Постанова

від 18.03.2024 по справі 916/3416/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3416/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Разюк Г.П.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В.;

За участю представників сторін:

Від Южненської міської ради Одеської області - Тімчишин С.Д.;

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона №19" - Малюк Є.В.;

розглянувши апеляційну скаргу Южненської міської ради Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 (повний текст рішення складено 25.12.2023)

по справі №916/3416/23

за позовом Южненської міської ради Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона №19"

про стягнення 1 348 249,20 грн.,

(суддя першої інстанції: Пінтеліна Т.Г., дата та місце ухвалення рішення: 20.12.2023 року, Господарський суд Одеської області),

Южненська міська рада Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона №19 про стягнення 1 348 249, 20 грн - кошти за використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів, на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 по даній справі позовні вимоги Южненської міської ради Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона №19 про стягнення 1 348 249,20 грн. коштів за використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона №19 на користь Южненської міської ради Одеської області 269 649 гривень 84 коп., та 4 044 гривні 75 коп. судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що фактичний користувач земельної ділянки Товариство з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона N19», без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею. Отже, зобов?язаний повернути ці кошти власнику земельної Южненській міській раді, на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Суд вказав, що при визначенні розміру безпідставно збережених коштів сума коштів дорівнює розміру неотриманого (утриманого у себе Відповідачем) розміру орендної плати, яку міг би отримати Позивач у випадку наявності такого договору оренди. Відповідно до формули, що наведена Позивачем, з урахуванням офіційної інформації щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки за відповідний період, математично, сума грошових коштів, як безпідставно збережених, становить 269 649,84 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги задоволено частково.

Частково не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Южненська міська рада звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 по даній справі в частині відмови у задоволенні позову в розмірі 1078599,36 грн. скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що фактичний користувач земельної ділянки ТОВ «Пересувна механізована колона №19», без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею у розмірі, заявленому в позові.

Южненська міська рада вважає, що функціонування магазину будівельних матеріалів та використання даного об`єкту власником в комерційних цілях дає підстави для розрахунку плати за користування за земельну ділянку 0,8932 га коефіцієнта 2,5.

Позивач не погоджується з рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог в розмірі 1078599,36 грн., оскільки при його ухваленні судом було неповною мірою з`ясовані та враховані обставини, що мають значення для справи. Зокрема, судом не враховано, що спірну земельну ділянку відповідач використовує не за цільовим призначенням, оскільки на зазначеній ділянці функціонує магазин будівельних матеріалів, що є порушенням її правового режиму, відповідні докази наявні в матеріалах справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 відкрито з поновленням пропущеного процесуального строку апеляційне провадження за апеляційною скаргою Южненської міської ради Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 по справі №916/3416/23; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 по справі №916/3416/23; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи № 916/3416/23.

22.01.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 916/3416/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 призначено розгляд апеляційної скарги Южненської міської ради Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 по справі №916/3416/23 на: 18.03.2024 року о 14-30 год.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду скарги відповідно до вимог ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні представник Южненської міської ради підтримав вимоги, викладені ним письмово, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм процесуального права при вірному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.01.2010 року між Южненською міською радою Одеської області, м.Южне (орендодавець) та Приватним підприємством «РЕСУРС ЮГСТРОЙ» (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення категорії землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Южне, вздовж вул. Новобілярська (від профілакторію ДП «МТП «ЮЖНИЙ» до вул. Хіміків) (п.1 договору оренди). Вказаний договір зареєстрований в Комінтернівському районному відділі Одеської регіональної філії Державного земельного кадастру» державного комітету України по земельним ресурсам 04.02.2010 року за №041051100003.

Пунктом 2 вказаного договору оренди встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,1500 га., в тому числі: рілля 3,3478 га, інші багаторічні насадження 0,0604 га, під господарським шляхами і прогонами 0,3006 га, інші 0,4412 га із земель територіальної громади м. Южного.

Кадастровий номер земельної ділянки 5111700000:02:006:0023.

Земельна ділянка передається в оренду без об`єктів нерухомого майна. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 6111277 грн. 67 коп. (п. п. 3, 4 Договору оренди).

Земельна ділянка передається в короткострокову оренду терміном на 5 років під розміщення рекреаційного комплексу, за адресою: Одеська область м. Южне, вздовж вул. Новобілярська (від профілакторію ДП «МТП «ЮЖНИЙ» до вул. Хіміків) (п.14 Договору оренди).

Згідно з п. 42 Договору оренди, орендар може передавати земельну ділянку або її частину в суборенду без згоди орендодавця. При цьому термін суборенди не може перевищувати термін дії цього договору.

22.08.2013 року між Приватним підприємством «РЕСУРС ЮГСТРОЙ» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона №19», м. Херсон (Суборендар) укладено договір суборенди землі, за умовами якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення категорії землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Южне, вздовж вул. Ново-Білярська (від профілакторію ДП «МТП «ЮЖНИЙ» до вул. Хіміків) (п.1.1 договору суборенди).

Пунктом 2.1 Договору суборенди встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,9 га, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Южне, вздовж вул. Ново-Білярська (від профілакторію ДП «МТП «ЮЖНИЙ» до вул. Хіміків). Кадастровий номер земельної ділянки 5111700000:02:006:0023.

Договір укладено терміном до 29.01.2015 (п.3.1 договору суборенди).

Рішенням Южненської міської ради від 06.01.2017 року №497-VІІ Про внесення змін до пункту 1 рішення Южненської міської ради від 19.05.2016 року №281-VІІ Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, які знаходяться в оренді Приватного підприємства «РЕСУРС ЮГСТРОЙ», земельну ділянку під кадастровим номером 5111700000:02:006:0023 поділено на три ділянки, а саме на: земельну ділянку площею 0,8932 га (кадастровий номер 5111700000:006:0150); земельну ділянку площею 0,9410 га (кадастровий номер 5111700000:006:0151); земельну ділянку площею 2,3158 га (кадастровий номер 5111700000:006:0152).

Факт зайняття земельної ділянки Товариством з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона №19», м.Херсон та розміщення на ньому магазину засвідчено Актом перевірки стану використання земельної ділянки (кадастровий номер 5111700000:02:006:0150) від 03.02.2017 з фото фіксацією, який складено при виході на місцевість комісією з перевірки стану використання земельної ділянки (кадастровий номер 5111700000:02:006:0150) площею 0,8932 га, яка розташована за адресою: м.Южне Одеської області, вздовж вул. Новобілярська (від профілакторію ДП «МТП «ЮЖНИЙ» до вул.Хіміків), яка діяла на підставі розпорядження міського голови від 30.01.2017 року № 02-02-42р.

Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно №26826944, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона №19», м.Херсон зареєстровано право власності на громадський будинок, новозбудована четверта черга рекреаційного комплексу, торгівельно-виставкового комплексу за адресою: Одеська обл., м. Южне, вулиця Іванова, 9, площею 5127,8 кв.м.

28.03.2019 року Южненською міською радою було прийняте рішення № 1342 - VII «Про надання дозволу на передачу земельної ділянки (кадастровий номер 5111700000:02:006:0150) в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона №19», м. Херсон та надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона №19», м. Херсон на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки (кадастровий номер 5111700000:02:006:0150), орендованої товариством, (із земель "07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення" до земель "03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (під розміщення та обслуговування торговельно- виставкового комплексу)" відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548).

Рішеннями Господарського суду Одеської області від 06.04.2018 у справі № 916/2840/17, від 13.05.2019 у справі № 916/2820/18, від 13.01.2022 у справі № 916/2976/21, які набрали законної сили та не скасовані чи змінені у встановленому законом порядку, задоволено позовні вимоги Южненської міської ради Одеської області, м. Южне та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона №19», м. Херсон безпідставно збережені грошові кошти за користування земельною ділянкою.

30.07.2021 Южненською міською радою прийняте рішення № 535-VIII «Про надання дозволу Фонду комунального майна Южненської міської ради Одеського району Одеської області на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки (кадастровий номер 5111700000:02:006:0150)».

На підтверджування того, що у 2018 році у м.Южному застосувалася саме орендна ставка - 3% від нормативної оцінки землі позивачем надано: копію рішення Южненської міської ради від 12.12.2017 № 817 - VII «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території м. Южне на 2018 рік»; копію рішення Южненської міської ради від 31.05.2018 № 932 - VII «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території м. Южне на 2019 рік».

Зокрема, пп. 9.3 п. 9 додатку 3 до рішення Южненської міської ради від 12.12.2017 № 817 - VII «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території м. Южне на 2018 рік» зазначено, що розмір орендної плати за земельну ділянку встановлюється у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, річна сума платежу 3 відсотка від нормативно грошової оцінки.

18.06.2020 Южненською міською радою прийнято рішення № 1753 VIII «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території м.Южне на 2021 рік», в якому пунктом 4 доручено Фонду комунального майна Южненської міської ради розробити Положення про диференційовані ставки орендної плати за земельні ділянки, а на період, до прийняття рішення, при поновлені договорів оренди застосовувати ставку 3%.

Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки 31-15-0.253-1874/483-21 від 13.09.2021 нормативна грошова оцінка земельної ділянки комунальної власності, яка розташована за адресою: Одеська область м. Южне пр-т Миру. 19 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) кадастровий номер 5111700000:02:006:0150, площею 0.8932 га станом на 01.01.2021 рік складає 4 588 993 грн. 64 коп. при Кф - 0.5 (землі рекреаційного призначення).

Договору оренди земельної ділянки, який би підтвердив право відповідача на користування спірною земельною ділянкою матеріали справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення судом наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманого доходу за користування земельною ділянкою у розмірі 1 348 249,20 грн. за період з 02.08.2021 по 30.06.2023.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

За умовами частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстав користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122- 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20.09.2018 року у справі № 925/230/17 та у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 року у справі №922/2060/22.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині того, що в даному випадку відповідач без достатньої правової підстави користувався земельною ділянкою позивача, з огляду на що мають місце кондиційні зобов`язання.

Стосовно вимог та доводів апеляційної скарги щодо неправильності розрахованої судом першої інстанції суми безпідставно збережених коштів, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

При цьому статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково. (стаття 13 цього Закону). Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5- 7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 (далі - Порядок №1051).

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Водночас у пункт 162 Порядку № 1051 визначено відомості, які можуть бути надані державними кадастровими реєстраторами у формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.

Зважаючи на викладене, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

З огляду на те, що земельне законодавство і Податковий кодекс України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі № 905/1680/20

Так, нормативно грошова оцінка земельної ділянки комунальної власності, яка розташована за адресою: Одеська область м.Южне пр-т Миру, 19 кадастровий номер 51 1700000:02:006:0150, площею 0,8932 га станом на 01.01.2021 рік становила 4 588 903.64 грн. при Кф-0,5 (землі рекреаційного при значення).

Враховуючи, що індексація нормативної грошової оцінки земель за 2021 рік - 1,1, при розрахунку заборгованості за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року використано нормативно грошову оцінку земельної ділянки комунальної власності, яка розташована за адресою: Одеська область м.Южне пр-т Миру, 19, кадастровий номер 5111700000:02:006:0150, площею 0,8932 га - 5 047 893,00 грн. при Кф - 0,5 (землірек реаційного призначення) (4 588 993,64*1,1).

Розмір нормативної грошової оцінки за 2022 рік земельної ділянки з кадастровим номером 5111700000:02:006:0150 підтверджується також листом завідувача сектору № 62 відділу № 5 управління надання адміністративних послуг Головного управління держгеокадастру в Одеській області від 23.03.2023 року № 18-15-0.1152-788/340-23.

Відповідно витягу № HB-5100347662023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5111700000:02:006:0150 станом на 03.04.2023 рік складає 6 259 724 24грн. при Кф - 0,5 (землі рекреаційного призначення).

Разом з тим, на переконання апелянта, застосування коефіцієнту функціонального (Кф) призначення 0,5 не відображає стану фактичного використання земельної ділянки, адже на земельній ділянці площею 0,8932 га розташований об`єкт. Южненська міська рада вважає, що функціонування магазину будівельних матеріалів та використання даного об?єкту власником (ТОВ «ПМК-19,) в комерційних цілях дає підстави для застосування до земельної ділянки площею 0,8932 га коефіцієнта 2,5.

Рішенням Южненської міської ради від 04.05.2023 № l358-VIII затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 5111700000:02:006:0150, Фонду комунального майна Южненської міської ради Одеського району Одеської області. під розміщення та обслуговування торговельно- виставкового комплексу, яка розташована за адресою Одеська область м. Южне вздовж вулиці Новобілярська, (від профілакторію ДП «МТП «ЮЖНИЙ» до вулиці Хіміків) (додається).

На виконання вищезазначеного рішення були внесені зміни до Державного земельного кадастру.

Згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку отриманої на запит від 10.07.2023 09:48, цільове цільове призначення земельної ділянки власності з кадастровим номером 5111700000:02:006:0150 « 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», категорія земель - Землі житлової та громадської забудови, вид використання - під розміщення та обслуговування торговельно-виставкового комплексу (додається).

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу, що період нарахування коштів за використання земельної без правовстановлюючих документів визначено позивачем у даному спорі - з 02.08.2021 по 30.06.2023.

Разом з тим, позивач самостійно визначив нормативну грошову вартість земельної ділянки шляхом застосування коефіцієнту (2,5 замість 0,5) та використовує не дані Державного земельного кадастру, а власний розрахунок для визначення розміру орендної плати за землю, що прямо суперечить як вимогам статті 288 ПКУ.

Крім того, позивач визнає той факт, що земельна ділянка з кадастровим номером 5111700000:02:006:0150 має цільове призначення «Землі рекреаційного призначення», до якої застосовується коефіцієнт 0,5, а також те, що зміна цільового призначення земельної ділянки відбулась після прийняття Южненською міською радою Рішення від 04.05.2023 року.

Позивач як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції підтвердив, що зміни до Державного земельного кадастру щодо цільового призначення земельної ділянки були внесені 10.07.2023 року, однак не зважаючи на той факт, що зміни до Державного земельного кадастру було внесено лише у липні 2023 року, вважає, що в даному випадку необхідно розраховувати нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки із застосуванням коефіцієнт 2,5 (тобто не у відповідності до інформації, що наявна в Державному земельному кадастрі).

Положеннями ст.52 Земельного кодексу України унормовано, що на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

На таких землях (крім земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельних ділянок, зайнятих об`єктами фізичної культури і спорту, інших аналогічних об`єктів) допускається будівництво відповідно до чинної містобудівної документації об`єктів житлового та громадського призначення, що не порушують режим використання земель рекреаційного призначення».

Доказів того, що розташований на земельній ділянці об`єкт нерухомого майна «Громадський будинок, новозбудована четверта черга рекреаційного комплексу, Торгівельно-виставкового комплексу» порушує режим використання земель рекреаційного призначення, матеріали справи не містять.

При цьому, важливе значення має саме факт відсутності у позивача права на використання іншої, ніж зазначено в Державному земельному кадастрі, нормативної грошової оцінки земельної ділянки. При цьому, предметом даного спору є саме стягнення безпідставно збережених коштів з користування земельною ділянкою.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з доводами відповідача, що розрахунок грошових коштів, які мають стягуватись з Відповідача може відбуватись лише на підставі офіційної (законної) інформації, яка міститься в Державному земельному кадастрі. Висновки суду щодо незаконності використання нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка не зазначена в Державному земельному кадастрі, підтверджуються також Правовою позицією ВС КАС, викладеною у Постанові від 29 вересня 2022 року (справа 160/2366/19).

У зазначеній Постанові ВС КАС зокрема зазначає: «Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, відомості Державного земельного кадастру, дані інвентаризації земель та державної статистичної звітності». Серед висновків ВС КАС, якими суд підтвердив висновки суду апеляційної інстанції, зазначено: «За такого правового регулювання Верховний Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про те, що застосування Кф із значенням 2,5, що відповідає коду цільового призначення земель 03.10, може мати місце з дати внесення відповідної інформації до Державного земельного кадастру щодо коду Класифікації видів цільового призначення земель відносно земельної ділянки, яка перебуває в користуванні позивача». Отже, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо неправомірного визначення відповідачем нормативної грошової оцінки земельної ділянки».

Таким чином, Верховним Судом висловлено правову позицію, відповідно до якої застосування відповідного коефіцієнту щодо цільового призначення земельної ділянки може мати місце лише з дати внесення відповідної інформації до Державного земельного кадастру.

За таких обставин при розрахунку розміру коштів, що стягуватимуться з Відповідача як безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою, слід застосовувати лише офіційні данні, що містилися в Державному земельному кадастрі.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок безпідставно збережених коштів, зазначає про його правильність та обґрунтованість, у зв`язку з чим висновок суду про задоволення позовних вимог в частині 269 649,84 грн. є правомірним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України.

Крім того, судова колегія зазначає, що доводи апелянта на застосування судом першої інстанції Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою КМ України від 19 квітня 1993р. № 284 не приймаються до уваги, оскільки посилання суду першої інстанції в мотивувальній частині рішення на відповідний Порядок, не призвело до неправильного вирішення спору по суті.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду Господарського суду Одеської області повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Южненської міської ради Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 по справі №916/3416/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 по справі №916/3416/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.03.2024 року.

Головуюча суддя:Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

Г.П. Разюк