Рішення

від 22.03.2024 по справі 140/6542/20

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2024 року ЛуцькСправа № 140/6542/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької районної державної адміністрації Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Відділ інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської районної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпорядження та наказу, поновлення на попередній посаді, нарахування та виплату належних сум, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

30.04.2021 ОСОБА_1 звернулася з позовом до Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області (далі Ківерцівська РДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Відділ інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської районної державної адміністрації (далі Відділ інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської РДА), у якому, із урахуванням поданої під час розгляду справи заяви про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, просила:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Ківерцівської РДА № 6-ос від 29.01.2020 «Про звільнення з посади начальника відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку районної державної адміністрації ОСОБА_1 »;

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Ківерцівської РДА №24-ос від 29.01.2020 «Про призначення в порядку переведення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління (відділу) управління інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської РДА;

- зобов`язати Ківерцівську РДА нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю сум, які підлягали до виплати і які були виплачені за весь час перебування на строковій військовій службі, з урахуванням розміру середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 (станом на день призову на службу) 521,91грн;

- стягнути з Ківерцівської РДА на користь ОСОБА_1 грошові кошти у якості відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн;

- вирішити питання про стягнення витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 у 2019 році займала посаду начальника управління інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської РДА. В подальшому, у зв`язку зі зміною назви юридичної особи публічного права, стала начальником відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської РДА.

28.02.2019 між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та рядового складу строком на 3 роки в особливий період. В подальшому, позивач брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях та забезпечувала їх здійснення у м. Бахмут.

30.10.2019 позивачу було надіслано попередження про скорочення чисельності та штату та запропоновано посаду головного спеціаліста житлово-комунального господарства, інфраструктури, містобудування та архітектури райдержадміністрації. 31.10.2019 та 29.11.2019 її було проінформовано про скорочення посади, яку вона обіймала.

У відповідь на листи позивач повідомила про незгоду зі скороченням, акцентувала увагу на гарантіях, встановлених законодавством України. При цьому звернувшись за роз`ясненням до Національного агентства України з питань державної служби, останнє повідомило її про наявність гарантій - збереження робочого місця, посади, заробітної плати на час військової служби в особливий період.

19.02.2020 адвокат позивача ОСОБА_3 звернувся до Ківерцівської РДА з адвокатським запитом, у якому просив повідомити, у чому полягають зміни організації виробництва і праці, у зв`язку з чим повідомлялась ОСОБА_1 , чи дотримуються гарантії для державних службовців, які проходять військову службу, чи надавала ОСОБА_1 згоду на переведення та просив надати копії усіх наказів, які стосуються прав ОСОБА_1 за період з моменту вступу на військову службу.

У відповідь на адвокатський запит від 02.03.2020 №372/34/2-20 повідомлено про ліквідацію юридичної особи публічного права, де працювала позивач і скорочення її посади. Проінформовано про надання згоди на переведення на іншу роботу. Акцентовано увагу на вжитті заходів головою РДА для подальшого працевлаштування. Жодних наказів для ознайомлення або конкретної запитуваної інформації надано не було.

Позивач вважає дії відповідача, які полягають у переведенні на іншу роботу без згоди, недотримання гарантії державним службовцям, які проходять службу в особливий період, протиправними, оскільки її було призвано на військову службу, тому відповідно до частини другої статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ) на неї поширюються гарантії та пільги, у тому числі щодо збереження місця роботи (посади), середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності. Однак відповідачем залишено поза увагою наведені гарантії, як наслідок без її згоди переведено на іншу посаду, що розцінюється нею як примус до праці.

Разом з тим вказує, що підстав для переведення позивача не було, згоди вона не надавала, роботодавець допустив односторонню зміну умов трудового договору, незаконне переведення вона сприймає як вчинення дій, які, в певній мірі, порушують принцип, згідно з яким «використання примусової праці забороняється». Звертає увагу на те, що вона призначалась на посаду начальника, пройшовши конкурс. Одночасно, їй не була запропонована інша робота, яка б відповідала її кваліфікації та категорії посади державної служби, яку вона обіймала. Вказує, що під час порушення її права на працю, було залишено поза увагою і її сімейний стан - вона вдова, виховує двох доньок - Юлію та Діану. Юлія є інвалідом дитинства. Також позивач зазначає про порушення процедури скорочення.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами (т.1, а. с. 104).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 28.07.2020 № 1093/34/2-20 (т. 1, а.с.114-121) відповідач Ківерцівська РДА позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2019 №923 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 р. № 606» (далі Постанова № 923) затверджено рекомендаційний перелік структурних підрозділів районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації. Розпорядженням голови Волинської ОДА від 21.11.2019 № 700 «Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 04 січня 2019 року № 1 та визнання таким, що втратило чинність, розпорядження голови облдержадміністрації від 10 жовтня 2019 року № 609» (далі Розпорядження № 700) зобов`язано голів РДА (в тому числі Ківерцівську РДА) до 27.11.2019 затвердити граничну чисельність працівників апарату та структурних підрозділів райдержадміністрацій у межах показників, установлених цим розпорядженням, та забезпечити проведення згідно з вимогами чинного законодавства заходів, пов`язаних із зменшенням граничної чисельності працівників підпорядкованих райдержадміністрацій. Відповідно на виконання вищевказаного розпорядження голови Волинської ОДА видано розпорядження в.о. голови Ківерцівської РДА від 27.11.2019 № 227 «Про структуру та граничну чисельність Ківерцівської районної державної адміністрації» (далі Розпорядження № 227), яким визначено нову структуру та граничну чисельність та ліквідовано відділ інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської РДА.

Також, Розпорядженням №227 скорочено посаду начальника відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської РДА та введено посаду начальника відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля районної державної адміністрації - головний архітектор району. Вимоги до посади головного архітектора району визначено статтею 14 Закону України «Про архітектурну діяльність», а саме вища архітектурна освіта та стаж організаційної і професійної роботи за фахом у сфері містобудування та архітектури не менше 5 років.

Оскільки ОСОБА_1 не відповідала вимогам вищезазначеної посади, їй було запропоновано посаду головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля райдержадміністрації, переведення на яку вона дала згоду шляхом надсилання відповідної заяви від 27.01.2020. Тобто, враховуючи вищевикладене, при переведенні працівника ОСОБА_1 враховані всі законодавчі процедури та збережені гарантії, визначені статтею 119 КЗпП України, а саме, збережено місце роботи та середньомісячний заробіток та надано переважне право при переведені на іншу посаду.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю (т. 1, а. с. 192-194).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021 замінено відповідача Ківерцівську РДА його правонаступником - Луцькою районною державною адміністрацією Волинської області (далі Луцька РДА), апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 в адміністративній справі №140/6542/20 залишено без задоволення, а вказане рішення суду без змін (т.1, а.с.236-243).

Постановою Верховного Суду від 18.05.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021 у справі №140/6542/20 скасовано і ухвалено в частині позовних вимог ОСОБА_1 нове рішення, яким:

- визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Ківерцівської РДА № 6-ос від 29.01.2020 «Про звільнення з посади начальника відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку районної державної адміністрації ОСОБА_1 »;

- визнано протиправним та скасовано наказ керівника апарату Ківерцівської РДА №24-ос від 29.01.2020 «Про призначення в порядку переведення ОСОБА_1 »;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської РДА з 30.01.2020;

- в частині позовних вимог ОСОБА_1 про виплату позивачці різниці в заробітку за час перебування на строковій військовій службі у зв`язку з переведенням на нижчеоплачувану посаду та стягнення моральної шкоди направлено адміністративну справу №140/6542/20 на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду (т. 2, а. с. 167-179).

01.06.2023 справа надійшла на адресу Волинського окружного адміністративного суду та за результатами повторного автоматизованого розподілу справи визначено склад суду для розгляду справи.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.06.2023 прийнято до провадження зазначену адміністративну справу, справу (в частині позовних вимог ОСОБА_1 про виплату позивачці різниці в заробітку за час перебування на строковій військовій службі у зв`язку з переведенням на нижчеоплачувану посаду та стягнення моральної шкоди) постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово (т.2, а. с. 188-189).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (т.2, а.с.194-198) відповідач Луцька РДА позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що ОСОБА_1 виплачено всі належні суми середньої заробітної плати як мобілізованому працівнику з 30.01.2020 по 19.07.2022. Крім того, позивачем не доведено факту заподіяння моральної шкоди.

27.06.2023 до суду надійшов лист-вимога Верховного Суду від 20.06.2023 №140/6542/20/31607/23 про направлення на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду адміністративної справи №140/6542/20 для вирішення заяви про роз`яснення судового рішення (т.2, а.с. 235).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 провадження у цій справі зупинене до розгляду Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду заяви про роз`яснення судового рішення (т.2, а. с. 237-238).

24.07.2023 Верховний Суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні заяви Луцької РДА про роз`яснення постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №140/6542/20 (т.3, а.с.41), та повернув справу до Волинського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.09.2023 провадження у цій справі поновлено (т.3, а. с. 41-42).

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи за правилами загального позовного провадження або в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 28.02.2019 ОСОБА_1 укладено контракт з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та рядового складу строком на 3 роки (т.1, а. с. 78-80), на момент укладення якого позивач обіймала посаду начальника управління, в подальшому відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської РДА.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.02.2019 № 47 солдата ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу частини та всі види забезпечення на підставі наказу командира 354 НМП по особовому складу від 28.02.2019 № 21-рс, контракт від 28.02.2019 (т.1, а. с. 82).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03.06.2019 №160 позивач приступила до виконання обов`язків у військову частину НОМЕР_2 з 03.06.2019 (т.1, а.с.83).

Розпорядженням голови Ківерцівської РДА від 30.10.2019 № 206 «Про структуру та граничну чисельність Ківерцівської районної державної адміністрації» припинено шляхом ліквідації юридичні особи публічного права, зокрема, відділ інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00730253), скорочено посаду начальника цього відділу та утворено відділ житлово-комунального господарства, інфраструктури, містобудування та архітектури райдержадміністрації (т.1, а. с. 149-163).

30.10.2019 ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням чисельності працівників райдержадміністрації та запропоновано для переведення посаду головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства, інфраструктури, містобудування та архітектури райдержадміністрації (т.1, а. с. 88).

Листом від 31.10.2019 №2304/38/2-19 Ківерцівська РДА проінформувала ОСОБА_1 про ліквідацію відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку та скорочення посади начальника цього відділу, у зв`язку з чим запропоновано позивачу для переведення наявну вакантну посаду головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства, інфраструктури, містобудування та архітектури райдержадміністрації (т.1, а.с.122).

Розпорядженням голови Ківерцівської РДА від 27.11.2019 № 227 «Про структуру та граничну чисельність Ківерцівської районної державної адміністрації» визнано таким, що втратило чинність розпорядження голови Ківерцівської РДА від 30.10.2019 № 206, припинено юридичні особи публічного права шляхом ліквідації, зокрема, відділ інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00730253), скорочено посаду начальника цього відділу та утворено відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля райдержадміністрації (т.1, а.с.164-178).

Листом від 29.11.2019 №2474/38/2-19 Ківерцівська РДА проінформувала ОСОБА_1 про ліквідацію відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку райдержадміністрації, скорочення посади начальника цього відділу та запропонував позивачу для переведення вакантну посаду головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля райдержадміністрації (т.1, а. с. 123-125). У попередженні про наступне вивільнення ОСОБА_1 було запропоновано у разі згоди на переведення на запропоновану посаду подати відповідну заяву протягом двох місяців з дати отримання цього повідомлення (т.1, а. с. 126).

27.01.2020 ОСОБА_1 подала на ім`я керівника апарату Ківерцівської РДА заяву, у якій просила перевести її на вакантну посаду головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля райдержадміністрації з 30.01.2020 (т.1, а. с. 127).

Розпорядженням голови Ківерцівської РДА від 29.01.2020 № 6-ОС «Про звільнення з посади начальника відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку районної державної адміністрації І.В.Куцик» звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської РДА 29.01.2020 в порядку переведення на посаду головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Ківерцівської РДА (т.1, а. с. 128).

Наказом керівника апарату райдержадміністрації від 29.01.2020 №24-ос «Про призначення в порядку переведення ОСОБА_1 » призначено з 30.01.2020 ОСОБА_1 на посаду головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля в порядку переведення з посади начальника відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської РДА; увільнено ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля райдержадміністрації від роботи із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку з 30.01.2020 на час проходження військової служби за контрактом в особливий період на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення з військової служби (т.1, а. с. 129).

Суд звертає увагу, що у цій справі проведено новий судовий розгляд в частині позовних вимог після скасування у касаційному порядку попередньо ухвалених у цій справі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021.

Верховний Суд у постанові від 18.05.2023 у цій справі зазначив, що позивачка уклала контракт в особливий період, під час ситуації, що загрожувала національній безпеці України, тому має право на застосування гарантій, передбачених статтею 39 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та частиною третьою статті 119 КЗпП України, тому за нею на строк закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію зберігаються місце роботи, посада та середній заробіток на підприємстві. Гарантії щодо збереження за працівником місця роботи, посади та середнього заробітку за час затримки на підприємстві, в установі, організації, установлені згідно з указаними нормами, є безумовними.

Відтак, відповідач був позбавлений можливості звільняти військовослужбовицю з посади начальника відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської РДА з будь-яких підстав, у тому числі шляхом переведення на іншу посаду, до моменту закінчення контракту та повернення працівниці до виконання своїх функціональний обов`язків до Ківерцівській РДА.

Водночас, як свідчать обставини справи, розпорядженням голови Ківерцівської РДА №6-ос від 29.01.2020 позивачку звільнено з посади начальника відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку районної державної адміністрації, а наказом керівника апарату Ківерцівської РДА від 29.01.2020 № 24-ос позивачку призначено у порядку переведення на посаду головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля.

За наведеного правового регулювання, ураховуючи проходження ОСОБА_1 військової служби в особливий період, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані розпорядження та наказ, діяв без дотримання гарантій, регламентованих наведеними вище нормами статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та статті 119 КЗпП України.

Разом з тим, зробивши помилковий висновок про правомірність звільнення та переведення позивачки на нижчу посаду, суди попередніх інстанцій не з`ясовували обставин справи щодо виплати на її користь різниці в заробітку за час перебування на строковій військовій службі у зв`язку з переведенням на нижчеоплачувану посаду та відповідно не наводили у своїх рішеннях розрахунки належних до виплати сум. Так само залишилася поза увагою судів попередніх інстанцій позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

При вирішенні спору (в частині позовних вимог про виплату позивачці різниці в заробітку за час перебування на строковій військовій службі у зв`язку з переведенням на нижчеоплачувану посаду та стягнення моральної шкоди) суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає, зокрема, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу.

За визначенням статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-ХІІ особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Рішенням Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01.03.2014, яке введене в дію Указом Президента України від 02.03.2014 №189/2014, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, особливий період діє в Україні від 17.03.2014 після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Згідно з частиною другою статті 39 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка перебувала у трудових відносинах з Ківерцівською РДА та 28.02.2019 уклала контракт з Міністерством оборони України в особі командира Військової частини НОМЕР_1 про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та рядового складу строком на три роки.

Відповідного рішення щодо закінчення особливого періоду та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав.

Відтак, ОСОБА_1 уклала контракт в особливий період, під час ситуації, що загрожувала національній безпеці України, тому має право на застосування гарантій, передбачених статтею 39 Закону № 2232-ХІІ тачастиною третьою статті 119 КЗпП України.

З постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у цій справі вбачається, що ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської РДА з 30.01.2020.

Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, щопри винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

В матеріалах справи наявний розрахунок середньої заробітної плати ОСОБА_1 відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації від 25.02.2019 № 3-ос, з якого вбачається, що позивачу нараховано та виплачено грошове забезпечення в грудні 2018 року в розмірі 0,00 грн, в січні 2019 року 3131,43 грн, середньоденний заробіток становить 521,91грн (т. 2, а. с. 228). З листа відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської РДА від 03.02.2020 №1 вбачається, що ОСОБА_1 , начальнику відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку райдержадміністрації середня заробітна плата як мобілізованому працівнику за січень 2020 року виплачена по 29.01.2020 року включно за 19 робочих днів, при цьому середньоденна заробітна плата становить 521,91грн (т. 2, а. с. 224).

Крім того, з інформації про нараховану та виплачену середньомісячну заробітну плату мобілізованому працівнику ОСОБА_1 за період з лютого 2019 року по 19.07.2022 вбачається, що середньоденний заробіток для нарахування та виплати мобілізованій ОСОБА_1 визначений згідно з довідкою управління інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської райдержадміністрації та становить 521,91 грн (т. 2, а. с. 225-226).

Водночас, при вирішенні справи суд враховує, що 19.07.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ (далі Закон №2352-ІХ), яким внесені зміни у КЗпП України, зокрема, у частині третій статті 119 слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінити словами «зберігаються місце роботи і посада».

Отже, з 19.07.2022 (дата набрання чинності Законом № 2352-ІХ) за працівниками, прийнятими на військову службу за контрактом, зберігається лише місце роботи і посада (без збереження середнього заробітку), та правові підстави для виплати вказаним працівникам з 19.07.2022 середнього заробітку відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України (в редакції, чинній до внесення змін Законом № 2352-ІХ) відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 виплачено всі належні суми середньої заробітної плати як мобілізованому працівнику з 30.01.2020 (з моменту поновлення ОСОБА_1 постановою Верховного Суду від 18.05.2023 у цій справі на посаді начальника відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської РДА) по 19.07.2022 (тобто, з моменту набрання чинності Законом № 2352-ІХ, яким внесені зміни до частини третьої статті 119 КЗпП України в частині збереження за працівниками, прийнятими на військову службу за призовом під час мобілізації, лише місця роботи і посади, але без збереження середнього заробітку), виходячи з розміру середнього заробітку 521,91грн, розрахованого із заробітної плати начальника управління інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської РДА, що підтверджується інформацією (т.2, а.с.235-236), картками особового рахунку за 2020-2022 рр. (т.2, а. с. 229-232).

Крім того, з Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.02.2023, яке набрало законної сили, у справі №140/6892/22 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Луцької РДА про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії. В тексті цього судового рішення зазначено, що позивач оскаржувала наказ № 55-ос від 19.07.2022 керівника апарату Луцької РДА ОСОБА_4 про зупинення нарахування середнього заробітку ОСОБА_1 - головному спеціалісту відділу містобудування та архітектури, інфраструктури, екології, організації діяльності надання адміністративних послуг районної державної адміністрації з 19.07.2022 на період проходження військової служби, та просила зобов`язати Луцьку районну (військову) адміністрацію здійснити з 19.07.2022 нарахування та виплату середнього заробітку ОСОБА_1 , головному спеціалісту відділу містобудування та архітектури, інфраструктури, екології, організації діяльності надання адміністративних послуг районної державної адміністрації. Рішення суду про відмову у задоволенні позову мотивоване тим, що з 19.07.2022 частина третя статті 119 КЗпП України діє в новій редакції, компенсація з бюджету середнього заробітку на підприємстві (в установі/організації), де особи працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності здійснюється по 18.07.2022 включно, тобто до набрання чинності Закону № 2352-ІХ.

Відтак, оскільки позивачу виплачено всі належні суми середньої заробітної плати як мобілізованому працівнику з 30.01.2020 (з моменту поновлення ОСОБА_1 постановою Верховного Суду від 18.05.2023 у цій справі на посаді начальника відділу інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської РДА) по 19.07.2022, виходячи з розміру середнього заробітку 521,91грн, розрахованого із заробітної плати начальника управління інвестицій, інфраструктури та агропромислового розвитку Ківерцівської РДА, а правові підстави для виплати після 19.07.2022 середнього заробітку працівникам, прийнятим на військову службу за контрактом відсутні, тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про виплату різниці в заробітку за час перебування на військовій службі у зв`язку із переведенням на нижчеоплачувану посаду необхідно відмовити.

Згідно із частинами першою, другою статті 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин. При цьому, КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Відповідно до частин першої - третьої статті 23 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За приписами частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із частиною першою статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Суд бере до уваги доводи позивача про те, що у результаті незаконного переведення була спричинена моральна шкода, яка полягає у тому, що відповідач позбавив права на працю та на отримання заробітку, внаслідок чого втратила нормальні життєві зв`язки, перебувала у нервовій та психологічні напрузі. Крім того, позивач просить врахувати її статус військовослужбовця, матері двох дітей та вдови, триваючий характер порушення (т.1, а.с.67).

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує не лише ступінь моральних страждань та переживань, а й обставини незаконного переведення.

На думку суду, оскільки факт незаконного переведення встановлено постановою Верховного Суду від 18.05.2023 у цій справі, враховуючи обставини справи, надані докази, ступінь моральних страждань та переживань, виходячи з принципів розумності та справедливості, необхідно частково погодитися із визначеним позивачем розміром відшкодування моральної шкоди та задовольнити позовні вимоги про стягнення з Луцької РДА (правонаступника Ківерцівської РДА) моральної шкоди в сумі 5000,00грн.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Луцької районної державної адміністрації Волинської області (43016, Волинська область, м.Луцьк, вул.Ковельська, 53, ідентифікаційний код 04051425) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) моральну шкоду в розмірі 5000 гривень 00 копійок (п`ять тисяч гривень нуль копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх