Рішення

від 19.10.2010 по справі 4/137-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

19 жовтня 2010 р.           Справа 4/137-10

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючий суддя                  В. Білоус

Секретар судового засідання А. Логінов

за участю представників:

позивача      : ОСОБА_1

відповідача   : не з’явився з невідомих для суду причин.

Місце розгляду справи : приміщення суду,кімн.№1114

Розглянувши у відкритому судовому засіданні  справу за позовом  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2  вул. АДРЕСА_2 про стягнення 11635,57 грн. в тому рахунку 10000 грн. основного боргу за надані послуги, 269,60 грн. пені, 110,97 грн. 3% річних, 1255 грн. інфляційних згідно договору про надання юридичних послуг від 10.11.2008р., -

ВСТАНОВИВ :

Відповідач вимоги ухвали від 08.07.2010р. про явку в судове засідання представника та надання додаткових доказів не виконав. Доказів про поважність причин невиконання вимог даної ухвали не надав. Вказана ухвала направлена відповідачу рекомендованим листом на  адресу вказану в позовній заяві. Дана ухвала вручена, про що свідчить поштове повідомлення № 20120686. Це розцінюється як вручення рекомендованого листа із ухвалою відповідачу та, як належне повідомлення останнього про час і місце судового розгляду справи за його участю. Суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду справи за його участю.

Представник позивача в судовому засіданні заявив клопотання про вирішення спору в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача, оскільки він належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи за його участю і його неявка не перешкоджає вирішенню спору.  З огляду на  надані в справу докази, суд вважає, що відповідач ухиляється від виконання вимог суду,  недобросовісно користується наданими йому законом правами, і що неявка відповідача, його представника не перешкоджає вирішенню спору і вирішенню його за наявними в справі матеріалами відповідно ст. 75 ГПК України.

18.10.2010р. через канцелярію суду позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та просить стягнути 11837 грн. 67 коп., з яких 10000 грн. основний борг за надані послуги, 269,60 грн. пені, 193,07 грн. 3% річних, 1375 грн. інфляційних. Збільшення позивачем позовних судом приймається як таке, що не суперечить закону і відповідає матеріалам справи.

Заслухавши пояснення позивача, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши в сукупності надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку суд на підставі ст. 11, 16, 509, 525, 526 ч. 1 ст. 530, ст. 549, 550, 625, 901, 903 ЦК України прийшов до висновку про те, що позовні вимоги в сумі 11837,67 грн. заборгованості за надані послуги підлягають задоволенню оскільки стверджуються такими належними доказами, як договором про надання юридичних послуг від 10.11.2008р., актом здачі-прийому виконаних робіт № 1 від 09.02.2009р., розрахунком суми позову. До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

10.11.2008р. між позивачем (в договорі «Виконавець») та відповідачем (в договорі «Замовник») було укладено  договір про надання юридичних послуг. Відповідно до п. 2.1 договору Виконавець бере на себе виконання наступної правової роботи: а)          написання та направлення до Господарського суду, в порядку встановленому законом, позовної заяви про стягнення з СВК „Родина" суми боргу за поставлений товар.; б)          представництво інтересів Замовника в суді з метою стягнення боргу з СВК „Родина"; в)          отримання виконавчого документа після прийняття судом відповідного рішення про стягнення з СВК „Родина" суми боргу, та пред"явлення даного документа до виконання; г)          представництво інтересів Замовника у виконавчому проваджені по стягненні з СВК „Родина" суми боргу, а Замовник зобов'язується прийняти дані послуги та оплатити їх на умовах даного договору.

Згідно п. 4.1 договору вартість послуг Виконавця, за надані послуги передбачені п. 2.1 даного договору, становить

суму, в розмірі 10% від суми позову вказаної в позовній заяві про стягнення з СВК «Родина»суми боргу, в тому числі: 1) за написання та подання позовної заяви до суду - 1000 грн. 2) представництво інтересів в суді першої інстанції до винесення судом відповідного рішення - 10 000 грн. 3)          решта коштів від суми позову, складає вартість послуг за представництво в органах державної виконавчої служби в процесі виконання судового рішення про стягнення боргу з СВК „Родина". Відповідно до п. 4.1.1 договору у випадку часткового задоволення позовних вимог Замовника, розмір вартості послуг визначається відповідно до п. 4.1 від суми задоволених позовних вимог. Оплата послуг по даному договору здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, або сплачується готівкою. Оплата послуг здійснюється на протязі трьох днів з моменту підписання акта здачі-прийому виконаних робіт. актом здачі-прийому виконаних робіт № 1 від 09.02.2009р.. Актом здачі-прийому виконаних робіт № 1 від 09.02.2009р. стверджується надання позивачем відповідачу юридичних послуг на суму 10000 грн..

Зміст договору від 10.11.2008р., взяті в ньому зобов»язання свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з надання послуг, які регулюються  ст. 901-907 ЦК України.

Згідно ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов‘язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов‘язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуються до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов‘язання. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов‘язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Ч. 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 ГК України, встановлено, що  штрафними санкціями у  цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення заборгованості, оскільки відповідають умовам Договору та чинному законодавству.

В зв’язку із доведенням спору до розгляду в суді внаслідок неправильних дій (бездіяльності) відповідача судові витрати позивача на держмито в сумі 118,37 грн., та інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. на підставі ч. 2 ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 11, 509, 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст. 549, 625, 626, 901, 903 ЦК України, ст.4-3, 4-5, 22, 33, 43, ч. 2 ст. 49, ст. 75, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити в сумі 10000 грн. основного боргу за надані юридичні послуги, 269,60 грн. пені, 193,07 грн. 3% річних, 1375 грн. інфляційних. Судові витрати на держмито в сумі 118,37 грн., на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покласти на відповідача.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_2 ідент. код НОМЕР_1 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_2 -  10000 грн. основного боргу за надані юридичні послуги, 269,60 грн. пені, 193,07 грн. 3% річних, 1375 грн. інфляційних, 118,37 грн. для відшкодування витрат на держмито та 236 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

3. Копії даного рішення направити рекомендованою поштою позивачу, відповідачу або вручити їх повноважним представникам під розписку.

          Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 19.10.2010р.. Повний текст рішення відповідно до ст. 84 ГПК України оформлено і підписано 20.10.2010р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.  

Суддя                                             Білоус В. В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу  (АДРЕСА_1)

3 - відповідачу  (вул.АДРЕСА_2)