Рішення

від 22.03.2024 по справі 227/3478/23

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

22.03.2024 227/3478/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Здоровиці О.В.

за участю

секретаря с/з Кругової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Добропілля, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія» «СПІЧ»,-

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

Позивачка звернулась до суду з позовом до Добропільського ВДВС і просить:

скасувати постанову ВДВС Добропільського міськрайонного управління юстиції від 10.11.2011 року, якою було накладено арешт на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .

Позовна заява мотивована тим, що вказаний будинок на праві власності належить ОСОБА_2 , який є батьком позивачки та який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті батька відкрилась спадщина, в тому числі і у вигляді житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 . Спадщину позивачка прийняла, але отримати свідоцтво про право на спадщину не має можливості, оскільки на вказаний будинок накладено арешт і тому нотаріус не має можливості видати вказане свідоцтво позивачу. Арешт на будинок був накладений на підставі постанови державного виконавця від 10.11.2011 року, яка була прийнята в рамках виконавчого провадження № 20693906 про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості на користь ТОВ СК «Спіч». Тобто її батько не має жодного відношення до вказаного виконавчого провадження. Вказаний будинок був придбаний батьком на підставі договору купівлі-продажу від 06.10.2011 року, який посвідчений нотаріально. У зв`язку із викладеними обставинами позивачка змушена звернутися до суду із позовом про зняття арешту із відповідного житлового будинку, який належить її померлому батькові ОСОБА_2 спадщину після якого вона своєчасно прийняла, але отримати спадкові документи через вказану обставину не має можливості, що перешкоджає їй розпоряджатися та користуватися вказаним будинком.

Аргументи інших учасників справи.

Відповідач Добропільський міськрайонний ВДВС у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління МЮ заперечував проти позову зазначаючи, що на примусовому виконанні ВДВС перебувало виконавче провадження № 20693906 з приводу виконання виконавчого листа, виданого Добропільським міськрайонним судом 23.04.2010 року про стягнення з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ СК «Спіч» заборгованості у розмірі 15104,18 грн. Відповідно до довідки БТІ державним виконавцем було встановлено, що за боржником зареєстроване нерухоме майно, а саме будинок за адресою АДРЕСА_1 . 10 листопада 2011 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та заборону на його відчуження та направлено на виконання в органи, які посвідчують договори відчуження майна чи проводять його перереєстрацію на іншого власника. 16.09.2015 року винесена постанова про повернення вищевказаного виконавчого документу стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження. Відповідач зазначає, що ОСОБА_2 придбав вказаний будинок у ОСОБА_3 відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 06.10.2011 року, а зареєстрував своє право власності на нього в БТІ лише 08.08.2012 року. Враховуючи наведене, а також п.6 ч.1 ст.24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор повинен був відмовити в державній реєстрації права власності ОСОБА_2 на зазначений будинок, оскільки реєстрація права власності нерухомого майна не могла бути здійснена при наявності зареєстрованих обтяжень речових прав на майно. Відповідач зазначає, що в даному випадку державним реєстратором було порушено реєстрацію права власності на майно. За вказаних обставин відповідач не вважає, що ним чиняться перешкоди у користуванні та розпорядженні майном позивачу і тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того відповідач в запереченнях на відзив зазначає, що на теперішній час виконавче провадження № 20693906 на примусовому виконанні відділу не перебуває, оскільки воно було завершено на підставі п.2 ч.1 ст.47 «Про виконавче провадження» і враховуючи вимоги ч.4 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець не має можливості зняти арешт з вказаного будинку, оскільки це може зробити лише суд.

Рух справи у суді.

Ухвалою суду від 12.12.2023 року у даній справі було відкрито за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 08.01.2024 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ТОВ СК «СПІЧ» та підготовче судове засідання відкладено.

Ухвалою суду від 30.01.2024 року підготовче засідання закрито та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені своєчасно, належним чином. В матеріалах справи міститься заява позивача про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача та третя особа до суду не з`явились, були повідомлені про дату судового засідання. Причин неявки до суду не повідомили.

За вказаних обставин суд вважав можливим розглядати справу без не з`явившихся учасників.

Встановлені судом обставини та факти.

Позивачка ОСОБА_1 стверджує, що є донькою ОСОБА_2 .

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 06.10.2011 року, який посвідчений приватним нотаріусом Добропільського міського нотаріального округу Донецької області, ОСОБА_2 за цим договором придбав у ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.16).

Витягом Добропільського БТІ про державну реєстрацію прав № 35101015 від 08.08.2012 року підтверджується, що державна реєстрація права власності на житловий будинок з надвірними побудовами і спорудами за адресою АДРЕСА_1 відбулася 08.08.2012 року на підставі договору купівлі-продажу від 06.10.2011 року (а.с.20).

Згідно свідоцтва про смерть (а.с.15) ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До складу спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_2 , входить нерухоме майно, а саме житловий будинок з надвірними побудовами і спорудами за адресою АДРЕСА_1 .

10 вересня 2021 року за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини заведено спадкову справу № 201/2021 (спадкодавець ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі 3 663653334 від 10.09.2021 року (а.с.21).

Постановою державного виконавця ДВС Добропільського міськрайонного управління юстиції від 05.08.2010 року було відкрито виконавче провадження № 20693906 з приводу виконання виконавчого листа, виданого Добропільським міськрайонним судом 23.04.2010 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ СК «Спіч» боргу у розмірі 15104.18 грн(а.с.59).

Постановою державного виконавця ДВС Добропільського міськрайонного управління юстиції від 10.11.2011 року в рамка ВП № 20693906 на будинок, що належить боржнику ОСОБА_3 у межах суми звернення стягнення 15104,18 був накладений арешт та заборона здійснювати відчуження будь-якого майна, яке йому належить(а.с.58).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 3 352211608 від 28.10.2023 року (а.с.22-23) вбачається, що право власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 06.10.2011 року. Державна реєстрація права власності відбулась 08.08.2012 року. Також з даної довідки вбачається, що 15.11.2022 року, на підставі постанови відділу державної виконавчої служби про арешт майна та заборони на його відчуження від 10.11.2011 року було зареєстровано обтяження нерухомого майна № 11843500, а саме вищевказаного будинку.

Постановою державного виконавця ДВС Добропільського міськрайонного управління юстиції від 18.01.2016 року в рамка ВП № 20693906 був повернутий виконавчий лист стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47,ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження»(відсутність боржника за місцем проживання, відсутність майна, що належить боржнику на праві приватної власності, що підлягає опису та реалізації, відсутність джерел доходів та розрахункових рахунків у боржника). Згідно змісту зазначеної постанови, арешт, накладений на нерухоме майно боржника ОСОБА_3 в рамках виконавчого провадження ВП № 20693906 державним виконавцем, не скасовано.

Застосовані норми права та висновки суду.

Згідно дост. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно до ч. 1ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до вимог ч. 1ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідност. 317 ЦК, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного «панування» власника над майном, не пов`язана з використанням його властивостей. Право користування власністю - це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості. Під правом розпорядження розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна.

Відповідност. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 ЦК України).

Спадкування здійснюється яза заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ст.1296 ЦК України).

Обов`язковою умовою для набуття будь-якою особою права та підстав на звернення до суду із позовом, є наявність у зазначеної сторони прав, інтересів та свобод, які існують та які порушені, невизнані або оспорювані, що узгоджується з приписами ч. 1ст. 4 ЦПК України.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно дост. 124 Конституції Україниюрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 11 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (в редакції, що діяла станом на день винесення державним виконавцем постанови про арешт майна від 10.11.2011 року), державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частин першої, другої, третьої та четвертоїст.57 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника міг накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, міг бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець повинен був надсилати органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника повинні були надсилатися не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт майна боржника могла бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ізст.59 ЗУ «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставізаконучи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно дост.12ЦПК України, цивільнесудочинство здійснюєтьсяна засадахзмагальності сторін.Учасники справимають рівніправа щодоздійснення всіхпроцесуальних правта обов`язків,передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона, відповідно до ст.81 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись із вказаним позовом про скасування арешту позивачка стверджує, що будинок за адресою АДРЕСА_1 з 06.10.2011 року належить ОСОБА_2 , який є її батьком, у зв`язку з чим вона є спадкоємицею першої черги як донька останнього, але через накладений арешт на вказаний будинок обмежена у праві реалізації своїх спадкових прав.

Таким чином позивачкою фактично стверджується про набуття нею прав на спадкування на спадщину відкриту на час смерті ОСОБА_2 .

Але посилаючись на вказані обставини позивачкою на їх підтвердження наданий лише витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 10.09.2021 року (а.с.21) з якого вбачається, що спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 була відкрита за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини.

В той же час, належних та допустимих доказів того, що позивачка є донькою померлого ОСОБА_2 суду надано не було.

Таким чином вбачається, що в судовому засіданні не доведено позивачем факту набуття ним права на спадщину до майна ОСОБА_2 (суду не надано документів, які б підтверджували факт родинних відносин між позивачкою та померлим; не надано достатніх та допустимих доказів, які б свідчили про те, що позивачка не була позбавлена права на спадщину,як вона стверджує, після свого батька; не надано доказів про те, що позивачка є єдиним спадкоємцем, якими б могли бути матеріали спадкової справи № 201/2021).

Крім того, позивачка будучи представлена адвокатом, тобто професійною особою яка має професійні знання і обізнаність про природу і суть спору, ні при зверненні із позовом ні під час підготовчого провадження, не заявляли клопотань про долучення до справи додаткових доказів або клопотань про витребування доказів.

Також суд зазначає, що посилаючись на те, що у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом їй було відмовлено з підстав накладення арешту/та або обтяження, вказані обставини позивачкою належним чином підтверджені не були. Один єдиний витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі, який датований 10.09.2021 року не дає можливості суду встановити інформацію, яка має значення для розгляду даної справи, а саме чи дійсно нотаріусом було відмовлено у видачі позивачці свідоцтва, чи не зупиняв нотаріус видачу свідоцтва, чи видавав позивачу або іншим особам свідоцтво про право на спадщину.

Враховуючи наведене, те що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно), суд вважає, що позивачем в судовому засіданні не доведено, що вона є власником арештованого майна.

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.

Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто постановити рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб (такі висновки містяться у постанові ВП ВС від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17).

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи: суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16 (провадження 14-431цс19) зробила висновок «що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України у редакції, що була чинною 15 грудня 2017 року, суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна».

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Предметом спору в цій справі є звільнення з-під арешту житлового будину за адресою АДРЕСА_1 , який є спадковим майном, право на яке доводить позивачка.

Позивачка ОСОБА_1 пред`явила позовні вимоги до Добропільського відділу ДВС служби уПокровському районіДонецької областіСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції, який не є ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне нерухоме майно.

При цьому стягувач ТОВ СК «Спіч», в інтересах якого був накладений арешт на будинок, як відповідач залучений не був, не зважаючи на те, що суд роз`яснював таке право стороні позивача.

Клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача позивач не заявляв.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги пред`явлені до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у позові.

За вказаних обставин в задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити.

Керуючись ст.ст 12, 76, 81, 258, 264-265, 273, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія» «СПІЧ» - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач Добропільський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ 34550933, місцезнаходження за адресою: 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Першотравнева, буд. 83, адреса для листування 88019, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Соборна, буд. 120.

Третя особа - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія» «СПІЧ», ЄДРПОУ 32123558, місцезнаходження за адресою 83004, м. Донецьк, вул. Артема, буд.154В.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 13 березня 2024 року. Повний текст рішення буде складено 22 березня 2024 року.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя О.В. Здоровиця

13.03.24