Рішення

від 07.02.2024 по справі 910/14886/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.02.2024Справа № 910/14886/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Е., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРНЕСТ УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДКОМ"

про стягнення 1 049 419,98 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру первісних позовних вимог від 27.10.2023),

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДКОМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРНЕСТ УКРАЇНА"

про стягнення 64 141,45 грн,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 07.02.2024,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АРНЕСТ УКРАЇНА" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДКОМ" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення заборгованості в розмірі 178 933,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від оплати поставленого товару згідно із умовами договору поставки №4600045708 від 09.09.2019.

Ухвалою суду від 29.09.2023 була прийнята позовна заява до розгляду та відкрито провадження в справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

30.10.2023 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва Підприємством був поданий зустрічний позов про стягнення 64 141.45 грн, з яких: 31 200,00 грн вартості маркетингових послуг, 8 334,48 грн інфляційних втрат, 23 024,75 грн пені, 1 582,22 грн три проценти річних.

Ухвалою суду від 01.11.2023 вищевказану зустрічну позовну заяву було залишено без руху.

14.11.2023 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва ТОВ "ФУДКОМ" була подана заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

Ухвалою суду від 30.11.2023 суд прийняв до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/14886/23 зустрічний позов ТОВ "ФУДКОМ".

Ухвалою суду від 30.11.2023 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/14886/23 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі № 910/14886/23 було призначене на 10.01.2024.

22.12.2023 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва до суду від Товариства надійшов відзив на зустрічну позовну заяву та заяву про застосування строків позовної давності.

На виконання вимог ухвали суду від 30.11.2023 до суду 25.12.2023 Товариством були долучені відповідні докази про наявність зареєстрованого електронного кабінету в системі «Електронний суд».

25.12.2023 також Товариством до суду через систему «Електронний суд» були подані додаткові письмові пояснення.

За наслідками підготовчого засідання 10.01.2024 судом було вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті в судовому засіданні 07.02.2024.

У судовому засіданні 07.02.2023 представник Товариства просив первісний позов задовольнити в повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

У свою чергу представник Підприємства заперечував проти первісного позову та просив задовольнити зустрічні позовні вимоги, посилаючись на обставини та факти, викладені в зустрічній позовній заяві.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФУДКОМ», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРНЕСТ УКРАЇНА», як постачальником, був укладений договір поставки №4600045708 (далі - договір поставки), за умовами якого позивач зобов`язався поставляти товари по цінах і в асортименті, що вказуються в Специфікації, разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих відповідачем замовлень, а відповідач зобов`язався приймати такі товари та оплачувати (п. 1,1 Договору поставки).

Сторони домовилися про електронний документообіг при виконанні договору поставки та згідно з пунктом 12.2. договору визначили, що документи, що відправлені факсом, електронною поштою, чи по EDI (система електронного документообігу (обміну даними), мають юридичну силу до моменту обміну їх оригіналами, породжують права та обов`язки для сторін, і можуть бути представлені до суду в якості належних доказів. Всі документи, передані по EDI, визнаються рівнозначними документам на паперовому носієві. Підтвердження руху документів по EDI (відправлення, отримання, прочитання, доставка тощо) вважається легітимним, і є фактом підтвердження прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін, і не вимагає додаткового доказування. При виникненні суперечок, розбіжностей і конфліктів, всі електронні документи, направленні за допомогою провайдера EDI є незаперечними доказами.

Відповідно до пункту 2.1. договору поставки ціни на товари, що поставляються, вказуються в товарних накладних та Специфікації підписаній сторонами (в паперовій формі або ЕЦП), що з моменту її підписання, є невід`ємною частиною договору. Ціни вказуються в національній валюті, включаючи ПДВ, а також вартість упаковки, маркування і доставки товарів Постачальником у вказане в замовленні місце поставки. Ціна за якою поставляється товар, має бути ідентичною у замовленні, накладних та в діючій Специфікації.

Постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP - до місця призначення, вказаного у замовленні (правила ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року), тобто Постачальник зобов`язаний прийняти від Покупця Замовлення на поставку товару, і здійснити її своїми засобами і за свій рахунок на адресу і в строк вказані в такому Замовленні (пункт 4.1. договору поставки).

Пунктом 4.2 договору поставки передбачено, що право власності, ризик випадкової загибелі і випадкового пошкодження Товару переходить до Покупця у момент підписання сторонами транспортної накладної, яка засвідчує момент приймання товарів Покупцем в місці поставки.

Згідно з пунктом 3.5. договору поставки безпосередньо після приймання товару Покупець направляє Постачальнику через EDI-провайдера електронний документ «Накладна» (COMDOC). Документ COMDOC відображає факт приймання товару Покупцем, сформований в обліковій системі Покупця, завіряється ЕЦП Покупця (підпис відповідальної особи і печатка підприємства) і відправляється Постачальнику через EDI-провайдера. Постачальник, зі свого боку завіряє «Накладна» ЕЦП (підпис відповідальної за передачу особи та печатку підприємства) і відправляє Покупцю через EDI-провайдера. У разі обміну з Покупцем «Накладна» COMDOC з використанням ЕЦП, Постачальник може не надавати примірник накладної Покупцеві за фактом відвантаження.

На підставі «Накладна» Постачальник формує електронний документ «Податкова накладна» (DECLAIR), завіряє своїми ЕЦП (підпис відповідальної особи і печатка підприємства), і відправляє Покупцеві через EDI-провайдера. Покупець перевіряє відповідність даних у документі «Податкова накладна» і «Накладна» (пункт 3.7. договору поставки). Умовами пункту 3.8 договору поставки унормовано, якщо перевірка документа «Податкова накладна» у Покупця пройшла успішно, EDI- провайдер направляє «Податкову накладну» на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН).

Відповідно до пункту 3.9. договору поставки якщо «Податкова накладна» пройшла реєстрацію в ЄРПН, то вона отримує статус «Успішно зареєстрована в ЄРПН і спрямована Покупцеві. Закінченням господарської операції є статус документа «Успішно зареєстрована в ЄРПН і спрямована Покупцеві». «Накладна» та «Податкова накладна» проводяться покупцем одночасно, та вважаються проведеними Покупцем з дати реєстрації «Податкової накладної» в ЄРПН , при наявності статусу документа «Успішно зареєстрована в ЄРПН і відправлена покупцеві», або з дати отримання «Накладної», завіреної ЕЦП Постачальника (підпис відповідальної за передачу особи та печатку підприємства), чинною вважати дату, яка настала пізніше.

За умовами пункту 6.1. договору поставки підставою для здійснення Покупцем оплати поставленого товару є повне виконання Постачальником своїх зобов`язань за договором. При наданні Постачальником «Податкової накладної». Яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа «Успішно зареєстрована в ЄРПН і відправлена покупцеві» та «Накладної» завіреної ЕЦП Постачальника (підпис відповідальної за передачу особи та печатку підприємства) протягом 5 календарних днів з дати поставки товару, вказаної в транспортній накладній, що підтверджується проставленням штампу «Товар отриманий», Покупець сплачує поставлений товар на умовах відстрочення платежу з дати, вказаної в транспортній накладній, по платіжних днях в терміни, узгоджені сторонами в Додатку №1, і в розмірі, який розраховується за формулою: розмір поточної оплати Постачальнику за поставлений товар, дорівнює різниці між розміром поточної заборгованості за поставлений товар, строк оплати по якому настав та розміром постійно діючої заборгованості Покупця, що погоджена сторонами в Додатку №1 до договору.

При наданні Постачальником «Податкової накладної», яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа «Успішно зареєстрована в ЄРПН і відправлена покупцеві» та «Накладної» завіреної ЕЦП Постачальника (підпис відповідальної за передачу особи та печатку підприємства) в строк більш, ніж 5 календарних днів, з дати поставки Товару, Покупець оплачує поставлений товар в терміни узгоджені сторонами в Додатку №1, з дати реєстрації в ЄРПН, при наявності статусу документа «Успішно зареєстрована в ЄРПН і відправлена покупцеві», але в будь-якому випадку не раніше ніж з дати отримання «Накладної», завіреної ЕЦП Постачальника (підпис відповідальної за передачу особи та печатку підприємства) (пункт 6.2. договору поставки).

Відповідно до пункту 6.3. договору поставки (у редакції Додаткової угоди від 01.01.2021) Постачальник надав згоду на створення останнім постійно діючої заборгованості Покупця, розмір якої сторони погоджують в Додатку №1 до договору, без нарахування будь-яких відсотків на вказану суму, при цьому Постачальник зобов`язується не притягати Покупця за несвоєчасну оплату товарів в межах вказаної суми. Цю заборгованість Покупець зобов`язується погасити тільки за умови припинення дії договору протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту підписання Акту звіряння розрахунків по договору.

Згідно підписаного сторонами Додатку №1 (у редакції від 01.01.2021) до договору поставки строк оплати встановлено 85 календарних днів, розмір заборгованості, що постійно діє у Покупця перед Постачальником - 500 000 грн з ПДВ.

На виконання умов укладеного договору поставки позивач, починаючи з 08.11.2021 по 22.02.2022 здійснив поставку товару на загальну суму 1 855 020,50 грн, а відповідач відповідний товар прийняв. У свою чергу, відповідач здійснив лише часткову оплату за поставлений товар у сумі 305 600,52 грн, а тому за ним рахується заборгованість у розмірі 1 549 419,98 грн. Вказана сума заборгованість також відображена в Акті звіряння розрахунків станом на 30.06.2023.

19.04.2023 Товариство звернулось до відповідача за первісним позовом із претензією № 19/04/01, в якій вимагало сплатити прострочену заборгованість. Оскільки вказана претензія залишена Підприємством без виконання, ТОВ «АРНЕСТ УКРАЇНА» звернулось до суду із позовом, в якому просила стягнути з ТОВ «ФУДКОМ» 1 049 419,98 грн (за вирахуванням 500 000,00 грн строк оплати яких передбачений умовами пункту 6.3 договору поставки та додатку № 1 до договору).

У свою чергу, заперечуючи проти первісного позову, Підприємство у своєму письмовому відзиві постилалось на те, що ТОВ «АРНЕСТ УКРАЇНА» не довело факту прострочення виконання грошового зобов`язання.

Також, Підприємство звернулось до суду із зустрічним позовом, в якому зауважило, що між ТОВ «АРНЕСТ УКРАЇНА», як замовником, та ТОВ «ФУДКОМ», як виконавцем, був укладений договір №1935199 від 23.12.2021 про надання маркетингових послуг (далі - маркетинговий договір) та додаткову угоду від 23.12.2021.

Відповідно до пункту 1.1. маркетингового договору з метою збільшення обсягу продажу продукції Замовника, стимулювання збуту та просування її на ринку, Виконавець зобов`язується в порядку та відповідно до умов Договору протягом строку його дії надавати Замовнику комплекс маркетингових послуг (далі - послуги), а Замовник в свою чергу зобов`язується своєчасно замовляти, оплачувати та приймати надані послуги.

Згідно з пунктом 2.1. маркетингового договору надання послуг здійснюється Виконавцем у відповідності до умов договору, додатків та додаткових угод до нього, що з моменту їх підписання Сторонами є невід`ємною частиною договору. Крім того, Сторони зобов`язані дотримуватися положень Регламенту взаємодії з Постачальником (надалі - Регламент), що розміщений на Інтернет-порталі Виконавця за посиланням: https://portal.welcash.kiev.ua.

Пунктом 1 додаткової угоди від 23.12.2021 передбачено, що Сторони погодили, що Замовник зобов`язується в порядку та на умовах, вказаних в договорі, щомісяця замовляти у Виконавця комплекс маркетингових послуг на суму, що складає 3,8 %, в т. ч. ПДВ. від вартості поставлених Виконавцю товарів по договору поставки №4600045708 від 09.09.2019, щодо яких надаються послуги по договору, але в обов`язковому порядку Замовник замовляє щомісяця послуги на суму мінімального обсягу послуг. У разі, якщо у відповідному місяці сума замовлених послуг, що зазначена у % (відсотках) виявиться вищою, а ніж сума мінімального обсягу послуг вказаного у таблиці, Замовник зобов`язаний замовити послуги на суму, що зазначена у % (відсотках).

За приписами пункту 3.5. маркетингового договору оплата послуг Виконавця здійснюється Замовником з 10 по 15 число поточного місяця по 100% передплаті за поточний звітний місяць, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, вказаний у цьому договорі, на підставі виставленого рахунку. Послідовність зарахування оплати наступна: спочатку пеня та інші штрафні санкції, потім оплата заборгованості за попередні періоди, а вже потім передплата за поточний період.

Відповідно до пункту 4.1. маркетингового договору факт надання послуг засвідчується уповноваженими представниками Сторін шляхом підписання Акту приймання-передачі наданих послуг (далі - Акт) з використанням Електронного цифрового підпису (ЕЦП) або Кваліфікованого електронного підпису (КЕП) (COMDOC), або в паперовому форматі.

У період з 01.02.2022 по 28.02.2022 Товариству надано рекламні послуги на загальну суму 31 200,00 грн, про що між сторонами підписано Акт прийому-передачі наданих послуг №1935199/022022 від 28.02.2022 та Підприємством складено і зареєстровано відповідну податкову накладну №7013105 від 28.02.2022, однак Відповідачем не оплачені надані послуги в порушення умов вказаного договору.

У той же час, на підставі пункту 3.5. маркетингового договору Товариство повинно було оплатити (по 100% передплаті) послуги до 15.02.2022 включно, однак відповідачем за зустрічним позовом порушено взяті на себе зобов`язання за маркетинговим договором.

Посилаючись на вказані вище обставини Підприємство просило суд стягнути з ТОВ «АРНЕСТ УКРАЇНА» 31 200,00 грн боргу, 8 334,48 грн інфляційних втрат за період з березня 2022 року по вересень 2023 року включно, 23 024,75 грн пені та три проценти річних у розмірі 1 582,22 грн за період 16.02.2022-25.10.2023.

Товариство проти позову заперечувало та зауважувало, що позивачем пропущений строк позовної давності по нарахуванню пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір № 4600045708 від 09.09.2019 за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписи вказаної статті кореспондуються із нормами статті 712 ЦК України. Частиною 2 якої передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З представлених суду документів вбачається, що Товариством був поставлений товар за договором та відповідно прийнятий Підприємством. Зауважень щодо кількості, якості та строків поставки матеріали справи не містять. Натомість ТОВ «ФУДКОМ» не здійснило повну оплату поставленого товару, а тому у нього виникла заборгованість за договором поставки перед Товариством в розмірі 1 549 419,98 грн.

У матеріалах справи наявна копія акту звіряння взаєморозрахунків станом на 30.06.2023, в якому відображена вказана суму боргу. Вказаний акт, складений, підписаний представниками обох сторін та відповідно скріплений печатками.

Згідно з вимогами чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Відповідно до частини 7 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на дату підписання актів звірки, головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства бухгалтер, який підписав акт звірки, має такі повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку та посадових обов`язків. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Із наданої копії акту звірки взаєморозрахунків вбачається, що ТОВ «ФУДКОМ» засвідчує факт наявності у нього зобов`язання зі сплати грошових коштів у розмірі 1 549 419,98 грн.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Керуючись вказаними приписами процесуального закону, враховуючи умови пункту 6.3 договору поставки та додатку № 1 до договору, суд дійшов висновку про те, що вимоги Товариства про стягнення 1 049 419,98 грн (за вирахуванням 500 00,00 грн. які підлягають сплаті протягом 14 днів після припинення договору поставки) є правомірними та такими, що підлягають задоволенню. Таким чином первісний позов підлягає задоволенню.

Щодо зустрічних вимог суд відзначає наступне.

Дослідивши зміст маркетингового договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вказаний правочин є договору про надання послуг.

Приписами статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Керуючись вказаним, беручи до уваги умови укладеного маркетингового договору, суд дійшов висновку про доведеність з боку Підприємства наявності обов`язку у Товариства сплатити вартість послуг в розмірі 31 200,00 грн, а тому зустрічна позовна заява в цій частині підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу Підприємство також просило суд стягнути з відповідача 8 334,48 грн інфляційних втрат за період з березня 2022 року по вересень 2023 року включно, 23 024,75 грн пені та три проценти річних у розмірі 1 582,22 грн за період 16.02.2022-25.10.2023.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 ЦК України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положення частини 6 статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Також за статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін.

Відповідно до пункту 5.1. маркетингового договору при порушенні Замовником п. 3.5. Договору Виконавець має право змістити терміни початку та закінчення надання послуг на термін затримки оплати. У разі, якщо Виконавець вже приступив до надання послуг згідно поданого Замовлення, а Замовник не перерахував відповідну передплату, за порушення строків оплати послуг Виконавець має право вимагати від Замовника сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на той момент, від суми не оплачених послуг за кожен день прострочення.

Перевіривши представлений суду Товариством розрахунок неустойки, суд дійшов висновку про те, що позивачем за зустрічним позовом вірно розраховано вказану штрафну санкцію з урахуванням умов маркетингового договору.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що строки позовної давності, передбачені приписами статті 258 ЦК України, в силу прикінцевих та перехідних положень ЦК України, є зупиненими на строк дії воєнного стану.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням наведених вище обставин, суд здійснив власний розрахунок суми трьох процентів річних, інфляційних втрат та дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 8 334,48 грн інфляційних втрат за період з березня 2022 року по вересень 2023 року включно та три проценти річних у розмірі 1 582,22 грн за період 16.02.2022-25.10.2023.

Отже, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. У постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі №914/596/22 наголошено на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Беручи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення первісних та зустрічних позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму (частина 11 статті 238 ГПК України).

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АРНЕСТ УКРАЇНА" про стягнення 1 049 419,98 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру первісних позовних вимог від 27.10.2023) задовольнити повністю, а саме: 1 049 419,98 грн боргу та 15 741,30 грн судового збору.

2. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДКОМ" про стягнення 64 141,45 грн задовольнити повністю, а саме: 31 200,00 грн боргу, 23 024,75 грн пені, 1 582,22 грн три проценти річних, 8 334,48 грн інфляційних втрат та 2 684,00 грн судового збору.

3. Провести зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДКОМ" (Україна, Україна, 01014, місто Київ, Залізничне шосе, будинок 57; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40982829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРНЕСТ УКРАЇНА" (Україна, 02094, місто Київ, вулиця Красноткацька, будинок 90, офіс 5; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36346511) 985 278,53 грн (дев`ятсот вісімдесят п`ять тисяч двісті сімдесят вісім гривень 53 копійки) боргу та 13 057,30 грн (тринадцять тисяч п`ятдесят сім гривень 30 копійок) судового збору.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 25.03.2024.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ