Рішення

від 14.03.2024 по справі 634/372/23

САХНОВЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 634/372/23

Провадження № 2/634/3/24

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2024 року

Сахновщинський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Зимовського О.С.,

за участю секретаря судового засідання Лісняк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Сахновщина в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

Представник позивача ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 матеріальну шкоду в наслідок ДТП у розмірі 59521,74 грн. та понесені судові витрати в розмірі 25093,60 грн., які складаються з правничої допомоги у розмірі 20100 грн., звіту оцінки майна у розмірі 3920 грн., судового збору в розмірі 1073,60 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 24.02.2022 року о 17:30 год. за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода за адресою вул. Шевченка в смт. Сахновщина Красноградського району Харківської області. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 16.05.2022 року серії ААБ № 318848. встановлено, що відповідач, керуючи мотоциклом Voge 300 RR, державний номерний знак НОМЕР_1 . не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечну швидкість, не впорався з керуванням та допустив зіткнення з автомобілем Skoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія та власника ОСОБА_1 , що рухався попереду в попутному напрямку та здійснював поворот ліворуч. Також за наслідками ДТП складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУАІІ на позивача.

Постановою Диканського районного суду Полтавської області по адміністративній

справі №529/322/22від 06.12.2022року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні

правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Провадженняу справіпро притягнення ОСОБА_2 до адміністративноївідповідальності завчинення правопорушення,передбаченого ст.124КУпАП -закрито напідставі п.7ч.1ст.247КУпАП узв`язкуіз закінченнямстроків накладенняадміністративного стягнення.Провадження усправі пропритягнення ОСОБА_1 до адміністративноївідповідальності завчинення правопорушення,передбаченого ст.124КУпАП,-закрито на підставіп.1ч.1ст.247КУпАП узв`язкуіз відсутністюскладу адміністративного правопорушення.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 27.03.2023 року скаржнику

відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, а постанову Диканського районного суду

Полтавської області залишено без змін.

В результатівказаної дорожньо-транспортноїпригоди автомобіль позивачаотримав механічні пошкодження.22.08.2022року ФОП ОСОБА_4 проведено оцінкуавтомобіля SkodaOctavia,днз НОМЕР_2 ,метою якоїбуло визначеннявартості матеріальногозбитку,завданого власникуданого автомобіля.23.08.2022року ФОП ОСОБА_4 складено звітпро оцінкувартості матеріальногозбитку заподіяноговласнику колісноготранспортного засобу№ ЕР-96/08-22від 23.08.2022року,згідно даногозвіту вартістьвідновлювального ремонту,автомобіля SkodaOctavia,днз НОМЕР_2 .становить 59521,74грн.Вартість послугиоцінки транспортногозасобу складає3920 грн.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія мотоцикла Voge 300 RR. днз НОМЕР_3 , відповідача по справі, не була застрахована.

Відповідач у добровільному порядку не відшкодував позивачу суму майнової шкоди, тому позивач вимушений звернутися до суду з позовом про відшкодування шкоди

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не звився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 , позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з урахуванням наданих суду доказів.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначили про відсутність підстав для їх задоволення.

В направленому до суду відзиві представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного:

-основним співвідповідачем має бути страхова компанія або МТСБУ, а особа, транспортним засобом якої завдано шкоду, зобов`язана відшкодувати збитки в розмірі, який перевищує страхове відшкодування (регламентну виплату);

-позивачем порушено принцип добросовісності внаслідок невиконання ним вимог Закону №1961-IV щодо обов`язку невідкладно, але не пізніше 3-х робочих днів з дня настання ДТП. письмово надати повідомлення про ДТП страховику, з яким укладено договір (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону. - МТСБУ), у зв`язку з чим позивач втратив можливість довести спричинені за наслідками ДТП реальні пошкодження автомобіля та витрати на його ремонт;

-виявлені ФОП ОСОБА_4 пошкодження автомобіля, що стали приводом до складення звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 23.08.2022 р., не свідчать про проміжок часу, протягом якого автомобіль отримав вказані пошкодження, та про причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу реальними майновими збитками;

-надані позивачем докази на підтвердження розміру завданих матеріальних збитків є суперечливими, сумнівними, неоднозначними та необ`єктивними.

Також просив, стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати на надану правову (правничу) допомогу в розмірі 28 475 грн. 00 коп., згідно договору про надання правової допомоги № 615-ІДС від 02.06.2023 р„ укладеного між відповідачем та адвокатом Пономарьовим Є.О.

Суд, заслухавши пояснення відповідача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку

Відповідно дост. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ч.1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що постановою Диканськогорайонного судуПолтавської областівід 06.12.2022року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненніправопорушення,передбаченого ст.124КУпАП,провадження усправі закритона підставіп.7ч.1ст.247КУпАП узв`язкуіз закінченнямстроку накладенняадміністративного стягнення. Провадженняу справіпро притягнення ОСОБА_1 до адміністративноївідповідальності завчинення правопорушення,передбаченого ст.124КУпАП,закрито напідставі п.1ч.1ст.247КУпАП узв`язкуіз відсутністюскладу адміністративного правопорушення (а.с.26-29).

Згідно копії постанови Полтавського апеляційного суду від 27 березня 2023 року. постанову Диканського районного суду Полтавської області від 06.12.2022 року залишено без змін (а.с. 30-35).

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу ЕР-96/08-22 ФОП ОСОБА_4 від 23.08.2022 року:

-вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Skoda Octavia, днз НОМЕР_2 на дату огляду 22.08.2022 року становить 41133, 12 грн.

-вартість відновлювального ремонту, автомобіля Skoda Octavia, днз НОМЕР_2 . становить 59 521,74 грн;

-ринкова вартістьлегкового автомобілядо моментуДТП,на датуогляду 22.08.2022року становить195280,89 грн. (а.с. 23-25)

Цивільно-правовавідповідальність позивача ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована ПАТ «НАСК» ОРАНТА» № 207350230 (а.с. 221).

Згідно копії повідомлення про ДТП по страховій справі № 75279 щодо виплати страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб мопед д.р.н. НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 24.02.2022 року за участю забезпеченого транспортного засобу Skoda Octavia, днз НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність водія якого застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №207350230 від 20.12.2012 року, номер справи 04247-02/22, дата повідомлення - 24.02.2022 року о 17 год. 58 хв. (том 2 а.с. 2-4)

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 на момент ДТП не була застрахована.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другоїстатті 11 ЦК України).

Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (даліЗакон № 1961-IV).

У разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов`язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди; вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди; поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси; невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально (стаття 33 Закону №1961-IV).

Страховик зобов`язаний після отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування (пункт 34.1 статті 34 Закону№ 1961-IV).

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування, яка має містити певні відомості та визначені Законом додатки до заяви (пункт 35.1 статті 35 Закону № 1961-IV).

Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної витати), є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо - транспортної пригоди (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV).

Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з пунктом а) частини першої статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Суд звертає увагу на те, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування згідно із Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадкахМТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).

Враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) відступила від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанова Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, на яку посилався суд першої інстанції, а також постанови від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).

Отже, з огляду на зазначене уточнення правових позицій, висловлених у пунктах 149, 150 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 (провадження № 14-95цс20), суд доходить висновку, що у позивача відсутнє альтернативне право обирати особу, до якої можна звернутись із вимогою про виплату відшкодування.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17, зазначено, що підпункт 37.1.4статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.

Разом з тим, а ніЗакон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а ніЦК України, а ні будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбаченоЦК Українипри пропуску позовної давності. ВодночасЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті263-264, стаття267 ЦК України). Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, а ні у повному обсязі, а ні в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертоюстатті 267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові. Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченимстаттею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 22 лютого 2022 року по справі № 201/16373/16-ц).

Судом встановлено,що цивільно-правовавідповідальність відповідачаяк водія і власника керованого ним ТЗ на момент ДТП не була застрахована, позивач із заявою про виплату страхового відшкодування (регламентної виплати) до МТСБУ не звертався, проте не втратив такого права, адже за обставинами справи, що переглядається, з моменту ДТП не пройшло три роки (тобто, позовна давність не сплила)

Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, то в такому випадку відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника.

У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що посилання позивача на те, що потерпілий має право вибору і пред`явлення позову до винної особи є його абсолютним правом є безпідставними, так як Велика Палата Верховного Суду відступила від раніше існуючої правової позиції Верховного Суду України й з того часу судова практика незмінна, враховує баланс інтересів усіх сторін спору, а тому немає підстав для відступлення.

Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначено, що «…Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою.

Матеріали справи свідчать, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 не була застрахована, а в порушення вимог ч.1 ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач ОСОБА_1 не звертався із заявою до Моторного транспортного страхового бюро України із заявою про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада2018 року у справі №127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі №552/6381/17 (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75), від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 54) та 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 31)).

Тлумаченнястатті 51 ЦПК Українисвідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

З урахуванням принципу диспозитивності,ст. 13 ЦК України, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Під час розгляду справи в суді позивачем, в межах строків визначенихст. 51 ЦПК України, не заявлялось клопотання про залучення у справу Моторного транспортного страхового бюро України (МТСБУ) як співвідповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеномуЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

При цьому, судом не надається оцінка обґрунтованості позовних вимог, оскільки останні повинні бути оцінені при розгляді позову, пред`явленого до належного суб`єктного складу учасників справи.

Суд зауважує, що відмова в позові із вказаних підстав не позбавляє зацікавлених осіб звернутися у суд із новим позовом до належних відповідачів. Без залучення в якості співвідповідача Моторного транспортного страхового бюро України (МТСБУ) неможливо правильно вирішити вказану справу по суті.

Щодо витрат відповідача на правничу допомогу.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_5 просив стягнути витрати на правничу допомогу. Зазначив, що ним надано правову допомогу відповідачу, що підтверджується договором про надання правової допомоги № 615-ЦС від 26.06.2023 року, на загальну суму 28475 грн., які необхідно стягнути з позивача. (а.с. 97- 103).

Згідно п.2 ч.1ст.141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно до ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу;

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.

Саме така правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

Представник відповідача надав детальний опис робіт(наданих послуг), виконаних ним відповідно до умов договору, в тому числі участь у судових засіданнях, підготовка відзиву, направлення його з копіями документів позивачці, вивчення та аналіз документів щодо правовідносин, які склалися між сторонами) та квитанцію про сплату йому ОСОБА_2 28475 грн. відповідно до умов договору.

Згідно з частиною шостоюстатті 137 ЦПКобов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні заявив клопотання про зменшення розміру на правничу допомогу.

Отже, враховуючи, викладене з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих відповідачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 259, 264, 265, 268,280ЦПКУкраїни, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати на професійну правничу д опомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду в тридцяти денний строк з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 22.03.2024 року

Суддя: