Постанова

від 22.03.2024 по справі 480/12133/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: І.Г. Шевченко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2024 р. Справа № 480/12133/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2023, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі № 480/12133/23

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

13.11.2023 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області (далі - відповідач), в якому просив суд:

-визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 13 липня 2022 року по 20 січня 2023 року;

-зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Сумській області нарахувати ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 13 липня 2022 року по 20 січня 2023 року;

-стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області на користь позивача додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 13 липня 2022 року по 20 січня 2023 року в розмірі 187741 грн.

Разом з позовною заявою, позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що з 24.02.2022 в державі запроваджений воєнний стан, у зв`язку з чим працівники Служби судової охорони вживають посилених заходів щодо виконання своїх службових обов`язків, зокрема забезпечення безпеки приміщення судів та суддів. Білопільський районний суду Сумської області, де, фактично несе службу позивач, як вбачається з Наказу Міністерства реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, зі змінами, знаходиться на території Білопільської громади, де відбувалися бойові дії та на даний час можливі бойові дії. Зазначає, що саме місто Білопілля розташоване за 7 кілометрів від кордону з країною-агресором та постійно, які і вся громада, піддається артилерійським, мінометним, ракетним обстрілам, проникненню диверсійних груп, що вимагає посиленого несення служби. Крім того, вказує, що життєдіяльність громади, крім загальних сигналів «Повітряна тривога» (обласних, загальнодержавних), переривається тривогами, які оголошуються лише у Білопільській громаді у зв`язку з активністю ворожої тактичної авіації на кордоні, ракетними та артилерійськими обстрілами. У зв`язку з вказаними обставинами та через характер своєї служби позивач вважає, що був об`єктивно позбавлений можливості вчасно звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 визнано неповажними підстави пропуску строку звернення до суду з позовом, що вказані у заяві позивача про поновлення строку звернення до суду, та позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та роз`яснено позивачеві спосіб усунення недоліку шляхом надання до Сумського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку з доказами поважності причин його пропуску.

На зазначену ухвалу позивачем було надано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій він просить визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом та поновити такий строк в зв`язку з тим, що 18.06.2023 росіяни завдали чергового удару по місту з реактивної системи вогню «Град», внаслідок чого був пошкоджений багатоповерховий будинок АДРЕСА_1 , в якому позивач проживав із сім`єю (на підтверджується чого надає довідку про склад сім`ї та місце реєстрації). З огляду на що позивачем було прийняте рішення про тимчасове переселення за межі міста, а саме в с. Москаленки, яке знаходиться неподалік м. Білопілля (на підтвердження чого надає довідку про надання статусу внутрішньо-переміщеної особи). Також зазначив, що нове житло не має мережі інтернет, а мобільний інтернет майже не працює, що ускладнювало подання позову. Крім того, просить звернути увагу, що дім, с. Москаленки, до якого сім`я позивача перемістилися, входить до Білопільської громади, а отже питання обстрілів та загрозливої обстановки у громаді для позивача та його сім`ї не було зняте.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі № 480/12133/23 вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду підстави подання позову з пропущенням встановленого строку звернення до суду з позовом визнано неповажними та позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачеві.

На зазначену ухвалу суду позивачем подано апеляційну скаргу. Свою незгоду з ухвалою суду мотивує тим, що судом неповно з`ясовано обставини, а саме не надано належної правової оцінки наявним доказам, що мають значення для справи та вважає, що ухвала Сумського окружного адміністративного суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі № 480/12133/23.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що перелічені факти викладі в заяві наданій на виконання ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, необхідність життя при щоденних обстрілах прикордоння, знаходження в зоні можливих бойових дій, пошкодження помешкання в якому мешкала сім`я позивача, постійні загрози сім`ї позивача, довідка ВПО не можуть бути не враховані судом у ситуації повномасштабної війни на території України для поновлення позивачу строку звернення до суду за захистом його законного права на визначену винагороду за службу.

Посилається на практику Верховного суду у справах про застосування строків звернення до суду, введення в Україні воєнного стану, починаючи з 24.02.2022 року, який триває до теперішнього часу та аналогічні справи, в яких його колегам поновлювали строки звернення до суду.

Вважає, що судом першої інстанції не враховано наведених позивачем підстав для поновлення йому строку звернення до суду, які на думку заявника є достатніми для висновку про поважність причин його пропуску, в наслідок чого заявнику обмежено доступ до суду.

Відповідач правом надати відзив на апеляційну скаргу не скористався.

На підставі положень ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, суд апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржувану ухвалу та повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом, після залишення позовної заяви без руху з підстав, передбачених ч. 2 ст. 123 КАС України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідності до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За правилами статей 123 та 169 КАС України суд зобов`язаний перевірити дотримання позивачем строків звернення до суду, які передбачені статтею 122 КАС України.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з позовом і розраховувати на одержання судового захисту.

Згідно з частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пунктів 1, 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на те, що спірним питанням, поставленим в апеляційній скарзі, є наявність підстав для поновлення пропущеного позивачем строку звернення із цим позовом до суду, слід звернути увагу на таке.

Предметом позову в даній справі є нарахування та виплата позивачеві додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період несення служби з 13 липня 2022 року по 20 січня 2023 року у розмірі 30000,00 грн пропорційно з розрахунку за кожен місяць.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З наведених положень статті 122 КАС України слідує, що вказана стаття не містить норми, яка б встановлювала строк звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.

Разом із тим, така норма містилася в статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2023 року), яку і слід було застосовувати в частині строку звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.

Так, частинами першою та другою статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2023 року) передбачалося, що "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".

Разом з тим, Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22.

Таким чином, строк звернення до суду з цим позовом становить три місяця, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.

Відповідно до п. 1 глави XIX «Прикінцеві положення» Кодексом законів про працю України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених ст. 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Колегія суддів зазначає, що карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, та закінчився 30.06.2023, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651.

Тож встановлений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду був продовжений пунктом 1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 380/14039/22.

Таким чином, обчислення тримісячного строку для звернення до суду починається наступного дня після припинення дії карантину, а саме: з 01.07.2023 і завершується 02.10.2023.

З матеріалів справи встановлено, що з даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду 13 листопада 2023 року, тобто з пропущенням, встановленого законом, трьохмісячного строку.

Колегія суддів зазначає, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває на теперішній час.

Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Позивач у заяві на виконання ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху надав, зокрема, довідку Білопільської ради про те, що 18.06.2023 внаслідок артерилійського обстрілу з боку російської федерації був пошкоджений багатоповерховий житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 (будинок в якому зареєстрований позивач) та Довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 15.07.2023 №5901-7501672628.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, визнаючи наведені позивачем у заяві причини пропуску строку неповажними, необґрунтовано не прийняв до уваги зазначену вище довідку Білопільської Ради та довідку ВПО, що об`єктивно могло перешкоджати зверненню до суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновків, що суд першої інстанції в ухвалі від 30.11.2023 дійшов передчасних висновків про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі п.1 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Так, у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, заява №4451/70, пункти 28-36) Європейським судом з прав людини було визначено, що право на доступ до суду є одним з аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. У цій справі Суд визнав право на доступ до суду як невід`ємний аспект гарантій, закріплених у статті 6, пославшись на принципи верховенства права та недопущення свавілля, покладені в основу більшості положень Конвенції. Разом з тим, право на доступ до суду повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення у справі "Беллє проти Франції" (Bellet v. France), заява № 13343/87, пункт 36). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд (рішення у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany ), [ВП] заява № 42527/98, пункт 45 та рішення у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії", (Lupeni Greek Catholic Parish and others v. Romania), [ВП] заява № 76943/11, пункти 84, 86).

Крім того, в пункті 37 Доповіді Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (Venice Commission: the Rule of Law; прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року (далі - Доповідь Венеціанської комісії) вказано, що верховенство права включає в себе вісім «інгредієнтів: (1) доступність закону (в тому значенні, що закон має бути зрозумілим, чітким та передбачуваним); (2) питання юридичних прав мають бути вирішені нормами права, а не на основі дискреції; (3) рівність перед законом; (4) влада має здійснюватися у правомірний, справедливий та розумний спосіб; (5) права людини мають бути захищені; (6) мають бути забезпечені засоби для розв`язання спорів без надмірних матеріальних витрат чи надмірної тривалості; (7) суд має бути справедливим; (8) дотримання державою як її міжнародно правових обов`язків, так і тих, що обумовлені національним правом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom, заява № 8225/78), пункт 96 рішення у справі "Кромбах проти Франції" (Krombach v. France, заява № 29731/96).

У справі «Bellet v. France» (заява №23805/94, пункт 36) Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до створення перешкоди у реалізації позивачем права на доступ до правосуддя, а тому наявні підстави для його скасування.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 312, 320, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 по справі № 480/12133/23 - скасувати.

Адміністративну справу № 480/12133/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направити до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко