Постанова

від 12.03.2024 по справі 910/6297/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року м. Харків Справа № 910/6297/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.

за участю секретаря судового засідання Соляник Н.В.

та за участю представників сторін:

від позивача Ольшанська О.Б. (ордер серії ВІ № 1196689 від 15.02.2024) - поза межами приміщення суду;

від відповідача (апелянта) Михайленко А.М. (довіреність № 14/03-17 від 27.12.2023) - поза межами приміщення суду;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (вх.№ 93П)

на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2023 (повний текст складено та підписано 21.12.2023), ухвалене у складі судді Безрук Т.М.

у справі № 910/6297/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза вітрів»</a>,

до Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза вітрів»</a> звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта», в якому, після збільшення розміру позовних вимог, просив: стягнути з Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза вітрів»</a> грошові кошти в загальному розмірі 14 360 950,35 грн (що еквівалентно 407 447,88 дол. США), з яких 11709163,46 грн основної заборгованості (що еквівалентно 334 932,47 дол. США), 2398772,43 грн - пені (що еквівалентно 65 596,51 дол. США), 253 014,46 грн- 3% річних (що еквівалентно 6 918,90 дол. США).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про експлуатацію повітряного судна № 810/10/2118 від 24.11.2020 в частині оплати за організацію послуг льотної експлуатації, організації управління підтриманням льотної придатності, організації виконання технічного обслуговування та виконання авіаційних робіт.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.12.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза вітрів»</a> 11059369 грн 46 коп. основного боргу за договором про експлуатацію повітряного судна № 810/10/2118 від 24.11.2020, 129 108 грн 85 коп. три проценти річних, 1647917 грн 88 коп. пені, 192545 грн 95 коп.відшкодування витрат з оплати судового збору. В іншій частині у позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням, ухваленим судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Публічне акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта», яке просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2023 у справі № 910/6297/23 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза вітрів»</a> у задоволенні позову.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2024 у справі № 910/6297/23 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи № 910/6297/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (вх. № 93П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2023 у справі № 910/6297/23 до надходження матеріалів справи.

18.01.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи № 910/6297/23.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (вх. № 93П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2023 у справі № 910/6297/23. Встановлено сторонам строк до 19.02.2024 для подання заяв, клопотань тощо. Призначено справу до розгляду на 27.02.2024 о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132.

26.01.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

29.01.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза вітрів»</a> надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2023 у справі № 910/6297/23 без змін.

Вказаний відзив досліджено колегією суддів та приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 заяву Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Судове засідання у справі №910/6297/23 призначене на 27.02.2024 о 10:00 год., та наступні судові засідання, ухвалено провести за участю представника Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» Михайленко Анастасії Миколаївні, відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та здійснити проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку (https://vkz.court.gov.ua).

05.02.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» надійшла відповідь на відзив, в якій останній наголошував на задоволенні апеляційної скарги та просив рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2023 у справі № 910/6297/23 в частині задоволених позовних вимог скасувати.

Вказана відповідь на відзив досліджена колегією суддів та приєднана до матеріалів справи.

15.02.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза вітрів»</a> надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

22.02.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза вітрів»</a> надійшли пояснення, в яких останній просив:

- залишити апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2023 у справі № 910/6297/23 без змін;

- поновити позивачу строк на подання доказів постанови Східного апеляційного господарського суду у справі № 917/743/23 від 02.11.2023;

- приєднати до матеріалів справи докази (завірені копії): пакетів документів за результатами ТО.

Колегія суддів зауважує, що у відповідності до ч. 3статті 269 ГПК Українидокази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормоюГПК Українипокладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від скаржника.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція, наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18).

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ч. 2 статті 164 ГПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Отже, обов`язок надання до позовної заяви всіх наявних у позивача доказів покладено саме на нього.

Судом першої інстанції були створені всі належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, однак представник позивача під час розгляду справи № 910/6297/23 не звертався до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи доказів.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем нові докази, а саме: пакетів документів за результатами ТО, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза вітрів»</a> про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Судове засідання у справі № 910/6297/23 призначене на 27.02.2024 о 10:00 год., та наступні судові засідання, ухвалено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза вітрів»</a> адвоката Ольшанської Оксани Борисівни, відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та здійснити проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку (https://vkz.court.gov.ua).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (вх. № 93П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2023 у справі № 910/6297/23 до 12.03.2024 о 15:15 год.

11.03.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза вітрів»</a> надійшли пояснення, в яких останній просив:

- встановити позивачу додатковий строк на подання доказу копії «Програми технічного обслуговування вертольоту АС Type: MBB-BK 117C-2 (EC145), Reg: UR-CLL, S/N: 9279», видання від 10.08.2020, Ревізія 03 від 14.04.2022 з нотаріально завіреним перекладом (витяг);

- приєднати до матеріалів справи «Програми технічного обслуговування вертольоту АС Type: MBB-BK 117C-2 (EC145), Reg: UR-CLL, S/N: 9279», видання від 10.08.2020, Ревізія 03 від 14.04.2022 з нотаріально завіреним перекладом (витяг);

- залишити апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2023 у справі № 910/6297/23 без змін.

Колегія суддів повторно звертає увагу позивача на те, що у відповідності до ч. 3статті 269 ГПК Українидокази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Позивачем як при поданні пояснень від 22.02.2024, так і від 11.03.2024 не обґрунтовано причини не подання вказаних пояснень до суду першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції відмовляє позивачу у прийнятті нових доказів.

Присутня у судовому засіданні представник апелянта (поза межами приміщення суду) подану апеляційну скаргу підтримала, просила задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2023 у справі № 910/6297/23 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза вітрів»</a> у задоволенні позову, з підстав викладених у апеляційній скарзі та відповіді на відзив.

Присутня у судовому засіданні представник позивача (поза межами приміщення суду) проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила відмовити у її задоволені та рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2023 у справі № 910/6297/23 залишити без змін, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

У відповідності до статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом, 24.11.2020 між ТОВ «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» (довірена особа) та ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (власник) укладений договір про експлуатацію повітряного судна № 810/10/2118, згідно умов якого, власник зобов`язався передати, а довірена особа зобов`язалась прийняти повітряне судно, тип МВВ-ВК117 С-2, реєстраційний номер UR-CLL, серійний номер 9279, для організації льотної експлуатації, організації управління підтриманням льотної придатності та організації виконання всього потрібного технічного обслуговування та виконання авіаційних робіт відповідно до заявок та в інтересах власника або третіх осіб (том 1, а.с. 20-28).

Відповідно до п. 5.1 договору № 810/10/2118 порядок взаєморозрахунків при експлуатації ПС і надання інших послуг визначаються в додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 5.2. договору № 810/10/2118 передбачено, що розрахунки здійснюються в національній валюті України.

У відповідності до п. 9.1.2 договору № 810/10/2118 власник зобов`язується оплачувати вартість послуг довіреної особи за цим договором та інші експлуатаційні витрати.

Відповідно до п. 11.3 договору № 810/10/2118 у разі прострочення оплати платежів згідно цього Договору понад 30 календарних днів Власник сплачує Довіреній особі на її вимогу пеню у розмірі 1,0% від суми фактично заборгованості за кожен день прострочення платежу.

За змістом п. 13.1 договору № 810/10/2118 встановлено, що він вступає в силу з моменту підписання акту прийому-передачі уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2024 року.

У додатку №1 від 24.11.2020 до договору № 810/10/2118 (том 1, а.с. 27-28) визначено порядок оплати за утримання і експлуатацію ПС та порядок розрахунків, встановлено наступне:

- щомісячна вартість організації послуг льотної експлуатації, управління підтриманням льотної придатності та технічного обслуговування складає 33 500 доларів США (в т.ч ПДВ 20%), що складає еквівалент 950 374,90 гривень, в т.ч. ПДВ 20%, за курсом Національного банку України 28,3694 грн. за 1 долар США станом на 24.11.2020 (п.1 додатку);

- щомісячна вартість повинна бути сплачена власником довіреній особі, починаючи з 01.12.2020, на умовах договору в повному обсязі, незалежно від фактично наданих послуг протягом календарного місяця. При цьому вартість, що підлягає оплаті в гривні, визначається згідно офіційного курсу Національного банку України гривні до долару США на дату виставлення рахунку довіреною особою (п. 1.1 додатку);

- власник проводить оплату шляхом перерахування грошових коштів на рахунок довіреної особи на умовах передплати на підставі рахунків, які виставляє довірена особа, протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунку (п. 1.2 додатку);

- щомісячна вартість може бути змінена у зв`язку з додатковими витратами довіреної особи щодо організації послуг (п. 1.3 додатку);

- власник зобов`язується сплатити довіреній особі усі додаткові витрати щодо організації послуг, які повинні бути сплачені власником протягом трьох банківських днів з дати виставлення рахунків (п. 2 додатку);

- перелік додаткових витрат включає, але не обмежується: аеропортові та аеронавігаційні збори, метеорологічне забезпечення; наземне обслуговування, додаткові та спеціальні послуги, оплату наднормативної стоянки в аеропортах (ЗПМ) відправлення/прибуття; оформлення дозволів, обов`язкового авіаційного страхування, іншого страхування, ліцензій, митних декларацій чи інших дозвільних документів; витрати на авіаційне пальне та послуги заправки; проживання екіпажу та авіаційного персоналу на території аеропортів (ЗПМ) прибуття, добові, витрати на відрядження, в разі якщо повернення ПС не відбувається в день його прибуття; планове та додаткове технічне обслуговування ПС, яке не входить в стандартний обсяг робіт; додаткові витрати, пов`язані з виконанням планового та додаткового технічного обслуговування, а саме: запасні частини, витратні матеріали, додаткові інструменти, проїзд та проживання фахівців за межами бази, добові, витрати на відрядження, тощо; інші додаткові витрати, що пов`язані з експлуатацією ПС, у тому числі витрати на підготовку та сертифікацію екіпажу, навчання, витрати на держзбори, тощо (п. 2.1 додатку);

- щомісячно, не пізніше 5-ти банківських днів місяця, що слідує за звітним сторони підписують акт виконаних робіт (п. 5 додатку);

- щомісячно, не пізніше 10-ти банківських днів місяця, що слідує за звітним, сторони здійснюють остаточні взаєморозрахунки та підписують акт звірки взаєморозрахунків. На підставі цього акту, сторона-дебітор виплачує стороні-кредитору належну до сплати суму протягом 3-х банківських днів з дня підписання акту звірки (п. 6 додатку).

24.11.2020 між ТОВ «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» та ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» підписано акт приймання-передачі повітряного судна до договору про експлуатацію повітряного судна №810/10/2118 від 24.11.2020, який відповідно є невід`ємною частиною договору (т. 1, а.с. 29).

На виконання п. 4.1 договору № 810/10/2118 позивач уклав з ТОВ «Б2Б Авіейшн Трейдинг», яка має перелічені сертифікати (т.1 а.с.104-117), наступні договори:

- договір № В2В/М-016 на надання послуг з управління підтриманням льотної придатності ПС відповідно PART-М від 25.11.2020, відповідно до умов якого останнє в якості виконавця зобов`язалось надавати послуги з управління підтриманням льотної придатності ПС, належного відповідачу (том 1, а.с. 30-33);

- договір № В2В/ОР-016 про експлуатацію повітряного судна від 25.11.2020, відповідно до умов якого останнє в якості експлуатанта зобов`язалось прийняти ПС (належне відповідачу) для виконання авіаційних робіт відповідно до заявок та в інтересах замовника (позивача) або третіх осіб, та забезпечення льотної експлуатації та технічного обслуговування (том 1, а.с. 34-47);

- договір № В2В/145-016 на надання послуг з технічного обслуговування ПС від 25.11.2020, відповідно до умов якого останнє в якості виконавця зобов`язалось надавати комплекс послуг з технічного обслуговування ПС, належного відповідачу (том 1, а.с. 48-57).

Позивач виставив відповідачу рахунки за надані послуги за договором № 810/10/2118 на загальну суму 12 602122,72 грн, зокрема:

- рахунок № 22 від 30.04.2022 на суму 980 039,15 грн (том 1, а.с. 58);

- рахунок № 25 від 31.05.2022 на суму 980 039,15 грн (том 1, а.с. 59);

- рахунок № 25/1 від 30.06.2022 на суму 980 039,15 грн (том 1, а.с. 60);

- рахунок № 26/1 від 30.06.2022 на суму 108241,80 грн (том 1, а.с. 61);

- рахунок № 28 від 31.07.2022 на суму 1225 048,10 грн (том 1, а.с. 62);

- рахунок № 29 від 31.07.2022 на суму 104 529,60 грн (том 1, а.с. 63);

- рахунок № 32 від 31.08.2022 на суму 1225 048,10 грн (том 1, а.с. 64);

- рахунок № 33 від 31.08.2022 на суму 104 529,60 грн (том 1, а.с. 65);

- рахунок № 35 від 30.09.2022 на суму 1225048,10 грн (том 1, а.с. 66);

- рахунок № 36 від 30.09.2022 на суму 119 573,56 грн (том 1, а.с. 67);

- рахунок № 38 від 31.10.2022 на суму 1225048,10 грн (том 1, а.с. 68);

- рахунок № 39 від 31.10.2022 на суму 106 286,40 грн (том 1, а.с. 69);

- рахунок № 40 від 30.01.2023 на суму 2450096,21 грн (том 1, а.с. 70);

- рахунок № 41 від 30.01.2023 на суму 212 572,80 грн (том 1, а.с. 71);

- рахунок № 42 від 31.01.2023 на суму 1225 048,10 грн (том 1, а.с. 72);

- рахунок № 43 від 31.01.2023 на суму 330934,80 грн (том 1, а.с. 73).

Рахунки надсилались відповідачу на електронну пошту, супровідні листи долучені до матеріалів справи (том 1, а.с. 74-83).

Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідач 05.08.2022 частково здійснив оплату рахунка № 22 від 30.04.2022 на суму 541215,65 грн та рахунка № 25 від 31.05.2022 на суму 351 743,61 грн, на загальну суму 892959,26 грн.

Відповідач прийняв надані позивачем послуги шляхом підписання актів надання послуг на загальну суму 7 052 136,31 грн, а саме:

- № 295 від 30.04.2022 на суму 980 039,15 грн щомісячна вартість експлуатаційних послуг URCLL за період з 01.04.2022 по 30.04.2022 (том 1, а.с. 84);

- № 303 від 31.05.2022 на суму 980 039,15 грн - щомісячна вартість експлуатаційних послуг URCLL за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 (том 1, а.с. 85);

- № 311 від 30.06.2022 на суму 980 039,15 грн - щомісячна вартість експлуатаційних послуг URCLL за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 (том 1, а.с. 86);

- № 312 від 30.06.2022 на суму 108 241,80 грн додаткові витрати щодо експлуатаційних послуг URCLL за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 (том 1, а.с. 87);

- № 323 від 31.07.2022 на суму 1 225 048,10 грн - щомісячна вартість експлуатаційних послуг URCLL за період з 01.07.2022 по 31.07.2022 (том 1, а.с. 88);

- № 324 від 31.07.2022 на суму 104 529,60 грн додаткові витрати щодо експлуатаційних послуг URCLL за період з 01.07.2022 по 31.07.2022 (том 1, а.с. 89);

- № 328 від 31.08.2022 на суму 1 225 048,10 грн - щомісячна вартість експлуатаційних послуг URCLL за період з 01.08.2022 по 31.08.2022 (том 1, а.с. 90);

- № 329 від 31.08.2022 на суму 104 529,60 грн - додаткові витрати щодо експлуатаційних послуг URCLL за період з 01.08.2022 по 31.08.2022 (том 1, а.с. 91);

- № 338 від 30.09.2022 на суму 1 225 048,10 грн - щомісячна вартість експлуатаційних послуг URCLL за період з 01.09.2022 по 30.09.2022 (том 1, а.с. 92);

- № 339 від 30.09.2022 на суму 119 573,56 грн додаткові витрати щодо експлуатаційних послуг URCLL за період з 01.09.2022 по 30.09.2022 (том 1, а.с. 93).

Позивач склав та підписав наступні акти наданих послуг відповідачу на суму 5549986,41 грн:

- № 351 від 31.10.2022 на суму 1 225 048,10 грн - щомісячна вартість експлуатаційних послуг URCLL за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 (том 1, а.с. 98);

- № 352 від 31.10.2022р. на суму 106 286,40 грн - додаткові витрати щодо експлуатаційних послуг URCLL за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 (том 1, а.с. 99);

- № 2 від 30.01.2023 на суму 2 450 096,21 грн - щомісячна вартість експлуатаційних послуг URCLL за періоди з 01.11.2022 по 30.11.2022 та з 01.12.2022 по 31.12.2022 (том 1, а.с. 94);

- № 3 від 30.01.2023 на суму 212 572,80 грн додаткові витрати щодо експлуатаційних послуг URCLL за періоди з 01.11.2022 по 30.11.2022 та з 01.12.2022 по 31.12.2022 (том 1, а.с. 95);

- № 4 від 31.01.2023 на суму 1 225 048,10 грн - щомісячна вартість експлуатаційних послуг URCLL за період з 01.01.2023 по 31.01.2023 (том 1, а.с. 96);

- № 5 від 31.01,2023 на суму 330 934,80 грн додаткові витрати щодо експлуатаційних послуг URCLL за період з 01.01.2023 по 31.01.2023 (том 1, а.с. 97).

Водночас, зазначені акти відповідач не підписав.

Позивач засобами електронного зв`язку направив відповідачу лист-нагадування №23-02/119 від 23.02.2023 про необхідність підписати та повернути по одному оригіналу зазначених актів (том 1, а.с. 100).

Також, 29.03.2023 позивач направив на адресу відповідача вказані акти з проханням їх підписати та повернути позивачу (том 1, а.с. 101-103).

Відповідач не повернув позивачу підписані акти.

Відповідач не надав суду доказів, що він повідомив про причини відмови від підписання вказаних актів, а також не надав суду доказів заявлення позивачу претензій щодо вчасності та якості наданих послуг, передбачених цими актами.

Позивач у позові зазначає, що відповідач свої зобов`язання з оплати позивачу зазначених вище послуг у повному обсязі не виконав, в наслідок чого у нього утворилась заборгованість в загальному розмірі 11 709 163,46 грн (12602 122,72 грн 892 959,26 грн).

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 14360 950,30 грн (що еквівалентно 407 447,88 дол. США), з яких 11709 163,46 грн основної заборгованості (що еквівалентно 334 932,47 дол. США), 2398 772,43 грн - пені (що еквівалентно 65 596,51 дол. США), 253014,46грн- 3% річних (що еквівалентно 6 918,90 дол. США).

Як зазначено вище, рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.12.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза вітрів»</a> 11059369 грн 46 коп. основного боргу за договором про експлуатацію повітряного судна № 810/10/2118 від 24.11.2020, 129 108 грн 85 коп. три проценти річних, 1647917 грн 88 коп. пені, 192545 грн 95 коп.відшкодування витрат з оплати судового збору. В іншій частині у позові відмовлено.

Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що не підписання відповідачем актів надання послуг № 351 від 31.10.2022, № 2 від 30.01.2023, № 4 від 31.01.2023, в яких визначена щомісячна вартість експлуатаційних послуг за період з 01.10.2022 по 31.01.2023, не є підставою для нездійснення оплати узгодженої у договорі щомісячної вартості організації таких послуг. Суд зазначив, що в разі відсутності у відповідача необхідності у вказаних послугах він не був позбавлений права звернутися до позивача з пропозицією внести зміни до договору, зменшити щомісячну фіксовану вартість або запропонувати розірвати договір, проте відповідач з вказаними пропозиціями до позивача не звертався. У п. 13.1 договору № 810/10/2118 встановлено, що він діє до 31.12.2024, а отже, вказаний договір не припинив свою дію, а тому узгоджені сторонами умови щодо оплати щомісячної вартості організації послуг мають виконуватися відповідачем належним чином. Здійснивши перерахунок пені та річних суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними в сумі 1647917,88 грн пеніта 129108,85 грн3% річних та підлягають задоволенню в цій частині, в іншій частині вимоги про стягнення пені та річних відхилені за їх безпідставністю.

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень статті 269 ГПК України, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Так, у відповідності до статті 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до статті 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За умовами п. 2.1 договору № 810/10/2118 власник зобов`язався передати, а довірена особа зобов`язалась прийняти повітряне судно для організації льотної експлуатації, організації управління підтриманням льотної придатності та організації виконання всього потрібного технічного обслуговування та виконання авіаційних робіт відповідно до заявок та в інтересах власника або третіх осіб.

У додатку №1 від 24.11.2020 до договору № 810/10/2118(том 1, а.с. 27-28) сторони погодили, що щомісячна вартість організації послуг льотної експлуатації, управління підтриманням льотної придатності та технічного обслуговування складає 33500, 00 доларів США (в т.ч. ПДВ 20 %), що складає еквівалент 950374,90 грн (в т.ч. ПДВ 20%), за курсом Національного банку України 28,3694 грн за 1 долар США станом на 24.11.2020.

Відповідно до п. 1.1 додатку №1 від 24.11.2020 до договору № 810/10/2118 сторони визначили, що щомісячна вартість повинна бути сплачена власником довіреній особі починаючи з 01.12.2020 на умовах договору в повному обсязі незалежно від фактично наданих послуг протягом календарного місяця. При цьому вартість, що підлягає оплаті в гривні, визначається згідно офіційного курсу Національного Банку України гривні до долару США на дату виставлення рахунку довіреною особою.

Згідно з п. 1.2 вказаного додатку сторони узгодили, що власник проводить оплату шляхом перерахування грошових коштів на рахунок довіреної особи на умовах передоплати на підставі рахунків, які виставляє довірена особа, протягом 3 банківських днів з дати виставлення рахунку. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок довіреної особи.

Власник зобов`язується сплатити довіреній особі усі додаткові витрати щодо організації послуг, які повинні бути сплачені власником протягом 3 банківських днів з дати виставлення рахунків (п. 2 додатку №1 від 24.11.2020 до договору № 810/10/2118).

За приписами п. 5 додатку №1 від 24.11.2020 до договору № 810/10/2118 встановлено, що щомісячно, не пізніше 5 банківських днів місяця, що слідує за звітнім сторони підписують акт виконаних робіт.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підставою для оплати відповідачем щомісячної вартості організації послуг за договором є саме рахунки. В той же час, акти надання послуг відповідно до умов договору підписуються сторонами після здійснення оплати замовником. При цьому, оплата зазначеної в рахунку вартостіпослуг здійснюється незалежно від фактично наданих виконавцем послуг протягом календарного місяця.

З матеріалів справи убачається, що позивачем виставлено відповідачу наступні рахунки:

- рахунок № 22 від 30.04.2022 на суму 980 039,15 грн (том 1, а.с. 58);

- рахунок № 25 від 31.05.2022 на суму 980 039,15 грн (том 1, а.с. 59);

- рахунок № 25/1 від 30.06.2022 на суму 980 039,15 грн (том 1, а.с. 60);

- рахунок № 26/1 від 30.06.2022 на суму 108241,80 грн (том 1, а.с. 61);

- рахунок № 28 від 31.07.2022 на суму 1225048,10 грн (том 1, а.с. 62);

- рахунок № 29 від 31.07.2022 на суму 104529,60 грн (том 1, а.с. 63);

- рахунок № 32 від 31.08.2022 на суму 1225048,10 грн (том 1, а.с. 64);

- рахунок № 33 від 31.08.2022 на суму 104 529,60 грн (том 1, а.с. 65);

- рахунок № 35 від 30.09.2022 на суму 1225048,10 грн (том 1, а.с. 66);

- рахунок № 36 від 30.09.2022 на суму 119 573,56 грн (том 1, а.с. 67);

- рахунок № 38 від 31.10.2022 на суму 1225 048,10 грн (том 1, а.с. 68);

- рахунок № 39 від 31.10.2022 на суму 106 286,40 грн (том 1, а.с. 69);

- рахунок № 40 від 30.01.2023 на суму 2 450096,21 грн (том 1, а.с. 70);

- рахунок № 41 від 30.01.2023 на суму 212 572,80 грн (том 1, а.с. 71);

- рахунок № 42 від 31.01.2023 на суму 1225048,10 грн (том 1, а.с. 72);

- рахунок № 43 від 31.01.2023 на суму 330934,80 грн (том 1, а.с. 73).

Зазначені рахунки направлено на електронну адресу відповідача, що підтверджується супровідними листами (том 1, а.с. 74-83).

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта, що супровідні листи не містять інформації про договір, на підставі якого рахунки виставляються, оскільки рахунки містять як посилання на договір 810/10/2118 від 24.11.2020, так і періоди нарахування. При цьому, апелянтом не надано доказів і про укладання інших договорів між тим же сторонами.

Судом встановлено, що відповідач прийняв надані позивачем послуги шляхом підписання актів надання послуг на загальну суму 7 052 136,31 грн, а саме:

- № 295 від 30.04.2022 на суму 980 039,15 грн щомісячна вартість експлуатаційних послуг URCLL за період з 01.04.2022 по 30.04.2022 (том 1, а.с. 84);

- № 303 від 31.05.2022 на суму 980 039,15 грн - щомісячна вартість експлуатаційних послуг URCLL за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 (том 1, а.с. 85);

- № 311 від 30.06.2022 на суму 980 039,15 грн - щомісячна вартість експлуатаційних послуг URCLL за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 (том 1, а.с. 86);

- № 312 від 30.06.2022 на суму 108 241,80 грн додаткові витрати щодо експлуатаційних послуг URCLL за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 (том 1, а.с. 87);

- № 323 від 31.07.2022 на суму 1 225 048,10 грн - щомісячна вартість експлуатаційних послуг URCLL за період з 01.07.2022 по 31.07.2022 (том 1, а.с. 88);

- № 324 від 31.07.2022 на суму 104 529,60 грн додаткові витрати щодо експлуатаційних послуг URCLL за період з 01.07.2022 по 31.07.2022 (том 1, а.с. 89);

- № 328 від 31.08.2022 на суму 1 225 048,10 грн - щомісячна вартість експлуатаційних послуг URCLL за період з 01.08.2022 по 31.08.2022 (том 1, а.с. 90);

- № 329 від 31.08.2022 на суму 104 529,60 грн - додаткові витрати щодо експлуатаційних послуг URCLL за період з 01.08.2022 по 31.08.2022 (том 1, а.с. 91);

- № 338 від 30.09.2022 на суму 1 225 048,10 грн - щомісячна вартість експлуатаційних послуг URCLL за період з 01.09.2022 по 30.09.2022 (том 1, а.с. 92);

- № 339 від 30.09.2022 на суму 119 573,56 грн додаткові витрати щодо експлуатаційних послуг URCLL за період з 01.09.2022 по 30.09.2022 (том 1, а.с. 93).

Зазначені акти підписані без будь-яких зауважень, частина з яких, скріплена печаткою Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта».

Доводи апелянта про те, що зазначені акти надання послуг підписувало колишнє керівництво жодним чином не спростовують їх дійсність та не може свідчити про те, що такі акти є неналежними доказами у справі.

Крім того, позивач склав та підписав наступні акти наданих послуг відповідачу на суму 5549986,41 грн:

- № 351 від 31.10.2022 на суму 1 225 048,10 грн - щомісячна вартість експлуатаційних послуг URCLL за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 (том 1, а.с. 98);

- № 352 від 31.10.2022р. на суму 106 286,40 грн - додаткові витрати щодо експлуатаційних послуг URCLL за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 (том 1, а.с. 99);

- № 2 від 30.01.2023 на суму 2 450 096,21 грн - щомісячна вартість експлуатаційних послуг URCLL за періоди з 01.11.2022 по 30.11.2022 та з 01.12.2022 по 31.12.2022 (том 1, а.с. 94);

- № 3 від 30.01.2023 на суму 212 572,80 грн додаткові витрати щодо експлуатаційних послуг URCLL за періоди з 01.11.2022 по 30.11.2022 та з 01.12.2022 по 31.12.2022 (том 1, а.с. 95);

- № 4 від 31.01.2023 на суму 1 225 048,10 грн - щомісячна вартість експлуатаційних послуг URCLL за період з 01.01.2023 по 31.01.2023 (том 1, а.с. 96);

- № 5 від 31.01,2023 на суму 330 934,80 грн додаткові витрати щодо експлуатаційних послуг URCLL за період з 01.01.2023 по 31.01.2023 (том 1, а.с. 97).

Зазначені акти відповідач не підписав.

Колегія суддів зауважує, що згідно зі статтею 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. Аналогічні норми містяться в статтях525, 526 ЦК України.

У відповідності до ч. 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюютьсяЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно достатті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов`язкову силу для сторін.Будучи пов`язаними взаємними правами та обов`язками (зобов`язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов`язання.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1статті 638 ЦК України).

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, колегія суддів виснує, що у разі відсутності у відповідача необхідності у послугах за договором № 810/10/2118 останній не був позбавлений права звернутися до позивача з пропозицією внести зміни до договору та додатку, зменшити щомісячну фіксовану вартість або запропонувати розірвати договір.

Проте, матеріли справи не містять доказів звернення відповідача з вказаними пропозиціями до позивача.

Крім того, відповідач і не звертався до суду з позовом про зміну умов договору або його розірвання.

Разом з тим, у п. 13.1 договору № 810/10/2118 встановлено, що він діє до 31 грудня 2024 року.

Враховуючи викладене, оскільки вказаний договір не припинив свою дію, узгоджені сторонами умови щодо оплати щомісячної вартості організації послуг, а саме: незалежно від фактично наданих послуг, мають виконуватися відповідачем належним чином, навіть при тому, що останній частину актів не підписав.

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 28.12.2022 у справі № 520/1284/19 в якій зазначено, що лише складання первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, оскільки дані справи не є подібними. Так, під час розгляду справи № 520/1284/19 Верховним Судом були встановлені підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, тобто, податковий спір, та, відповідно, Верховний Суд у зазначеній постанові наводив висновки щодо застосування зовсім інших норм права, ніж ті, які регулюють відносини у цьому спорі.

Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про те, що після початку військової агресії надання послуг за договором №810/10/2118 є неможливим, оскільки гелікоптер був переміщений до села Паляниця Івано-Франковської області, що на думку останнього є підставою для відмови у задоволені позову, з огляду на таке.

Так, 24.02.2022 на сайті Украероруху було опубліковано оголошення про закриття повітряного простору України у зв`язку з військовим вторгненням Російської Федерації.

Водночас, у відповідності до п. 2.1 договору №810/10/2118 передбачено не тільки надання послуг з льотної експлуатації гелікоптера, а також цілий комплекс інших послуг, а саме: з організації управління підтриманням льотної придатності та організації виконання всього потрібного технічного обслуговування та виконання авіаційних робіт

Згідно з п. 15 Розділу ІІ Авіаційних правил України «Підтримання льотної придатності повітряних суден та авіаційних виробів, компонентів і обладнання та схвалення організацій і персоналу, залучених до виконання цих завдань» затверджених наказом Державної авіаційної служби України № 286 від 06.03.2019 підтримання льотної придатності - всі процеси, які забезпечують у будь-який час експлуатації відповідність повітряного судна чинним вимогам з льотної придатності та знаходження повітряного судна в придатному для безпечної експлуатації стані.

Таким чином, оскільки умовами укладеного договору передбачено не тільки надання послуг з льотної експлуатації гелікоптера, надання інших послуг не припиняється в разі заборони повітряним суднам цивільної авіації на здійснення польотів.

При цьому, як вірно зауважено місцевим судом, згідно з наданою відповідачем накладною гелікоптер був переміщений до села Паляниця Івано-Франковської області 04.04.2022, однак за період з 01.04.2022 по 30.09.2022 відповідач підписував акти надання йому послуг без зауважень та заперечень.

Зазначені обставини підтверджують факт надання послуг відповідачу незалежно від місця перебування повітряного судна.

Також, суд апеляційної інстанції відхиляє твердження скаржника про те, що не надсилання позивачем місячних звітів додатково підтверджує відсутність наданих послуг.

Згідно з п. 4.4. договору щомісячно довірена особа надає власнику звіт про обсяги виконаних протягом звітного місяця польотів, що включає також інформацію про кількість льотних годин, використані при цьому ресурси ПС, та про залишковий ресурс до наступного періодичного ТО.

Водночас, такі звіти не є первинними документами в розумінні приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та жодним чином не спростовують та не підтверджують факт надання послуг.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідач не надає до суду докази про те, що звертався до позивача з вимогою про надання таких звітів і останньому було відмовлено в їх наданні.

Навпаки, матеріали справи свідчать про те, що на виконання п. 4.1 договору № 810/10/2118 позивач уклав з ТОВ «Б2Б Авіейшн Трейдинг», наступні договори:

- договір № В2В/М-016 на надання послуг з управління підтриманням льотної придатності ПС відповідно PART-М від 25.11.2020, відповідно до умов якого останнє в якості виконавця зобов`язалось надавати послуги з управління підтриманням льотної придатності ПС, належного відповідачу (том 1, а.с. 30-33);

- договір № В2В/ОР-016 про експлуатацію повітряного судна від 25.11.2020, відповідно до умов якого останнє в якості експлуатанта зобов`язалось прийняти ПС (належне відповідачу) для виконання авіаційних робіт відповідно до заявок та в інтересах замовника (позивача) або третіх осіб, та забезпечення льотної експлуатації та технічного обслуговування (том 1, а.с. 34-47);

- договір № В2В/145-016 на надання послуг з технічного обслуговування ПС від 25.11.2020, відповідно до умов якого останнє в якості виконавця зобов`язалось надавати комплекс послуг з технічного обслуговування ПС, належного відповідачу (том 1, а.с. 48-57).

Крім того, суд звертає увагу, що відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції, не ставив питання щодо наявності таких звітів, а у відповідності до ч. 4 статті 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

За таких обставин, колегія суддів виснує, що не надання місячних звітів не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 є необґрунтованим, оскільки справа, на яку посилається останній та дана справа не є подібними. Так, у справі №910/4994/18 предметом позову, зокрема, є визнання недійсним договору з підстав його фіктивності, оскільки він не був спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені ним, за доводами позивача, укладаючи договір сторони не мали наміру його виконувати, а підписання актів приймання-передачі наданих послуг та їх оплата відбулися без реального надання послуг. В той же час у даній справі дійсність договору № 810/10/2118 сторонами не оспорюється.

Суд апеляційної інстанції також не погоджується з доводами апелянта про те, що не складання податкових накладних свідчить про відсутність надання послуг, з огляду на таке.

У відповідності до ч. 1, 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За приписами ч. 3, 8 статті 19 ГК України, обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань, платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

З матеріалів справи убачається, що остання податкова накладна була зареєстрована Товариством з обмеженою відповідальністю «Роза вітрів» 30.06.2022.

Згідно з пп. 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно доЗакону України«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Таким чином, першої подією для реєстрації податкової накладної є дата оформлення документа, що засвідчує факт надання послуг, а саме: оформлений належним чином акт наданих послуг або сплата коштів.

Однак, відповідачем підписана лише частина актів та частково сплачена заборгованість, за якими у позивача виник обов`язок з реєстрації податкових накладних. Щодо не підписаних актів, суд констатує, що обов`язок по складанню податкових накладних є таким, що не настав.

Відповідно до вимог статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно приписів статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за договором про експлуатацію повітряного судна № 810/10/2118 від 24.11.2020 у розмірі 11059 369,46 грн (6159 177,05 грн + 4900 192,41 грн).

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що у відповідності до приписів статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а отже, оскільки апелянт не заявляв про перегляд рішення в частині стягнення вартості додаткових витрат у розмірі 649 794,00 грн за актами наданих послуг: № 352 від 31.10.2022 на суму 106 286,40 грн, № 3 від 30.01.2023 на суму 212 572,80 грн, № 5 від 31.01.2023 на суму 330 934,80 грн, наявність або відсутність підстав для відмови у задоволенні позову в цій частині, в апеляційному порядку не переглядається.

Щодо стягнення пені, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з ч. 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ч. 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано

Згідно з п. 11.3 договору у разі прострочення оплати платежів згідно цього договору понад 30 календарних днів власник сплачує довіреній особі на її вимогу пеню у розмірі 1,0% від суми фактично заборгованості за кожен день прострочення платежу.

За розрахунком позивача розмір пені за період з 03.05.2022 по 08.04.2023 становить 2398772, 43 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 2398772, 43 грн за вищезазначені періоди, колегія суддів встановила, що дані нарахування здійснено не вірно.

Здійснивши перерахунок пені колегія суддів погоджується з місцевим судом та вважає, що позовні вимоги в цій частині є правомірними у розмірі 1647 917,88 грн, в іншій частині слід відмовити.

Щодо стягнення 3% річних, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

У відповідності до статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положеннястатті 625 ЦК України, нарахування інфляційних на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

За розрахунком позивача розмір 3 % річних за період з 03.05.2022 по 08.04.2023 становить 253014, 46 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних у розмірі 253014, 46 грн за вищезазначені періоди, колегія суддів встановила, що дані нарахування здійснено не вірно.

Здійснивши перерахунок 3 % річних колегія суддів погоджується з місцевим судом та вважає, що позовні вимоги в цій частині є правомірними у розмірі 129 108,85 грн, в іншій частині слід відмовити.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2023 у справі № 910/6297/23 слід залишити без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 ГПК України

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (вх.№ 93П) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2023 у справі № 910/6297/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбаченістаттями 286-289 ГПК України.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 12.03.2024 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 21.03.2024.

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін