Рішення

від 12.03.2024 по справі 363/3629/22

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12.03.2024 Справа № 363/3629/22

РІШЕННЯ

Іменем України

12 березня 2024 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого - судді Свєтушкіної Д.А., за участі секретаря судових засідань Крикун Ю.М., представника позивача адвоката Білошапки О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Будінвест», ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чмирук Олександр Валерійович про визнання недійсним договору іпотеки та витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області від представника позивача адвоката Білошапки О.В. надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Будінвест», ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чмирук Олександр Валерійович про визнання недійсним договору іпотеки та витребування майна з чужого незаконного володіння, в якій позивач просить визнати недійсним з моменту укладення договір іпотеки, укладений 23 червня 2020 року ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 з ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов`язання за договором позики від 16.06.2020 року, а саме: житловий будинок загальною площею 683,4 кв.м., житловою площею - 204,0 кв.м., та земельної ділянки площею 0, 1865 га., кадастровий номер: 3221886001:02:085:0111, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком О.В. та зареєстрований в реєстрі за №1391, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 149532218 та витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Будінвест» на користь позивача об`єкти нерухомого майна: житловий будинок загальною площею 683,4 кв. м., житловою площею - 204,0 кв.м. та земельної ділянки площею 0,1865 га, кадастровий номер: 3221886001:02:085:0111, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 149532218, та стягнути понесені ним судові витрати в розмірі 14 450,00 грн.Свої вимоги обґрунтовує тим, у позивача у приватній власності перебувало нерухоме майно, що складається з житлового будинку загальною площею 683,4 кв.м., житловою площею - 204,0 кв.м., та земельної ділянки площею 0,1865 га, кадастровий номер: 3221886001:02:085:0111, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно належало позивачу на підставі договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки від 01 жовтня 2019 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Переверзевою Г.О., зареєстрованих в реєстрі за № 1701 та за № 1705, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 149532218. Як стало відомо позивачу, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , використовуючи довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Рибкіною С.М. 20 травня 2020 року, шляхом укладення та підписання від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 договору позики 16 червня 2020 року, отримав у ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 3 000 000,00 грн., про що позивача до відома не поставив. Вказаний договір посвідчений у нотаріуса не був, а укладений у простій письмовій формі. Однак, 23 червня 2020 року, в забезпечення зобов`язання за договором позики від 16.06.2020 року, ОСОБА_3 , діючи на підставі цієї ж довіреності датованої 20.05.2020 року, від імені позивача, було укладено договір іпотеки нерухомого майна, яке належить на праві власності позивачу. Даний договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком О.В. 23 червня 2020 року та зареєстрований в реєстрі за № 1391. Згідно умов даного договору, ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 передав в іпотеку ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов`язання позивача за договором позики від 16.06.2020 року житловий будинок та земельну ділянку, що належали позивачу згідно договору дарування від 01 жовтня 2019 року, а саме: житловий будинок загальною площею 683,4 кв.м., житловою площею -204,0 кв.м., та земельну ділянку площею 0,1865 га, кадастровий номер: 3221886001:02:085:0111, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Як вбачається з тексту довіреності від 20.05.2020 року, реєстровий № 754, позивач надав ОСОБА_3 право на одержання грошових коштів по договору позики, укладення та підписання договору позики та договору іпотеки будь-якого нерухомого майна. Водночас, дана довіреність не передбачає укладення договору позики та одержання по ньому грошових коштів на будь-яку суму та не визначає строк, на який така позика може бути отримана. Відтак, вказані умови повинні визначатись між її сторонами додатково. Вважаючи видану довіреність помилково виданою, позивач 21.07.2020 року у нотаріуса її скасувала, про що свідчить Витяг з Єдиного реєстру довіреностей. Зазначила, що оскільки, договір позики є відплатним договором, а грошові кошти за ним позичальнику, яким є позивач, не передавалась, то такий договір є неукладеним в силу закону. На підставі вище наведеного, договір позики, укладений ОСОБА_5 від імені ОСОБА_1 ; та ОСОБА_2 20 травня 2020 року є неукладеним. Крім того, зазначила, що договір іпотеки, укладений 23 червня 2020 року, в забезпечення виконання зобов`язання має похідний характер і залежать від основного зобов`язання, без якого іпотека не може виникнути, тобто від спірного договору позики від 20.05.2020 року, який є неукладеним. Отже, договір іпотеки, укладений 23 червня 2020 року між ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є недійсним. Між тим 09 вересня 2020 року відповідач ОСОБА_2 , від імені якої за довіреністю діяла дружина ОСОБА_3 . ОСОБА_6 , продала спірне нерухоме майно за догворома купівлі-продажу, посвідченим Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є., реєстровий № 790, ТОВ «Фінанс Будінвест», де єдиним засновником та директором є ОСОБА_3 . Згідно цього договору купівлі продажу продаж нерухомого майна було здійснено в порядку ст. 38 ЗУ «Про іпотеку». Однак продаж майна було здійснено з порушенням закону, що регулює такі правовідносини, а саме ст. 38 ЗУ «Про іпотеку». Тож особа, яка вважає, що договором купівлі-продажу майна, порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, має право на витребування цього майна від останнього набувача, що і є належним способом захисту її порушеного права.

Ухвалами суду від 10 листопада 2022 року та 21 листопада 2022 року позовну заяву залишено без руху, надавши строк для усунення недоліків, на виконання вимог ухвал зазначені недоліки позивачем було усунуто.

Ухвалами суду від 10 листопада 2022 року та 01 грудня 2022 року у задоволенні заяви представника позивача адвоката Білошапки Оксани Василівни про забезпечення позову у цивільній справі відмовлено.

21 грудня 2022 року ухвалою судді прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 січня 2023 року скасовано ухвалу від 01 грудня 2022 року та накладено арешт на житловий будинок загальною площею 683,4 кв. м.,житловою площею 204,0 кв. м. та земельної ділянки площею 0,1865 га, кадастровий номер: 3221886001:02:085:0111, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 149532218, що зареєстроване на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінанс Будінвест».

Ухвалою суду від 09 лютого 2023 року витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чмирука Олександра Валерійовича належним чином засвідчену копію довіреності від 20.05.2020 року за реєстровим № 154 виданої ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , посвідчену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Рябкіною О.М., та належним чином засвідчену копію договору позики від 16 червня 2020 року, в забезпечення зобов`язань по якому було укладено договір іпотеки 23 червня 2020 року за реєстровим № 1391 між ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

09 березня 2023 року від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чмирука О.В. на виконання ухвали від 09 лютого 2023 року до суду надійшли витребувані документи.

20 квітня 2023 року через підсистему «Електронний суд»від представника відповідача ТОВ «Фінанс Будінвест» адвоката Герасимчук І.Ю. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач, заперечує проти позову та вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 являються незаконними, безпідставними та необґрунтованими належними доказами, а тому необхідно відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Позивачу було добре відомо про укладення договору позики та іпотеки, так як саме з такою метою і була видана довіреність 20.05.2020 року, яка була передана відповідачу разом з Договором дарування будинку від 01 жовтня 2019 року та Договору дарування земельної ділянки від 01 жовтня 2019 року. Так як договір позики підписаний 16 червня 2020 року та договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмирук О.В за реєстровим № 1391 23 червня 2020 року, а скасування довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Рибкіною С.М. за реєстровим № 154 від 20 травня 2020 року лише 20 липня 2020 року, тому можна зробити висновок, що на момент підписання договору позики та договору іпотеки, вищезазначена довіреність була чинна, а значить довірена особа мала право її використовувати на всіх законних підставах, тому договір позики від 16 червня 2020 року та договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмирук О.В за реєстровим № 1391 23 червня 2020 року не може бути скасований, припинений чи визнаний недійсним саме на підставі скасування довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Рибкіною С.М. за реєстровим № 154 20 травня 2020 року після укладення таких договорів. Відповідно до п. 4 договору позики від 16 червня 2020 року своїм підписом під цим договором позичальник підтвердив отримання грошових коштів від позикодавця, тож вказаний договір є укладеним. При підписанні договору купівлі-продажу спірного майна від 09 вересня 2020 року приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Єгоровій М.Є. було передано вимогу про порушення зобов`язання, квитанцію про відправлення вимоги на підтвердження про отримання вимоги, оригінал договору дарування вищезазначених земельної ділянки та будинку та договір іпотеки. Тож просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

25 квітня 2023 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначила, що відповідач не надав жодного доказу передання представником за довіреністю грошових коштів у розмірі 3 000 000,00 грн. позивачу ні в готівковій ні в безготівковій формі. Відповідач намагається самовільно поєднати повноваження представника ОСОБА_3 на підписання договорів та отримання коштів замість позивача. Таким чином, в спірних правовідносинах відсутня одна з головних ознак боргових відносин - передача однією особою у власність іншій особі грошових коштів або інших речей, визначених родовими ознаками. Також зазначила, що відповідачем на підтвердження свої заперечень на позов не надано жодного доказу, що їх підтверджує. Враховуючи викладене, вважає відзив на позов необґрунтованим та таким, що не спростовує позовних вимоги та не ґрунтується на належних та допустимих доказах, тому просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 02 червня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

20 червня 2023 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що від імені позивача договір позики було підписано довіреною особою, відповідно до довіреності, посвідчену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Рибкіною С.М. 20 травня 2020 року. Відповідно до даної довіреності, позивач видав довіреній особі ОСОБА_7 повноваження здійснювати представництво інтересів у тому числі з питань розпорядження належним йому будь-яким майном, підписувати та укладати договори позики, отримання коштів за даними договорами, підписувати та укладати договори іпотеки та передавати будь - яке майно, яке належить позивачу в таку іпотеку. На момент підписання договору позики від 16 червня 2020 року та на момент підписання договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком О.В. 23 червня 2020 року та зареєстрований в реєстрі за № 1391 вищезазначена довіреність була не відкликана, а тому ОСОБА_4 мав всі повноваження підписувати договори позики та договори іпотеки. Крім того, в день підписання договору іпотеки, відповідач, як позикодавець перевіривши повноваження ОСОБА_8 щодо повноважень отримання коштів за договором позики, передала суму коштів у розмірі 3 000 000,00 гривень ОСОБА_7 , що свідчить про виконання позикодавцем своїх зобов`язань за договором позики від 16 червня 2020 року. Підтвердженням такої передачі є п. 4 договору позики від 16 червня 2020 року. Позивач не довів недійсності довіреності та недійсності договору позики, так як не долучив до матеріалів справи рішення суду про визнання таких правочинів недійсними, а тому і не довів на підставі яких доказів суд має задовольнити вимоги щодо недійсності вищезазначеного договору іпотеки. Тому просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 25 січня 2024 року позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Пояснила, що ОСОБА_3 є співробітником її батька. В травні 2020 року він попросив підписати її довіреність та сказав, що так сказав батько. Вона підписала довіреність та завірила її у нотаріуса. Потім у липні 2020 року їй подзвонив батько та сказав, що більше не співпрацює з ОСОБА_3 та щоб вона скасувала довіреність, що вона і зробила. Нічого ні за договір позики, ні за договір іпотеки їй відомо не було, жодних грошей за договором позики не отримувала. В наступні судові засідання не з`явилась.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

В судовому засіданні 06 жовтня 2023 року представник відповідача ТОВ «Фінанс Будінвест»позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позов. В наступні судові засідання не з`явилась.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення учасників справи, та дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 01.10.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено договори дарування житлового будинку та земельної ділянки посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Переверзевою Г.О. зареєстровано за №1701, № 1705, згідно умов яких ОСОБА_6 безоплатно передала у власність житловий будинок та земельну ділянку площею 0,1865 га., кадастровий номер: 3221886001:02:085:0111, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ., а ОСОБА_1 безоплатно прийняла у дар зазначене нерухоме майно.

Згідно з довіреністю від 20 травня 2020 року посвідчену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Рибкіною С.М. за реєстровим № 154 ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 , бути її повноважним представником в тому числі у державного та приватного нотаріуса з питань отримання грошових коштів в позику, грошових коштів в кредит та з питань укладання та підписання від її імені договорів позики, кредитних договорів, договорів про внесення змін та доповнень до договору позики, кредитного договору, договори про розірвання договору позики та/або кредитного договору, передавати в забезпечення виконання її зобов`язань та/або зобов`язань третіх осіб будь-яке належне їй нерухоме майно, в тому числі земельні ділянки, та укладати і підписувати договір іпотеки нерухомого майна, договори про внесення змін і доповнень до договорів іпотеки, договори про розірвання всіх вищезазначених договорів, для чого ОСОБА_3 надано право окрім іншого укласти та підписати договір позики, кредитний договір, договір іпотеки в тому числі будь-які договори про внесення змін і доповнень до існуючих договорів та розірвання договорів, а також одержувати грошові кошти по договору позики, кредитному договору а також здійснювати від її імені розрахунки за цими договорами, в тому числі платежі по договору позики та комісії за послуги, сплачувати інші необхідні платежі.

16 червня 2020 року ОСОБА_1 від імені якої на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Рибкіною С.М. від 20 травня 2020 року діяв ОСОБА_3 було укладено договір позики з ОСОБА_2 , відповідно до якого позичальник отримав від позикодавця грошові кошти у сумі 3 000 000,00 грн., що еквівалентно 111 731,84 доларів США.

Відповідно до п.4 договору позики своїм підписом під цим договором позичальник підтверджує факт отримання їм грошей в сумі 3 000 000,00 гривень, що еквівалентно 111 731,84 долари США від позикодавця.

Відповідно до п. 2.2 договору позики остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 25 червня 2020 року.

23 червня 2020 року, в забезпечення зобов`язання за договором позики від 16 червня 2020 року, ОСОБА_3 , діючи на підставі цієї ж довіреності від 20.05.2020 року, від імені позивача, було укладено договір іпотеки нерухомого майна, яке належить на праві власності позивачу. Даний договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком О.В. 23 червня 2020 року та зареєстрований в реєстрі за № 1391, згідно умов даного договору, ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 передав в іпотеку ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов`язання позивача за договором позики від 16.06.2020 року житловий будинок та земельну ділянку, що належали позивачу згідно договорів дарування від 01 жовтня 2019 року, а саме: житловий будинок загальною площею 683,4 кв. м., житловою площею - 204,0 кв.м. та земельну ділянку площею 0,1865 га, кадастровий номер: 3221886001:02:085:0111, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому відповідно до розділу VI зазначеного договору сторони вирішили, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися н7а розсуд іпотекодержателя або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, або шляхом набуття права іпотеко держателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу, у порядку встановленому цим договором.

Відповідно до договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, посвідчених 09 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Єгоровою М.Є., ОСОБА_2 , від імені якої за довіреністю діяла ОСОБА_6 , продала нерухоме майно,а саме: житловий будинок загальною площею 683,4 кв. м., житловою площею - 204,0 кв.м. та земельну ділянку площею 0,1865 га, кадастровий номер: 3221886001:02:085:0111, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , ТОВ «Фінанс Будінвест», в особі директора Сойнікова А.В.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11.10.2022 року № 312119373, власником нерухомого майна: житлового будинку загальною площею 683,4 кв. м., житловою площею - 204,0 кв. м. та земельної ділянки площею 0, 1865 га., кадастровий номер: 3221886001:02:085:0111, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є., зареєстровані в реєстрі за № 790, №793 є ТОВ «Фінанс Будінвест».

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 753/1349/20 (провадження № 61-14052св21).

Згідно з частиною першою, третьою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, третьої статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє; представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Статтею 239 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (частина перша статті 241 ЦК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

У довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчиняти представнику, при цьому зазначені дії мають бути правомірними, конкретними та здійсненими.

Суттю представництва є вчинення представником правочинів від імені та в інтересах особи, яку представляють, відповідно до наданих йому повноважень. Саме тому правочин, вчинений представником, породжує права і обов`язки для сторони, яку представляють, якщо він здійснений представником в межах повноважень.

Тобто, 20 травня 2020 року позивач видала нотаріальну довіреність Сойнікову А.В., посвідчену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Рибкіною С.М. за реєстровим № 154 з повноваженнями укласти та підписати договір позики без обмеження сумою боргу та строком позики, договору іпотеки на нерухоме майно, а також отримання коштів за договором позики.

При цьому суд не приймає до уваги доводи позивача що у зазначеній довіреності не визначено суму позики та строк на який представник може укладати договір позики, як такі що є неспроможними, оскільки діючий закон не вимагає зазначення в довіреності конкретних суми договору позики, строку, чи об`єктів нерухомого майна, які можуть бути передані в іпотеку і т.д. Натомість проаналізувавши текст довіреності від 20 травня 2020 року суд вважає, що в ній достатньо чітко визначені юридичні дії, які належить вчиняти представнику. При цьому позивач мала право внести в довіреність певні обмеження, однак свідомо цього не зробила.

На момент підписання договору позики від 16 червня 2020 року та договору іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком О.В. 23 червня 2020 року та зареєстрований в реєстрі за № 1391 вищезазначена довіреність була не відкликана, а тому ОСОБА_4 мав всі повноваження підписувати договори позики та договори іпотеки а також отримувати грошові кошти за договором позики.

Тож враховуючи що договір позики від 16 червня 2020 року було укладено письмово, у п.4 зазначеного договору своїм підписом під цим договором позичальник підтвердив факт отримання грошей в сумі 3 000 000,00 гривень, що еквівалентно 111 731,84 долари США від позикодавця, що є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику, виходячи з положень ст. 239 ЦК України суд вважає, договір позики від 16 червня 2020 року є укладеним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності та волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі), п`ятою (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) та шостою (правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей) статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність правочину не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України).

Вимоги щодо визнання недійсною довіреності 20 травня 2020 року та договору позики 16 червня 2020 року позивачем заявлено не було.

Що стосується вимоги про визнання недійсним договору іпотеки від 23 червня 2020 року за встановлених обставин, суд не вбачає підстав для визнання цього договору недійсним.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно з ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно з ч.1 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Потрібно розрізняти вимоги статті 35 ЗУ «Про іпотеку» щодо обов`язковості направлення вимоги іпотекодержателем боржнику та іпотекодавцю про усунення порушення зобов`язання, та обов`язок іпотекодержателя повідомити боржника та іпотекодавця про спосіб звернення стягнення, встановлений частиною 1 статті 38 ЗУ «Про іпотеку», оскільки порушення першого - свідчить, що іпотекодержатель не набув права на звернення стягнення у позасудовому порядку, відповідно правочин щодо здійснення такого стягнення може бути визнано недійсним, а порушення другого - не має наслідком недійсність правочину про стягнення на предмет іпотеки, а може бути підставою для відшкодування іпотекодавцю шкоди» (п.п. 70, 71 постанови ВПВС від 29 вересня 2020 р. №757/13243/17).

Отже, ненаправлення вимоги згідно із ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу предмета іпотеки, оскільки вказаний закон встановлює пріоритетність дотримання вимог статті 35 перед виконанням ч. 1 ст. 38 ЗУ «Про іпотеку».

Натомість позивачем не доведено не виконання відповідачами вимог ст. 35 ст. 38 ЗУ «Про іпотеку». Тоді як в позовній заяві позивач зазначає лише про недотримання положень ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», яке саме по собі має наслідком лише відшкодування завданих збитків.

Так позивачем не надано суду, а в разі неможливості надання не заявлено клопотання щодо витребовування документів, на підставі яких приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Єгоровою М.Є. посвідчено договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 09 вересня 2020 року.

Окрім того, позивачем не заявлено вимогу щодо визнання недійсними зазначених договорів купівлі-продажу у разі порушення вимог ст. 35 ЗУ «Про іпотеку»

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

З урахуванням положення статті 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати понесені позивачами відшкодуванню не підлягають.

У відповідності до ч.9 ст.158 ЦПК України слід скасувати заходи забезпечення позову, застосовані у цій справі згідно постанови Київського апеляційного суду від 11.01.2023 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Будінвест», ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чмирук Олександр Валерійович про визнання недійсним договору іпотеки та витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову та зняти арешт з житлового будинку загальною площею 683,4 кв. м.,житловою площею 204,0 кв. м. та земельної ділянки площею 0,1865 га., кадастровий номер: 3221886001:02:085:0111, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 149532218, що зареєстроване на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінанс Будінвест», накладений відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 11 січня 2023 року по справі № 363/3629/22.

Повне судове рішення складено 22 березня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня оголошення судового рішення

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адресареєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Будінвест», код ЄРДПОУ 43758989, адреса місцезнаходження: 02192, м. Київ, вул. Миропільська, буд. 19.

Відповідач 2: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору 1: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору 2: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чмирук Олександр Валерійович, адреса: 02000, м. Київ, проспект Перемоги, 123, оф. 212.

Суддя Д.А. Свєтушкіна