Ухвала

від 18.03.2024 по справі 456/563/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 456/563/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/1217/23 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого - судді ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 жовтня 2023 року щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Пукеничі Стрийського району Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, з середньою спеціальною освітою, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого, обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 ст. 15, частиною 5 ст. 191, частиною 3 ст. 191 КК України,

за участі прокурора - ОСОБА_9

обвинуваченого - ОСОБА_8

захисників обвинуваченого - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_10

ВСТАНОВИЛА:

оскарженим вироком ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 ст. 15, частиною 5 ст. 191 КК України, та виправдано його на підставі пункту 2 частини 1 статті 284, абзацу 2 частини 1 статті 373 КПК України, у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 ст. 191 та частиною 3 ст. 191 КК України і призначено йому покарання:

за частиною 2 ст. 191 КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк три роки;

за частиною 3 ст. 191 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк три роки.

Відповідно до частини 1 ст. 70 КК України ОСОБА_8 призначено остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, 3 (три) місяці з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк три роки.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з часу приведення вироку до виконання.

Цивільний позов прокурора задоволено. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь Стрийської міської ради завдану матеріальну шкоду у розмірі 89 637 (вісімдесят дев`ять тисяч шістсот тридцять сім) грн. 84 копійки.

Вирішено питання речових доказів, судових витрат та арештованого майна.

Згідно з вироком суду, в січні 2018 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, у голови Лисятицької сільської ради ОСОБА_8 виник злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами місцевого бюджету Лисятицької сільської ради шляхом зловживання своїм службовим становищем. З метою реалізації своїх злочинних намірів, ОСОБА_8 22.01.2018, працюючи на посаді сільського голови Лисятицької сільської ради, знаходячись в приміщенні Лисятицької сільської ради, розташованому за адресою: Львівська область, Стрийський район, село Лисятичі, площа 40-річчя Перемоги, 4, будучи службовою особою, яка наділена правом підпису офіційних документів сільської ради, з метою власного збагачення та отримання коштів у більшому розмірі, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи про те, що відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 268 рішення про преміювання сільському голові приймається відповідною радою, достовірно знаючи, що Лисятицькою сільською радою рішення про його преміювання за січень 2018 року не приймалось, умисно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, у власних інтересах, власноручно підписав та видав офіційний документ - Наказ сільського голови Лисятицької сільської ради № 1 «Про преміювання працівників апарату Лисятицької сільської ради за січень 2018 року» від 22.01.2018, завіривши його круглою гербовою печаткою Лисятицької сільської ради, до якого безпідставно вніс відомості щодо свого особистого преміювання в розмірі 100 %, що становить 4 400 гривень. В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_8 на підставі вищевказаного Наказу незаконно нараховано та в подальшому виплачено (шляхом зачислення коштів на картковий рахунок в банку) премію в сумі 4 400 гривень та здійснено при цьому відрахування єдиного соціального внеску до загальнодержавних цільових фондів в сумі 968 гривень, чим спричинено збитки Лисятицькій сільській раді Стрийського району Львівської області на загальну суму 5 368 гривень.

Окрім цього, в лютому 2018 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, у голови Лисятицької сільської ради ОСОБА_8 виник злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами місцевого бюджету Лисятицької сільської ради шляхом зловживання своїм службовим становищем. З метою реалізації своїх злочинних намірів, ОСОБА_8 26.02.2018 працюючи на посаді сільського голови Лисятицької сільської ради, знаходячись в приміщенні Лисятицької сільської ради, розташованому за адресою: Львівська область, Стрийський район, село Лисятичі, площа 40-річчя Перемоги, 4, будучи службовою особою, яка наділена правом підпису офіційних документів сільської ради, з метою власного збагачення та отримання коштів у більшому розмірі, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи про те, що відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 268 рішення про преміювання сільському голові приймається відповідною радою, достовірно знаючи, що Лисятицькою сільською радою рішення про його преміювання за лютий 2018 року не приймалось, умисно, з корисливих мотивів, повторно, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, у власних інтересах, власноручно підписав та видав офіційний документ - Наказ сільського голови Лисятицької сільської ради № 2 «Про преміювання працівників апарату Лисятицької сільської ради за лютий 2018 року» від 26.02.2018, завіривши його круглою гербовою печаткою Лисятицької сільської ради, до якого безпідставно вніс відомості щодо свого особистого преміювання в розмірі 100 %, що становить 4 400 гривень. В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_8 на підставі вищевказаного Наказу незаконно нараховано та в подальшому виплачено (шляхом зачислення коштів на картковий рахунок в банку) премію в сумі 4 400 гривень та здійснено при цьому відрахування єдиного соціального внеску до загальнодержавних цільових фондів в сумі 968 гривень, чим спричинено збитки Лисятицькій сільській раді Стрийського району Львівської області на загальну суму 5 368 гривень.

Окрім цього, в березні 2018 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, у голови Лисятицької сільської ради ОСОБА_8 виник злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами місцевого бюджету Лисятицької сільської ради шляхом зловживання своїм службовим становищем. З метою реалізації своїх злочинних намірів, ОСОБА_8 23.03.2018 працюючи на посаді сільського голови Лисятицької сільської ради, знаходячись в приміщенні Лисятицької сільської ради, розташованому за адресою: Львівська область, Стрийський район, село Лисятичі, площа 40-річчя Перемоги, 4, будучи службовою особою, яка наділена правом підпису офіційних документів сільської ради, з метою власного збагачення та отримання коштів у більшому розмірі, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи про те, що відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 268 рішення про преміювання сільському голові приймається відповідною радою, достовірно знаючи, що Лисятицькою сільською радою рішення про його преміювання за березень 2018 року не приймалось, умисно, з корисливих мотивів, повторно, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, у власних інтересах, власноручно підписав та видав офіційний документ - Наказ сільського голови Лисятицької сільської ради № 4 «Про преміювання працівників апарату Лисятицької сільської ради за березень 2018 року» від 23.03.2018, завіривши його круглою гербовою печаткою Лисятицької сільської ради, до якого безпідставно вніс відомості щодо свого особистого преміювання в розмірі 100 %, що становить 4 400 гривень. В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_8 на підставі вищевказаного Наказу незаконно нараховано та в подальшому виплачено (шляхом зачислення коштів на картковий рахунок в банку) премію в сумі 4 400 гривень та здійснено при цьому відрахування єдиного соціального внеску до загальнодержавних цільових фондів в сумі 968 гривень, чим спричинено збитки Лисятицькій сільській раді Стрийського району Львівської області на загальну суму 5 368 гривень.

Окрім цього, в квітні 2018 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, у голови Лисятицької сільської ради ОСОБА_8 виник злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами місцевого бюджету Лисятицької сільської ради шляхом зловживання своїм службовим становищем. З метою реалізації своїх злочинних намірів, ОСОБА_8 23.04.2018 працюючи на посаді сільського голови Лисятицької сільської ради, знаходячись в приміщенні Лисятицької сільської ради, розташованому за адресою: Львівська область, Стрийський район, село Лисятичі, площа 40-річчя Перемоги, 4, будучи службовою особою, яка наділена правом підпису офіційних документів сільської ради, з метою власного збагачення та отримання коштів у більшому розмірі, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи про те, що відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 268 рішення про преміювання сільському голові приймається відповідною радою, достовірно знаючи, що Лисятицькою сільською радою рішення про його преміювання за квітень 2018 року не приймалось, умисно, з корисливих мотивів, повторно, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, у власних інтересах, власноручно підписав та видав офіційний документ - Наказ сільського голови Лисятицької сільської ради № 5 «Про преміювання працівників апарату Лисятицької сільської ради за квітень 2018 року» від 23.04.2018, завіривши його круглою гербовою печаткою Лисятицької сільської ради, до якого безпідставно вніс відомості щодо свого особистого преміювання в розмірі 100 %, що становить 4 400 гривень. В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_8 на підставі вищевказаного Наказу незаконно нараховано та в подальшому виплачено (шляхом зачислення коштів на картковий рахунок в банку) премію в сумі 4 400 гривень та здійснено при цьому відрахування єдиного соціального внеску до загальнодержавних цільових фондів в сумі 968 гривень, чим спричинено збитки Лисятицькій сільській раді Стрийського району Львівської області на загальну суму 5 368 гривень.

Окрім цього, в квітні 2018 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, у голови Лисятицької сільської ради ОСОБА_8 виник злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами місцевого бюджету Лисятицької сільської ради шляхом зловживання своїм службовим становищем. З метою реалізації своїх злочинних намірів, ОСОБА_8 23.04.2018 працюючи на посаді сільського голови Лисятицької сільської ради, знаходячись в приміщенні Лисятицької сільської ради, розташованому за адресою: Львівська область, Стрийський район, село Лисятичі, площа 40-річчя Перемоги, 4, будучи службовою особою, яка наділена правом підпису офіційних документів сільської ради, з метою власного збагачення та отримання коштів у більшому розмірі, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи про те, що відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України №268 рішення про преміювання сільському голові приймається відповідною радою, достовірно знаючи, що Лисятицькою сільською радою рішення про його преміювання за квітень 2018 року не приймалось, умисно, з корисливих мотивів, повторно, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, у власних інтересах, власноручно підписав та видав офіційний документ - Наказ сільського голови Лисятицької сільської ради № 6 «Про преміювання працівників апарату Лисятицької сільської ради за квітень 2018 року» від 23.04.2018, завіривши його круглою гербовою печаткою Лисятицької сільської ради, до якого безпідставно вніс відомості щодо свого особистого преміювання в розмірі 100 %, що становить 4 400 гривень. В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_8 на підставі вищевказаного Наказу незаконно нараховано та в подальшому виплачено (шляхом зачислення коштів на картковий рахунок в банку) премію в сумі 4 400 гривень та здійснено при цьому відрахування єдиного соціального внеску до загальнодержавних цільових фондів в сумі 968 гривень, чим спричинено збитки Лисятицькій сільській раді Стрийського району Львівської області на загальну суму 5 368 гривень.

Окрім цього, в травні 2018 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, у голови Лисятицької сільської ради ОСОБА_8 виник злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами місцевого бюджету Лисятицької сільської ради шляхом зловживання своїм службовим становищем. З метою реалізації своїх злочинних намірів, ОСОБА_8 25.05.2018 працюючи на посаді сільського голови Лисятицької сільської ради, знаходячись в приміщенні Лисятицької сільської ради, розташованому за адресою: Львівська область, Стрийський район, село Лисятичі, площа 40-річчя Перемоги, 4, будучи службовою особою, яка наділена правом підпису офіційних документів сільської ради, з метою власного збагачення та отримання коштів у більшому розмірі, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи про те, що відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 268 рішення про преміювання сільському голові приймається відповідною радою, достовірно знаючи, що Лисятицькою сільською радою рішення про його преміювання за травень 2018 року не приймалось, умисно, з корисливих мотивів, повторно, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, у власних інтересах, власноручно підписав та видав офіційний документ - Наказ сільського голови Лисятицької сільської ради № 7 «Про преміювання працівників апарату Лисятицької сільської ради за травень 2018 року» від 25.05.2018, завіривши його круглою гербовою печаткою Лисятицької сільської ради, до якого безпідставно вніс відомості щодо свого особистого преміювання в розмірі 100 %, що становить 5 435 гривень. В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_8 на підставі вищевказаного Наказу незаконно нараховано та в подальшому виплачено (шляхом зачислення коштів на картковий рахунок в банку) премію в сумі 5 435 гривень та здійснено при цьому відрахування єдиного соціального внеску до загальнодержавних цільових фондів в сумі 1 195 гривень 70 копійок, чим спричинено збитки Лисятицькій сільській раді Стрийського району Львівської області на загальну суму 6 630 гривень 70 копійок.

Окрім цього, в червні 2018 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, у голови Лисятицької сільської ради ОСОБА_8 виник злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами місцевого бюджету Лисятицької сільської ради шляхом зловживання своїм службовим становищем. З метою реалізації своїх злочинних намірів, ОСОБА_8 22.06.2018 працюючи на посаді сільського голови Лисятицької сільської ради, знаходячись в приміщенні Лисятицької сільської ради, розташованому за адресою: Львівська область, Стрийський район, село Лисятичі, площа 40-річчя Перемоги, 4, будучи службовою особою, яка наділена правом підпису офіційних документів сільської ради, з метою власного збагачення та отримання коштів у більшому розмірі, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи про те, що відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 268 рішення про преміювання сільському голові приймається відповідною радою, достовірно знаючи, що Лисятицькою сільською радою рішення про його преміювання за червень 2018 року не приймалось, умисно, з корисливих мотивів, повторно, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, у власних інтересах, власноручно підписав та видав офіційний документ - Наказ сільського голови Лисятицької сільської ради № 8 «Про преміювання працівників апарату Лисятицької сільської ради за червень 2018 року» від 22.06.2018, завіривши його круглою гербовою печаткою Лисятицької сільської ради, до якого безпідставно вніс відомості щодо свого особистого преміювання в розмірі 100 %, що становить 6 700 гривень. В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_8 на підставі вищевказаного Наказу незаконно нараховано та в подальшому виплачено (шляхом зачислення коштів на картковий рахунок в банку) премію в сумі 6 700 гривень та здійснено при цьому відрахування єдиного соціального внеску до загальнодержавних цільових фондів в сумі 1 174 гривні, чим спричинено збитки Лисятицькій сільській раді Стрийського району Львівської області на загальну суму 8 174 гривень.

Окрім цього, в липні 2018 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, у голови Лисятицької сільської ради ОСОБА_8 виник злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами місцевого бюджету Лисятицької сільської ради шляхом зловживання своїм службовим становищем. З метою реалізації своїх злочинних намірів, ОСОБА_8 24.07.2018 працюючи на посаді сільського голови Лисятицької сільської ради, знаходячись в приміщенні Лисятицької сільської ради, розташованому за адресою: Львівська область, Стрийський район, село Лисятичі, площа 40-річчя Перемоги, 4, будучи службовою особою, яка наділена правом підпису офіційних документів сільської ради, з метою власного збагачення та отримання коштів у більшому розмірі, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи про те, що відповідно до п 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 268 рішення про преміювання сільському голові приймається відповідною радою, достовірно знаючи, що Лисятицькою сільською радою рішення про його преміювання за липень 2018 року не приймалось, умисно, з корисливих мотивів, повторно, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, у власних інтересах, власноручно підписав та видав офіційний документ - Наказ сільського голови Лисятицької сільської ради № 9 «Про преміювання працівників апарату Лисятицької сільської ради за липень 2018 року» від 24.07.2018 завіривши його круглою гербовою печаткою Лисятицької сільської ради, до якого безпідставно вніс відомості щодо свого особистого преміювання в розмірі 90 %, що становить 6 030 гривень. В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_8 на підставі вищевказаного Наказу незаконно нараховано та в подальшому виплачено (шляхом зачислення коштів на картковий рахунок в банку) премію в сумі 6 030 гривень та здійснено при цьому відрахування єдиного соціального внеску до загальнодержавних цільових фондів в сумі 1 326 гривень 60 копійок, чим спричинено збитки Лисятицькій сільській раді Стрийського району Львівської області на загальну суму 7 356 гривень 60 копійок.

Окрім цього, в липні 2018 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, у голови Лисятицької сільської ради ОСОБА_8 виник злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами місцевого бюджету Лисятицької сільської ради шляхом зловживання своїм службовим становищем. З метою реалізації своїх злочинних намірів, ОСОБА_8 24.07.2018 працюючи на посаді сільського голови Лисятицької сільської ради, знаходячись в приміщенні Лисятицької сільської ради, розташованому за адресою: Львівська область, Стрийський район, село Лисятичі, площа 40-річчя Перемоги, 4, будучи службовою особою, яка наділена правом підпису офіційних документів сільської ради, з метою власного збагачення та отримання коштів у більшому розмірі, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи про те, що відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 268 рішення про преміювання сільському голові приймається відповідною радою, достовірно знаючи, що Лисятицькою сільською радою рішення про його преміювання та встановлення надбавок за липень 2018 року не приймалось, умисно, з корисливих мотивів, повторно, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, у власних інтересах, власноручно підписав та видав офіційний документ - Наказ сільського голови Лисятицької сільської ради № 10 «Про преміювання працівників апарату Лисятицької сільської ради за липень 2018 року» від 24,07.2018, завіривши його круглою гербовою печаткою Лисятицької сільської ради, до якого безпідставно вніс відомості щодо надбавки собі за інтенсивність праці в розмірі 90 %, що становить 6 030 гривень. В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_8 на підставі вищевказаного Наказу незаконно нараховано та в подальшому виплачено (шляхом зачислення коштів на картковий рахунок в банку) премію в сумі 6 030 гривень та здійснено при цьому відрахування єдиного соціального внеску до загальнодержавних цільових фондів в сумі 1 326 гривень 60 копійок, чим спричинено збитки Лисятицькій сільській раді Стрийського району Львівської області на загальну суму 7 356 гривень 60 копійок.

Окрім цього, в серпні 2018 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, у голови Лисятицької сільської ради ОСОБА_8 виник злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами місцевого бюджету Лисятицької сільської ради шляхом зловживання своїм службовим становищем. З метою реалізації своїх злочинних намірів, ОСОБА_8 27.08.2018 працюючи на посаді сільського голови Лисятицької сільської ради, знаходячись в приміщенні Лисятицької сільської ради, розташованому за адресою: Львівська область, Стрийський район, село Лисятичі, площа 40-річчя Перемоги, 4, будучи службовою особою, яка наділена правом підпису офіційних документів сільської ради, з метою власного збагачення та отримання коштів у більшому розмірі, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи про те, що відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 268 рішення про преміювання сільському голові приймається відповідною радою, достовірно знаючи, що Лисятицькою сільською радою рішення про його преміювання за серпень 2018 року не приймалось, умисно, з корисливих мотивів, повторно, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, у власних інтересах, власноручно підписав та видав офіційний документ - Наказ сільського голови Лисятицької сільської ради № 11 «Про преміювання працівників апарату Лисятицької сільської ради за серпень 2018 року» від 27.08.2018, завіривши його круглою гербовою печаткою Лисятицької сільської ради, до якого безпідставно вніс відомості щодо свого особистого преміювання в розмірі 100 %, що становить 6 700 гривень. В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_8 на підставі вищевказаного Наказу незаконно нараховано та в подальшому виплачено (шляхом зачислення коштів на картковий рахунок в банку) премію в сумі 6 700 гривень та здійснено при цьому відрахування єдиного соціального внеску до загальнодержавних цільових фондів в сумі 1 474 гривні, чим спричинено збитки Лисятицькій сільській раді Стрийського району Львівської області на загальну суму 8 174 гривні.

Окрім цього, у вересні 2018 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, у голови Лисятицької сільської ради ОСОБА_8 виник злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами місцевого бюджету Лисятицької сільської ради шляхом зловживання своїм службовим становищем. З метою реалізації своїх злочинних намірів, ОСОБА_8 24.09.2018 працюючи на посаді сільського голови Лисятицької сільської ради, знаходячись в приміщенні Лисятицької сільської ради, розташованому за адресою: Львівська область, Стрийський район, село Лисятичі, площа 40-річчя Перемоги, 4, будучи службовою особою, яка наділена правом підпису офіційних документів сільської ради, з метою власного збагачення та отримання коштів у більшому розмірі, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи про те, що відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 268 рішення про преміювання сільському голові приймається відповідною радою, достовірно знаючи, що Лисятицькою сільською радою рішення про його преміювання за вересень 2018 року не приймалось, умисно, з корисливих мотивів, повторно, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, у власних інтересах, власноручно підписав та видав офіційниц документ - Наказ сільського голови Лисятицької сільської ради № 12 «Про-дпреміювання працівників апарату Лисятицької сільської ради за вересень 2018 року» від 24.09.2018, завіривши його круглою гербовою печаткою Лисятицької сільської ради, до якого безпідставно вніс відомості щодо свого особистого преміювання в сумі 6 600 гривень. В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_8 на підставі вищевказаного Наказу незаконно нараховано та в подальшому виплачено (шляхом зачислення коштів на картковий рахунок в банку) премію в сумі 6 600 гривень та здійснено при цьому відрахування єдиного соціального внеску до загальнодержавних цільових фондів в сумі 1 452 гривні, чим спричинено збитки Лисятицькій сільській раді Стрийського району Львівської області на загальну суму 8 052 гривні.

Окрім цього, у вересні 2018 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, у голови Лисятицької сільської ради ОСОБА_8 виник злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами місцевого бюджету Лисятицької сільської ради шляхом зловживання своїм службовим становищем. З метою реалізації своїх злочинних намірів, ОСОБА_8 24.09.2018 працюючи на посаді сільського голови Лисятицької сільської ради, знаходячись в приміщенні Лисятицької сільської ради, розташованому за адресою: Львівська область, Стрийський район, село Лисятичі, площа 40-річчя Перемоги, 4, будучи службовою особою, яка наділена правом підпису офіційних документів сільської ради, з метою власного збагачення та отримання коштів у більшому розмірі, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи про те, що відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 268 рішення про преміювання сільському голові приймається відповідною радою, достовірно знаючи, що Лисятицькою сільською радою рішення про його преміювання за вересень 2018 року не приймалось, умисно, з корисливих мотивів, повторно, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, у власних інтересах, власноручно підписав та видав офіційний документ - Наказ сільського голови Лисятицької сільської ради № 13 «Про преміювання працівників апарату Лисятицької сільської ради за вересень 2018 року» від 24.09.2018, завіривши його круглою гербовою печаткою Лисятицької сільської ради, до якого безпідставно вніс відомості щодо свого особистого преміювання в розмірі 100 %, що становить 6 700 гривень. В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_8 на підставі вищевказаного Наказу незаконно нараховано та в подальшому виплачено (шляхом зачислення коштів на картковий рахунок в банку) премію в сумі 6 700 гривень та здійснено при цьому відрахування єдиного соціального внеску до загальнодержавних цільових фондів в сумі 1 474 гривні, чим спричинено збитки Лисятицькій сільській раді Стрийського району Львівської області на загальну суму 8 174 гривні.

Окрім цього, в листопаді 2018 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, у голови Лисятицької сільської ради ОСОБА_8 виник злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами місцевого бюджету Лисятицької сільської ради шляхом зловживання своїм службовим становищем. З метою реалізації своїх злочинних намірів, ОСОБА_8 27.11.2018 працюючи на посаді сільського голови Лисятицької сільської ради, знаходячись в приміщенні Лисятицької сільської ради, розташованому за адресою: Львівська область, Стрийський район, село Лисятичі, площа 40-річчя Перемоги, 4, будучи службовою особою, яка наділена правом підпису офіційних документів сільської ради, з метою власного збагачення та отримання коштів у більшому розмірі, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи про те, що відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 268 рішення про преміювання сільському голові приймається відповідною радою, достовірно знаючи, що Лисятицькою сільською радою рішення про його преміювання за листопад 2018 року не приймалось, умисно, з корисливих мотивів, повторно, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, у власних інтересах, власноручно підписав та видав офіційний Документ - Наказ сільського голови Лисятицької сільської ради №15 «Про преміювання працівників апарату Лисятицької сільської ради за листопад 2018 року» від 27.11.2018, завіривши його круглою гербовою печаткою Лисятицької сільської ради, до якого безпідставно вніс відомості щодо свого особистого преміювання в розмірі 100%, що становить 7 278 гривень 64 копійки. В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_8 на підставі вищевказаного Наказу незаконно нараховано та в подальшому виплачено (шляхом зачислення коштів на картковий рахунок в банку) премію в сумі 7 278 гривень 64 копійки та здійснено при цьому відрахування єдиного соціального внеску до загальнодержавних цільових фондів в сумі 1 601 гривню 30 копійок, чим спричинено збитки Лисятицькій сільській раді Стрийського району Львівської області на загальну суму 8 879 гривень 94 копійки.

Дії ОСОБА_8 по вищенаведеному обвинуваченні органами досудового розслідування кваліфіковані як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого повторно, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 ст. 191 КК України.

Окрім цього, ОСОБА_8 органом досудового розслідування обвинувачується у тому, що він, будучи сільським головою Лисятицької сільської ради, достовірно знаючи, що депутатами Лисятицької сільської ради під час розгляду на ХІVсесії VII-го демократичного скликання Лисятицької сільської ради, яка відбулась 06.10.2017, відмовлено у прийнятті рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_11 , в жовтні 2017 року більш точної дати та часу досудовим слідством не встановлено, реалізовуючи свій злочинний умисел сільський голова Лисятицької сільської ради ОСОБА_8 , зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи погрози звільнення з роботи, надав незаконну вказівку секретарю даної сільської ради ОСОБА_12 , виготовити на комп`ютерній техніці сільської ради, друкований примірник офіційного документа - рішення №342 від 06.10.2017 ХІVсесії VII-го демократичного скликання Лисятицької сільської ради в якому були викладені недостовірні відомості «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Лисятицької сільської ради ОСОБА_11 » та скріпив цей документ гербовою печаткою Лисятицької сільської ради. Усвідомлюючи, що підроблений документ дає право на безоплатну передачу земельної ділянки, яка перебувала у власності територіальної громади, в жовтні 2017 року більш точної дати слідством не встановлено, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах ОСОБА_11 передав останньому, в приміщенні Лисятицької сільської ради, через секретаря ради ОСОБА_12 , вказане підроблене рішення для виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з метою передачі її у безоплатну власність. ОСОБА_11 , отримавши рішення №342 від 06.10.2017, не будучи обізнаним про те, що воно є підробленим надав вказане рішення в листопаді 2017 ФОП « ОСОБА_13 », для виготовлення проекту землеустрою. Однак, дізнавшись що воно є підробленим, ОСОБА_11 відмовився від вчинення подальших дій по виготовленню документації щодо безоплатного отримання в приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,8069 га, ринковою вартістю на час вчинення злочину 617 279,00 гривень, що є особливо великим розміром. Отже, ОСОБА_8 не довів злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.

Дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковані як незакінчений замах на розтрату чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 15, частиною 5 ст. 191 КК України.

Не погоджуючись із оскарженим вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, яку у встановленому порядку доповнив та у якій просить оскаржений вирок скасувати та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 та ч. 3 ст. 191 КК України.

В мотивах своєї апеляційної скарги зазначає, що вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17.10.2023 року в частині визнання ОСОБА_8 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України повністю законним та обґрунтованим.

Щодо іншої частини обвинувачення, то надані стороною обвинувачення докази всупереч висновкам суду не доводять поза розумним сумнівом наявність у діях ОСОБА_8 прямого умислу, корисливого мотиву та корисливої мети.

Так, слід звернути увагу на тому, що ОСОБА_8 був обраний сільським головою відповідно до рішення №1 від 26.10.2015 року Лисятицької сільської виборчої комісії Стрийського району Львівської області «Про визнання повноважень Лисятицького сільського голови».

Лисятицькою сільською радою було прийнято рішення про преміювання сільського голови на 2016, 2017, 2019 роки.

Рішення про преміювання сільського голови на 2018 рік також обговорювалося та приймалося на XVII сесії сільської ради 20.12.2017 року, однак не було відображене у протоколі.

Жодних доказів того, що на 2018 рік у сільській раді були якісь погіршення фінансового становища, що б перешкоджало преміюванню голови, матеріали справи не містять. Також відсутні докази того, що на сесії було проголосовано проти прийняття рішення про преміювання сільського голови.

Судом описано та жодним чином не взято до уваги показання свідка ОСОБА_14 (головний бухгалтер Лисятицької сільської ради у 2018 p.), за змістом яких премії сільському голові нараховувалися на підставі рішення сесії, а працівникам за розпорядженням голови сільської ради. На сесії, де приймали бюджет була, чому за 2018 рік немає рішення їй не відомо, оскільки за це рішення голосували. Голова сільської ради видавав накази на преміювання працівників, не пригадує відсоткових ставок, однак було і 100%. Були готові бланки наказів на премії, а голова самостійно видавав і працівникам і собі. Сесія прийняла рішення про преміювання голови в розмірі 100%. Між секретарем та головою були погані стосунки, одного разу вона чула, як секретар Брікнер у кабінеті кричала, що ОСОБА_8 її вдарив. Всі рішення зберігалися в Брікнер.

Не враховано судом також і показання свідка ОСОБА_15 , у яких з обвинуваченим були добрі відносини, вони разом працювали протягом трьох місяців. Премії нараховувала в листопаді 2018 в розмірі 100% згідно рішення сесії сільської ради, яке надавала їй секретар. В грудні обвинувачений перебував у відпустці тому йому було нараховано лише відпускні та оклад за відпрацьовані дні.

Також про ту обставину, що рішення Лисятицької сільської ради про преміювання сільського голови на 2018 рік обговорювалося та було прийняте на сесії, ствердили інші свідки ( ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та інші).

Такі показання свідків є чіткими, впевненими, корелюють між собою та з показами ОСОБА_8 який ствердив, що рішення про преміювання сільського голови на 2018 рік було ухвалене на сесії сільської ради, а саме депутати підтримали пропозицію проголосувати за те, щоб залишити преміювання, як і на 2017 рік у розмірі до 100 відсотків.

Окрім цього, судом жодним чином не взято до уваги, що згідно з п. 2.6 посадової інструкції головного бухгалтера Лисятицької сільської ради саме головний бухгалтер здійснює контроль за додержанням порядку оформлення первинних бухгалтерських документів, розрахунків та платіжних зобов`язань, витрачанням фонду оплати праці, встановленням посадових окладів тощо.

У разі відсутності рішення про преміювання сільського голови саме головний бухгалтер та бухгалтер сільської ради повинні були виявити та усунути таке порушення. Саме бухгалтери готували відомості нарахування заробітної плати усім працівникам апарату Лисятицької сільської ради.

Наведене вище дає підстави вважати, що винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 та 3 ст. 191 КК України не доведена поза розумним сумнівом, а його версія подій, згідно з якою рішення про його преміювання на 2018 рік було прийняте, та він підписував відповідні накази про преміювання чітко усвідомлюючи правомірність своїх дій, є підтверджена належними та допустимими доказами, які корелюють між собою.

В доповненнях до апеляційної скарги захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_10 зазначив, що з врахуванням інкримінування засудженому 89 637грн. привласнення коштів та всього отриманих ним за 2018р. 135575грн., виходячи з оскаржуваного вироку суду, розмір заробітної шати мав би складати 45938грн. за весь 2018р.,тобто приблизно 3 828грн. в місяць. Суд в цій частині не провів належного допиту обвинуваченого, обмежившись в частині розміру збитків довідкою виданою в.о. сільського голови ОСОБА_12 , яка є в неприязних стосунках з обвинуваченим.

Так, 28.01.2019 рішення сесій ОСОБА_8 було звільнено з посади голови. ОСОБА_12 приступила до виконання обов`язків голови. В подальшому рішенням суду ОСОБА_20 було поновлено на посаді. Однак, в день виконання рішення суду з поновлення за посаді з ініціативи ОСОБА_12 повторно було звільнено ОСОБА_8 Саме з даного приводу між обвинуваченим та свідком стались неприязні стосунки.

Згідно до вироку Стрийського міськрайонного суду від 17.10.2023р. з показів представника потерпілого ОСОБА_22 останньому взагалі нічого не відомо про обставини вчинення злочину.

Наведене свідчить про те, що судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження не було належним чином перевірено фактичних обставин вчиненого, що вказує на невиконання судом першої інстанції процесуального законодавства , що призвело до однобічності та неповноти судового розгляду, не дослідження таких обставин, з`ясування яких може мати суттєве значення для правильного і всебічного розгляду справи.

Окрім цього судом першої інстанції не враховано, що навіть якби було доведено, що ОСОБА_8 діяв умисно, то привласнення коштів у якості премій на 2018 рік охоплювалося б єдиним умислом, що виключає кваліфікацію за ч. 3 ст. 191 КК України за ознакою повторності.

Не погоджуючись із вироком суду, прокурор у кримінальному провадженні також подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок Стрийського міськрайонного суду від 17.10.2023 року щодо ОСОБА_8 скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винним:

- за ч. 3 ст. 191 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльність в органах місцевого самоврядування на строк 3 роки;

- за ч.3 ст.15 ч.5 ст. 191 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком 7 років 6 місяців з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльність на строк 3 роки в органах місцевого самоврядування з конфіскацією майна.

З урахуванням вимог ч.1 ст.70 КК України призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльність на строк 3 роки в органах місцевого самоврядування з конфіскацією майна.

У мотивах своєї апеляційної скарги вказує, що вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17.10.2023 про виправдання обвинуваченого ОСОБА_8 в частині пред`явленого обвинувачення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.5 ст.191 КК України є незаконним і таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку із невідповідністю висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Зокрема, суд, виправдовуючи ОСОБА_8 , вказав, що у діях останнього відсутня об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 КК України.

Однак, ОСОБА_8 , будучи головою сільської ради, проводячи особисто сесії сільської ради, достовірно знав, що депутати сільської ради під час розгляду на XIV сесії VII-го демократичного скликання Лисятицької сільської ради, яка відбулась 06.10.2017, відмовили у прийнятті рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з метою передачі її у безоплатну власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_11 орієнтованою площею 0,8069 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту с.Луги на території Лисятицької сільської ради, всупереч чинному законодавству, яке передбачало порядок надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, прийняв рішення, протилежне рішенню колегіального органу, яке особисто підписав та завірив гербовою печаткою, що свідчить про його прямий умисел на розтрату вказаної земельної ділянки.

Так, згідно досліджених судом доказів, достовірно встановлено і знайшло своє підтвердження те, що у оригіналі поіменного голосування до рішення Лисятицької сільської ради від 06.10.2017 №342 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_11 , підписаного головою та членами лічильної комісії, всі присутні 12 депутатів проголосували проти надання ОСОБА_11 вищевказаної земельної ділянки.

Однак, ОСОБА_8 , всупереч колегіальному рішенню, одноособово, перебравши на себе владні повноваження, якими його не наділили депутати ради, виніс рішення, яке суперечило голосуванню останніх, та видав рішення №342 від 06.10.2017 XIV сесії VII-го демократичного скликання Лисятицької сільської ради, всупереч ст. ст. 12, 116, 118 Земельного кодексу України, та скріпив цей документ гербовою печаткою Лисятицької сільської ради «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Лисятицької сільської ради ОСОБА_11 ».

Окрім цього, свідки у даному кримінальному провадженні ОСОБА_12 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 підтвердили, що депутатами відмовлено під час голосування рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з метою передачі її у безоплатну власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_11 орієнтованою площею 0,8069 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту с.Луги на території Лисятицької сільської ради.

Обов`язковими суб`єктивними ознаками розтрати майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, та корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, у долі яких зацікавлений винний.

Зазначене підтверджується тим, що ОСОБА_8 діяв у інтересах третьої особи ОСОБА_11 , передаючи останньому право на надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на що останній скористався таким правом і в листопаді 2017 замовив послуги у ФОП « ОСОБА_13 » для виготовлення проекту землеустрою.

Згідно чинного законодавства (у редакції на час інкримінованих обвинуваченому дій) у повноваження сільського голови, передбачених ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», не передбачено розпоряджання землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян, а таке є предметом відання - повноваженнями виключно територіальних громад, тобто місцевих рад (сільських, селищних, міських). Таким чином, ОСОБА_8 присвоїв собі владні повноваження, які йому не належать, і, будучи відповідальним за представлення ради у відносинах з громадянами, перебрав на себе повноваження, які виразилися в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.3 ст. 15 ч.5 ст. 191 КК України в силу того, що він не мав права видавати відповідне рішення сесії сільської ради, за яке не проголосували депутати, і яке надало право ОСОБА_11 можливу подальшу приватизацію земельної ділянки та її вибуття з комунальної власності громади села.

Окрім цього, вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17.10.2023 ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльність на строк 3 роки, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльність на строк 3 роки. На підставі ч.1 ст.70 КК України ОСОБА_8 призначено остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльність на строк 3 роки.

Однак, у вироку не конкретизовано щодо застосованого відносно ОСОБА_8 додаткового покарання, а саме, чітко не вказано, які саме посади та в яких органах влади не зможе ОСОБА_8 обіймати на строк 3 роки.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_10 подав письмові заперечення на апеляційну скаргу прокурора, які долучено до матеріалів справи, в яких просить залишити рішення суду першої інстанції в частині виправдання ОСОБА_8 за ч.3 ст.15 - ч.5 ст.191 КК України без змін.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисників - адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , які підтримали подану апеляційну скаргу та заперечили проти апеляційних вимог сторони обвинувачення, прокурора ОСОБА_9 , , який висловився в підтримку поданої процесуальним прокурором апеляційної скарги та заперечив проти апеляційних вимог сторони захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 слід задоволити частково, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 залишити без задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_8 не дотримано у повному об`ємі.

У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 22 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів, засобами, передбаченими цим кодексом. Обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, тобто винуватості обвинуваченого, форми вини, мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення, виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у відповідності до положень ч.1 ст.92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим кодексом випадках, на потерпілого.

Згідно вимог ч.1 ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Статтею 85 КПК України визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на позицію, Європейського суду з прав людини, який неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

За змістом ст.8 Конституції України, в державі визначено принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти, приймаються на основі Конституції і повинні відповідати її змісту.

Стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Суд звертає увагу на неодноразове звернення ЄСПЛ у своїх рішеннях на його прецедентну практику щодо питання оцінки доказів, згідно з якою при такій оцінці ЄСПЛ керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справі «Авшар проти Туреччини», «Кобець проти України»).

Також, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 21.10.2011 року у справі «Коробова проти України», відповідно до якої, при оцінці доказів суд, як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», який ґрунтується на достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновках.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», є недопустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 (п. 18,19), суд при розгляді кримінальних справ має суворо додержуватись закріпленого у ч.1 ст.62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь останньої. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст.62 Конституції, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом.

Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що положення підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті.

Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі «Тельфнер проти Австрії» від 20 березня 2001 року та «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 08 лютого 1996 року.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбаченого пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 284 КК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Надаючи оцінку безпосередньо дослідженим у судовому засіданні доказам, які надані стороною обвинувачення, суд зауважує, що такі є недостатніми і не доводять поза розумним сумнівом, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 ст. 15, частиною 5 ст. 191 КК України (незакінчений замах на розтрату чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах).

Апеляційним судом встановлено, що, органи досудового розслідування кваліфікували дії ОСОБА_8 за частиною 3 ст. 15, частиною 5 ст. 191 КК України, а саме, що він перебуваючи на посаді голови Лисятицької сільської ради достовірно знаючи, що депутатами Лисятицької сільської ради під час розгляду на ХІVсесії VII-го демократичного скликання Лисятицької сільської ради, яка відбулась 06.10.2017, відмовлено у прийнятті рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з метою передачі її у безоплатну власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_11 орієнтованою площою 0,8069 Га, в жовтні 2017 року більш точної дати та часу досудовим слідством не встановлено, вирішив, використовуючи своє службове становище, шляхоом підроблення офіційного документу, вчинити дії спрямовані на розтрату земельної ділянки площею 0,8069 Га в інтересах третьої особи - ОСОБА_29 .. Так, реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 , зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи погрози звільнення з роботи, надав незаконну вказівку секретарю даної сільської ради ОСОБА_12 , виготовити на комп`ютерній техніці сільської ради, друкований примірник офіційного документа - рішення №342 від 06.10.2017 ХІVсесії VII-го демократичного скликання Лисятицької сільської ради, в якому були викладені недостовірні відомості «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Лисятицької сільської ради ОСОБА_11 ». Отримавши того ж дня друкований примірник цього рішення, ОСОБА_8 поставив на ньому власноручний підпис від імені сільського голови Лисятицької сільської ради та скріпив цей документ гербовою печаткою Лисятицької сільської ради. В подальшому усвідомлюючи, що підроблений документ дає право на передбачену ст.ст. 12, 116, 118 Земельного кодексу України процедуру, щодо безоплатної передачі земельної ділянки, яка перебувала у власності територіальної громади, в жовтні 2017 року більш точної дати слідством не встановлено, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах ОСОБА_11 передав останньому, в приміщенні Лисятицької сільської ради, через секретаря ради ОСОБА_12 , підроблене рішення для виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з метою передачі її у безоплатну власність. ОСОБА_11 отримавши рішення №342 від 06.10.2017, не будучи обізнаним про те, що воно є підробленим надав вказане рішення в листопаді 2017 ФОП « ОСОБА_13 », для виготовлення проекту землеустрою. Однак, дізнавшись що воно є підробленим, ОСОБА_11 відмовився від вчинення подальших дій по виготовленню документації щодо безоплатного отримання в приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,8069 га, ринковою вартістю на час вчинення злочину 617 279,00 гривень, що є особливо великим розміром. Тому, ОСОБА_8 не довів злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.

Таким чином дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковані як незакінчений замах на розтрату чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 15, частиною 5 ст. 191 КК України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. Склад кримінального правопорушення являє собою абстрактну теоретичну конструкцію і включає чотири елементи: об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону. Кожен елемент включає певний набір ознак: обов`язкових і факультативних для кваліфікації діяння як кримінального правопорушення.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння (постанови Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 705/623/18, від 17 квітня 2019 року у справі №472/342/16-к, від 11 лютого 2021 року у справі № 462/3062/16-к).

Основним безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ст.191 КК України є суспільні відносини власності, що охороняються кримінальним законом, як частина економічних відносин, як основа економічної системи держави.

Предметом цього злочину є лише таке чуже майно, яке було ввірене винній особі чи перебувало в її законному віданні, тобто те, що знаходилося в неї на законних підставах і стосовно якого вона здійснювала повноваження щодо розпорядження, управління, доставки, використання або зберігання тощо. Отже, вчиняючи злочин, передбачений ст. 191 КК, винна особа використовує наявні у неї правомочності (повноваження) щодо зазначеного вище предмета. Саме ця ознака передусім відрізняє аналізований злочин від інших посягань на власність (зокрема, крадіжки), при вчиненні яких винний або зовсім не має відношення до майна, або має лише доступ до нього за характером роботи, або йому доручено охороняти це майно, або воно передане йому для використання у процесі виробництва.

З об`єктивної сторони злочин, передбачений ст. 191 КК України виявляється у привласненні чужого майна, що було ввірене особі чи перебувало в її віданні; розтраті такого майна зазначеною особою; привласненні, розтрату чи заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Суб`єктом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем може бути лише службова особа, якій майно було ввірене чи у віданні якої воно перебувало.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом. Прямий умисел має місце, коли особа усвідомлює, що здійснює розтрату чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні, передбачає настання негативних наслідків і бажає їх настання.

У постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 700/361/17 зазначено, що чітке відображення обставин кримінального правопорушення, зокрема з обов`язковим встановленням як об`єктивної, так і суб`єктивної сторони злочину, має суттєве значення для аргументації висновку суду про доведеність винуватості особи у вчиненому злочині, адже ст. 91 КПК передбачено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню як подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), так і винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і його мета.

ВС наголосив, що з об`єктивної сторони злочин, передбачений ст. 191 ККУ, що інкримінований особі як розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, передбачає незаконне, безповоротне та безоплатне витрачання винним чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало у його віданні, шляхом використання наданих повноважень всупереч інтересам служби, тобто всупереч тим завданням та цілям, для розв`язання і досягнення яких на особу покладено виконання функцій службової особи. Злочин вважається закінченим з моменту вилучення чужого майна з володіння власника. Протиправне витрачення чужого майна з відшкодуванням його вартості не містить ознак злочину, передбаченого ст.191 КК у формі розтрати і за наявності підстав, може бути підставою для притягнення особи за інше службове правопорушення. Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом, корисливим мотивом та метою. Змістом умислу винної особи є усвідомлення нею суспільно небезпечного характеру своїх дій, передбачення їх суспільно небезпечних наслідків і бажання їх настання. Мотивом є спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна з метою особистого збагачення або з метою збагачення інших осіб. Метою є збільшення власних майнових фондів чи фондів третіх осіб унаслідок протиправного обернення винним ввіреного йому майна на власну користь або користь інших осіб.

Розтрата - це незаконне безоплатне відчуження, витрачання, використання (споживання, продаж, дарування, обмін, передача іншим особам тощо) винним чужого майна, що на законних підставах було йому ввірене чи перебувало в його віданні.

В результаті розтрати винний поліпшує майнове становище інших осіб шляхом безпосереднього споживання ними незаконно вилученого майна, позбавлення їх за рахунок витрачання такого майна певних матеріальних витрат, збільшення доходів інших осіб.

Діяння може кваліфікуватися як розтрата лише у тому разі, коли його предметом виступає майно, яке було ввірене винному чи було в його віданні, тобто воно знаходилось у правомірному володінні винного, який був наділений правомочністю по розпорядженню, управлінню, доставці або зберіганню такого майна. Така правомочність може обумовлюватись службовими обов`язками, договірними відносинами або спеціальним дорученням.

Розтрата відрізняється від привласнення передусім тим, що при розтраті майно відчужується і витрачається одразу, воно не перебуває певний час у незаконному володінні винного, тоді як привласнення передбачає наявність певного проміжку часу, протягом якого винний незаконно володіє майном, розпоряджається ним як власник. Більше того, у разі привласнення майно перебуває у винної особи або в інших осіб під її контролем і може бути повернуто власникові, тоді як при розтраті майно вже використано (витрачено), через це може йтися лише про відшкодування завданих збитків.

Розтрата вважається закінченою з моменту відчуження, витрачення майна. На відміну від привласнення, при розтраті на момент пред`явлення вимоги про повернення ввірене майно у винного відсутнє.

Відповідно до Постанови ВСУ від 28.02.2019 у справі № 456/1181/15-к обов`язковими суб`єктивними ознаками розтрати майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, та корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.

Замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Замах на вчинення кримінального правопорушення є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.

Процедура передачі земельної ділянки у власність передбачена статтею 118 Земельного кодексу України - порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами (у редакції на час інкримінованих обвинуваченому дій).

У відповідності до ст.12 Земельного кодексу України, (у редакції на час інкримінованих обвинуваченому дій), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 ст. 122 Земельного кодексу України (у редакції на час інкримінованих обвинуваченому дій) сільські, селищні, міські ради наділені повноваженнями передавати земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної та міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать питання щодо підготовки та винесення на розгляд ради пропозицій щодо вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальної громади, здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, використанням і охороною земель, реєстрація суб`єктів права власності на землю, реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі, видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею.

Статтею 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції на час інкримінованих обвинуваченому дій) регламентовано повноваження сільського, селищного, міського голови.

Аналіз вищезазначених норм ст. ст. 12, 122 Земельного кодексу України та ст. ст. 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» свідчить про те, що питання щодо розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян є предметом відання - повноваженнями виключно територіальних громад, тобто місцевих рад (сільських, селищних, міських). Розгляд таких питань по суті та прийняття відповідний рішень проводиться виключно колегіально на засіданнях сесій відповідних рад.

Відповідно аналізом норм ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції на час інкримінованих обвинуваченому дій) встановлено, що до повноважень сільського, селищного, міського голови, не належать вирішення питань, що стосуються розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян. Також голова сільської ради не вправі і не наділений повноваженнями приймати, ( виносити) Рішення від імені сільської ради.

Отже, до повноважень сільського голови - обвинуваченого ОСОБА_8 під час виконання ним своїх службових обов`язків не входило прийняття рішення, щодо розпорядження землями територіальних громад - Лисятицької сільської ради та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян, в тому числі і ОСОБА_11 .

Покликання сторони обвинувачення на норми ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», які визначають повноваження голови сільської ради та норми п.34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», які визначають повноваження сільської ради, підтверджують вищенаведений висновок суду про те, що обвинувачений ОСОБА_8 не наділений тими повноваженнями у порушенні яких він обвинувачується і вказують на те, що такими повноваженнями відповідно до закону наділений виключно колегіальний орган - Лисятицька сільська рада.

Дії обвинуваченого ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковані як незакінчений замах на розтрату чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 15, частиною 5 ст. 191 КК України.

Сторона обвинувачення такими діями відповідно до обвинувачення вважає, що обвинувачений займаючи посаду голови сільської ради, використовуючи своє службове становище, шляхом підроблення офіційного документу, вчинив дії на розтрату земельної ділянки площею 0,8069 в інтересах ОСОБА_11 ; реалізовуючи свій злочинний умисел, зловживаючи своїм службовим становищем, надав незаконну вказівку секретарю ради ОСОБА_12 виготовити на комп`ютерній техніці друкований примірник рішення № 342 від 06.10.2017; отримавши друкований примірник рішення № 342 від 06.10.2017 ОСОБА_8 поставив на ньому власноручний підпис та скріпив цей документ гербовою печаткою сільської ради;після цього передав підроблене рішення ОСОБА_11 , який дізнавшись, що таке рішення підроблене відмовився від подальших дій щодо безоплатного отримання в приватну власність земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що сторона обвинувачення в своєму обвинуваченні не вказує і не навела жодної норми матеріального права (чи назву закону), яку порушив обвинувачений ОСОБА_8 , якою він керувався і був зобов`язаний керуватися під час виконання свої службових обов`язків, вчиняючи кримінальне правопорушення. Особа, яка займає певну посаду і є службовою особою, має певні права і обов`язки, наділена певними службовими повноваженнями. Такі службові повноваження службової особи передбачені у відповідних нормах Закону та підзаконних нормативних Актах, тому для визначення того чи зловживала службова особа своїми службовими повноваженнями сторона обвинувачення зобов`язана вказати на ті норми, які порушив обвинувачений, а також чи дії в яких особа обвинувачується входять до його службових повноважень, та якими повноваженнями обвинувачений зловживав. У іншому випадку, якщо особа не наділена певними повноваженнями у яких його звинувачують, тоді така особа і такими повноваженнями зловживати не може.

Таким чином як судом першої інстанції, так і апеляційним судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 в силу своїх службових повноважень, будучи головою сільської ради, не був наділений повноваженнями здійснювати вирішення питання, щодо розпорядження землями територіальної громади - Лисятицької сільської ради та передачі земельної ділянки комунальної власності у власність громадян, а саме ОСОБА_11 . Тобто, він не був тією особою, якій в силу його службових повноважень земельна ділянка були йому ввірена чи передувала в його віданні і він міг у законний спосіб нею розпоряджатися. Питання щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою, передача земельної ділянки комунальної власності у власність ОСОБА_11 відповідно до закону віднесено до відання - повноваження виключно колегіального органу територіальної громади, тобто до Лесятицької сільської ради. Тільки Лесятицька сільська рада наділена правом розпорядження чи надання у власність громадянам земельних ділянок, як орган місцевого самоврядування, шляхом прийняття колегіального Рішення на сесії сільської ради.

Діяння може кваліфікуватися як розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем лише у тому разі, коли його предметом виступає майно, яке було ввірене винному чи було в його віданні, тобто воно знаходилось у правомірному володінні винного, який був наділений правомочністю по розпорядженню, управлінню, доставці або зберіганню такого майна, тощо, в силу своїх службових обов`язків.

Завданням кримінального провадження відповідно ст.2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Таким чином, виходячи із змісту підстав кримінальної відповідальності, якою є діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, а саме об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона, судом встановлено, що в діях ОСОБА_8 відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, оскільки він будучи головою сільської ради, в силу своїх повноважень не був тією особою, якій землі комунальної власності Лисятицької сільської ради були ввірені чи були в його віданні, тобто вони не знаходились у його правомірному володінні і він не був тією особою, який був наділений повноваженнями по розпорядженню, управлінню, доставці або зберіганню такого майна, тощо, в силу своїх службових повноважень, що і відзначив суд першої інстанції в оскарженому вироку.

В діях ОСОБА_8 відсутня об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, оскільки розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем має місце тоді, коли винна особа розтратила майно, що було їй ввірене чи перебувало у її віданні.

Враховуючи вищенаведені обставини судом першої інстанції правильно встановлено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_8 відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого частиною 3 ст. 15, частиною 5 ст. 191 КК України.

У постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 700/361/17 зазначено, протиправне витрачення чужого майна з відшкодуванням його вартості не містить ознак злочину, передбаченого ст.191 КК у формі розтрати і за наявності підстав, може бути підставою для притягнення особи за інше службове правопорушення.

Також ОСОБА_8 органами досудового розслідування було пред`явлено обвинувачення по вищенаведених обставинах і за ч.1 ст.366 КК України. Відповідно до Ухвали судового засідання від 11.09.2023 ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, кримінальне провадження в цій частині закрито. Дана ухвала вступила у законну силу та учасниками кримінального провадження не оскаржувалась.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції об`єктивно з`ясувавши всі обставини по пред`явленому обвинуваченню, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, прийшов до обґрунтованого висновку, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_8 відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого частиною 3 ст. 15, частиною 5 ст. 191 КК України, а тому визнав останнього невинуватим у вчиненні даного кримінального правопорушення та виправдав.

Відтак, доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не беруться колегією суддів до уваги, є необґрунтовані та безпідставні.

Щодо кваліфікації дій обвинуваченого та призначеного судом першої інстанції покарання ОСОБА_8 за ч. 2 та ч. 3 ст. 191 КК України, то слід зазначити наступне.

Частиною другою ст. 191 КК України передбачена кримінальна відповідальність за привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Частиною третьою ст. 191 КК України передбачена кримінальна відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що факт заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою - ОСОБА_8 своїм службовим становищем, свідчить про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 191 КК України, а факт повторного заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою - ОСОБА_8 своїм службовим становищем, тобто вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 191 КК України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. Склад кримінального правопорушення включає чотири елементи: об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону. Кожен елемент включає певний набір ознак: обов`язкових і факультативних для кваліфікації діяння як кримінального правопорушення.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння (постанови Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 705/623/18, від 17 квітня 2019 року у справі№472/342/16-к, від 11 лютого 2021 року у справі № 462/3062/16-к).

У постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 700/361/17 зазначено, що чітке відображення обставин кримінального правопорушення, зокрема з обов`язковим встановленням як об`єктивної, так і суб`єктивної сторони злочину, має суттєве значення для аргументації висновку суду про доведеність винуватості особи у вчиненому злочині, адже ст. 91 КПК передбачено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню як подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), так і винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і його мета.

За змістом ст.8 Конституції України, в державі визначено принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти, приймаються на основі Конституції і повинні відповідати її змісту.

Стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Стрийський міськрайонний суд дійшов висновків, що зібрані у даному кримінальному провадженні докази підтверджують наявність у діях ОСОБА_8 об`єктивної сторони та суб`єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 та 3 ст. 191 КК України, однак із такими не погоджується колегія апеляційного суду.

Зокрема, слід відзначити, що суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 191 КК України характеризується виключно умисною формою вини у виді прямого умислу. Обов`язковими суб`єктивними ознаками розтрати майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, та корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.

У постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 700/361/17 зазначалося, що змістом умислу винної особи є усвідомлення нею суспільно небезпечного характеру своїх дій, передбачення їх суспільно небезпечних наслідків і бажання їх настання. Мотивом є спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна з метою особистого збагачення або з метою збагачення інших осіб. Метою є збільшення власних майнових фондів чи фондів третіх осіб унаслідок протиправного обернення винним ввіреного йому майна на власну користь або користь інших осіб.

Так, слід звернути увагу на тому, що ОСОБА_8 був обраний сільським головою відповідно до рішення №1 від 26.10.2015 року Лисятицької сільської виборчої комісії Стрийського району Львівської області «Про визнання повноважень Лисятицького сільського голови». Лисятицькою сільською радою було прийнято рішення про преміювання сільського голови на 2016, 2017, 2019 роки.

Рішення про преміювання сільського голови на 2018 рік також обговорювалося та приймалося на XVII сесії сільської ради 20.12.2017 року, однак не було відображене у протоколі.

Жодних доказів того, що на 2018 рік у сільській раді були якісь погіршення фінансового становища, що б перешкоджало преміюванню голови, матеріали справи не містять. Також відсутні докази того, що на сесії було проголосовано проти прийняття рішення про преміювання сільського голови.

Судом першої інстанції описані у вироку показання свідка ОСОБА_14 (головний бухгалтер Лисятицької сільської ради у 2018 p.), згідно яких премії сільському голові нараховувалися на підставі рішення сесії, а працівникам за розпорядженням голови сільської ради. На сесії, де приймали бюджет була, чому за 2018 рік немає рішення їй не відомо, оскільки за це рішення голосували. Голова сільської ради видавав накази на преміювання працівників, не пригадує відсоткових ставок, однак було і 100%. Були готові бланки наказів на премії, а голова самостійно видавав і працівникам і собі. Сесія прийняла рішення про преміювання голови в розмірі 100%. Між секретарем та головою були погані стосунки, одного разу вона чула, як секретар Брікнер у кабінеті кричала, що ОСОБА_8 її вдарив. Всі рішення зберігалися в Брікнер.

Згідно показань свідка ОСОБА_15 , вона премії нараховувала в листопаді 2018 в розмірі 100% згідно рішення сесії сільської ради, яке надавала їй секретар. В грудні обвинувачений перебував у відпустці тому йому було нараховано лише відпускні та оклад за відпрацьовані дні. Також про ту обставину, що рішення Лисятицької сільської ради про преміювання сільського голови на 2018 рік обговорювалося та було прийняте на сесії, ствердили інші свідки ( ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та інші).

Такі показання свідків є чіткими, впевненими, узгоджуються із показаннями ОСОБА_8 , який ствердив, що рішення про преміювання сільського голови на 2018 рік було ухвалене на сесії сільської ради, а саме депутати підтримали пропозицію проголосувати за те, щоб залишити преміювання, як і на 2017 рік у розмірі до 100 відсотків.

Однак, суд першої інстанції не надав належної оцінки, зазначеним вище показанням і не співставив їх із наявними у справі іншими доказами для повного і всебічного з`ясування усіх фактичних обставин справи, зокрема підтвердження умислу ОСОБА_8 у незаконному привласненні сум грошових коштів, які йому інкримінуються стороною обвинувачення.

Окрім цього, судом першої інстанції не взято до уваги, що згідно з п. 2.6 посадової інструкції головного бухгалтера Лисятицької сільської ради, саме головний бухгалтер здійснює контроль за додержанням порядку оформлення первинних бухгалтерських документів, розрахунків та платіжних зобов`язань, витрачанням фонду оплати праці, встановленням посадових окладів тощо. У разі відсутності рішення про преміювання сільського голови саме головний бухгалтер та бухгалтер сільської ради повинні були виявити та усунути таке порушення. Саме бухгалтери готували відомості нарахування заробітної плати усім працівникам апарату Лисятицької сільської ради.

Так, 28.01.2019 рішенням сесії ОСОБА_8 було звільнено з посади голови. ОСОБА_30 приступила до виконання обов`язків голови. В подальшому рішенням суду ОСОБА_8 було поновлено на посаді. Однак, в день виконання рішення суду з поновлення за посаді з ініціативи ОСОБА_12 повторно було звільнено ОСОБА_8 Саме з даного приводу між обвинуваченим та свідком стались неприязні стосунки.

Згідно до вироку Стрийського міськрайонного суду від 17.10.2023р. з показів представника потерпілого ОСОБА_22 останньому взагалі нічого не відомо про обставини вчинення злочину.

Наведене вище дає підстави вважати колегії суддів, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 та 3 ст. 191 КК України, є передчасним, а його вина не доведена поза розумним сумнівом, не з`ясовано, чи рішення про преміювання ОСОБА_8 на 2018 рік, яке він підписував (накази про преміювання) було зроблено саме умисно з чітко усвідомленим наміром привласнити протиправно суму грошових коштів, яка йому інкримінована. Чи був цей умисел спрямований на привласнення усієї суми 89 637грн. чи без відрахування сум єдиного соціального внеску до загальнодержавних цільових фондів.

У разі доведення того, що ОСОБА_8 діяв умисно, і таке привласнення коштів у якості премій на 2018 рік охоплювалося б єдиним умислом на заволодіння, зазначеної вище суми в цілому, то це буде виключати кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 191 КК України, тобто за ознакою повторності.

Суд в цій частині не провів належним чином судовий розгляд, обмежившись в частині розміру збитків довідкою виданою в.о. сільського голови ОСОБА_12 .

Окрім того, за квітень 2018 року ОСОБА_8 двічі інкриміновані одні і ті ж дії, що також не знайшло своєї належної оцінки судом першої інстанції.

Наведене вище, свідчить про те, що судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження не було належним чином перевірено усі фактичні обставини справи, що вказує на неповноту судового розгляду у даній частині обвинувачення судом першої інстанції, що призвело до однобічності та неповноти судового розгляду, не дослідження таких обставин, з`ясування яких може мати суттєве значення для правильного і всебічного розгляду справи.

Відповідно до вимог ч.6 ст.22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний створити сторонам необхідні умови для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України суд апеляційної інстанції вправі скасувати вирок або ухвалу суду першої інстанції і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно ч. 3 ст. 415 КПК України, висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

Відтак, неповнота судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, допущена судом першої інстанції при постановленні оскарженого вироку щодо ОСОБА_8 в частині засудження його за ч. 2 та ч.3 ст. 191 КК України є підставами для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 слід задоволити частково, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 залишити без задоволення. Оскаржений вирок суду першої інстанції у частині засудження ОСОБА_8 за ч. 2 та ч. 3 ст. 191 КК України скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання іншим складом суду. У решті вирок суду слід залишити без змін.

При новому судовому розгляді слід врахувати викладене вище, та перевірити належним чином усі доводи, наведені в апеляційній скарзі сторони захисту, з використанням наданих процесуальних можливостей, співставити ці доводи із наявними у кримінальному провадженні доказами, яким дати належну юридичну оцінку з огляду на їх допустимість і достатність, та відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 404, 405,407,409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_8 задоволити частково.

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_8 в частині засудження за ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України скасувати.

Призначити новий розгляд у суді першої інстанції даного кримінального провадження щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого за ч. 3 ст. 191 КК України, зі стадії підготовчого судового засідання іншим складом суду.

У решті вирок суду залишити без змін.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4