Рішення

від 13.03.2024 по справі 196/658/22

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Справа № 196/658/22

№ провадження 2/196/7/2024

Р ІШ ЕН НЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року смт. Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бабічевої Л.П.,

за участі секретаря судового засідання Шевченко Т.І.,

учасників справи:

позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області - Бойко Н.Г., Сердечної В.К.,

представника третьої особи Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області - Мережко К.О. (у режимі відеоконференції),

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуу смт.Царичанка цивільну справуза позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_4 , Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про зобов`язання провести приватизацію квартири, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду із зазначеною позовною заявою, яка була уточнена.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі ордера позивачі зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1 .

На час вселення у квартиру позивач ОСОБА_1 являвся працівником МВС України та проходив службу в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою № 2/4-к-38 від 06.07.2011 року та копією трудової книжки. 10.02.2009 р. позивач ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника Царичанського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, був звільнений з органів внутрішніх справ за ст. 64 п «б» (через хворобу) на пенсію.

У лютому 2022 р. вони звернулись до відповідача із заявою про передачу у власність вказаної квартири. Рішенням відповідача № 51 від 18.02.2022 року було відмовлено у наданні дозволу на приватизацію квартири, яка має статус службового житла.

Вважають безпідставним та незаконним посилання відповідача, що спірна квартира має статус службового житла. Таке твердження суперечить вимогам ст. 9 ЖК України.

Відмові відповідача порушує вимоги ст.12 ЗУ «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р.

Позивачі мають право на передачу у власність вищевказаної квартири.

Враховуючи викладене, позивачі просять визнати неправомірним рішення Виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області № 51 від 18.02.2022 року «Про відмову у наданні дозволу на приватизацію квартири» та зобов`язати Виконавчий комітет Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області провести приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2022 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (т.1 а.с. 42).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2023 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті (т.1 а.с. 135).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 28 червня 2023 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Дніпровську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області (т.1 а.с. 201).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотань позивача ОСОБА_1 та представника третьої особи ОСОБА_5 про зупинення провадження у справі (т.3 а.с. 33-34).

Від відповідача - Виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що рішенням Царичанської селищної ради від 02.12.2005р. №717-37/ІУ було прийнято на баланс селищної ради двокімнатну квартиру, придбану для поліпшення житлових умов працівників правоохоронних органів, зміщену за адресою: АДРЕСА_3 , та доручено передати зазначене житлове приміщення Царичанському РВ УМВС України в Дніпропетровські області. На виконання зазначеного рішення, виконавчим комітетом Царичанської селищної ради рішенням від 18.01.2006 року №2 «Про розгляд протоколу житлової комісії при Царичанській селищній раді» було затверджено протокол житлової комісії від 17.01.2006 року, постановлено на позачергову чергу по отриманню службового житла та надано службове житлове приміщення начальнику Царичанського РВ УМВС України ОСОБА_6 . Тобто житло передано у користування із статусом «службове».

На підставі рішення виконавчого комітету Царичанської селищної ради №211-а від 17 вересня 2008 року «Про видачу ордера на службове житлове приміщення начальнику Царичанського РВ УМВС гр. ОСОБА_1 » позивач ОСОБА_1 отримав відповідний ордер на вселення в службову квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . Жодних оскаржень вказаного рішення щодо порядку надання квартири, її статусу, оскарження виданого ордеру ОСОБА_1 не було здійснено.

Позивач звертався із заявами про зняття із зазначеної квартири статусу саме службового житла, на що йому було відмовлено.

Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що не підлягають приватизації квартири, віднесені до числа службових. Згідно Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ним в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988р. №37 передбачено, що жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих.

Також відповідач вважає, що позивач ОСОБА_1 вже використав своє право на набуття права власності в порядку безоплатної приватизації, оскільки відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 19.10.2022 року №312797695 ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач просить відмовити у задоволенні позову (т.1 а.с.49-55).

Позивачі подали відповідь на відзив, у якій зазначили, що дійсно позивач ОСОБА_1 приймав участь у приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_4 . Однак, право на набуття права власності в порядку безоплатної приватизації було ним використано частково, що підтверджується відповіддю ВАТ «Державний Ощадний Банк України» щодо використання житлового чеку на 3,68 грн за адресою: АДРЕСА_4 . При цьому дана обставина не являється підставою для відмови у позові. Рішенням сесії Царичанської селищної ради від 02.12.2005 року № 717-37/IV дане житлове приміщення було прийнято на баланс селищної ради з подальшою передачею даної квартири Царичанському РВ УМВС України у Дніпропетровські області, але не було передано відповідачем Царичанському РВ УМВС України у Дніпропетровські області. Даний документ не містить відомостей про встановлення спірному житлу статусу службового (т.1 а.с.96-100).

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначено, що заявлені позивачем вимоги є вимогами про подвійну приватизацію, що є порушенням закону. Також виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної ради. Сам по собі факт проживання у службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових (т.1 а.с. 111-117).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав з вищевикладених підстав, також пояснив, що він звернувся до відповідача із заявою про приватизацію спірної квартири, але йому було відмовлено, чим порушено його право на приватизацію. Особисто ним було використано право на безоплатну приватизацію частини квартири. Члени його сім`ї право на безоплатну приватизацію не використали. Просить позовні вимоги задовольнити.

У судовезасідання позивачка ОСОБА_2 не з`явилася,подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (т.1 а.с.86).

Представники відповідача Виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області - Бойко Н.Г., ОСОБА_7 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали з підстав, викладених у відзиві. Просили відмовити у задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (т.1 а.с.87).

Представник третьої особи Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Мережко К.О. заперечувала проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що позивачі не мають права на приватизацію квартири.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та письмові докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом позовуу данійсправі євимога позивачівдо відповідачапро визнаннянеправомірним рішення відповідача про відмовуу наданнідозволу наприватизацію квартири та зобов`язання провести приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Обґрунтовуючи підставу заявленого позову позивачі посилаються на ту обставину, що квартира не має статусу службової.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках /ч.1ст.13 ЦПК України/і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень /ч.3ст.12 ЦПК України/.

Згідно ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так,постановою Апеляційногосуду Дніпропетровськоїобласті від24 квітня 2018року,яка залишенабез змінпостановою ВерховногоСуду від29квітня 2020року,у справі №196/1525/15-ц відмовлено у позові Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування службовим приміщенням. Даною постановою суду встановлено такі фактичні обставини:

14 листопада 2005 року за договором купівлі-продажу квартири Царичанська районна державна адміністрація купила квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішенням сесії Царичанської селищної ради від 02 грудня 2005 року № 717-37/IV на баланс Царичанської селищної ради було прийнято придбану для поліпшення житлових умов працівників правоохоронних органів, а саме: Царичанського РВ УМВС України у Дніпропетровській області двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішенням виконкому Царичанської селищної ради від 17 вересня 2008 року № 211-а було надано ордер на вселення у службове житлове приміщення новопризначеному з іншої місцевості начальнику Царичанського РВ УМВС України ОСОБА_1 .

Згідно з ордером право на вселення у службове житлове приміщення отримали ОСОБА_1 та члени його сім`ї: дружина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Форма власності на вказану квартиру є державною.

Згідно з наказом ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 09 лютого 2009 року №211 о/с ОСОБА_1 був звільнений в запас Збройних сил за пунктом 64 «б» (через хворобу).

18 вересня 2015 року від ОСОБА_1 на адресу Царичанської селищної ради надійшла заява щодо виключення зі службового житлового фонду квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішенням сесії Царичанської селищної ради від 15 жовтня 2015 року № 1366-69/VI було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні його заяви щодо виведення зі статусу службового житла вищевказаної квартири (т.1 а.с. 156-168).

У мотивувальній частині постанови Верховного Суду від 29 квітня 2020 року зазначено, що відповідно до частини першої статті 118ЖК УРСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.

Позивач ОСОБА_1 був зареєстрований 29.09.2008 у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , позивачка ОСОБА_2 зареєстрована у даній квартирі 10.02.2009, що підтверджується відміткою про реєстрацію у паспортах (т.1 а.с. 9-10).

25.04.2023 р. позивачі зняті з реєстрації за вищевказаною адресою за заявою власника житла (т.1 а.с. 181-182).

При цьому суд зазначає, що сам по собі факт зняття з реєстрації місця проживання не стосується безпосередньо предмета судового розгляду у цій справі.

Згідно довідки ВАТ «Державний Ощадний Банк України» № 3646 від 13.11.2009 р. ОСОБА_1 використав свій житловий чек у сумі 3,68 грн. за адресою: АДРЕСА_4 (т.1 а.с. 101).

Судом встановлено та не заперечується позивачем ОСОБА_1 , що останній скористався своїм правом безоплатної приватизації житла, передбаченого Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.92 №2482-XII, у відповідній частці шляхом приватизації разом з іншими членами сім`ї квартири за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (т.1 а.с.73-75).

Згідно копії рішення сесії Царичанської селищної ради від 16 грудня 2015 року №44-3/VII «Про перейменування геонімів на території Царичанської селищної ради» квартал 50 років Жовтня перейменовано на Квартал Слави (т.1 а.с. 80).

Отже, позивачам та третій особі у справі було видано ордер саме на службове жиле приміщення. Вказаний ордер є дійсним, доказів того, що ордер на службове жиле приміщення був визнаний недійсним у передбаченому законом порядку суду надано не було і сторони про це не заявляли.

Квартира за адресою: АДРЕСА_3 , / являється службовою квартирою та не виключена зі статусу службового житла.

09 лютого 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до виконавчого комітету Царичанської селищної ради з заявою про передачу у приватну квартири за адресою: АДРЕСА_2 , йому та членам його сім`ї: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (т.1 а.с. 16).

Рішенням виконавчого комітету Царичанської селищної ради №51 від 18 лютого 2022 року «Про відмову у наданні дозволу на приватизацію квартири», позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , яка має статус службового житла (т.1 а.с. 17).

У преамбулі змісту оскаржуваного рішення №51 від 18 лютого 2022 року відповідач посилається, зокрема на Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», рішення Царичанської селищної ради від 02.12.2005 р. № 717-37/IV «Про прийняття на баланс житлового будинку, придбаного для поліпшення умов військовослужбовців», рішення виконавчого комітету Царичанської селищної ради від 17.09.2008 р. № 211-а «Про видачу ордера на службове житлове приміщення начальнику Царичанського РВ УМВС гр. ОСОБА_1 ».

Згідно оскаржуваного рішення підставою відмови позивачу у приватизації квартири є те, що квартира має статус службового житла. Позивач, обґрунтовуючи підстави позову, посилається на ту обставину, що квартира не являється службовим житлом.

До спірнихправовідносин судомзастосовані такі норми права.

У частині третій статті 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» №2482-XII від 19.06.1992 р. зі змінами /далі Закон/.

Згідно ч.1 ст.1 Закону, приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Статтею 3 Закону передбачено, що приватизація здійснюєтьсяшляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.

Відповідно до ч.4 ст.5 Закону, право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках).

Згідно із ч. 11 ст. 8 цього Закону спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

У частині десятій статті 8 Закону № 2482-XII закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України від 04 вересня 2008 року № 500-VI «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»; далі - Закон № 500-VI), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону № 500-VI, пункт 2 статті 2 Закону № 2482-XII).

Згідно пункт 2 статті 2 Закону № 2482-XII, не підлягають приватизації, зокрема: квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових.

Отже, громадяни можуть приватизувати їх лише після того, коли статус службових квартир (кімнат, будинків) буде з них знятий.

18 вересня 2015 року ОСОБА_1 подав до Царичанської селищної ради заяву щодо виключення зі службового житлового фонду квартири за адресою: АДРЕСА_3 . Дана обставина встановлена судовим рішенням у справі №196/1525/15-ц.

Рішенням сесії Царичанської селищної ради від 15 жовтня 2015 року № 1366-69/VI було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні його заяви щодо виведення зі статусу службового житла вищевказаної квартири (т.1 а.с.79).

Оскільки спірна квартира має статус службової та такий статус з неї не знятий, то ця квартира не підлягає приватизації. У даному випадку не відбулось зміни власника житлового фонду і категорії житла, відповідно статус службового житла не втрачено.

Щодо доводів позивача про те, що квартира не має статусу службової та оспорювання ним даної обставини, то суд не може взяти до уваги таке твердження, оскільки позивачеві було видано ордер на службове житло, який являється дійсним, також рішенням сесії Царичанської селищної ради від 15 жовтня 2015 року № 1366-69/VI було відмовлено позивачу у задоволенні його заяви щодо виведення зі статусу службового житла зазначеної квартири, яке не було оскаржене позивачем.

При цьому суд зазначає, що предметом даного позову не являється вимога позивача до відповідача про оскарження рішення про відмову у виключенні квартири з числа службового житла.

Враховуючи, встановлені судом обставини, положення вищевказаного чинного законодавства, предмет та підстави позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині визнання неправомірним рішення Виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області № 51 від 18.02.2022 р. «Про відмову у наданні дозволу на приватизацію квартири» не ґрунтуються на законі, а тому задоволенню не підлягають. Що стосується позовної вимоги про зобов`язання відповідача провести приватизацію квартири, то по-перше,така вимогамає похіднийхарактер,а по-друге,зсистемного аналізу норм Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, вбачається, що вказаними нормативно-правовими актами визначена певна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян. Вказана процедура здійснюється лише визначеними на те органами, і лише вони визначають питання чи має громадянин право на приватизацію згідно наданого пакету документів.

Суд, у даному випадку, не наділений правом приймати рішення щодо проведення приватизації житла та зобов`язання відповідача здійснити таку приватизацію.

Тому вказана позовна вимога не ґрунтується на вимогах закону.

Також щодо позовних вимог ОСОБА_2 , то суду не було надано жодного доказу на підтвердження того факту, що остання зверталась до відповідача із заявою про приватизацію житла і їй було відмовлено. Крім того, не надано доказів письмової згоди позивачки про передачу квартири у приватну (спільну сумісну чи спільну часткову) власність.

Згідно п.4 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника.

У даному випадку недоведено порушення цивільних прав та інтересів позивачки ОСОБА_2 , а згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, зокрема вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, та згідно ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За вказаних вище обставин, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі за безпідставністю позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України та враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, понесені позивачами по справі судові витрати покладаються на останніх.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 78-80, 258, 259, 263-265 ЦПК України,

суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про зобов`язання провести приватизацію квартири відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання згідно позовної заяви: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_1 .

Позивачка: ОСОБА_2 , місце проживання згідно позовної заяви: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_2 .

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання згідно позовної заяви: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 , в інтересах ОСОБА_3 , місце проживання згідно позовної заяви: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_3 .

Відповідач: Виконавчий комітет Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, місцезнаходження: смт. Царичанка, вул.14-ї Гвардійської Дивізії, буд. 10, Дніпровський район, Дніпропетровська область; код ЄДРПОУ 41050131.

Третя особа: Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, місцезнаходження: Дніпропетровська область, смт.Слобожанське, вул.Героїв України, 5, код ЄДРПОУ 04052264.

Третя особа: ОСОБА_4 , місце проживання згідно позовної заяви: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_4 .

Повне рішення складено 22 березня 2024 року.

Суддя: Л.П. Бабічева