Постанова

від 19.03.2024 по справі 910/3272/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/3272/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 (суддя Чебикіна С. О.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 (головуючий суддя Шапран В. В., судді Андрієнко В. В., Буравльов С. І.)

у справі № 910/3272/23

за позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо",

про виселення

і за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс"

до 1) Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і 2) Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо"

про визнання недійсним одностороннього правочину та визнання договору укладеним у новій редакції,

(у судовому засіданні взяла участь представниця позивача - Ястребова І. Г.)

ВСТУП

1. Орендодавець звернувся з позовом до суду про виселення орендаря з нежитлових приміщень у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди комунального майна. Орендар заперечив, вказуючи на те, що під час дії в Україні воєнного стану договори оренди комунального майна продовжуються автоматично, а також вказував на відсутність виключних випадків для непродовження договору оренди.

2. В свою чергу орендар подав зустрічний позов про визнання недійсним одностороннього правочину - листа орендодавця про непродовження договору оренди, та про визнання укладеним договору оренди в новій редакції.

3. Суди першої та апеляційної інстанції задовольнили первісний позов та відмовили у задоволенні зустрічних позовних вимог, визнавши обґрунтованими доводи орендодавця про наявність передумов для припинення договору оренди під час дії воєнного стану.

4. Посилаючись на відсутність підстав для припинення договору оренди під час дії воєнного стану, а також на необхідність приведення строку оренди до законодавчо встановленого терміну в п`ять років, орендар звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення і постанову.

5. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання наявності / відсутності підстав вважати договір оренди комунального майна автоматично продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

6. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнені обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

7. 17.12.2019 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі -позивач, Департамент, орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс" (далі - відповідач, ТОВ "Елітпрофітс", орендар) і Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" (далі - КП "Плесо", балансоутримувач) укладено договір № 3112 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, відповідно до умов якого:

- орендодавець на підставі затвердженого орендодавцем протоколу засідання конкурсної комісії з питань оренди майна територіальної громади міста Києва від 13.11.2019 №66 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 4-Б літ. 2В, для проведення виставок, організації та проведення культурно-мистецьких заходів: вечорів відпочинку, спектаклів, постановок, музичних тренінгів, відбіркових турів фестивалів (п. 1.1);

- об`єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 27,1 кв.м згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього договору (п. 2.1);

- у разі закінчення/припинення дії цього договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт підприємству-балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об`єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди (п. 7.5);

- договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 17.12.2019 до 15.12.2022 року (п. 9.1);

- договір припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено (п. 9.4);

- для продовження дії договору на новий строк орендар звертається до орендодавця за три місяці до закінчення строку дії цього договору із заявою про продовження договору на новий строк. До заяви додається новий звіт з незалежної оцінки об`єкта, як передбачено пунктом 4.2.21 цього договору. У разі відсутності заяви з однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п. 9.7).

8. Відповідно до акта приймання-передачі нерухомого майна від 17.12.2019 підприємство-балансоутримувач та орендодавець передали, а орендар прийняв у орендне користування згідно з договором оренди від 17.12.2019 нежитлові приміщення, що перебувають на балансі Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" загальною площею 27, 1 кв.м, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 4, літ. Б.

9. КП "Плесо" листом від 02.11.2022 №077/221-2589 повідомило Департамент і ТОВ "Елітпрофітс" про непродовження договору оренди від 17.12.2019 №3 112, зазначивши при цьому, що після закінчення строку оренди нежитлова будівля буде використовуватися безпосередньо балансоутримувачем КП "Плесо" з метою розширення сфер надання послуг для комфортного і безпечного відпочинку містян та гостей в зоні відпочинку "Центральний", о. Труханів, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною АТ "Укрпошта" №0200252456154 від 02.11.2022. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вказаний лист отримано ТОВ "Елітпрофітс" 08.11.2022.

10. Листом від 21.11.2022 №062/05-13-4761 Департамент (орендодавець) повідомив ТОВ "Елітпрофітс" і КП "Плесо", що до Департамента надійшло звернення балансоутримувача про непродовження терміну дії договору оренди від 17.12.2019 №3112, відтак термін дії договору оренди на користування нежитловими приміщеннями загальною площею 27,1 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 4-Б, літ. 2В продовжуватися не буде, а тому ТОВ "Елітпрофітс" необхідно буде звільнити орендовані приміщення та передати їх по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу. Вказаний лист отримано відповідачем 02.12.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0200252806740.

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

11. Департамент звернувся з позовом до ТОВ "Елітпрофітс" про виселення відповідача з нежитлових приміщень загальною площею 27,1 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 4-Б, літ. В. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Елітпрофітс" своїх зобов`язань за договором від 17.12.2019 №3112 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду в частині повернення орендованого майна.

12. За твердженнями позивача, ним та балансоутримувачем виконанні умови п.п. 9.4, 9.7 договору, в частині порядку повідомлення орендаря про непродовження договору оренди, а відтак договір оренди від 17.12.2019 №3113 припинив свою дію 15.12.2022 у зв`язку з закінченням строку на який його було укладено, відповідно, правові підстави користуватись нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 4-Б, літ. 2В, загальною площею 27, 1 кв.м у відповідача відсутні, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про виселення відповідача з нежитлових приміщень.

13. В свою чергу ТОВ "Елітпрофітс" подало зустрічний позов з вимогою про визнання недійсним одностороннього правочину Департамента у формі листа від 21.11.2022 №6062/05-13-4761 про непродовження договору від 17.12.2019 №3112 та визнання укладеним з дня набрання рішення законної сили договору №3112 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду в новій редакції, викладеній в прохальній частині зустрічної позовної заяви.

14. Зустрічний позов обґрунтовані тим, що в силу дії постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" від 27.05.2022 № 634 (далі - Постанова № 634) у ТОВ "Елітпрофітс" виникло право на користування орендованим приміщенням у період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати його припинення чи скасування, у зв`язку з чим односторонній правочин Департамента - лист від 21.11.2022 № 6062/05-13-4761 про непродовження договору оренди не відповідає вимог встановленим для такого правочину частиною 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ (далі - Закон № 157-ІХ) та пункту 5 постанови № 634, тож ТОВ "Елітпрофітс" просило суд визнати недійсним односторонній правочин Департамента у формі листа від 21.11.2022 №6062/05-13-4761 про непродовження договору від 17.12.2019 №3112 та визнати укладеним з дня набрання рішення законної сили договір № 3112 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду в новій редакції, викладеній в прохальній частині зустрічної позовної заяви.

Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень

15. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023, первісний позов задоволено, виселено ТОВ "Елітпрофітс" з нежилого приміщення за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 4-Б, літ. 2В, загальною площею 27,1 кв.м. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

16. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги первісного позову, виходив з того, що КП "Плесо" відповідно до вимог Закону № 157-ІХ та пункту 5 Постанови №634 листом від 02.11.2022 №077/221-2589 повідомило ТОВ "Елітпрофітс" про непродовження договору оренди, з підстав визначених ст. 19 Закону № 157-ІХ, а відтак термін дії договору оренди закінчився 15.12.2022 та, відповідно, договір є припиненим з 16.12.2022. Враховуючи припинення дії договору оренди, у ТОВ "Елітпрофітс" відсутні підстави для перебування в орендованому приміщенні за договором від 17.12.2019 №3112 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, що в свою чергу є підставою для примусового виселення орендаря із орендованого приміщення.

17. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суди виходили з того, що орендодавця належним чином у визначений законодавством строк повідомлено про непродовження договору оренди, тому такий договір є припиненим, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Касаційна скарга

18. Не погодившись із рішенням та постановою, ТОВ "Елітпрофітс" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову, зустрічний позов - задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

19. Скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору порушили норми процесуального права щодо з`ясування обставин, що мають значення для справи, не застосовали приписи абз. 5 ч. 4 ст. 16 Закону №157-ІХ, ст. 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), п.п. 53, 125 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 року №483 (далі - Порядок №483), не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.10.2021 у справі №921/604/20 та від 01.11.2022 у справі №926/186/22, та неправильно застосовали норми матеріального права, а саме положення ст. 19 Закону №157-ІХ та п. 5 Постанови № 634, щодо застосування яких при вирішенні спору у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

20. Вказує на наявність підстав, передбачених Законом №157-IX та Порядком № 483, для внесення змін до договору від 17.12.2019 № 3112 про передачу майна територіальній громаді міста Києва в оренду в частині приведення строку його дії у відповідність до діючого законодавства, а саме збільшення строку дії договору до п`яти років.

21. Зазначає про те, що відповідно до п. 5 Постанови № 634 договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану. Водночас, для застосування виключного випадку для відмови у продовженні договору оренди з підстав необхідності використання орендованого приміщення для власних потреб балансоутримувач має повідомити орендаря про таку обставину за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди, як визначено у п.5 Постанови №634, і таке повідомлення повинно бути узгоджене з уповноваженим органом власника об`єкта оренди.

22. Наполягає на тому, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження погодження виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листа КП "Плесо" від 02.11.2022 №077/221-2589, а також листа Департамента від 21.11.2022 №062/05-13-4761 про непродовження дії договору оренди нежитлового приміщення (нерухомого майна) № 3112 про передачу майна територіальній громаді міста Києва в оренду від 17.12.2019.

23. Посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень ст. 19 Закону №157-ІХ та п. 3 Постанови №634 у подібних правовідносинах.

Узагальнені доводи інших учасників справи

24. Департамент подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги. Посилається на те, що орендаря завчасно та належним чином повідомлено про непродовження договору оренди комунального майна. Зазначає про відсутність у балансоутримувача будь-яких обмежень щодо прийняття рішення про непродовження договору оренди. Зокрема, наголошує, що відповідно до пункту 3.5 рішення Київської міської ради від 23.07.2020 № 50/9129 "Про деякі питання оренди комунального майна територіальної громади міста Києва" балансоутримувач наділений повноваженнями щодо наміру передачі майна в оренду без будь-яких погоджень. Відтак, вказує на відсутність підстав вважати договір оренди продовженим в силу положень пункту 5 Постанови № 634. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

25. КП "Плесо" також подало відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Вказує на відсутність підстав вважати договір оренди комунального майна автоматично продовженим в силу приписів пункту 5 Постанови № 634. Наголошує на тому, що скаржник не зазначає якому нормативному акту не відповідає оскаржуваних лист Департамента, а також на відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог. Просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Рух касаційної скарги

26. Відповідно до Розпорядження заступника керівника апарату-керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 15.03.2024 № 32.2-01/437 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/3272/23 у зв`язку із запланованим відрядженням судді Волковицької Н. О.

27. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2024 вказану судову справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Могил С. К., Мачульський Г. М.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції

28. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

29. Судові рішення у справі оскаржуються відповідачем з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

30. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

31. Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:

- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;

- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

32. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і вказаного вище пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

33. При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

34. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

35. Водночас колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

36. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

37. Так, у справі № 921/604/20 предметом позовних вимог було зобов`язання відповідача внести зміни до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна у частині визначення строку договору на п`ять років із можливістю пролонгації у разі належного виконання умов договору. Позов мотивований тим, що договір оренди всупереч частині 3 статті 9 Закону № 157-ІХ укладений на строк, що становить менше п`яти років, а тому підлягає приведенню у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом внесення до нього змін.

35.1. Місцевий господарський суд позов у наведеній справі № 921/604/20 задовольнив, посилаючись на те, що орендоване за договором майно не належить до об`єктів, які заборонено передавати в оренду; вимога позивача про збільшення строку оренди з метою приведення спірного договору у відповідність із визначеним чинним законодавством мінімальним строком узгоджується із нормами Закон № 157-ІХ та Порядку № 483, враховуючи, що зазначений договір укладений строком менш ніж на п`ять років та з моменту укладення не продовжувався, і матеріали справи не містять доказів неналежного виконання позивачем його умов.

35.2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що під час укладення договору оренди строк його дії було зменшено за погодженням сторін з 5 років на 2 роки і 11 місяців із можливістю пролонгації у разі належного виконання умов договору, що відповідає вимогам чинного законодавства; сторони договору не досягли згоди щодо приведення його у відповідність до умов, які істотно змінилися, і позивач не навів виняткових випадків, з якими законодавець пов`язує можливість примусу сторони договору до продовження його дії на змінених умовах. Додатково господарський суд апеляційної інстанції зазначив, що орендар не дотрималася вимог, які визначені спеціальним законодавством, в частині викладення спірного договору в новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до частини 1 статті 16 Закону № 157-ІХ.

35.3. Постановою Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 921/604/20 скасовано судові рішення господарських судів попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції, зокрема, виходив із того, що правовою підставою внесення змін до договору є приписи абзацу 5 частини 4 статті 16 Закону № 157-ІХ, які конкретизовані в пункті 125 Порядку № 483, що відповідає приписам статті 651 ЦК України, а не положенням статті 652 ЦК України з яких помилково виходив суд апеляційної інстанції. Окрім того вказав, що апеляційний суд, зосередившись на дослідженні питання наявності згоди сторін на внесення змін до спірного договору, безпідставно не перевірив висновки господарського суду першої інстанції про те, що орендоване за вказаним договором майно не належить до об`єктів, які чинним законодавством заборонено передавати в оренду, що, у разі непідтвердження, може бути самостійною підставою для відмови в позові. У свою чергу, місцевий суд дійшов законних висновків про наявність підстав для внесення змін до укладеного між сторонами договору, проте не врахував, що вищевказаним підзаконним нормативно-правовим актом чітко визначено порядок внесення змін до договорів оренди державного та комунального майна у разі необхідності приведення їх умов у відповідність до законодавчих вимог, який (порядок) передбачає, що в такому випадку договір оренди повинен викладатися в новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до частини 1 статті 16 Закону № 157-ІХ.

38. У справі № 926/186/22 предметом позову також були вимоги про внесення змін до договору оренди щодо збільшення строку дії договору на п`ять років з метою приведення договору у відповідність до вимог частини 3 статті 9 Закону № 157-ІХ.

36.1. Суди першої та апеляційної інстанції відмовили в задоволенні позовних вимог, виходячи з того, що позивач неодноразово повідомлявся про непродовження договору оренди на новий строк у зв`язку із порушенням орендарем умов договору в частині сплати орендної плати більше ніж на 3 місяці та страхування об`єкта оренди, а також невиконанням орендарем інших обов`язків; відповідач дотримався строк та порядок розгляду звернення позивача від 16.11.2020 згідно з вимогами пункту 130 Порядку № 483; відсутня згода Виконавчого комітету Чернівецької міської ради на внесення змін до договору оренди нерухомого майна в частині строку його дії; договір оренди нерухомого майна припинився 11.08.2021 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, і це, за висновком судів, унеможливлює внесення змін до такого договору.

36.2. Верховний Суд постановою від 01.11.2022 скасував судові рішення першої та апеляційної інстанції, справу № 926/186/22 направив на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції вказав, що суди, обмежившись посиланням на те, що позивач неодноразово повідомлявся про непродовження договору оренди на новий строк у зв`язку із порушенням орендарем умов договору в частині сплати орендної плати більше ніж на 3 місяці та страхування об`єкта оренди, зазначили, що відповідачем дотримано строк та порядок розгляду звернення позивача від 16.11.2020 згідно з вимогами пункту 130 Порядку № 483, проте при цьому не надали належної оцінки заяві позивача від 04.08.2021 про внесення змін до договору шляхом приведення його строку у відповідність до вимог законодавства, та не дослідили, чи дотримано вимоги чинного законодавства відповідачем при розгляді зазначеної заяви. При цьому Верховний Суд констатував, що встановлені фактичні обставини у цій справі свідчать про те, що на момент звернення позивача із заявою про внесення змін до договору шляхом приведення його строку у відповідність до вимог законодавства договір оренди був чинний. Тобто орендар звернулося із зазначеною заявою у період дії договору. За таких обставин висновки господарських судів попередніх інстанції про те, що договір оренди нерухомого майна припинив свою дію, є передчасними. Також, суди не дослідили та не встановили, чи зареєстровано право власності на об`єкт оренди за відповідною територіальною громадою у державному реєстрі речових прав станом на дату заяви орендаря або станом на дату закінчення строку, на який був укладений договір, як це передбачено пунктом 125 Порядку № 483.

39. З викладеного вище вбачається, що правовідносини у справах № 921/604/20, № 926/186/22 стосувалися наявності / відсутності підстав для внесення змін до договорів оренди з метою приведення умов щодо строку їх дії до вимог законодавства, що кореспондується з вимогою ТОВ "Елітпрофітс" за зустрічним позовом про визнання договору укладеним у новій редакції. Водночас, ключовою спільною відмінністю наведених справ зі справою, яка розглядається, є те, що у справах № 921/604/20, № 926/186/22 орендарі зверталися із заявами про приведення чинних договорів оренди у відповідність із вимогами законодавства. В той же час, у цій справі № 910/3272/23 обставин щодо звернення орендаря до орендодавця з пропозицією збільшення строку оренди до п`яти років, як під час дії договору, так і до моменту звернення орендодавця з позовом про виселення після припинення дії договору, судами встановлено не було, що в свою чергу нівелює посилання скаржника на вказані ним постанови, оскільки висновки Верховного Суду щодо порядку внесення змін у договори оренди на підставі статті 651 ЦК України, статті 188 Господарського кодексу України, абзацу 5 частини 4 статті 16 Закону № 157-ІХ, пункту 125 Порядку № 483 стосувалися чинних договорів оренди.

40. Наведене також свідчить, що правовідносини у наведених справах не можна вважати подібними внаслідок наявності відмінностей у фактичних обставинах справ, пов`язаних із правами й обов`язками сторін, чим зумовлений різний зміст спірних правовідносин, і підставах позовів. А тому відсутні підстави стверджувати про подібність правовідносин у порівнюваних справах.

41. За вказаних міркувань посилання ТОВ "Елітпрофітс" в якості підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, на постанови Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 921/604/20, від 01.11.2022 у справі № 926/186/22 колегією суддів визнаються безпідставними та необґрунтованими.

42. За таких обставин, Верховний Суд зазначає, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України не знайшла підтвердження під час касаційного розгляду справи.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

43. Як уже було зазначено вище, між сторонами укладено договір оренди комунального майна від 17.12.2019, зі строком дії до 15.12.2022.

44. 27.12.2019 набрав чинності Закон України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна" (Закон № 157-ІХ), який введено в дію 01.02.2020, та відповідно до пункту 2 Перехідних положень якого на правовідносини щодо продовження договору оренди після 01.07.2020 поширюється дія саме цього Закону.

45. Порядок продовження договору оренди встановлений у ст. 18 Закону №157-IX та в Постанові №483, якою затверджений Порядок передачі в оренду державного та комунального майна.

46. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк якого в подальшому був неодноразово продовжений Указами Президента України. Зокрема, Указом від 07.11.2022 № 757/2022, дію воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб.

47. Отже, як вірно встановлено судами, закінчення строку спірного договору оренди (15.12.2022) припало на час дії воєнного стану в Україні.

48. Водночас у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні, Верховна Рада України Законом від 01.04.2022 № 2181-IX внесла зміни до Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 157-ІХ та доповнила пунктом 61, яким унормовано, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо: продовження договору оренди, шляхом запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.

49. На виконання вказаних законодавчих приписів Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", яка набрала законної сили 01.06.2022 (Постанова № 634).

50. У пункті 5 Постанови № 634 визначено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

51. Пунктом 16 Постанови № 634 орендодавцям державного та комунального майна постановлено забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї Постанови, починаючи з 24.02.2022.

52. Правовий аналіз наведених нормативних приписів вказаної Постанови № 634 дає підстави для висновку, що автоматичне продовження договорів оренди державного та комунального майна, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, починається з 24.02.2022, за умови, зокрема, що строк дії відповідних договорів завершується у період воєнного стану.

53. Верховний Суд у своїй постанові від 21.02.2024 у справі № 916/309/23 дійшов такого висновку: "Зміст наведених норм права свідчить про автоматичне продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану. При цьому для продовження договору оренди на строк до припинення чи скасування воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, окреме рішення орендодавця не вимагається, про що прямо зазначено у пункті 5 Постанови № 634. Винятки з цього правила прямо передбачено пунктом 5 Постанови № 634 (балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону)".

54. Відповідно до приписів ст. 19 Закону №157-IX рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято, зокрема якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю.

55. З матеріалів цієї справи вбачається, що балансоутримувач завчасно повідомив орендодавця і орендаря про непродовження договору оренди з підстави, передбаченою статтею 19 Закону №157-IX.

56. Таким чином, суди встановили наявність винятку, передбаченого пунктом 5 Постанови № 634, який виключає автоматичне продовження договору оренди, строк дії якого закінчується під час воєнного стану. Вказані висновки судів узгоджуються з наведеним вище висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.02.2024 у справі № 916/309/23.

57. При цьому, суди відхилили заперечення орендаря щодо неотримання листа балансоутримувача від 02.11.2022 №077/221-2589 з посиланням на встановлені обставини та наявні в матеріалах справи докази (пункт 9 цієї постанови).

58. Окрім того, суди встановили, що лист про непродовження договору оренди балансоутримувач направив також орендодавцеві, а той, в свою чергу, розглянувши відповідне звернення балансоутримувача про непродовження терміну дії договору оренди від 17.12.2019 №3112, вказав, що договір продовжуватися не буде, про що повідомив орендаря та балансоутримувача (пункт 10 цієї постанови).

59. Посилаючись на загальні пункти Статуту КП "Плесо" та Положення про Департамент комунальної власності м. Києва скаржник належним чином не мотивує відсутність у балансоутримувача права заперечити проти продовження договору оренди з підстав, передбачених ст. 19 Закону №157-IX; не аргументує, з посиланням на відповідні положення законодавства чи / або Статуту чи Положення, необхідність додаткового погодження органом власника об`єкта оренди (як на цьому наполягає скаржник) повідомлення балансоутримувача про непродовження договору оренди та листа Департамента, а тому доводи скаржника про те, що згадані листи не можуть вважатися належними та допустимими доказами повідомлення орендаря про те, що дія договору продовжуватися не буде, Суд вважає безпідставними.

60. Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що ТОВ "Елітпрофітс" у суді першої інстанції не посилалося на те, що листи КП "Плесо" від 02.11.2022 № 077/221-2589 і Департамента від 21.11.2022 № 062/05-13-4761 повинні були погоджуватися виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Водночас, суди вказали, що в силу приписів Постанови № 634 саме на балансоутримувача покладено обов`язок повідомити орендаря за 30 днів до закінчення строку договору оренди про непродовження його дії з урахуванням приписів статті 19 Закону №157-IX. Достатність та належність наявних у матеріалах справи доказів повідомлення орендаря про непродовження дії договору оренди, останній під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не спростував.

61. Звідси, колегія суддів не вбачає неправильного застосування судами приписів статті 19 Закону №157-IX та Постанови № 634. В свою чергу, доводи скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування вказаних норм права зводяться до його незгоди із установленими в справі обставинами щодо наявності передумови для припинення договору оренди під час дії воєнного стану з підстав, визначених у пункті 5 вказаної Постанови № 634, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, в розумінні положень цієї норми.

62. Водночас, як уже було зазначено вище, обставин належного повідомлення балансоутримувачем орендаря про непродовження дії договору оренди ТОВ "Елітпрофітс" під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не спростувало. Доводи останнього, викладені у касаційній скарзі, про те, що відповідне повідомлення балансоутримувач повинен був погоджувати із уповноваженим органом власника об`єкта оренди підставно спростовує Департамент у відзиві на касаційну скаргу (пункт 24 цієї постанови).

63. За таких обставин доводи касаційної скарги відповідача, обґрунтовані посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

64. Усі інші доводи касаційної скарги ТОВ "Елітпрофітс" підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

65. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

66. Оскільки після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на підставі, передбаченій пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, виявилося, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, на які послався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Елітпрофітс" необхідно закрити на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

67. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

68. Враховуючи наведені положення Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що подана ТОВ "Елітпрофітс" касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Водночас прийняті у справі рішення і постанова відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.

Розподіл судових витрат

69. Судові витрати в силу вимог статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 910/3272/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітпрофітс" в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 у справі № 910/3272/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Г. М. Мачульський

С. К. Могил