Постанова

від 13.03.2024 по справі 903/1110/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року Справа № 903/1110/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з`явився

відповідача: представник Іванчук Л.В. - нач. юридичного відділу

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер" на Рішення Господарського суду Волинської області, ухваленого 08.01.24р. суддею Якушевою І.О., у м.Луцьку, повний текст складено 08.01.24р. у справі № 903/1110/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер"

до відповідача Іваничівської селищної ради

про стягнення 51229,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення Господарського суду Волинської області у справі №903/1110/23 від 08.01.2024.

1.2. Рішенням Господарського суду Волинської області від 08.01.2024 у справі №903/1110/23 відмовлено у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер" до Іваничівської селищної ради про стягнення 51229,82 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

2.1. Рішення суду першої інстанції, мотивоване тим, що вимагаючи у судовому порядку стягнути з відповідача 7198,30 грн - процентів річних, 44031,52 грн - збитків, завданих інфляцією, за період з 25.10.2020 по 31.05.2023, позивач жодних доказів, які б свідчили про те, що акт форми КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 був підписаний у грудні 2019 року, позивач суду не надав.

2.2. Позивач не навів чітких дат, з якими можна пов`язати настання початку прострочення виконання зобов`язання відповідачем, що унеможливлює задоволення його позовних вимог.

2.3. Не пізніше 11.01.2020 мали бути здійснені розрахунки за умови, якби акт за грудень був підписаний у грудні, проте позивач цього факту у процесі судового розгляду не довів.

2.4. Позивач до позовної заяви про стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних взагалі не приєднав акту форми КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019, що дало б змогу суду проаналізувати цей акт на предмет визначення дати його підписання.

2.5. У рішенні від 21.02.2023 у справі №903/250/22, на яке посилається позивач, Господарський суд Волинської області встановив лише факт виконання робіт на підставі акту за грудень 2019 року, проте у рішенні не наведено фактів на підтвердження того, коли був підписаний акт, не вказав дати його підписання.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Волинської області від 08.01.2024 у справі №903/1110/23, Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімер", 29.01.2024 звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу ТОВ "Полімер" у справі №903/1110/23 задоволити. Рішення Господарського суду Волинської області від 08.01.2024 у справі №903/1110/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ "Полімер" до Іваничівської селищної ради про стягнення 7198 грн 30 коп. - 3% річних, 44031 грн 52 коп. - втрат від інфляції, а також 2684 грн - судового збору та 20000 грн - витрат на правову допомогу - задоволити повністю.

3.2. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що вказане рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки в даному випадку міститься невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а отже воно підлягає скасуванню з огляду на наступне.

3.3. Так, за результатами розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про те, що: «Жодних доказів, які б свідчили про те, що акт форми Кб-2в приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 був підписаний у грудні 2019 року, позивач суду не надав.

Позивач не навів чітких дат, з якими можна пов`язати настання початку прострочення виконання зобов`язання відповідачем, що унеможливлює задоволення його позовних вимог».

3.4. В подальшому в оспорюваному рішенні судом встановлено, що: «У рішенні від 21.02.2023 у справі №903/250/22, на яке посилається позивач, Господарський суд Волинської області встановив лише факт виконання робіт на підставі акту за грудень 2019 року, проте у рішенні не наведено фактів на підтвердження того, коли був підписаний акт, не вказав дати його підписання».

3.5. Однак, такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

3.6. Так, відповідно до п.4.2 договору №720 від 06.12.2019, замовник зобов`язується після виконання замовлення прийняти від Виконавця виконані роботи.

3.7. Аналогічно відповідно до п.1.3 Договору, Замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх. Відповідно до п.5.2 Договору №720 від 06.12.2019 року (далі - Договір), Замовник проводить розрахунки за виконані роботи на підставі довідки вартості виконаних робіт (форма КБ-3) та актів виконаних робіт (форма КБ-2) не пізніше 10 днів після підписання уповноваженими представниками сторін.

3.8. Відповідно до п.3.2 Договору, Виконавець зобов`язується виконати всі роботи до 31.12.2019. Таким чином, з урахуванням умов Договору, саме Відповідач повинен був проставити дату підписання ним акту виконаних робіт форми Кб-2в за грудень 2019 року.

3.9. Разом із цим під час розгляду справи №903/250/22 судом першої інстанції встановлено, що Акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в за грудень 2019 року вартістю 239774 грн підписаний Виконавцем в особі директора Коптюка С.А. та скріплений печаткою ТОВ «Полімер» (Позивачем справі), а також підписаний 26.12.2019 інженером технічного нагляду Грицаєм В.Д. та скріплений його печаткою.

3.10. Поряд із цим, суд під час розгляду справи №903/250/22 встановив та відобразив у рішенні також наступні обставини: «У відповідності до умов договору на здійснення технічного нагляду, інженер технічного нагляду Грицай В.Д., як спеціаліст у галузі будівництва, був уповноважений Іваничівською селищною радою на здійснення контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю та обсягами робіт, виконаних під час будівництва. Таким чином, особистий підпис та відтиск печатки інженера технічного нагляду Грицай В.Д., який наявні на Акті приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в за грудень 2019 року вартістю 229774 грн. підтверджує повне дотриманням Позивачем проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також якість та обсяги робіт, виконаних під час будівництва.».

3.11. Таким чином, Відповідачем підписано спірний акт через уповноважену особу - інженера технічного нагляду Грицая В.Д.

3.12. Зважаючи на те, що в акті вказується про виконання будівельних робіт саме у грудні 2019 року, а відповідно до п.3.2. умов договору від 06.12.2019 всі роботи повинні бути виконані до 31.12.2019 року, а тому датою виникнення зобов`язання з оплати виконаних у грудні 2019 року робіт є останній день місяця та дата завершення дії самого договору - 31.12.2019.

3.13. Оскільки акт форми Кб-2в приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року, по якому виникла заборгованість у Іваничівської селищної ради перед ТОВ «Полімер», підписаний у грудні 2019 року та датою виникнення зобов`язання з оплати виконаних у грудні 2019 року робіт являється останній день місяця - 31.12.2019, а тому відповідно до умов п.5.2 Договору, розрахунки за ним повинні були здійснені не пізніше 11.01.2020 року, тобто не пізніше 10 днів наступного календарного місяця після місяця підписання Акту, про що зокрема і зазначалось у позовній заяві, однак вказані доводи залишені судом першої інстанції поза увагою та оцінкою.

3.14. Аналогічні висновки викладені у постанові від 01.10.2018 у справі 904/6455/17, які залишені постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.04.2019 року без змін.

3.15. Отже, за результатами розгляду Господарської справи №903/250/22, судом відхилено доводи Відповідача про факт не отримання Акту форми Кб-2в приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року та його не підписання уповноваженим представником Іваничівської селищної ради, та як наслідок як уже вказувалось у позовній заяві про стягнення трьох відсотків річних та збитків від інфляції від 25.10.2023 року, прийнято рішення про стягнення з Іваничівської селищної ради (вулиця Грушевського,13, смт.Іваничі, Волинська обл., 453000, код ЄДРПОУ 04335186) на користь Товариства з обмеженою діяльністю "Полімер" (вулиця Кауркова,2Б, місто Нововолинськ, Волинська обл., код ЄДРПОУ 32831338) 92304,00 грн. (дев`яносто дві тисячі триста чотири гривні) заборгованості.

3.16. Таким чином, невиконання Іваничівською селищною радою грошового зобов`язання у сумі 92304,00грн. є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виник у ТОВ «Полімер» з моменту порушення грошового зобов`язання (11.01.2020) до моменту його усунення шляхом сплати боргу (31.05.2023).

3.17. В апеляційній скарзі апелянт неодноразово здійснює посилання на обставини справи №903/250/22, звертаючи увагу, що у ній судом першої інстанції не було надано належної оцінки усім обставинам справи, зокрема щодо дати підписання відповідачем акту приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в за грудень 2019 вартістю 239774 грн.

3.18. У випадку відхилення судом доводів щодо дати виникнення 11.01.2020 прострочення грошового зобов`язання, датою підписання відповідачем акту приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в за грудень 2019 вартістю 239774 грн є 06 липня 2021 року, тобто день отримання відповідачем примірника акту, як це встановлено судом у справі №903/250/22. Відповідно, в цьому випадку днем виникнення прострочення грошового зобов`язання у відповідності до умов п.5.2 Договору є 17 липня 2021 року, тобто день, який настав через десять днів з дня отримання відповідачем акту виконаних будівельних робіт.

4. Відзиви на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. На адресу суду апеляційної інстанції 06.03.2024 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно у якому заявник просить залишити судове рішення Господарського суду Волинської області від 08.01.2024 у справі № 903/1110/23 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

4.2. В судовому засіданні представник відповідача підтримала заперечення, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

4.3. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімер" на рішення Господарського суду Волинської області, ухваленого 08.01.2024 у справі №903/1110/23, Північно-західний апеляційний господарський суд застосував норми матеріального та процесуального права, висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

6.1.1. Норми матеріального права:

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);

Закон України "Про судовий збір".

6.1.2. Норми процесуального права:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2019 між Іваничівською селищною радою в особі голови Войтюка Федора Васильовича (надалі - замовник, відповідач) з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полімер» в особі директора Коптюка С.А. (надалі - виконавець, позивач) - з іншої сторони укладено договір №720 (надалі - договір).

7.2.1. 11.12.2019 сторонами укладено додаткову угоду №1.

7.2.2. Згідно з п.п. 1.1., 1.3. договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання по виконанню будівництва спортивного комплексу (відкритих площинних споруд) у смт. Іваничі Іваничівського району.

Замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.

7.2.3. Відповідно до п. 2.1. договору договірна ціна робіт, що доручені для виконання виконавцю складає 1254551,00 грн.

7.2.4. Згідно з п. 5.2. договору замовник проводить розрахунки за виконані роботи на підставі довідки вартості виконаних робіт (форма КБ-3) та актів виконаних робіт (форма КБ-2в) не пізніше 10 днів після підписання уповноваженими представниками сторін.

7.3. Оскільки мало місце порушення умов договору правовідносини за вказаним Договором були предметом судового розгляду у справі №903/250/22.

7.3.1. Господарський суд Волинської області в рішенні від 21.02.2023 у справі №903/250/22 встановив, що, з боку замовника жодних зауважень з приводу кількості чи якості наданих послуг щодо актів за грудень 2019 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в на суму 324636,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 16232,00 грн; за грудень 2019 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в на суму 629855,00 грн, в тому числі ПДВ в сумі 31493,00 грн не надходило.

7.3.2. Акти здачі виконаних робіт (за винятком акта за грудень 2019 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в на суму 239774,00 грн, в тому числі ПДВ в сумі 11989,00 грн) були підписані відповідачем без жодних застережень, що свідчить про належне прийняття останнім наданих послуг; акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в за грудень 2019 року вартістю 239774 грн підписаний виконавцем в особі директора Коптюка С.А. та скріплений печаткою ТОВ «Полімер» (позивачем у справі), а також підписаний інженером технічного нагляду Грицаєм В.Д. та скріплений його печаткою; враховуючи, що акти за грудень 2019 в розмірі 324636,00 грн. та за грудень 2019 в розмірі 629855,00 грн. оплачені відповідачем повністю, а предметом спору є стягнення боргу тільки за актом за грудень 2019 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в на суму 239774,00 грн.

7.3.3. Місцевим господарським судом прийнято до уваги ту обставину, що перевищення виконаних робіт здійснено по трьох актах, тому у задоволенні позовних вимог про стягнення 147470,00 грн було відмовлено, як таких, що заявлені безпідставно.

7.4. Рішення Господарського суду Волинської області від 21.02.2023 у справі №903/250/22 було предметом апеляційного оскарження.

7.5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер" на рішення Господарського суду Волинської області від 21 лютого 2023 року в справі №903/250/22 залишено без задоволення а оскаржуване рішення без змін.

7.6. Таким чином, обставини щодо виконання робіт на підставі договору №720 від 06.12.2019 за актами за грудень 2019 в розмірі 324636,00 грн, за грудень 2019 в розмірі 629855,00 грн, за грудень 2019 на суму 239774,00 грн встановлені рішенням Господарського суду Волинської області від 21.02.2023 у справі №903/250/22 та не підлягають доведенню в силу положення ч. 4 ст. 75 ГПК України.

7.7. У позовній заяві позивач, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 7198,30 грн - 3 процентів річних, 44031,52 грн - збитків, завданих інфляцією (інфляційних втрат), посилаючись на прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати за виконані роботи на підставі акту за грудень 2019.

7.7.1. Проценти річних та збитки, завдані інфляцією, позивач обчислює від суми заборгованості у розмірі 92304 грн. за період з 25.10.2020 по 31.05.2023.

7.7.2. Початок прострочення позивач визначає з 25.10.2023, посилаючись на те, що це є строк за останніх три роки до подачі позовної заяви.

7.7.3. Разом з цим, у поясненнях від 08.11.2023 позивач посилається на те, що акт форми Кб-2в приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року був підписаний у грудні 2019 року, а також зазначає, що точна дата місяця грудня 2019 року в акті не вказана, а тому відповідно до умов п.5.2. договору розрахунки за ним повинні бути здійснені не пізніше 11.01.2020, тобто не пізніше наступного календарного місяця після підписання акту.

7.8. За результатами розгляду позовних вимог позивачу у їх задоволенні було відмовлено з підстав, наведених у пунктах 2.1.-2.5. цієї постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, а також заслухавши пояснення представника відповідача у справі, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі без змін, виходячи з наступного.

8.2. Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

8.3. Статтею статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України).

8.4. При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

8.5. Під порушенням права слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частковою (Правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 03.02.2020 у справі №910/16236/18).

8.6. Предметом судового розгляду у справі №903/1110/23 є вимога позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер" про стягнення із відповідача Іваничівської селищної ради 3% річних та інфляційних втрат.

8.7. Розраховуючи 3% річних та інфляційних втрат, позивач покликається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань відповідно до договору №720 від 06.12.2019 щодо виконання робіт за трьома різними актами форми КБ-2в у грудні 2019 року.

8.8. При цьому обставини щодо виконання робіт на підставі договору №720 від 06.12.2019за актами за грудень 2019 в розмірі 324636,00 грн, за грудень 2019 в розмірі 629855,00 грн, за грудень 2019 на суму 239774,00 грн встановлені рішенням Господарського суду Волинської області від 21.02.2023 у справі №903/250/22, яке набрало законної сили, та не підлягають доведенню в силу положення ч. 4 ст. 75 ГПК України.

8.9. Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

8.10. У позовній заяві позивач, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 7198,30 грн 3 процентів річних, 44031,52 грн інфляційних втрат, посилаючись на прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати за виконані роботи на підставі акту за грудень 2019.

8.10.1. Проценти річних та збитки, завдані інфляцією, позивач обчислює від суми заборгованості у розмірі 92304 грн. за період з 25.10.2020 по 31.05.2023.

8.10.2. Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.11. В силу приписів ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

8.12. Згідно з ч.4 ст.879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

8.13. За погодженням сторін (п. 5.2. договору) замовник був зобов`язаний провести розрахунки за виконані роботи на підставі довідки вартості виконаних робіт (форма КБ-3) та актів виконаних робіт (форма КБ-2) не пізніше 10 днів після підписання уповноваженими представниками сторін.

8.14. Для застосування наведеної норми ч.2 ст.625 ЦК України, а саме: нарахування інфляційних та процентів річних від простроченої суми необхідно встановити не тільки факт прострочення та розмір простроченого боргу, але й чіткі дати початку та закінчення прострочення відповідної конкретної суми боргу, оскільки лише саме за цей період прострочення у кредитора є право на нарахування боржнику вищевказаних інфляційних та річних на цю суму боргу.

8.15. Початок прострочення позивач визначає з 25.10.2023, посилаючись на те, що це є строк за останніх три роки до подачі позовної заяви.

8.16. Разом з цим, у поясненнях від 08.11.2023 позивач посилається на те, що акт форми КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року був підписаний у грудні 2019 року, а також зазначає, що точна дата місяця грудня 2019 року в акті не вказана, а тому відповідно до умов п.5.2. договору розрахунки за ним повинні бути здійснені не пізніше 11.01.2020, тобто не пізніше наступного календарного місяця після підписання акту.

8.17. Жодних доказів, які б свідчили про те, що акт форми Кб-2в приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 був підписаний у грудні 2019 року, позивач суду першої інстанції не надав.

8.18. Також позивач не навів конкретних дат, з якими можна пов`язати настання початку прострочення виконання зобов`язання відповідачем, що унеможливлює задоволення його позовних вимог.

8.19. Твердження позивача, що не пізніше 11.01.2020 мали бути здійснені розрахунки за умови, якби акт за грудень був підписаний у грудні не знайшли свого підтвердження у суді першої інстанції, адже позивач цього факту у процесі судового розгляду не довів.

8.20. Позивач до позовної заяви про стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних взагалі не приєднав акту форми Кб-2в приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019, що дало б змогу суду проаналізувати цей акт на предмет визначення дати його підписання.

8.21. У рішенні від 21.02.2023 у справі №903/250/22, на яке посилався позивач у позовній заяві, і на яке посилається у апеляційній скарзі, Господарський суд Волинської області встановив лише факт виконання робіт на підставі акту за грудень 2019 року, проте у рішенні не наведено фактів на підтвердження того, коли був підписаний акт, не вказав дати його підписання.

8.22. Намагання апелянта через призму розгляду апеляційної скарги у справі №903/1110/23 спростувати ряд обставин у справі №903/250/22 та встановити інші, суперечить вимогам процесуального законодавства і не є не припустимим.

8.23. Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. На підтвердження своїх вимог чи заперечень сторона подає докази.

8.23. Доведення таких обставин має відповідати підставам позову саме у даній справі, а не у іншій (у якій рішення набрало законної сили).

8.24. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

8.25. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

8.26. Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.27. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

8.28. З огляду на вищевикладене вимога позивача про стягнення з відповідача 7198,30 грн. процентів річних, 44031,52 грн. збитків, завданих інфляцією (інфляційні втрати) за період з 25.10.2020 по 31.05.2023, задоволенню не підлягає.

8.29. У позовній заяві позивач також просить стягнути витрати на правничу допомогу.

8.30. У зв`язку із відмовою у задоволенні позову витрати, пов`язані з оплатою судового збору покладаються на позивача, підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу на підставі ст.129 ГПК України на користь позивача відсутні.

8.31. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції при ухваленні оспорюваного рішення та не можуть бути підставою для їх скасування або зміни.

8.32. За таких обставин апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 08 січня 2024 року у справі № 903/1110/23 - без змін.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи, апелянт Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімер» за подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду на рішення Господарського суду Волинської області, ухваленого 08.01.2024 у справі № 903/1110/23 сплатив платіжною інструкцією № 33 від 21.02.2024 судовий збір у розмірі 4026,00грн.

10.2. Судовий збір сплачений в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір" .

10.3. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.4. Оскільки апелянту відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, в силу приписів статті 129 ГПК України питання розподілу судових витрат не вирішувалося.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Волинської області від 08 січня 2024 року у справі №903/1110/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу №903/1110/23 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "23" березня 2024 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Саврій В.А.