Постанова

від 25.03.2024 по справі 910/6490/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2024 р. Справа№ 910/6490/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Прокопенко О.В.

учасники справи 20.03.2024 не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг"

про стягнення судових витрат

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 (повне рішення складено 30.10.2023)

у справі №910/6490/23 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Фірма "Трейдінвестбуд"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс"

про визнання недійсним договору відступлення права вимоги

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі №910/6490/23 позов задоволено повністю. Визнано недійсним Договір відступлення права вимоги № 08122021/2 від 08.12.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" (03039, м. Київ, просп. Науки, буд. 3, каб. 14, код 42482418) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" (19001, Черкаська область, м. Канів, вул. Енергетиків, 271, код 44279874). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" (03039, м. Київ, просп. Науки, буд. 3, каб. 14, код 42482418) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" (21022, місто Вінниця, вул. Енергетична, будинок 5, код 36830374) 1 342 (одну тисячу триста сорок дві) грн. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" (19001, Черкаська область, м. Канів, вул. Енергетиків, 271, код 44279874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" (21022, місто Вінниця, вул. Енергетична, будинок 5, код 36830374) 1 342 (одну тисячу триста сорок дві) грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" подало апеляційну скаргу, в якій просить прийняти до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі №910/6490/23 та відкрити апеляційне провадження у справі; рішення Господарського суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року у справі №910/6490/23 - скасувати повністю; ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Фірма "Трейдінвестбуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю " Форест Транс Сервіс" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №08122021/2 від 08.12.2021 у справі №910/6490/23; судові витрати покласти на позивача; розгляд справи здійснювати в судовому засіданні з викликом сторін.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі №910/6490/23 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі №910/6490/23 залишено без змін.

27.02.2024 на адресу суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" надійшла заява про стягнення судових витрат. У даній заяві позивач просив суд прийняти до провадження у справі №910/6490/23 цю заяву про стягнення судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг"; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Фірма "Трейдінвестбуд" (ідентифікаційний код 42482418) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" (ідентифікаційний код 44279874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" (ідентифікаційний код 36830374) 41 800,00 грн (сорок одну тисячу вісімсот гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

В додатках до заяви про стягнення судових витрат позивач надав наступні документи:

- додаток №7 "Розрахунок вартості правової допомоги" до Договору №1608-22 від 16.08.2022;

- рахунок-фактура №1 на оплату від 26.02.2024 до Договору №1608-22 від 16.08.2022;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 26.02.2024 до Договору №1608-22 від 16.08.2022;

- рахунок-фактура №1 на оплату від 26.02.2024 до Договору від 26.06.2023;

- звіт про надання послуги від 26.02.2024 до Договору від 26.06.2023;

- акт здачі-приймання наданих послуг від 26.02.2024 до Договору від 26.06.2023;

- докази направлення заяви з додатками відповідачам (для суду).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" про стягнення судових витрат у справі №910/6490/23 призначити до розгляду на 20.03.2024. Надано можливість іншим учасникам, зокрема відповідачам, у строк до 19.03.2024 надати суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, у даній справі.

04.03.2024 на адресу суду від ТОВ "Форест Транс Сервіс" надійшла заява/клопотання, у якому останній просив суд заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" про стягнення судових витрат у справі № 910/6490/23 - залишити без розгляду. В обґрунтування своєї заяви Товариство зазначало, що позивачем було пропущено строк для подання доказів понесених витрат на правничу допомогу, який установлений ст. 129 ГПК України.

20.03.2024 через електронний суд від позивача надійшло клопотання/заперечення на заяву ТОВ "ФОРЕСТ ТРАНС СЕРВІС" про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від 19.03.2024.

Розглянувши заяву позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів установила наступне.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У силу положень пункту 12 частини третьої статті 12 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Впровадження зазначеного принципу має на меті забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно із положеннями статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами першою, другою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 237 ГПК України в числі питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, зазначено розподіл між сторонами судових витрат.

Зокрема, відповідно до положень частини четвертої статті 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з аналізу наведених норм можна зробити висновок, що питання про стягнення/визначення/розподіл судових витрат є складовою судового процесу - правом сторони на користь якої ухвалено судове рішення відшкодувати свої судові витрати.

Наведені норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

Разом з тим, положеннями статті 221 ГПК України визначено: якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Наведені вище положення статей 124, 126, 129 ГПК України у сукупності з положеннями статті 221 ГПК дають підстави дійти висновку, що у разі подання стороною таких доказів до закінчення судових дебатів у справі, суд може вирішити питання розподілу судових витрат під час ухвалення судового рішення. У разі якщо сторона (з поважних причин) до закінчення судових дебатів не подала докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, але зробила про це відповідну заяву суд може вирішити питання про судові витрати, шляхом ухвалення додаткового рішення.

При цьому за аналізом процесуального законодавства визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування при вирішення заяви сторони. Так, у частині третій статті 126 та частині восьмій статті 129 ГПК України визначено особливості доказування розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов`язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.

Водночас на підтвердження докази на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку: 1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі; 2) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.

Наведені вище положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов`язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.

Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.

Водночас положення частини восьмої статті 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.

Отже, в силу приписів наведених вище положень законодавства Суд зазначає про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.

З огляду на те, що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у своїй постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 погодився з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022 у справі №910/10507/21 щодо застосування статей 123, 126 ГПК України, про те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Отже, як убачається із заяви позивача про стягнення судових витрат від 26.02.2024, то вона була направлення до суду електронною поштою 26.02.2024 і відповідно підписана кваліфікованим електронним підписом 26.02.2024, отже фактичною датою подання заяви є 26.02.2024.

Отже, з матеріалів справи убачається, що між ТОВ "ПОДІЛЬСЬКИЙ ЕНЕРГОКОНСАЛТИНГ" та адвокатом Андрейчук А.І. було укладено 26.06.2023 договір про надання правової допомоги. Відповідно до умов даного договору за дорученнями замовника виконавець зобов`язується за оплату надавати замовнику правову допомогу (юридичні послуги) визначені у актах здачі-приймання наданих послуг, доручення та/або інших додатках до цього договору, оформлених між сторонами відповідно до його умов. Сторони визначили, що ціна даного договору складається з сумарної вартості послуг, наданих виконавцем у відповідності до його умов, та визнаних Актами здачі-приймання наданих послуг. Відповідно до умов договору він вважається укладеним до 31.12.2023. У подальшому, 29.12.2023 сторонами було укладено додаткову угоду до даного договору, у якій сторони узгодили, строк дії договору від 26.06.2023 до 31.12.2024. На підтвердження повноважень на представництво, у матеріалах справи наявний ордер від 15.12.2023 №1105740 на ім`я адвоката Андрейчук А.І.

Також, 16.08.2022 між ТОВ "ПОДІЛЬСЬКИЙ ЕНЕРГОКОНСАЛТИНГ" та АБ Івана Давидюка «Лігал Енерджи» було укладено договір №1608-22 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого Бюро прийняло на себе зобов`язання надання юридичної допомоги на умовах даного договору. Сторони визначили, що даний договір діє до 31.12.2023, але в будь якому випадку даний договір зберігає законну силу до моменту повного надання сторонами взятих на себе зобов`язань. На підтвердження повноважень на представництво, у матеріалах справи наявний ордер від 11.04.2023 №1071454 на ім`я адвоката Давидюк І.А.

У своїй заяві про стягнення судових витрат позивачем було зазначено наступні послуги, які були надані адвокатом:

- правовий аналіз наданих Клієнтом документів в апеляційній інстанції - 3 200,00 грн;

- аналіз законодавства та формування правової позиції по справі - 1 600,00 грн;

- підготовка Заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі №910/6490/23, формування додатків відповідно кількості учасників процесу, відправлення відповідачам та подання до суду - 6 400,00 грн;

- правовий аналіз наданих Клієнтом документів - 3 600,00 грн;

- підготовка відзиву на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі №910/6490/23, в т.ч. формування додатків, відправлення примірників відповідачам та суду - 10 000,00 грн;

- підготовка та подача необхідних заяв та клопотань (в т.ч. клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та пояснень, про відкладення розгляду справи, про видачу копії скороченого судового рішення, інші процесуальні клопотання, заяви про стягнення судових витрат - 5000,00 грн;

- підготовка до судових дебатів по справі, в т.ч. підготовка та подача судової промови у письмовій формі - 5 000,00 грн;

- забезпечення представництва та участь у судових засіданнях, в т.ч дорога для участі у судовому засіданні (перша година судових засідань 07.02.2024 та 21.02.2024, згідно тарифів визначених п. 2.3. Договору) - 2 000,00 грн;

- забезпечення представництва та участь у судових засіданнях, в т.ч дорога для участі у судовому засіданні (друга година судового засідання 07.02.2024, в т.ч. відрядження в м. Київ для участі у с/з, згідно п. 2.3. та 2.4. Договору) - 5000,00 грн.

Ураховуючи вищенаведене у заяві було зазначено, що загальна сума 41 800,00 грн підлягає сплаті ТОВ "ПОДІЛЬСЬКИЙ ЕНЕРГОКОНСАЛТИНГ" за надання правової допомоги позивачу шляхом залучення керуючого АБ Івана Давилюка «ЛІГАЛ ЕНЕРДЖИ», адвоката Давидюка І.А. та Андрейчук А.І., отже позивач у свої заяві зазначав, що сума 41 800,00 грн підлягає покладенню на відповідача. Також, позивачем було надано акти приймання-передачі наданих послуг на зазначені вище надані послуги.

Відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 1 п. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Звертаючись із заявою про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат, позивач посилається на те, що ним були понесені витрати на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції, які, на його думку, підлягають відшкодуванню.

Водночас на підтвердження доказів на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку: 1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі; 2) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.

Наведені вище положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов`язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.

Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.

Водночас положення частини восьмої статті 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.

З матеріалів справи убачається, що дата винесення постанови 21.02.2024, а позивач звернувся до суду (електронною поштою) із заявою про ухвалення додаткової постанови 26.02.2024 (як було вище установлено судом).

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем було дотримано вимоги ГПК України стосовно порядку та строку подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019.

Отже нормами чинного законодавства не передбачено обов`язку сторони надавати докази оплати позивачем коштів адвокату для розподілу таких витрат.

Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частинами 4, 8 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначалось вище, частиною 5 ст. 126 ГПК України установлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04, п. 269).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України). Зі змісту заяви відповідача убачається, що останній просив залишити без розгляду заяву позивача, з підстав недотримання останнім строк на подання доказів, однак про зменшення суми витрат відповідач 2 не заявляв фактично.

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі установленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

Стосовно зазначених в актах приймання-передачі наданих послуг,таких як правовий аналіз наданих клієнтом документів в апеляційній інстанції на суму 3200,00 грн та правовий аналіз наданих клієнтом документів на суму 3600,00 грн можна дійти висновку, що зазначені послуги по своїй суті є аналогічними і колегія суддів не убачає необхідності, у даному випадку, подвійної послуги, отже у стягненні 3200,00 належить відмовити, оскільки витрачені адвокатом позивача 3 год у розмірі 3600, 00 грн, які заявлені до стягнення є обґрунтовані. Стосовно зазначених послуг, як формування правової позиції у справі у розмірі 1600,00 грн - 1 год часу, колегія суддів зазначає, що ураховуючи перегляд рішення суду першої інстанції у суді апеляційної інстанції, колегією суддів, відповідно до норм ГАК України, переглядається справа за наявним матеріалами справи і позиція позивача у суді апеляційної інстанції не змінювалась, тобто останній підтримав позовні вимоги і рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено. Тобто у даному випадку колегія суддів не убачає необхідності у наданих послугах, а саме виокремленні її, щодо аналізу законодавства та формування правової позиції у справі, отже у відшкодуванні даної послуги суд відмовляє.

ОП Верховного Суду у своїй постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 зазначала що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. Отже, заявлена позивачем послуга, як складання заяви про відшкодування судових витрат не підлягає задоволенню.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, а саме задоволення заяви у розмірі 36 000,00 грн.

Щодо заявлення позивачем у заяві про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Фірма "Трейдінвестбуд" витрат на правничу допомогу, то колегія суддів зазначає, що у суді апеляційної інстанції апелянтом був ТОВ "Форест Транс Сервіс", отже підставою для витрат і надання адвокатами послуг у суді апеляційної інстанції була апеляційна скарга відповідача 2, тому у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу з ТОВ "Будівельна Фірма "Трейдінвестбуд" належить відмовити.

Отже, оскільки Верховний Суд акцентує увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін та з огляду на заперечення позивача щодо розміру понесених позивачем витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" з покладенням на Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 36 000,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки під час ухвалення постанови 20.03.2024 були відсутні учасники справи, тому датою ухвалення цього судового рішення є дата його повного складення, зокрема 25.03.2024.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат (стягнення судових витрат) у справі №910/6490/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" (19001, Черкаська область, м. Канів, вул. Енергетиків, 271, код 44279874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" (21022, місто Вінниця, вул. Енергетична, будинок 5, код 36830374) витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 36 000,00 грн.

В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" відмовити.

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є невід`ємною складовою основного судового рішення та може бути оскаржена відповідно до ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран