Постанова

від 04.03.2024 по справі 442/6611/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/6611/23 Головуючий у 1 інстанції: Грицай М.М.

Провадження № 22-ц/811/3367/23 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої судді: Мікуш Ю.Р.,

суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,

секретар Cалата Я.І.,

з участю: позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Сисин С.В., представника відповідача адвоката Радковського Т.Р., 3-ої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу №442/6611/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької дитячо-юнацької спортивної школи імені Івана Боберського Дрогобицької міської ради Львівської області, Відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради, третя особа ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу

в с т а н о в и в :

18 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дрогобицької дитячо-юнацької спортивної школи імені Івана Боберського Дрогобицької міської ради Львівської області, Відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову покликається на те, що 15 серпня 1988 року вона прийнята в Дрогобицьку дитячо-юнацьку спортивну школу імені Івана Боберського Дрогобицької міської ради на посаду тренера-викладача. Наказом №69/к від 13 лютого 2017 року переведена на посаду інструктора-методиста. Наказом №131/к від 13 вересня 2017 року призначена старшим тренером-викладачем відділення плавання. Основним місцем праці була посада інструктора-методиста на повний оклад, а за суміщенням посаді тренера-викладача відділення плавання.

Наказом №52/08-01 від 22 серпня 2023 року вона звільнена з роботи з посади інструктора-методиста та старшого тренера відділення плавання у зв`язку з вчиненням аморального проступку, не сумісного з продовженням роботи. Вважає звільнення незаконним і необґрунтованим, оскілки працюючи в ДЮСШ на посадах інструктора-методиста та старшого тренера-викладача вона не була педагогічним працівником, про якого вказано у ст.52 Закону України «Про освіту», а отже, не могла бути звільнена з роботи на підставі п.3. ст.41 КЗпП.

Також зазначає, що в наказі про звільнення взагалі не зазначено, за вчинення якого саме аморального проступку, несумісного з продовженням роботи, вона звільнена. Не наведено жодних фактів, які підтверджують вчинення нею аморального проступку, не вказано, чим такі факти підтверджені, що свідчить про порушення її трудових прав. Крім цього, наказ про звільнення винесений всупереч рішенню профспілкової організації ДЮСШ від 26.06.2023, яка не надала згоду директору ДЮСШ на її звільнення з посади інструктора-методиста та тренера-викладача. Звертає увагу, що постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 травня 2023 вона була визнана винною у вчиненні правопорушення та притягнута до відповідальності у виді штрафу в розмірі 850 грн. Вказана постанова суду першої інстанції залишена без змін постановою Львівського апеляційного суду від 07 червня 2023 року. А тому не може бути притягнута до відповідальності у вигляді звільнення з роботи за це ж порушення.

Враховуючи наведене, просила визнати незаконним та скасувати наказ Дрогобицької дитячо-юнацької спортивної школи імені Івана Боберського Дрогобицької міської ради Львівської області від 22 серпня 2023 року №52/08-01 «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити її з 22 серпня 2023 року на посадах інструктора-методиста та старшого тренера-викладача відділення плавання Дрогобицької дитячо-юнацької спортивної школи імені Івана Боберського Дрогобицької міської ради Львівської області; стягнути з Дрогобицької дитячо-юнацької спортивної школи імені Івана Боберського Дрогобицької міської ради Львівської області та з відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 серпня 2023 року по день ухвалення рішення.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 жовтня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дрогобицької дитячо-юнацької спортивної школи імені Івана Боберського Дрогобицької міської ради Львівської області, Відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради, третя особа ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено повністю.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 . Вважає рішення суду незаконним. Зазначає, що займані нею посади не відносяться до посад педагогічних працівників і вона не виконувала жодних виховних функцій на посаді інструктора-методиста. Також звертає увагу на відсутність будь-яких доказів в підтвердження того, що нею було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-4 КУпАП на посаді інструктора-методиста. При ухваленні оскаржуваного рішення суд покликався на посадову інструкцію інструктора-методиста, яка нею не підписувалася та з змістом якої вона не ознайомлювалася. Вважає, що судом безпідставно була проігнорована зазначена нею чисельна практика Верховного Суду в підтвердження підставності її позовних вимог. Притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-4 КУпАП не є безумовною підставою звільнення з роботи. Також вважає, що судом не було дано оцінки доводам щодо порушення процедури її звільнення з роботи. Просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 жовтня 2023 року та ухвалити нове, яким задоволити її позовні вимоги повністю.

09 січня 2024 року від Відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Звертає увагу, що ОСОБА_1 була звільнена саме як працівник який виконує виховні функції, яка була учасником освітнього процесу.

11 січня 2024 року від Дрогобицької дитячо-юнацької спортивної школи імені Івана Боберського Дрогобицької міської ради Львівської області надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому директор школи ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з покликанням на безпідставність доводів апеляційної скарги. Звертає увагу, що ОСОБА_1 належала до категорії працівників, які могли бути звільнені на підставі п.3 ст. 41 КЗпП України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Сисин С.В. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу представника відповідача-адвоката Радковського Т.Р., третьої особи ОСОБА_2 , перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Судом встановлено такі обставини.

15.08.1988 ОСОБА_1 прийнята на посаду тренера-викладача по плаванню в Дитячо-юнацьку спортивну школу міста Дрогобича(а.с.15).

Наказом №69/к від 13.02.2017 переведена на посаду інструктора-методиста (а.с.17).

Відповідно до наказу №131/к від 13.09.2017, ОСОБА_1 призначено старшим тренером- викладачем відділення плавання(а.с.17).

Наказом №52/08-01 від 22.08.2023 ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади інструктора методиста та старшого тренера відділення плавання Дрогобицької дитячо-юнацької спортивної школи імені І.Боберського Дрогобицької міської ради Львівської області, з 22.08.2023 у зв`язку із вчиненням аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи, п.3 ст.41 КУпАП. Підставами зазначено: рішення Львівського апеляційного суду від 07.06.2023, справа №442/1874/23, провадження №33/811/714/23 та рекомендація відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради від 15.06.2023 №01-4/495(а.с.14).

Постановою судді Львівського апеляційного суду від 07.06.2023, яка стала підставою для звільнення позивачки, залишено без змін постанову судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02.05.2023 у справі №442/1874/23, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-4 КУпАП, та застосовано до неї стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Судом апеляційної інстанції, вказано, що ОСОБА_1 неодноразово, протягом тривалого періоду (трьох років) вчиняла булінг стосовно малолітньої ОСОБА_4 , яке виразилось у систематичному психологічному тиску, негативному ставленні під час тренувань малолітньої ОСОБА_4 . Вчинене діяння ОСОБА_1 могло завдати шкоди психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_4 , відтак у її діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-4 КУпАП.

Ухвалюючи рішенняпро відмовуу задоволенніпозову,суд першоїінстанції виходивз того,що підстави для звільнення ОСОБА_1 за п.3 ч.1 ст.41 КЗпП є законними, оскільки ОСОБА_1 вчиняла дії, які суперечать змісту її трудової функції, не відповідають суспільному статусу педагога, а тому є аморальним проступком, який підтверджується фактами, викладеними у постанові Львівського апеляційного суду від 07.06.2023. Даний аморальний проступок є несумісним з продовженням виконання роботи на посадах інструктора-методиста та старшого тренера викладача, оскільки така робота пов`язана з освітнім процесом, а надто, з дітьми. Крім цього, суд зазначив, що ОСОБА_1 належить до категорії працівників, які можуть бути звільнені на підставі п. 3 ст. 41 КЗпП України, оскільки на неї законами, а також посадовими інструкціями покладено виконання виховних функцій, тобто, здійснення в межах своїх повноваженьнауково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей. Також судом належно обґрунтовано відмову у задоволенні позову з підстав порушення процедури звільнення.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується .

Відповідно до статті 5-1 Кодексу законів про працю України, серед гарантій забезпечення права громадян на працю є, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України, вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов.

До суб`єктів, які можуть бути звільнені за цією підставою, належать учасники освітнього процесу, зазначені уст.52 Закону України «Про освіту», а саме: педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники; фізичні особи, які провадять освітню діяльність; інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.

Відповідно доЗакону України «Профізичну культуруі спорт» до закладів фізичної культури і спорту віднесено дитячо-юнацькі спортивні школи.

Згідно з Положенням «Про дитячо-юнацьку спортивну школу» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 р. № 993 в редакції чинній на час виникнення спірних відносин (далі Положення) дитячо-юнацька спортивна школа (далі - спортивна школа) є закладом спеціалізованої позашкільної освіти спортивного профілю - закладом фізичної культури і спорту, який забезпечує розвиток здібностей вихованців в обраному виді спорту, визнаному в Україні, створює необхідні умови для гармонійного виховання, фізичного розвитку, повноцінного оздоровлення, змістовного відпочинку і дозвілля дітей та молоді, самореалізації, набуття навичок здорового способу життя, підготовки спортсменів для резервного спорту. Дія цього Положення поширюється на такі типи спортивних шкіл, як комплексні дитячо-юнацькі спортивні школи, дитячо-юнацькі спортивні школи з видів спорту, дитячо-юнацькі спортивні школи для осіб з інвалідністю, спеціалізовані дитячо-юнацькі спортивні школи олімпійського резерву, спеціалізовані дитячо-юнацькі спортивні школи для осіб з інвалідністю паралімпійського та дефлімпійського резерву незалежно від їх підпорядкування та форми власності. Спортивна школа є юридичною особою і діє на підставі статуту, що розробляється на основі цього Положення та затверджується засновником (власником).

Пунктом 1.1 Статуту Дрогобицької дитячо-юнацької спортивної школи Дрогобицької міської ради передбачено, що ДЮСШ є позашкільною установою, метою створення якого є виховання всесторонньо-розвинутої особистості зі свідомою громадянською позицією, системою наукових знань про фізичну культуру. У своїй діяльності керується, серед іншого, Законами України «Про освіту» (п.1.2, п.1.6). Навчально-виховний процес у ДЮСШ будується на педагогічно обґрунтованому виборі навчальних програм, затверджених Міністерством освіти і науки України та Комітетом у справах сім`ї, молоді і спорту, а також навчальним планом груп з кожного виду спорту (п.3.1).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про позашкільну освіту», позашкільний навчальний заклад - складова системи позашкільної освіти, яка надає знання, формуючи вміння та навички за інтересами, забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток, підготовку до активної професійної та громадської діяльності, створює умови для соціального захисту та організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоров`я вихованців, учнів і слухачів.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про позашкільну освіту», учасниками навчально-виховного процесу в позашкільному навчальному закладі є: вихованці, учні, слухачі; директор, заступники директора закладу позашкільної освіти; педагогічні працівники, психологи, соціальні педагоги, бібліотекарі, спеціалісти, які залучені до навчально-виховного процесу; батьки або особи, які їх замінюють; представники підприємств, установ, організацій, які беруть участь у здійсненні навчально-освітнього процесу.

Згідно з п.28 Положення учасниками навчально-тренувальноїта спортивноїроботи вспортивній школіє: вихованці; тренери-викладачі, медичні працівники та інші фахівці;батьки абоособи,що їхзамінюють; директор та його заступники.

Навчально-тренувальна та спортивна робота спортивної школи проводиться за навчальними програмами з видів спорту, що затверджуються Мінмолодьспортом.

Основними формами навчально-тренувальної роботи є групові навчально-тренувальні заняття, тренування за індивідуальними планами, виховні заходи, медико-відновні заходи, навчально-тренувальні збори, практика суддівства спортивних змагань.

Основною формою спортивної роботи є участь вихованців у спортивних змаганнях різного рівня (п.15 Положення).

У п.31 Положення передбачено, що тренером-викладачем спортивної школи може бути особа, що має високі моральні якості, вищу освіту за спеціальністю фізична культура і спорт та ступенем бакалавр чи "магістр".

Пунктом 33Положення встановлено,що тренери-викладачіта іншіфахівці,які залученідо навчально-тренувальноїта спортивноїроботи успортивній школі,зобов`язані: навчативихованців,формувати уних вмінняі навичкиз різнихнапрямів навчально-тренувальноїта спортивноїроботи диференційованоз урахуванняміндивідуальних можливостей,інтересів,схильностей вихованців; додержуватись етики, поважати гідність вихованців, захищати їх від будь-яких форм фізичного, психічного насильства;сприяти особистим прикладом і настановами вихованню поваги до державної символіки, принципів загальнолюдської моралі;

Тренери-викладачі спортивної школи організовують і здійснюють навчально-тренувальну та спортивну роботу, несуть відповідальність перед директором за її результати та підлягають атестуванню один раз на чотири роки в порядку, визначеному Мінмолодьспортом (п.38 Положення).

Згідно з п.49 Положення старший тренер-викладач виконує обов`язки, визначені для тренерів-викладачів, і здійснює контроль за діяльністю тренерів-викладачів з видів спорту, несе відповідальність за організацію навчально-тренувального процесу, комплектування та проведення тренерських рад відділень, організацію заходів з підвищення кваліфікації тренерів-викладачів і за результати виступу спортсменів на змаганнях та здійснює контроль і несе відповідальність за додержання норм антидопінгового законодавства.

Відповідно до посадової інструкції старшого тренера-викладача, у своїй роботі старший тренер керується нормативними документами з освіти, повинен знати основи педагогіки і психології, вікову і спеціальну педагогіку і психологію (п.1.4, п.2.3, п.2.4). Старший тренер здійснює виховання вихованців і спортсменів, із врахуванням специфіки обраного виду спорту (п.3.12).

На посадуінструктора-методистапризначається фахівець,який маєвищу освітуза спеціальністюфізична культураі спортта ступенембакалавр чи"магістр". Інструктор-методист спортивної школи:здійснює методичне забезпечення та координацію роботи тренерів-викладачів спортивної школи з відбору вихованців, організацію навчально-тренувальної роботи, контроль за комплектуванням груп, результатами навчально-тренувальної роботи, контролює проходження підвищення кваліфікації тренерами-викладачами, проведення відкритих навчально-тренувальних занять;веде статистичний облік та проводить аналіз результатів роботи спортивної школи, відділень, груп, бере участь у підготовці статистичного звіту про роботу спортивної школи, а також відповідає за ведення документації з питань проведення методичної роботи;здійснює контроль за проведенням навчально-тренувальних занять, виконанням індивідуальних планів та відповідає за складення і додержання розкладу занять.

Відповідно доосвітньо кваліфікаційноїхарактеристики фахівця,який маєвищу освітуза спеціальністюфізична культураі спортта ступенембакалавр фахівець з фізичної культури і спорту це підготовлений до педагогічної і тренерської діяльності у всіх типах освітніх установ, в організаціях, на підприємствах різної форми власності, у збірних командах по видах спорту, включаючи збірні команди України. Фахівець фізичного виховання і спорту це фахівець підготовлений до практичної роботи в установах і закладах Міністерства освіти і Державного комітету з фізичної культури та спорту України. Залежно від профілю й спеціалізації може вести роботу в установах і закладах народної освіти (викладач фізичного виховання, інструктор-методист фізичного виховання та спорту, методист з фізичного виховання дітей дошкільних закладів, керівник секції спортивного напряму, заступник начальника навчально-тренувального центру, заступник завідувача спортивної споруди, тренер-викладач з виду спорту (спортивної школи, секції і т. ін.)), займати методично-адміністративні посади в місцевих керівних органах і Міністерстві освіти і науки України з питань фізичного виховання та спорту, охорони здоров`я, та адміністративні посади у структурних підрозділах Державного комітету молодіжної політики, спорту та туризму.

За період навчання він вивчає теоретичний і практичний курс дисциплін, визначених навчальним планом, проходить практику педагогічної діяльності в установах та закладах освіти, в фізкультурних та спортивних закладах. Теоретичні та практичні заняття закріплюються під час тренувань за курсом СПВ ( спортивно - педагогічне вдосконалення), самостійним написанням студентських науково-дослідних робіт. Бакалавр фізичного виховання та спорту може займати педагогічно-адміністративні посади в установах та закладах народної освіти та закладах, підпорядкованих Державному комітету з фізичної культури і спорту України, методично-адміністративні посади в місцевих керівних органах, викладацькі та адміністративні посади у навчальних закладах.

Відповідно до посадової інструкції інструктора-методиста, такий відноситься до категорії «фахівці» (п.1.2) та у своїй роботі керується нормативними документами з освіти, фізичної культури спорту та ін., а також даною Посадовою інструкцією; методист повинен знати основи педагогіки і психології (п.1.5, п.2.3). Здійснює методичне забезпечення та координацію роботи тренерів-викладачів школи з відбору вихованців-спортсменів, проведення їхньої спортивної орієнтації, організації навчально-тренувального і виховного процесу; здійснює контроль за комплектуванням навчальних груп за результатами навчально-тренувального та виховного процесу; відповідає, зокрема, за організацію виховної роботи з вихованцями-спортсменами, за їхнє навчання та відпочинок; вносить пропозиції щодо вдосконалення навчально-тренувального процесу, бере участь у роботі педагогічної (тренерської) ради школи (п.3.2, п.3.3, п.3.5, п.3.10). Дотримується етичних норм поведінки в школі, побуті, громадських місцях, які відповідають суспільному статусу педагога (п.3.16). У той же час, згідно з пунктом 5.1 вказаної Посадової інструкції, методист несе відповідальність за застосування (в тому числі одноразове) методів виховання, пов`язаних з фізичним та психічним насиллям над особистістю вихованця, а також скоєння іншого грубого аморального вчинку, методист може бути звільнений з посади у відповідності з трудовим законодавством.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників», викладачі всіх спеціальностей, а також методист належать до посад педагогічних працівників.

Згідно зістаттею 52 Закону України «Про освіту»учасниками освітнього процесу є, в тому числі, педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники; фізичні особи, які провадять освітню діяльність;інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти. Освітній процес, у свою чергу, - це система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку , що посади на яких працювала позивач належать до посад педагогічних працівників та пов`язані із виконанням виховних функцій, а отже , ОСОБА_1 може бути звільнена на підставі п. 3 ст. 41 КЗпП України.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що посади тренера викладача та інструктора методиста не належать до посад педагогічних працівників, а тому позивач не може бути звільнена на підставі п. 3 ст. 41 КЗпП України, оскільки не виконувала виховних функцій.

Судом першої інстанції правильно враховано, що звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Факт вчинення позивачем аморального проступку,який полягав у тому що ОСОБА_1 неодноразово, протягом тривалого періоду (трьох років) вчиняла булінг стосовно малолітньої ОСОБА_4 , яке виразилось у систематичному психологічному тиску, негативному ставленні під час тренувань до малолітньої ОСОБА_4 підтверджений постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 травня 2023 року,яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного суду від 07 червня 2023 року (а.с.33-39).

Відповідно до ч.4,6 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Звільнення з роботи є правовим наслідком дій позивачки, які полягали у булінгу малолітньої особи та за які вона притягнута до адміністративної відповідальності.

Верховний Суд у своїх постановах від 07 травня 2018 року у справі № 243/8522/17 (провадження № 61-13316св18), від 27 липня 2021 року у справі № 357/4897/20 (провадження № 61-3751св21), 09 листопада 2022 року у справі № 524/3625/20 (провадження № 61-2433ск22) зробив висновки, що працівники, які виконують виховну функцію, зобов`язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості молоді. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за п. 3 ст. 41 КЗпП України.

Верховний Судзазначає, що термін «аморальний проступок» є оціночним поняттям, оскільки не конкретизований законодавцем, а тому суду як правозастосовному органу надано можливість на свій розсуд надавати оцінку на підставі встановлених обставин справи щодо того, чи є ті чи інші діяння аморальним проступком. У правовій доктрині та у судовій практиці утвердилося розуміння аморального проступку як винного діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні засади суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, у такий спосіб дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. При цьому не обов`язково оцінювати аморальність кожного вчинку окремо. Низка проступків, які є аморальними і неприпустимими у поведінці педагога, у своїй сукупності можуть зумовити звільнення за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.

Поведінка педагога має відповідати принципам загальнолюдської моралі та утверджувати повагу до таких. Натомість абсолютно протилежну цьому діяльність треба вважати аморальною та шкідливою, що є підставою для звільнення особи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України. Відповідна норма КЗпП України закріплює підставу розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який виконує виховні функції, у разі вчинення ним аморального проступку, несумісного з продовженням цієї роботи. Адже якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив у такий спосіб авторитет, дискредитував себе як вихователь, що унеможливлює досягнення мети навчально-виховного процесу, такий має бути усунений від виховного процесу.

Розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 41 КЗпП України не є заходом дисциплінарного стягнення, а свідчить про те, що вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Вказане спростовує доводи апеляційної скарги про те, що позивач двічі була притягнута до відповідальності за одне і теж порушення.

Застосування методів виховання, пов`язаних з фізичним та психічним насиллям над особистістю вихованця є аморальним вчинком, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстав для поновлення позивача на роботі не має.

Не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги щодо порушення процедури звільнення. Суд першої інстанції належним чином проаналізував всі доводи позивача, навів обґрунтовані мотиви відмови у позові в цій частині , дав правильну оцінку рішенню Профспілкового комітету, а тому необхідності у переоцінці зазначених обставини колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не була ознайомлена з посадовою інструкцією інструктора методиста, не дають підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення суду,яким встановлено, що позивач вчинила аморальний проступок та у зв`язку з його вчиненням не може продовжувати роботу, яка, крім іншого, полягає у виховних функціях малолітніх та неповнолітніх дітей.

Наведені вище мотиви та норми законодавства спростовують і твердження апеляційної скарги про те, що за вчинення цього проступку вона могла бути звільнена лише з посади тренера викладача, однак відповідач звільнив її із посади інструктора-методиста, оскільки до посадових обов`язків обох посад входять виховні функції .

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права є законним та обґрунтованим , а тому підстав для його скасування , суд апеляційної інстанції немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції ,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 22 березня 2024 року.

Головуюча суддя Ю.Р. Мікуш

Судді: Т.І. Приколота

Р.В. Савуляк