Рішення
від 20.02.2024 по справі 705/2608/21
УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/2608/21

2/705/286/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Піньковського Р.В.

при секретарі Моросліп О.Р.

за участю

представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Фермерського господарства «Бджілка 2012» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Марченко Наталія Миколаївна, про визнання наказів та договорів купівлі-продажу недійсними, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся керівник Фермерського господарства «Бджілка 2012» ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання наказів та договорів купівлі-продажу недійсними та скасування запису про право власності, в обґрунтування якого посилається на наступне.

02 жовтня 1992 року Уманська районна рада Уманського району Черкаської області, на підставі рішення № 11-21 надала ОСОБА_10 (керівнику ФГ «Бджілка») для ведення фермерського господарства у постійне користування земельну ділянку площею 15,5 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Сушківської сільської ради Уманського району, Черкаської області, що підтверджується рішенням Уманської районної ради та державним актом на право постійного користування землею.

24 січня 1997 року Уманська районна рада Уманського району, Черкаської області на підставі рішення № 6-4 надала ОСОБА_10 (керівнику ФГ «Бджілка») для розширення фермерського господарства у постійне користування земельну ділянку площею 10,7 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області, що підтверджується рішенням Уманської районної ради та державним актом на право постійного користування землею.

Таким чином, за вказаним державним актом ОСОБА_10 , для ведення фермерського господарства було надано в постійне користування дві земельні ділянки площею 26,2 га (15,5 га та 10,7 га), які розташовані на території Сушківської сільської ради, Уманського району, Черкаської області, що підтверджується рішенням Уманської районної ради та державним актом на право постійного користування землею.

Тобто, для постійного користування для ведення фермерського господарства «Бджілка», яке було зареєстроване на підставі розпорядження представника Президента України від 29.06.1992, ОСОБА_10 , засновнику фермерського господарства «Бджілка» були виділені земельні ділянки, розташовані на території Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області, площею 15,5 га та 10,7 га.

25 травня 2006 року ОСОБА_10 , який був головою ФГ «Бджілка» помер, але після його смерті ФГ «Бджілка» продовжувало використовувати вищевказані земельні ділянки за цільовим призначенням.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців-підприємців та громадських формувань, 29.06.1992 року засноване ФГ «Бджілка» головою якого був ОСОБА_10 , а після його смерті внесені зміни та було перейменовано назву на ФГ «Бджілка 2012», керівником якого став ОСОБА_2 .

З часу смерті ОСОБА_10 , голови ФГ «Бджілка», земельні ділянки, які були надані для обробітку фермерському господарству в постійне користування, продовжували оброблятися ФГ «Бджілка 2012», тобто спірну земельну ділянку площею 10,7 га, про яку виник спір на цей час, яка перебувала у постійному користуванні колишнього голови ФГ «Бджілка» ОСОБА_10 , а після смерті якого право постійного користування цією земельною ділянкою перейшло від ФГ «Бджілка» і наразі ця земельна ділянка до минулого року використовувалася ФГ «Бджілка 2012» за її цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.

В 2019 році голова ФГ «Бджілка 2012» звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області із заявою про надання згоди на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 10,70 га для ведення ФГ, проте у наданні такої згоди було відмовлено, у зв`язку з тим, що вказана земельна ділянка перебуває у приватній власності громадян, тобто у 2019 році ФГ «Бджілка 2012» стало відомо про те, що земельна ділянка площею 10,7 га була передана в приватну власність відповідачам по справі. Дізнавшись про вказану обставину, ОСОБА_11 , як керівник ФГ «Бджілка 2012» звернувся до міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умані Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із запитом адвоката Мельника О.Ф. про отримання інформації щодо цієї земельної ділянки, проте отримав відповідь, що інформація щодо права власності на земельну ділянку площею 10,7 га не може бути надана, оскільки міськрайонне управління в Уманському районі та м. Умані ГУ Держгеокадастру у Черкаській області не є розпорядником цієї інформації та рекомендовано звернутися за цією інформацією до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області.

Після чого, голова ФГ «Бджілка 2012» знову звернувся до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із запитом адвоката Мельника О.Ф. для отримання інформації щодо цієї земельної ділянки, звідки отримані копії документів із знеособленням персональних даних, а саме направлені копії заяв, довідок зі статистичної звітності, наказів про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення, наказів про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою, у яких знеособлені персональні дані, тобто затушовані прізвища, ім`я по батькові, адреси тощо.

У зв`язку з отриманням цих документів, ФГ «Бджілка 2012» було отримано інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та стало відомо про те, що земельна ділянка, яка перебувала у користуванні ФГ «Бджілка 2012», була за підробленими документами передана відповідачам по справі, що і спонукало звернення до суду з цим позовом.

Уманським районним відділенням поліції Уманського ВП ГУНП в Черкаській області було проведено перевірку за повідомленням ОСОБА_2 та встановлено, що в дійсності земельна ділянка площею 10,7 га передана в приватну власність ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та дві земельні ділянки ОСОБА_4 . Згодом, вказані земельні ділянки були продані та оформлені на ОСОБА_4 . Правоохоронними органами ознак кримінального правопорушення не виявлено, а рекомендовано звернутися до суду в порядку цивільного судочинства.

ФГ «Бджілка 2012» вважає накази про надання дозволу на розроблення проектів із землеустрою недійсними, що відповідно, тягне за собою і визнання недійсними договорів купівлі-продажу. Так, земельна ділянка площею 10,7 га була надана ще ОСОБА_10 24 січня 1997 року Уманською районною радою Уманського району Черкаської області на підставі рішення № 6-4, як керівнику ФГ «Бджілка», для розширення фермерського господарства у постійне користування.

До часу смерті голови ФГ «Бджілка», господарство користувалося цією земельною ділянкою, а після смерті голови ФГ «Бджілка», яке згодом було перейменовано в ФГ «Бджілка 2012», включно до 2020 року використовувало земельну ділянку 10,7 га за цільовим призначенням.

17.12.2018 ГУ Держгеокадастру в Черкаській області було видано на ім`я відповідачів накази про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність, розташованих в адміністративних межах Сушківської сільської Ради Уманського району, Черкаської області, за межами населеного пункту орієнтованим розміром 2,0000 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

В подальшому, 11.03.2019 та 13.03.2019 ГУ Держгеокадастру в Черкаській області було видано на ім`я відповідачів накази про затвердження документації із землеустрою та надання у власність земельних ділянок без зміни цільового призначення, площею 2,0000 га кожному, кадастрові номера земельних ділянок: 7124388000:03:000:2166; 7124388000:03:000:2167; 7124388000:03:000:2168; 7124388000:03:000:2169; 7124388000:03:000:2170.

Після отримання у власність земельних ділянок на підставі договорів купівлі-продажу, вони були переоформлені на відповідача ОСОБА_4 , зокрема, договори купівлі-продажу № 579 від 06.08.2019; № 538 від 26.07.2019; № 737 від 10.09.2019; № 688 від 28.09.2019 та № 539 від 26.07.2019, приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Марченко Н.М. Площа кожної земельної ділянки 2 га, дата державної реєстрації земельних ділянок 13.02.2019, орган, який здійснив державну реєстрацію земельної ділянки міськрайонне управління в Уманському районі та м. Умані ГУ Держгеокадастру.

Видача наказів ГУ Держгеокадастру в Черкаській області на ім`я відповідачів про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність розташованих в адміністративних межах Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області за межами населеного пункту орієнтовним розміром 2,0000 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства видані на підставі підроблених документів, а тому повинні бути визнані недійсними.

Так, для видачі вказаних наказів було витребувано в міськрайонному управлінні в Уманському районі та м. Умані ГУ Держгеокадастру у Черкаській області довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувача, угіддями і згідно наданих довідок обмеження на вказані земельні ділянки із земель запасу відсутні.

На запит ГУ Держгеокадастру у Черкаській області міськрайонне управління в Уманському районі та м. Умані ГУ Держгеокадастру у Черкаській області надало інформацію про те, що вказана земельна ділянка відноситься до городництва і надана громадянам для городництва, тобто вказані неправдиві відомості та не зазначено, що ця земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ОСОБА_10 , а використовує її за призначенням ФГ «Бджілка 2012».

У відповідності до вимог чинного законодавства, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин якому вона надавалася.

Земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або територіальної громади до переоформлення їх у встановленому порядку та отримання у власність чи користування. Конституційним Судом України такі положення законодавства визнані неконституційними та визначено, що громадяни чи юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі. Отже, з моменту державної реєстрації фермерського господарства та набуття ним прав юридичної особи, таке господарство в силу закону набуває права на володіння і користування земельною ділянкою і обов`язки щодо її використання за цільовим призначенням. Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві. Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

У вказаному випадку, припиненням права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, було б можливим лише у разі припинення діяльності такої юридичної особи, як фермерське господарство. Така підстава, як смерть громадянина засновника фермерського господарства, у законодавстві відсутня, оскільки правове становище фермерського господарства, як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі у його діяльності засновника такого господарства, як в силу об`єктивних причин, як то смерть, так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

У разі смерті громадянина засновника фермерського господарства, відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку. Аналогічного висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020.

Тобто, саме до ФГ «Бджілка 2012» від ФГ «Бджілка» перейшло право постійного користування земельною ділянкою державної власності площею 10,7 га, підтверджене Державним актом на право постійного користування землею 12.10.1992 серія ЧР № 15-88, і це право фермерського господарства «Бджілка» після смерті його засновника ОСОБА_10 не припиняється.

Право постійного користування земельною ділянкою державної власності площею 10,7 га у фермерського господарства «Бджілка» виникло 24.01.1997 на підставі зареєстрованого належним чином у книзі записів державних актів на право постійного користування землею державного акту на право постійного користування землею від 12.10.1992 серія ЧР № 15-88 під час дії законодавства, яке не передбачало обов`язкової реєстрації такого права. Тому, в силу ч. 3 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» це право фермерського господарства «Бджілка» є дійсним і наразі для його здійснення державної реєстрації закон не вимагає.

Таким чином, фермерське господарство «Бджілка», в подальшому ФГ «Бджілка 2012», з 1992 року до 2020 року займало і використовувало земельну ділянку державної власності площею 10,7 га для ведення фермерського господарства на законних підставах.

Іншого шляху, крім судового, яким було б можливо вирішити питання передачі земельної ділянки, яка була передана в постійне користування фермерському господарству «Бджілка», іншим громадянам, які відчужили ці земельні ділянки відповідачу ОСОБА_4 , немає, тому вони і звернулися до суду з цим позовом.

Просить суд ухвалити рішення, яким визнати недійсними накази про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою видані Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області 17.12.2018, накази про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення від 11.03.2019 та 13.03.2019 на ім`я ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Визнати недійсними договори купівлі-продажу:

- серія та номер: 737 від 10.09.2019 щодо земельної ділянки кадастровий номер 7124388000:03:000:2168, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Марченко Н.М., власником якої на цей час згідно запису в Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна є ОСОБА_4 ;

- серія та номер: 688 від 28.08.2019 щодо земельної ділянки кадастровий номер 7124388000:03:000:2167, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Марченко Н.М. власником якої на цей час згідно запису в Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна є ОСОБА_4 ;

- серія та номер: 539 від 26.07.2019 щодо земельної ділянки кадастровий номер 7124388000:03:000:2166, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Марченко Н.М., власником якої на цей час згідно запису в Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна є ОСОБА_4 ;

- серія та номер: 579 від 06.08.2019 щодо земельної ділянки кадастровий номер 7124388000:03:000:2170, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Марченко Н.М., власником якої на цей час згідно запису в Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна є ОСОБА_4 ;

- серія та номер: 538 від 26.07.2019 щодо земельної ділянки кадастровий номер 7124388000:03:000:2169, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Марченко Н.М., власником якої на цей час згідно запису в Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна є ОСОБА_4 .

Записи про проведену державну реєстрацію права власності вчинені державним реєстратором: приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу, Черкаської області Марченко Н.М.:

- 06.08.2019 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1800235271243, об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, кадастровий номер 7124388000:03:000:2170, опис об`єкта: площа (га) 2, номер запису про право власності/довічної власності: 32703986; тип права власності: право власності, підстава реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 579, виданий 06.08.2019, видавник: приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу, Черкаської області, ОСОБА_12 , підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48115279 від 06.08.2019, форма власності: приватна, розмір частки 1/1, власники: ОСОБА_4 ;

- 26.07.2019 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1800261371243, об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, кадастровий номер 7124388000:03:000:2169, опис об`єкта: площа (га) 2, номер запису про право власності/довічної власності: 32566368; тип права власності: право власності, підстава реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 538, виданий 26.07.2019, видавник: приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу, Черкаської області, ОСОБА_12 , підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47966129 від 26.07.2019, форма власності: приватна, розмір частки 1/1, власники: ОСОБА_4 ;

- 10.09.2019 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1800249971243, об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, кадастровий номер 7124388000:03:000:2168, опис об`єкта: площа (га) 2, номер запису про право власності/довічної власності: 33158422; тип права власності: право власності, підстава реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 737, виданий 10.09.2019, видавник: приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу, Черкаської області, ОСОБА_12 , підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48609240 від 10.09.2019, форма власності: приватна, розмір частки 1/1, власники: ОСОБА_4 ;

- 28.08.2019 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1800219771243, об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, кадастровий номер 7124388000:03:000:2167, опис об`єкта: площа (га) 2, номер запису про право власності/довічної власності: 32980371; тип права власності: право власності, підстава реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 688, виданий 28.08.2019, видавник: приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу, Черкаської області, ОСОБА_12 , підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48413731 від 28.08.2019, форма власності: приватна, розмір частки 1/1, власники: ОСОБА_4 ;

- 26.07.2019 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1800278171243, об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, кадастровий номер 7124388000:03:000:2166, опис об`єкта: площа (га) 2, номер запису про право власності/довічної власності: 32566717; тип права власності: право власності, підстава реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 539, виданий 26.07.2019, видавник: приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу, Черкаської області, ОСОБА_12 , підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47966717 від 26.07.2019, форма власності: приватна, розмір частки 1/1, власники: ОСОБА_4 скасувати.

Стягнути з відповідачів на його користь судові витрати, відповідно до документів, які будуть надані суду.

Від відповідача ГУ Держгеокадастру у Черкаській області на адресу суду надійшов відзив, у якому просять відмовити у задоволенні позову, в обґрунтування зазначаючи про наступне.

В грудні 2018 року до Головного управління звернулися громадяни з клопотаннями про надання їм дозволу на розробку проектів землеустрою для відведення у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності в адміністративних межах Сушківської сільської ради за межами населеного пункту. До заяв було додано довідки із статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, відповідно до яких ці земельні ділянки є вільними, не перебувають у власності або у користуванні. Також, вказані земельні ділянки не є сформованими та не мають кадастрового номеру.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України підстави для відмови у наданні дозволу чітко передбачені законом та є вичерпними. За результатами розгляду поданих клопотань, встановивши їх відповідність вимогам ч. 6 ст. 188 ЗК України та відсутність підстав для відмови Головним управлінням було надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність.

В подальшому, в 2019 році громадяни звернулися до Головного управління із клопотаннями про затвердження землевпорядної документації та передачу земельних ділянок у приватну власність. До Головного управління надійшла погоджена землевпорядна документація, яка відповідно судової практики не має недоліків і у відповідного органу відсутні правові підстави для прийняття іншого рішення, крім затвердження проекту землеустрою. За результатами поданих клопотань Головним управлінням було затверджено проекти землеустрою та передано земельні ділянки у приватну власність.

Головне управління не погоджується із посиланням позивача на перехід права користування земельними ділянками згідно Державного акту на право постійного користування серії ЧР № 15-88 від 12.10.1992 до Фермерського господарства «Бджілка».

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, зокрема, і тих, на які посилається позивач, які кардинально змінили судову практику відносно цього питання, після одержання державного акту на землю юридична особа має бути створена протягом 30 днів, після чого до створеної юридичної особи переходять права землекористувача. Вимога про створення у 30-ти денний термін юридичної особи містилася у Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», який діяв на момент видачі державного акту. Відповідно до вимог вищевказаного Закону, уже створена юридична особа може отримати додатково земельні ділянки лише на умовах оренди.

Проте, Фермерське господарство «Бджілка», попередник позивача Фермерського господарства «Бджілка 2012», було створено 29.06.1992 та згідно п. 1.3. Статуту фермерського господарства «Бджілка» ОСОБА_13 , яке зареєстровано в Уманській районній державній адміністрації від 29.06.1992, господарство створюється на 2 га землі, виділені йому з вільного земельного фонду рішенням № 6 від 10.06.1992 засіданням виконкому Сушківської сільської ради народних депутатів.

Представник відповідача, при цьому звертає увагу, що Державний акт виданий на підставі рішення Уманської районної ради народних депутатів від 02.10.1992 № ІІ-21, тобто після того, як юридична особа уже створена та мала для її створення виділену земельну ділянку. Також пунктом 1,5 Статуту Фермерського господарства «Бджілка» вказано, що на ім`я голови фермерського господарства видається державний акт на право довічного успадкованого володіння, а не державний акт на право постійного користування. Ві подальшому, рішенням Уманської районної ради від 24.01.1997 № 6-4 до Державного акту було внесено зміни та додано земельну ділянку площею 10,7 га, також із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства. Відповідно до вищевказаних норм станом на момент передачі додаткового земельної ділянки має діяти юридична особа, яка створена після 12.10.1992.

Враховуючи, що державний акт був виданий для ведення фермерського господарства, проте у зазначений законодавством термін це господарство не було створено, Головне управління вважає, що судова практика, на яку посилається позивач у позовній заяві, не є преюдиційною, так як обставини у вказаних справах не є тотожними із обставинами у цій справі.

Також на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Стамбули В.М. надійшов відзив на позовну заяву, який також просить суд відмовити у задоволенні позову ФГ «Бджілка 2012» в повному обсязі та стягнути з останніх на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 20000,00 грн.

Вказує на те, що позивачем не надано будь-яких доказів, що ФГ «Бджілка 2012» є перейменованою юридичною особою з ФГ «Бджілка». Із наданої копії статуту ФГ «Бджілка 2012» не вбачається, що фермерське господарство раніше іменувалося ФГ «Бджілка», а тому позивачем не доведено його порушене право, а саме право на користування земельною ділянкою, яке належало з 1997 року ОСОБА_10 .

На думку представника відповідача ОСОБА_3 , оскільки права ФГ «Бджілка 2012» не порушуються, позовну заяву слід залишити без задоволення.

Крім того, представник відповідача зазначає про те, що із наданих позивачем доказів неможливо встановити, що саме земельна ділянка площею 10,7 га, яка у 1997 році була надана ОСОБА_10 у постійне користування була в подальшому роздрібнена на земельні ділянки 7124388000:03:000:2168, 7124388000:03:000:2167, 7124388000:03:000:2169, 7124388000:03:000:2170, 7124388000:03:000:2166 площею 2 га кожна.

Будь яких викопіювань, схем, технічної документації, висновків експертів щодо того, що земельна ділянка 10,7 га була розділена на земельні ділянки із вищевказаними кадастровими номерами позивач не надає.

Крім того, із тверджень позивача вбачається, що ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було надано у власність земельні ділянки загальною площею 10 га, проте позивач стверджує, що у нього в постійному користуванні перебувала земельна ділянка площею 10,7 га. Позивач не обґрунтовує відмінність (0,7 га) у зазначених земельних ділянках, що ще раз, на думку представника відповідача, підтверджує про необґрунтованість порушених прав позивача.

У зв`язку із зазначеним, просить відмовити у задоволенні позову.

В подальшому позивачем було подано заяву про зміну предмету позову та залучення відповідачів, оскільки в ході розгляду справи стало відомо, що власниками земельних ділянок, які були продані ОСОБА_4 , крім ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , були ще ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та просив суд визнати накази про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою та накази про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення відповідачам по справі, видані Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області, недійсними.

Також просив визнати недійсними договори купівлі-продажу виділених земельних ділянок, укладені між відповідачами та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав власності вчинені приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Марченко Н.М. на земельні ділянки за ОСОБА_4 , внаслідок укладення нею договорів купівлі продажу із іншими відповідачами.

Представник позивача керівник ФГ «Бджілка 2012» Перебитюк А.І. в судовому засіданні в повному обсязі підтримав позовні вимоги та факти, викладені у позові та пояснив, що ФГ «Бджілка», керівником якого був ОСОБА_10 , у встановленому законом порядку було передано для ведення фермерського господарства дві земельні ділянки, а саме: 02.10.1992 площею 15,5 га та 24.01.1997 площею 10,7 га, розташовані на території Сушківської сільської ради Уманського району, про що видано відповідний державний акт із зазначенням саме цих земельних ділянок. У 2006 році колишній керівник ОСОБА_10 помер, але фермерське господарство продовжувало користуватися цими землями з тим же цільовим призначенням. В подальшому було змінено назву фермерського господарства на ФГ «Бджілка 2012», у якому він набув статус керівника. У 2019 році він звернувся до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області для вирішення питання щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 10,7 га, але у такій процедурі йому відмовили, у зв`язку з тим, що ця земельна ділянка перебуває у приватній власності інших осіб. Для з`ясування обставин вони зверталися до місцевого відділу Держгеокадастру, відповідь їм надана не була, так як вони не є розпорядником такої інформації та рекомендовано звернутися до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області. На адвокатський запит було отримано копії документів, у яких містилася інформація про передачу земельної ділянки у власність інших осіб, але встановити цих осіб було неможливо через нечитабельність прізвищ, імен, адрес тощо. Той факт, що у власність відповідачам були передані земельні ділянки саме із земельної ділянки, що передана у користування фермерському господарству, підтверджується відповіддю прокуратури та інформацією, наданою із державного земельного кадастру. Вважає, що земля вибула незаконно з користування фермерського господарства, в результаті наказів ГУ Держгеокадастру, які видані з урахуванням неправдивих довідок. У зв`язку з цим зверталися до правоохоронних органів, але ознак кримінального правопорушення виявлено не було та було рекомендовано звернутися до суду в порядку цивільного судочинства. Тому, з метою захисту порушених прав фермерського господарства «Бджілка 2012», він звернувся до суду з цим позовом та просить суд його задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача адвокат Мельник О.Ф. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та позицію представника ОСОБА_2 Позов вважає обґрунтованим, підтвердженим належними та допустимими доказами. Зазначив про те, що на незаконних підставах земельна ділянка, належна позивачу була передана відповідачам, які, в свою чергу, відчужили їх одному із відповідачів, а саме ОСОБА_4 . Оскільки накази, на підставі яких відповідачам було надано дозволи на розроблення проекту із землеустрою та про передачу земельних ділянок у власність відповідачам, видані Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області, є такими, що призвели до порушення законного права позивача на користування земельною ділянкою, тобто є незаконними, тому просить їх скасувати. Також просить визнати недійсними договори купівлі продажу незаконно переданих у власність земельних ділянок, укладених між відповідачами та скасувати рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки.

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Стамбула В.М. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, позов вважає безпідставним та необґрунтованим, оскільки позивачем не доведено, що ФГ «Бджілка 2012» має право постійного користування земельною ділянкою площею 10,7 га, розташованої на території Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області, яку було передано ОСОБА_10 в 1997 році. Також, на думку представника відповідача, не доведено, що вищевказана земельна ділянка є саме тією земельною ділянкою, яку було розділено на земельні ділянки, що виділені у власність відповідачам. Лише технічна документація землеустрою та встановлення меж може вказати на ідентичність земельних ділянок, які були у фермерському господарстві. Вважає, що управління Держгеокадастру діяло відповідно до вимог чинного законодавства, а тому і підстав для задоволення позову не вбачає.

Представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Черкаській області в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомляли. Разом з тим, на адресу суду направили додаткові письмові пояснення, в яких вказують про те, що 29 червня 1992 року громадянин ОСОБА_10 заснував ФГ «Бджілка», яке після його смерті (25.05.2006) було перейменоване на ФГ «Бджілка 2012».

Рішенням Уманської районної ради від 02.10.1992 № 11-21 ОСОБА_10 надано у постійне користування земельну ділянку площею 15,5 га для ведення фермерського господарства на території Сушківської сільської ради Уманського району.

Право постійного користування землею посвідчено Державним актом від 12.10.1992, серія ЧР № 15-88.

Пізніше, рішенням Уманської районної ради від 24.01.1997 № 6-4 ОСОБА_10 у постійне користування надано земельну ділянку площею 10,7 га для розширення фермерського господарства. При цьому, станом на 20.12.1991 частини 2, 4 статті 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» декларує, що головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею або приватної власності.

З головою господарства укладаються договори на користування землею на умовах оренди, складаються інші документи. За змістом частин 1, 4 статті 5 вищевказаного Закону, земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства надаються громадянам за їх бажанням у довічне успадковане володіння, приватну власність або в оренду. Заяву про надання земельної ділянки у довічне успадковане володіння підписує голова селянського (фермерського) господарства, що створюється.

Нормами частин 1, 2 статті 8 спеціального Закону встановлено, що після одержання Державного акту на право приватної власності або довічного успадкованого володіння землею чи укладення договору на оренду селянське (фермерське) господарство підлягає державній реєстрації в районній, міській раді народних депутатів, що надала земельну ділянку у довічне успадковане володіння, приватну власність або користування.

Для державної реєстрації до відповідної Ради народних депутатів селянське (фермерське) господарство подає заяву про реєстрацію цього господарства, список осіб, які виявили бажання створити його, прізвище, ім`я, по батькові голови, документ про внесення плати за державну реєстрацію.

Після відведення земельної ділянки в натурі і одержання державного акту на право довічного успадкованого володіння землею, приватної власності або договору на оренду земельної ділянки та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статус юридичної особи.

Як передбачено ст. ст. 6, 17 Спеціального Закону, громадяни, які ведуть селянське (фермерське) господарство, можуть додатково орендувати земельні ділянки для виробничих цілей.

У разі смерті громадянина, який вів селянське (фермерське) господарство, право на володіння земельною ділянкою передається одному із спадкоємців, дієздатному громадянину України, який досяг 18 річного віку і виявив таке бажання.

Отже, представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, вважає, що за викладених обставин, нині покійний ОСОБА_10 мав виключно статус землекористувача і не мав юридичного статусу володільця земельної ділянки, так як не отримав її у довічне успадковуване володіння чи/або у приватну власність.

Поряд з цим, відповідно до положень ст. 7 Земельного кодексу України, в редакції від 13.03.1992, користування земельною ділянкою може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування, земля надається із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам для ведення фермерського господарства. Стаття 22 цього Кодексу унормовує, що право користування виникає після визначення меж земельної ділянки і одержання документа, що посвідчує це право. Тобто, станом на час прийняття оскаржуваних рішень Уманської районної ради в частині надання спірної земельної ділянки площею 10,7 га для розширення фермерського господарства, дає повне право стверджувати, що ФГ «Бджілка 2012» створено не в розумінні положень Спеціального Закону та Кодексу, які власне і врегульовують вказані правовідносини. Тому рішення Головного управління про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність та затвердження цих проектів є правомірними, у зв`язку з цим просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ФГ «Бджілка 2012».

Третя особа: приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Марченко Н.М. у судове засідання не з`явилася, на адресу суду подала письмову заяву, у якій просила суд розгляд справи проводити без її участі до вирішення справи.

Відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені у встановленому порядку, про причини неявки суд не повідомляли.

Суд, вислухавши представників позивача, представників відповідачів, вивчивши письмові матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, та які підтверджені доданими до неї доказами, що були досліджені судом, із врахуванням заперечень відповідачів, оцінивши позиції сторін та докази у справі за принципами, встановленими ст. 89 ЦПК України, прийшов до наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до приписів ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд вважає, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами у справі, врегульовані нормами Конституції України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Законом України «Про фермерське господарство».

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Крім того, ст.41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Отже, із наведених судом норм Конституції України вбачається, що держава Україна приділяє особливу увагу захисту права власності на землю.

Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_10 на підставі рішення Уманської районної ради народних депутатів Уманського району Черкаської області від 02 жовтня 1992 року № 11-21 надана у постійне користування земельна ділянка площею 15,5 га, розташована на території Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області, для ведення фермерського господарства, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ЧР 15-88, виданого 12 жовтня 1992 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1. Крім того, згідно вказаного державного акту ОСОБА_10 , надано ще одну земельну ділянку розміром 10,7 га. У державному акті також наявні відмітки у графі «Кількісна характеристика земель, наданих у постійне користування» щодо зміну розміру земельної ділянки, переданої ОСОБА_10 для ведення фермерського господарства, а саме замість розміру 15,5 га, розмір такої земельної ділянки становить 26,2 га. Також у графі «Зміни в користуванні» внесено інформацію про те, що земельна ділянка № НОМЕР_1 (розміром 10,7 га) передана на підставі рішення Уманської районної ради № 6-4 від 24.01.1997.

Вказане також підтверджується вищевказаним рішенням Уманської районної ради народних депутатів № 6-4 від 24.01.1997 «Про відведення земельної ділянки ОСОБА_10 для розширення фермерського господарства», згідно якого було розглянуто проект відведення земельної ділянки, складений Черкаським філіалом інституту землеустрою Української академії аграрних наук, Уманська районна рада ухвалила затвердити проект відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_10 для розширення фермерського господарства площею 10,7 га ріллі із земель запасу Сушківської сільської ради Уманського району. Відведення земельної ділянки проведено у постійне користування без виплати землекористувачу невикористаних затрат на певних умовах. Також підтверджується архівним витягом архівного відділу Уманської районної державної адміністрації Черкаської області від 01.03.2021 за № 04-05/66.1, згідно з яким рішенням Уманської районної ради народних депутатів від 02 жовтня 1992 року, розглянувши заяву ОСОБА_10 (так у документах), жителя с. Сушківка, районна рада народних депутатів вирішила погодитися із проектом відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства громадянину ОСОБА_10 загальною площею 15,5 га ріллі за рахунок земель Сушківської сільської ради народних депутатів.

У відповідності до розпорядження представника Президента України від 29.06.1992 № 160 розглянуто заяву та Статут фермерського господарства «Бджілка», постановлено: зареєструвати Статут Фермерського господарства «Бджілка» ОСОБА_10 . У вказаному Статуті наявна відмітка про державну реєстрацію змін до установчих документів та вказаний номер запису у державному реєстрі 10151200000000749.

У відповідності до п. 1.3 зазначеного статуту Фермерське господарство «Бджілка» створюється на 2 га землі, виділеній йому з вільного земельного фонду рішення № 6 від 10.06.1992 засідання виконкому Сушківської сільської Ради народних депутатів та рішення районної Ради народних депутатів.

Пунктом 3.4. Статуту визначено, що у разі смерті громадянина, який вів селянське (фермерське) господарство, право на володіння земельною ділянкою передається одному із спадкоємців, дієздатному громадянину України, який досяг 18-ти річного віку і виявив бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукції тощо.

Крім того, 01.12.2019 затверджено Статут Фермерського господарства «Бджілка-2012», головою якого є ОСОБА_2 і у відповідності до п. 1.4. цього Статуту Фермерське господарство має у користуванні земельну ділянку площею 26,2 га для ведення фермерського господарства, яка розташована в межах Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області, державний акт на право постійного користування землею серії ЧР 15-88, виданий Уманською районною Радою народних депутатів 12 жовтня 1992 року.

При цьому, згідно відмітки у Статуті про проведення реєстрації Фермерського господарства «Бджілка» та у відповідності до виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Фермерського господарства «Бджілка-2012», дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ФГ «Бджілка» та ФГ «Бджілка-2012» є ідентичними, а саме: № 1015120 0000 000749 від 29.06.1992.

Згідно наказу № 23-5458/14-19-сг від 27.11.2019 Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 відмовлено у наданні згоди на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 10,7000 га, що перебуває у постійному користуванні на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 12.10.1992 серія ЧР 15-88 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 1, із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області, оскільки вказана земельна ділянка перебуває у приватній власності громадян.

Супровідним листом від 19.11.2020 за № 23-0.3-8186/2-20 на ім`я адвоката Мельника О. Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області направлено копії заяв громадян про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та наказів Головного управління із знеособленням персональних даних громадян. Також надані довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями саном на 31.12.2015, на кожну земельну ділянку розміром 2,0000 га, із земель запасу, земель державної власності; категорія земель землі сільськогосподарського призначення; угіддя сільськогосподарські угіддя (рілля), та у цих довідках вказано, що обмеження на 5 земельних ділянок відсутні. Також надані копії наказів про затвердження проекту землеустрою щодо відведення п`яти земельних ділянок площею 2,0000 га кожна, з кадастровими номерами: 7124388000:03:000:2166; 7124388000:03:000:2167; 7124388000:03:000:2168; 7124388000:03:000:2169; 7124388000:03:000:2170, із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованих в адміністративних межах Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області.

Крім того, згідно листа начальника міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умані ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 18.02.2020 за вих. № 29-23-0.211-33/115-20, адвокату Мельнику О.Ф. направлено відповідь на адвокатський запит відносно отримання інформації щодо того, чи громадянин ОСОБА_2 , з яким укладено угоду про надання правничої допомоги, обробляє земельну ділянку площею 10,7 га, яка належить йому на праві користування після смерті ОСОБА_10 , що розташована на території Сушківської сільської Ради, Уманського району, Черкаської області, та вказати хто на даний час, та з якого часу може бути власником, та на якій підставі обробляє зазначену земельну ділянку чи нею користується.

Міськрайонне управління в Уманському районі та м. Умань, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, повідомило, що вказана інформація не може бути надана, у зв`язку з тим, що міськрайонне управління в Уманському районі та м. Умані не є розпорядником цієї інформації, а є структурним підрозділом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та рекомендовано звернутися саме до них.

Разом з тим, у відповідності до інформаційних витягів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованих 25.02.2021 за номерами: 245879049; 245876142; 245874612; 245876919 та НОМЕР_2 , власником земельних ділянок площею 2 га, з кадастровими номерами: 7124388000:03:000:2166; 7124388000:03:000:2167; 7124388000:03:000:2168; 7124388000:03:000:2169; 7124388000:03:000:2170 є ОСОБА_4 на підставі укладення договорів купівлі-продажу відповідно: № 538 від 26.07.2019, № 579 від 06.08.2019, № 688 від 28.08.2019 та № 737 від 10.09.2019.

Згідно наказів про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою, виданих Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області за № 23-5121/14-18-СГ від 17.12.2018; № 23-5119/14-18-СГ від 17.12.2018; № 23-5120/14-18-СГ від 17.12.2018; № 23-5118/14-18-СГ від 17.12.2018 та № 23-5117/14-18-СГ від 17.12.2018, надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність, розташованих у адміністративних межах Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області за межами населеного пункту, орієнтованим розміром 2,0000 га кожна, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства: ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Згідно наказів про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення, видані Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області, а саме: наказ №23-695/14-19-СГ від 11.03.2019 на ім`я ОСОБА_7 ; наказ №23-696/14-19-СГ від 11.03.2019 на ім`я ОСОБА_5 ; наказ №23-712/14-19-СГ від 13.03.2019 на ім`я ОСОБА_6 ; наказ №23-713/14-19-СГ від 13.03.2019 на ім`я ОСОБА_8 та наказ №23-714/14-19-СГ від 13.03.2019 на ім`я ОСОБА_9 , затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2,0000 га кожна, у власність для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області, та надано:

- у власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 7124388000:03:000:2167) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ секція А, підрозділ 01.03), розташовану в адміністративних межах Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області; право власності на вказану земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;

- у власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 7124388000:03:000:2168) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ секція А, підрозділ 01.03), розташовану в адміністративних межах Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області; право власності на вказану земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;

- у власність ОСОБА_8 земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 7124388000:03:000:2169) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ секція А, підрозділ 01.03), розташовану в адміністративних межах Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області; право власності на вказану земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;

- у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 7124388000:03:000:2170) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ секція А, підрозділ 01.03), розташовану в адміністративних межах Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області; право власності на вказану земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;

- у власність ОСОБА_9 земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі рілля площею 2,0000 га (кадастровий номер 7124388000:03:000:2166) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ секція А, підрозділ 01.03), розташовану в адміністративних межах Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області; право власності на вказану земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, згідно договорів купівлі-продажу, а саме:

Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області 27.11.2019 за № 10-23-0.6-8422/2-19, на ім`я прокуратури Черкаської області надано інформаційний лист про те, що 23.10.2019 виконуючим обов`язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області було проведено особистий прийом громадян, на який звернувся ОСОБА_2 , голова фермерського господарства «Бджілка-2012» щодо надання в приватну власність громадянам земельної ділянки, яка успадкована ним після смерті батька для ведення фермерського господарства та Головним управлінням встановлено наступне.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серія ЧР 15-88 від 12.10.1992 року земельні ділянки площею 15,5 га та 10,7 га в адміністративних межах Сушківської сілської ради Уманського району Черкаської області надані в постійне користування ОСОБА_10 для ведення фермерського господарства, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27.10.2011 по справі № 2-2040-2011 ОСОБА_2 перейшли по спадщині, зокрема, і належні померлому ОСОБА_10 відповідно до державного акту на право постійного користування землею серія ЧР 15-88 від 12.10.1992 земельні ділянки площею 15,5 га та площею 10,7 га в адміністративних межах Сушківської сільської ради.

У відповідності до вимог чинного законодавства, діючого на момент видачі такого державного акту, єдиним належним та допустимим доказом належності земельної ділянки є саме Державний акт.

При цьому зазначають, що в грудні 2018 року до Головного управління звернулися громадяни (учасники АТО) ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з клопотаннями про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області, які входять до земельного масиву орієнтовно площею 10,7 га. До клопотань заявників були долучені довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель землекористувачами, угіддями про статус бажаючих до відведення земельних ділянок, підготовлені спеціалістом міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умані Грабчак С.М. та підписані начальником цього управління Борсенком О.В., у яких не було зазначено інформацію, що земельний масив перебуває в постійному користуванні ОСОБА_2 .

Крім того, на запит Головного управління щодо правового статусу земельної ділянки площею 10,7 га було надано інформацію про те, що ця ділянка вільна та надавалася жителям села Сушківка для городництва (без оформлення відповідних правовстановлюючих документів).

За результатами розгляду клопотань учасників АТО Головним управлінням надано дозволи на розроблення документацій із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, а в подальшому затверджено проектні документації та передано їм земельні ділянки в приватну власність. Тобто відбулася передача однієї із земельних ділянок, яка входить до державного акту на право постійного користування в приватну власність іншим громадянам в порушення вимог ст. 118 ЗК України. Крім того, деякі із громадян, що отримали у власність по 2,000 га уже здійснили купівлю-продаж цих земельних ділянок. У зв`язку з цим Головне управління просило прокуратуру Черкаської області провести перевірку з порушеного питання та ініціювати притягнення до відповідальності винних осіб.

Позивач звернувся до суду з цим позовом, оскільки виник спір щодо визнання за ФГ «Бджілка-2012» права постійного користування земельною ділянкою площею 10,7 га в межах згідно з планом, розташованою на території Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області, призначеної для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана ОСОБА_10 , керівнику ФГ «Бджілка» (первісна назва ФГ «Бджілка-2012»), відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серія ЧР 15-88 на підставі рішення Уманської районної ради від 24.01.1997 № 6-4, та в подальшому передана у власність відповідачам, як учасникам АТО для ведення особистого селянського господарства і, як наслідок, визнання недійсними наказів ГУ Держгеокадастру про затвердження документації із землеустрою, якою зазначена земельна ділянка була поділена на кілька ділянок, які в подальшому надані у власність громадянам, та визнання недійсними договорів купівлі продажу, згідно яких останні відчужили виділені їм земельні ділянки одному із відповідачів, а також скасування державної реєстрації права власності на підставі договорів купівлі-продажу, у зв`язку з тим, що такі дії призвели до порушення прав позивача на користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства.

Згідно із частиною першоюстатті 51 Земельного кодексу України(у редакції Закону від 13 березня 1992 року, на момент створення ФГ «Бджілка») громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України(у редакції Закону від 13 березня 1992 року, на момент створення ФГ «Бджілка») користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною першоюстатті 23 Земельного кодексу України(у редакції Закону від 13 березня 1992 року, на момент створення ФГ «Бджілка») право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_10 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення ФГнадавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство»(у редакції Закону від 23 липня 1993 року № 3312-XII, на момент створення ФГ «Бджілка»; втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинностіЗаконом України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство») після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Отже законодавством, чинним на момент створення ФГ «Бджілка», було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності ФГ як юридичної особи. Водночас, одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення ФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації ФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення ФГ, без створення такого ФГ.

19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України № 937-IV «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 937-IV), якимЗакон України «Про селянське (фермерське) господарство» № 2009-XIIвизнано таким, що втратив чинність.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначаються Законом № 937-IV, який спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарноїсільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарствоє формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

За приписами статті 12 Закону № 973-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, а саме передачі земельних ділянок у власність відповідачам, землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

В подальшому статтю 12 Закону № 973-IV змінено та законодавцем врегульовано, що землі фермерського господарства можуть складатися із: 1) земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; 2) земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Визначення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону, наведено також у частині першій статті 1 Закону № 973-IV в редакції, чинній на час звернення з цим позовом, а за змістом частини четвертої цієї статті фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа підприємець.

Тож фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку на цих ділянках, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частинами 1, 4 ст. 4 Закону України «Про фермерське господарство» визначено, що головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов`язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

Судом враховується, що в розумінністатті 44 Господарського кодексу України формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01 квітня 2020року у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19).

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Верховний Суд України, застосовуючи приписи статей9,11,14,16,17,18 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» № 2009-XII,який бувчинним до29липня 2003року,та статей1,5,7,8,12Закону №937-IV,який набравчинності 29липня 2003року,вважав,що післяукладення договорутимчасового користуванняземлею,у томучислі наумовах оренди,фермерське господарствоз датидержавної реєстраціїнабуває статусуюридичної особи,та зцього часуобов`язкиземлекористувача земельноїділянки здійснюєфермерське господарство,а негромадянин,якому вонанадавалась (див.ухвали ВерховногоСуду Українивід 24жовтня 2007року усправі №6-20859св07,від 10жовтня2007 року у справі № 6-14879св07, від 30 січня 2008 року у справі № 6-20275св07).

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц, 16 січня 2019 року у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18).

Відповідно до приписів ст.19 Закону України «Про фермерське господарство», до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно статті 20 зазначеного Закону, майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін.

Відповідно до положень ст.22 ЗК України (в редакції 1990 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

За положеннями ч.1 ст.23 ЗК України (в редакції 1990 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно із частиною першоюстатті 92 Земельного кодексу України(у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року) право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації (частина другастатті 92 цього Кодексу).

Пунктом 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року), який діяв з 01 січня 2002 року (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України Рішенням N 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18), з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У пункті 7.27 постанови від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 (провадження № 12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до приписів частини першої статті 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року), яка діяла до 01 січня 2002 року, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення ФГ «Бджілка», так і з 01 січня 2002 року й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина засновника ФГ відсутня.

Адже правове становище ФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення ФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття ФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення ФГ і подальшої державної реєстрації ФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства. Звідси у разі смерті громадянина - засновника ФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Натомість Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, розглядаючи справу в подібних правовідносинах, у своїй постанові від 18 березня 2019 року у справі № 922/3312/17 зазначив, що єдиним належним і допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документа.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство», успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до положень статті 35 Закону України «Про фермерське господарство» діяльність фермерського господарства припиняється: у разі реорганізації фермерського господарства; ліквідації фермерського господарства; визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом); якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Із змісту зазначеної норми випливає, що таке немайнове право засновника фермерського господарства, як вирішення питання щодо господарської діяльності фермерського господарства може переходити до спадкоємців засновника.

В роз`ясненнях, що містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що успадкування майна селянського (фермерського) господарства здійснюється за загальними правилами спадкового права.

Такі висновки відповідають правовій позиції, зазначеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц, провадження № 14-63 цс 20. Велика Палата Верховного Суду в пункті 43 зазначеної Постанови вказала, що ефективним способом захисту прав спадкоємців засновника фермерського господарства, які не відмовилися від вступу до фермерського господарства, в якого немає сформованого статутного капіталу, є визнання в порядку спадкування після смерті спадкодавця прав засновника такого господарства.

У відповідностідо ст.126ЗК України,у редакціїстаном на2006рік,тобто натой часколи померпопередній головафермерського господарства, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, форми яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.3ст.3Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» речовіправа нанерухоме майнота їхобтяження,що виниклидо 01січня 2013року,визнаються дійснимиза наявностіоднієї зтаких умов: 1)реєстрація такихправ булапроведена відповіднодо законодавства,що діялона моментїх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Статтею 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю ,а власникземельної ділянкиабо землекористувачможе вимагатиусунення будь-якихпорушень йогоправ наземлю,навіть якщоці порушенняне пов`язаніз позбавленнямправа володінняземельною ділянкою,і відшкодуваннязавданих збитків. Участині 3цієї статтівизначено,що захистправ громадянта юридичнихосіб наземельні ділянкиздійснюється шляхом: а)визнання прав; б)відновлення стануземельної ділянки,який існувавдо порушенняправ,і запобіганнявчиненню дій,що порушуютьправа абостворюють небезпекупорушення прав; в)визнання угодинедійсною; г)визнання недійснимирішень органіввиконавчої владиабо органівмісцевого самоврядування; ґ)відшкодування заподіянихзбитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України визначений ряд підстав припинення права користування земельною ділянкою ,а саме:а)добровільна відмовавід правакористування земельноюділянкою; б)вилучення земельноїділянки увипадках,передбачених цимКодексом; в)припинення діяльностірелігійних організацій,державних чикомунальних підприємств,установ таорганізацій,крім перетвореннядержавних підприємству випадках,визначенихстаттею 120-1цьогоКодексу; г)використання земельноїділянки способами,які суперечатьекологічним вимогам; ґ)використання земельноїділянки неза цільовимпризначенням; д)систематична несплатаземельного податкуабо орендноїплати; е)набуття іншоюособою прававласності нажилий будинок,будівлю абоспоруду,які розташованіна земельнійділянці; є)використання земельноїділянки успосіб,що суперечитьвимогам охороникультурної спадщини; ж)передача приватномупартнеру,концесіонеру нерухомогомайна,розміщеного наземельній ділянці,що перебуваєв користуваннідержавного абокомунального підприємствата єоб`єктом державно-приватногопартнерства абооб`єктом концесії; з)припинення правакористування надрамиу разізакінчення встановленогоспеціальним дозволомна користуваннянадрами строкукористування надрами(уразі передачіземельної ділянкидержавної,комунальної власностікористувачу надрдля здійсненнядіяльності зкористування надрами); и) невиконання акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, вимог, визначених статтею 120-1 цього Кодексу.

Судом встановлено, що у відповідності до Статуту ФГ «Бджілка», вказане фермерське господарство було створене на 2 га землі, виділеній із земельного фонду рішенням № 6 від 10.06.1992 року. Відомості про Фермерське господарство «Бджілка» були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 29.06.1992. Керівником ФГ «Бджілка» був ОСОБА_10 , а працівниками його сини ОСОБА_2 , позивач по справі, та ОСОБА_14 . При цьому ОСОБА_10 , як керівнику фермерського господарства, у передбачений законом спосіб та порядку в постійне користування було надано дві земельні ділянки з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства, площею 15,5 га та 10,7 га, розташовані на території Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області, що підтверджується відповідним державним актом на право постійного користування землею. Після смерті ОСОБА_10 , фермерське господарство своєї діяльності не зупинило та продовжувало існувати, але було змінено назву на ФГ «Бджілка-2012», що відображено у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 549082. Крім того, той факт, що Фермерське господарство «Бджілка-2012» використовувало саме ці земельні ділянки, також підтверджується Статутом вказаного фермерського господарства. Позивач по справі ОСОБА_2 , прийнявши спадщину після смерті батька ОСОБА_10 , став головою ФГ «Бджілка-2012». У 2019 році, дізнавшись про те, що земельна ділянка, яка передана у постійне користування фермерському господарству «Бджілка», перейменованому у ФГ «Бдіжілка-2012», розділена на земельні ділянки розміром по 2 га, які в свою чергу, передані відповідачам у справі, позивач звернувся до правоохоронних органів, але йому було рекомендовано звернутися до суду в порядку цивільного судочинства. При цьому, в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Черкаській області було ініційовано звернення до прокуратури Черкаської області, у зв`язку із виявленням передачі, в порушення вимог ст. 118 ЗК України, більшої частини однієї із земельних ділянок, яка входить до державного акту на право постійного користування ФГ «Бджілка-2012», в приватну власність відповідачам ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . У цьому ж зверненні підтверджено, що за незаконну передачу вищевказаних земельних ділянок винних осіб було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

За вказаних обставин, суд вважає доведеним, що земельні ділянки, передані ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у приватну власність в порушення вимог ст. 118 ЗК України.

Частинами 1, 2, 3 статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» ГУ Держгеокадастру у Черкаській області є територіальним органом Держгеокадастру.

Відповідно до пункту 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 23 грудня 2021 року № 603, завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Черкаської області.

Згідно з підпунктом 16 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, до компетенції останнього належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Харківської області. У зв`язку з цим ГУ Держгеокадастру наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих у межах Черкаської області.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року, на момент прийняття оспорюваних наказів), перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади, спрямовані на припинення права користування земельною ділянкою поза межами підстав, закріплених у земельному законодавстві, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Як уже зазначалося, з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) виникають відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки цим господарством. Такі правомочності набувають сталого юридичного зв`язку саме з фермерським господарством, стають частиною його майна.

Конституція України закріплює, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (частина третя статті 41 Конституції України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Поняття «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією, інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном».

Звідси право користування земельною ділянкою, отриманою громадянином - засновником для ведення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, право на яке підпадає під її захист.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

ЄСПЛ у рішенні «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року (Shtokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06, пункти 50 та 51) зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. Суд вказує у своєму рішенні, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

З ч. 3ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вбачається, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомоїстатті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Згідно ч.1 ст. 648 ЦК України, зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Частиною 1 ст. 21 ЦК України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частина 1 ст. 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пленум Верховного Суду України у пункті 5 постанови від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначив, що відповідно до статей 215, 216 ЦК Українивимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки до клопотань громадян ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Сушківської сільської ради Уманського району, Черкаської області, були долучені довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями про статус бажаних до відведення земельних ділянок, підготовлені спеціалістом міськрайонного управління Держгеокадастру в Уманському районі та м. Умані, підписані начальником управління, в яких не було зазначено інформацію, що земельна ділянка перебуває в постійному користуванні позивача Фермерського господарства «Бджілка 2012», яке на час звернення відповідачів до органу Держгеокадастру було належним землекористувачем, а відтак накази про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою, видані Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області за № 23-5121/14-18-СГ від 17.12.2018; № 23-5119/14-18-СГ від 17.12.2018; № 23-5120/14-18-СГ від 17.12.2018; № 23-5118/14-18-СГ від 17.12.2018 та № 23-5117/14-18-СГ від 17.12.2018 та накази про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення, видані Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області, підлягають скасуванню оскільки були видані з порушенням вимог ст. 118 ЗК України, що призвело до порушення права позивача на постійне користування земельною ділянкою. Також, за цих же підстав, підлягають скасуванню і договори купівлі-продажу земельних ділянок, укладені між відповідачами щодо відчуження виділених їм земельних ділянок на користь відповідача ОСОБА_4 .

Згідно ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

У зв`язку із зазначеним, позовні вимоги Фермерського господарства «Бджілка 2012» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, про визнання наказів та договорів купівлі-продажу недійсними, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження підлягають задоволенню оскільки вони є належним та ефективним способом захисту, який призведе до відновлення порушених прав позивача.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжного доручення № 117 від 15.06.2021 позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 2270,00 грн., а також 20.01.2022 сплачено судовий збір в сумі 43130,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5 та згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 0234910149 від 24 січня 2023 року сплачено 5368,00 грн., що загалом становить суму 50768,00 грн.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, документально підтверджені судові витрати, сплачені позивачем при поданні позову, підлягають солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача у розмірі 50768 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 17, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року), ст. ст. 118, 125, 141, 152, 155 ЗК України, ст. ст. 16, 21, 203, 215 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Фермерського господарства «Бджілка 2012» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Марченко Наталія Миколаївна, про визнання наказів та договорів купівлі-продажу недійсними, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження задовольнити.

Визнати недійсними накази про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою, видані Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області за № 23-5121/14-18-СГ від 17.12.2018; № 23-5119/14-18-СГ від 17.12.2018; № 23-5120/14-18-СГ від 17.12.2018; № 23-5118/14-18-СГ від 17.12.2018 та № 23-5117/14-18-СГ від 17.12.2018.

Визнати недійсними накази про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення, видані Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області, а саме:

-наказ №23-695/14-19-СГ від 11.03.2019 на ім`я ОСОБА_7 ;

-наказ №23-696/14-19-СГ від 11.03.2019 на ім`я ОСОБА_5 ;

-наказ №23-712/14-19-СГ від 13.03.2019 на ім`я ОСОБА_6 ;

-наказ №23-713/14-19-СГ від 13.03.2019 на ім`я ОСОБА_8 ;

-наказ №23-714/14-19-СГ від 13.03.2019 на ім`я ОСОБА_9 .

Визнати недійсними договори купівлі-продажу:

Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48115279 від 06.08.2019, форма власності: приватна, розмір частки 1/1, власники: ОСОБА_4 скасувати.

Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47966129 від 26.07.2019, форма власності: приватна, розмір частки 1/1, власники: ОСОБА_4 скасувати.

Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48609240 від 10.09.2019, форма власності: приватна, розмір частки 1/1, власники: ОСОБА_4 скасувати.

Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48413731 від 28.07.2019, форма власності: приватна, розмір частки 1/1, власники: ОСОБА_4 скасувати.

Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47966717 від 26.07.2019, форма власності: приватна, розмір частки 1/1, власники: ОСОБА_4 скасувати.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_3 ), ОСОБА_6 (рнокпп НОМЕР_4 ), ОСОБА_7 , (рнокпп НОМЕР_5 ), ОСОБА_8 (рнокпп НОМЕР_6 ), ОСОБА_9 (рнокпп НОМЕР_7 ), ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_8 ), Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (ЄДРПОУ 39765890) на користь Фермерського господарства «Бджілка 2012» (ЄДРПОУ 21378100) сплачений судовий збір у розмірі 50768 (п`ятдесят тисяч сімсот шістдесят вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 05.03.2024 року.

Суддя: Р. В. Піньковський


Суд	Уманський міськрайонний суд Черкаської області
Дата ухвалення рішення	20.02.2024
Оприлюднено	25.03.2024
Номер документу	117850081
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Піньковський Р. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 20.02.2024 по справі 705/2608/21УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —705/2608/21

Рішення від 20.02.2024

Рішення
від 20.02.2024 по справі 705/2608/21
УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ