Постанова

від 25.06.2024 по справі 910/14886/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2024 р. Справа№ 910/14886/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Смаголь А.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 25.06.2024,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком»

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 (повний текст рішення складено 25.03.2024)

у справі №910/14886/23 (суддя Джарти В. В.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арнест Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком»

про стягнення 1 049 419,98 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру первісних позовних вимог від 27.10.2023),

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арнест Україна»

про стягнення 64 141,45 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст первісних та зустрічних позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арнест Україна» (далі, позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з первісним позовом (із урахуванням заяви про збільшення розміру первісних позовних вимог від 27.10.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» (далі, відповідач за первісним позовом) про стягнення 1 049 419,98 грн.

Первісні позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Фудком» (покупцем) порушено зобов`язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару згідно із умовами Договору поставки №4600045708 від 09.09.2019.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудком», у свою чергу, подало до Господарського суду міста Києва зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арнест Україна» про стягнення 64 141,45 грн, з яких 31 200,00 грн вартості маркетингових послуг, 8 334,48 грн інфляційних втрат, 23 024,75 грн пені, 1 582,22 грн трьох процентів річних.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Арнест Україна» порушено свої зобов`язання з оплати отриманих послуг за Договором про надання маркетингових послуг №1935199 від 23.12.2021.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі №910/14886/23 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Арнест Україна» про стягнення 1 049 419,98 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру первісних позовних вимог від 27.10.2023) задоволено повністю, стягнуто 1 049 419,98 грн боргу та 15 741,30 грн судового збору.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» про стягнення 64 141,45 грн задоволено повністю, присуджено до стягнення 31 200,00 грн боргу, 23 024,75 грн пені, 1 582,22 грн трьох процентів річних, 8 334,48 грн інфляційних втрат та 2 684,00 грн судового збору.

Вирішено провести зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арнест Україна» 985 278,53 грн боргу та 13 057,30 грн судового збору.

Рішення суду в частині задоволення первісних позовних вимог мотивоване тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Арнест Україна» було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фудком» з 08.11.2021 товар згідно Договору №4600045708 від 09.09.2019 на загальну суму 1 855 020,50 грн, який був прийнятий відповідачем без зауважень та заперечень. У свою чергу, ТОВ «Фудком» у встановлені Договором строки не здійснило повної оплати поставленого товару, а тому в нього перед позивачем за первісним позовом виникла заборгованість у розмірі 1 549 419,98 грн, розмір якої також підтверджено відповідачем за первісним позовом в акті звірки взаєморозрахунків. Водночас, враховуючи умови пункту 6.3. Договору №4600045708 від 09.09.2019 та додатку №1 до нього, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, є вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 1 049 419,98 грн (за вирахуванням 500 000,00 грн, які підлягають сплаті протягом 14-ти днів після припинення договору поставки).

Щодо задоволення зустрічних позовних вимог, то рішення суду обґрунтоване тим, що матеріалами справи, а саме підписаним сторонами Актом прийому-передачі наданих послуг №1935199/022022 від 28.02.2022, зареєстрованою податковою накладною №7013105 від 28.02.2022 підтверджується, що позивачем за зустрічним позовом у період з 01.02.2022 по 28.02.2022 Товариству з обмеженою відповідальністю «Арнест Україна» надано рекламні послуги на загальну суму 31 200,00 грн, які ним у встановлений пунктом 3.5. маркетингового договору строк оплачені не були. З огляду на допущене ТОВ «Арнест Україна» прострочення з оплати отриманих послуг, суд, перевіривши наданий ТОВ «Фудком» розрахунок, керуючись положеннями пункту 5.1. маркетингового договору та статті 625 Цивільного кодексу України, присудив до стягнення з ТОВ «Арнест Україна» 8 334,48 грн інфляційних втрат за період з березня 2022 року по вересень 2023 року включно, 23 024,75 грн пені та три проценти річних у розмірі 1 582,22 грн за період 16.02.2022-25.10.2023.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 15.04.2024 через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудком» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 в частині задоволення первісного позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арнест Україна» заборгованості в розмірі 1 049 419,98 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру первісних позовних вимог від 27.10.2023) та витрат зі сплати судового збору в розмірі 15 741,30 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача за первісним позовом зводяться до того, що позивачем за первісним позовом не доведено, що відповідач за первісним позовом прострочив виконання грошових зобов`язань перед ТОВ «Арнест Україна».

Скаржник наголошує, що за умовами Договору поставки сторони визначили розмір постійно діючої заборгованості покупця перед постачальником в розмірі 500 000,00 грн, яка сплачується покупцем за умови припинення дії Договору поставки та підписання сторонами акту звіряння розрахунків по цьому Договору. Однак, Договір поставки не припинив свою дію, акту звірки розрахунків за наслідками припинення дії договору сторонами не підписано, а тому у відповідача не настав обов`язок по сплаті вартості поставленого товару в межах суми постійно діючої заборгованості покупця, тобто в межах суми 500 000,00 грн.

Крім того, за доводами скаржника, ТОВ «Арнест Україна» має зв`язки з російською федерацією, що унеможливлює виконання в примусовому порядку оскаржуваного рішення з огляду на положення постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації».

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

13.06.2024 від позивача за первісним позовом через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом із проханням залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

У відзиві позивач за первісним позовом наголосив на тому, що ним у відповідності до формули, наведеної у пункті 6.1. Договору поставки, у даній справі заявлено позовні вимоги за вирахуванням суми, визначеної як постійно діюча заборгованість відповідача за первісним позовом (500 000,00 грн).

Безпідставними є посилання відповідача за первісним позовом на вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації», оскільки позивач за первісним позовом не є тією особою, на яку розповсюджується заборона, встановлена зазначеним нормативним актом. Так, до позовної заяви ТОВ «Арнест Україна» додані відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search) стосовно позивача за первісним позовом, згідно з якими єдиним учасником позивача за первісним позовом є громадянин Грузії Танділашвілі Нукрі, він є також і кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи. При цьому, зазначені відомості не змінилися і на даний час.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі №910/14886/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Іоннікова І.А., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14886/23; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

02.05.2024 матеріали справи №910/14886/23 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі №910/14886/23 залишено без руху; роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фудком», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 18 889,56 грн.

15.05.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» адвоката Мазуренко Т.С. надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію № 3521996 від 15.05.2024 про сплату судового збору на суму 18 889,56 грн.

У період з 13.05.2024 по 31.05.2024, головуючий суддя у справі Михальська Ю.Б. та суддя Тищенко А.І., яка входить до складу колегії суддів, перебували у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі №910/14886/23, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 25.06.2024.

У судовому засіданні 25.06.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання, призначене на 25.06.2024, з`явився представник позивача за первісним позовом.

Представник відповідача за первісним позовом у судове засідання не з`явився, 24.06.2024 подав через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з неможливістю представника ТОВ «Фудком» бути присутнім у судовому засіданні 25.06.2024 через хворобу.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідно до пункту 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Отже, враховуючи зміст наведених правових норм, суд, розглядаючи клопотання учасника справи про відкладення розгляду апеляційної скарги, повинен оцінити обставини, на які останній посилається у ньому як на підставу для відкладення з точки зору їх поважності та за результатами такої оцінки або визнати такі причини неявки поважними і, як наслідок, відкласти розгляд справи, або відмовити у задоволенні такого клопотання у разі визнання причин неявки представника учасника справи неповажними.

Поруч із цим, у силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Суд враховує, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Чірікоста і Віола проти Італії» зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем за первісним позовом до клопотання про відкладення розгляду справи не надано жодних доказів на підтвердження викладених у ньому обставин (хвороби його представника). У зазначеному клопотанні представником відповідача за первісним позовом також не доведено факту неможливості заміни його іншим представником чи обставин, які унеможливлюють розгляд справи у його відсутності.

З огляду на зазначене, а також доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів відмовляє представнику відповідача за первісним позовом у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

09.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудком», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арнест Україна», як постачальником, був укладений Договір поставки №4600045708 (далі, Договір поставки), відповідно до пункту 1.1. якого позивач зобов`язався поставляти товари по цінах і в асортименті, що вказуються в Специфікації, разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих відповідачем замовлень, а відповідач зобов`язався приймати такі товари та оплачувати.

Сторони домовилися про електронний документообіг при виконанні договору поставки та згідно з пунктом 12.2. Договору визначили, що документи, що відправлені факсом, електронною поштою, чи по EDI (система електронного документообігу (обміну даними), мають юридичну силу до моменту обміну їх оригіналами, породжують права та обов`язки для сторін, і можуть бути представлені до суду в якості належних доказів. Всі документи, передані по EDI, визнаються рівнозначними документам на паперовому носієві. Підтвердження руху документів по EDI (відправлення, отримання, прочитання, доставка тощо) вважається легітимним, і є фактом підтвердження прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін, і не вимагає додаткового доказування. При виникненні суперечок, розбіжностей і конфліктів, всі електронні документи, направленні за допомогою провайдера EDI є незаперечними доказами.

Відповідно до пункту 2.1. Договору поставки ціни на товари, що поставляються, вказуються в товарних накладних та Специфікації підписаній сторонами (в паперовій формі або ЕЦП), що з моменту її підписання, є невід`ємною частиною договору. Ціни вказуються в національній валюті, включаючи ПДВ, а також вартість упаковки, маркування і доставки товарів Постачальником у вказане в замовленні місце поставки. Ціна за якою поставляється товар, має бути ідентичною у замовленні, накладних та в діючій Специфікації.

Згідно з пунктом 4.1. Договору поставки постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP - до місця призначення, вказаного у замовленні (правила ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року), тобто постачальник зобов`язаний прийняти від покупця замовлення на поставку товару, і здійснити її своїми засобами і за свій рахунок на адресу і в строк, вказані в такому замовленні.

Пунктом 4.2. Договору поставки передбачено, що право власності, ризик випадкової загибелі і випадкового пошкодження товару переходить до покупця у момент підписання сторонами транспортної накладної, яка засвідчує момент приймання товарів покупцем в місці поставки.

Згідно з пунктом 3.5. Договору поставки безпосередньо після приймання товару Покупець направляє Постачальнику через EDI-провайдера електронний документ «Накладна» (COMDOC). Документ COMDOC відображає факт приймання товару покупцем, сформований в обліковій системі покупця, завіряється ЕЦП покупця (підпис відповідальної особи і печатка підприємства) і відправляється постачальнику через EDI-провайдера. Постачальник, зі свого боку завіряє «Накладна» ЕЦП (підпис відповідальної за передачу особи та печатку підприємства) і відправляє покупцю через EDI-провайдера. У разі обміну з покупцем «Накладна» COMDOC з використанням ЕЦП, постачальник може не надавати примірник накладної покупцеві за фактом відвантаження.

Відповідно до пункту 3.7. Договору на підставі «Накладна» постачальник формує електронний документ «Податкова накладна» (DECLAIR), завіряє своїми ЕЦП (підпис відповідальної особи і печатка підприємства), і відправляє Покупцеві через EDI-провайдера. Покупець перевіряє відповідність даних у документі «Податкова накладна» і «Накладна» (пункт 3.7. договору поставки).

Умовами пункту 3.8. Договору поставки унормовано, якщо перевірка документа «Податкова накладна» у покупця пройшла успішно, EDI- провайдер направляє «Податкову накладну» на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН).

За змістом пунктом 3.9. Договору поставки якщо «Податкова накладна» пройшла реєстрацію в ЄРПН, то вона отримує статус «Успішно зареєстрована в ЄРПН і спрямована покупцеві. Закінченням господарської операції є статус документа «Успішно зареєстрована в ЄРПН і спрямована Покупцеві». «Накладна» та «Податкова накладна» проводяться покупцем одночасно, та вважаються проведеними покупцем з дати реєстрації «Податкової накладної» в ЄРПН , при наявності статусу документа «Успішно зареєстрована в ЄРПН і відправлена покупцеві», або з дати отримання «Накладної», завіреної ЕЦП постачальника (підпис відповідальної за передачу особи та печатку підприємства), чинною вважати дату, яка настала пізніше.

За умовами пункту 6.1. Договору поставки підставою для здійснення покупцем оплати поставленого товару є повне виконання постачальником своїх зобов`язань за договором. При наданні постачальником «Податкової накладної», яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа «Успішно зареєстрована в ЄРПН і відправлена покупцеві», та «Накладної», завіреної ЕЦП постачальника (підпис відповідальної за передачу особи та печатку підприємства), протягом 5 календарних днів з дати поставки товару, вказаної в транспортній накладній, що підтверджується проставленням штампу «Товар отриманий», покупець сплачує поставлений товар на умовах відстрочення платежу з дати, вказаної в транспортній накладній, по платіжних днях в терміни, узгоджені сторонами в Додатку №1, і в розмірі, який розраховується за формулою: розмір поточної оплати постачальнику за поставлений товар, дорівнює різниці між розміром поточної заборгованості за поставлений товар, строк оплати по якому настав та розміром постійно діючої заборгованості покупця, що погоджена сторонами в Додатку №1 до договору.

Згідно з пунктом 6.2. Договору поставки при наданні постачальником «Податкової накладної», яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа «Успішно зареєстрована в ЄРПН і відправлена покупцеві» та «Накладної» завіреної ЕЦП Постачальника (підпис відповідальної за передачу особи та печатку підприємства) в строк більш, ніж 5 календарних днів, з дати поставки товару, покупець оплачує поставлений товар в терміни узгоджені сторонами в Додатку №1, з дати реєстрації в ЄРПН, при наявності статусу документа «Успішно зареєстрована в ЄРПН і відправлена покупцеві», але в будь-якому випадку не раніше ніж з дати отримання «Накладної», завіреної ЕЦП постачальника (підпис відповідальної за передачу особи та печатку підприємства).

Відповідно до пункту 6.3. Договору поставки (у редакції Додаткової угоди від 01.01.2021) постачальник надав згоду на створення останнім постійно діючої заборгованості покупця, розмір якої сторони погоджують в Додатку №1 до договору, без нарахування будь-яких відсотків на вказану суму, при цьому постачальник зобов`язується не притягати покупця за несвоєчасну оплату товарів в межах вказаної суми. Цю заборгованість покупець зобов`язується погасити тільки за умови припинення дії договору протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту підписання Акту звіряння розрахунків по договору.

Згідно підписаного сторонами Додатку №1 (у редакції від 01.01.2021) до Договору поставки строк оплати встановлено 85 календарних днів, розмір заборгованості, що постійно діє у Покупця перед Постачальником - 500 000 грн з ПДВ.

ТОВ «Арнест Україна» зазначає, що на виконання умов укладеного Договору поставки, починаючи з 08.11.2021 по 22.02.2022, здійснив поставку товару відповідачу за первісним позовом на загальну суму 1 855 020,50 грн, а відповідач за первісним позовом відповідний товар прийняв. У свою чергу, відповідач за первісним позовом здійснив лише часткову оплату за поставлений товар у сумі 305 600,52 грн, а тому за ним рахується заборгованість у розмірі 1 549 419,98 грн. Вказана сума заборгованості також відображена в Акті звіряння розрахунків станом на 30.06.2023.

19.04.2023 «Арнест Україна» звернулось до відповідача за первісним позовом із претензією №19/04/01, в якій вимагало сплатити прострочену заборгованість. Оскільки вказана претензія залишена відповідачем за первісним позовом без виконання, ТОВ «Арнест Україна» звернулось до суду із позовом у даній справі, в якому просило стягнути з ТОВ «Фудком» 1 049 419,98 грн (за вирахуванням 500 000,00 грн, строк оплати яких передбачений умовами пункту 6.3. Договору поставки та додатком №1 до договору).

У свою чергу, ТОВ «Фудком» звернулось до суду із зустрічним позовом про стягнення заборгованості з ТОВ «Арнест Україна» за Договором №1935199 від 23.12.2021 про надання маркетингових послуг та додаткової угоди від 23.12.2021.

Судом встановлено, що 23.12.2021 між сторонами спору було укладено Договір №1935199 (далі, Маркетинговий договір), відповідно до пункту 1.1. якого з метою збільшення обсягу продажу продукції замовника (позивача за первісним позовом), стимулювання збуту та просування її на ринку, виконавець (відповідач за первісним позовом) зобов`язується в порядку та відповідно до умов Договору протягом строку його дії надавати замовнику комплекс маркетингових послуг (далі - послуги), а замовник в свою чергу зобов`язується своєчасно замовляти, оплачувати та приймати надані послуги.

Згідно з пунктом 2.1. Маркетингового договору надання послуг здійснюється виконавцем у відповідності до умов договору, додатків та додаткових угод до нього, що з моменту їх підписання сторонами є невід`ємною частиною договору. Крім того, сторони зобов`язані дотримуватися положень Регламенту взаємодії з постачальником (надалі - Регламент), що розміщений на Інтернет-порталі виконавця за посиланням: https://portal.welcash.kiev.ua.

Пунктом 1 додаткової угоди від 23.12.2021 до Маркетингового договору передбачено, що сторони погодили, що замовник зобов`язується в порядку та на умовах, вказаних в договорі, щомісяця замовляти у Виконавця комплекс маркетингових послуг на суму, що складає 3,8 %, в т. ч. ПДВ. від вартості поставлених виконавцю товарів по Договору поставки №4600045708 від 09.09.2019, щодо яких надаються послуги по договору, але в обов`язковому порядку замовник замовляє щомісяця послуги на суму мінімального обсягу послуг. У разі, якщо у відповідному місяці сума замовлених послуг, що зазначена у % (відсотках) виявиться вищою, а ніж сума мінімального обсягу послуг вказаного у таблиці, замовник зобов`язаний замовити послуги на суму, що зазначена у % (відсотках).

За приписами пункту 3.5. Маркетингового договору оплата послуг виконавця здійснюється замовником з 10 по 15 число поточного місяця по 100% передплаті за поточний звітний місяць, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, вказаний у цьому договорі, на підставі виставленого рахунку. Послідовність зарахування оплати наступна: спочатку пеня та інші штрафні санкції, потім оплата заборгованості за попередні періоди, а вже потім передплата за поточний період.

Відповідно до пункту 4.1. Маркетингового договору факт надання послуг засвідчується уповноваженими представниками сторін шляхом підписання Акту приймання-передачі наданих послуг (далі - Акт) з використанням Електронного цифрового підпису (ЕЦП) або Кваліфікованого електронного підпису (КЕП) (COMDOC), або в паперовому форматі.

У період з 01.02.2022 по 28.02.2022 ТОВ «Арнест Україна» як замовнику надано рекламні послуги на загальну суму 31 200,00 грн, про що між сторонами підписано Акт прийому-передачі наданих послуг №1935199/022022 від 28.02.2022 та ТОВ «Фудком» складено і зареєстровано відповідну податкову накладну №7013105 від 28.02.2022, однак відповідачем за зустрічним позовом у порушення умов вказаного договору не оплачені надані послуги.

У той же час, на підставі пункту 3.5. Маркетингового договору ТОВ «Арнест Україна» повинно було оплатити (по 100% передплаті) послуги до 15.02.2022 включно, однак відповідачем за зустрічним позовом порушено взяті на себе зобов`язання за Маркетинговим договором.

Посилаючись на вказані обставини, ТОВ «Фудком» просило суд у зустрічній позовній заяві стягнути з ТОВ «Арнест Україна» 31 200,00 грн боргу, 8 334,48 грн інфляційних втрат за період з березня 2022 року по вересень 2023 року включно, 23 024,75 грн пені та три проценти річних у розмірі 1 582,22 грн за період 16.02.2022-25.10.2023.

ТОВ «Арнест Україна» проти зустрічного позову заперечувало та зауважувало, що позивачем за зустрічним позовом пропущений строк позовної давності по стягненню пені.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі №910/14886/23 оскаржується ТОВ «Фудком» в частині задоволення первісних позовних вимог, а тому, враховуючи положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, в частині задоволення зустрічних позовних вимог судом апеляційної інстанції не переглядається.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву позивача за первісним позовом на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача за первісним позовом не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Спірні правовідносини сторін є господарським та регулюються нормами, що визначають порядок укладання та виконання договору поставки.

До обставин, що входять до предмету доказування в даній справі в частині заявленого первісного позову, належить встановлення факту здійснення ТОВ «Арнест Україна» поставки товару позивачу, обставин здійснення чи нездійснення ТОВ «Фудком» оплати поставленого товару в установлені Договором поставки строки.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Арнест Україна» у період з 08.11.2021 по 21.02.2022 здійснило згідно Договору та підписаних до нього специфікацій поставку товару відповідачу за первісним позовом на загальну суму 1 855 020,50 грн, а відповідач за первісним позовом відповідний товар прийняв, що підтверджується сформованими відповідачем за первісним позовом в системі електронного документообігу та підписаними ЕЦП представника відповідача за первісним позовом «Накладними» та зареєстрованими позивачем за первісним позовом в ЄРПО «Податковими накладними».

Факт поставки товару на вказану суму відповідачем за первісним позовом не заперечується.

Відповідно до положення частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно Додатку №1 (у редакції від 01.01.2021) до Договору поставки строк оплати встановлено 85 календарних днів, розмір заборгованості, що постійно діє у покупця перед постачальником - 500 000,00 грн з ПДВ.

Станом на дату подання позову в даній справі (20.09.2023) строк виконання зобов`язання з оплати є таким, що настав, з останньої поставки товару пройшло більш ніж півтора року, однак, відповідач за первісним позовом здійснив лише часткову оплату за поставлений товар у сумі 305 600,52 грн, а тому неоплаченим є товар на суму 1 549 419,98 грн.

У матеріалах справи наявна копія акту звіряння взаєморозрахунків станом на 30.06.2023, підписана представниками сторін та скріплена печатками товариств, в якому відображена вказана сума грошового зобов`язання (1 549 419,98 грн).

Акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Водночас, підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 10.09.2019 у справі №916/2403/18.

Отже, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, із наданої копії акту звірки взаєморозрахунків вбачається, що ТОВ «Фудком» засвідчує факт наявності у нього зобов`язання зі сплати грошових коштів у розмірі 1 549 419,98 грн.

Водночас, відповідно до пункту 6.3. Договору поставки (у редакції Додаткової угоди від 01.01.2021) постачальник надав згоду на створення останнім постійно діючої заборгованості покупця, розмір якої сторони погоджують в Додатку №1 до договору, без нарахування будь-яких відсотків на вказану суму, при цьому постачальник зобов`язується не притягати покупця за несвоєчасну оплату товарів в межах вказаної суми. Цю заборгованість покупець зобов`язується погасити тільки за умови припинення дії договору протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту підписання Акту звіряння розрахунків по договору.

Як уже зазначалося, у Додатку №1 (у редакції від 01.01.2021) до Договору сторони погодили розмір заборгованості, що постійно діє у покупця перед постачальником - 500 000,00 грн з ПДВ.

За змістом пункту 6.1. Договору розмір поточної оплати постачальнику за поставлений товар розраховується за формулою, що дорівнює різниці між розміром поточної заборгованості за поставлений товар, строк оплати по якому настав, та розміром постійно діючої заборгованості покупця, що погоджена сторонами в Додатку №1 до договору.

Таким чином, враховуючи умови пунктів 6.1., 6.3. Договору поставки та Додатку №1 до Договору, вимоги ТОВ «Арнест Україна» про стягнення 1 049 419,98 грн заборгованості (1 549 419,98 грн - 500 00,00 грн постійно діючої заборгованості покупця, яка підлягає сплаті лише протягом 14-ти днів після припинення договору поставки) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, висновки суду першої інстанції з приводу чого є обґрунтованими.

Доводи відповідача за первісним позовом про ненастання строку оплати товару щодо вартості поставленого товару в межах суми постійно діючої заборгованості покупця, тобто в межах суми 500 000,00 грн, є обґрунтованими, однак як позивач за первісним позовом, так і суд в оскаржуваному рішенні врахували таку умову Договору при розрахунку суми заборгованості, що підлягає стягненню з ТОВ «Фудком».

Стосовно доводів скаржника про те, що ТОВ «Арнест Україна» має зв`язки з російською федерацією, що унеможливлює виконання в примусовому порядку оскаржуваного рішення з огляду на положення постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації», суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації» для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на:

виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором):

громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації;

юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

ТОВ «Арнест Україна» зареєстроване як юридична особа за законодавством України.

Позивачем за первісним позовом до позовної заяви та до відзиву на апеляційну скаргу долучено витяги з ЄДРПОУ щодо ТОВ «Арнест Україна» (ідентифікаційний код 36346511), з яких вбачається, що як станом на 18.09.2023, так і станом на 13.06.2024 єдиним учасником позивача за первісним позовом є громадянин Грузії ТАНДІЛАШВІЛІ НУКРІ, він є також і кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи позивача за первісним позовом.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з частиною 4 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

З огляду на зазначене, у суду як станом на дату подання позову в даній справі, так і прийняття оскаржуваного рішення та постанови в даній справі, відсутні офіційні відомості щодо того, що виконання грошових зобов`язань може бути здійснено на користь особи, пов`язаної з державою-агресором, у розумінні заборони, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації».

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення первісного позову. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість заявлених позивачем за первісним позовом вимог та задоволених судом первісних позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі в оскаржуваній частині обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі №910/14886/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі №910/14886/23 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудком».

Матеріали справи №910/14886/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.07.2024 після виходу з відпустки судді Іоннікової І.А.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.А. Іоннікова

А.І. Тищенко