Рішення

від 21.03.2024 по справі 320/833/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2024 року № 320/833/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерформ» до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерформ» (далі по тексту також позивач, ТОВ «Інтерформ») з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області (далі по тексту також відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС у Київській області від 30.07.2019 №1576 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Інтерфом», код за ЄДРПОУ 24593200»;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 13.1 1.2019 № 0006101403.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що спірний наказ є протиправним, оскільки, згідно приписів чинного податкового законодавства України, контролюючий орган має право призначити проведення документальної перевірки за 1095 днів, що передують призначенню перевірки.

Оскаржуваний наказ про призначення перевірки прийнято 30.07.2019, відтак, відповідач мав право призначити проведення документальної планової виїзної перевірки позивача за період з 30.07.2016 по 30.06.2019, тобто за 1095 днів, що передують призначенню перевірки, однак у спірному наказі відповідач призначив перевірку з 01.07.2016, тобто поза межами граничного строку, за який може бути проведена перевірка.

Позивач вважає, що нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів встановлені умови та порядок проведення перевірок, а тому невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, на думку позивача, у випадку протиправності дій щодо проведення перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає безумовному визнанню протиправним та скасуванню.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 (суддя Терлецька О.О.), яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2020, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Постановою Верховного Суду від 21.12.2021 касаційну скаргу ТОВ «Інтерфом» задоволено частково.

Скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі №П/320/833/20.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд зазначив, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що відповідач мав право призначити проведення виїзної документальної планової перевірки за період з 31 липня 2016 року по 30 липня 2019 року, тобто за 1095 днів, що передують призначенню перевірки. Водночас, наказом Головного управління ДФС у Київській області від 30 липня 2019 року № 1576 «Про проведення документальної планової перевірки ТОВ «Інтерфом» код за ЄДРПОУ 24593200» призначено проведення документальної планової перевірки позивача за період діяльності з 01 липня 2016 по 30 червня 2019, тобто, з порушенням строків, встановлених статтею 102 ПК України.

Також Верховний Суд зазначив, що поза увагою судів залишилось те, що у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

07 лютого 2023 року матеріали адміністративної справи №320/833/20 надійшли на адресу Київського окружного адміністративного суду та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Дудіну С. О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 адміністративну справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що перевірку було проведено з урахуванням встановлених пунктом 102.2 статті 102 ПК України строків, визначення ГУ ДПС у Київській області терміну перевірки здійснювалося з урахуванням граничного терміну подання податкової декларації з податку на прибуток за ІІІ квартал 2016 року 10.11.2016.

Також відповідач стверджує про вибіркове трактування позивачем положень статті 102 ПК України, внаслідок чого останній вважає, що контролюючим органом було невірно визначено термін проведення перевірки.

Відповідач зауважує, що згідно сформованої Верховним Судом правової позиції підставою для скасування податкового повідомлення-рішення є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки.

Щодо спірного податкового повідомлення-рішення, відповідач вказує, що виявлені під час перевірки порушення відбувалися у період квітень травень 2018 року, тобто, в межах встановленого положеннями пункту 102.2 статті 102 ПК України строку.

Таким чином, на думку відповідача, посилання позивача на порушення процедурних аспектів жодним чином не стосуються встановлених порушень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 замінено відповідача у справі - Головне управління ДПС у Київській області (юридична особа, ідентифікаційний код 43141377), на його правонаступника Головне управління ДПС у Київській області (відокремлений підрозділ ДПС України, ідентифікаційний код 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5-а).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 закрито провадження в адміністративній справі №320/833/20 в частині вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у Київській області від 30.07.2019 №1576 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Інтерфом», код за ЄДРПОУ 24593200.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалами від 16.06.2023 та від 21.03.2024 відмовлено у задоволенні клопотань про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

ТОВ «Інтерфом» (ідентифікаційний код 24593200, місцезнаходження: 08700, Київська область, місто Обухів, вулиця Київська, будинок 125) є юридичною особою, яка перебуває на обліку як платник податків в ГУ ДПС у Київській області.

Наказом заступника начальника Головного управління ДФС у Київській області від 30.07.2019 № 1576 «Про проведення документальної планової перевірки ТОВ «Інтерфом» код за ЄДРПОУ 24593200», на підставі підпункту 75.1.2, пункту 75.1 статті 75, пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України вирішено провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Інтерфом» (код за ЄДРПОУ 24593200) з 14.08.2019 тривалістю 20 робочих днів.

Перевірку провести за період діяльності з 01.07.2016 по 30.06.2019 з метою встановлення дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Про проведення перевірки позивачу надіслано повідомлення від 30.07.2019 № 370.

Наказом заступника начальника Головного управління ДФС у Київській області від 10.09.2019 № 182 «Про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Інтерфом» код за ЄДРПОУ 24593200» на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України вирішено продовжити термін проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Інтерфом» з 12.09.2019 тривалістю 10 робочих днів. Перевірку провести за період діяльності з 01.07.2016 по 30.06.2019 з метою встановлення дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

На підставі направлень відповідача від 14.08.2019 № 2258, 2259, 2260, 2261, 2262, 2263, згідно із статтями 20, 77, 82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 30.07.2019 № 1576 про проведення документальної планової виїзної перевірки та наказу від 10 вересня 2019 року № 182 про продовження терміну проведення перевірки, виданих відповідачем, працівниками ГУ ДФС у Київській області у період з 14.08.2019 по 25.09.2019 проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Інтерфом».

За результатами проведеної планової перевірки складено акт від 02.10.2019 № 01/10-36-05-11/24593200 ГУ ДПС у Київській області «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Інтерфом» код ЄДРПОУ 24593200» податкового законодавства за період з 01 липня 2016 року по 30 червня 2019 року, валютного за період з 01 липня 2016 року по 30 червня 2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 липня 2016 року по 30 червня 2019 року, іншого законодавства за період з 01 липня 2016 року по 30 червня 2019 року».

Відповідно до акта перевірки встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у результаті чого нарахована пеня.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 13.11.2019 № 0006101403, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 11528,07 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з підпунктом 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Відповідно до підпунктів 19-1.1.4, 19-1.1.14 пункту 19-1 статті 19 ПК України контролюючі органи виконують, зокрема, такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій та інші.

З метою реалізації своїх функцій, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу «витягнутої руки», крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з пунктом 77.1 статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Водночас, відповідно до пункту 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що у наказі від 30.07.2019 №1576 про проведення документальної планової виїзної перевірки позивача період його діяльності, що перевірявся, визначений з 01.07.2016 по 30.06.2019.

Спірним в межах цієї справи є питання призначення відповідачем перевірки у межах визначеного статтею 102 ПК України строку, а саме: позивач вважає, що відповідач мав право призначити перевірку з 30.07.2016 по 30.06.2019, проте в порушення вимог пункту 102.1 статті 102 ПК України призначив перевірку з 01.07.2016.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з положеннями пункту 102.2 статті 102 ПК України грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо, зокрема, податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано.

В силу положень пункту 102.4 статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що закінчення встановленого статтею 102 ПК України строку є безумовною підставою для відсутності у контролюючого органу права визначати платнику податків суму грошових зобов`язань, в тому числі штрафних санкцій, за період поза межами такого строку. При цьому, вказаними нормами встановлено граничний строк, протягом якого контролюючий орган має право визначити суму грошових зобов`язань - 1095 днів, а початок перебігу цього строку законодавцем встановлено з дня, наступного після спливу граничного строку подачі податкової декларації, або з дня, наступного після фактичної подачі такої декларації, або з дня подачі уточнюючого розрахунку.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 804/2057/16, від 12.02.2021 у справі №1.380.2019.004085.

Ураховуючи вказане, суд зазначає, що відповідач мав право призначити проведення виїзної документальної планової перевірки за період з 31.07.2016 по 30.07.2019, тобто за 1095 днів, що передують призначенню перевірки.

Проте, наказом ГУ ДФС у Київській області від 30.07.2019 № 1576 призначено проведення документальної планової перевірки позивача за період діяльності з 01.07.2016 по 30.07.2019, тобто, з порушенням строків, встановлених статтею 102 ПК України.

У той же час, перевіркою встановлено порушення позивачем статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР, вчинене у період квітень травень 2018 року, яке полягає у порушенні термінів розрахунків в іноземній валюті (т. 1, а.с. 115-119).

Означені порушення виявлено відповідачем в межах встановленого положеннями пункту 102.2 статті 102 ПК України строку, а тому відсутні підстави стверджувати про відсутність у контролюючого органу права визначати позивачу як платнику податків суму пені за цей період.

Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 встановила, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Суд зазначає, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Не кожен дефект акта призводить до його неправомірності.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу.

Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури оформлення того чи іншого рішення, вважає, що навіть у разі підтвердження факту порушення відповідачем окремих процедурних питань при здійсненні розгляду заперечень на акт перевірки, які не були дотримані відповідачем у повному обсязі під час прийняття оскаржуваних рішень, не може потягнути за собою безумовне їх скасування у випадку, якщо такі порушення не мали наслідком прийняття незаконних рішень.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на поняття надмірного формалізму, який відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 18.05.2018 у справі № 826/11106/17, від 28.10.2018 у справі № 826/14749/16, від 27.11.2019 у справі № 826/15257/15, від 25.03.2020 у справі № 805/4508/16-а, від 20.05.2020 у справі № 809/1031/16, від 31.03.2021 у справі № 620/2520/20, від 19.05.2021 у справі № 210/5129/17, від 20.05.2022 у справі № 340/370/21 та від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, слід розуміти як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом.

Поняття «пуризм» (надмірний формалізм) було введено у правовий обіг ЄСПЛ. Так, у рішенні у справі «Сутяжник проти Росії» (заява № 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.

Отже, «правовий пуризм» - невідступне слідування вимогам процесуальних та/або процедурних норм; надмірно формально сурове (бюрократичне) застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, без врахування їх доцільності (розумності, добросовісності), обставин конкретної справи, а також необхідності забезпечення ефективної реалізації та/або захисту прав особи та суспільних (публічних) інтересів.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 400/1510/19, від 05.07.2022 у справі № 522/3740/20, від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, від 03.10.2022 у справі № 400/1510/19, від 01.11.2022 у справі № 640/6452/19 та від 18.01.2023 року у справі № 500/26/22.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що призначення перевірки з 01.07.2016, а не з 31.07.2016 не впливає на висновки контролюючого органу про порушення позивачем статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР, вчинене у період квітень травень 2018 року, тобто, в межах встановленого положеннями пункту 102.2 статті 102 ПК України строку, в результаті чого спірним податковим повідомленням-рішенням № 0006101403 від 13.11.2019 йому нараховано пеню у розмірі 11528,07 грн.

При цьому, окремі недоліки щодо дати, з якої призначено перевірку, є формальними технічними недоліками, які не могли вплинути на правомірність оскаржуваного рішення та, як наслідок, не можуть потягнути за собою безумовне його скасування, за умови прийняття його у відповідності до вимог законодавства.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що порушення відповідачем визначеного законодавством граничного строку проведення перевірки не тягне за собою протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у зв`язку із застосуванням до позивача цим рішенням пені за період квітень травень 2018 року, який не виходить за межі встановлених статтею 102 ПК України строків визначення контролюючим органом грошовий зобов`язань та, відповідно, не входить до неправомірно охопленого відповідачем строку проведення перевірки з 01.07.2016 по 30.07.2016.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.