апеляційний суд постановив ухвалу, відповідно до якої Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30.09.2022 року, ухвалений щодо ОСОБА_2 - скасовано, а кримінальне провадження щодо останнього за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрито, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності через закінчення строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченого п.2 ч.1 ст. 49 КК України.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до ТОВ «КИЙТРАНС-2005», про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - залишено без розгляду.

Закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п.1 ч.2 ст.284 КПК України) є нереабілітуючою підставою, а тому така особа не звільняється від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 та п. 8 і 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч.7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із подальшими змінами), заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Згідно з п. 5 згаданого Пленуму ВСУ відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Позивач моральну шкоду обґрунтовував тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини ОСОБА_2 , позивачу - ОСОБА_1 завдано немайнових витрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у його житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення події, емоційні та тілесні реакції при згадуванні. В момент отримання тілесних ушкоджень, потерпілий переніс значний фізичний біль, пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттям страху за своє здоров`я та життя. В подальшому ОСОБА_1 був змушений проходити стаціонарне лікування, витерплювати болісні лікувальні та діагностичні процедури, отримувати неприємне медикаментозне лікування. Наслідки перенесеної травми призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін. Впродовж певного періоду лікування та реабілітації ОСОБА_1 був непрацездатним, дотепер залишається обмеження трудової продуктивності, що тягне за собою погіршення можливості отримання прибутків та призводить до зниження добробуту особи. Наслідки події, що сталася, потягла за собою нераціональне витрачання життєвого часу (на лікування, проведення правових заходів), обумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч.2 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З огляду на викладене, оскільки моральна шкода була завдана ОСОБА_2 під час виконання ним своїх трудових обов`язків, обов`язок відшкодувати моральну шкоду покладається на ТОВ «Кийтранс -2005».

Згідно ч. 1-3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачу від дій відповідача знайшов повне підтвердження дослідженими обставинами кримінального правопорушення, зазначеними у вироку.

Суд, визначаючи розмір шкоди, виходить з вищенаведених норм, керуючись принципами рівності, поміркованості, виваженості, розумності, справедливості, визнаючи, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Тому суд вважає розмір моральної шкоди в сумі 65 000,00 грн. відповідає вимогам розумності і справедливості та є спів мірним і доцільним у даному провадженні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки, в силу п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір, що відповідає положенням частини 6 статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 23, 1167, 1172, 1187 ЦК України ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005»</a>, треті особи: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005»</a> на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 65 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005»</a> на користь держави судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: Ключник А.С.