Постанова

від 12.03.2024 по справі 908/1741/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2024 року м.Дніпро Справа № 908/1741/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

за участю представників сторін

від позивача: Харламов Д.І. , представник

представник відповідача у судове засідання не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" на рішення господарського суду Запорізької області від 26.07.2023 року (повний текст складено 31.07.2023 року) у справі № 908/1741/23 (суддя Проскуряков К.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект", м.Запоріжжя

до Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод", м.Запоріжжя

про стягнення 378 565,76 грн. за договором,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" про стягнення з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод 321383,70грн основного боргу, 47461,30грн інфляційних втрат та 9720,76грн трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором по виконанню послуг у сфері поводження з небезпечними відходами №3/04-2021 від 27.04.2021 року в частині повної оплати наданих за цим договором послуг, та внаслідок цього, наявністю підстав для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.07.2023 року у справі №908/1741/23 позов задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний інститут Укрекопроект основний борг, 3% річних та інфляційні втрати у визначених позивачем розмірах.

Рішення обґрунтовано тим, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів сплати 321 383,70 грн. за надані позивачем послуги за договором, що свідчить про існування заборгованості у вказаному вище розмірі. Також, у зв`язку з порушенням відповідачем обов`язку з оплати отриманих послуг, наявні підстави для стягнення на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат.

Не погодившись з рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство "Запорізький електровозоремонтний завод", в якій, з посиланням на нез`ясування судом обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду встановленим обставин справи, а також на порушення ним норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

- як у рішенні суду, так і у позовній заяві відсутній розрахунок заборгованості відповідача за договором;

- за наявності здійснення оплат за спірним договором позивачем не доведено існування заборгованості, оскільки не вказано, які саме акти виконаних робіт (наданих послуг) не оплачені відповідачем, не визначено дату виникнення грошового зобов`язання відповідача з оплати таких послуг, при цьому така обставина взагалі не з`ясовувалася судом;

- у порушення приписів ст.162 ГПК України позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку заборгованості і за таких обставин суд повинен був залишити позов без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків;

- клопотання відповідача про витребування розрахунку заборгованості, заявлене ним у відзиві на позов, не було розглянуто судом взагалі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що підтвердженням наданих позивачем послуг є відповідні акти здачі-приймання на загальну суму 861 487,23 грн, які містяться у матеріалах справи та з яких відповідачем оплачено 540 103,53грн.

У випадку, якщо відповідач посилається на оплату ним більшої суми на виконання спірного договору, ніж заявлено позивачем, він повинен був надати докази на підтвердження цих обставин, однак відповідачем будь яких доказів на підтвердження свої позиції не надано.

За твердженням позивача ним надані належні докази на підтвердження наявності у відповідача заборгованості перед позивачем, тоді як відповідачем на спростування цієї обставини будь-яких доказів не надано.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Верхогляд Т.А. (доповідач), судді Мороз В.Ф., Парусніков Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду 04.10.2023 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 09.11.2023 року, після усунення недоліків, відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду на 17.01.2024 року.

Ухвалою суду від 17.01.2024 року розгляд справи відкладено на 12.03.2024 року.

У судове засідання 12.03.2024 року з`явився представник позивача, надав суду відповідні пояснення. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи, що строк розгляду апеляційної скарги вичерпано, явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, правова позиція скаржника викладена ним в апеляційній скарзі, причини неявки відповідач суду не повідомив, колегія суддів вважає можливим провести розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний інститут Укрекопроект (виконавцем) та Приватним акціонерним товариством "Запорізький електровозоремонтний завод" (замовником) укладено договір №3/04-2021 по виконанню послуг у сфері поводження з небезпечними відходами, відповідно до п. 1.1. якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання по виконанню послуг у сфері поводження з небезпечними відходами замовника (збирання, перевезення, зберігання) для подальшої утилізації або оброблення, які визначаються згідно з переліком видів небезпечних відходів, на поводження з якими видана Міністерством екології та природних ресурсів України ліцензія серії АЕ №460710 у відповідності до наказу №8 від 22.01.2015 року про її переоформлення та Ліцензійного реєстру, опублікованого на сайті Міністерства (додаток №1, що є невід`ємною частиною цього договору).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що загальна сума договору по виконанню послуг у сфері поводження з небезпечними відходами підприємства не повинна перевищувати 932 970,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 155 495,00 грн. Транспортні послуги на перевезення відходів визначені у додатку №2 цього договору.

Згідно з п. 2.5 договору розрахунки за виконані послуги здійснюються замовником шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі підписаного з обох сторін акту наданих послуг з відстрочкою платежу 90 банківських днів. Замовник здійснює оплату за виконані послуги тільки після реєстрації виконавцем відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі, якщо до закінчення строку за виконані послуги, виконавець не здійснив реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї в ЄРПН, строк оплати продовжується до дати реєстрації виконавцем податкової накладної.

Відповідно до п. 9.1 цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2021 року.

Додатковою угодою №1 від 28.12.2021 року до договору у п. 9.1. внесені зміни - строк дії договору до 31.03.2022 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

На виконання умов договору №3/04-2021 від 07.04.2021 року позивач надав відповідачу послуги у сфері поводження з небезпечними відходами на суму 861 487,23 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг): №ОУ-0000313 від 19.04.2021 на суму 10 097,16 грн.; №ОУ-0000320 від 20.04.2021 на суму 12 184,62 грн.; №ОУ-0000323 від 21.04.2021 на суму 15 931,80 грн.; №ОУ-0000326 від 22.04.2021 на суму 16 949,28 грн.; №ОУ-0000347 від 28.04.2021 на суму 5 090,52 грн.; №ОУ-0000355 від 29.04.2021 на суму 16 314,24 грн.; №ОУ-0000405 від 18.05.2021 на суму 37 014,00 грн.; №ОУ-0000411 від 19.05.2021 на суму 16 589,58 грн.; №ОУ-0000418 від 20.05.2021 на суму 14 593,72 грн.; №ОУ-0000448 від 26.05.2021 на суму 14 290,02 грн.; №ОУ-0000454 від 28.05.2021 на суму 13 425,00 грн.; №ОУ-0000459 від 01.06.2021 на суму 32 412,00 грн.; №ОУ-0000474 від 03.06.2021 на суму 16 330,20 грн.; №ОУ-0000480 від 07.06.2021 на суму 7 788,60 грн.; №ОУ-0000487 від 08.06.2021 на суму 7 818,06 грн.; №ОУ-0000504 від 14.06.2021 на суму 7 568,64 грн.; №ОУ-0000592 від 05.07.2021 на суму 16 231,68 грн.; №ОУ-0000594 від 06.07.2021 на суму 12 932,40 грн.; №ОУ-0000597 від 09.07.2021 на суму 8 552,70 грн.; №ЮУ-0000616 від 16.07.2021 на суму 6 193,20 грн.; №ОУ-0000660 від 27.07.2021 на суму 9 609,24 грн.; №ОУ-0000667 від 29.07.2021 на суму 5 376,00 грн.; №ОУ-0000683 від 02.08.2021 на суму 16 927,80 грн.; №ОУ-0000687 від 03.08.2021 на суму 13 488,00 грн.; №ОУ-0000695 від 04.08.2021 на суму 13 333,43 грн.; №ОУ-0000726 від 10.08.2021 на суму 15 161,22 грн.; №ОУ-0000741 від 17.08.2021 на суму 16 557,24 грн.; №ОУ-0000744 від 19.08.2021 на суму 7 320,00 грн.; №ОУ-0000786 від 31.08.2021 на суму 13 296,00 грн.; №ОУ-0000792 від 02.09.2021 на суму 12 305,88 грн.; №ОУ-0000795 від 03.09.2021 на суму 6 604,74 грн.; №ОУ-0000811 від 08.09.2021 на суму 6 940,80 грн.; №ОУ-0000825 від 09.09.2021 на суму 6 480,06 грн.; №ОУ-0000847 від 14.09.2021 на суму 5 304,00 грн.; №ОУ-0000849 від 15.09.2021 на суму 10 656,00 грн.; №ОУ-0000879 від 21.09.2021 на суму 15 420,00 грн.; №ОУ-0000891 від 22.09.2021 на суму 16 928,70 грн.; №ОУ-0000917 від 28.09.2021 на суму 18 528,00 грн.; №ОУ-0000918 від 29.09.2021 на суму 5 556,60 грн.; №ОУ-0000950 від 08.10.2021 на суму 7 624,80 грн.; №ОУ-0000958 від 11.10.2021 на суму 7 224,60 грн.; №ОУ-0000972 від 13.10.2021 на суму 14 201,59 грн.; №ОУ-0001005 від 26.10.2021 на суму 15 895.68 грн.; №ОУ-0001010 від 28.10.2021 на суму 15 408,96 грн.; №ОУ-0001038 від 02.11.2021 на суму 10 316,94 грн.; №ОУ-0001075 від 10.11.2021 на суму 7 133,52 грн.; №ОУ-0001108від 18.11.2021 на суму 15 811,20 грн.; №ОУ-0001145 від 25.11.2021 на суму 9 030,96 грн.; №ОУ-0001164 від 26.11.2021 на суму 12 203,04 грн.; №ОУ-0001173 від 01.12.2021 на суму 8 698,93 грн.; №ОУ-0001193 від 03.12.2021 на суму 10 044,54 грн.; №ОУ-0001224 від 08.12.2021 на суму 4 977,60 грн.; №ОУ-0001246 від 10.12.2021 на суму 13 860,60 грн.; №ОУ-0001284 від 14.12.2021 на суму 9 789,13 грн.; №ОУ-0001285 від 15.12.2021 на суму 6 102,72 грн.; №ОУ-0001300 від 17.12.2021 на суму 9 462,54 грн.; №ОУ-0001340 від 22.12.2021 на суму 12 786.24 грн.; №ОУ-0001361 від 23.12.2021 на суму 12 433,30 грн.; №ОУ-0001374 від 24.12.2021 на суму 5 820,00 грн.; №ОУ-0000010 від 14.01.2022 на суму 17 032,30 грн.; №ОУ-0000018від 19.01.2022 на суму 12 030,60 грн.; №ОУ-0000045 від 27.01.2022 на суму 12 890,16 грн.; №ОУ-0000063 від 03.02.2022 на суму 5 321,88 грн.; №ОУ-0000064 від 04.02.2022 на суму 14 215,14 грн.; №ОУ-0000067 від 07.02.2022 на суму 12 090,00 грн.; №ОУ-0000068 від 08.02.2022 на суму 13 557,12 грн.; №ОУ-0000088 від 15.02.2022 на суму 13 080,00 грн.; №ОУ-0000094 від 16.02.2022 на суму 11 376,78 грн.; №ОУ-0000120 від 22.02.2022 на суму 16 537,87 грн.; №ОУ-0000121 від 23.02.2022 на суму 20 427,36 грн.

Вказані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень.

Судом першої інстанції зазначено, що відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків, підписаного тільки з боку позивача, станом на 30.11.2022 року ТОВ Науково-дослідний інститут Укрекопроект були надані послуги на загальну суму 861 487,23 грн., відповідачем було здійснено часткову оплату на суму 540 103,53 грн.

Матеріали справи свідчать також про те, що 29.07.2022 року ТОВ Науково-дослідний інститут Укрекопроект направлено на поштову на адресу ПрАТ "Запорізький електровозоремонтний завод" претензію про сплату заборгованості за договором №3/04-2021 від 07.04.2021 року у сумі 321 383,70 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 29.07.2022 та поштовою накладеною №6909803228604 від 29.07.2022 року.

Відповідач відповіді на претензію не надав, грошові кошти у розмірі 321 383,70 грн. не сплатив, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість у зазначеній сумі.

За неналежне виконання грошових зобов`язань за договором в частині повної оплати наданих послуг, позивачем нараховані 3% річних у сумі 9 720,76 грн та інфляційні втрати у сумі 47 461,30 грн.

Несплата відповідачем вказаних вище сум основного боргу, трьох процентів річних та інфляційних втрат стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Статтею 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Пунктом 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Щодо досліджуваної справи, то приймаючи до уваги умови п.2.5 договору, строк оплати за надані послуги за вказаними вище актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) є таким, що настав.

Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме невиконання відповідачем зобов`язання за договором №3/04-2021 від 27.04.2021 року у частині повної оплати наданих за цим договором послуг, а також ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача боргу у сумі 321383,70грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, колегія суддів погоджується і з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 47 461,30 грн інфляційних втрат та 9 720,76 грн трьох процентів річних, враховуючи, що розрахунок цих сум не суперечить вимогам чинного законодавства України в частині їх нарахування та є арифметично правильним.

Доводи скаржника про те, що позивачем не доведено існування заборгованості мають декларативний характер, оскільки докази, що містяться у матеріалах справи, свідчать про зворотне.

Твердження скаржника про недоведення позивачем, які саме акти виконаних робіт (наданих послуг) не оплачені відповідачем, а також про те, що позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку заборгованості є безпідставними, оскільки, як правильно зазначено місцевим господарським судом, позов стосується розміру заборгованості, яка визначена на підставі усіх актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) станом на день звернення позивача до суду, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат. Отже, такі доводи апелянта не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Посилання відповідача на те, що позивачем не доведено настання строку оплати послуг відповідно до п. 2.5 договору також не мають під собою підгрунтя.

Як зазначено вище, згідно з п.2.5 договору, розрахунки за виконані послуги здійснюються замовником шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі підписаного з обох сторін акту наданих послуг з відстрочкою платежу 90 банківських днів. Замовник здійснює оплату за виконані послуги тільки після реєстрації виконавцем відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних . У разі, якщо до закінчення строку оплати за виконані послуги, виконавець не здійснив реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї в ЄРПН, строк оплати продовжується до дати реєстрації виконавцем податкової накладної.

Отже, момент виникнення права вимоги пов`язаний з фактом спливу 90 банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг. У даному випадку усі акти підписані сторонами.

Крім того, позивачем до відповіді на відзив надані податкові накладні, квитанції про їх реєстрацію. Реєстрація податкових накладних в ЄРПН за кожним із вказаних актів здійснена у межах відстрочення оплати в 90 банківських днів, що передбачено н.2.5 договору №3/04-2021, що також не спростовано скаржником.

Також апеляційний суд не погоджується з твердженням апелянта про те, що рішення прийнято судом при неповному з`ясуванні обставин , що мають значення для справи, оскільки за переконанням колегії суддів, приймаючи оскаржуване рішення, господарським судом були оцінені усі обставини справи та докази у сукупності, надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли із спірних правовідносин, зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про задоволення позову.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За загальним правилом, доказування полягає не лише у поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апелянта, за відсутності будь-яких доказів на їх підтвердження, зводяться до непогодження останнього з нарахованою позивачем сумою та прийнятим судом рішенням.

За приписами п.1 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У даному випадку, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі судового рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 26.07.2023 року у справі № 908/1741/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 19.03.2024 року.

Головуючий суддя Т.А.Верхогляд

Суддя В.Ф.Мороз

Суддя Ю.Б.Парусніков