Ухвала

від 29.04.2024 по справі 442/6611/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 442/6611/23

провадження № 61-6003ск24

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької дитячо-юнацької спортивної школи імені Івана Боберського Дрогобицької міської ради Львівської області, відділу освіти виконавчого органу Дрогобицької міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дрогобицької дитячо-юнацької спортивної школи імені Івана Боберського Дрогобицької міської ради Львівської області, відділу освіти виконавчого органу Дрогобицької міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просила: визнати незаконним та скасувати наказ Дрогобицької дитячо-юнацької спортивної школи імені Івана Боберського Дрогобицької міської ради Львівської області від 22 серпня 2023 року № 52/08-01 «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити її з 22 серпня 2023 року на посадах інструктора-методиста та старшого тренера-викладача відділення плавання Дрогобицької дитячо-юнацької спортивної школи імені Івана Боберського Дрогобицької міської ради Львівської області; стягнути з Дрогобицької дитячо-юнацької спортивної школи імені Івана Боберського Дрогобицької міської ради Львівської області та з відділу освіти виконавчого органу Дрогобицької міської ради Львівської області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 серпня 2023 року по день ухвалення рішення.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 жовтня 2023 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 04 березня 2024 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

19 квітня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 березня 2024 року у вказаній вище справі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на положення статті 19 у системному зв`язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.

Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2024 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн), справа є незначної складності, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.

Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.

Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 22 квітня 2024 року у справі № 607/9320/23 (провадження № 61-5315 ск24), від 18 січня 2024 року у справі № 754/5304/23 (провадження № 61-18738ск23), від 17 січня 2024 року у справі № 524/7058/21 (провадження № 61-18659ск23), від 20 грудня 2023 року у справі № 338/795/22 (провадження № 61-17612ск23), від 07 грудня 2023 року у справі № 569/7064/23 (провадження № 61-16500ск23), від 06 грудня 2023 року у справі № 626/2324/23 (провадження № 61-16804ск23), від 27 листопада 2023 року у справі № 296/9441/17 (провадження № 61-15760ск23).

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької дитячо-юнацької спортивної школи імені Івана Боберського Дрогобицької міської ради Львівської області, відділу освіти виконавчого органу Дрогобицької міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров