Рішення

від 21.03.2024 по справі 358/1451/23

БОГУСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 358/1451/23 Провадження № 2/358/249/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого-судді Романенко К.С.,

секретаря судового засідання Осипенко О.М.,

за участі дистанційно позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи служба у справах дітей Калінської О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м.Богуслав цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Богуславської міської ради про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

13 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить позбавити відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягнути з відповідача на свою користь судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебуваючи з 18 червня 2011 року в шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , який було розірвано 26 листопада 2018 року, у них народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З моменту розірвання шлюбу діти проживають разом з позивачем та перебувають на її утриманні. Натепер позивачка уклала шлюб з ОСОБА_5 , який приділяє дітям увагу та матеріально їх забезпечує. Відповідач зловживає спиртними напоями, ніде не працює, у зв`язку з чим тривалий час взагалі не цікавиться життям та вихованням дітей, їх подальшою долею, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, матеріально не допомагає. Відповідач матеріальної або будь-якої іншої участі у вихованні дітей не бере, тобто свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманню неповнолітніх дітей.

Посилаючись на положення ст. 164, ч. 4 ст. 170 СК України, позивач просить задовольнити її вимоги.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала, посилаючись на вищевказані факти та докази. Окрім того, надала суду пояснення, та зазначила, що починаючи з 2016 року, ще до моменту розірвання шлюбу вона з дітьми та відповідачем ОСОБА_2 спільно не проживають, батько дітей ОСОБА_2 з 2016 року не приділяє дітям увагу, матеріально їх не забезпечує, їх життям не цікавиться, участі у вихованні не бере. В 2018 році шлюб між ними було офіційно розірвано, що підтверджується рішенням суду. В 2020 році вона уклала шлюб з ОСОБА_5 . Починаючи з 24.02.2024 (з початку війни) і натепер вона разом з дітьми проживає в АДРЕСА_1 , у власному будинку її нинішнього чоловіка. Позивач зазначає, що вона з дітьми є внутрішньо переміщеними особами. Зауважила, що з заявою про стягнення аліментів з ОСОБА_2 не зверталася. Діти пам`ятаю батька, однак з 2016 року з ним бачилися всього один раз на прохання ОСОБА_2 , в клініці де він перебував. Позивач розуміє, що позбавлення батьківських прав, є крайнім заходом впливу, однак такий натепер має місце, оскільки ОСОБА_2 умисно самоусунувся від виховання дітей, як наслідок діти не бажають з ним спілкуватися. Перешкод у спілкуванні батька з дітьми позивач не чинила. ОСОБА_2 умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, зловживає спиртними напоями, з дітьми взагалі не спілкується, про їх духовний та фізичний розвиток навіть не цікавиться, має судимість, веде не належний спосіб життя. Позивач зазначає, що натепер вона перебуває в шлюбі з ОСОБА_5 . Між її дітьми і ОСОБА_5 склалися гарні відносини, діти ОСОБА_6 називають батьком. Питання позбавлення батьківських прав на постало саме зараз, оскільки за весь період починаючи з 2016 року, ОСОБА_2 своєї поведінки не змінив і станом натепер стало зрозуміло, що поведінку ОСОБА_2 змінити неможливо, він свідомо припинив виконувати свої батьківські обов`язки. ОСОБА_2 , як і раніше зловживає алкогольними напоями. Діти на спроби спілкування ОСОБА_2 , реагують негативно, не бажають відповідати на його телефонні дзвінки. Працівники органу опіки та піклування виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області спілкувалися з дітьми, зокрема з сином провели бесіду вдома і оглянули будинок, а з донькою спілкувалися в приміщенні органу опіки і піклування за участі психолога. Негативний висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 було надано, оскільки зі слів працівників органу опіки і піклування не було подано достатніх доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 ухиляється та не виконує батьківські обов`язки, щодо своїх неповнолітніх дітей, однак такі докази було надано натепер та приєднано до матеріалів справи. Позивач зазначила, що уразі задоволення позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , її теперішній чоловік має намір усиновити її дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , вони з чоловіком це питання разом обговорювали та погодили, оскільки це є його бажанням.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав в повному обсязі. Та зазначив, що згідний щоб його позбавили батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при цьому зазначив, що таке його рішення є свідомим. Починаючи з 2016 року до дітей він відношення не має, їх не бачить і не спілкується. Він свідомо не виконує батьківські обов`язки, щодо дітей та відмовляється від своїх дітей, таке його рішення є виваженим. ОСОБА_2 підтвердив, що зловживає алкогольними напоями, веде аморальний спосіб життя. Зазначив, що не бажає спілкуватися ані з дітьми, ані з бувшою дружиною. Свою поведінку змінювати у кращу сторону не бажає та запевнив, що це неможливо, сказав: « ОСОБА_9 , мене виправити неможливо». Діти проживають зараз з теперішнім чоловіком ОСОБА_1 , який став для них справжнім хорошим батьком, який їх всім забезпечує та належним чином виховує.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Богуславської міської ради - Калінська О.А. в судовому засіданні враховуючи досліджені матеріали справи та те що відповідач ОСОБА_2 є особою, яка свідомо злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків і визнав це в судовому засіданні, не заперечувала проти задоволення позову та вважала за необхідне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей. При цьому, звернула увагу відповідача, що позбавлення батьківських прав не звільняється від обов`язку щодо утримання дітей.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився. 15.01.2024 до суду надійшла заява від представника органу опіки та піклування Малохатько М.В. у якій представник просила провести розгляд справи без її участі, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 просила відмовити в повному обсязі, з врахуванням висновку органу опіки і піклування від 27.10.2023.

Відповідно до частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача, представника третьої особи, дослідивши письмові докази, надані позивачем, вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони по справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 перебували в шлюбі, який між ними розірвано 26 листопада 2018 року, що підтверджується копією заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва №2/754/5367/18 від 26.11.2018, яке набрало законної сили 27.12.2018 (а.с.7).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві 28 грудня 2011 року, являються батьками - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.5).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві від 11 червня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , являються батьками - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 5).

20 серпня 2020 року після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , прізвище позивача ОСОБА_1 змінено на Роїк, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 662 (а.с. 11).

Відповідно до копії паспорта громадянина України № НОМЕР_4 , виданого 07.10.2020 органом 8026, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в м.Київ, Україна, РНОКПП: НОМЕР_5 (а.с.4).

Відповідно до копії паспорта громадянина України № НОМЕР_6 , виданого 06.09.2021 органом 8027, ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Поліське, Київська область, Україна, РНОКПП: НОМЕР_7 (а.с.39).

Як вбачається з відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 227250 від 15.09.2023, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.16).

Згідно даних довідки від 13.04.2022 № 1633-5001031215, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , взятий на облік як внутрішньо-переміщена особа, зареєстроване місце проживання якого значиться за адресою: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_4 . У відомостях про законного представника зазначено: ОСОБА_1 (а.с. 8).

Аналогічні дані щодо зареєстрованого та фактичного місця проживання, законного представника, взяття на облік, як внутрішньо-переміщеної особи зазначені й у довідці від 13.04.2022 № 1633-5001030854, виданої на ім`я дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9).

Згідно довідки від 13.04.2022 № 1633-5001030165 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , має фактичне місце проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 10).

Згідно висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області № 03-26/2753 від 27.10.2023, орган опіки та піклування виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, враховуючи думку комісії з питань захисту прав дитини (протокол № 25 від 25.10.2013) прийшов до висновку визнати недоцільним позбавлення громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, батьківських прав по відношенню до малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.42-44).

В ході розгляду справи судом були дослідженні також наступні докази, які було витребувано за клопотання позивача на підставі ухвали Богуславського районного суду Київської області від 27.11.2023 та від 17.01.2024.

Лист директора СЗОШ І-ІІІ ступенів №5 ім. Л.І.Бугаєвської Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області Алли Тузікової № 01-07/665 від 19.12.2023, та Інформацію про виконання батьківських обов`язків громадянкою ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_2 по відношенню до малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 19.10.2023, згідно яких ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здобувають освіту у СЗОШ І-ІІІ ступенів №5 ім. Л.І.Бугаєвської з 22 серпня 2022 року, прибули з Початкової школи №311 Деснянського району міста Києва. Родина має статус внутрішньо переміщених осіб. Зі слів класних керівників учні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають із матір`ю ОСОБА_1 , яка офіційно не працює та підтримує зв`язок із класними керівниками, вчителями-предметниками, відвідує батьківські збори, долучається до класних заходів, цікавиться успішністю та поведінкою дітей, сприяє їхньому всебічному розвитку. Зі слів матері, батько дітей ОСОБА_2 із сім`єю не проживає. За час навчання дітей до закладу освіти не з`являвся, із педагогами та класними керівникам не спілкувався, участі у батьківських зборах не брав. Заклад освіти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відвідують систематично, пропусків без поважних причин не мають (а.с.69-70, 91).

Згідно інформації директора «Центру первинної медико-санітарної допомоги м. Горішні Плавні Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області» Аліни КОВПАК за № 511 від 19.12.2023, з огляду на відомості надані лікарем загальної практики- сімейним лікарем Файдою М.М. , з приводу хвороби, профілактичних оглядів і щеплень дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на прийом до лікаря разом з ними з`являються виключно ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Як вбачається з листа настоятеля Монастиря Згромадження Місіонерок Божественної Любові св. Матері Терези з Калькутти Римсько- Католицької Церкви ( АДРЕСА_5 від 16.12.2023, ОСОБА_2 проживав в притулку св.Матері Терези з 20 грудня 2021 року до жовтня місяця 2022 року. В період перебування проходив програму 12-кроків, отримував лікування в зв`язку з ампутацією 2 стопи. Оформив закордонний паспорт, залишив притулок (а.с. 67).

Рішенням виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області № 270 від 14.11.2023 вирішено затвердити висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 87).

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини № 25 від 25.10.2023, на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області 25 жовтня 2023 року, розглянути питання виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 , заслухавши ОСОБА_1 , члени комісії вирішили визнати недоцільним позбавлення громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, батьківських прав по відношенню до малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.88).

Згідно, висновку психолога щодо особистої прихильності дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до кожного з батьків, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_2 ,, ІНФОРМАЦІЯ_1 , служби у справах дітей, сім`ї та молодіжної політики виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області за №935 від 20.10.2023, під час бесіди з дитиною стало відомо, що вона проживає разом з мамою ОСОБА_1 , братом ОСОБА_4 та татом (вітчимом). Знає та пам`ятає свого рідного батька ОСОБА_2 . Стверджує, що пам`ятає деякі епізоди зі спільного проживання разом з ним, мамою та братом. Та згадується він їй лише нетверезому стані. Дівчинка іноді спілкується з ним телефоном, але не відчуває потреби в такому спілкуванні. За час, що вони не проживають спільно та не спілкуються очно втратився зв`язок між ними. Наразі, дитина називає та сприймає батьком чоловіка мами, тобто свого вітчима. Вона стверджує, що має з ним дуже теплі стосунки, він турбується про неї. За результатами діагностики можна зробити висновок, що мама входить в найближче коло оточення дитини. Дівчинка має з нею надзвичайно близькі емоційні стосунки, вона є значимою, важливою особистістю для дитини. ОСОБА_3 прагне радувати маму, довіряє їй, очікує підтримки від неї, сумує у випадку розлуки, бажає спільно проводити час, не схильна суперечити її. Ставлення до батька не простежується, оскільки у всіх сферах життя дитини та на емоційному світі його повністю замінив вітчим з яким у дитини склались міцні емоційно-теплі взаємини, він є важливим, авторитетним для неї. Вона йому довіряє, бажає проводити з ним час з ним час, прагне радувати його, не схильна суперечити йому. Жодного разу протягом діагностики вона не згадала та позначила на картках рідного батька. Це може свідчити про намагання психіки витіснити його з пам`яті, якщо згадки про нього є травматичними, або ж про повну втрату емоційного зв`язку та потреби в ньому чи його участі в її же через тривалу відсутність прямого спілкування, турботи чи будь-якого емоцій значимого контакту (а.с.89).

Відповідно до психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , учня 6-Б класу, наданої директором, психологом, класним керівником СЗОШ І-ІІІ ступенів №5 ім. Л.І.Бугаєвської Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 19.10.2023, ОСОБА_4 здобуває освідчу в навчальному закладі з 22.08.2022, прибув з Початкової школи №311 Деснянського району міста Києва. Має статус внутрішньо переміщеної особи. Учень проживає із матір`ю ОСОБА_1 , сестрою та відчимом. Зарекомендував себе як здібний до навчання учень. Даниїл має позитивну характеристику. Мати ОСОБА_1 , приділяє увагу синові, постійно підтримує зв`язок із класним керівником, відвідує батьківські збори. Зі слів матері, батько дітей ОСОБА_2 із сім`єю не проживає (а.с.92).

Психолого-педагогічною характеристикою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учениці 4-Г класу, наданої директором, психологом, класним керівником СЗОШ І-ІІІ ступенів №5 ім. Л.І.Бугаєвської Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 19.10.2023, підтверджується, що ОСОБА_3 здобуває освідчу в навчальному закладі з 22.08.2022, прибула з Початкової школи №311 Деснянського району міста Києва. Має статус внутрішньо переміщеної особи. Учениця проживає із матір`ю ОСОБА_1 , братом та вітчимом. Має навчальні досягнення достатнього і середнього рівня. ОСОБА_3 має позитивну характеристику. Мати ОСОБА_1 , приділяє належну увагу вихованню дочки, підтримує зв`язок із класним керівником, регулярно відвідує школу (а.с.93).

Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 16 жовтня 2023 року, складеного комісією в складі начальника відділу захисту прав дітей та сімейних форм виховання ССДСМП Марини Малохотько та головного спеціаліста відділу Марини Смірнової, з яким ознайомлена ОСОБА_1 , на підставі обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , були обстежені умови проживання та встановлено, що за даною адресою проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - працює без оформлення трудових відносин з надання послуг перманентного макіяжу), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - учень СЗОШ І-ІІІ ступенів №5, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - учениця СЗОШ НОМЕР_8 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 - працює в ІТ- індустрії (зі слів). Умови проживання за вказаною адресою створені задовільні та безпечні житлово- побутові умови для виховання, навчання та розвитку малолітніх дітей (а.с.94).

За інформацією управління охорони здоров`я Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 01-18/561 від 16.10.2023, діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 спостерігаються сімейним лікарем за адресою: АДРЕСА_1 . Сім`я з числа ВПО. Діти мешкають разом з мамою ОСОБА_1 та вітчимом ОСОБА_5 . Стан здоров`я дітей задовільний. Додаткового лікування не потребують, на диспансерному обліку не перебувають. За медичною допомогою з дітьми звертається мати, виконує всі рекомендації, зауважень і нарікань зі сторони медичного персоналу стосовно виконання обов`язку забезпечення та збереження здоров`я дітей не було (а.с.95).

Вироком Богуславського районного суду Київської області від 15.12.2023 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки (а.с.107-109).

Спірні правовідносини регулюються нормами матеріального права визначені, зокрема, Сімейним кодексом України.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України (надалі - СК України) батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Аналогічні обов`язки батьків передбачені у статті 12 Закону України «Про охорону дитинства».

Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною 4 статті 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Так, ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно положень ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

З аналізу вказаної статті, суд вважає, що зазначені підстави є вичерпними та позбавлення батьківських прав є правом, а не обов`язком суду.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Інтереси дітей захищаються передусім не лише національним законодавством, але й нормами міжнародного права.

Так, згідно з положеннями ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а також на положення ч.8 ст.7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Статтею 9 даної Конвенції, передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Згідно принципу статті 6 Декларації, дитина для повного і гармонічного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно з приписами пунктів 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України» (Заява № 39948/06) зазначив, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8. Суд також наголосив, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зав`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини. Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. Сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків.

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний суд у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року у справі № 215/3495/21 у п.53 - «Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини діях батьків». У п.54 зазначеної постанови Верховний суд зазначив: «Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі №686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17». Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною. Так, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Згідно зі ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Органом опіки та піклування подається суду письмовий висновок щодо розв`язання спору, складений на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до положень ч. 6 зазначеної норми Закону суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Аналізуючи висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав передбачених ст. 164 СК України ОСОБА_2 , відносно його дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , з іншими доказами, дослідженими в ході судового розгляду у їхній сукупності, суд вважає, що даний висновок, винесений без врахування всіх обставин, у зв`язку з чим він не підтверджує системної асоціальної поведінки, злісної вини відповідача ОСОБА_2 в ухиленні від виконання ним батьківських обов`язків та не містить належного обґрунтування.

Отже, належними доказами судом встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_2 дійсно ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, в їх утриманні участі не приймає, він не піклується про фізичний і духовний розвиток своїх дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, навіть не спілкується, а навпаки, веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напитками, вчиняє крадіжки, що підтверджено, дослідженими в ході судового засідання письмовими доказами.

Оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, судом встановлені суттєві порушення прав малолітніх дітей з боку їх батька.

Невиконання батьком своїх батьківських обов`язків, щодо виховання та утримання дітей, негативно впливає на їх розвиток, а відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Яких-небудь перешкод у спілкуванні із дітьми позивач відповідачу не чинить. Сам відповідач ОСОБА_2 не чинить ані спроб, ані бажання щодо корегування своєї поведінки, являється безвідповідальним батьком, не здатний проявити свою турботу та піклуватися про своїх дітей.

У зв`язку із вищенаведеним, позивач вважає, що відповідача необхідно позбавити батьківських прав щодо їх неповнолітніх дітей, оскільки вони існують суто формально і ним не виконуються.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач за власною ініціативою самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своїх дітей.

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.ч.1,2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 протягом тривалого часу свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, не надає добровільно матеріальної допомоги на їх утримання, будь-яких спроб виправити свою поведінку не робить, натомість не заперечує проти позбавлення його батьківських прав про що надав суду пояснення, суд вважає за необхідне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відтак, суд, послуговуючись якнайкращими інтересами дітей, які переважають над інтересами їх батьків, підсумовуючи все вищевикладене, вважає за можливе задовольнити в повному обсязі позов про позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 .

Разом з тим, суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу не тільки право на оскарження даного рішення суду в апеляційному порядку, а й про наявність можливості поновлення батьківських прав з дотриманням порядку та умов, визначених ст.169 СК України.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 11, 142, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 19, 150, 164, 170 СК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Богуславської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , уродженця с.Поліське Київської області, відносно його неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073, 60 грн.

Роз`яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 22 березня 2024 року.

Головуючий: суддя К. С. Романенко