Ухвала

від 01.10.2024 по справі 2-861/11

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

"01" жовтня 2024 р.

Справа №2-861/11

Провадження №4-с/489/27/24

УХВАЛА

01 жовтня 2024 м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань Ставратій Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєва скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

встановив.

30 липня 2024 ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Медюка О.О., звернулася до суду зі скаргою, в якій просить суд скасувати арешт, накладений постановою державного виконавця від 20.11.2012 у виконавчому провадженні № 31694018 на майно ОСОБА_1 та заборону на його відчуження; зобов`язати уповноважену особу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Південного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса)вжити заходищодо виключеннявідомостей проборжника зЄдиного реєструборжників тазаходи щодовилучення/скасуваннявідомостей наявнихв Єдиномуреєстрі заборонвідчуження об`єктівнерухомого майназапису:тип обтяження арештнерухомого майна;реєстраційний номернерухомого майна 13273439;зареєстровано 20.11.2012о 18:18:38за №13273439реєстратором Миколаївськафілія державногопідприємства «Інформаційнийцентр Міністерстваюстиції України;підстава обтяження постановапро арештмайна боржниката оголошеннязаборони найого відчуження,ВП №31694018,20.11.2012старший державнийвиконавець відділупримусового виконаннярішень управліннядержавної виконавчоїслужби Головногоуправління юстиціїу Миколаївськійобласті КравчукА.О. Посилаючись на те, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Миколаївського Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебувало виконавче провадження № 31694018 з примусового виконання виконавчого листа № 2-861 від 15.02.2012, виданого Ленінським районним судом міста Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Себ Банк» заборгованості в сумі 309158,89 грн. 20 листопада 2012 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна ОСОБА_1 та заборону його відчуження. 24 жовтня 2013 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», при цьому накладенні на майно ОСОБА_1 , арешти не скасовані. У подальшому, в зв`язку із закінченням строків зберігання, матеріали виконавчого провадження були знищені. В подальшому ПАТ «СЕББанк» (після реорганізації ПУАТ «Фідобанк») відступив право грошової вимоги по кредитному договору № 304-В/41 від 29.05.2008 в сумі 309158,89 грн. на користь ТОВ «Скай Кепітал» в 2014 році. Заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «СЕББанк» перестала існувати, так як була знята з балансу банку. В подальшому зазначена заборгованість систематично перепродавалася між різними суб`єктами господарювання та була погашена, проте, документи не збереглися. Про відсутність боргу також свідчить те, що протягом тривалого часу ніхто не вживав заходів по стягненню боргу, повторно не пред`являлися виконавчі документи до виконання та не вживалися заходи щодо заміни сторони виконавчого провадження № 31694018. 12 листопада 2021 за заявою ТОВ «Вердикт Капітал» приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Булахевічем С.В. відкрито виконавче провадження № 67499393 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 9703 від 28.09.2021про стягнення коштів за кредитним договором № 304-В/41 від 29.05.2008. 24 травня 2024 приватним виконавцем Булахевич С.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 67499393 на підставі п. 5 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки судом винесено рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса № 9703 від 28.09.2021, таким, що не підлягає виконанню. Цією ж постановою припинено арешт майна боржника. У ОСОБА_1 відсутній будь-який борг перед ПАТ «СЕББанк». ОСОБА_1 звернулась до відділу ДВС з клопотанням про скасування арешту майна та заборони його відчуження в зв`язку з закінченням виконавчого провадження, проте листом від 08.02.2024 їй було відмовлено. ОСОБА_1 з відмовою не згодна та вважає її незаконною.

Від представника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на скаргу, відповідно до якого просить закрити провадження у справі. Зазначає, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, на примусовому виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 316940018 з виконання виконавчого листа № 2-861 виданого 15.02.2012 Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СЕБ Банк» заборгованість за кредитним договором № 304-в/41 від 29.05.2008 у загальному розмірі 309158,89 грн. та судові витрати у розмірі 1820 грн. 24 жовтня 2013 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV (в редакції чинній на момент прийняття рішення). Станом на 08.08.2024 відомостей про сплату ОСОБА_1 виконавчого збору, а також коштів, стягнутих за виконавчим листом № 2-861 виданим 15.02.2012 Ленінським районним судом м. Миколаєва, немає. У разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження є незакінченим, після якого могли б настати правові наслідки, передбачені частиною 2 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, 10.04.2024 ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва по справі № 2-861 у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відмовлено. З мотивувальної частини вказаної ухвали суду встановлено, що виконавче провадження № 31694018 не було закінчено з підстав, які б дозволили державному виконавцю застосувати наслідки у вигляді зняття арешту з майна боржника. Дійсна скарга підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Від представникаскаржника надійшлидодаткові пояснення,відповідно дояких останнійпосилається нап.16 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, якою передбачено, що постанова про зняття арешту з майна боржника, виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження, за заявою боржника, у разі, якщо при повторному пред`явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі ч. 1 ст. 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена).

Учасники у судове засідання не з`явилися, що не перешкоджає розгляду справи по суті у відповідності до приписів статті 447 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1ст.447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно доЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Положеннями ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16.08.2011 у справі № 2-861/11 задоволено позов ПАТ «Себ Банк» до ОСОБА_1 , стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за договором від 29.05.2008 за № 304-в/41, яка складається із простроченої заборгованості по кредиту в сумі 4476,21 дол. США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 35422,49 грн., строкової заборгованості по кредиту в розмірі 26477,38 дол. США або 209528,75 грн., процентів 6521,68 дол. США або 51609,31 грн. та пені в сумі 12598,34 грн., що в загальній сумі складає 309158,89 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

На виконання вищезазначеного рішення Ленінським районним судом м. Миколаєва було видано виконавчий лист, який пред`являвся стягувачем для виконання до Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції.

Як вбачається з витягу, наданого ПМУМЮ (м. Одеса), то 15.03.2012 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області (далі ВПВР УДВС ГУЮ у Миколаївській області) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 31694018 з примусового виконання виконавчого листа № 2-861, виданого 15.02.2012 Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Себ Банк» заборгованості в розмірі 309158,89 грн., судового збору 1700,00 грн., інформаційного збору в розмірі 120,00 грн.

20 листопада 2012 державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Миколаївській області винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 31097,88 грн., а також постанову про арешт майна боржника та заборону на його відчуження.

24 жовтня 2013 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, відповідно до якої встановлено, що у боржника ОСОБА_1 відсутнє інше майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості.

Згідно витягу з Автоматизованої системи виконавчих проваджень вбачається, що станом на теперішній час виконавче провадження № 31694018 на примусовому виконанні не перебуває.

Згідно з відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 29.01.2024 на нерухоме майно (невизначене майно, все нерухоме майно) ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладено арешт:

- 28.07.2011 на підставі постанови № б/н від 29.11.2009 Ленінського ВДВС ММУЮ;

- 20.11.2012 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.11.2012 Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області.

30.01.2024 представник ОСОБА_1 адвокат Медюк О.О. звернувся до ВПВР УДВС ГУЮ у Миколаївській області із заявою, згідно якої просив, серед іншого, скасувати накладені на майно ОСОБА_3 арешт та заборону на його відчуження у виконавчому провадженні №31694018.

Відповідно до листа Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області від 27.06.2024 року № 17199 вбачається, що згідно з відомостями Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні відділу перебувало виконавче провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 № 31694018 з виконання виконавчого листа № 2-861 від 15.02.2012, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Себ Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 309158,89 грн., судового збору 1700,00 грн., інформаційного збору в розмірі 120,00 грн. В задоволенні вимоги про зняття арешту майна відмовлено.

Вирішуючи вимоги скарги, суд виходить з такого.

За змістом ст. 1, 5ЗУ«Провиконавче провадження» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені цим Законом, нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців. Вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов`язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Згідно з ст.11ЗУ«Провиконавче провадження» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» ( в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника.

У відповідності до ч. 1, абз. 2 ч. 2 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.

Враховуючи викладене, арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який державний виконавець має право застосовувати для забезпечення реального виконавчого документа, що відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконавцю.

Як вбачається з матеріалів справи, проведеними державним виконавцем заходами в межах примусового виконання ВП № 31694018 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , інше майно боржника, на яке можливо звернути стягнення, виявлено не було.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Згідно ч. 1 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених чим Законом.

У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Згідно з пунктом 2 частини першої ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цьогоЗаконузаходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до статті 49 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченогозакономдля відповідного виду стягнення; передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення; 6) закінчення строку, передбаченого законом для певного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьоюстатті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначеністаттею 51 цього Закону; 14) списання згідно ізЗаконом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Згідно з частиною другою ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Отже, з огляду на наведені нормиЗакону № 606-XIV, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим.

Як встановлено судом, державним виконавцем повернуто виконавчий документ відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 47 Закону № 606-XIV, відповідно до якого виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цьогоЗаконузаходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Враховуючи положення пункту 2 частини першоїстатті 47 Закону № 606-XIV, повернення виконавчого документа стягувачу у разі відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цьогоЗаконузаходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби (приватного виконавця) за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, також не позбавляє стягувача звернутися до суду з заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

В даному випадку мова йде про повернення виконавчого документа саме стягувачу. Відповідно до законодавства, за таких обставин, виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б настати правові наслідки, передбачені частиною другою статті 50ЗУ «Провиконавче провадження»(вредакції станомна часвиникнення спірнихправовідносин).

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 22 грудня 2021 року у справі № 634/292/21, від 12 серпня 2020 року у справі № 569/17603/18, від 26 квітня 2022 року у справі № 242/4601/20, від 04 листопада 2022 року у справі № 686/6010/14-ц, від 29 березня 2023 року у справі № 202/1182/22.

Представник скаржника в скарзі зазначає, зокрема, що заборгованість ОСОБА_1 систематично перепродавалася між різними суб`єктами господарювання та була погашена, проте, документи не збереглися. Про відсутність боргу також свідчить те, що протягом тривалого часу ніхто не вживав заходів по стягненню боргу, повторно не пред`являлися виконавчі документи до виконання та не вживалися заходи щодо заміни сторони виконавчого провадження № 31694018. Тобто, застосовані державним виконавцем заходи примусового виконання у вигляді арешту майна втратили свою актуальність як засіб забезпечення реального виконання рішення та підстави для продовження їх існування відсутні.

Відповідно дост. 609 ЦК України, однією з підстав припинення зобов`язання є ліквідація юридичної особи кредитора.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ПАТ «Фідобанк» перебуває у стані припинення з 20.07.2016; відносно ТОВ «Скай Кепітал» порушено справу про банкрутство.

Як вбачається з листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПУАТ «Фідобанк» з ринку від 13.05.2024 за вих. № 069-60-86/24, відповідно до інформації, яка знаходиться у володінні Фонду, між ПУАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір від 29.05.2008 № 304-в/41, право вимоги за яким відступлене ТОВ «Скай Кепітал» згідно Договору про відступлення права вимоги № 2 від 27.02.2014 та № 4 від 28.02.2014. станом на дату відступлення права вимоги/вибуття з балансу (28.02.2014), заборгованість по даному кредитному договору складала 13055,66 доларів США. ПУАТ «Фідобанк» здав, а архів Національного банку України прийняв на зберігання документи банку.

Відповідно дост. 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що 28.09.2021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. було вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 9703, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал», яке є правонаступником АТ «Факторіал-Банк», який реорганізований ПУАТ «СЕБ Банк» та в ПАТ «Фідобанк», заборгованості за кредитним договором № 304-в/41, укладеним 29.05.2008 р. між АТ «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 ,яка виникла за період з 11.12.2020 р. по 25.08.2021 р. в сумі 371989,30 грн., а разом з платою за вчинення цього виконавчого напису загальна сума, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 становить 372489,30 грн.

12 листопада 2021 ТОВ «Вердикт Капітал» звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча С.В. з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 28.09.2021, зареєстрованого в реєстрі за № 9703, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал», яке є правонаступником АТ «Факторіал-Банк», який реорганізований ПУАТ «СЕБ Банк» та в ПАТ «Фідобанк», заборгованості за кредитним договором № 304-в/41, укладеним 29.05.2008 р. між АТ «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 ,яка виникла за період з 11.12.2020 р. по 25.08.2021 р. в сумі 371989,30 грн., а разом з платою за вчинення цього виконавчого напису загальна сума, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 становить 372489,30 грн.

12 листопада 2021 приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Булахевічем С.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67499393 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 28.09.2021, зареєстрованого в реєстрі за № 9703, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованість у розмірі 372489,30 грн. з накладенням арешту на майно боржника.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29.01.2024, визнано виконавчий напис, вчинений28.09.2021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною та зареєстрований в реєстрі за № 9703, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», яке є правонаступником Акціонерного товариства «Факторіал-Банк», заборгованості за кредитним договором № 304-в/41, укладеним 29.05.2008 р. між Акціонерним товариством «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню.

24 травня 2024 приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Булахевічем С.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 67499393 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 28.09.2021, зареєстрованого в реєстрі за № 9703, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованість у розмірі 372489,30 грн. на підставі п. 5 ст. 39, ст.. 40 Закону України «Про виконавче провадження». Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Тобто, з матеріалів справи вбачається, що на теперішній час право вимоги за кредитним договором № 304-в/41 від 29.05.2008 має ТОВ «Вердикт Капітал».

Доказів на підтвердження відсутності заборгованості у ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором № 304-в/41 від 29.05.2008 суду не надано.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю майна у боржника, оскільки стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, що просліджується при дослідженні матеріалів дійсної справи.

Схожі правовідносини досліджувалися Ленінським районним судом м. Миколаєва у провадженні №4-с/489/9/24 та № 4-с/489/12/24, а подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 17 січня 2018 року у справі №910/8019/15, від 06 березня 2019 року у справі № 263/1468/17, від 04 березня 2020 року у справі № 127/2-1421/09, від 16 березня 2020 року у справі № 137/1649/17.

Щодо посилання представника скаржника на п. 16 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, якою передбачено, що постанова про зняття арешту з майна боржника, виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження, за заявою боржника, у разі, якщо при повторному пред`явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі ч. 1 ст. 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), слід зазначити наступне.

Виконавче провадження № 31694018 відкрито на підставі виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва по цивільній справі № 2-861/2011 від 15.02.2012, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Себ Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 309158,89 грн., судового збору 1700,00 грн., інформаційного збору в розмірі 120,00 грн.

Виконавче провадження № 67499393 відкрито на підставі виконавчого напису, виданого 28.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість у сумі 372489,30 грн., який визнано Шевченківським районним судом м. Києва таким, що не підлягає виконанню.

Тобто, виконавчі провадження відкриті за різними виконавчими документами, а тому посилання представника скаржника на п. 16 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, є безпідставним.

Статтею 447ЦПКУкраїни передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Положеннями статті451ЦПКУкраїнипередбачено,щозарезультатами розглядускаргисудпостановляє ухвалу. Уразівстановленняобґрунтованості скаргисудвизнаєоскаржувані рішення,діїчибездіяльність неправомірнимиізобов`язуєдержавного виконавцяабоіншупосадову особуорганудержавноївиконавчої служби,приватноговиконавцяусунути порушення(поновитипорушенеправозаявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи встановлені обставини та оцінивши наявні у справі докази, приймаючи до уваги, що виконавче провадження № 31694018 не було закінчено з підстав, які б дозволили державному виконавцю застосувати наслідки у вигляді зняття арешту з майна боржника, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених вимог та відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст. ст.258-260,447,448,451 ЦПК України, суд

ухвалив:

у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відмовити.

Ухвала набирає законної сили після її підписання та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Повний текст судового рішення складено «01» жовтня 2024.

Суддя Н.О. Рум`янцева