Ухвала

від 21.03.2024 по справі 185/13915/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 березня 2024 року

м. Київ

справа № 185/13915/23

провадження № 61-3329ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Погорілого Антона Михайловича, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2024 року у справі за позовом керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря», про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології та земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації звернувся до суду із позовом, в якому просив:

усунути перешкоди власнику - Дніпропетровській обласній державній адміністрації (далі - Дніпропетровська ОДА) у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології та земельними ділянками, на яких вона розташована, шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження голови Павлоградської районної державної адміністрації від 09 вересня 2002 року № 366-р «Про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) та видачу державних актів на право приватної власності на землю на території Межиріцької сільської ради», стосовно відведення ОСОБА_2 земельної ділянки в натурі (на місцевості, площею 3,839 га, на території Межиріцької сільської ради та видачі останньому Державного акту на право приватної власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в частині відведення могильника курганного, охоронний номер 2670, загальною площею 0,575 га, з них 0,533 га розташовано в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1223584500:01:003:0191 на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області;

усунути перешкоди власнику - Дніпропетровській ОДА у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології та земельною ділянкою, на якій вона розташована, шляхом визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ДП за № 100570, виданого Павлоградською районною державною адміністрацією 17 грудня 2002 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 82/02, яким посвідчено право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, загальною площею 3,839 га, розташовану на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, в частині передачі у приватну власність земель історико-культурного призначення, а саме, могильника курганного, охоронний номер 2670, загальною площею 0,575 га, з них 0,533 га розташовано в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1223584500:01:003:0191 на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (номер відомостей про речове право 18123259, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1122941312235);

усунути перешкоди власнику - Дніпропетровській ОДА у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології та земельною ділянкою, на якій вона розташована, шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія НР, від 21 жовтня 2021 року № 220333 від 21.10.2021 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в частині продажу земель історико-культурного призначення, а саме, могильника курганного, охоронний номер 2670, загальною площею 0,575 га, з них 0,533 га розташовано в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1223584500:01:003:0191, площею 3,839 га, на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (номер відомостей про речове право 44575027, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1122941312235);

усунути перешкоди власнику - Дніпропетровській ОДА у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології та земельними ділянками, на яких вона розташована, шляхом визнання недійсним договору оренди укладеного 25 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та Товаристовом з обмеженою відповідальністю «Зоря», в частині передачі в оренду земель історико-культурного призначення, а саме, могильника курганного, охоронний номер 2670, загальною площею 0,575 га, з них 0,533 га розташовано в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1223584500:01:003:0191, площею 3,839 га, на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (номер відомостей про речове право 45704696, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1122941312235);

усунути перешкоди власнику - Дніпропетровській ОДА у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології та земельною ділянкою, на якій вона розташована, шляхом визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 02 жовтня 2023 року, серія НСО, № 584647, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в частині дарування земель історико-культурного призначення, а саме, могильника курганного, охоронний номер 2670, загальною площею 0,575 га, з них 0,533 га розташовано в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1223584500:01:003:0191, площею 3,839 га, на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (номер відомостей про речове право 51957900, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1122941312235);

усунути перешкоди власнику - Дніпропетровській ОДА у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології та земельною ділянкою, на якій вона розташована, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» повернути у власність держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації частину пам`ятки археології - курганний могильник, охоронний номер 2670, загальною площею 0,575 га, з них 0,533 га розташовано в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1223584500:01:003:0191, площею 3,839 га, на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області;

усунути перешкоди власнику - Дніпропетровській ОДА у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології та земельною ділянкою, на яких вона розташована, шляхом скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі сформованої земельної ділянки, кадастровий номером 1223584500:01:003:0191, площею 3,8390 га, розташованої на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, а також стягнути солідарно з відповідачів понесені судові витрати по справі.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2023 року позов повернуто прокурору на підставі пункту 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

Суд першої інстанції встановив, що Дніпропетровська ОДА, чиї інтереси представляє прокурор, здійснює захист в межах своїх повноважень об`єктів культурної спадщини, водночас, відомостей, які б вказували на те, що захист цих інтересів компетентним органом не здійснюється або неналежним чином здійснюється, прокурором не наведено.

Також суд першої інстанції вказав, що у цій справі прокурор пред`явив, зокрема, позовну вимогу про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Павлоградської районної державної адміністрації від 09 вересня 2002 року № 366-р «Про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) та видачу державних актів на право приватної власності на землю на території Межиріцької сільської ради». Отже, в частині цих позовних вимог позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Павлоградської райдержадміністрації), тому відсутні правові підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Дніпропетровської ОДА.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2024 року апеляційну скаргу керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської ОДА - задоволено. Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2023 року про повернення позовної заяви скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції констатував, що суд першої інстанції не врахував, що прокурор звернувся до суду із позовом на захист інтересів держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, яка має право на розпорядження спірною земельною ділянкою історико-культурного призначення, якою, на думку прокурора, незаконно розпорядився представницький орган місцевого самоврядування - Павлоградська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології та земельною ділянкою, і на виконання частини третьої статті 56 ЦПК України, абзацу першого частини третьої, абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у тексті позовної заяви прокурор обґрунтував наявність інтересу держави у визнанні незаконним та скасуванні розпорядження голови Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 09 вересня 2002 року № 366-р «Про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) та видачу державних актів на право приватної власності на землю на території Межиріцької сільської ради», а також вказав, що у зв`язку із оскарженням саме дій райдержадмінстрації її визнано відповідачем.

Отже, суд апеляційної інстанції врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), дійшов висновку, що прокурор обґрунтував підстави для представництва інтересів держави, зокрема порушення інтересів держави та неналежне здійснення компетентним органом захисту інтересів держави.

Також, апеляційний суд врахував, що листами від 04 жовтня 2023 року

№ 04/63-4611вих-23 та від 16 жовтня 2023 року № 04/63-4861вих-23 прокурор повідомив Дніпропетровську ОДА про вжиття заходів представництва щодо порушених інтересів держави та звернення прокурора до суду, тобто виконав вимоги частини п`ятої статті 175 ЦПК України, навівши підстави позову, які підтвердив доказами.

У березні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Погорілого А. М., на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2024 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, а ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2023 року залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення позову прокурору на підставі пункту 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України, надавши обґрунтовану оцінку зазначеним прокурором обставинам щодо можливості та підстав для представництва держави.

Заявник вважає, що апеляційний суд не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 263/2038/16-а, від 23 червня 2020 року у справі № 815/1567/16, від 17 лютого 2021 року у справі № 240/400/19, від 25 червня 2021 року у справі № 420/26/20, від 19 серпня 2021 року у справі № 260/1831/20, у яких міститься узагальнюючий висновок про неможливість перебирання прокуратурою на себе функцій місцевого самоврядування.

Також, ОСОБА_1 вказує підставою касаційне оскарження судового рішення пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України, проте, не обґрунтовує в чому конкретно проявилося порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю медіа, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Представництво інтересів держави у суді у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави здійснюється прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а у визначених законом випадках - прокурорами Офісу Генерального прокурора в порядку та на підставах, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України.

Так, згідно з частиною четвертою статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України передбачено, що заява повертається у випадках, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зазначено, що: «відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, маєкваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва. Якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, зазначене не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду».

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, перевіряючи наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Дніпропетровської ОДА, з метою захисту порушеного права розпорядження земельною ділянкою історико-культурного призначення, у спосіб, зокрема, повернення у власність держави земельної ділянки, з огляду на нездійснення захисту вказаного права органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, дійшов обґрунтованого висновку, що суд першої інстанції не урахував, що Павлоградська окружна прокуратура Дніпропетровської області у повідомленні від 04 жовтня 2023 року № 04/63-4611вих-23 та від 16 жовтня 2023 року № 04/63-4861вих-23 повідомила Дніпропетровську ОДА про виявлені факти незаконного вибуття з комунальної власності вказаної земельної ділянки, та за відсутності відомостей про вжиті заходи щодо захисту порушеного права розпорядження комунальною власністю дійшов правильного висновку про відсутність підстав для повернення судом першої інстанції прокурору позову на підставі пункту 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

Висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 263/2038/16-а, від 23 червня 2020 року у справі № 815/1567/16, від 17 лютого 2021 року у справі № 240/400/19, від 25 червня 2021 року у справі № 420/26/20, від 19 серпня 2021 року у справі № 260/1831/20, на які посилається заявник у касаційній скарзі, не суперечать висновкам суду апеляційної інстанції у цій справі. Водночас, у будь-якому випадку підставність звернення прокурора в інтересах держави є предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки ґрунтуються на незгоді з обставинами, встановленими судом, зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Погорілого А. М., на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2024 року є необґрунтованою.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Погорілого Антона Михайловича, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2024 року у справі за позовом керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря», про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології та земельною ділянкою.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян