Постанова

від 20.03.2024 по справі 910/8269/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2024 р. Справа№ 910/8269/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання: Дюкарєвої І.М.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 20.03.2024 у справі №910/8269/23 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес cтрахування»

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023, повний текст якого складений 22.12.2023,

у справі № 910/8269/22 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська добувна компанія»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес страхування»

про стягнення 4 388 459,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в сумі 4 388 459,85 грн. за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу за програмою «VIP» № 777.21.2601984 від 06.05.2021, яке становить вартість знищеного автомобіля Mercedes-Benz/GlS 400 d 4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова/шасі НОМЕР_2 .

Обґрунтовуючи настання страхового випадку позивач зазначає, що зазначений автомобіль в період з 03.04.2022 по 10.04.2022 було викрадено з території приватного будинку № 11/1 по вул. Композиторів в селищі Ворзель Бучанського району Київської області невідомими особами, а 12.04.2022 автомобіль було знайдено повністю знищеним внаслідок термічної дії.

Позивач вважає, що з огляду на час та обставини знищення спірного автомобіля, а саме те, що його було викрадено після деокупації Київської області, а пожежа, яка призвела до знищення такого автомобіля виникла не внаслідок дії куль, ракет, мін, осколків, ударних хвиль, тощо, відсутні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, що пов`язані з введенням в Україні воєнного стану (указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- викрадення та знищення транспортного засобу Mercedes-Benz/GLS 400d, державний номер НОМЕР_1 не є страховим випадком згідно пункту 12.1.2.20 частини Б договору страхування (виплата страхового відшкодування не проводиться у випадку знищення або пошкодження транспортного засобу та/або до, якщо такі збитки сталися внаслідок або під час війни, вторгнення, військових дій, інших збройних протистоянь, їх наслідків, страйків, громадських заворушень, бунту, революції, захоплення влади військовими або іншого протиправного захоплення влади, знищення або пошкодження ТЗ за розпорядженням існуючого де-факто або де-юре уряду або іншої установи влади - примітка суду), що в свою чергу є підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування згідно п. 13.1.15 частини Б Договору страхування;

- дія договору страхування не поширюється на населений пункт Ворзель Бучанського району, де відбулось викрадення автомобіля, оскільки на вказаній території проводились військові (бойові) дії та населений пункт перебував у тимчасовій окупації російськими військами;

- доказами того, що спірний автомобіль був пошкоджений внаслідок російського вторгнення та воєнних дій, є також матеріали кримінального провадження № 42022112320000029 за ч. 2 ст. 438 КК України (порушення законів та звичаїв війни). Так 21.03.2022 ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів із завою про кримінальне правопорушення за ч. 22 ст. 438 КК України «порушення законів та звичаїв війни», в якій повідомив про те, що 13.03.2023 військовослужбовці збройних сил та інших військових формувань РФ, перебуваючи в будинку АДРЕСА_1 , порушуючи закони та звичаї війни, розстріляли його батька;

- позивач не виконав обов`язок, передбачений п. 9.14.2 частини Б Договору страхування для отримання страхового відшкодування у зв`язку із незаконним заволодінням транспортного засобу, а саме не передав страховику оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу і повний комплект ключів від автомобіля, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування згідно п. 13.1.1 частини Б Договору страхування;

- відповідно до п. 12.1.2.13. частини Б Договору сторони домовились, що не визнаються страховим випадком та не проводиться виплата страхового відшкодування у випадку настання збитків, пов`язані з настанням страхового випадку за ризиком «незаконне заволодіння», якщо в момент незаконного заволодіння ТЗ в салоні залишилися ключі до системи запалення ТЗ або реєстраційний документ на ТЗ, окрім випадку, коли викрадення ТЗ відбулось разом із реєстраційним документом на ТЗ, та/або ключами до системи запалення ТЗ було здійснено шляхом розбою/грабежу, що підтверджується документами відповідних компетентних органів;

- позивачем не було доведено належними та допустити доказами те, що виявлений 12.04.2022 автомобіль є саме предметом договору страхування;

- позивачем не вірно визначено розмір страхового відшкодування, оскільки не враховано залишкову вартість автомобіля.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було призначено комплексну експертизу з криміналістичного та пожежотехнічного дослідження транспортного засобу Mercedes-Benz/GlS 400 d 4, що був виявлений 12.04.2022 недалеко від населеного пункту Немішаєво в рамках кримінального провадження № 42022112320000029 за ч. 2 ст. 438 КК за зверненням ОСОБА_1 , проведення якої доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, а на вирішення якої суд поставив питання:

- який ідентифікаційний номер кузова (рами, шасі) Mercedes-Benz/GlS 400 d 4, що був виявлений 12.04.2022 недалеко від населеного пункту Немишаєво в рамках кримінального провадження № 42022112320000029 за ч. 2 ст. 438 КК за зверненням ОСОБА_1 .?

- коли за часом розпочалось початкове горіння в осередку пожежі, наслідком якого стала пожежа на автомобілі Mercedes-Benz/GlS 400 d 4, що був виявлений 12.04.2022 недалеко від населеного пункту Немішаєво в рамках кримінального провадження № 42022112320000029 за ч. 2 ст. 438 КК за зверненням ОСОБА_1 .?

Згідно з висновком експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства юстиції України від 21.06.2023 № КСЕ-19/111-23/6403-КДТЗ ідентифікаційний номер кузова автомобіля Mercedes-Benz / GLS 400 d 4 matik, що був виявлений у пошкодженому стані 12.04.2022 недалеко від населеного пункту Немішаєво в рамках кримінального провадження №42022112320000029 за ч. 2 ст. 438 КК за зверненням ОСОБА_1 , є номер VINНОМЕР_5.

Згідно з висновком експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства юстиції України від 27.06.2023 № КСЕ-19/111-23/6403 початкове горіння в осередку пожежі наслідком якого стала пожежа на автомобілі Mercedes-Benz/GLS 400d 4 matik, що був виявлений у пошкодженому стані 12.04.2022 недалеко від населеного пункту Немішаєво в рамках кримінального провадження № 42022112320000029 за ч. 2 ст. 438 КК за зверненням ОСОБА_1 , виникло в проміжку дат між 03.04.2022 та 12.04.2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/8269/22 позов задоволений повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 4 388 459,85 грн. страхового відшкодування, 65 826,90 грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що викрадення та знищення спірного автомобіля відбулось після 01.04.2022, тобто після тимчасовій окупації як смт. Ворзель Бучанської міської територіальної громади, так і смт Немішаєве Немішаївської селищної територіальної громади Бучанського району Київської області, а відтак вказаний страховий випадок не є таким, що охоплюється диспозицією пункту 12.1.2.20 розділу 12 частини Б Договору, та може бути віднесений до виключень зі страхових випадків.

Суд першої інстанції зазначив про те, що:

- за відсутності жодних доказів викрадення та знищення спірного автомобіля в період тимчасової окупації населених пунктів смт Ворзель та смт Немішаєве, і існуванні даних про те, що цей автомобіль після тимчасової окупації був наявний, суд вважає більш вірогідним, що транспортний засіб викрадено та знищено в період з 03.04.2022 по 12.04.2022;

- дані, які вказують на наявність автомобіля після тимчасової окупації, проаналізовані експертом у висновку № КСЕ-19/11-23/6403 від 27.06.2023, складеному за результатами проведення пожежно-технічного дослідження спірного автомобіля. На підставі цих даних експерт дійшов висновку про те, що горіння в осередку пожежі, наслідком якого стала пожежа в автомобілі, що був виявлений 12.04.2022 недалеко від населеного пункту Немишаєво в рамках кримінального провадження № 42022112320000029 за ч. 2 ст. 438 КК України за зверненням ОСОБА_1 , виникло в проміжку дат між 03.04.2022 та 12.04.2022. Експерт ОСОБА_10, що склав висновок № КСЕ-19/11-23/6403, у судовому засіданні (викликаний судом за клопотанням відповідача), підтвердив свій висновок, пославшись на методологію, застосовану ним, і інші учасники справи не навели обставин, які би свідчили помилковість чи неможливість застосування такого методологічного підходу;

- при аналізі дій позивача щодо визначення ним дати викрадення автомобіля, судом встановлено, що в усіх випадках (при виявленні знищеного автомобіля, звернення до правоохоронних органів, звернення до страховика) позивач діяв послідовно, що проявилось у відсутності його посилань на викрадення автомобіля у період тимчасової окупації;

- отже подія сталася поза межами періоду тимчасової окупації населених пунктів смт Ворзель та смт Немішаєве, і між викраденням та знищенням автомобіля та наведеним у пункті 12.1.2.20 розділу 12 частини Б договору обставинами, відсутній прямий причинно-наслідковий зв`язок;

- також, відсутні жодні дані про наявність обставин, передбачених п. 12.1.2.21, п. 12.1.2.22 та п. 12.2.17 розділу 12 частини Б договору. Зокрема, відсутні жодні: дані про наявність на автомобілі слідів дій мін, бомб, снарядів, інших видів зброї (п. 12.1.2.21); докази знищення цього автомобіля внаслідок терористичного акту (п. 12.1.2.22); докази знищення автомобіля у зоні бойових дій та військових конфліктів.

При вирішенні питання наявності у відповідача обов`язку з виплати страхового відшкодування суд першої інстанції виходив з того, що:

- протиправні дії третіх осіб є подією, з настанням якої, за договором, за умови виконання страхувальником всіх умов договору, виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику в межах страхової суми (п. 3.3.3 частини Б договору);

- зі сторони позивача відсутнє таке порушення договору, на яке посилається відповідач, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування (п. 13.1.1 частини Б Договору). Зокрема, відомості про викрадення невстановленими особами спірного автомобіля були відразу ж внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Та обставина, що вони внесені в межах кримінального провадження № 42022112320000029, що розслідувалось за ст. 438 КК України (порушення законів та звичаїв війни), зумовлена складанням протоколу огляду місця події 12 квітня 2022 року процесуальною особою у цьому кримінальному провадженні. Така реєстрація події не спростовує викрадення та знищення автомобіля після тимчасової окупації населених пунктів смт Ворзель та смт Немішаєве, що і зазначено у Єдиному реєстрі досудових розслідувань - автомобіль викрадено у період часу з 03.04.2022 по 10.04.2022 з території приватного будинку за адресою АДРЕСА_1 невстановленими особами.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/8269/22 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, додатково зауваживши на наступному:

- правова конструкція пункту 12.1.2.20 частини Б договору страхування не обмежується виключно періодом окупації території, на якій сталась подія з транспортним засобом, натомість умови цього пункту не визнають будь-яку подію страховим випадком, що сталась внаслідок війни, вторгнення, військових дій незалежно від місця настання події з транспортним засобом;

- після деокупації території Бучанського району, там знаходилися збройні формування збройних сил України та місцевої територіальної оборони, а отже ризик військових дій та їх наслідків не закінчився одразу після виходу військових формувань агресора. Таким чином, цілком логічно вважати що пошкодження спірного автомобіля сталося в період військових дій, та пов`язано з такими діями, оскільки тривав режим воєнного стану та проводилися активні дії як військовими так і силами територіальної оборони;

- послідовність показань позивача викликана не фактом настання події саме в період, зазначений позивачем, а викликана саме метою отримати страхове відшкодування за пошкоджене майно від відповідача;

- пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не відповідають вимогам ст 88 ГПК України, оскільки вони не допитувались Судом в якості свідків, а їх заяви не засвідчені нотаріально, тому протоколи їх допитів є неналежними доказами у справі № 910/8269/22;

- показання свідка ОСОБА_2 , що зафіксовані в протоколі допиту, в порядку, передбаченому КПК України, ще потребують перевірки їх судом у кримінальному провадженні та не мають для Господарського суду преюдиційної сили;

- слід критично оцінювати показання іншого свідка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зафіксовані в протоколі допиту свідка відповідно 16.05.2022 в межах кримінального провадження, оскільки аналізуючи його пояснення («йшов пішки, а автомобіль Мерседес рухався на великій швидкості, за кермом був лисий чоловік з круглим обличчям, одягнений в спортивну куртку та блайзер чорного кольору») не відповідають дійсності, оскільки пішохід не міг розгледіти водія автомобіля на великій швидкості та побачити його лису голову, на якій був одягнений блайзер;

- Висновок експерта КНДЕКЦ ОСОБА_10 від 27.06.2023 № КСЕ-19/111-23/6403 не може бути визнаний належним доказом дати викрадення автомобіля, оскільки експерт не проводив жодного експертного дослідження - ні, органолептичні, ні статистичні, хімічні, математичні тощо, а висновок експерта побудований на суб`єктивній оцінці письмових доказів - пояснень свідків - по справі, без обгрунтування відхилення одних письмових доказів та надання переваги іншим письмовим доказам;

- оскільки Витяг з ЄДРДР по кримінальному провадженню № 12022111050002722 від 02.09.2022р за ч.3 ст 289 КК України був наданий тільки під час судового розгляду справи в рамках виконання клопотання судового експерта про надання додаткових вихідних даних для проведення експертизи (навіть у складі додатків до позовної заяви цей документ до суду не подавався), правова оцінка вказаного документу з об`єктивних причин не могла бути надана відповідачем під час прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2023, справу № 910/8269/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю. Тищенко О.В..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес cтрахування» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/8269/22, розгляд апеляційної скарги призначено на 27.02.2024 об 11:15 год.

23.01.2024 до суду відповідача надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких відповідач додатково послався на наступне:

- позивач не вчинив усі необхідні дії на виконання умов договору та не надав страховику усі документи, передбачені договором страхування при настанні такого випадку як пожежа, вибух, противоправні дії третіх осіб, а саме довідку з органів пожежної охорони, рятувальної чи сейсмологічної служб, гідрометеослужби, правоохоронних органів щодо події, внаслідок якої було пошкоджено чи втрачено предмет договору за заявленою подією пожежа, вибух; копію заяви у органи Міністерства внутрішніх справ з відміткою про реєстрацію такої заяви та довідку слідчого про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початок розслідування або копію витягу з Реєстру;

- при цьому витяг з ЄДРДР від 21.04.2022 по кримінальному провадженню № 42022112320000029, наданий позивачем відповідачу не містить інформації про обставини пошкодження об`єкту страхування та не підтверджує настання страхового випадку згідно договору страхування;

- водночас лише 02.09.2022 позивач звернувся до Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області із заявою про кримінальне правопорушення, щодо викрадення в період часу з 03.04.2022 по 10.04.2022 з території приватного будинку за адресою АДРЕСА_1 невстановленими особами автомобілів: білий Мерседес ML350 д.н.з. НОМЕР_3 , чорний Мерседес GLS д.н.з. НОМЕР_1 та синій BMW Х5, д.н.з. НОМЕР_4 , «які в подальшому зазнали суттєвих пошкоджень і були знайдені у різних місцях, чим спричинили потерпілому шкоду». Відомості про таке звернення були внесені в ЄРДР по кримінальному провадженню № 12022111050002722 від 02.09.2022 за ч. 3 ст 289 КК України «Незаконне заволодіння транспортним засобом». При цьому позивач ніколи не звертався до страховика із відповідною заявою про настання події, яка передбачена п. 7.7. частини А та п. 3.3.1 частини Б Договору страхування («Незаконне заволодіння транспортним засобом»), що у свою чергу виключає виконання зустрічного зобов`язання щодо здійснення страхової виплати на підставі ч. 3 ст. 538 ЦК України;

- при цьому, матеріали кримінального провадження № 12022111050002722 від 02.09.2022 свідчать про викрадення з території приватного будинку за адресою АДРЕСА_1 усіх трьох автомобілів, при цьому в рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 19.09.2023 у справі № 278/4347/22, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 16.01.2024 року та набрало законної сили, встановлено, що один з вказаних автомобілів, а саме автомобіль BMW Х5, д.н.з. НОМЕР_4 , зазнав пошкоджень саме з боку агресії військ рф, оскільки на ньому була характерна символіка «V», а також на автомобілі були виявлені інші сліди агресії рф, які зафіксовано страховиком;

- у справі № 278/4347/22 був допитаний свідок ОСОБА_4 та суд критично оцінив його покази, так як частина його показів базувалася на чутках, тому ці покази визнані судом недопустимими у справі № 278/4347/22, відтак вони не можуть бути визнані допустимими у даній справі;

- покази свідка ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження також є суперечливими, так як останній був допитаний 16.05.2022 про події 3-4 квітня 2022 року, тобто через півтора місяці після подій, і останній нібито запам`ятав в точності номерні знаки невідомого йому автомобіля, який складається із 8 знаків (цифри та букви), відразу ідентифікував з широкої лінійки Mercedes-Benz, що це саме модель GLS, при цьому автомобіль рухався на великій швидкості, порушуючи ПДР та був увесь в пилу;

- вказане свідчить про те, що більш вірогідним є пошкодження спірного автомобіля саме внаслідок дій військ рф, які також причетні до пошкодження та розкрадання запчастин автомобіля BMW Х5, д.н.з. НОМЕР_4 , який знаходився в одному місці з спірним автомобілем на території приватного будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Крім того, апелянт просив визнати причини пропуску строку на подання доповнення до апеляційної скарги поважними та поновити вказаний строк, а також прийняти вказані доповнення до апеляційної скарги до розгляду.

07.02.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, з посиланням на те, що:

- викрадення та знищення транспортного засобу сталася поза межами періоду тимчасової окупації населених пунктів смт Ворзель та смт Немішаєве;

- у апеляційній скарзі відповідач заперечує щодо пояснень свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , проте, як вбачається із тексту судового рішення, показання вказаних свідків не було прийнято судом першої інстанції в основу оскаржуваного судового рішення, а тому ці доводи також не повинні прийматись судом апеляційної інстанції до уваги;

- саме за клопотанням відповідача, судом було викликано у судове засідання експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Колесова Едуарда Євгеновича для надання роз`яснень щодо висновку експерта № КСЕ-19/111-23/6403 від 27.06.2023 за результатами проведеної судової пожежно-технічної експертизи. У судовому засіданні експерт підтвердив свій висновок, пославшись на методологію, застосовану ним. Відповідачем не наведено обставин, які би свідчили помилковість чи неможливість застосування такого методологічного підходу;

- суперечлива поведінка страховика полягає в тому, що приймаючи рішення про відмову у здійснені страхової виплати у такому рішенні відповідачем були визначені підстави для такої відмови, натомість після звернення позивача до суду з позовом про стягнення страхової виплати, в межах якого позивачем обґрунтовується протиправність відмови з підстав зазначених у рішенні, відповідач під час розгляду справи у суді та й зокрема в апеляційній скарзі, зазначає про наявність інших обставин, які відповідно до умов договору страхування є самостійними підставами для відмови у здійсненні страхової виплати, що фактично є зміною власної позиції, яка була сформована та закріплена у листі №1775/10-3.22.01517 від 18.05.2022. Вказані дії відповідача є недобросовісними та порушують доктрину заборони суперечливої поведінки, що є неприпустимим;

- формулювання обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, яке міститься у наданих позивачем страховику витягах з ЄРДР, очевидно надавали страховику можливість надати таким відомостям правову оцінку та встановити обставини, які є предметом досудового розслідування;

- відповідач не посилався у суді першої інстанції на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19.09.2023 у справі №278/4347/22, учасники у справі №278/4347/22 та у цій справі № 910/8269/22 є різними , в той час як відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом,

просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Крім того позивач просить відмовити апелянту у поновлені строку на подання доповнень до апеляційної скарги.

21.02.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська добувна компанія» надійшла заява, в якій заявник просить надати йому можливість приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

21.02.2024 до суду від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу доводи якої аналогічні апеляційної скарги та доповнень до неї.

Крім того апелянт просить визнати причину пропуску строку подання відповіді на відзив поважною та поновити вказаний строк.

Також до відповіді на відзив апелянтом додано додаткові докази, а саме копії листа ПрАТ «Автокапітал» № 27/02 від 14.02.2024 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі № 278/4347/22, а у відповіді на відзив апелянт просить поновити йому строк для подання цих доказів.

27.02.2024 до суду від апелянта надійшло клопотання про долучення додаткових доказів, в якому заявник просить визнати причини пропущення строку подання листа Державного космічного агенства України вих. № 1226-3.4 від 23.02.2024 в якості доказу у справі № 910/8269/22 до суду поважною, та поновити вказаний строк, а також долучити до матеріалів справи № 910/8269/22 лист Державного космічного агентства України вих. № 1226-3.4 від 23.02.2024.

Аналогічні клопотання надійшли 27.02.2024 на електронну пошту суду, а 28.02.2024 - до канцелярії суду поштовою.

27.01.2024 до суду від позивача надішли заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач:

- зауважив на тому, що відмовляючи у здійсненні страхової виплати, апелянт не посилався на порушення або не виконання страхувальником умов договору страхування та не вимагав від представника позивача передання оригіналу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та комплекту ключів, а тому представник позивача не міг в односторонньому порядку вчинити відповідні дії проте письмово зазначив про наявність оригіналу реєстраційного свідоцтва на автомобіль та ключів від нього. Вказане свідчить про те, що апелянт намагається довести суду наявність інших підстав для відмови у здійсненні страхової виплати;

- просить відмовити представнику апелянта, адвокату Шупляковій С.Б. у задоволенні клопотання про долучення доказів, а також відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

На електронну пошту суду 27.02.2024 надійшли аналогічні заперечення.

Станом на 27.02.2024 судді Яковлєв М.Л. та Шаптала Є.Ю. перебували на лікарняному, у зв`язку з чим розгляд справи не відбувся.

04.03.2024 судді Яковлєв М.Л. і Шаптала Є.Ю. повернулись із лікарняного.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська добувна компанія» задоволено, учасників справи повідомлено, що судове засідання в режимі відеоконференції відбудеться 20.03.2024 о 15:45 год.

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у період із 14.03.2024 по 27.03.2024 у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1120/24 від 14.03.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/8269/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес cтрахування» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/8269/22 прийняти до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

19.03.2024 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів, в яких позивач зазначив про неповажність пропуску відповідачем строків на подання листа Державного космічного агенства України вих. № 1226-3.4 від 23.02.2024, а також на тому, що вказаний доказ чином не підтверджують тих обставин про які зазначає відповідач у клопотанні, оскільки:

- відповідач наголошує на тому, що зазначений доказ даний доказ підтверджує той факт, що автомобіль Mercedes- Benz/GLS 400d 4 matik, державний номер НОМЕР_1 був пошкоджений в період з 16.03.2024 по 31.03.2022, тобто в період тимчасової окупації Бучанського району Київської області, проте такі висновки відповідача є очевидним припущенням, оскільки з доданих до відповіді на адвокатський запит тематичних карт не можливо встановити та ідентифікувати, що невідомий об`єкт на карті про який зазначає відповідач, є саме автомобілем Mercedes- Benz/GLS 400d 4 matik, державний номер НОМЕР_1 ;

- крім того з тематичної карти на якій міститься дата 15.04.2024 вбачається наявність об`єкту, проте згідно протоколу огляду місцевості, складеного працівниками поліції 12.04.2022 (копія якого міститься в матеріалах справи), виявлений ними автомобіль Mercedes- Benz/GLS 400d 4 matik був вилучений до спеціального майданчику до м. Києва;

- отже об`єкт, який міститься на тематичних картах, навіть теоретично не може бути автомобілем Mercedes- Benz/GLS 400d 4 matik.

Щодо поновлення апелянту строку на подання доповнення до апеляційної скарги слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Статтею 114 ГПК України встановлено, що:

- суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій.

- строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Частиною 1 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вказаних правових норм, апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023, повний текст якого складений 22.12.2023, у справі № 910/8269/22, заявник, з урахування вихідних днів, мав подати в строк по 11.01.2024 включно, проте з доповненнями до апеляційної скарги звернувся 23.01.2024.

Частиною 1 ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 119 ГПК України).

Як на підставу для поновлення строку на подання доповнень до апеляційної скарги, заявник посилається на те, що:

- 30-31 грудня 2023 року були вихідними днями;

- у ніч проти 2 січня 2024 року росіяни атакували м. Київ за допомогою ударних дронів та крилатих ракет повітряного базування, що є загальновідомою інформацією, внаслідок чого в Оболонському районі було виникла аварія з електропостачанням приміщення, де знаходиться робоче місце представника відповідача, від перепаду напруги пошкоджень зазнала також оргтехніка, аварійні пошкодження електромережі, перебої в електропостачанні, відновлення роботи комп`ютерної техніки були повністю усунуті тільки до 05.01.2024, що позбавило представника відповідача можливості використовувати технічні засоби для надання правової допомоги та подання до суду доповнень до апеляційної скарги протягом вказаного періоду;

- 06-07 січня 2024 року були вихідними днями;

- у період 08.01.2024-12.01.2024 та 15.01.2024-17.01.2024 представник відповідача -Шуплякова С.Б. перебувала у службовому відрядженні в м. Львів, що підтверджується посвідченнями про відрядження.

Стаття 7 ГПК України визначає принцип рівності всіх перед законом і судом.

Стаття 13 ГПК України встановлює, що:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

- суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Отже, за положеннями ГПК України кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим ГПК України.

Колегія суддів визнає поважними причини пропуску відповідачем строків для подання доповнень до апеляційної скарги та вважає за доцільне, для повного та всебічного розгляду справи забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, поновити апелянту строку на подання доповнення до апеляційної скарги.

Враховуючи те, що відзив на апеляційну скаргу позивачем було направлено відповідачу 07.02.2024, колегія суддів вважає за доцільне, для повного та всебічного розгляду справи забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, поновити апелянту строку на подання відповіді на відзив на апеляційну скаргу.

Щодо наданих апелянтом додаткових доказів, слід зазначити таке.

Інформація щодо вказаних судових рішень є загальновідомою, їх тексти містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а відтак, копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі № 278/4347/22 не можна вважати додатковим доказом по справі.

Щодо копій листа ПрАТ «Автокапітал» № 27/02 від 14.02.2024 та Державного космічного агенства України № 1226-3.4 від 23.02.2024 з додатками, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом частин 4, 8 ст. 80 ГПК України, яка визначає загальний порядок подання доказів, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/17343/20, судом касаційної інстанції, серед іншого, зазначено про наступне:

- системний аналіз ст.ст. 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (схожий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16);

- так, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 916/2187/18 викладено висновок про те, що, подаючи відповідні докази, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що документи, які ним подані, датовані вереснем та груднем 2019 року, отже, вони не існували станом на дату винесення рішення судом першої інстанції, а також на дату прийняття ухвали апеляційним судом від 22.04.2019. Відтак, відповідно до ч.ч. 3, 8 ст. 80 та ч. 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції повинен був належним чином дослідити, чи міг відповідач подати такі докази до суду першої інстанції та чи не є це винятковим випадком, згідно з яким апеляційний господарський суд повинен був оцінити такі документи;

- враховуючи висновок щодо застосування норми ч. 3 ст. 269 ГПК України, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 916/2187/18, колегія суддів не може не погодитися з твердженням скаржника про те, що суд апеляційної інстанції протокольною ухвалою від 11.11.2021 безпідставно відхилив клопотання позивача про прийняття до розгляду та дослідження нових доказів, долучених до апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 у цій справі, зокрема, протоколу огляду місця події від 12.07.2021, складеного старшим дізнавачем відділу дізнання Печерського УП ГУПН в м. Києві Трохимець А. О. в рамках кримінального провадження від 02.12.2020 № 12020105060001148, та доданих до зазначеного протоколу відеозаписів, які (докази) в розумінні ст. 391 ГПК України можуть підтверджувати триваючий характер правопорушення та з об`єктивних причин не могли бути надані позивачем до місцевого господарського суду з огляду на ухвалення ним рішення від 24.06.2021, тобто до проведення зазначеної процесуальної дії;

- натомість Верховний Суд зауважує, що всупереч вимогам ч. 3 ст. 269 ГПК України апеляційний суд вибірково прийняв до уваги доказ (лист Печерського УП ГУНП у м. Києві від 08.10.2021 № 867-173/125/52-2021, в якому зазначено про закриття 01.10.2021 кримінального провадження від 02.12.2020 № 12020105060001148), наданий відповідачем безпосередньо до апеляційного суду.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи» і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14).

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема є: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов`язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.

У рішенні від 03.01.2018 «Віктор Назаренко проти України» (Заява №18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява №30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року)

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

У пункті 7 розділу II рішення у справі «Мінак та інші проти України» ЄСПЛ указав, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 у справах «Авотіньш проти Латвії», заява №17502/07, пункт 119 та «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів», пункт 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пункти 17 - 18 рішення від 06.02.2021 у справі «Беер проти Австрії», заява №30428/96).

Враховуючи правовий висновок щодо застосування норми ч. 3 ст. 269 ГПК України, викладений у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №916/2187/18, колегія суддів дійшла до висновку про поновлення пропущеного строку та прийняття до розгляду всіх поданих учасниками судового процесу до суду апеляційної інстанції доказів.

Станом на 20.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи відповідач апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та інших пояснень, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, з наступних підстав.

06.05.2021 позивач (страхувальник) та відповідач (страховик) уклали договір добровільного страхування наземного транспортного засобу за програмою «VIP» № 777.21.2601984 (далі Договір), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом Mercedes-Benz/GlS 400 d 4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова/шасі НОМЕР_2 (далі Автомобіль).

Згідно з розділом 3 частини Б Договору страховим ризиком є певна подія на випадок настання якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховим випадком є подія, що відбулася під час дії періоду страхування за договором та у місці дії договору, з настанням якої, за умови виконання страхувальником всіх умов договору, виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику в межах страхової суми, а саме: пошкодження, знищення або втрата транспортного засобу внаслідок настання однієї або кількох таких подій: незаконне заволодіння вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення у законного користувача всупереч їх волі (п. 3.3.1); протиправні дії третіх осіб цілеспрямованого неправомірного характеру, заподіяні з метою завдання шкоди застрахованому транспортному засобу (п. 3.3.3); пожежа, вибух (п. 3.3.7).

Пунктом 4.3 частини Б Договору передбачено, що страхова сума визначається за домовленістю сторін в межах ринкової (дійсної) вартості транспортного засобу.

За п. 4.4 частини Б Договору страхування дія Договору поширюється на територію країн, зазначених в п. 11 частини А Договору (Україна + Європа + європейська частина країн СНД), крім зон воєнних дій, конфліктів та прирівняних до них, а також окупованих та/або незаконно відчужених територій.

Згідно з частиною «А» Договору страхова сума визначена сторонами складає 4 388 459,85 грн. Строк дії договору з 00.00 год. 07.05.2021 по 24:00 год. 06.06.2022. Франшиза становить 0%.

Відповідно до розділу 8 частини Б Договору страховик зобов`язаний: протягом 2-х робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхової події, що в подальшому може бути визнана страховим випадком, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування (п. 8.4.3); здійснити виплату страхового відшкодування протягом 20 робочих днів з дати підписання страхового акту (п. 8.4.7); протягом 15 робочих днів з дати, коли йому буде надано останній з всіх необхідних документів, які передбачено розділом 11 частини Б Договору, та сплачено страхові платежі, скласти страховий акт та прийняти рішення про виплату або про відмову у виплаті страхового відшкодування (п. 8.4.4); у разі відмови у виплаті страхового відшкодування - протягом 5 робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити про це страхувальника з обґрунтуванням причин відмови (п. 8.4.6).

Порядок дій страхувальника при настанні події, що може бути визнана страховим випадком, врегульована розділом 10 частини Б Договору, за яким страхувальник:

- у випадку настання події на території України, що згідно з Договором має ознаки страхового випадку, протягом трьох робочих (включно) з дати її настання письмово повідомити страховика про настання події із зазначенням обставин події, характеру і розміру збитків (п. 10.1. 4.2);

- надати документи, які передбачені розділом 11 частини Б договору відповідно до характер події.

При незаконному заволодінні транспортним засобом внаслідок протиправних дій третіх осіб настання страхового випадку та розмір збитку має бути підтверджено такими документами, які надаються страхувальником (п. 11.1.3 Договору):

- копія заяви у органи Міністерства внутрішніх справ з відміткою про реєстрацію такої заяви;

- довідка слідчого про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початок розслідування або витягу з Реєстру.

Також страхувальником повинні бути надані (п. 11.1.5 Договору):

- заява-повідомлення про настання страхової події, що має ознаки страхового випадку;

- договір страхування (оригінал);

- пояснення страхувальника із зазначенням обставин, причин та наслідків такої події;

- копія свідоцтва про реєстрації транспортного засобу;

- письмову заяву страхувальника про виплату страхового відшкодування.

12.04.2022 року на території земельної ділянки, яка розташовано за 2,4 км у північно-західному напрямку від населеного пункту Немишаєво, Бучанського району Київської області, координати точки: широта 50.549525, довгота 30.118744, виявлено транспортний засіб автомобіль марки Mercedes-Benz/GLS 400d.

Цього ж дня прокурором у кримінальному провадженні № 42022112320000029 складено протокол огляду місяця події, у якому зафіксовано, що візуальним оглядом автомобіля встановлено його повне знищений внаслідок термічної дії, на всій частині кузову наявні сліди горіння.

Автомобіль з місця події було вилучено та направлено для зберігання за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, 32.

Виявлений 12.04.2022 автомобіль Mercedes-Benz/GLS 400d 4 matik є Автомобілем, що підтверджуються висновком експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства юстиції України від 21.06.2023 № КСЕ-19/111-23/6403-КДТЗ, яким встановлено, що ідентифікаційний номер кузова автомобіля Mercedes-Benz / GLS 400 d 4 matik, що був виявлений у пошкодженому стані 12.04.2022 недалеко від населеного пункту Немішаєво в рамках кримінального провадження №42022112320000029 за ч. 2 ст. 438 КК за зверненням ОСОБА_1 , є номер VINНОМЕР_5.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що вказаний вище висновок експерта відповідає критерію належності (ст. 76 ГПК України) та допустимості доказів (ст. 77 ГПК України), не викликає сумнів у його достовірності (ст. 78 ГПК України) як доказу, а тому те, що виявлений 12.04.2022 знищений автомобіль є тим автомобілем, майнові інтереси за яким є предметом Договору є встановленим.

12.04.2022 позивач повідомив в диспетчерський центр відповідача про виявлення пошкодженого автомобіля, а 13.04.2022 позивач подав відповідачу заяву-повідомлення про настання страхової події, що має ознаки страхового випадку - протиправні дії третіх осіб. Відповідно до цієї заяви разом з нею надано свідоцтва про реєстрації транспортного засобу.

27.04.2022 позивач подав заяву відповідачу про виплату страхового відшкодування.

28.04.2022 експертом експертної компанії «Експертплюс» оглянуто Автомобіль та встановлено, що він згорів повністю.

У наданих позивачем відповідачу 27.04.2022 та 03.05.2022 поясненнях про обставини події, що має ознаки страхового випадку, зазначено, що: Автомобіль знаходився у гаражі за адресою: АДРЕСА_1 ; востаннє страхувальник бачив Автомобіль 25.02.2022; за яких обставин гараж відчинено та викрадено автомобіль невідомо; ймовірно разом з автомобілем викрадений комплект ключів; автомобіль виявлений третьою особою, яка повідомила страхувальника, про виявлення автомобіля позивач відразу ж повідомив відповідача та поліцію; інший комплект ключів знаходиться у страхувальника, який готовий надати страховику за актом приймання-передачі.

Листом № 1775/10-3.22.01517 від 18.05.2022 відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування. Повідомлення не містить посилання на пункт розділу 13 частини Б Договору, який застосовано відповідачем для відмови у виплаті страхового відшкодування. Водночас зміст відповіді свідчить про те, що відповідачем застосовано п. 13.1.15 частини Б Договору - пошкодження транспортного засобу за обставин, що відносяться до виключень зі страхових випадків. Зокрема, у листі відповідач наводить пункти розділу 12 частини Б Договору, на яких ґрунтується його рішення, що передбачають виключення зі страхових випадків, а саме:

п. 12.1.2.20 - війни, вторгнення, військових дій, інших збройних протистоянь, їх наслідків, страйків, громадських заворушень, бунту, революції, захоплення влади військовими або іншого протиправного захоплення влади, знищення або пошкодження ТЗ за розпорядженням існуючого де-факто або де-юре уряду або іншої установи влади;

п. 12.1.2.21 - дій мін, бомб, снарядів, інших видів зброї;

п. 12.1.2.22 - терористичних актів (в рамках даного договору страхування терористичний акт означає застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створюють небезпеку життю чи здоров`ю людини та/або заподіянню значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчиненні з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу прийняття рішень вчинення або не вчинення дій органами державної влади чи органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об`єднання громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також загроза вчинення таких дій). Даним застереженням також виключаються збитки. Пошкодження, видатки, або витрати будь-якого характеру, які безпосередньо або опосередковано спричинені, є наслідком або пов`язані з будь-якими діями, спрямовані на контроль, запобігання, придушенням, підготовкою чи замахом на нього;

п. 12.2.17 - не зважаючи на будь-які інші умови та обставини, страховик не несе жодної відповідальності за будь-який збиток, що відбувався, спричинився або збільшився у будь-якій зоні бойових дій та військових конфліктів, у будь-якому районі антитерористичної операції та/або під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, у межах будь-якої з незаконно окупованих та/або відчужених територій, а також у адміністративних межах Донецької, Луганської областей та Автономної Республіки Крим.

За фактом викрадення невстановленими особами Автомобіля внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Даний факт став предметом розслідування в межах кримінального провадження № 42022112320000029, що розслідувалась слідчим управлінням ГУ СБУ у м. Києві та Київській області за ст. 438 КК України - порушення законів та звичаїв війни. Кримінальне провадження № 42022112320000029 є багатоепізодним, обставини, що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо виявленого 12.04.2022 Автомобіля, і могли свідчить про вчинення кримінального правопорушення, стосувались викрадення у період часу з 03.04.2022 по 10.04.2022 з території приватного будинку за адресою АДРЕСА_1 невстановленими особами зазначеного автомобіля. Обставини викрадення автомобіля розслідувались в межах епізоду за заявою ОСОБА_1 про вбивство 13.03.2022 військовослужбовцями збройних сил та військових формувань Російської Федерацяї за адресою, з якої було викрадено автомобіль ( АДРЕСА_1 ), його батька - ОСОБА_7 , та чоловіка на ім`я ОСОБА_8 .

09.05.2022 ОСОБА_1 , який є керівником позивача, звернувся на спецлінію « 102» ГУНП у місті Києві про спалення Автомобіля, який був виявлений у середині квітня. Відповідно до стенограми розмови ОСОБА_1 з оператором « 102» час події йому невідомий.

З огляду на вказані обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив стягнути страхове відшкодування в сумі 4 388 459,85 грн.

Позивач вважає, що з огляду на час та обставини знищення спірного автомобіля, а саме те, що його було викрадено після деокупації Київської області, а пожежа, яка призвела до знищення такого автомобіля виникла не внаслідок дії куль, ракет, мін, осколків, ударних хвиль, тощо, відсутні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, що пов`язані з введенням в Україні воєнного стану (указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022.

Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав, які детально наведені вище.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, з чим колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР, який діяв станом на дату укладення Договору, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування передбачені ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:

1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації;

2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про предмет страхування або про факт настання страхового випадку;

4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;

5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Частина 2 ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР встановлює, що договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Аналогічні за змістом підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування наведені у ст. 104 Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 № 1909-IX, який є чинним на даний час.

Згідно з п. 12.1.2 частини Б Договору не визнаються страховим випадком та не проводиться виплата страхового відшкодування у випадку знищення або пошкодження транспортного засобу (далі - ТЗ) та/або до, якщо такі збитки сталися внаслідок або під час:

- війни, вторгнення, військових дій, інших збройних протистоянь, їх наслідків, страйків, громадських заворушень, бунту, революції, захоплення влади військовими або іншого протиправного захоплення влади, знищення або пошкодження ТЗ за розпорядженням існуючого де-факто або де-юре уряду або іншої установи влади (п. 12.1.2.20);

- дій мін, бомб, снарядів, інших видів зброї (п. 12.1.2.21);

- терористичних актів (в рамках даного договору страхування терористичний акт означає застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створюють небезпеку життю чи здоров`ю людини та/або заподіянню значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчиненні з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу прийняття рішень вчинення або не вчинення дій органами державної влади чи органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об`єднання громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також загроза вчинення таких дій). Даним застереженням також виключаються збитки. Пошкодження, видатки, або витрати будь-якого характеру, які безпосередньо або опосередковано спричинені, є наслідком або пов`язані з будь-якими діями, спрямовані на контроль, запобігання, придушенням, підготовкою чи замахом на нього (п. 12.1.2.22).

У пункті 12.2.17 частини Б Договору визначено, що не зважаючи на будь-які інші умови та обставини, страховик не несе жодної відповідальності за будь-який збиток, що відбувався, спричинився або збільшився у будь-якій зоні бойових дій та військових конфліктів, у будь-якому районі антитерористичної операції та/або під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, у межах будь-якої з незаконно окупованих та/або відчужених територій, а також у адміністративних межах Донецької, Луганської областей та Автономної Республіки Крим.

Причини відмови у виплаті страхового відшкодування визначені розділом 13 частини Б Договору, за п. 13.1.15 якого однією з підстав відмови є пошкодження транспортного засобу за обставин, що відносяться до виключень зі страхових випадків.

Також за умовами Договору настання події, що є страховим випадком, не завжди є підставою для виплати страхового відшкодування. При настанні страхового випадку, якщо має порушення (невиконання або неналежне виконання) страхувальником умов Договору, страховик має право відмовити у виплаті (п. 13.1.1).

Отже, оскільки обставини, що є виключенням зі страхових випадків, не є страховими випадками, їх настання виключає одночасну відмову з підстав, визначених п. 13.1.1 та п. 13.1.15 частини Б Договору.

За таких обставин для вирішення спору сторін по суті слід встановити чи були наявні станом на дату настання страхового випадку обставини, які виключають викрадення та знищення Автомобіля з страхових випадків.

Висновком експерта за результатами проведення судової пожежно-технічної експертизи у кримінальному провадження № 42022112320000029 від 04.08.2022 № 18375/22-46 встановлено що осередок пожежі, яка відбулась у Автомобілі, знаходився у задній правій частині кузова, від осередку пожежі процес горіння поширювався по горючих матеріалах салону та моторного відсіку на весь об`єм Автомобіля, а причиною виникнення пожежі могла бути теплова дія на горючі матеріали кузова та салону джерела теплової енергії у вигляді відкритого полум`я, а зважаючи на виникнення пожежі у місці (визначеному осередку пожежі), де за умовами експлуатації не передбачено виникнення будь-яких потенційних джерел запалювання, у даному випадку, для інтенсифікації процесу горіння, можливе використання горючої або легкозаймистої рідини.

Вказане свідчить про відсутність підстав для виключення спірної події з страхових випадків на підставі п. 12.1.2.21 частини Б Договору (знищення або пошкодження транспортного засобу сталося внаслідок дій мін, бомб, снарядів, інших видів зброї ).

Також в матеріалах справи відсутні докази того, що знищення або пошкодження Автомобіля сталося внаслідок терористичних актів (п. 12.1.2.22 частини Б Договору).

Колегія суддів вважає помилковою позицію відповідача щодо того, що правова конструкція пункту 12.1.2.20 частини Б Договору не обмежується виключно періодом окупації території, на якій сталась подія з транспортним засобом, натомість умови цього пункту не визнають будь-яку подію страховим випадком, що сталась під час війни, вторгнення, військових дій незалежно від місця настання події з транспортним засобом та зауважує йому на тому, що виходячи з системного аналізу умов Договору виключення випадку з страхового відбувається, якщо такий випадок відбувся саме на території де проходять визначені п. 12.1.2.20 частини Б Договору дії.

При цьому слід окремо зауважити відповідачу на тому, що окупація частини території України Росією почалась у 2014 році, а відтак, за логікою відповідача, всі випадки на території України з 2014 року можна виключити з страхових, що ставить під сумнів доцільність укладення сторонами Договору.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Президент України своїм Указом від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» ввів воєнний стан в Україні з 24.02.2022.

Селище міського типу Ворзель Бучанської міської територіальної громади Бучанського району Київської області перебувало в тимчасовій окупації з 03.03.2022 до 01.04.2022. Про це свідчить лист Міністерства реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 20.01.2023 вих. № 22/9.2-556-23 з витягом з Переліку територій тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Також, згідно з Переліком територій України тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, із змінами відповідно до наказу №199 від 13.07.2023 смт Немішаєве Немішаївської селищної територіальної громади Бучанського району Київської області, перебувало в тимчасовій окупації з 01.03.2022 по 01.04.2022.

З огляду на обставини цієї справи та правові позиції сторін, суду слід встановити період часу у який сталось викрадення та знищення Автомобіля, оскільки викрадення та знищення його у період до 01.04.2022 буде свідчить про виключення такого випадку зі страхових у відповідності до положень п. 12.1.2.20 та п. 12.2.17 частини Б Договору, як такого, що стався у зоні бойових дій.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 74 України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства, саме на позивача покладений обов`язок належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, тобто у даному випадку саме позивач повинен довести, що викрадення та знищення Автомобіля відбулось після деокупації Київської області. В свою чергу суд на підставі наданих доказів встановлює обставини справи та надає їм правову оцінку.

Слід окремо зауважити на тому, що, з огляду на характер спірних правовідносин, відповідач не може надати жодних доказів на підтвердження дати викрадення та знищення Автомобіля, так як останній у вказаний період не перебував у його володінні.

Позивач зазначає про те, що викрадення та знищення Автомобіля після деокупації с. Ворзель та с. Немишаево, підтверджується зокрема показами свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_3 .

Зі змісту проколу допиту свідка ОСОБА_3 від 16.05.2022 слідує, що перебуваючи у с. Ворзель 4 або 5 квітня 2022 року, приблизно о 14 год. 30 хв., рухаючись по вул.. 1-го травня він побачив Автомобіль, який рухався в сторону с. Немишаєво на дуже високій швидкості, порушуючи ПДР чим і привернув увагу. За кермом автомобіля був лисий чоловік з круглим обличчям в цивільному одязі (спортивна куртка та блайзер чорного кольору), Автомобіль виглядав неушкодженим, проте був покритий пилом.

Зі змісту протоколу допиту свідка ОСОБА_9 від 11.05.2022 слідує, що він проживає в с. Ворзель, Київської області з 2019 року, та знає більшість сусідів добре. В зв`язку з вторгненням російських військ. 13.03.2022 він був змушений покинути селище Ворзель та переїхати до м. Києва. Повернувшись до Ворзеля після його звільнення від окупації, він зранку 03.04.2022 оглянув свою оселю, а після цього вирішив оглянути будинки сусідів, в тому числі і сусіда ОСОБА_1 . В ході огляду будинку, в якому мешкали ОСОБА_1 з сім`єю, свідок помітив, що ворота на територію відкриті, двері до будинку були зламані, та були явні ознаки пограбування. Також зазначив, що ворота в гараж були зачинені, а через скляні двері гаражу він чітко бачив автомобілі, які стояли усередині, а саме Автомобіль, синій BMV X5, д.н.з. НОМЕР_4 та білий Mercedes ML350 д.н.з. НОМЕР_3 .

Колегія суддів зазначає про те, що вказані покази свідків не можуть бути визнані показаннями свідків у розумінні ГПК України, так як не відповідають вимогам до їх оформлення встановленим ст. 87 ГПК України.

Вказані показання свідків надані у кримінальному провадженні № 42022112320000029, проте на даний час вказані докази не були предметом дослідження відповідного суду в рамках кримінальних проваджень і, за таких обставин, вказані показання не можуть вважатися належними та допустимими доказами того, що викрадення та знищення Автомобіля відбулось після деокупації Київської області.

Слід окремо зауважити і на тому, що оцінка достовірності свідчень ОСОБА_9 була надана судом під час розгляду цивільної справи №278/4347/22 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова Група», предметом розгляду у якій були вимоги про стягнення страхового відшкодування за наслідками пошкодження автомобіля BMV X5, д.н.з. НОМЕР_4 (вказаний автомобіль є одним з трьох, які свідок ОСОБА_9 бачив у гаражі - примітка суду). Під час розгляду даної справи судами встановлено, що вказаний автомобіль отримав пошкоджень саме під час окупації с. Ворзель.

Так, у рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 19.09.2023, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16.01.2024, у справи №278/4347/22 зазначено, що:

- суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_3 , оскільки його пояснення не є достатнім доказом, на підтвердження тверджень позивача, та враховуючи, що стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надає, як позивач так і відповідач;

- враховуючи, що частина показів свідка базується із чуток, що не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджуються іншими доказами, визнаними допустимими судом.

Колегія суддів зазначає про те, що факти, які встановлені цим рішенням зокрема те, що автомобіль BMV X5, д.н.з. НОМЕР_4 отримав пошкоджень саме під час окупації с. Ворзель спростовує показання свідка ОСОБА_9 , який стверджує, що 03.04.2022 всі наявні у гаражі автомобілі були неушкоджені.

Як встановлено вище, під час розгляду цієї справи судом першої інстанції було призначено комплексну експертизу з криміналістичного та пожежотехнічного дослідження Автомобіля, проведення якої доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, а на вирішення якої, серед іншого, поставлено питання щодо дати, у яку розпочалось початкове горіння в осередку пожежі, наслідком якого стала пожежа на Автомобілі.

Згідно з висновком експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства юстиції України від 27.06.2023 № КСЕ-19/111-23/6403, початкове горіння в осередку пожежі, наслідком якого стала пожежа на Автомобілі, виникло в проміжку дат між 03.04.2022 та 12.04.2022.

Статтею 104 ГПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Як визначено у ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Згідно з п. 4.13 розділу IV Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 (далі Інструкція) визначено, що у дослідницькій частині висновку експерта описуються процес дослідження та його результати, а також дається обґрунтування висновків з поставлених питань. Дослідницька частина повинна включати відомості про стан об`єктів дослідження, застосовані методи (методики) дослідження, умови їх застосовування.

У висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства юстиції України від 27.06.2023 № КСЕ-19/111-23/6403 вказано, що дослідження проводилось на основі аналізу судовим експертом, наданих матеріалів справи та фотозображень, з використанням існуючих методик, а з його змісту слідує, що експерт не проводив жодного експертного дослідження, яке потребує спеціальних знань , а відтак не застосовував спеціальних знань, а висновок щодо дати у яку Автомобіль був знищений експерт зробив виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, а саме позовної заяви, показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_3 та протоколу огляду місця події від 12.04.2022. При чому сам Автомобіль експерт не оглядав.

В свою чергу, як встановлено вище, показання вказаних свідків не можуть бути визнані належними та допустимими доказами того, що викрадення та знищення Автомобіля відбулось після деокупації Київської області. Таким доказами не може бути визнана і позовна заява.

Вказане свідчить про те, що експерт проводив дослідження, виходячи не з достовірних даних та не застосував спеціальні знання.

З огляду на обставини, які викладені вище, вказаний висновок експерта колегією суддів відхиляється.

Колегія суддів зауважує на наступному.

Наданими відповідачем під час апеляційного перегляду відомостями з відкритого джерела геоінформаціного сервісу Google Планета Земля Pro, а саме зйомками супутника Рleiades та супутника компанії Maxar (зокрема поданими і в електронному вигляді) за 14.03.2022, 15.03.2022, 16.03.2022, 31.03.2022 та 15.04.2022 слідує, що за координатами 50.54765 градусів північної широти та 30.09304 градусів східної широти (Немешаєво Київська область) принаймні 31.03.2022 було зафіксовано об`єкт схожий на автомобіль.

Колегія суддів зазначає про те, що незважаючи на те, що згідно протоколу огляду місця події від 12.04.2022, координати за якими було виявлено Автомобіль є дещо іншими, а саме 50.549595 градусів північної широти та 30.117744 градусів східної широти, проте такі координати позначають подвір`я приватного будинку у АДРЕСА_2 , що не співпадає з місцем виявлення Автомобіля, яке встановлено у вказаному ж протоколі, та не заперечується сторонами - 2,4 км. у північно-західному напрямку від н.п. Немешаєво. Вказане свідчить про те, що при запису координат у протоколу огляду місця події від 12.04.2022 було допущено помилку.

Посилання позивача на те, що вказаний доказ не підтверджує тих обставин про які зазначає відповідач у клопотанні, оскільки з тематичної карти на якій міститься дата 15.04.2024 вбачається наявність об`єкту, проте згідно протоколу огляду місцевості, складеного працівниками поліції 12.04.2022, виявлений ними Автомобіль був вилучений до спеціального майданчику до м. Києва, а відтак об`єкт, який міститься на тематичних картах, навіть теоретично не може бути Автомобілем, колегією суддів до уваги не приймаються, так як хоча у вказаному протоколі зазначено про те, що Автомобіль вилучається до спеціального майданчику, проте зміст вказаного протоколу не свідчить про те, що таке вилучення відбулось саме 12.04.2022.

Інших доказів, крім тверджень позивача, які б могли підтвердити, що викрадення та знищення Автомобіля відбулось після деокупації Київської області матеріали справи не містять.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Законом України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Застосовуючи наведений вище стандарт доказування, колегія суддів зазначає про те, що, враховуючи події, які мали місце у зазначений період у с. Ворзель Бучанського району, Київської області, та в результаті яких внаслідок обстрілів, масових безчинств та протиправних дій російськими військами згоріло майно та було вбито людей, пошкоджено чимало транспортних засобів та будинків є загальновідомими, інформація про які розповсюджена та підтверджена серед широкого кола населення України та за її межами, в засобах масової інформації і є фактами, що не потребують доказування, а також наявні у матеріалах справи докази з більшою вирогідністю підтверджується те, що викрадення та знищення Автомобіля відбулось саме в період тимчасової окупації населених пунктів смт Ворзель та смт Немішаєве.

Відтак, з огляду на проведення воєнних (бойових) дій, у тому числі за місцем настання випадку, та на підставі п. 12.1.2.20 та п. 12.2.17 частини Б Договору, заявлена страхувальником подія не може бути визнана страховим випадком, а тому не породжує обов`язку страховика щодо виплати страхового відшкодування.

За таких обставин колегія суддів вважає, що правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в сумі 4 388 459,85 грн. за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу за програмою «VIP» № 777.21.2601984 від 06.05.2021, яке становить вартість знищеного автомобіля Mercedes-Benz/GlS 400 d 4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова/шасі НОМЕР_2 відсутні. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вказаних позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мали місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/8269/22 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовляється у повному обсязі.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес cтрахування» задовольняється у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з позовом та з цією апеляційною скаргою покладаються позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/8269/22 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/8269/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська добувна компанія» (01021, м. Київ, вул. Липська, 10, ідентифікаційний код 43222436) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» (04073, м. Київ, пр. Бандери Степана, 22, ідентифікаційний код 36086124) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 98 740 (дев`яносто вісім тисяч сімсот сорок) грн. 35 коп.

4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/8269/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 20.03.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

С.А. Гончаров