Постанова

від 05.06.2024 по справі 916/3416/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/3416/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Южненської міської ради Одеської області

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 (головуючий - Принцевська Н.М., судді - Діброва Г.І., Разюк Г.П.) і рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 (суддя Пінтеліна Т.Г.) у справі

за позовом Южненської міської ради Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона №19"

про стягнення 1 348 249,20 грн

Обставини справи, встановлені судами

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона №19» (далі - ТОВ «ПМК №19», відповідач) є власником громадського будинку (четверта черга рекреаційного комплексу), торгівельно-виставкового комплексу площею 5127,8 кв м за адресою: м. Южне, вул. Іванова, 9.

2. Належне відповідачу нерухоме майно розташовано на земельній ділянці з кадастровим номером 5111700000:02:006:0150 з цільовим призначенням « 07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення» категорія земель та вид використання «землі рекреаційного значення» (далі - спірна земельна ділянка).

3. Южненська міська рада Одеської області (далі - Рада, позивач) рішенням від 28.03.2019 № 1342-VII надала відповідачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки на землі « 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (під розміщення та обслуговування торговельно- виставкового комплексу)».

4. Проте на виконання вказаного рішення Ради відповідач відповідний проект землеустрою не розробив.

5. Відповідно до витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки № 31-15-0.253-1874/483-21 та № HB-5100347662023 нормативна грошова оцінка (НГО) спірної земельної ділянки станом на 01.01.2021 складає 4 588 993, 64 грн, станом на 03.04.2023 - 6 259 724, 24 грн при коефіцієнті, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) - 0.5 (землі рекреаційного призначення).

6. Відповідно до складеного позивачем акта від 03.08.2023 перевірки стану використання спірної земельної ділянки встановлено розміщення на цій земельній ділянці будівельного супермаркету.

7. Рішенням Южненської міської ради від 04.05.2023 № l358-VIII затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки під розміщення та обслуговування торговельно - виставкового комплексу.

8. Згідно інформації з Державного земельного кадастру станом на 10.07.2023 цільове призначення спірної земельної ділянки « 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», категорія - землі житлової та громадської забудови, вид використання - під розміщення та обслуговування торговельно-виставкового комплексу.

Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову

9. Рада звернулася до суду з позовом до ТОВ «ПМК №19» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 1 348 249, 20 грн.

10. Правовою підставою заявлених вимог позивач визначає статті 1212 - 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та зауважує, що заявлена до стягнення сума є несплаченою орендною платою за використання спірної земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно відповідача, без укладення договору оренди за період з 02.08.2021 по 30.06.2023, внаслідок чого територіальна громада позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду.

11. Розмір орендної плати обчислений позивачем із застосуванням до спірної земельної ділянки Кф 2,5, виходячи зі стану фактичного використання відповідачем спірної земельної ділянки для розміщення та обслуговування торговельно-виставкового комплексу (будівельного супермаркету).

Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

12. Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.12.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2024, позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 269 649,84 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати. В іншій частині позову відмовлено.

13. Суди встановили, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею у період з 02.08.2021 по 30.06.2023, а отже зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

14. Щодо розміру позовних вимог, то у спірний період земельна ділянка мала цільове призначення з кодом 07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, при визначенні розміру НГО якої застосуванню підлягає Кф 0,5. Отже, при здійсненні розрахунку розміру позовних вимог позивач безпідставно застосував Кф 2,5, помилково використовуючи стан фактичного використання відповідачем спірної земельної ділянки (для розміщення будівельного супермаркету), а не дані витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Касаційна скарга

15. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, з касаційною скаргою звернувся позивач, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

Узагальнені доводи касаційної скарги

16. Суди неправильно застосували статтю 1 Закону України "Про оцінку земель", частину 1 статті 19 Земельного кодексу України, постанову Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147 «Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок», внаслідок чого не врахували, що за основним цільовим призначенням спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення, але з видом цільового призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення її неможливо передати в оренду для розміщення об`єктів торгівлі. Отже, розташування на спірній земельній ділянці магазину будівельних матеріалів та використання цього об`єкта відповідачем з комерційною метою дає підстави для застосування до спірної земельної ділянки Кф 2,5.

17. Суди обох інстанцій не встановили у рішеннях істотну обставину розташування на спірній земельній ділянці будівельного супермаркету протягом періоду нарахування безпідставно збережених коштів, а натомість встановили факт використання відповідачем земельної ділянки під розміщення магазину станом на 03.02.2017.

Позиція Верховного Суду

18. Відповідно до положень частини 1 статті 300 ГПК України Верховний Суд розглядає доводи касаційної скарги тільки в частині, що стала підставою для відкриття касаційного провадження.

19. Суди встановили, що відповідач як власник об`єкта нерухомого майна, зокрема у спірний період із 02.08.2021 по 30.06.2023, користувався спірною земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого у встановленому порядку права користування земельною ділянкою. Отже, відповідач є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

20. Спірним питанням даної справи є те, чи мала право Рада при обчисленні суми безпідставно збережених коштів самостійно застосувати до спірної земельної ділянки коефіцієнт, який характеризує функціональне використання для земель з цільовим призначенням « 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», виходячи зі стану фактичного використання земельної ділянки відповідачем.

21. Відповідь на це питання негативна, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій по суті спірного питання та зазначає про таке.

22. Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

23. Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

24. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (пункт 71).

25. Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель" від 23.07.2010 № 548 передбачено класифікацію видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

26. Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 затверджений Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (далі - Порядок № 489), який був чинним у спірний період.

27. Згідно з пунктами 3, 5 розділу ІІ Порядку № 489 коефіцієнт Кф - це коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки та встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548.

28. У справі встановлено, що спірна земельна ділянка у спірний період мала цільове призначення « 07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення», до якої відповідно до Додатку 1 до Порядку № 489 застосовується Кф 0,5.

29. Саме цей коефіцієнт і був застосований уповноваженим органом Держеокадастру при визначенні розміру НГО спірної земельної ділянки у відповідних витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

30. При цьому видача витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку конкретної земельної ділянки не передбачає можливість вибору суб`єктом владних повноважень на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, оскільки є єдиним законодавчо закріпленим варіантом поведінки уповноваженого органу при оформленні даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки. Визначення у витязі коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, є обов`язковим і розмір цього коефіцієнта має відповідати Порядку №489. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 № 160/2366/19.

31. Отже, виходячи із внесеної до Державного земельного кадастру інформації про цільове призначення спірної земельної ділянки, при визначенні розміру НГО цієї ділянки використовується Кф 0,5. Використання іншого коефіцієнта допускається лише після внесення до Державного земельного кадастру інформації про зміну цільового призначення земельної ділянки, що у спірних правовідносинах відбулося лише в липні 2023 року.

32. З огляду на наведене самостійне застосування позивачем Кф 2,5 для визначення розміру НГО спірної земельної ділянки у спірний період суперечить приписам статті 288 Податкового кодексу України та Порядку № 489, про що правильно зазначено судами попередніх інстанцій.

33. З огляду на наведене доводи касаційної скарги Верховним Судом відхиляються, як безпідставні і такі, що не ґрунтуються на нормах закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

35. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

36. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Розподіл судових витрат

37. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Южненської міської ради Одеської області залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 і рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 у справі № 916/3416/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.