Ухвала

від 25.03.2024 по справі 2-861/11

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 2-861/11

Провадження № 4-с/489/9/24

Ухвала

Іменем України

25 березня 2024 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Микульшиної Г.А.,

із секретарем судового засідання Тищенко Д.О.,

за участі:

представника скаржника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

представника Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тарасенка К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 на дії Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

В лютому 2024 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулась до суду за скаргою на дії Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та зобов`язання вчинити певні дії, відповідно до якої просить суд: скасувати накладений постановою державного виконавця від 08.01.2014 у виконавчому провадженні № 41301370 арешт її майна та заборону його відчуження чи зобов`язати уповноважену особу ДВС скасувати вказаний арешт та заборони.

В обґрунтування скарги посилалась на те, що на виконанні в Інгульському відділі державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження ВП № 41301370 з примусового виконання виконавчого листа № 2-861 від 15.02.2012, виданого Ленінським районним судом міста Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Себ Банк» заборгованості в сумі 309158,89 грн., судового збору 1700,00 грн., інформаційного збору 120,00 грн. Загальна сума 310978,89 грн. 08.01.2014 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна ОСОБА_1 та заборону його відчуження. 19.09.2014 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». В подальшому, в зв`язку із закінченням строків зберігання, матеріали виконавчого провадження були знищені.

В січні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до відділу ДВС з клопотанням про скасування арешту майна та заборони його відчуження в зв`язку з закінченням виконавчого провадження, проте листом від 22.01.2024 їй було відмовлено. ОСОБА_1 з відмовою не згодна та вважає її незаконною.

Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_1 звернулась із даною скаргою до суду.

Згідно ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.02.2024 скаргу ОСОБА_1 прийнято до розгляду, призначено до розгляду в судовому засіданні; витребувано у Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином посвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 41301370 з примусового виконання виконавчого листа № 2-861 від 15.02.2021, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ«Себ Банк».

16.02.2024 на адресу суду від Інгульського відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшло повідомлення про неможливість надання витребуваної судом копії виконавчого провадження № 41301370 в зв`язку із його знищенням за закінченням терміну зберігання. При цьому направлено на адресу суду копії постанов, виготовлених за допомогою Автоматизованої системи виконавчого провадження, винесених державним виконавцем у виконавчому провадженні № 41301370.

19.02.2024 від Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на скаргу ОСОБА_1 , згідно якого просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі. Свої заперечення мотивували тим, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п. 2 . 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) зняття арешту з майна боржника не передбачено. Підстави для зняття виконавцем арешту з майна боржника визначені ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», і в даному випадку вони відсутні. При цьому зауважував, що зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження врегульовано чинним законодавством і не потребує звернення боржника до суду. Також вважав, що за умови несплати боржником боргу та витрат на проведення виконавчих дій, повернення виконавчого документа стягувачу і знищення виконавчого провадження за закінченням строків зберігання не є підставою для закінчення виконавчого провадження, та у разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є закінченим.

04.03.2024 від представника скаржника ОСОБА_1 адвоката Медюка О.О. надійшла відповідь на відзив Інгульського ВДВС. Представник скаржника посилався на те, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним. Якщо державним виконавцем повернуто виконавчий документ через відсутність майна, на яке може бути звернуто стягнення, то на яке тоді майно накладено стягнення і навпаки. Якщо майно для стягнення було, то на якій підставі було повернуто виконавчий документ та чому не було звернуто стягнення на арештоване майно. Також представник стягувача вважає, що державним виконавцем всупереч положень діючого законодавства в постанові про арешт майна боржника та заборону його відчуження протиправно не зазначено перелік майна, на яке було накладено арешт. На переконання представника скаржника, сам факт наявності арешту на майно поза наявного виконавчого провадження чи оформленого в передбачений законодавством спосіб рішення про накладення арешту свідчить про незаконність наявного арешту на невизначене майно ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_1 адвокат Медюк О.О. скаргу підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тарасенко К.В. в судовому засіданні скаргу не визнав з підстав,зазначених у відзиві, просив відмовити в її задоволенні.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

16.08.2011 Ленінським районним судом м. Миколаєва було постановлено заочне рішення по справі № 2-861/11 за позовом ПАТ «Себ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, згідно якого позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за договором від 29.05.2008 за № 304-в/41, яка складається із простроченої заборгованості по кредиту в сумі 4476,21 дол. США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 35422,49 грн., строкової заборгованості по кредиту в розмірі 26477,38 дол. США або 209528,75 грн., процентів 6521,68 дол. США або 51609,31 грн. та пені в сумі 12598,34 грн., що в загальній сумі складає 309158,89 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1700, 00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн.

На виконання вищезазначеного рішення Ленінським районним судом м. Миколаєва було видано виконавчий лист, який пред`являвся стягуваечем для виконання до Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції.

23.12.2013 державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 4131370 з примусового виконання виконавчого листа № 2-861, виданого 15.02.2012 Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Себ Банк» заборгованості в розмірі 309158,89 грн., судового збору 1700,00 грн., інформаційного збору в розмірі 120,00 грн.

31.12.2013 державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, згідно якого приєднано виконавче провадження № 41301370 до зведеного виконавчого провадження № 44120567.

08.01.2014 постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , в межах суми звернення стягнення 310978,89 грн.; заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_1

19.09.2024 відповідно до постанови державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції виконавче провадження № 41301370 виведено із зведеного виконавчого провадження № 44120567.

19.09.2014 державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, відповідно до якої встановлено, що у боржника ОСОБА_1 відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними. Враховуючи викладене, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчий лист № 2-861, виданий 15.02.2012 Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Себ Банк» заборгованості в розмірі 309158,89 грн., судового збору 1700,00 грн., інформаційного збору в розмірі 120,00 грн., повернуто стягувачу.

Згідно витягу з Автоматизованої системи виконавчих проваджень вбачається, що станом на теперішній час виконавче провадження № 4131370 на примусовому виконанні не перебуває.

Згідно з відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 22.03.2023 на нерухоме майно (невизначене майно, все нерухоме майно) ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладено арешт:

- 16.03.2013 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12.06.2013 Ленінського ВДВС Миколаївського МУЮ;

- 28.07.2011 на підставі постанови № б/н від 29.11.2009 Ленінського ВДВС ММУЮ;

- 20.11.2012 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.11.2012 Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області.

08.01.2024 представник ОСОБА_1 адвокат Медюк О.О. звернувся до Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою, згідно якої просив, серед іншого, скасувати накладені на майно ОСОБА_4 арешти та заборони у виконавчому провадженні №41301370 з примусового виконання виконавчого листа № 2-861 від 15.02.2012.

Відповідно до листа від 22.01.2024 року № 11315 Інгульський відділ ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) області повідомив, що згідно з відомостями Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні відділі перебували виконавчі провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 № 36277642, № 41301370, № 48812680, № 52161261. Виконавче провадження № 41301370 було відкрито на підставі виконавчого листа № 2-861 від 15.02.2012, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Себ Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 309158,89 грн., судового збору 1700,00 грн., інформаційного збору в розмірі 120,00 грн. В задоволенні вимоги про зняття арешту майна відмовлено, запропоновано погасити заборгованість за виконавчими провадженнями.

Вирішуючи скаргу, суд виходить з наступного правового регулювання.

За змістом ст. 1, 5ЗУ «Провиконавче провадження» ( в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені цим Законом, нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців. Вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов`язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Згідно з ст.11ЗУ «Провиконавче провадження» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» ( в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника.

У відповідності до ч. 1, абз. 2 ч. 2 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.

Враховуючи викладене, арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який державний виконавець має право застосовувати для забезпечення реального виконавчого документа, що відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконавцю.

Як вбачається з матеріалів справи, проведеними державним виконавцем заходами в межах примусового виконання ВП № 41301370 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , майно множника, на яке можливо звернути стягнення, виявлено не було.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Згідно ч. 1 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених чим Законом.

У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Згідно з пунктом 2 частини першої ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цьогоЗаконузаходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до статті 49 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченогозакономдля відповідного виду стягнення; передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення; 6) закінчення строку, передбаченого законом для певного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьоюстатті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначеністаттею 51 цього Закону; 14) списання згідно ізЗаконом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Згідно з частиною другою ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Отже, у разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б настати правові наслідки, передбачені частиною другою статті 50ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю майна у боржника, оскільки стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано.

Подібний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 26.04.2022 по справі № 242/4301/20.

Статтею 447ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Положеннями статті451ЦПК Українипередбачено,що зарезультатами розглядускарги судпостановляє ухвалу. Уразі встановленняобґрунтованості скаргисуд визнаєоскаржувані рішення,дії чибездіяльність неправомірнимиі зобов`язуєдержавного виконавцяабо іншупосадову особуоргану державноївиконавчої служби,приватного виконавцяусунути порушення(поновитипорушене правозаявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи встановлені обставини та оцінивши наявні у справі докази, приймаючи до уваги, що виконавче провадження № 41301370 не було закінчено з підстав, які б дозволили державному виконавцю застосувати наслідки у вигляді зняття арешту з майна боржника, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених вимог та відмову в задоволенні скарги.

Керуючись статтею 451 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Апеляційна скаргана ухвалусуду може бутиподана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 25.03.2024.

Суддя Г.А. Микульшина