Рішення

від 21.03.2024 по справі 626/3564/23

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 626/3564/23

Провадження № 2/626/82/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

21.03.2024 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді Рибальченко І.Г.

за участю секретарів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Красноградського аграрно-технічногофахового коледжуімені Ф.Я.Тимошенка про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору та поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до Красноградського районного суду з позовною заявою до Красноградського аграрно-технічногофахового коледжуімені Ф.Я.Тимошенка про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору та поновлення на роботі.

В обґрунтування вимог позивач зазначила, що працює на посаді викладача коледжу. 19 жовтня 2023 року вона отримала засобами поштового зв`язку копію наказу директора Красноградського аграрно-технічногофахового коледжуімені Ф.Я.Тимошенка Кіяшка В.М. № 114-к від 17.10.2023 "Про застосування ст.41 п.3 Кодексу законів про працю України". Наказом позивача її звільнено з посади викладача коледжу,на підставіпункту 3статті 41КЗпП України,наказ набираєчинності 31жовтня 2023року. З наказом ОСОБА_3 категорично не згодна, звертає увагу що наявні упереджені дії адміністрації Красноградського аграрно-технічного фахового коледжу імені Ф.Я. Тимошенка та реалізується намір звільнити її з посади за будь-яку ціну, враховуючи її попереднє поновлення на посаді в судовому порядку з 01.09.2023, а також оскарження догани. Наявні ознаки дискримінації прав у зв`язку з неприязними стосунками з адміністрацією навчального закладу. Жодних дій, які могли підпадати під аморальний проступок ОСОБА_3 не вчиняла, факти зазначені в наказі № 114-к від17.10.2023 недоведені.

З огляду на викладене, ОСОБА_3 вважає, що наказ № 114-к "Про застосування ст.41 п.3 Кодексу законів про працю України" від 17 жовтня 2023 року грубо порушує її трудові права у сфері забезпечення гарантій права на працю, є таким, що підлягає скасуванню, а її має бути поновлено на посаді викладача Красноградського аграрно-технічного фахового коледжу імені Ф.Я. Тимошенка та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.11.2024. до винесення рішення у справі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_3 просили позов задовольнити повністю, враховуючи обставини, викладені в позовній заяві та їх пояснення.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні наполягав на відмові у задоволенні позову. До суду було направлено відзив на позовну заяву. Підставою для звільнення є вчинення ОСОБА_3 , яка виконує виховні функції, аморального проступку 21 вересня 2023 року, зокрема те, що до тимчасово виконуючої обов`язки директора ОСОБА_6 , яка перебувала в кабінеті та розмовляла по телефону, увірвалася ОСОБА_3 . При цьому позивач кричала і перебивала телефонну розмову ОСОБА_6 . Того ж дня, при отриманні наказу у відділі кадрів, грубо поводилася з старшим інспектором кадрів ОСОБА_7 , вирвала з рук та розірвала перший лист оригіналу наказу з яким ознайомлювалася , назвала "прєступницею", при цьому голосно кричала. Такі дії суперечать етичним нормам поведінки в коледжі, побуті, громадських місцях та є несумісним з продовженням виконання ОСОБА_3 виховних функцій.

Свідок ОСОБА_7 повідомила, що вона є працівником відділу кадрів Красноградського аграрно-технічного фахового коледжу імені Ф.Я. Тимошенка. 21 вересня 2023 року вона ознайомлювала ОСОБА_3 з наказом. Позивач прочитала документ та розірвала один аркуш наказу, після чого залишила її кабінет. Вона повторно роздрукувала текст наказу. ОСОБА_3 через деякий час повернулася, вона голосно та емоційно висловлювалася. В кабінеті вони перебували тільки вдвох, після цього дуже засмутилася та перехвилювалася і її заспокоювали інші працівники. Розмову між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не чула, учнів в цей день в коледжі не було.

Свідок ОСОБА_8 в суді пояснила, що 21 вересня 2023 року вона перебувала на роботі в Красноградському аграрно-технічного фаховому коледжі імені Ф.Я. ОСОБА_9 . З коридору почула голосні крики ОСОБА_3 та вийшла з кабінету, чула прохання ОСОБА_10 повернути наказ. Вона була свідком голосної розмови та криків, але нецензурної лайки не було, як спілкувалися ОСОБА_6 та ОСОБА_3 особисто не чула.

Також допитана як свідок ОСОБА_11 вказала, що працює секретарем навчальної частини коледжу. Зранку 21 вересня 2023 року, була в кабінеті, чула шум та крики. В коридорі побачила ОСОБА_3 з аркушами в руках, які ОСОБА_7 просила повернути. Про події між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 чула від інших співробітників, особисто нічого не бачила. В цей день в коледжі був звичайний робочий день, учні навчалися дистанційно.

Свідок ОСОБА_6 повідомила наступне, зранку 21 вересня 2024 року перебувала на робочому місці в кабінеті Красноградського аграрно-технічного фахового коледжу імені ОСОБА_12 та спілкувалася по телефону з робочих питань. До неї в кабінет зайшла ОСОБА_3 , яка була досить емоційна та голосно розмовляла. Бачила розірваний аркуш наказу, після того як повідомила про зайнятість, через телефонну розмову, ОСОБА_3 вийшла з її кабінету. Працівник відділу кадрів ОСОБА_7 була в істериці, її заспокоювали інші працівники. ОСОБА_3 нецензурної лайки не вживала, вживала російською слово "бєспрєдєл", була емоційна та самостійно пішла з коледжу. Працівники поліції до навчального закладу не викликалися, згодом нею було підготовлено акт що зафіксував порушення трудової дисципліни з боку ОСОБА_3 . Його підписала вона, а також інші працівники.

Заслухавши ОСОБА_3 , представників позивача та відповідача, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 4 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1982 року № 158 "Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця" трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно до пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником.

До суб`єктів, які можуть бути звільнені за згаданою підставою, належать учасники освітнього процесу, зазначені у статті 52 Закону України "Про освіту", а саме: педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники; фізичні особи, які провадять освітню діяльність; інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.

Отже, позивачка у цій справі належить до категорії працівників, які можуть бути звільнені на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України.

Термін "аморальний проступок є оціночним поняттям, оскільки не конкретизований законодавцем, отже суду, як правозастосовному органу, надана можливість на свій розсуд надавати оцінку на підставі встановлених обставин справи, чи є ті чи інші діяння аморальним проступком.

Зокрема, аморальним проступком можна вважати діяння, яке суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції конкретного працівника.

За змістом частини другої статті 54 Закону України "Про освіту" педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов`язані: постійно підвищувати свій професійний і загальнокультурний рівні та педагогічну майстерність; сприяти розвитку здібностей здобувачів освіти, формуванню навичок здорового способу життя, дбати про їхнє фізичне і психічне здоров`я; дотримуватися академічної доброчесності та забезпечувати її дотримання здобувачами освіти в освітньому процесі та науковій діяльності; дотримуватися педагогічної етики; поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу; настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства; формувати у здобувачів освіти усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України; захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров`ю здобувача освіти, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам; додержуватися установчих документів та правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, виконувати свої посадові обов`язки тощо.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, - вчитель, педагог, вихователь - зобов`язані бути людьми високих моральних переконань та бездоганної поведінки.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 30 січня 2018 року у справі № 713/265/15-ц (провадження № 61-135св17), від 16 травня 2018 року у справі № 1519/2-667/11 (провадження № 61-13895св18), від 07 травня 2018 року у справі № 243/8522/17 (провадження № 61-13316св18).

Засадами державної політики у сфері освіти та принципами освітньої діяльності є, зокрема, формування поваги до прав і свобод людини, нетерпимості до приниження її честі та гідності, фізичного або психічного насильства, а також до дискримінації за будь-якими ознаками (стаття 6 Закону України "Про освіту").

Морально-духовне становлення дітей, учнівської молоді, їх підготовка до активної, творчої, соціально значущої, сповненої особистісного сенсу життєдіяльності є найважливішими складовими розвитку суспільства та держави.

Особи, трудовим обов`язком яких є виховання, повинні бути не тільки висококваліфікованими спеціалістами, а й людьми високої духовності та моральних переконань.

Особистий приклад викладача, його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні впливу на молодь, становлять ту виховну силу, яку не можна замінити підручниками.

Працівник, який виконує виховні функції, повинен постійно дивитися за собою, відчувати, що його поведінка перебуває під контролем тих, кого він виховує, а також суспільства в цілому (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 495/47/18).

Підвищена відповідальність педагогічних працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливих відносинах та виконують специфічні функції, які не обмежуються лише формальним виконанням трудових обов`язків вчителя (педагога, вихователя), а й здійснюють виховну функцію, не властиву іншим категоріям працівників.

Звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

Отже, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими учасниками навчально-виховного процесу, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як педагог, що унеможливлює досягнення мети навчально-виховного процесу, він підлягає звільненню з роботи за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України.

Підставою для звільнення за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України є не будь-який аморальний проступок, а такий, що несумісний із продовженням цієї роботи.

Законодавець не визначив критеріїв межі між проступками, сумісними і не сумісними з продовженням роботи, отже суд зобов`язаний з метою виконання завдання цивільного судочинства самостійно надати оцінку і встановити, чи є аморальний проступок, за який звільнено працівника, таким, що сумісний із продовженням роботи з урахуванням конкретних обставин справи.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 560/893/17 (провадження № 61-48706св18), від 11 квітня 2019 року у справі № 351/2141/16 (провадження № 61-31226св18), від 31 липня 2019 року у справі № 243/5802/16-ц (провадження № 61-24254св18), від 05 вересня 2019 року у справі № 697/2520/18 (провадження № 61-8551св19), від 02 жовтня 2019 року у справі № 495/47/18 (провадження № 61-44378св18).

Суд виходить з того, що не доведений факт вчинення ОСОБА_3 21 вересня 2023 року дій, які для педагога є аморальними, оскільки вона емоційно спілкувалася в приміщенні навчального закладу з іншими працівниками , при цьому громадський порядок не порушувався, не надано відомостей про вчинення адміністративного правопорушення (проступку) або кримінального правопорушення. Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували зазначені обставини, внаслідок чого позивачку звільнили з посади без дотриманням вимог трудового законодавства, отже наявні підстави для задоволення позову.

За приписами викладеними в п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 №9 (із наступними змінами та доповненнями) при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 ст.41 КЗпП, судам слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КЗпП про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються. Разом з тим при вирішенні справ про звільнення з цих підстав суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (п.3 ст.41 КЗпП), можуть бути звільнені лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів. Таке звільнення допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.

При звільненні ОСОБА_3 із роботи відповідачем не наведено обставин того, в чому саме полягає аморальність вчиненого позивачкою, а саме звільнення проведено внаслідок оцінки дій позивачки за результатми складеного акту фіксування порушення трудової дисципліни 21.09.2023.

Таким чином, суд приходить до переконання щодо недоведеності відповідачем наявності в діях ОСОБА_3 ознак вчинення нею аморального проступку, несумісного з продовженням педагогічно-виховної роботи, оскільки сам факт ініціювання т.в.о. директора коледжу складання акту фіксування порушення трудової дисципліни , щодо подій за участі ОСОБА_3 21.09.2023, та підписання його іншими працівниками Красноградського аграрно-технічногофахового коледжуімені Ф.Я.Тимошенка про обставини вчинення дій, свідками яких вони не були, не є належним підтвердженням факту вчинення аморального проступку, а є лише загальною, переважно суб`єктивною оцінкою т.в.о. директора коледжу ОСОБА_6 , поведінки позивача, як такої, що суперечить загальноприйнятим правилам. Відтак, жоден з наведених доказів відповідачем, як окремо, так і в сукупності, не може бути підставою для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України.

Крім того, згідно із ч.4 ст.41, ст.43 КЗпП України розірвання договору у випадку, передбаченому п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України проводиться лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для звільнення позивачки за п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України.

Аналізуючи наявні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що звільнення позивачки з роботи за п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України відповідачем проведено за відсутності для цього правових підстав. Тому наявні правові підстави для поновлення позивача на роботі.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на роботі. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше ніж за один рік.

Відомості про те, що за час розгляду спору судом позивач працював і отримував доходи відсутні. Тому в його користь підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Розраховуючи суму, яка підлягає стягненню з відповідача, суд керується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (з наступними змінами та доповненнями) і виходить із заробітку позивача перед звільненням, тривалості вимушеного прогулу. Згідно довідки про розмір середньоденної заробітної плати позивачки від 09.11.2023 їїсередній заробіток становить 490,39 грн. Таким чином суд приходить до висновку, що позивачу необхідно виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 69635,38 грн., за період з 01.11.2023 по 21.03.2024.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору в сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати незаконнимта скасуватинаказ директора Красноградського аграрно-технічногофахового коледжуімені Ф.Я.Тимошенка № 114-Квід 17жовтня 2023року "Про застосування ст.41 п.3 Кодексу законів про працю України".

Поновити ОСОБА_3 на посаді викладача Красноградського аграрно-технічного фахового коледжу імені Ф.Я. Тимошенка з 01 листопада 2023 року.

Стягнути з Красноградського аграрно-технічного фахового коледжу імені Ф.Я. Тимошенка на користь ОСОБА_3 69635,38 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 листопада 2023 року по 21 березня 2024 року. Вказана сума визначена без врахування податків і обов`язкових платежів.

Відповідно до ст.235 КЗпП України допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітку в межах місячного платежу в сумі 14711,70 грн.

Стягнути з Красноградського аграрно-технічногофахового коледжуімені Ф.Я.Тимошенка в дохід держави 1211.20 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Красноградський районний суд шляхом подачі в 30 денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя