Рішення
від 30.01.2024 по справі 910/14863/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.01.2024Справа № 910/14863/22

За первісним позовом ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED);

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) (відповідач 1);

Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (відповідач 2);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистреко";

про визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки та зобов`язання вчинити дії.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.);

до ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) (відповідач 1);

Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (відповідач 2);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистреко";

про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг, зобов`язання вчинити дії.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники за первісним позовом:

Від позивача: Падох О.І., адвокат, ордер серії АІ № 1325313 від 26.12.2022;

Від відповідача 1: Сопільняк В.Ю., адвокат, ордер серії АІ № 1455687 від 30.08.2023;

Від відповідача 2: Гладюк О.О., уповноважена особа;

Від третьої особи: Коваль А.М., адвокат, ордер серії АІ № 1408556 від 13.06.2023;

Представники за зустрічним позовом:

Від позивача: Сопільняк В.Ю., адвокат, ордер серії АІ № 1455687 від 30.08.2023;

Від відповідача 1: Падох О.І., адвокат, ордер серії АІ № 1325313 від 26.12.2022;

Від відповідача 2: Гладюк О.О., уповноважена особа.

Від третьої особи: Коваль А.М., адвокат, ордер серії АІ № 1408556 від 13.06.2023.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить суд:

- визнати недійсною міжнародну реєстрацію торговельної марки № 927822 від 05.01.2007, права на яку належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) повністю;

- зобов`язати Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" про визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки № 927822 від 05.01.2007 на території України повністю, та повідомити Міжнародне бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності про визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки № 927822 від 05.01.2007 на території України повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 заяву Десокко лімітед про вжиття заходів забезпечення позову задоволено, до набрання рішенням законної сили у справі № 910/14739/21 вжито заходи забезпечення позову, а саме:

- заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) (Стр. Ундустріала, № 40 MID-2037, м. Кишинів, Республіка Молдова, ідентифікаційний код 1003606004176) повністю або частково відчужувати права щодо торговельної марки за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007, а також надавати ліцензії на використання торговельної марки за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007 будь-яким особам, а також відмовлятись від прав на торговельної марки за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007 повністю або частково;

- заборонено Національному органу інтелектуальної власності (НОІВ), функції якого виконує Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (01601, м. Київ, вул. Глазунова, 1, ідентифікаційний код 44673629) здійснювати будь-які реєстраційні дії, пов`язані з використання торговельної марки за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 позовну заяву ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) залишено без руху та встановлено позивачу спосіб та строк для усунення недоліків позовної заяви.

До господарського суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 12.01.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 відкрито провадження у справі № 910/14863/22 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.

17.02.2023 до господарського суду від Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" надійшов відзив на позовну заяву ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED).

Від ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) 28.02.2023 до господарського суду надійшла відповідь на відзив Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 910/14863/22 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) задоволено частково, ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі №910/14863/22 в частині заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) (Стр. Ундустріала, № 40 MID-2037, м. Кишинів, Республіка Молдова, ідентифікаційний код 1003606004176) надавати ліцензії на використання торговельної марки за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007 будь-яким особам скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) про забезпечення позову в частині заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) (Стр. Ундустріала, № 40 MID-2037, м. Кишинів, Республіка Молдова, ідентифікаційний код 1003606004176) надавати ліцензії на використання торговельної марки за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007 будь-яким особам відмовлено. В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі №910/14863/22 залишено без змін.

До господарського суду від Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" 18.04.2023 надійшло заперечення на відповідь ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2023, зокрема, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистреко" та відкладено підготовче засідання до 13.06.2023.

30.06.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистреко" до господарського суду надійшли письмові пояснення.

Також 30.06.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистреко" надійшла заява про застосування строків позовної давності.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) 11.09.2023 до господарського суду надійшла заява про застосування строків позовної давності.

До господарського суду 11.09.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" надійшов відзив на позовну заяву ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED).

11.09.2023 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ОРХЕЙ-ВІТ (ORHEI-VIT S.R.L.) надійшла зустрічна позовна заява, в якій заявник просить суд:

- визнати недійсним повністю свідоцтво України № 99608 від 25.11.2008 на знак для товарів і послуг "Natura", що належить ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED);

- зобов`язати Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки, ведення якого здійснюється в електронній формі, стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України № 99608 від 25.11.2008 та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені "Промислова власність".

У підготовчому засіданні 12.09.2023 розглядалося клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED), яке викладене Товариством з обмеженою відповідальністю ОРХЕЙ-ВІТ (ORHEI-VIT S.R.L.) в прохальній частині поданого до суду відзиву.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Враховуючи наведене, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) про поновлення пропущеного строку на подання відзиву на позовну заяву та долучив вказаний відзив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 вирішено: визнати поважними причини пропуску строку на подання зустрічного позову Товариством з обмеженою відповідальністю ОРХЕЙ-ВІТ (ORHEI-VIT S.R.L.) та поновити строк на подання зустрічного позову; прийняти зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ОРХЕЙ-ВІТ (ORHEI-VIT S.R.L.) до розгляду та об`єднати в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/14863/22 за правилами загального позовного провадження; розгляд зустрічного позову призначити разом з первісним у підготовчому засіданні 17.10.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) про вжиття заходів забезпечення зустрічного позову задоволено повністю, до набрання рішенням законної сили у справі № 910/14863/22 вжито заходи забезпечення зустрічного позову, а саме:

- заборонено ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) (Фемістоклі Дерві 48, Сентеніал Білдінг, офіс 303. м. Нікосія, 1066, Кіпр) передавати у будь-який спосіб повністю чи частково право власності на знак для товарів і послуг "Natura" за свідоцтвом України № 99608 від 25 листопада 2008 року стосовно заявлених товарів 29, 32 класів МКТП або ж відмовлятися від зазначеного свідоцтва України на знак для товарів та послуг; ??

- заборонено Державній організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (01601, м. Київ, вул. Глазунова, 1, ідентифікаційний код 44673629) вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України стосовно власника знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України № 99608 від 25 листопада 2008 року стосовно заявлених товарів 29, 32 класів МКТП або ж відмови від зазначеного свідоцтва України на знак для товарів і послуг.

26.09.2023 від ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) до господарського суду надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) на первісну позовну заяву.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) до господарського суду 02.10.2023 надійшло заперечення на відповідь ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) на відзив на первісну позовну заяву.

До господарського суду 02.10.2023 від Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.).

10.10.2023 від ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) до господарського суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.).

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) 16.10.2023 подало до господарського суду відповідь на відзив Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" на зустрічну позовну заяву.

У підготовчому засіданні 17.10.2023 розглядалися клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.), викладене у відповіді на відзив Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій", про поновлення строку на подання зазначеної відповіді на відзив та клопотання ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) про відмову у задоволення клопотання про поновлення строку на подання до суду відповіді на відзив.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Враховуючи наведене, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) та задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) про поновлення пропущеного строку на подання відповіді на відзив та долучив вказану відповідь до матеріалів справи.

23.10.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) надійшла до господарського суду відповідь на відзив ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) на зустрічну позовну заяву.

Від ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) 03.11.2023 до господарського суду надійшла заява про застосування строків позовної давності.

До господарського суду 03.11.2023 від ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) надійшло заперечення на відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) на відзив на зустрічну позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/14863/22 до судового розгляду по суті.

08.12.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистреко" надійшла заява про відшкодування судових витрат.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) 08.12.2023 до господарського суду надійшла заява про відшкодування судових витрат.

ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) 15.12.2023 подало до суду клопотання про зменшення витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) на оплату правничої допомоги.

Також 15.12.2023 від ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) до господарського суду надійшло клопотання про зменшення витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистреко" на оплату правничої допомоги.

Крім цього 15.12.2023 ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) до господарського суду подано клопотання про оновлення попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат.

19.12.2023 ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) до господарського суду подано клопотання про відшкодування судових витрат.

Представник ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) у судовому засіданні 30.01.2024 просив первісний позов задовольнити повністю.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) у судовому засіданні 30.01.2024 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні первісного позову просив відмовити.

Представник Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" у судовому засіданні 30.01.2024 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні первісного позову просив відмовити.

У судовому засіданні 30.01.2024 представник Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистреко" надав суду пояснення щодо первісного позову.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) у судовому засіданні 30.01.2024 просив зустрічний позов задовольнити повністю.

Представник ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) у судовому засіданні 30.01.2024 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

У судовому засіданні 30.01.2024 представник Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" проти позовних вимог заперечував, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

У судовому засіданні 30.01.2024 представник Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистреко" надав суду пояснення щодо зустрічного позову.

30.01.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) (далі також - позивач за первісним позовом, відповідач 1 за зустрічним позовом) є власником свідоцтва України № 99608 на торговельну марку "Natura".

Вказана реєстрація діє на території України з дати подання заявки, а саме з 15.12.2006.

Торговельна марка "Natura" зареєстрована для наступних товарів 29, 32 класу Міжнародної класифікації товарів та послуг (далі - МКТП):

- клас 29: законсервовані, несирі фрукти та овочі; желе, повидла, компоти; молоко та молочні продукти; боби законсервовані; бульйони; складники для готування бульйонів; бульйонні концентрати; варення; вершки збиті; вершки молочні; горох законсервований; джеми; заморожені фрукти, ягоди та овочі; зацукровані фрукти, ягоди і горіхи; кисломолочні продукти; кефір; йогурт; молоко; молочні напої з перевагою молока; молоко згущене; молочні і сирні десерти; ряжанка; сири; сири тверді; сирки глазуровані шоколадом; сирні палички; молочний крем з какао та горіхами; конфітюр; м`якуш фруктовий; м`ясні консерви; м`ясо законсервоване; овочеві консерви; овочеві салати; овочеві соки для куховарення; овочеві супи; овочі законсервовані; овочі скуховарені; оливки законсервовані; повидла; мармелад; масло; масло арахісове; масло шоколадне; масляний крем; поглазуровані цукром фрукти; подрібнені овочі в маринаді; риба законсервована; рибні консерви; рибні харчові продукти; соєве молоко (замінник молока); соєві боби законсервовані харчові; супи; суміші для готування супів; томатна паста; томатний сік для куховарення; фрукти законсервовані; фрукти зацукровані; фрукти, законсервовані спиртом; фруктова цедра; фініки; фісташки; фруктові желе, ягідно-фруктові, овочево-ягідні желе; фруктові закуски; фруктові компоти, узвари; фруктові консерви; фруктові салати; цибуля законсервована; яблучні пюре; пюре овочеве, фруктове та овочево-фруктове;

- клас 32: мінеральні і газовані води та інші безалкогольні напої; фруктові напої і фруктові соки; сиропи та інші складники для готування напоїв; арахісове молоко (неалкогольний напій); безалкогольні напої на основі меду; безалкогольні фруктові напої; вода зельтерська; води (напої); води столові; газовані води; квас (безалкогольні напої); коктейлі неалкогольні; лимонади; мигдалеве молоко (напій); мінеральні води (напої); напої з молочної сироватки; нектар фруктовий неалкогольний; овочеві соки (напої); содова вода; соки фруктові; томатний сік (напій).

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) (далі також - відповідач 1 за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) є власником прав на торговельну марку за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007 для позначення "Naturalis", зареєстрованим для товарів 29, 32 класів МКТП:

- клас 29: консервовані фрукти та овочі;

- клас 32: фруктові напої та фруктові і овочеві соки, безалкогольні напої з вмістом фруктів, нектари, натуральні фруктові соки без добавок, яблучні соки, виноградні соки, апельсинові соки, ананасові соки, грейпфрутові соки, вишневі соки, сливові соки, персикові соки, абрикосові соки, яблучно-смородинові соки, яблучно-вишневі соки, мультифруктові соки, овочеві соки, томатні соки, морквяні соки, яблучно-морквяні соки.

Позивач за первісним позовом вказує, що знак для товарів і послуг "Naturalis", зареєстрований за Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007 є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим за ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) знаком для товарів і послуг "Natura" за свідоцтвом України № 99608, стосовно наведених у свідоцтві товарів 29, 32 класу МКТП.

Також позивач за первісним позовом вказує, що публікація Державною організацією "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (далі також - відповідач 2 за первісним позовом, відповідач 2 за зустрічним позовом, УКРНОІВІ) в офіційному бюлетені "Промислова власність" та повідомлення Міжнародного бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності є реєстраційними діями щодо майнових прав, які необхідні для приведення у відповідність відомостей з Міжнародного бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності з фактичним статусом міжнародної реєстрації на торговельну марку відповідача 1 за первісним позовом та для повноцінного захисту прав та інтересів ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED), оскільки саме УКРНОІВІ є єдиним суб`єктом, який має такі повноваження та, при цьому, позивач за первісним позовом не має можливості здійснити захист своїх порушений прав у позасудовому порядку.

Відповідач 1 за первісним позовом, заперечуючи проти задоволення позовних вимог ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED), вказує, що торговельна марка "Naturalis" за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007 відповідає умовам надання правової охорони з огляду на те, що УКРНОІВІ проведені усі необхідні процедури у повній відповідності до чинного законодавства України щодо встановлення повної відповідності позначення "Naturalis" усім вимогам надання правової охорони та територіального поширення дії міжнародної реєстрації на торговельну марку "Naturalis" на території України.

Крім того, на думку відповідача 1 за первісним позовом, ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) пропустило строк позовної давності на звернення до суду з вказаними позовними вимогами.

В свою чергу відповідач 2 за первісним позовом, заперечуючи проти задоволення позовних вимог ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED), вказує, що позначення "Naturalis" за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007 перевірялося на відповідність умовам надання правової охорони та за результатом проведення кваліфікаційної експертизи торговельної марки за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007 було встановлено, що вона відповідає умовам надання правової охорони і надано таку охорону в повному обсязі на території України, де така міжнародна реєстрація діє з 05.01.2007.

Крім того УКРНОІВІ вказує, що торговельної марки "Naturalis" за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007 не є схожою із торговельною маркою "Natura" за свідоцтвом України № 99608 настільки, що їх можна сплутати та вказує, що під час встановлення схожості позначення, що порівнюються, мають розглядатися в цілому, без поділення на окремі елементи, при цьому, за твердженнями відповідача 2 за первісним позовом, головним є перше зорове сприйняття оскаржуваних позначень, оскільки саме перше зорове сприйняття будь-якого об`єкта має вплив на свідомість людини, аналогічним чином у свідомості споживача запам`ятовується і позначення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистреко" (далі також - третя особа) надаючи пояснення по суті спору, вказує, що рішення Державної служби інтелектуальної власності України про територіальне поширення міжнародної реєстрації оспорюваної торговельної марки "Naturalis" на територію України, прийнято за результатами детальної експертизи позначення, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому дію відповідної міжнародної реєстрації було належним та законим чином поширено на територію України.

Третя особа вважає, що позовні вимоги є абсолютно безпідставними, недоведеними та необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, оскільки базуються на порівнянні виключно словесних елементів торговельних марок.

При цьому, третя особа вказує, що має обґрунтоване припущення щодо того, що позначення "Natura" є загальновживаним, зокрема, для соків та сокової продукції, а тому не може саме по собі визначати схожість порівнюваних позначень.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) у зустрічному позові вказує на те, що торговельна марка "Natura" за свідоцтвом України № 99608 від 25.11.2008 не відповідає встановленим чинним законодавством України умовам надання правової охорони, а саме: 1) складається лише з позначень, що є описовими під час використання щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв`язку з ними, свідчать про якість, склад, властивості товарів і послуг; 2) вводить в оману щодо товарів чи послуг, зокрема, щодо їх властивості та якості та 3) не має розрізняльної здатності та не набула такої внаслідок її використання.

Відповідач 1 за зустрічним позовом, заперечуючи проти позовних вимог за зустрічним позовом, вказує на неналежність доказів, які в тому числі використовувалися при складенні висновків експертів, на відсутність описовості та оманливості торговельної марки "Natura", а також на те, що вказана торговельна марка мала розрізняльну здатність та не втратила таку станом на дату подання заявки на її реєстрацію 15.12.2006.

Також відповідач 1 за зустрічним позовом просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності за зустрічним позовом.

Відповідач 2 за зустрічним позовом, заперечуючи проти вказаних позовних вимог, вказує, що торговельна марка "Natura" відповідала умовам надання правової охорони, оскільки при проведенні кваліфікаційної експертизи вказане позначення перевірялося на відповідність умовам надання правової охорони, а усі твердження позивача за зустрічним позовом є незаконними.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України. кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №3-649гс15.

Як зазначає позивач за первісним позовом, він звернувся до суду за захистом свого права як власника торговельної марки "Natura" за свідоцтвом України № 99608, стосовно наведених у свідоцтві товарів 29, 32 класу МКТП.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що позивачем за первісним позовом доведено наявність у нього охоронюваного законом інтересу для звернення з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов`язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов`язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об`єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Відповідно до ст. 492 Цивільного кодексу України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом (ч. 1 ст. 157 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 494 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 499 Цивільного кодексу України, права інтелектуальної власності на торговельну марку визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 14.04.1891, яка набула чинності для України 25.12.1991, з дати реєстрації, зробленої в Міжнародному бюро, у кожній зацікавленій договірній країні знаку надається така сама охорона, як і у випадку, коли б він був заявлений там безпосередньо.

Постанова Верховної Ради України від 23.12.1993 № 3771-XII "Про введення в дію Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі - Постанова № 3771) визначає, що свідоцтво України може бути визнано недійсним у разі невідповідності знака умовам його реєстрації, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки (пункт 3).

Як встановлено п. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" у редакції від 25.06.2003, що діяла на дату подання заяви на міжнародну реєстрацію торговельної марки № 927822 від 05.01.2007 (05.01.2007) та на дату подання заявки на реєстрацію торговельної марки за Свідоцтвом України № 99608 від 25.11.2008 (15.12.2006), правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.

За приписами п. 4 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" у редакції від 25.06.2003, обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Відповідно до п. 3 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" у редакції від 25.06.2003, не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з, зокрема, знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім`я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" у редакції від 25.06.2003, свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони; б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб. Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються

такими, що не набрали чинності від дати подання заявки.

За змістом ст. 492 Цивільного кодексу України, торгівельна марка фактично носить вирізняльну функцію, тобто індивідуалізує виробника товарів і послуг з поміж інших осіб, які виробляють такі самі або споріднені товари (послуги), а сприйняття знаку на товари і послуги пересічним споживачем відіграє вирішальну роль при їх порівнянні і оцінюванні. Схожість до ступеня змішуваності базується на загальному враженні, що створюють знаки для товарів і послуг.

Суд відзначає, що у вирішенні спорів, пов`язаних із визнанням недійсними свідоцтв на знаки для товарів і послуг з підстав невідповідності зареєстрованих знаків умовам надання правової охорони, для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань (зокрема, про те, чи займає певний елемент домінуюче положення у зображенні знака; чи є підстави вважати, що знак може вводити споживача в оману щодо місця походження та якості товарів, позначених цим знаком; які частини зображення є тотожними з іншим зображенням; чи є схожими знаки настільки, що їх можна сплутати тощо), з дотриманням принципів змагальності, рівності та диспозитивності господарському суду необхідно, якщо схожість не має очевидного характеру, призначати судову експертизу, не перебираючи на себе не притаманні суду функції експерта (постанова Верховного Суду від 13.08.2019 у справі № 910/6920/17, аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 № 910/2503/18).

При цьому суд вказує, що за змістом ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

У матеріалах справи містяться висновок експерта № 188-02/23 від 23.02.2023, складений судовим експертом Соповою К.А. за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності, та висновок експертів № G-002-CIB/23 за результатами проведення комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 30.08.2023, складеного судовими експертами Стародубовим І.В. та Ткачук Т. М .

За результатами проведеної експертизи щодо визначення схожості знаків для товарів і послуг, експертом у висновку експерта № 188-02/23 було встановлено, що:

- позначення "Naturalis", зареєстроване як знак для товарів і послуг за міжнародною реєстрацією № 927822, є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком "Natura", за свідоцтвом № 99608, раніше заявленим на реєстрацію ДЕСОККО ЛІМІТЕД, для таких самих або споріднених з ними товарів 29 та 32 класів МКТП;

- позначення "Naturalis" за міжнародною реєстрацією № 927822 є схожим із зареєстрованою торговельною маркою "Natura" за свідоцтвом № 99608, стосовно наведених у свідоцтві товарів 29 та 32 класів МКТП, настільки, що внаслідок його використання, ці позначення можна сплутати, зокрема, може виникнути асоціація позначення "Naturalis" із торговельною маркою "Natura".

Однак, у висновку експертів № G-002-CIB/23 від 30.08.2023 міститься, зокрема, наступний висновок:

- торговельна марка "Naturalis" за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05 січня 2007 року не є схожою настільки, що її можна сплутати із раніше заявленою на реєстрацію торговельною маркою "Natura" за свідоцтвом України № 99608 від 25 листопада 2008 року для таких самих або споріднених з ними товарів 29 та 32 класів МКТП.

Таким чином, у матеріалах справи містяться два висновки, які прямо суперечать один одному.

Як передбачено ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями ст. 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

При цьому, як роз`яснив Верховний Суд України в п. 17 своєї постанови "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" від 30.05.1997 №8, при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Як визначено ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Оцінюючи висновок експертів № G-002-CIB/23 за результатами проведення комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 30.08.2023, який складений судовими експертами Стародубовим І.В. та Ткачук Т. М. , суд вважає, що зазначений висновок містить відповідь на порушене питання, яке є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи. У висновку зазначено, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України експерт обізнаний про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 Кримінального кодексу України, а також про те, що висновок експерта підготовлений для подання до суду.

Висновок експертів № G-002-CIB/23 від 30.08.2023, за результатами проведення комісійної експертизи об`єктів інтелектуальної власності, підготовлений для подання до Господарського суду міста Києва на замовлення третьої особи у справі № 910/14863/22, Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистреко" згідно з договором № Е-08/23 від 22.06.2023, складений кваліфікованими атестованими судовими експертами Стародубовим І.В. та Ткачук Т. М. , дослідження було проведено особисто експертами Стародубовим І.В. та Ткачук Т. М. , за адресою: вул. Грушевського, 28/2, н.п. 43, м. Київ, 01021 , без присутності інших осіб протягом періоду часу з 23.06.2023 по 30.08.2023.

При цьому суд вказує, що Стародубов І.В. має науковий ступінь кандидата юридичних наук, вищу технічну (освітньо-кваліфікаційний рівень - магістр), економічну освіту (освітньо-кваліфікаційний рівень - магістр), юридичну (освітньо-кваліфікаційний рівень - магістр) та вищу освіту у сфері інтелектуальної власності (освітньо-кваліфікаційний рівень - магістр), є атестованим судовим експертом з правом проведення експертиз у сфері інтелектуальної власності, у тому числі за спеціальністю 13.4 "Дослідження, пов`язані з промисловими зразками" та 13.6 "Дослідження, пов`язані з комерційними (фірмовими) найменуваннями, торговельними марками (знаками для товарів і послуг), географічними зазначеннями" (свідоцтво № 1798 від 24 червня 2016 року, видане Центральною експертно-кваліфікаційною комісією, Міністерства юстиції України, термін дії до 09 червня 2022 року, подовжене у відповідності до наказу Міністерства юстиції України від 14.03.2022 № 1138/5 "Про деякі питання забезпечення судово-експертної діяльності в умовах воєнного стану", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.03.2022 № 326/37662, до закінчення військового стану). Стаж експертної роботи з 04 квітня 2006 року. Робота у сфері інтелектуальної власності з 2005 року.

В свою чергу Ткачук Т. М. має вищу філологічну (освітньо-кваліфікаційний рівень - магістр), юридичну освіту (освітньо-кваліфікаційний рівень - спеціаліст) та спеціальну освіту у сфері інтелектуальної власності (освітньо-кваліфікаційний рівень - спеціаліст), є атестованим судовим експертом з правом проведення експертиз у сфері інтелектуальної власності, у тому числі за спеціальністю 13.6 "Дослідження, пов`язані з комерційними (фірмовими) найменуваннями, торговельними марками (знаками для товарів і послуг), географічними зазначеннями" (свідоцтво № 1909 від 15 грудня 2017 року, видане Центральною експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України, термін дії до 25 травня 2024 року). Стаж експертної роботи з 02 жовтня 2007 року. Робота у сфері інтелектуальної власності з 2006 року.

В даному випадку, оцінивши вищенаведені висновки, господарським судом встановлено, що висновок експертів № G-002-CIB/23 за результатами проведення комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 30.08.2023 відповідає вищенаведеним вимогам і не викликає сумнівів у його правильності, оскільки висновки надані в межах компетенції експертів, висновки чіткі, логічні, послідовні і відповідають фактичним обставинам справи.

За таких обставин висновок експертів № G-002-CIB/23 за результатами проведення комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 30.08.2023 приймається судом в якості належного та допустимого доказу.

Суд вказує, що висновок експерта № 188-02/23 від 23.02.2023, складений за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності, підготовлений на замовлення ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED), на підставі договору №221 від 10.01.2023 та заяви про проведення експертизи від 26.12.2022, складений кваліфікованими атестованими судовим експертом Соповою К.А., яка має вищу юридичну освіту (освітній рівень "спеціаліст"), спеціальну вищу освіту з інтелектуальної власності (освітній рівень "спеціаліст"), науковий ступінь кандидата юридичних наук, кваліфікацію судового експерта з питань досліджень об`єктів інтелектуальної власності, у тому числі за спеціальністю 13.6 "Дослідження, пов`язані з комерційними (фірмовими) найменуваннями, торговельними марками (знаками для товарів і послуг), географічними зазначеннями" (свідоцтво про присвоєння кваліфікації (підтвердження кваліфікації) судового експерта № 10-22/ від 20.01.2022, дійсне до 20.01.2025). Стаж експертної роботи з 2003 року. Стаж роботи у сфері інтелектуальної власності з 2005 року. Дослідження проведено в період з 10 січня по 23 лютого 2023 року. При дослідженні були присутні виключно судовий експерт Сопова К.А.

При цьому суд вказує, що у вказаному висновку судовим експертом не зазначено, що його підготовлено для подання до суду, а лише зазначено, що оскільки в заяві про проведення експертизи від 26.12.2022 та договорі № 221 від 10.01.2023 вказується, що висновок експерта замовляється для подання до суду (зокрема, до Господарського суду Одеської області у справі Nє916/2921/22 та до Господарського суду міста Києва у справі щодо визнання недійсною міжнародної реєстрації № 927822) в якості доказу, експерт зазначає, що обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок згідно зі статтею 384 Кримінального кодексу у країни.

Крім того, дослідивши зміст висновок експерта № 188-02/23 від 23.02.2023, суд погоджується із доводами відповідача 2 за первісним позовом та третьої особи про те, що у під час проведення дослідження експертом порівнювалися лише словесні елементи "Naturalis" позначення за міжнародною реєстрацією № 927822 та "Natura" позначення за свідоцтвом України № 99608 від 25.11.2008, сам висновок містить прогалини та суперечності, а відтак у суду наявні підстави вважати, що висновок експерта не відповідає вимогам всебічності, повноти, об`єктивності і ґрунтовності та, як наслідок, викликає сумніви у його правильності.

При цьому суд зазначає, що Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5 (далі - Інструкція № 53/5), визначає правові засади призначення судових експертиз та експертних досліджень судовими експертами державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України та атестованими судовими експертами, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, організації проведення експертиз, оформлення їх результатів, обов`язки, права та відповідальність експертів.

Пунктом 5.5 Інструкції № 53/5, визначено орієнтовний перелік питань експертизи об`єктів інтелектуальної власності, зокрема, щодо такої підстави для визнання недійсним свідоцтва на торговельну марку як схожість до ступеню сплутування (із знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім?я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг) Інструкція включає наступне питання: Чи є знак для товарів і послуг за свідоцтвом України (номер) тотожним або схожим зі знаком для товарів і послуг за свідоцтвом (номер) настільки, що їх можна сплутати?

Суд вказує, що на таке питання відповідає перша частина висновку експерта № 188-02/23 від 23.02.2023 (відповідь на питання № 1), а відповідь на питання № 2, а саме схожість позначення саме внаслідок використання, не стосується предмета доказування у даній справі.

В матеріалах справи наявні відомості зі Спеціальної інформаційної системи (далі також - CIC) УКРНОВІ, відповідно до яких в Україні також зареєстровано 56 торговельних марок, що містять у собі загальний елемент "Natura" (https://sis.ukrpatent.org/uk/search/simple/?form-TOTAL_FORMS=1form-INITIAL FORMS=1form-0-param_type=9form-0-value natura filter registration status color-greenpage=1show=100).

Тобто усі вищенаведені торговельні марки мають загальний елемент "Natura" і тому споживач звик до їх широкого використання різними виробниками протягом тривалого часу, у зв`язку з чим зазначений елемент втратив свою визначальну дистинктивність і не може визначати схожість оскаржуваних та протиставлених знаків.

Наявність загального елемента "Natura" створює лише часткову та слабку звукову подібність, якої недостатньо для підтвердження ймовірності плутанини з боку споживачів.

Є методично невірним штучно розбивати торговельну марку на частини та визначати схожість лише за однією частиною, необхідно враховувати розрізняльні і домінуючі компоненти і надавати необхідної ваги будь-яким іншим ознакам та обставинам, якими не можна знехтувати і які сприяють формуванню загального враження від знаків в цілому.

Отже, незважаючи на наявність спільного елемента, за сукупною дією звукових, графічних та смислових ознак порівнюваних знаків, останні в цілому створюють різне загальне зорове враження та в цілому не асоціюються між собою.

Всупереч викладеному, судовий експерт під час проведення дослідження перевіряла схожість протиставлених позначень саме за їх словесними частинами за правилами визначення схожості словесних позначень, в той час як ці словесні частини, які співставляла судовий експерт, є слабкими елементами.

Тобто, словесні частини обох порівнюваних позначень є доволі слабким елементом та часто використовується різними виробниками, що знижує її розрізняльну здатність в цілому, тому наявність таких елементів, що часто включається до складу знака, не може бути підставою для визнання таких позначень схожими до ступеню сплутування.

Саме тому обраний судовим експертом метод порівняння словесних частин як домінуючих є хибним та призвів до неправильного результату всього дослідження.

Крім цього суд зазначає, що вказані твердження суду узгоджуються з висновками, що викладені у постанові Верховного Суду від 15.07.2019 у справі №910/18587/16 відповідно до яких: сприйняття марок пересічним споживачем відіграє вирішальну роль при їх порівнянні і оцінюванні (пункт 53); наявність у Знаку 2 оригінальних графічних елементів впливає на загальне враження, яке передається цим знаком (пункт 54); схожість до ступеня змішуваності базується на загальному враженні, що створюють знаки для товарів і послуг. Графічного елементу достатньо щоб виключити схожість (пункт 55); ступінь фонетичної схожості протиставлених у справі знаків для товарів і послуг у даному разі є менш важливим фактором, оскільки під час купівлі товару споживач зазвичай візуально сприймає знак, що позначає товари. Споживач сприймає упаковку та не аналізує окремо слова (пункт 56).

Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В силу ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того суд вказує, що у висновку експерта № 188-02/23 від 23.02.2023 не вказано де саме проводилась експертиза, а відтак при його складенні також не було додержано вимог ст. ч. 6 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на що суд вважає даний висновок неналежним доказом, а тому не враховує його при вирішенні справи.

При цьому, не спростовують даних висновків суду доводи позивача за первісним позовом про те, що за відсутності доказів іншого презюмується, що висновок складений за адресою, зазначеною на бланку висновку експерта № 188-02/23 від 23.02.2023, оскільки вказане твердження не узгоджується із приписами Господарського процесуального кодексу України та підзаконними актами, які встановлюють необхідність зазначення чіткого місця безпосереднього проведення судової експертизи.

А відтак і витяг з Реєстру атестованих судових експертів, наданий позивачем за первісним позовом, не дозволяє суду встановити місце проведення вказаної конкретної експертизи та не підтверджує, що такий висновок був складений саме за адресою, вказаною у вказаному реєстрі.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приймає в якості належного та допустимого доказу лише висновок експертів № G-002-CIB/23 від 30.08.2023, який, в свою чергу, спростовує викладені позивачем за первісним позовом у первісній позовній заяві обставини щодо того, що торговельна марка "Naturalis", зареєстрована на ім`я відповідача 1 за первісним позовом, за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007 є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованою на ім`я позивача торговельною маркою "Natura" за свідоцтвом України № 99608, стосовно наведених у свідоцтві товарів 29, 32 класу МКТП.

Також, суд вказує на те, що позиція відповідача 1 за первісним позовом на яку останній звертає увагу та яка міститься у рішенні Григоріопольського суду міста Кишинів Республіки Молдова від 21.12.2015 у справі № 2-4362/14, у рішенні Кишинівського апеляційного суду від 05.07.2016 та у рішенні Верховного Суду Республіки Молдова від 14.12.2016 у вказаній справі, не стосується предмету спору у даній справі.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З урахуванням вищенаведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Таким чином суд приходить до висновку, що заявлені у первісному позові вимоги і доводи щодо наявності підстав для визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки № 927822 від 05.01.2007, права на яку належать Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.), не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, у зв`язку з чим у задоволенні таких вимог належить відмовити.

Відповідач 1 за первісним позовом та третя особа у своїх заявах по суті справи, а також у заявах про застосування строків позовної давності також зазначили про сплив строку позовної давності.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Суд вказує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (12-143гс18) вказала, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними: «Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог».

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду та чи обґрунтовано і доведено позовні вимоги. У разі коли такі право чи інтерес не порушені чи позивачем не обґрунтовано і не доведено позовні вимоги, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на те, що судом було відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог через їх необґрунтованість і недоведеність, заява відповідача 1 за первісним позовом та третьої особи про застосування строку позовної давності судом по суті не розглядалися.

За відсутності підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки № 927822 від 05.01.2007, відсутні підстави для задоволення похідної вимоги про зобов`язання Національного органу інтелектуальної власності, функції якого виконує Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" про визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки № 927822 від 05.01.2007 на території України повністю та повідомити Міжнародне бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності про визнання недійсною міжнародної реєстрації торговельної марки №927822 від 05.01.2007 на території України повністю.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в судовому засіданні в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) не підлягають задоволенню.

Судові витрати, в тому числі і витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача за первісним позовом.

Також суд зазначає, що у відповідності до положень ч. 9 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У зв`язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про необхідність скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі № 910/14863/22 в частині, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 910/14863/22.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРХЕЙ-ВІТ" (ORHEI-VIT S.R.L.) підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України. кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №3-649гс15.

Як зазначає позивач за зустрічним позовом, він звернувся до суду за захистом свого права як власника торговельної марки "Naturalis" за міжнародною реєстрацією № 927822 від 05.01.2007, стосовно наведених у свідоцтві товарів 29, 32 класу МКТП.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що позивачем за зустрічним позовом доведено наявність у нього охоронюваного законом інтересу для звернення з даним позовом предметом якого є питання відповідності торговельної марки "Natura" за свідоцтвом України № 99608 від 25.11.2008 умовам надання правової охорони.