Постанова

від 20.03.2024 по справі 826/5959/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року

м. Київ

справа № 826/5959/17

касаційне провадження № К/9901/67093/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Пасічник С.С.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС (далі - Митниця) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2018 (суддя Федорчук А.Б.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 (головуючий суддя - Федотов І.В., судді - Гвнечко О.М., Сорочко Є.О.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Фармак» (далі - Товариство) Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року Товариство звернулось до суду із позовом до Митниці, у якомупросило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №100250008/2017/00000/1 від 17.01.2017.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що визначення Митницею митної вартості товарів, які ввозились позивачем на митну територію України, по другорядному (за ціною договору щодо ідентичних товарів), а не по основному методі (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)), як було здійснено позивачем, суперечить вимогам Митного кодексу України, оскільки декларантом були надані всі необхідні документи для ідентифікації товарів, що ввозились, та підтвердження заявленої ним митної вартості останніх.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 25.07.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення про коригування митної вартості товарів №100250008/2017/00000/1 від 17.01.2017.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за іншим (другорядним) методом.

Митниця оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 07.12.2018 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на правомірність дій Митниці щодо прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, оскільки митну вартість імпортованих позивачем товарів було нею скориговано у зв`язку із непідтвердженням Товариством правильності обраного методу визначення їх митної вартості. Зокрема, на думку Митниці, у поданих декларантом документах містились розбіжності та були відсутні усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: декларантом до митного оформлення було надано довідку про транспортні витрати від 16.01.2017 № 1601/01 від ТОВ «Ренус Ревайвел», проте у наданих транспортних документах (CMR від 13.01.2017 № 6040004574045/68054) фактичним виконавцем перевезення оцінюваного товару є PFC «BAYKAL», а надана довідка про транспортні витрати не містила інформації про протяжність маршруту перевезення у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розміру тарифної ставки за одиницю виміру (вагу) товару за 1 км маршруту. Вказані вимоги були доведені до декларанта Товариства шляхом надіслання електронного документа, проте вимоги Митниці в частині надання додаткових документів не були виконані, про що зазначено у листі Товариства від 17ю.01.2017 № 62/302. Також, Митниця вказує на те, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі наявна інформація щодо рівня митної вартості ідентичного товару, оформленого цим же суб`єктом ЗЕД від виробника за основним методом згідно митних декларацій № 100260003/2016/221975 та № 100260003/2015/183009.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.03.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 20.03.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 26.11.2016 між Товариством (покупець) та фірмою Vital Pharma GmbH, ФРН (продавець) був укладений контракт №647, за умовами якого продавець продав, а покупець купив на умовах FCA Hamburg, Німеччина, FCA Dietzenbach, Німеччина, СІР Київ (Інкотермс 2010) фармацевтичну сировину та первинну упаковку (далі - товар).

На виконання умов вказаного контракту та відповідно до підписаної сторонами контракту специфікації від 02.01.2017 № 4 фірмою Vital Pharma GmbH поставлено позивачу фармацевтичну субстанцію «Гексетидин» у кількості 25,00 кг за ціною 282,00 Євро за кг, усього на суму 7050,00 Євро за базисом поставки FCA Dietzenbach, Німеччина, умови оплати - 100% через 30 календарних днів від дати інвойсу.

16.01.2017 року декларантом позивача до митного посту «Західний» Митниці було подано вантажну митну декларацію № 100250008/2017/33204 (далі - ВМД) на товар: «Фармацевтична рідина (субстанція) у барабанах ПЕВЩ для виробництва нестерильних лікарських форм: Гексетидин - 25 кг (CAS 141-94-6. Хімічна назва: 1, 3-біс (2-етилгексил) гекса-гідро-5-метил-5-пиримідинамін. Серія: FG16201876. Виробник: «Euticals S.A.S» Франція. Торговельна марка - Euticals. Країна виробництва: FR.». Митна вартість товару заявлена за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору, і склала 7 050, 00 Євро.

Разом із ВМД позивачем подано Митниці документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме: контракт № 647 від 26.11.2016; специфікацію від 02.01.2017 №4; інвойс від 05.01.2017 № 4000493; довідку ТОВ «Ренус Ревайвел» від 16.01.2017 №1601/01 про транспортні витрати; міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 13.01.2017 № 6040004574045/68054; лист Державного експортного центру МОЗ від 24.09.2014 № 70/JB; лист Державної служби України з контролю за наркотиками від 08.07.2015 № 09/02-2408 стосовно відсутності у складі Гексетидину речовин, включених до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770; експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 29.09.2014 К-1815/2; сертифікат якості (сертифікат аналізу) від 09.12.2016.

Митницею 16.01.2017 було повідомлено позивача про необхідність подання додаткових документів.

17.01.2017 позивачем листом за вих № 62/302 було додатково надано Митниці: пакувальний лист №400493 від 05.01.2017; договір на транспортно-експедиційне обслуговування №31-03/16 від 31.03.2016; заявку на перевезення вантажу №57671 від 12.01.2017; сертифікат безпеки від 14.05.2012.

Разом з тим, 17.01.2017 року Митницею було прийняте рішення №100250008/2017/000001/1 про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, митна вартість товару визначено у розмірі 1 449,99 Євро за кг, на загальну суму 36 249, 75 Євро.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем вказано на те, що заявлена декларантом митна вартість не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), оскільки у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості товарів містяться розбіжності, декларантом не подано в повному обсязі додаткові документи для підтвердження митної вартості товару. Метод за ціною договору щодо ідентичних товарів був використаний з урахуванням інформації, наявної в органах доходів і зборів (МД №100260003/2016/221975, №100260003/2015/183009).

У зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості Митницею було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250008/2017/00001.

Надаючи оцінку правомірності прийняття Митницею оскаржуваного рішення, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду виходить із наступного.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За приписами частини другої статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з частинами першою - третьою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Частинами другою та третьою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачем надано митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.

Щодо доводів скаржника про виявлені при здійсненні митного контролю розбіжності та невідповідності у поданих декларантом документах, зокрема, щодо того, що CMR від 13.01.2017 №6040004574045/68054, надана до митного оформлення, містить відомості, що фактичним виконавцем перевезення оцінюваного товару є PFC «Baykal», а відтак з довідки про транспортні витрати від 16.01.2017 року №1601/01 від ТОВ «Ренус Ревайвел» неможливо встановити протяжність маршруту перевезення та можливість додаткових витрат на транспортування товарів, то судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підтвердження транспортних витрат Товариство надало до митного органу договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 31-03/16 від 31.03.2016, укладений з ТОВ «Ренус Ревайвел» (експедитором), відповідно до пункту 2.2 якого експедитор має право укладати договори з транспортними, експедиторськими та іншими організаціями для виконання своїх зобов`язань за даним договором, а довідка ТОВ «Ренус Ревайвел» від 16.01.2017 року №1601/01 містила усю необхідну інформацію про розмір тарифної ставки за одиницю виміру (вагу) товару як до митного кордону України, так і після його перетину у митному переході «Ягодин».

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що подані документи містять усі відомості, на підставі яких митний орган мав можливість дійти висновку про підтвердження витрат Товариства на транспортування товару, заявленого декларантом до митного оформлення, відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України.

З огляду на викладене, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Товариством було подано до Митниці повний пакет документів на підтвердження достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару та не було дотримано послідовності застосування кожного наступного методу при обґрунтованості неможливості застосування кожного з попередніх методів визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

При цьому, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду відхиляє як безпідставні, посилання скаржника на те, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі наявна інформація про те, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, оскільки: отримана з бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Касаційний суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо скасування рішення Митниці про коригування митної вартості є правильними та підлягають залишенню без змін.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконані всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлені обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для його перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк С.С. Пасічник