Постанова

від 04.06.2024 по справі 910/9033/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2024 р. Справа№ 910/9033/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 04.06.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Август Трейд» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 (повний текст ухвали складений 22.04.2024) про відмову у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Август Трейд»

про розстрочення виконання рішення суду

у справі № 910/9033/23 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Август Трейд»

про стягнення 1 497 538,91 грн.

за участю Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону

в с т а н о в и в:

Міністерство оборони України (далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Август Трейд» (далі відповідач, ТОВ Август Трейд», Товариство, заявник) про стягнення 1 497 538,91 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Август Трейд» на користь Міністерства оборони України пеню у розмірі 222 716 грн. 69 коп., штраф у розмірі 1 043 067 грн. 48 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 18 986 грн. 77 коп., в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 апеляційні скарги Міністерства оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Август Трейд» залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/9033/23 залишено без змін.

29.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Август Трейд» звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про розстрочення виконання судового рішення.

Заява мотивована тим, що у зв`язку з повномасштабною військовою агресією російської федерації проти України відбулось суттєве скорочення кількості замовлень на друк продукції, що призвело до істотного зниження рівня прибутків відповідача. Також, відповідач послався на неналежне виконання своїх зобов`язань контрагентами-покупцями ТОВ «Август Трейд», які належно не оплачують одержані товари, послуги, у зв`язку з чим, заявник зазнає істотних збитків. Враховуючи викладене, заявник просив розстрочити виконання рішення суду до вересня 2024 року включно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 22.04.2024 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Август Трейд» про розстрочення виконання рішення суду у справі № 910/9033/23.

Відмовляючи у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду, місцевий господарський суд виходив з того, що заявником не доведено наявність конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Крім того, судом першої інстанції враховано, що заявником до матеріалів справи не надано жодних доказів в підтвердження вчинення останнім будь-яких дій з метою виконання рішення суду в добровільному порядку.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Август Трейд» звернулося 30.04.2024 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 та прийняти нову, якою задовольнити заяву про розстрочення виконання рішення та розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023, яке набрало законної сили 18.03.2024 у справі № 910/9033/23 строком на 6 місяців згідно з графіком:

- до 30.04.2024 у розмірі 214 128,49 грн;

- до 31.05.2024 у розмірі 214 128,49 грн:

- до 30.06.2024 у розмірі 214 128,49 грн;

- до 31.07.2024 у розмірі 214 128,49 грн;

- до 31.08.2024 у розмірі 214 128,49 грн;

- до 30.09.2024 у розмірі 214 128,49 грн

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції прийнято оскаржувану ухвалу з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому, на думку скаржника, така ухвала підлягає скасуванню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/9033/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9033/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Август Трейд» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі № 910/9033/22.

16.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/9033/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Август Трейд» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2024. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, заперечення на відзив. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Розгляд справи призначено на 04.06.2024.

У судове засідання 04.06.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

Прокурор у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки прокурор, який не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка прокурора у судове засідання за умови його належного повідомлення про час, дату і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.06.2024 просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі №910/9033/23 та ухвалили нове судове рішення, яким задовольнити заяву про розстрочення виконання судового рішення відповідно до графіку, зазначеного у апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні 04.06.2024 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 залишити без змін.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Суд зазначає, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Винятком із загального порядку виконання рішень господарського суду є, зокрема стаття 331 Господарського процесуального кодексу України.

Так відповідно до частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи (ч. 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом положень ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

При цьому, підставою для розстрочення/відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим у визначений строк.

Колегія суддів зазначає про те, що розстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 30.06.2009 №16-рп/2009, виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Суд відзначає, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 13.12.2012 у справі №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 25.04.2012 у справі №11-рп/2012). Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі №1 7/2013.

Виходячи з того, що згідно зі статтею 1 Конституції України, Україна є правовою державою, то обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочення або розстрочення виконання рішення допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Суд зауважує, що враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити:

1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами;

2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми;

3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»;

4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

З підстав, умов та меж надання відстрочення виконання судового рішення або його розстрочення, випливає, що безпідставне надання відстрочення, розстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Введення в Україні воєнного стану, складне фінансове становище заявника, не виконання своїх зобов`язань контрагентами-покупцями Товариства, відсутність достатніх коштів, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється відповідачем на власний ризик, на переконання суду, вказані обставини саме у даній справі не можуть бути достатніми підставами для розстрочення виконання судового рішення.

Суд, з урахуванням дотримання справедливого балансу між відповідачем та позивачем і можливістю тимчасового обмеження його права на законне сподівання отримати кошти, вважає, що наведені скаржником обставини не є такими, що істотно ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення грошових коштів.

Водночас відповідачем, в порушення приписів статті 74 ГПК України, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування виняткових обставин, які є підставами для розстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість виконання рішення суду, а також доказів відсутності достатніх грошових коштів для погашення наявної заборгованості.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини, на які посилається Товариство у своїй заяві про розстрочення виконання рішення суду, не є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять таке виконання неможливим в розумінні статті 331 ГПК України.

Таким чином, враховуючи матеріальні інтереси сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову відповідачу у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду на 6 місяців.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законну і обґрунтовану ухвалу, яка відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі № 910/9033/23 прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі за подачу апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Август Трейд» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі №910/9033/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі №910/9033/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Август Трейд».

4. Матеріали справи № 910/9033/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття на яку може бути подано касаційну скаргу в порядку, строки та у випадках передбачених ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 18.07.2024 після виходу судді з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала