Постанова

від 18.03.2024 по справі 910/9033/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2024 р. Справа№ 910/9033/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

прокурор: Маліцька Ю.С.

від позивача: Хатунцева І.В.

від відповідача: Питель М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Міністерства оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Август Трейд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023, повний текст якого складено та підписано 10.10.2023

у справі № 910/9033/23 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Август Трейд"

за участю Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону

про стягнення 1 497 538,91 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Август Трейд» про стягнення 1 497 538,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/22/194 від 18.05.2022, в частині строків поставки.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що товар № 43 Картка обліку військового майна особистого користування, була затверджена лише 06.07.2022, тобто через два місця після укладення Договору; макети товарів № 35 Журнал результатів звірки обліку військового майна та № 40 Картка обліку військового майна (категорійно) було підписано позивачем лише 25.07.2022; макети ж інших товарів на той момент позивачем не були затверджені, та в подальшому. Листом № 313/09-22 від 26.09.2022 відповідач повідомив позивача про відсутність затверджених макетів товарів №№ 37, 41 та 44, у якому зазначив, що макети товару № 34 та № 36 були затверджені лише 14.09.2022. Також, відповідач зазначає, що листом № 324/10-22 від 25.10.2022 відповідач повідомив позивача про наявність дії непереборної сили, що об`єктивно перешкоджає належному виконанню умов Договору, які пов`язані з актами тероризму рф у виді ракетних обстрілів об`єктів енергетичної інфраструктури України, що призвели до їх значного пошкодження (знищення), та як наслідок, регулярних тривалих «стабілізаційних», «екстрених (аварійних)» відключень електропостачання за місцезнаходженням виробництва товарів за адресою: м. Київ, вул. Бережанська, 1. Відповідач зазначає, що через постійну загрозу ракетних ударів, працівники товариства тривалий час вимушені були перебувати в укриттях, а через комендантську годину, товариство не могло запровадити цілодобовий графік виробництва.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/9033/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Август Трейд" на користь Міністерства оборони України пеню у розмірі 222 716, 69 грн, штраф у розмірі 1 043 067,48 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 18 986,77 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване встановленням обставин порушення відповідачем строків поставки товару за договором. При цьому, відхиляючи заперечення відповідача, суд виходив з наступного:

- посилання відповідача на те, що макет товару № 43 був затверджена лише 06.07.2022, макети товару № 35 та № 40 - 25.07.2022, макети товару № 34 та № 36 були затверджені лише 14.09.2022, судом відхиляються, оскільки укладення Додаткових угод, яким продовжувались строки поставки, відбувалось після означених дат, а отже укладаючи Додаткові угоди із визначеними строками поставки, відповідач не міг не оцінити можливість виконання взятих на себе зобов`язань в узгоджені строки;

- умовами Договору, сторони не визначали як порядку так і строків затвердження макетів, однак, враховуючи укладення Додаткових угод до Договору, якими продовжено строки поставки, посилання відповідача не прострочення позивача із погодженням макетів, є безпідставними;

- Договір між сторонами укладено 18.05.2022, тобто, під час дії воєнного стану, а отже, укладаючи договір відповідач не міг не знати, зокрема, що в подальшому можуть мати місце форс-мажорні обставини, пов`язані з широкомасштабною триваючою військовою агресією російської федерації проти України, в зв`язку з чим, доводи відповідача про постійну загрозу ракетних ударів та комендантську годину, є безпідставним та не заслуговують на увагу суду;

- жодних доказів повідомлення відповідачем позивача, в порядку визначеному Договором, про виникнення обставини непереборної сили, не надано, як і не доведено жодним доказом, наявність обставин, які були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- укладаючи договір фактично під час широкомасштабної триваючої військової агресії російської федерації проти України, відповідач не міг не усвідомлювати всі наявні ризики, що зумовлені обставинами, що розпочалися ще 24.02.2022.

Оскільки позивачем при розрахунку штрафу не враховано, що Додатковою угодою № 3 від 30.12.2022 сторонами визначено, що ціна Договору становить 14 900 964,00 грн, суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги про стягнення штрафу.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, 30.10.2023 позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

А саме апелянт посилається на вірність нарахування ним штрафу та зазначає, що:

- до 30.12.2022 сума договору становила 18 221 746,00 грн і була зменшена згідно додаткової угоди у зв`язку з неможливістю постачальника виконати в повному обсязі взяті на себе зобов`язання;

- згідно акта приймання-передачі № Р-1738 від 22.11.2022 товар з термінами постачання до 20.10.2022 поставлений відповідачем з простроченням на 32 доби;

- штраф за прострочення постачання товару понад 30 днів був нарахований постачальнику 20.11.2022 виходячи із ціни договору в сумі 18 221 746,00 грн, яка була узгоджена сторонами в договорі станом на час порушення зобов`язання.

Також, 01.11.2023 відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга відповідача обґрунтована наступними доводами:

- суд першої інстанції залишив поза увагою обставини, що навіть після укладення додаткових угод позивач і надалі не виконував своїх зобов`язань щодо затвердження макетів;

- відповідач не вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань щодо строків поставки товарів, оскільки їх недотримання викликано простроченням позивача, а саме невиконання зобов`язання у частині затвердження макетів, за відсутності яких постачальник не міг виготовити визначені товари;

- суд дійшов безпідставних висновків, що укладаючи договір відповідач нібито не міг не знати, що в подальшому можуть мати місце форс-мажорних обставин, пов`язані із широкомасштабною триваючою військовою агресією росії проти України;

- недотримання строків поставки товару викликано не тільки простроченням позивача, а і непереборною силою, оскільки на час укладення договору від 18.05.2022 відповідач не знав і не міг знати про майбутні атаки тероризму - ракетні обстріли об`єктів енергетичної інфраструктури та, як наслідок, регулярних тривалих відключень енергопостачання.

Доводи та заперечення відносно викладених в апеляційних скаргах вимог

У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач з апеляційною скаргою відповідача не погодився, просить рішення суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині залишити без змін, посилаючись на те, що:

- договором не встановлено терміни протягом яких Міноборони мало затвердити макети товарів, тож доводи відповідача про неправомірні дії позивача є безпідставними;

- позивачем було двічі позитивно розглянуто пропозицію відповідача про зміну строків виконання зобов`язання. Однак, навіть після збільшення строків, постачання продукції постачальник не здійснив своєчасно;

- відповідач в порядку та на умовах договору не надав доказів засвічення наявності форс-мажорних обставин при виконанні зобов`язання з поставки товару у спірних правовідносинах.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги позивача у своєму відзиві відповідач зазначає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку, що умови договору слід застосовувати протягом усього періоду його дії з урахуванням змін. При цьому, відповідач наголошує на тому, що не погоджується з доводам апелянта-позивача про нібито прострочення відповідачем строків поставки товарів.

Від Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону також надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому викладені доводи та аргумент близькі за змістом до позиції позивача. Крім того, прокуратурою зазначено, що неналежне виконання своїх зобов`язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов`язання із визначеними в контракті умовами зі поставки товарів речової служби (неналежне виконання) має негативний вплив на обороноздатність країни та на репутацію Міністерства оборони України, що також має бути враховано судом.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2023 та протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 01.11.2023 апеляційні скарги передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9033/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.

Після надходження матеріалів справи, ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2023 апеляційні скарги залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору. Роз`яснено скаржнику, що протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали останній мать право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

15.11.2023 Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Август Трейд" усунено недоліки апеляційних скарг.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Міністерства оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Август Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі № 910/9033/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційних скарг до спільного розгляду на 20.12.2023. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 13.12.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 13.12.2023. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

Розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема на 18.03.2024.

Явка представників учасників справи

Прокурор в судовому засіданні 18.03.2024 підтримав вимоги апеляційної скарги позивача та просив її задовольнити, а у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити з підстав, викладених у відзиві.

Представник позивача в судовому засіданні 18.03.2024 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, а у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити з підстав, викладених у відзиві.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.03.2024 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, а у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити з підстав, викладених у відзиві.

Розгляд клопотань та заяв учасників справи

15.11.2023 від Міністерства оборони України надійшла заява, в якій серед іншого скаржник просить повернути судовий збір у розмірі 1 188,48 грн, який надмірно сплачено згідно платіжної інструкції №286/3/2083 від 10.11.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 клопотання Міністерства оборони України про повернення судового збору задоволено та повернуто зі спеціального фонду Державного бюджету України на користь Міністерства оборони України 1 188 гривень 48 коп надмірно сплаченого судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №286/3/2083 від 10.11.2023 за подання апеляційної скарги Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/9033/23.

28.11.2024 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення до яких додано додаткові докази, а саме: копії листів на №74/168-сл від 12.02.2024 та копію листа від 2022 року з додатком - перелік зразків друкованої продукції ТОВ «Август Трейд».

Дослідивши у судовому засіданні 28.02.2024 означені документи, суд апеляційної інстанції зазначив наступне.

За приписами частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Верховний Суд, у постановах від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19 (на які посилається скаржник у касаційній скарзі), зробив висновок про те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Отже, протокольною ухвалою суду від 28.02.2024 відмовлено у залученні зазначених вище додаткових доказів, а саме копії листів на №74/168-сл від 12.02.2024, оскільки їх не існувало на момент прийняття рішення. А питання щодо залучення копії листа від 2022 року з додатком - перелік зразків друкованої продукції ТОВ «Август Трейд» залишено без розгляду на підставі ч. 3 ст. 269 ГПК України.

04.03.2024 до суду відповідач подав додаткові пояснення у справі, до яких долучив додаткові докази, у залученні яких протокольною ухвалою суду від 11.03.2024 відмовлено на підставі ч. 3 ст. 269 ГПК України.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

18 травня 2022 року між Міністерством оборони України (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Август Трейд» (далі - постачальник, відповідач) укладено Договір про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/22/194 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується у 2022 році поставити замовнику товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі, а замовник забезпечити приймання та оплату товару.

У пункті 1.3 Договору сторонами визначено номенклатуру товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, терміни виконання Договору.

Ціна цього Договору становить 18 211 746,00 грн., у тому числі ПДВ - 0,00 грн. (п. 2.1 Договору).

За умовами п. 3.2 Договору розрахунки за фактично поставлений товар проводяться шляхом поетапної оплати замовником поставлених йому партій товару протягом 10 банківських днів після пред`явлення постачальником рахунку на їх оплату.

Відповідно до п. 4.1 Договору товар постачається на об`єднанні центри забезпечення замовника (далі - одержувач товару) власними силами постачальника та за рахунок постачальника згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами.

Строки (термін) поставки товару визначені в специфікації Договору (п. 1.3).

У разі нагальної потреби, поставка товарів може здійснюватися в інші місця, визначені відповідно до заявки наданої замовником, у тому числі в місцевості, де ведуться бойові дії та райони проведення операції об`єднаних сил.

Пунктами 6.3.1 та 6.3.2 Договору визначено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки (термін), встановлені Договором та забезпечити поставку товару у кількості та якості, що визначені пунктом 1.3 Договору.

Згідно з п. 7.3.2 Договору за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмір 7% вказаної ціни Договору (п. 3.1).

У відповідності до п. 7.3.6 Договору неустойка (пеня, штраф) за несвоєчасне постачання товару, яка передбачена п. 7.3.4 Договору нараховується за весь період прострочення.

Додатком № 1 до Договору сторонами викладено Рознарядку Міністерства оборони України за Специфікацією.

05 серпня 2022 року сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору, якою внесено зміни до пункту 1.3 Договору щодо номенклатури товарів, строків виконання Договору.

Додатком № 1 до Додаткової угоди № 1 від 05.08.2022 до Договору сторонами викладено Рознарядку Міністерства оборони України за Специфікацією.

08 грудня 2022 року сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, якою внесено зміни до пункту 1.3 Договору щодо номенклатури товарів, строків виконання Договору.

Додатком № 1 до Додаткової угоди № 2 від 08.12.2022 до Договору сторонами викладено Рознарядку Міністерства оборони України за Специфікацією.

На виконання умов Договору відповідачем поставлено позивачу товар згідно Актів приймання-передачі № Р-715 від 17.08.2022 на суму 1 677 312,00 грн., № Р-728 від 18.08.2022 на суму 537 888,00 грн., № Р-998 від 20.09.2022 на суму 772 800,00 грн., № Р-1420 від 27.10.2022 на суму 936 000,00 грн., № Р-1052 від 23.09.2022 на суму 1 113 600,00 грн., № Р-1738 від 22.11.2022 на суму 3 366 000,00 грн. та № Р-2132 від 23.12.2022 на суму 452 400,00 грн., № Р-2133 від 23.12.2022 на суму 546 000,00 грн., № 2208 від 28.12.2022 на суму 516 600,00 грн.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що поставка товару відбулась з простроченням, а саме:

- товар ((34) Книга реєстрації та руху облікових документів) в кількості 6 000 кн. (100 арк.) на суму 936 000,00 грн. поставлений з запізненням на 6 діб (Акт приймання передачі № Р-1420 від 27.10.2022), з термінами постачання 20.10.2022;

- товар ((35) Журнал результатів звірки обліку військового майна) в кількості 4 200 кн. (100 арк.) на суму 730 800,00 грн. поставлений з запізненням на 22 доби (Акт приймання передачі № Р-1052 від 23.09.2022) з термінами постачання 31.08.2022;

- товар ((36) Книга обліку наявності та руху військового майна (склад, підрозділ) в кількості 22 000 кн. (100 арк.) на суму 3 366 000,00 грн. поставлений з запізненням на 32 доби (Акт приймання передачі № Р-1738 від 22.11.2022) з термінами постачання 20.10.2022;

- товар ((37) Книга обліку військового майна, що видається в тимчасове користування) в кількості 2 900 кн. (100 арк.) на суму 452 400,00 грн. поставлений з запізненням на 7 діб (Акт приймання передачі № Р-2132 від 23.12.2022) з термінами постачання 15.12.2022;

- товар ((37) Книга обліку військового майна, що видається в тимчасове користування) в кількості 2 100 кн. (100 арк.) на суму 327 600,00 грн. поставлений з запізненням на 12 діб (Акт приймання передачі № Р-2208 від 28.12.2022) з термінами постачання 15.12.2022;

- товар ((40) Картка обліку військового майна (категорійного)) в кількості 150 000 штук на суму 414 000,00 грн. поставлений з запізненням на 19 діб (Акт приймання передачі № Р-988 від 20.09.2022) з термінами постачання 31.08.2022;

- товар ((43) Картка обліку військового майна особистого користування) в кількості 537 600 штук на суму 1 677 312,00 грн. поставлений з запізненням на 16 діб (Акт приймання передачі № Р-715 від 17.08.2022) з термінами постачання 31.07.2022;

- товар ((43) Картка обліку військового майна особистого користування) в кількості 72 400 штук на суму 225 888,00 грн. поставлений з запізненням на 17 діб (Акт приймання передачі № Р-728 від 18.08.2022) з термінами постачання 31.07.2022;

- товар ((44) Книга обліку білизни, прийнятої для прання) в кількості 3 500 кн. (100 арк.) на суму 546 000,00 грн. поставлений з запізненням на 7 діб (Акт приймання передачі № Р-2133 від 23.12.2022) з термінами постачання 15.12.2022;

- товар ((44) Книга обліку білизни, прийнятої для прання) в кількості 1 500 кн. (100 арк.) на суму 234 000,00 грн. поставлений з запізненням на 12 діб (Акт приймання передачі № Р-2208 від 28.12.2022) з термінами постачання 15.12.2022.

Також, позивач зазначає, що товар ((24) Книга обліку наявності та руху військового майна (служба забезпечення) в кількості 15 000 кн. (100 арк.) на суму 2 565 000,00 грн. з термінами постачання 15.12.2022. не поставлений взагалі.

Листом від 16.12.2023 №527/12-22 відповідач повідомив позивача, що у зв`язку з браком часу продукція за Договором не буде затверджена та виготовлена до кінця року. У цьому ж листі відповідач просив позивача укласти додаткову угоду до Договору, скоротивши перелік продукції до виготовлення.

30 грудня 2022 року сторонами укладено Додаткову угоду № 3 до Договору, якою внесено зміни до пунктів 1.1, 1.3 Договору щодо номенклатури товарів, строків виконання Договору, а також внесено зміни до п. 2.1 Договору та узгоджено, що ціна Договору становить 14 900 964,00грн., в тому числі ПДВ - 00,00 грн.

Додатком № 1 до Додаткової угоди № 3 від 30.12.2022 до Договору сторонами викладено Рознарядку Міністерства оборони України за Специфікацією.

27.01.2023 замовник звернувся до постачальника із Претензією вих. № 286/508, у якій вказував на порушення строків поставки та нарахування штрафних санкцій, сплату яких вимагав сплатити протягом місяця з дня отримання цієї претензії.

Оскільки вимога позивача не була задоволена постачальником, Міністерство оборони України звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача пені в розмірі 222 716,69 грн. та штрафу в розмірі 1 274 822,22 грн.

Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення

Цивільні зобов`язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частинами 1 і 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормою ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

У відповідності до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Сторонами в договорі узгоджено, що якість, кількість, комплектність товарів повинні відповідати нормативній, технічній документації та діючим нормативно-правовим актам (п. 4.2. договору). Товар, що поставляється, повинен відповідати вимогам нормативної або/та технічної документації (п. 4.4 договору).

В п. 1.3 договору визначено номенклатуру товару, передбаченого до поставки, а також нормативні або/та технічні документи (технічна специфікація, Накази МОУ, Накази ГШ ЗСУ), що встановлюють основні вимоги до товару. Також зазначено, що ДСТУ та ГОСТи застосовуються в частині, яка не суперечить відповідному переліку наказів МОУ, ГШ ЗСУ та технічних специфікацій.

Отже, умовами договору визначено необхідність відповідності товару названим нормативним/технічним умовам. Умов щодо порядку та строків узгодження між сторонами макетів, у відповідності до яких здійснювалось б виготовлення друкованої продукції, договір не містить. Відповідних змін положення договору не зазнавали і в результаті укладення додаткових угод № 1 від 05.08.2022, № 2 від 08.12.2022 та № 3 від 30.12.2022.

У змісті встановленого, колегія суддів визнає неприйнятними доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою обставини невиконання позивачем своїх зобов`язань щодо затвердження макетів навіть після продовження строків поставки за додатковими угод. Адже договір не містить зазначеного обов`язку позивача.

Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на те, що в додаткових угодах, окрім строків поставки, в рядках навпроти деяких позицій товару вносились зміни щодо його відповідності робочому зразку. Однак відносно товарів, на затримку в затвердженні макетів яких посилався відповідач (№№ 34, 35, 36, 40, 43), в угодах відсутні будь-які відомості про «відповідність робочому зразку». Більше того, в актах приймання-передачі цього товару міститься посилання на його прийняття як такого, що відповідає вимогам наказів МОУ та технічним специфікаціям. Заперечень чи зауважень до прийнятого товару позивачем не висловлювалось.

Наявні у матеріалах справи листи відповідача щодо узгодження/неузгодження позивачем деяких макетів товару не доводять існування обставин досягнення між сторонами домовленостей щодо необхідності виготовлення означених позицій товару саме за погодженим зразком. Тоді як зобов`язання з поставки товару підлягає виконанню у чіткій відповідності до умов договору.

Щодо наявного у справі листа відповідача від 26.09.2022 № 313/09-22 про неузгодження макету за товарами №№ 37, 44 станом на означену дату, то суд вважає, що відповідач, укладаючи додаткову угоду № 2 від 08.12.2022 про їх відповідність зразку та дату поставки до 15.12.2022, мав здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків вчинення відповідних дій та можливості забезпечення доставки товару вчасно.

З урахуванням вищенаведеного, твердження апелянта-відповідача про те, що прострочення строків поставки товару викликано затримкою в затвердженні позивачем макетів апеляційна інстанція відхиляє за їх необґрунтованості.

Згідно з частинами першою та третьою статті 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Частиною першою статті 221 ГК України, яка кореспондуються з положеннями частини першої статті 613 ЦК України, передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов`язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов`язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов`язання перед кредитором.

Відповідно до частини четвертої статті 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Частиною третьою статті 220 ГК України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Виконання зобов`язання боржником може бути відстрочене на час прострочення кредитора, якщо останній не вчинив дій, необхідних для виконання. Тобто, в такому випадку боржник не буде вважатися таким, що прострочив, та не буде нести за це відповідальність до моменту вчинення кредитором передбачених договором, необхідних дій (подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21, від 31.10.2019 у справі №904/5340/18).

Беручи до уваги те, що умовами договору не перебачено ані строків, ані порядку затвердження замовником макетів, а узгоджено положення договору про необхідність відповідності товару вимогам технічної специфікації, Наказам МОУ, ГШ ЗСУ (п.п. 1.3, 4.2, 4.4 договору) колегія суддів вважає, що апелянтом достатньо обґрунтованими доводами та належними доказами не доведено існування обставин прострочення виконання позивачем зустрічного зобов`язання.

Оскільки обставин прострочення кредитора належними засобами доказування відповідачем не доведено, підстави для застування приписів частини 3 статті 220, частини 1 статті 221 ГК України, на які посилається апелянт-відповідач, - відсутні.

Відносно аргументації апеляційної скарги відповідача про наявність форс-мажорних обставин як підстави для звільнення його від відповідальності, колегія виходить з наступного.

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Правовий аналіз ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України дає підстави для висновку, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Отже, для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за Договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання.

Так, заперечуючи проти позову в суді першої інстанції, відповідач зазначив, що прострочення поставки товару відбулося у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, які об`єктивно перешкоджали належному виконанню умов Договору та пов`язані з актами тероризму рф у виді ракетних обстрілів об`єктів енергетичної інфраструктури України, що призвели до їх значного пошкодження (знищення), та як наслідок, регулярних тривалих «стабілізаційних», «екстрених (аварійних)» відключень електропостачання за місцезнаходженням виробництва товарів за адресою: м. Київ, вул. Бережанська, 1. Також відповідач вказував, що через постійну загрозу ракетних ударів, працівники товариства тривалий час вимушені були перебувати в укриттях, а через комендантську годину, товариство не могло запровадити цілодобовий графік виробництва.

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною 1 цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Згідно з п. 8.1-8.6 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею сторін, а саме знищення, внаслідок бойових дій виробничих потужностей виконавця, партії (партій) товару, тощо.

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ, котрий видається місцевими органами виконавчої влади, або ДСНС за місцезнаходженням однієї із сторін за Договором, або Торгово-промисловою палатою України.

Сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов`язків за Договором, якщо доведуть, що воно було викликано неконтрольованою перешкодою, яка відбулась поза контролем сторін і виникло після укладення Договору та стороною було дотримано умови п. 8.1-8.3 даного Договору.

Невиконання або неналежне виконання постачальником п. 8.1-8.3 цього Договору, позбавляє останнього права посилатися на обставини непереборної сили та не звільняє його від відповідальності за порушення зобов`язань.

Продовження строків (термінів) виконання зобов`язань за цим Договором у зв`язку із виникненням обставин непереборної сили можливо лише при виконанні постачальником п. 8.1-8.3 цього Договору.

Судом першої інстанції обґрунтовано було зазначено, що до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів направлення позивачу, у передбаченому в п. п. 8.1-8.3 договору порядку, повідомлення про настання обставин непереборної сили з обов`язковим наданням документу, що засвідчує вказані обставини.

Наявний у справі лист відповідача від 25.10.2022 № 324/10-22 складено вже після спливу строку поставки щодо більшої частини товару, якими обґрунтовано підстави позовних вимог у цій справі.

При цьому, посилання апелянта на те, що в момент укладення договору відповідач не міг передбачити настання обставин терористичних ракетних атак на енергосистему України не спростовують відсутності доказового підтвердження наявності обставин, які були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Тоді як, сторони правочину узгодили неможливість посилання на наявність форс-мажору у зв`язку з недотриманням положень п. п. 8.1-8.3 договору.

Посилання апелянта на висновок ТПП про істотну зміну обставин від 20.12.2022 № 2234 не заслуговують на увагу, оскільки згідно з частиною другою статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" обов`язковими для застосування на всій території України є методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень. Водночас вказаний Закон не містить положень щодо наявності у торгово-промислової палати повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувались під час укладення договорів (постанова Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 910/15637/19; пункт 6.18 постанови Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 910/13436/19; пункт 49 постанови Верховного Суду від 08.12.2020 у справі № 910/11888/19; пункт 10 постанови Верховного Суду від 19.07.2022 у справі № 910/14155/21, пункт 5.12 постанови від 26.10.2021 у справі № 910/18402/20).

На відміну від форс-мажорних обставин, істотна зміна обставин не звільняє боржника від відповідальності, тоді як відповідач саме цим доказом намагається довести відсутність підстав для стягнення з нього неустойки. Тож зазначений документ не може бути прийнятий судом як належний доказ засвідчення наявності обставини непереборної сили для конкретного виду зобов`язання.

Також колегія суддів зазначає, що відповідач, укладаючи договір в період дії воєнного стану, повинен був розумно передбачати виникнення труднощів у виконанні договору через постійну загрозу ракетних ударів та впровадження комендантської години в межах строків, в т.ч. змінених згідно додаткових угод.

За сукупністю вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апелянтом - відповідачем належними засобами доказування не доведено наявності правових підстав для звільнення його від відповідальності за порушення строків поставки товару через існування форс-мажорних обставин.

Відтак, висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у відповідній частині, є правомірним та таким, що доводами апеляційної скарги відповідача не спростований. Підстави для скасування рішення в частині задоволених вимог про стягнення пені у розмірі 222 716,69 грн та штраф у розмірі 1 043 067,48 грн, - відсутні.

Щодо вимог апеляційної скарги позивача

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 231 ГК України унормовано, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з п. 7.3.2 Договору за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмір 7% вказаної ціни Договору (п. 3.1).

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення штрафу, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не було враховано зменшення ціни договору згідно додаткової угоди № 3 від 30.12.2022 та визначення її розміру в сумі 14 900 964,00 грн.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 ГПК України).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Матеріалами справи підтверджується, що у зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки товару на 32 дні згідно Акта приймання передачі № Р-1738 від 22.11.2022 позивачем в порядку п. 7.3.2 Договору здійснено нарахування штрафу - 7 % від ціни Договору, яка становила 18 211 746,00 грн (без ПДВ).

Однак, впродовж дії договірних відносин між сторонами було укладено додаткову угоду № 3 від 30.12.2022, якою, серед іншого, внесено зміни в ціну договору та визначено її в сумі 14 900 964,00 грн.

Колегія суддів погоджується з наведеними вище висновками суду та зазначає, що станом на час звернення позивача з позовом і вирішення цього спору спірні правовідносини сторін зазнали змін, а тому задоволення вимог про стягнення штрафу виходячи із ціни договору, визначеної в попередній його редакції яка фактично втратила чинність, на переконання Суду, порушуватиме фундаментальні засади цивільного права (зазначені у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України) щодо справедливості, добросовісності та розумності. В змісті таких висновків, вимоги апеляційної скарги-позивача про стягнення заявленої до стягнення суми штрафу в повному обсязі не можуть бути задоволені апеляційною інстанцією.

Крім того, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки у порядку ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України. Колегія суддів зазначає, що розмір неустойки не перевищує розмір збитків про які йдеться у зазначеній нормі Цивільного кодексу України. Колегією суддів враховано ступінь виконання зобов`язання боржником та майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, своєчасне виконання контрактів Міністерства оборони України має важливе значення для обороноздатності країни.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційних скаргах доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційних скарг судові витрати покладаються на апелянтів.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Міністерства оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Август Трейд" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/9033/23 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 22.03.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков