Постанова

від 05.06.2024 по справі 705/2608/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження № 22-ц/821/868/24Головуючий по 1 інстанціїСправа № 705/2608/21 Категорія: 302000000 Піньковський Р.В. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Сіренка Ю.В., Новікова О.М., Фетісової Т.Л.,

секретар: Новицька Н.О.,

учасники справи:

позивач Фермерське господарство «Бджілка 2012»;

відповідач ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Передерій Вадим Григорович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Передерія Вадима Григоровича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 лютого 2024 року у справі за позовом Фермерського господарства «Бджілка 2012» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Марченко Наталія Миколаївна, про визнання наказів та договорів купівлі-продажу недійсними, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження,

в с т а н о в и в:

У червні 2021 року Фермерське господарство «Бджілка 2012» звернулося до суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 25.01.2023) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Марченко Н.М., про визнання наказів та договорів купівлі-продажу недійсними, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.10.1992 Уманська районна рада Уманського району Черкаської області надала ОСОБА_7 (керівнику ФГ «Бджілка») для ведення фермерського господарства у постійне користування земельну ділянку площею 15,5 га, яка розташована на території Сушківської сільської ради Уманського району, Черкаської області, що підтверджується рішенням Уманської районної ради та державним актом на право постійного користування землею.

24.01.1997 Уманська районна рада Уманського району, Черкаської області надала ОСОБА_7 (керівнику ФГ «Бджілка») для розширення фермерського господарства у постійне користування земельну ділянку площею 10,7 га, яка розташована на території Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області, що підтверджується рішенням Уманської районної ради та державним актом на право постійного користування землею.

25.05.2006 ОСОБА_7 , який був головою ФГ «Бджілка» помер, але після його смерті ФГ «Бджілка» продовжувало використовувати вказані земельні ділянки за цільовим призначенням.

Після смерті ОСОБА_7 назву ФГ «Бджілка» було перейменовано на ФГ «Бджілка 2012», керівником якого став ОСОБА_8 .

У 2019 році голова ФГ «Бджілка 2012» звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області із заявою про надання згоди на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 10,70 га для ведення ФГ, проте у наданні такої згоди йому було відмовлено, у зв`язку з тим, що вказана земельна ділянка перебуває у приватній власності громадян.

Голова ФГ «Бджілка 2012» звернувся до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із запитом для отримання інформації щодо цієї земельної ділянки, у відповідь на який були надані копії документів із знеособленням персональних даних, а саме направлені копії заяв, довідок зі статистичної звітності, наказів про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення, наказів про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою, у яких знеособлені персональні дані.

Отримавши вказані документи, а також інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ФГ «Бджілка 2012» стало відомо про те, що земельна ділянка, яка перебувала у користуванні ФГ «Бджілка 2012», була за підробленими документами передана відповідачам по справі.

Уманським районним відділенням поліції Уманського ВП ГУНП в Черкаській області було проведено перевірку за повідомленням ОСОБА_8 та встановлено, що в дійсності земельна ділянка площею 10,7 га передана в приватну власність фізичних осіб. Згодом, вказані земельні ділянки були продані та оформлені на ОСОБА_1 . Правоохоронними органами ознак кримінального правопорушення не виявлено, а рекомендовано звернутися до суду в порядку цивільного судочинства.

ФГ «Бджілка 2012» вважає накази про надання дозволу на розроблення проектів із землеустрою недійсними, що відповідно, тягне за собою і визнання недійсними договорів купівлі-продажу. Так, земельна ділянка площею 10,7 га була надана ще ОСОБА_7 24.01.1997, як керівнику ФГ «Бджілка», для розширення фермерського господарства у постійне користування.

До часу смерті голови ФГ «Бджілка», господарство користувалося цією земельною ділянкою, а після смерті голови ФГ «Бджілка», яке згодом було перейменовано в ФГ «Бджілка 2012», включно до 2020 використовувало земельну ділянку 10,7 га за цільовим призначенням.

Позивач зазначав, що фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася.

Отже, з моменту державної реєстрації фермерського господарства та набуття ним прав юридичної особи, таке господарство в силу закону набуває права на володіння і користування земельною ділянкою, а також обов`язки щодо її використання за цільовим призначенням. Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

У вказаному випадку, припиненням права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, було б можливим лише у разі припинення діяльності такої юридичної особи, як фермерське господарство. Така підстава, як смерть громадянина засновника фермерського господарства, у законодавстві відсутня, оскільки правове становище фермерського господарства, як юридичної особи та суб`єкта господарювання, у тому числі, його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі у його діяльності засновника такого господарства, як в силу об`єктивних причин, як то смерть, так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Тобто, саме до ФГ «Бджілка 2012» від ФГ «Бджілка» перейшло право постійного користування земельною ділянкою державної власності площею 10,7 га, підтверджене Державним актом на право постійного користування землею 12.10.1992 серія ЧР № 15-88.

З урахуванням викладеного, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 лютого 2024 року позов ФГ «Бджілка 2012» задоволено.

Визнано недійсними накази про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою, видані Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області за №23-5121/14-18-СГ від 17.12.2018; № 23-5119/14-18-СГ від 17.12.2018; № 23-5120/14-18-СГ від 17.12.2018; № 23-5118/14-18-СГ від 17.12.2018 та № 23-5117/14-18-СГ від 17.12.2018.

Визнано недійсними накази про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення, видані Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області, а саме:

- наказ № 23-695/14-19-СГ від 11.03.2019 на ім`я ОСОБА_4 ;

- наказ № 23-696/14-19-СГ від 11.03.2019 на ім`я ОСОБА_2 ;

- наказ № 23-712/14-19-СГ від 13.03.2019 на ім`я ОСОБА_3 ;

- наказ № 23-713/14-19-СГ від 13.03.2019 на ім`я ОСОБА_5 ;

- наказ №23-714/14-19-СГ від 13.03.2019 на ім`я ОСОБА_6 .

Визнано недійсними договори купівлі-продажу:

- серія та номер: 737 від 10.09.2019 щодо земельної ділянки кадастровий номер 7124388000:03:000:2168, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Марченко Н.М., власником якої на цей час згідно з записом в Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна є ОСОБА_1 ;

- серія та номер: 688 від 28.08.2019 щодо земельної ділянки кадастровий номер 7124388000:03:000:2167, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Марченко Н.М. власником якої на цей час згідно запису в Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна є ОСОБА_1 ;

- серія та номер: 539 від 26.07.2019 щодо земельної ділянки кадастровий номер 7124388000:03:000:2166, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Марченко Н.М., власником якої на цей час згідно запису в Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна є ОСОБА_1 ;

- серія та номер: 579 від 06.08.2019 щодо земельної ділянки кадастровий номер 7124388000:03:000:2170, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Марченко Н.М., власником якої на цей час згідно запису в Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна є ОСОБА_1 ;

- серія та номер: 538 від 26.07.2019 щодо земельної ділянки кадастровий номер 7124388000:03:000:2169, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Марченко Н.М., власником якої на цей час згідно запису в Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна є ОСОБА_1 .

Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48115279 від 06.08.2019, форма власності: приватна, розмір частки 1/1, власники: ОСОБА_1 скасовано.

Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47966129 від 26.07.2019, форма власності: приватна, розмір частки 1/1, власники: ОСОБА_1 скасовано.

Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48609240 від 10.09.2019, форма власності: приватна, розмір частки 1/1, власники: ОСОБА_1 скасовано.

Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48413731 від 28.07.2019, форма власності: приватна, розмір частки 1/1, власники: ОСОБА_1 скасовано.

Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47966717 від 26.07.2019, форма власності: приватна, розмір частки 1/1, власники: ОСОБА_1 скасовано.

Здійснено розподіл судових витрат.

Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції вказав, що до клопотань громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства були долучені довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями про статус бажаних до відведення земельних ділянок, підготовлені спеціалістом міськрайонного управління Держгеокадастру в Уманському районі та м. Умані, в яких не було зазначено інформацію, що земельна ділянка перебуває в постійному користуванні позивача Фермерського господарства «Бджілка 2012», яке на час звернення відповідачів до органу Держгеокадастру було належним землекористувачем. Відтак накази про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою та накази про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення підлягають скасуванню, оскільки були видані з порушенням вимог ст. 118 ЗК України, що призвело до порушення права позивача на постійне користування земельною ділянкою. Також, за цих же підстав, підлягають скасуванню і договори купівлі-продажу земельних ділянок, укладені між відповідачами щодо відчуження виділених їм земельних ділянок на користь відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відтак, позовні вимоги Фермерського господарства «Бджілка 2012» про визнання наказів та договорів купівлі-продажу недійсними, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження підлягають задоволенню, оскільки вони є належним та ефективним способом захисту, який призведе до відновлення порушених прав позивача.

Не погоджуючись з рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 лютого 2024 року, представник ОСОБА_1 адвокат Передерій В.Г. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначає, що з наявних в матеріалах справи доказів неможливо встановити, що саме земельна ділянка площею 10,7 га, яка у 1997 році була надана ОСОБА_7 у постійне користування, у подальшому було розділена на 5 земельних ділянок площею 2 га кожна.

Крім того, судом першої інстанції не надано оцінку добросовісності набуття ОСОБА_1 спірних земельних ділянок, які вона придбала за відплатними договорами купівлі-продажу, що порушило право ОСОБА_1 на мирне володіння вказаними земельними ділянками.

16 травня 2024 року на адресу Черкаського апеляційного суду від ФГ «Бджілка 2012» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає про обґрунтованість рішення суду першої інстанції та вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення без змін.

Заслухавши доповідача, позивача та його представника в режимі відеоконференції, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає таке.

Із матеріалів справи судом встановлено, що розпорядженням представника Президента України від 29.06.1992 № 160 розглянуто заяву та Статут фермерського господарства «Бджілка», постановлено: зареєструвати Статут Фермерського господарства «Бджілка» гр. ОСОБА_7 у с. Сушківка (т. 1 а.с. 43).

У вказаному Статуті наявна відмітка про державну реєстрацію змін до установчих документів та вказаний номер запису у державному реєстрі 10151200000000749, дата реєстрації 05.03.2012 (а.с. 35).

Відповідно до п. 1.3 зазначеного статуту Фермерське господарство «Бджілка» створюється на 2 га землі, виділеній йому з вільного земельного фонду рішення № 6 від 10.06.1992 засідання виконкому Сушківської сільської Ради народних депутатів та рішення районної Ради народних депутатів.

Пунктом 3.4. Статуту визначено, що у разі смерті громадянина, який вів селянське (фермерське) господарство, право на володіння земельною ділянкою передається одному із спадкоємців, дієздатному громадянину України, який досяг 18-ти річного віку і виявив бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукції тощо.

Розділом У1. Статуту визначено випадки припинення діяльності селянського (фермерського) господарства, а саме:

а) добровільна відмова голови селянського (фермерського) господарства від земельної ділянки, наданої у довічне успадковувань володіння або закінчення строку оренди землі;

б) рішення членів селянського (фермерського) господарства про припинення своєї діяльності;

в) ведення господарства переважно працею найманих працівників;

г) використання землі не за цільовим призначенням;

д) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки;

е) невнесення земельного податку, а також орендної плати в строки, встановлені законодавством;

ж) невикористання земельної ділянки для сільськогосподарського виробництва протягом року з часу її надання;

з) вилучення земельної ділянки в установленому законом порядку для державних і громадських потреб;

и) визнання селянського (фермерського) господарства неспроможним (банкрутом);

і) якщо не залишається жодного члена селянського (фермерського) господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

У пункті 5.2 Статуту зазначено, що рішення про припинення діяльності селянського (фермерського) господарства приймається Уманською районною державною адміністрацією, а у разі його неплатоспроможності/банкрутства судом.

Як вбачається з архівного витягу архівного відділу Уманської районної державної адміністрації Черкаської області від 01.03.2021 за № 04-05/66.1, рішенням Уманської районної ради народних депутатів від 02 жовтня 1992 року №11-21 «Про відведення земельних ділянок для ведення фермерських господарств» погоджено проект відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства громадянину ОСОБА_7 загальною площею 15,5 га ріллі за рахунок земель запасу Сушківської сільської Ради народних депутатів (т. 1 а.с. 61).

Рішенням Уманської районної ради народних депутатів Черкаської області від 04.01.1997 № 6-4 «Про відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_7 для розширення фермерського господарства» затверджено проект відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_7 для розширення фермерського господарства площею 10,7 га ріллі із земель запасу Сушківської міської ради Уманського району (т. 1 а.с. 44).

У Державному акті на право постійного користування землею серії ЧР № 15-88 наявна інформація про те, що ОСОБА_7 , який мешкає в с. Сушківка Уманського р-ну Черкаської обл., на підставі рішення Уманської районної Ради народних депутатів Уманського району Черкаської області від 02.10.1992 № 11-21 надається у постійне користування земельна ділянка площею 15,5 га в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області. Землю надано для ведення фермерського господарства (т. 1 а.с. 22).

У вказаному Державному акті у графі «Зміни в землекористуванні» внесено інформацію про те, що земельна ділянка площею 10,7 га передана на підставі рішення Уманської районної ради № 6-4 від 24.01.1997 в постійне користування ОСОБА_7 .

У графі «Кількісна характеристика земель, наданих у постійне користування» щодо зміни розміру земельної ділянки, переданої ОСОБА_7 для ведення фермерського господарства, вказано, що загальний розмір земель, переданих ОСОБА_7 у постійне користування становить 26,2 га.

У плані зовнішніх меж землекористування відображено дві земельні ділянки площею 15,5 га та 10,7 га.

01.12.2019 затверджено Статут Фермерського господарства «Бджілка-2012», головою якого є ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 23-34).

Відповідно до п. 1.4. Статуту ФГ «Бджілка-2012» має у користуванні земельну ділянку площею 26,2 га для ведення фермерського господарства, яка розташована в межах Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області, державний акт на право постійного користування землею серії ЧР 15-88, виданий Уманською районною Радою народних депутатів 12 жовтня 1992 року.

При цьому, згідно з відміткою у Статуті про проведення реєстрації Фермерського господарства «Бджілка» та відповідно до виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Фермерського господарства «Бджілка-2012», дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ФГ «Бджілка» та ФГ «Бджілка-2012» є ідентичними, а саме: №1015120 0000 000749 від 29.06.1992 (т. 1 а.с. 35, а.с. 41).

Згідно з наказом № 23-5458/14-19-сг від 27.11.2019 Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_8 відмовлено у наданні згоди на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 10,7000 га, що перебуває у постійному користуванні на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 12.10.1992 серія ЧР 15-88, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 1, із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області, оскільки вказана земельна ділянка перебуває у приватній власності громадян (т. 1 а.с. 62).

Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області 27.11.2019 за № 10-23-0.6-8422/2-19 на адресу прокуратури Черкаської області надано інформаційний лист про те, що 23.10.2019 виконуючим обов`язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області було проведено особистий прийом громадян, на який звернувся ОСОБА_8 голова Фермерського господарства «Бджілка-2012» щодо надання в приватну власність громадянам земельної ділянки, яка успадкована ним після смерті батька для ведення фермерського господарства та Головним управлінням встановлено наступне. Відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серія ЧР 15-88 від 12.10.1992 земельні ділянки площею 15,5 га та 10,7 га в адміністративних межах Сушківської сілської ради Уманського району Черкаської області надані в постійне користування ОСОБА_7 для ведення фермерського господарства, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27.10.2011 по справі № 2-2040-2011, ОСОБА_8 перейшли по спадщині, зокрема, і належні померлому ОСОБА_7 , відповідно до державного акта на право постійного користування землею серія ЧР 15-88 від 12.10.1992, земельні ділянки площею 15,5 га та площею 10,7 га в адміністративних межах Сушківської сільської ради. Відповідно до вимог чинного законодавства, діючого на момент видачі такого державного акта, єдиним належним та допустимим доказом належності земельної ділянки є саме Державний акт. При цьому, зазначають, що в грудні 2018 року до Головного управління звернулися громадяни (учасники АТО) ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з клопотаннями про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області, які входять до земельного масиву орієнтовно площею 10,7 га. До клопотань заявників були долучені довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель землекористувачами, угіддями про статус бажаючих до відведення земельних ділянок, підготовлені спеціалістом міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умані ОСОБА_9 та підписані начальником цього управління БорсенкомО.В., у яких не було зазначено інформацію, що земельний масив перебуває в постійному користуванні ОСОБА_8 . Крім того, на запит Головного управління щодо правового статусу земельної ділянки площею 10,7 га було надано інформацію про те, що ця ділянка вільна та надавалася жителям села Сушківка для городництва (без оформлення відповідних правовстановлюючих документів). За результатами розгляду клопотань учасників АТО, Головним управлінням надано дозволи на розроблення документацій із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, а в подальшому затверджено проектні документації та передано їм земельні ділянки в приватну власність. Тобто відбулася передача однієї із земельних ділянок, яка входить до державного акта на право постійного користування в приватну власність іншим громадянам в порушення вимог ст. 118 ЗК України. Крім того, деякі із громадян, що отримали у власність по 2,000 га уже здійснили купівлю-продаж цих земельних ділянок. У зв`язку з цим Головне управління просило прокуратуру Черкаської області провести перевірку з порушеного питання та ініціювати притягнення до відповідальності винних осіб (т. 2 а.с. 179).

У довідці начальника Уманського районного відділення поліції Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 10.02.2020 зазначено, що у зв`язку зі зверненням ОСОБА_8 було виявлено, що земельна ділянка площею 10,7 га передана у приватну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та дві земельні ділянки на ім`я ОСОБА_1 . Згодом дані земельні ділянки були перепродані по договорах купівлі-продажу та оформлені на ОСОБА_1 . Таким чином, вбачаються ознаки цивільно-правових відносин, розгляд яких є компетенцією суду (т. 1 а.с. 66).

Згідно з листом начальника міськрайонного управління в Уманському районі та м.Умані Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 18.02.2020 за вих. № 29-23-0.211-33/115-20, адвокату Мельнику О.Ф. направлено відповідь на адвокатський запит відносно отримання інформації щодо того, чи громадянин ОСОБА_8 , з яким укладено угоду про надання правничої допомоги, обробляє земельну ділянку площею 10,7 га, яка належить йому на праві користування після смерті ОСОБА_7 , що розташована на території Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області, та вказати, хто на даний час, та з якого часу може бути власником, та на якій підставі обробляє зазначену земельну ділянку чи нею користується.

Міськрайонне управління в Уманському районі та м. Умань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, повідомило, що вказана інформація не може бути надана, у зв`язку з тим, що міськрайонне управління в Уманському районі та м. Умані не є розпорядником цієї інформації, а є структурним підрозділом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та рекомендовано звернутися саме до них (т. 1 а.с. 63).

Супровідним листом від 19.11.2020 за № 23-0.3-8186/2-20 на ім`я адвоката Мельника О. Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області направлено копії заяв громадян про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та наказів Головного управління із знеособленням персональних даних громадян. Також надані довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями саном на 31.12.2015, на кожну земельну ділянку розміром 2,0000 га, із земель запасу, земель державної власності; категорія земель землі сільськогосподарського призначення; угіддя сільськогосподарські угіддя (рілля), та у цих довідках вказано, що обмеження на 5 земельних ділянок відсутні. Також надані копії наказів про затвердження проекту землеустрою щодо відведення п`яти земельних ділянок площею 2,0000 га кожна, з кадастровими номерами: 7124388000:03:000:2166; 7124388000:03:000:2167; 7124388000:03:000:2168; 7124388000:03:000:2169; 7124388000:03:000:2170, із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованих в адміністративних межах Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області (т. 1 а.с. 45-60).

На виконання ухвал Уманського міськрайонного сулу Черкаської області від 01.04.2022 та від 31.08.2022 про витребування доказів, Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області надано суду: накази про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, накази про затвердження проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення (т. 1 а.с. 194)

Згідно з наказами про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою, виданих Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області за № 23-5121/14-18-СГ від 17.12.2018; № 23-5119/14-18-СГ від 17.12.2018; № 23-5120/14-18-СГ від 17.12.2018; № 23-5118/14-18-СГ від 17.12.2018 та № 23-5117/14-18-СГ від 17.12.2018, надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність, розташованих у адміністративних межах Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області за межами населеного пункту, орієнтовним розміром 2,0000 га кожна, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т.1 а.с.195, 201,209,213,243).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-695/14-19-СГ від 11.03.2019 ОСОБА_4 надано у власність земельну ділянку площею 2.0000 га, у тому числі рілля площею 2.0000 га (кадастровий номер 7124388000:03:000:2167) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адмінмежах Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області (т. 1 а.с. 199).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-696/14-19-СГ від 11.03.2019 ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку площею 2.0000 га, у тому числі рілля площею 2.0000 га (кадастровий номер 7124388000:03:000:2170) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адмінмежах Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області (т. 1 а.с. 207).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-712/14-19-СГ від 13.03.2019 ОСОБА_3 надано у власність земельну ділянку площею 2.0000 га, у тому числі рілля площею 2.0000 га (кадастровий номер 7124388000:03:000:2168) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адмінмежах Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області (т. 1 а.с. 205).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-713/14-19-СГ від 13.03.2019 ОСОБА_5 надано у власність земельну ділянку площею 2.0000 га, у тому числі рілля площею 2.0000 га (кадастровий номер 7124388000:03:000:2169) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адмінмежах Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області (т. 1 а.с. 217).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 23-713/14-19-СГ від 13.03.2019 ОСОБА_6 надано у власність земельну ділянку площею 2.0000 га, у тому числі рілля площею 2.0000 га (кадастровий номер 7124388000:03:000:2166) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адмінмежах Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області (т. 1 а.с. 245).

На виконання ухвал Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01.04.2022 та від 31.08.2022 про витребування доказів, приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області було надано суду копії договорів купівлі-продажу земельних ділянок, а саме:

- серія та номер: 737 від 10.09.2019 щодо земельної ділянки кадастровий номер 7124388000:03:000:2168, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Марченко Н.М. (т. 1 а.с. 192-193);

- серія та номер: 688 від 28.08.2019 щодо земельної ділянки кадастровий номер 7124388000:03:000:2167, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Марченко Н.М. (т. 1 а.с. 190-191);

- серія та номер: 539 від 26.07.2019 щодо земельної ділянки кадастровий номер 7124388000:03:000:2166, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Марченко Н.М. (т. 1 а.с. 186-187);

- серія та номер: 538 від 26.07.2019 щодо земельної ділянки кадастровий номер 7124388000:03:000:2169, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Марченко Н.М. (т. 1 а.с. 188-189);

- серія та номер: 579 від 06.08.2019 щодо земельної ділянки кадастровий номер 7124388000:03:000:2170, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Марченко Н.М. (т. 1 а.с. 248-249).

Відповідно до інформаційних витягів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованих 25.02.2021 за номерами: 245879049, 245876142, 245874612, 245876919 та 245873820, власником земельних ділянок площею по 2 га, з кадастровими номерами: 7124388000:03:000:2166; 7124388000:03:000:2167; 7124388000:03:000:2168; 7124388000:03:000:2169; 7124388000:03:000:2170 є ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу: № 538 від 26.07.2019, № 579 від 06.08.2019, № 688 від 28.08.2019 та № 737 від 10.09.2019, відповідно (т. 1 а.с. 17-21).

Статтею сьомою Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII, у редакції чинній станом на момент створення Фермерського господарства "Бджілка", було визначено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Відповідно до ст. 23 ЗК України, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ЗК України, громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Згідно з ст. 51 ЗК України, рішення про передачу у власність або надання у користування земель громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства чи про відмову у передачі або наданні землі відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

Відповідно до ст. 52 ЗК України, для ведення селянського (фермерського) господарства можуть передаватися у приватну власність або надаватися у користування земельні ділянки, розмір яких не повинен перевищувати 50 гектарів сільськогосподарських угідь і 100 гектарів усіх земель.

Конкретні розміри земельних ділянок громадян, які ведуть селянське (фермерське) господарство, у межах норм, установлених частиною першою цієї статті, визначають сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів диференційовано, з урахуванням регіональних особливостей, спеціалізації та можливостей обробітку наданих земель переважно членами селянського (фермерського) господарства.

Громадяни, які ведуть селянське (фермерське) господарство, можуть додатково орендувати земельні ділянки для виробничих цілей.

Розмір земельних ділянок, що надаються в оренду, може обмежуватись договором оренди або рішенням Ради народних депутатів.

Колегія суддів зауважує, що у 1992 році в Україні відбулась земельна реформа, у результаті якої законодавство, що регулює земельні відносини, зазнало змін. Земельний кодекс України в редакції від 13.03.1992, тобто станом на момент створення Фермерського господарства "Бджілка", не передбачав такого виду права як довічне успадковуване володіння земельною ділянкою, на відміну від попередньої редакції вказаного Кодексу.

Таким чином, позивачу, на момент його створення, у будь-якому випадку вже не міг бути виданий Державний про довічне успадковуване володіння, натомість був виданий Державний акт на право постійного користування землею.

Відомості про визнання Державного акта на право постійного користування землею серії ЧР № 15-88 від 12.10.1992 недійсним та його скасування в матеріалах даної справі відсутні, та відповідачами зазначені не були.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи скаржника щодо порушення порядку надання позивачу в постійне користування земельних ділянок, та, відповідно, порушення процедури створення Фермерського господарства "Бджілка", як юридичної особи, є необгрунтованими.

У розумінні статті 44 Господарського кодексу України формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19).

Застосовуючи приписи статей 9, 11, 14, 16, 17, 18 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» № 2009-XII, який був чинним до 29 липня 2003 року, та статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господрсто" №937-IV, який набрав чинності 29 липня 2003 року, слід вважаи, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації, набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Таким чином, користувачем земельних ділянок, наданих згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ЧР № 15-88 від 12.10.1992, був не громадянин ОСОБА_7 , а Фермерське господарство "Бджілка".

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц, з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

Відповідно до приписів частини першої статті 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року), яка діяла до 01 січня 2002 року, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Згідно з статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року), підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Таким чином, підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення ФГ «Бджілка», так і з 01 січня 2002 року й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою як смерть громадянина - засновника ФГ відсутня.

Апеляційний суд звертає увагу, що у разі смерті громадянина - засновника ФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18

зазначила, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

Пунктом 3.4. Статуту ФГ «Бджілка» визначено, що у разі смерті громадянина, який вів селянське (фермерське) господарство, право на володіння земельною ділянкою передається одному із спадкоємців, дієздатному громадянину України, який досяг 18-ти річного віку і виявив бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукції тощо.

Таким чином, після смерті засновника та голови ФГ "Бджілка" - ОСОБА_7 , вказане ФГ не втратило права постійного користування земельними ділянками, зазначеними в Державному акті від серії ЧР № 15-88 від 12.10.1992.

Відповідно до положень статті 35 Закону України «Про фермерське господарство» діяльність фермерського господарства припиняється: у разі реорганізації фермерського господарства; ліквідації фермерського господарства; визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом); якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Відповідно до положень Розділу У1. Статуту ФГ "Бджілка" випадками припинення діяльності селянського (фермерського) господарства є: а) добровільна відмова голови селянського (фермерського) господарства від земельної ділянки, наданої у довічне успадковувань володіння або закінчення строку оренди землі; б) рішення членів селянського (фермерського) господарства про припинення своєї діяльності; в) ведення господарства переважно працею найманих працівників; г) використання землі не за цільовим призначенням; д) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; е) невнесення земельного податку, а також орендної плати в строки, встановлені законодавством; ж) невикористання земельної ділянки для сільськогосподарського виробництва протягом року з часу її надання; з) вилучення земельної ділянки в установленому законом порядку для державних і громадських потреб; и) визнання селянського (фермерського) господарства неспроможним (банкрутом); і) якщо не залишається жодного члена селянського (фермерського) господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

05.03.2012 назву Фермерського господарства було змінено з "Бджілка" на "Бджілка 2012".

При цьому, колегія суддів зазначає, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно правова форма даної особи. Зміна назви юридичної особи тягне лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, пов`язаних зі зміною назви.

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 549082, дата та номер запису в реєстрі щодо створення юридичної особи ФГ "Бджілка 2012" є ідентичним даті та номеру створення ФГ "Бджілка", зазначених на статуті ФГ "Бджілка".

Відтак, факт припинення діяльності ФГ "Бджілка" відповідачами доведено не було та відповідних доказів матеріали справи не містять.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року, на момент прийняття оспорюваних наказів), перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади, спрямовані на припинення права користування земельною ділянкою поза межами підстав, закріплених у земельному законодавстві, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки до клопотань громадян про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, були долучені довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями про статус бажаних до відведення земельних ділянок, підготовлені спеціалістом міськрайонного управління Держгеокадастру в Уманському районі та м. Умані, підписані начальником управління, в яких не було зазначено інформацію, що земельна ділянка перебуває в постійному користуванні позивача Фермерського господарства «Бджілка 2012», яке на час звернення відповідачів до органу Держгеокадастру було належним землекористувачем, відтак накази про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою та накази про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення, видані Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області, підлягають скасуванню оскільки були видані з порушенням вимог ст. 118 та ст. 141 ЗК України, що призвело до порушення права позивача на постійне користування земельною ділянкою.

Оскільки вимога про скасування договорів купівлі-продажу земельних ділянок та вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження є похідними від вимог про скасування наказів, відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку, задовольниши позов в цих частинах.

Доводи скаржника щодо відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження того, що саме земельна ділянка площею 10,7 га, яка у 1997 році була надана ОСОБА_7 в постійне користування, в подальшому була роздрібнена на 5 земельних ділянок, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, й листом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 27.11.2019 № 10-23.06-8422/2-19, направленого на адресу прокуратури Черкаської області (т. 2 а.с. 179).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не надано оцінку добросовісності набуття ОСОБА_1 спірних земельних ділянок, які вона придбала за відплатними договорами купівлі-продажу, що порушило право ОСОБА_1 на мирне володіння вказаними земельними ділянками, колегія суддів вважає безпідставними та зазначає, що виданням оспорюваних наказів, всупереч вимогам земельного законодавства, відповідач втрутився, у першу чергу, у право позивача на мирне володіння своїм майном в порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що є підставою для визнання їх недійсними.

Так, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Поняття «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією, інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном».

Звідси право користування земельною ділянкою, отриманою громадянином - засновником для ведення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, право на яке підпадає під її захист.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Таким чином, оспорювані накази не можуть вважатися таким, що видані на підставі закону, оскільки діяльність ФГ «Бджілка 2012» на момент видачі спірного наказу не припинилася. Інші законодавчо встановлені підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою також були відсутні.

Отже, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, видаючи спірні накази, діяло всупереч вимогам закону, так як були відсутні законодавчо визначені підстави для позбавлення ФГ «Бджілка 2012» права користування земельною ділянкою.

Таким чином, беручи до уваги викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування скаржником не доведено та колегія суддів не вбачає.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення(справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року).

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Передерія Вадима Григоровича залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 лютого 2024 року у справі за позовом Фермерського господарства «Бджілка 2012» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Марченко Наталія Миколаївна, про визнання наказів та договорів купівлі-продажу недійсними, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає касаційному оскарженню в порядку і строках, визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 06 червня 2024 року.

Судді Ю.В. Сіренко

О.М. Новіков

Т.Л. Фетісова