Постанова

від 06.09.2024 по справі 759/17186/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

22-ц/824/10748/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 759/17186/23

06 вересня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005» Вишемірського Олега Володимировича на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 березня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Ключника А.С. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005», треті особи: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» про стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005», треті особи: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що 26.01.2020 року, приблизно о 22 год. 24 хв., водій ОСОБА_2 , керуючи автобусом марки «АTAMAN F-092G6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Жмеринській зі сторони вул. Святошинської, при виконанні маневру поворот ліворуч, на регульованому перехресті з вул. Героїв Космосу, в місті Києві, порушив правила безпеки дорожнього руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить та знаходився під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В цей час в зустрічному напрямку по вул. Жмеринській, в місті Києві, на дозволяючий рух, зелений сигнал світлофору, зі швидкістю близько 50 км/год, рухався автомобіль марки «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , наближаючись до перехрестя з вул. Героїв Космосу, в місті Києві.

Після цього водій автобуса «АTAMAN F-092G6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, проявивши неуважність, розпочав здійснювати маневр - поворот ліворуч, не надавши дорогу зустрічному транспортному засобу, чим порушив вимоги п.1.3, п.1.5, п.2.3(б), п.16.6 Правил дорожнього руху України.

Зазначає, що внаслідок порушення водієм автобусу марки «АTAMAN F-092G6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , вимог п.1.3, п.1.5, п.2.3(б), п.16.6 Правил дорожнього руху України, що призвели до дорожньо - транспортної пригоди, водію автомобіля марки «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , були спричинені тілесні ушкодження у виді cсаден підборіддя та обох кистей рук, закритої травми грудної клітини - перелому тіла грудини в нижній третині без зміщення уламків, забою легень з обох сторін, правостороннього малого пневмотораксу. Вказані тілесні ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу.

30.09.2022 року Святошинським районним судом міста Києва ухвалено вирок, відповідно до якого ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за яким призначено покарання у виді штрафу, в розмірі трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100,00 грн., без позбавлення права керувати транспортними засобами. Цивільний позов, заявлений потерпілим, задоволено. Стягнуто з ТОВ «Кийтранс-2005» на користь потерпілого ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в сумі 100 000 грн.

Не погоджуючись з вказаним вироком, обвинувачений ОСОБА_2 , та цивільний відповідач ТОВ «Кийтранс-2005», звернулись до Київського апеляційного суду з відповідними скаргами.

01.03.20203 року Київський апеляційний суд постановив ухвалу, відповідно до якої Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30.09.2022 року, ухвалений щодо ОСОБА_2 - скасовано, а кримінальне провадження щодо останнього за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрито, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності через закінчення строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до ТОВ «КИЙТРАНС-2005», про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - залишено без розгляду.

Вказує на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини ОСОБА_2 .. ОСОБА_1 завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у його житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення події. негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; важкість виконання повсякденних обов?язків, фіксованість уваги на проблемі одужання та реабілітації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності; побоювання щодо майбутнього стану здоров?я. В момент отримання тілесних ушкоджень, потерпілий преніс значний фізичний біль, пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттям страху за своє здоров`я та життя.

Завдану внаслідок ДТП моральну шкоду позивач оціную у 100 000,00 грн.

З огляду на вище викладене просив суд стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20 березня 2024 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Кийтранс-2005», треті особи: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» про стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 65 000,00 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 15 квітня 2024 року представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005» Вишемірський Олег Володимирович подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру моральної шкоди з 65 000 грн. до 5 000 грн.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушення норм матеріального та процессуального права.

Зазначає, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню, не взяв до уваги пояснення відповідача подані у відзиві на позовну заяву від 22.09.2023 № 360 та під час ухвалення рішення не врахував, що на час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як водія транспортного засобу марки «ATAMAN A-092G6» д.н.з. НОМЕР_3 була застрахована у АТ «Страхова компанія «ІНГО» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/2797884.

Вказує на те, що ліміт страхування ТОВ «Кийтранс-2005» перед третіми особами за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю за полісом № АО/2797884 щодо забезпеченого транспортного засобу, становить 260 000 грн. Однак, при встановлені розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню, судом не враховано зобов`язання страховика по відшкодуванню моральної шкоди у відповідності з чинним законодавством.

Зазначає, що згідно платіжної інструкції № 18178, яка була надана апелянту страховою компанією, 09 листопада 2022 року позивачу було виплачено страхове відшкодування за шкоду заподіяну життю і здоров`ю та моральну шкоду на підставі наданих позивачем документів і згідно розрахунку складеного лікарем судово- медичним експертом ОСОБА_5 в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 26.01.2020 року приблизно о 22 год. 24 хв., працюючи на посаді водія в ТОВ «Кийтранс-2005», та, керуючи технічно справним автобусом «ATAMAN F- 092G6», державний номерний знак НОМЕР_4 та, рухаючись по вул. Жмеринській зі сторони вул. Святошинської в напрямку вул. Академіка Кіпріанова, зупинився на регульованому перехресті з вул. Героїв Космосу в м. Києві, даючи дорогу транспортним засобам, що рухаються у зустрічному напрямку, та маючи намір здійснити маневр - поворот ліворуч до вказаної вулиці.

В цей же час, в зустрічному напрямку по вул. Жмеринській в м. Києві, на дозволений зелений сигнал світлофору, з швидкістю приблизно 50 км/год рухався автомобіль «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , наближаючись до регульованого перехресті з вул. Героїв Космосу в м. Києві. Після цього, водій ОСОБА_2 , керуючи автобусом «ATAMAN F-092G6», державний номерний знак НОМЕР_4 , не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, проявивши не уважність, розпочав здійснювати маневр - поворот ліворуч, не надавши дорогу зустрічному транспортному засобу, чим порушив п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 16.6 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2107» державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався на дозволений зелений сигнал світлофору, спричинивши його водію ОСОБА_1 тілесні ушкодження.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 були спричинені наступні тілесні ушкодження: садна підборіддя, обох кистей рук; закрита травма грудної клітини - перелом тіла грудини в нижній третині без зміщення уламків, забій легень з обох сторін, правосторонній малий пневмоторакс, які відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу.

Порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України та спричинення ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесних ушкоджень перебувають між собою у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

30.09.2022 року Святошинським районним судом міста Києва ухвалено вирок, відповідно до якого ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за яким призначено покарання у виді штрафу, в розмірі трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100,00 грн., без позбавлення права керувати транспортними засобами. Цивільний позов, заявлений потерпілим, задоволено. Стягнуто з ТОВ «Кийтранс-2005» на користь потерпілого ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в сумі 100 000 грн.

Не погоджуючись з вказаним вироком, обвинувачений ОСОБА_2 , та цивільний відповідач ТОВ «Кийтранс -2005», звернулись до Київського апеляційного суду з відповідними скаргами.

01.03.20203 року Київський апеляційний суд постановив ухвалу, відповідно до якої Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30.09.2022 року, ухвалений щодо ОСОБА_2 - скасовано, а кримінальне провадження щодо останнього за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрито, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності через закінчення строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченого п.2 ч.1 ст. 49 КК України.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до ТОВ «КИЙТРАНС-2005», про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - залишено без розгляду.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005», треті особи: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» про стягнення моральної шкоди суд першої інстанції посилався на те, що суд, визначаючи розмір шкоди, виходить з вищенаведених норм, керуючись принципами рівності, поміркованості, виваженості, розумності, справедливості, визнаючи, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Тому суд першої інстанції вважав, що розмір моральної шкоди в сумі 65 000,00 грн. відповідає вимогам розумності і справедливості та є спів мірним і доцільним у даному провадженні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст..23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів та у приниженні честі і гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Крім того, відповідно до положень ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

При заподіянні особі моральної шкоди обов`язок по її відшкодуванню покладається на осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Згідно з п.3 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення (стаття 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікована 17.07.1997 році). Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, справи «Савула проти України», №12868/05, рішення від 10.12.2009; «Войтенко проти України», № 18966/02, рішення від 29.06.2004)

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При цьому, при розгляді справи суд з`ясовує:

наявність самої моральної шкоди та її вплив на життя позивача;

факт вчинення протиправних дій відповідачем та його вину;

зв`язок між дією (бездіяльністю) відповідача та моральною шкодою, яку поніс позивач;

обґрунтованість суми компенсації моральної шкоди.

Тобто, відшкодування моральної шкоди передбачають необхідність встановлення певних обставин, а саме протиправних дій чи бездіяльності заподіювача шкоди та зв`язок цих протиправних дій чи бездіяльності заподіювача шкоди із самою шкодою, майновою чи моральною.

Вказані висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.05.2022 року у справі № 761/28949/17.

По своїй суті зобов`язання з компенсації моральної шкоди є досить специфічним, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, яка завдала моральної шкоди, може бути: договір цієї особи з потерпілим, у якому сторони домовилися, зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; у випадку, якщо не досягли домовленості, - рішення суду, у якому визначені спосіб і розмір такої компенсації (висновок Верховного Суду у постанові від 01.03.2021 року у справі № 180/1735/16-ц).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат.

Подібний висновок вкладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі № 477/874/19.

Як вбачається, вирішуючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував обставини справи, вину відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, отримані позивачем тілесні ушкодження, які спричинили позивачу сильний фізичний біль та пов`язані з цим фізичні та душевні страждання, зміни у звичному способі життя позивача.

Отже, з урахуванням того, що при розгляді справи встановлено склад цивільного правопорушення, за наявності якого наступає відповідальність заподіювача шкоди, в тому числі й моральної, суд першої інстанції, враховуючи характер та ступінь моральних страждань позивача, хвилювання позивача за своє життя у зв`язку з ушкодженням здоров`я, враховуючи засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості, дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу у розмірі 65 000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що ліміт страхування ТОВ «Кийтранс-2005» перед третіми особами за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю за полісом № АО/2797884 щодо забезпеченого транспортного засобу, становить 260 000 грн. Однак, при встановлені розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню, судом не враховано зобов`язання страховика по відшкодуванню моральної шкоди у відповідності з чинним законодавством, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).

Відповідно до статті 23 Закону № 1961-IVшкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно зі статтею 26-1 Закону № 1961-IVстраховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та пунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону,- МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та пунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону № 1961-IV, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (пункт 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV).

Шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП (стаття 28 Закону № 1961-IV).

Потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв`язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (зокрема, смертю). У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону.

Страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв`язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 Закону № 1961-IV.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач просить стягнути моральну шкоду, яка не охоплюється страховим відшкодуванням, оскільки не стосується шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого (згідно з статтею 23 Закону № 1961-IV) та не належить до шкоди, заподіяної майну (згідно з статтею 28 Закону № 1961-IV). Тому відповідальність за заподіяну позивачу моральну шкоду, яка полягає в його моральних стражданнях та інших немайнових втратах через спричинене з вини страхувальника ДТП, має бути співмірно компенсована останнім.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом.

Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 березня 2024 року ухвалене з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005» Вишемірського Олега Володимировича.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005» Вишемірського Олега Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді: