Рішення

від 13.03.2024 по справі 914/2152/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2024 Справа № 914/2152/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Бондаренко А.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-315», м. Вишгород, Київська область

до відповідача Фермерського господарства Хомяк Світлани Миколаївни, м. Сокаль, Львівська область

про стягнення 290854,53 грн заборгованості.

за участю представників сторін:

від позивача: Василюк Є.В.;

від відповідача: Бурда Д.П..

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-315» до відповідача Фермерського господарства Хомяк Світлани Миколаївни про стягнення 290854,53 грн заборгованості за договором поставки №ВВ 02/19 від 29.01.2019 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2023, справу №914/2152/23 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

Ухвалою суду від 18.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 02.08.2023.

24.07.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції (вх.№181406/23).

Ухвалою суду від 24.07.2023 суд задовольнив клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

27.07.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 27.07.2023) представник відповідача подав до суду заяву, у якій просить останнього залучити його в системі електронного суду в якості представника (вх.№18624/23).

31.07.2023 засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№18831/23).

02.08.2023 від представника позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№18993/23).

Ухвалою від 02.08.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 02.08.2023, суд відклав підготовче засідання на 13.09.2023.

04.08.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції (вх.№19243/23).

Ухвалою суду від 08.08.2023 суд задовольнив клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

16.08.2023 засобами поштового зв`язку від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№20044/23).

28.08.2023 загальним відділом діловодства суду зареєстровані заперечення відповідача на відповідь на відзив (вх.№20757/23).

29.08.2023 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції (вх.№20981/23).

Ухвалою суду від 04.09.2023 суд задовольнив клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

12.09.2023 на електронну адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі №914/2152/23 (вх.№22089/23).

12.09.2023 на електронну адресу суду представником відповідача подано клопотання про витребування у позивача оригіналів документів (вх.№22184/23).

13.09.2023 на електронну адресу суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про витребування оригіналів документів (вх.№22255/23).

Ухвалою від 13.09.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 13.09.2024, суд ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 11.10.2023.

13.09.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, що призначено на 11.10.2023 о 10:30 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№22311/23).

Ухвалою суду від 18.09.2023 суд задовольнив клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 02.10.2023 суд призначив підготовче засідання на 25.10.2023 у зв`язку із призначенням судді З.П. Гоменюк прийняти участь у підготовці суддів місцевих господарських судів в період з 09.10.2023 по 13.10.2023.

03.10.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, що призначено на 25.10.2023 о 10:00 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№23947/23).

Ухвалою суду від 03.10.2023 суд задовольнив клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

05.10.2023 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, що призначено на 25.10.2023 о 10:00 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№24137/23).

Ухвалою суду від 05.10.2023 суд задовольнив клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

10.10.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, одночасно, зазначивши у прохальній частині такого клопотання про доцільність витребування у позивача оригіналів або належним чином засвідчених копій документів для подальшого дослідження у судовому засіданні (вх.№4024/23).

23.10.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 23.10.2023) від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи до набрання законної сили судового рішення у справі №911/3130/23 (вх.№4239/23).

25.10.2023 на електронну адресу суду від представника позивача надійшли письмові заперечення щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (вх.№25849/23).

Ухвалою від 25.10.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 25.10.2023, суд ухвалив задовольнити клопотання Фермерського господарства Хомяк Світлани Миколаївни від 23.10.2023 за вх.№4239/23 про зупинення провадження у справі, провадження у справі зупинив до набрання законної сили судовим рішенням у справі №911/3130/23, яка розглядається у межах справи про банкрутство №911/414/23 за позовом Арбітражного керуючого Головко Олексія Ігоровича до Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас», Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптіма-315» про визнання недійсним Договіру №10 від 25.04.2022 року про відступлення права вимоги за Договором поставки №ВВ 02/19 від 29.01.2019 року, що укладений між ТОВ «Агрозахист Донбас» та ТОВ «ОПТІМА -315» 25.04.2022 року.

27.11.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 24.11.2023) від представника позивача надійшло клопотання (вх.№28834/23) про поновлення провадження у справі №914/2152/23. Додатково, у вказаному клопотанні представник позивача повідомляє про те, що постановою північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі №911/414/23 ухвалу Господарського суду Київської області від 11.09.2023 у справі №914/414/23 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою Акціонерного товариства спрощеного типу «РАЖТ СЕМЕНС» до ТОВ «Агрозахист Донбас» про банкрутство.

Ухвалою від 05.12.2023 суд поновив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 17.01.2024.

03.01.2024 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, що призначено на 17.01.2024 о 11:30 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№233/23).

Ухвалою суду від 08.01.2024 суд задовольнив клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

08.01.2024 на через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, що призначено на 17.01.2024 о 11:30 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№614/24).

Ухвалою суду від 09.01.2024 суд задовольнив клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

17.01.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 17.01.2024) від представника відповідача надійшло клопотання про неможливість розгляду справи у зв`язку з оголошеною повітряною тривогою на території України (вх.№1671/24).

Підготовче засідання 17.01.2024 не відбулось у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у місті Львові та Львівській області повітряної тривоги, що тривала з 10:30 год. до 12:09 год.

Ухвалою від 17.01.2024 суд відклав підготовче засідання на 14.02.2024.

05.02.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 04.02.2024) від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№3288/24).

05.02.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 04.02.2024) від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, що призначено на 14.02.2024 о 14:00 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№3282/24).

Ухвалою суду від 06.02.2024 суд задовольнив клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

06.02.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 06.02.2024) від представника відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, що призначено на 14.02.2024 о 14:00 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№3545/24).

Ухвалою суду від 07.02.2024 суд задовольнив клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 14.02.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 14.02.2024, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування оригіналів документів за вх.№22184/23 від 12.09.2023; відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за вх.№4024/23 від 10.10.2023, закрив підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті 13.03.2024.

13.03.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 12.03.2024) від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№988/24). Одночасно, суд зазначає представнику відповідача про те, що 13.03.2024 працівниками канцелярії суду складено акт №47 на підставі Інструкції з діловодства в господарських судах України про те, що через підсистему «Електронний суд» 12.03.2024 року надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, подане Бурдою Д.П. у справі №914/2152/23. Під час відкриття та реєстрації додатків, доданого до клопотання, виникла помилка при їх відкритті, а саме «Ордер» у форматі PDF. Зазначений акт долучений судом до матеріалів справи.

13.03.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 13.03.2024) від представника позивача надійшли письмові заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (вх.№7229/24).

У судове засідання 13.03.2024 у режимі відеоконференції з`явився представник позивача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити такі.

У судове засідання 13.03.2024 у режимі відеоконференції з`явився відповідач. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. Щодо заявлених позовних вимог заперечив у повному обсязі, просив суд відмовити у їх задоволенні.

У судовому засіданні 13.03.2024 суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

У судовому засіданні 13.03.2024, після повернення з нарадчої кімнати, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» та Фермерським господарством Хомяк Світлани Миколаївни 29.01.2019 року було укладено договір поставки №ВВ02/19, на виконання умов якого відповідачу було поставлено товар загальною вартістю 1136956,62 грн, а відповідач у свою чергу мав здійснити відповідну оплату за отриманий товар у строк, визначений додатковими угодами. Однак, позивач зазначив, що всупереч умовам договору поставки відповідач здійснив оплату за поставлений товар з порушенням строків, що передбачені договором.

25.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма-315» було укладено договір №10 про відступлення права вимоги за договором поставки №ВВ02/19 від 29.01.2019, за яким Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» відступило позивачу усі права вимоги до відповідача по договору поставки №ВВ02/19 від 29.01.2019, в тому числі права на стягнення штрафу, пені, 48% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи наведене, позивач у зв`язку із порушенням відповідачем строків оплати вартості товару, згідно умов договору поставки №ВВ02/19 від 29.01.2019 Фермерському господарству Хомяк Світлани Миколаївни нарахував пеню у розмірі 17421,84 грн, 48% річних у сумі 23435,33 грн, штраф у розмірі 241932,93 грн та інфляційні витрати у сумі 8064,43 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, який позивач просить стягнути з відповідача становить 290854.53 грн.

Від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№20044/23 від 16.08.2023), у якій останній вказує про те, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 631 ЦК України, позивач та відповідач підписали додаток №2 від 13.04.2019 року та поширили його дію на відносини поставки товарів на суму 685603,23 грн з ПДВ, які склались до моменту підписання цього додатку №2, у пункті 2 якого визначено строк оплати - не пізніше 7 днів від дати отримання товару за цим додатком, шляхом надання простого векселя постачальнику авальованого Львівське Облуправління Ощадбанку АТ строком погашення «за пред`явленням, але не пізніше 15.10.2019 року».

Одночасно, позивач покликається на застосування ч. 1 ст. 692 ЦК України та зазначає про те, що у разі відсутності строку на оплату товару відповідач був зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, тобто 14.03.2019, 22.03.2019 та 05.04.2019 року.

Таким чином, позивач повідомляє про те, що весь обсяг (кількість) товару, передбачений додатком №2 був поставлений ТОВ «Агрозахист Донбас» 05.04.2019 року, ФГ Хомяк С.М. зобов`язано був надати постачальнику простий вексель на суму 685603,23 грн в строк до 12.04.2019 року.

Щодо твердження відповідача про наявність підписаного сторонами акта звірки від 03.05.2019 року позивач зазначає наступне. ТОВ «Оптіма-315» вважає, що зазначим актом сторони погодили питання виключно щодо суми основної заборгованості, що не позбавляє позивача можливості нараховувати штрафні санкції, відсотки річні та інфляційні втрати за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки №Вв02/19 від 21.09.2019 року.

Таким чином, позивач вважає за доцільне звернути увагу суду на те, що розділ 7 договору « 7. Відповідальність сторін» не містить умов, які б можна було б трактувати, що після підписання акту звіряння взаємних розрахунків постачальник втрачає право нарахування штрафних санкцій та їх подальше стягнення з відповідача, у тому числі і в судовому порядку.

Аргументи відповідача.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву (від 31.07.2023 за вх.№18831/23) відповідач не визнає заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-315» та просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Одночасно, відповідач зазначив про те, що ТОВ «Агрозахист Донбас» на виконання умов договору поставки від 29.01.2019 року №ВВ02/19 поставило відповідачу товари загальною вартістю 94857,96 грн відповідно до видаткової накладною №1593 від 05.04.2019 (всупереч цьому у позовній заяві позивач зазначає видаткову накладну від 05.03.2019). Враховуючи наведене, відповідач вважає, що безпосередньо мало місце прострочення самого кредитора. У свою чергу, відповідач зазначає про те, що здійснив передоплату на користь ТОВ «Агрозахист Донбас» 30.01.2019 року за поставлений товар на суму 94857,96 грн.

Щодо поставленого товару у відповідності до додатку №2 до договору на загальну суму 685603,23 грн відповідач повідомляє наступне. Видатковою накладною №1595 від 05.04.2019 ТОВ «Агрозахист Донбас» поставив товар лише 05.04.2019, а відтак, відповідно до п.2 та п.3 додатку, яку суперечать один одному, відповідач мав кінцевий термін на сплату 13.04.2019.

Відповідач звертає увагу суду на те, що додатком №3 до договору ТОВ «Агрозахист Донбас» поставив товар загальною вартістю 120839,86 грн 22.03.2019, що підтверджується видатковою накладною від 22.03.2019 №852. На виконання умов додатку №3 до договору відповідач здійснив оплату поставленого товару шляхом видачі векселя на пред`явлення від 19.04.2019 року, який був авальований 26.04.2019 року. Як зазначає відповідач, зазначений вексель був погашений шляхом сплати пред`явнику 15.10.2019.

Відповідач також повідомляє суду про те, що у відповідності до додатку №4 до договору ТОВ «Агрозахист Донбасу» поставив товар на загальну суму 235655,57 грн 05.08.19 року, а відповідач у свою чергу здійснив оплату відповідного товару 25.07.2019 року у повній вартості.

Зважаючи на наведене, відповідач просить суд врахувати, що між Фермерським господарством Хомяк Світлани Миколаївни та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» відповідно до акту взаєморозрахунків за договором поставки №ВВ02/19 від 29.01.2019 року станом на 03.05.2019 рік відсутня заборгованість, а відтак, нарахування штрафних санкцій відповідно до п.3.4. договору є безпідставне.

Одночасно, у поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач просить суд, у випадку задоволення позовних вимог, зменшити розмір пені та штрафу на 90%, а щодо вимоги про стягнення 48% річних обмежити 3% річних, адже стягнення заявлених позивачем грошових коштів призведе до погіршення фінансового стану відповідача та може призвести до збанкротування Фермерського господарства Хомяк Світлани Миколаївни.

Заперечуючи доводи позивача у відповіді на відзив (вх.№20757/23 від 28.08.2023), відповідач зазначає про те, що відповідно до додатку №2 до договору поставки п.3 визначено одночасно те, що покупець сплачує постачальнику 100% вартості товару до 04.04.2019 року. Відтак, оскільки весь товар був поставлений відповідачу 05.04.2019 року, то кінцевий термін його оплати становить після 04.04.19 року (тобто 12.04.2019 року).

Враховуючи приписи ст. 604 ЦК України, відповідач вважає, що зобов`язання між позивачем і відповідачем за цим договором поставки припились за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим (зобов`язання з оплати векселя) між тими ж сторонами (новація).

Таким чином, відповідач вважає, що позивач помилково застосував розуміння п. 7.8. договору поставки, застосувавши штрафні санкції за порушення термінів видачі та передачі векселя.

З огляду на наведене, відповідач вважає, що твердження позивача безпідставні та необґрунтовані, а відтак не підлягають до задоволення судом.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

29.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (далі - постачальник) та Фермерським господарством Хомяк Світлани Миколаївни (далі - покупець; відповідач) було укладено договір поставки №ВВ02/19 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору в терміни, визначені договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Згідно з п. 2.1. договору, постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками та/або накладними, що є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна договору, що поставляється за цим договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається, в залежності від типу товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння, Міндобрива та Мікродобрива). Для Товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США та Євро (п. 2.2. договору).

Згідно із п. 2.3. договору, загальна сума договору визначається сукупністю додатків та/або накладних, що зазначені в п. 2.1., та які є невід`ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід`ємною частиною договору та підписується з боку Покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Відповідно до п. 3.1. договору, порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до договору.

Відповідно до п. 3.2. договору, в тому випадку, коли курс іноземної валюти до гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку (МВР) України на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вище за курс іноземної валюти на день укладення додатку, Сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу:

С = (А1 / А2) * В

Де С - сума належна до оплати;

В - ціна Товару на момент підписання Додатку;

А1 - (курс МВР дол. США чи Євро до гривні) на день перерахування коштів;

А2 - (курс МВР дол. США чи Євро до гривні) на день підписання відповідного додатку.

При проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику як належну оплату повної вартості Товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого Товару в доларах США/Євро на курс гривні щодо Долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку (МВР) на день проведення оплати, з врахуванням умов частини 1 цього пункту.

Відповідно до п. 3.2. договору, всі платежі за цим договором здійснюються покупцем з врахуванням п. 3.2. договору. На підтвердження виконання покупцем зобов`язань з оплати товару з врахуванням п. 3.2. даного договору, сторони впродовж трьох днів від дня остаточного розрахунку за відповідним додатком або договором в цілому, підписують «Акт звіряння взаємних розрахунків». Ініціатива підписання «Акту звіряння взаємних розрахунків» покладається на покупця.

При відсутності підписаного сторонами «Акта звіряння взаєморозрахунків» зобов`язання покупця щодо повної оплати вартості отриманого товару не вважається виконаним, що є підставою для застосування відповідних штрафних санкцій згідно з умовами договору (п. 3.4. договору).

Товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладання інших письмових угод - додатків), має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною (п. 3.5. договору).

Згідно п. 3.6. договору, покупець при перерахуванні коштів за товар в платіжному дорученні (в графі «Призначення платежу») повинен зазначити, згідно якого договору та якого додатку перераховано даний платіж. В разі не зазначення цих даних, постачальник має право на свій розсуд віднести отримані суми за продукцію, в тому числі за ту, що поставлена в минулі періоди. Оплата товару вважається здійсненою в момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Ризики не зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника несе покупець.

Сторони даним погоджуються, що у випадку виникнення простроченої заборгованості покупця перед постачальником за поставлені товари, постачальник може самостійно зарахувати отримані від покупця кошти по оплаті інших товарів по цьому договору, в тому числі отримані як передоплата по іншим товарам, в рахунок заборгованості по раніше неоплаченим рахункам-фактурам (п. 3.7. договору).

Відповідно до п. 3.9. договору для забезпечення грошового зобов`язання за рішенням постачальника, покупець повинен видати на ім`я постачальника вексель (векселі) номінальною вартістю, що дорівнює сумі фактично отриманого товару. Для цього постачальник надсилає відповідне повідомлення покупцю у письмовій формі. Надання покупцем векселя не розглядається як здійснення платежу за товар до того часу, поки покупець своєчасно і у повному обсязі здійснить оплату товару.

Строки поставки товару визначаються у відповідних додатках до цього договору (п. 4.1. договору).

Пунктом 6.1. договору передбачено, що поставка продукції здійснюється на умовах визначених у додатках до цього договору.

Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем: по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній): по якості - відповідно до якості, вказаної в сертифікаті якості підприємства-виробника (п. 6.3. договору).

Згідно з погодженим сторонами пункту 6.4. договору, підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі рахунків для оплати, сертифікату, інструкції щодо використання та застосування даного товару.

Відповідно до п. 7.1. договору, за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням даного договору.

Крім відповідальності, встановленої у п. 7.1. даного договору покупець, зокрема, за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення (абз. 1 п. п. 7.1.1. п. 7.1. договору).

За умовами п. 7.7. договору, в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов`язань, передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, сорок вісім відсотків річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Відповідно до п. 7.8. договору, в разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше, ніж на 5 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого товару.

Згідно із п. 7.10. договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

Відповідно до п. 10.1.3. договору сторони погодили, що зобов`язання, які сторони беруть на себе згідно з цим договором та додатками до нього є законними, дійсними та зобов`язуючими для сторін.

Згідно із п. 11.2. договору, договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків.

На виконання умов договору ТОВ «Агрозахист Донбас» поставлено відповідачу товар на загальну суму 1136956,62 грн, а саме:

29.01.2019 між ТОВ «Агрозахист Донбас» та відповідачем було укладено додаток №1 до договору поставки №ВВ02/19 від 29.01.2019, згідно якого ТОВ «Агрозахист Донбас» зобов`язалося поставити відповідачу товари в строк до 26.03.2019 (п.2 додатку №1 до договору) на загальну суму 94857,96 грн, що з урахуванням визначеного в означеному додатку курсу МВР України: 1$ - 27,81 грн.

На виконання додатку №1 до договору ТОВ «Агрозахист Донбас» поставлено відповідачу товари на загальну суму 94857,96 грн, що підтверджується видатковою накладною №1593 від 05.04.2019 року. Зазначена видаткова накладна підписана уповноваженими особами сторін та містить відбитки печаток підприємств.

Відповідно до п. 3 додатку №1 відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку:

- розрахунок по зобов`язанню на суму 94857,96 грн від вартості товару за цим додатком, проводиться покупцем не пізніше 7 днів від дати отримання товару за цим договором, шляхом надання простого векселя постачальнику авальованого Львівське Облуправління Ощадбанку АТ строком погашення «за пред`явленням» але не раніше 15 жовтня 2019 року.

Відповідач здійснив оплату товарів поставлених на підставі додатку №1 у наступні строки:

- 30.01.2019 на суму 94857,96 грн, що підтверджується долученою до відзиву на позовну заяву платіжною інструкцією №35 (#252254508514) із призначенням платежу: «Оплата за насіння соняшнику, згідно рах.№50 від 29.01.2019, в т.ч. ПДВ 20% 15809,66 грн».

13.04.2019 між ТОВ «Агрозахист Донбас» та відповідачем було укладено додаток №2 до договору поставки №ВВ02/19 від 29.01.2019 року, згідно якого ТОВ «Агрозахист Донбас» зобов`язалося поставити відповідачу товари на загальну суму 658603,23 грн, що з урахуванням визначеного в означеному додатку курсу МВР України: 1$ - 26,56 грн становило 25813,38 $.

На виконання додатку №2 до договору ТОВ «Агрозахист Донбас» поставлено відповідачу товари на загальну суму 685603,23 грн, що підтверджується видатковими накладними: №534 від 14.03.2019 на суму 87032,27 грн; №858 від 22.03.2019 на суму 45494,53 грн; №851 від 22.03.2019 на суму 514264,33 грн; №853 від 22.03.2019 на суму 5317,87 грн; №1595 від 05.04.2019 на суму 33494,23 грн. Зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими особами сторін та містять відбитки печаток підприємств.

Відповідно до п. 2 додатку №2 відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку:

- розрахунок по зобов`язанню на суму 685603,23 грн від вартості товару за цим додатком, проводиться покупцем не пізніше 7 днів від дати отримання товару за цим договором, шляхом надання простого векселя постачальнику авальованого Львівське Облуправління Ощадбанку АТ строком погашення «за пред`явленням» але не раніше 15 жовтня 2019 року.

Одночасно, у відповідності до вимог п. 3 додатку №2 відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку:

- 100% вартості товару - до 04.04.2019 року.

20.03.2019 між ТОВ «Агрозахист Донбас» та відповідачем було укладено додаток №3 до договору поставки №ВВ02/19 від 29.01.2019 року, згідно якого ТОВ «Агрозахист Донбас» зобов`язалося поставити відповідачу товари в строк до 22.03.2019 (п. 2 додатку №3 до договору) на загальну суму 120839,86 грн, що з урахуванням визначеного в означеному додатку курсу МВР України: 1$ - 27,29 грн становило 4427,99 $.

На виконання додатку №3 до договору ТОВ «Агрозахист Донбас» поставлено відповідачу товари на загальну суму 120839,86 грн, що підтверджується видатковою накладною №852 від 22.03.2019. Зазначена видаткова накладна підписана уповноваженими особами сторін та містить відбитки печаток підприємств.

Відповідно до п. 3 додатку №3 відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку:

- розрахунок по зобов`язанню на суму 120839,86 грн від вартості товару за цим додатком, проводиться покупцем не пізніше 7 днів від дати отримання товару за цим договором, шляхом надання простого векселя постачальнику авальованого Львівське Облуправління Ощадбанку АТ строком погашення «за пред`явленням» але не раніше 15 жовтня 2019 року.

Відповідач здійснив оплату товарів поставлених на підставі додатку №2 та додатку №3 у наступні строки:

- 19.04.2019 року на суму 806443,09 грн в т.ч. ПДВ, ФГ Хомяк С.М. як аваліст, шляхом видачі простого векселя ТОВ «Агрозахист Донбас» на пред`явлення від 19.04.2019 року серії АА2023944, який був авальований 26.04.2019 року, за пред`явленням, але не раніше 15 жовтня 2019 року. Оригінал зазначеного векселя згідно акта приймання-передачі від 03.05.2019 року передано ТОВ «Агрозахист Донбас». Зазначений вексель погашено шляхом сплати пред`явнику 15.10.2019 року, що підтверджується копією платіжного доручення №60 (#381752878314) від 15.10.2019 на суму 806443,09 грн з призначенням платежу: «оплата за простий вексель №Аа2023944 від 19 квітня 2019 року».

Згідно п. 4 акта приймання-передачі авальованого векселя від 03.05.2019 року, векселедержатель передав, а векселедавець прийняв товар згідно переліку, визначеного згідно переліку, визначеного додатком №2 від 13.04.2019 року до договору поставки №ВВ02/19 від 21.09.2019 та додатку №3 від 20.03.2019 до договору поставки №ВВ02/19 від 29.01.2019 та видатковими накладними №534 від 14.03.2019; №851 від 22.03.2019; №852 від 22.03.2019; №853 від 22.03.2019; №858 від 22.03.2019; №1595 від 05.04.2019.

Згідно з п. 5 акта приймання-передачі авальованого векселя від 03.05.2019 року, векселедавець передав, а векселедержатель прийняв акцептований платником та авальований АТ «Ощадбанк» простий вексель АА2023944 сумі 806443,09 грн в рахунок оплати поставленого товару.

Зобов`язання з оплати та поставки товару виконані сторонами в повному обсязі. Сторони одна до одної претензій не мають (п.6 акта приймання-передачі авальованого векселя від 03.05.2019).

Акт приймання-передачі авальованого векселя від 03.05.2019 підписаний з обох сторін, а саме: з однієї сторони - Фермерське господарство Хомяк Світлани Миколаївни передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» з другої сторони прийняло, підписало та скріпило зазначений документ печаткою підприємства.

01.11.2019 року між ФГ Хомяк С.М. та ТОВ «Науфарм Україна» підписано акт приймання-передачі векселя про те, що на підставі погашення векселя на загальну вартість 806443,09 грн ТОВ «Науфарм Україна» передає, а ФГ Хомяк С.М. приймає належним чином оформлений один оригінал векселя з реквізитами, наведеними нижче:

- вид векселя: простий; номер вексельного банку: АА2023944; дата складання векселя: 19.04.2019; дата оплати векселя: за пред`явленням, але не раніше 15.10.2019 року; векселедавець: ФГ Хомяк С.М.; векселедержатель: ТОВ «науфарм Україна»; номінальна вартість векселя: 806443,09 грн.

03.10.2019 року між векселедавцем ФГ Хомяк С.М. та пред`явником ТзОВ «Науфарм Україна» складено та підписано акт пред`явлення векселя до оплати.

24.07.2019 між ТОВ «Агрозахист Донбас» та відповідачем було укладено додаток №4 до договору поставки №ВВ02/19 від 29.01.2019 року, згідно якого ТОВ «Агрозахист Донбас» зобов`язалося поставити відповідачу товари в строк до 07.08.2019 (п. 2 додатку №4 до договору) на загальну суму 235655,57 грн, що з урахуванням визначеного в означеному додатку курсу МВР України: 1Ђ - 28,6198 грн становило 8234,00 Ђ.

На виконання додатку №4 до договору ТОВ «Агрозахист Донбас» поставлено відповідачу товари на загальну суму 235655,57 грн, що підтверджується видатковою накладною №6370 від 05.08.2019. Зазначена видаткова накладна підписана уповноваженими особами сторін та містить відбитки печаток підприємств.

Відповідно до п. 3 додатку №4 відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку:

- 100 % вартості товару - до 02.08.2019 року.

Відповідач здійснив оплату товарів поставлених на підставі додатку №4 у наступні строки:

- 25.07.2019 на суму 235655,57 грн, що підтверджується долученим до відзиву на позовну заяву платіжним дорученням №318 (#339480511414) із призначенням платежу: «Оплата за насіння Ріпак озимний Мерседес, згідно рах.№2814 від 24.07.2019, в т.ч. ПДВ 20% 39275,93 грн».

25.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (надалі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма-315» (надалі - новий кредитор; позивач) був укладений договір №10 про відступлення прав вимоги за договором поставки №ВВ02/19 від 29.01.2019 року, відповідно до п. п. 1.1.3. якого право вимоги - усі права вимоги, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас», як постачальнику, по договору поставки №ВВ02/19 від 21.09.2019, в т. ч. права на стягнення штрафних санкцій по договору №ВВ02/19 від 21.09.2019 (штраф, пеня, 48% річних, інфляційні втрати).

Згідно п. 2.1. договору про відступлення права вимоги сторони передбачили, що у відповідності до умов цього договору кредитор передає (відступає) новому кредитору право вимоги, а новий кредитор набуває право вимоги та сплачує кредитору за відступлення права вимоги ціну договору у розмірі та строки, визначені між новим кредитором та кредитором в окремій угоді, укладеній між ними.

Відповідно до п. 3.1. договору про відступлення права вимоги, оформлення відступлення права вимоги відбувається в наступному порядку:

Право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання кредитором та новим кредитором акту приймання-передачі права вимоги. Після підписання даного акту новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до боржника стосовно відступленого права вимоги.

В день підписання цього договору між кредитором та новим кредитором складається акт приймання-передачі права вимоги. Разом з правом вимоги новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ним права в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 8.1. договору про відступлення права вимоги).

25.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма-315» підписано акт приймання-передачі права вимоги (додаток до договору №10 про відступлення права вимоги), яким підтверджено передачу позивачу усіх прав вимоги за договором поставки №ВВ02/19 від 29.01.2019.

Листом від 05.07.2023 за вих.№б/н позивач повідомив відповідача про заміну кредитора у зобов`язанні на підставі укладеного договору №10 від 25.04.2022 про відступлення прав вимоги за договором поставки №ВВ02/19 від 29.01.2019.

У зв`язку з порушенням відповідачем, визначених договором поставки №Вв02/19 від 29.01.2019 та додатками до нього, строків оплати товарів, позивач звернувся з вказаним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 290854,53 грн, з яких: 17421,84 грн - пеня, 23435,33 грн - 48% річних, 241932,93 грн - штраф та 8064,43 грн - інфляційні втрати.

Відповідач, заперечуючи наявність заборгованості перед ТОВ «Агрозахист Донбас», а відтак і безпосередньо перед позивачем, долучає до відзиву на позовну заяву акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2019-03.05.2019 між ТОВ «Агрозахист Донбас» та ФГ Хомяк С.М. із сальдо кінцевим - 0.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Судом встановлено, між ТОВ «Агрозахист Донбас» та ФГ Хомяк Світлани Миколаївни був укладений договір поставки №ВВ02/19 від 29.01.2019 року.

Факт поставки ТОВ «Агрозахист Донбас» відповідачу товару та оплати відповідачем поставленого товару на загальну суму 1136956,62 грн, підтверджено належними доказами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з нормою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що згідно з укладеним між ТОВ «Агрозахист Донбас» та ТОВ «Оптіма-315» договором №10 від 25.04.2022, ТОВ «Агрозахист Донбас» відступило позивачу права вимоги по договору поставки №ВВ02/19 від 21.09.2019, в т. ч. права на стягнення штрафних санкцій по договору №ВВ02/19 від 21.09.2019 (штраф, пеня, 48% річних, інфляційні втрати).

Таким чином, у відповідності до норм цивільного законодавства та на підставі договору відступлення прав вимоги, позивач набув усіх прав кредитора по договору поставки, в т. ч. право на заявлення вимог щодо сплати неустойки, відсотків річних та інфляційних втрат, які зобов`язаний сплатити відповідач за допущення ним порушень під час виконання ним своїх обов`язків по договору поставки.

У постанові від 08.08.2023 у справі №910/19199/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України. Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (пункти 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №906/1174/18). Обмеження щодо відчуження стосуються виключно права вимоги, що має особистий характер.

З наведеного вбачається, що відчуження права вимоги може бути здійснено як на платній, так і на безоплатній основі.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору поставки №ВВ02/19 від 29.01.2019 року між ТОВ «Агрозахист Донбас» та ФГ Хомяк С.М. було укладено додатки до договору поставки (№1 від 29.01.2019, №2 від 13.04.2019, №3 від 20.03.2019, №4 від 24.07.2019). Зазначеними додатками сторони погодили строки поставки товару відповідачу, терміни та умови оплати поставленого товару, у які ФГ Хомяк С.М. мав здійснити перерахунок грошових коштів на користь ТОВ «Агрозахист Донбас».

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до договору (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 1.1. договору в терміни, визначені договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Сторони під час підписання договору поставки №ВВ02/19 від 29.01.2019 року дійшли згоди про те, що строки поставки товару визначаються у відповідних додатках до цього договору.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що поставка продукції здійснюється на умовах визначених у додатках до цього договору.

Судом встановлено, що ТОВ «Агрозахист Донбас» на виконання додатку №1 до договору поставки зобов`язаний був здійснити поставку товару до 26.03.2019 року, проте, здійснив таку 05.04.2019 року.

Таким чином, згідно з умовами додатку №1 до договору поставки існує прострочення зобов`язання самого постачальника (ТОВ «Агрозахист Донбас»).

Як встановлено судом, відповідно до п. 3 додатку №1 відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку: розрахунок по зобов`язанню на суму 94857,96 грн від вартості товару за цим додатком, проводиться покупцем не пізніше 7 днів від дати отримання товару за цим договором, шляхом надання простого векселя постачальнику авальованого Львівське Облуправління Ощадбанку АТ строком погашення «за пред`явленням» але не раніше 15 жовтня 2019 року.

У свою чергу, ФГ Хомяк С.В. належним чином виконало умови додатку №1 до договору поставки та оплатило товар заздалегідь, а саме 30.01.2019 року, що підтверджується наявною у справі платіжною інструкцією.

Таким чином, відповідач здійснив оплату поставленого товару за додатком №1 до договору поставки у строки, передбачені договором, чим не порушив умови та строки на оплату поставленого товару, як про це зазначає позивач.

Відповідно до того, що позивач просив у позовних вимог стягнути з відповідача пеню, 48% річних, штраф та інфляційні втрати також за несвоєчасну оплату за додатком №4, суд повідомляє наступне.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного 24.07.2019 року додатком №4 до договору поставки №ВВ02/19 від 29.01.2019 року, ТОВ «Агрозахист Донбас» зобов`язалося поставити відповідачу товари в строк до 07.08.2019. На виконання зазначених умов, ТОВ «Агрозахист Донбас» поставило відповідачу товари на загальну суму 235655,57 грн, що підтверджується видатковою накладною №6370 від 05.08.2019, тобто в строк, визначений додатком №4 до договору поставки.

Відповідно до п. 3 додатку №4 відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку: 100 % вартості товару - до 02.08.2019 року.

У ході розгляду справи, судом встановлено, що відповідач на виконання умов додатку №4 до договору поставки здійснив оплату товарів 25.07.2019 на суму 235655,57 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням.

Таким чином, з огляду на наявні у матеріалах докази, відповідач здійсни повну оплату поставленого товару у строки, визначені та погоджені між ТОВ «Агрозахист Донбас» та ФГ Хомяк С.М..

Зважаючи на наведене, суд приходить до переконання про те, що у відповідач не порушив умови договору поставки, як зазначає позивач, нарахувавши штрафні санкції за несвоєчасну оплату за поставлений товар.

Щодо строків на оплату відповідно до додатку №2 та додатку №3 до договору поставки, суд повідомляє наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що додаток №2 до договору поставки не містить граничних строків поставки товару Фермерському господарству Хомяк С.М., однак, містить два пункти з різними умовами на оплату поставленого товару, а саме: відповідно до п. 2 додатку №2 відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку: розрахунок по зобов`язанню на суму 685603,23 грн від вартості товару за цим додатком, проводиться покупцем не пізніше 7 днів від дати отримання товару за цим договором, шляхом надання простого векселя постачальнику авальованого Львівське Облуправління Ощадбанку АТ строком погашення «за пред`явленням» але не раніше 15 жовтня 2019 року; у відповідності до вимог п. 3 додатку №2 відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку: 100% вартості товару - до 04.04.2019 року.

Судом встановлено, що на виконання додатку №2 до договору ТОВ «Агрозахист Донбас» поставлено відповідачу товари на загальну суму 685603,23 грн, що підтверджується видатковими накладними: №534 від 14.03.2019 на суму 87032,27 грн; №858 від 22.03.2019 на суму 45494,53 грн; №851 від 22.03.2019 на суму 514264,33 грн; №853 від 22.03.2019 на суму 5317,87 грн; №1595 від 05.04.2019 на суму 33494,23 грн.

Таким чином, у зв`язку із тим, що додаток №2 до договору поставки не містить строків поставки товару, останній строк на виконання умов зазначеного додатку згідно з видатковою накладною є 05.04.2019 рік.

Матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ «Агрозахист Донбас» та відповідачем був укладений додаток №3 до договору поставки, відповідно до якого ТОВ «Агрозахист Донбас» зобов`язалось поставити відповідачу товар у строк до 22.03.2019. У свою чергу ТОВ «Агрозахист Донбас» виконав взяті на себе зобов`язання у строк, що підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною №852 від 22.03.2019 року

Пунктом 3 додатку №3 відповідач зобов`язався здійснити оплату в наступному порядку: розрахунок по зобов`язанню на суму 120839,86 грн від вартості товару за цим додатком, проводиться покупцем не пізніше 7 днів від дати отримання товару за цим договором, шляхом надання простого векселя постачальнику авальованого Львівське Облуправління Ощадбанку АТ строком погашення «за пред`явленням» але не раніше 15 жовтня 2019 року.

Судом встановлено, що на виконання умов додатку №2 та додатку №3 до договору поставки відповідач, як аваліст, шляхом видачі простого векселя ТОВ «Агрозахист Донбас» на пред`явлення від 19.04.2019 року серії АА2023944, який був авальований 26.04.2019 року, за пред`явленням, але не раніше 15 жовтня 2019 року. Оригінал зазначеного векселя згідно акта приймання-передачі від 03.05.2019 року передано ТОВ «Агрозахист Донбас».

Матеріалами справи підтверджується, що зазначений вексель погашено шляхом сплати пред`явнику 15.10.2019 року. Наведені обставини також підтверджуються копією платіжного доручення №60 (#381752878314) від 15.10.2019 на суму 806443,09 грн з призначенням платежу: «оплата за простий вексель №АА2023944 від 19 квітня 2019 року».

Одночасно, суд звертає увагу на те, що умови додатку №2 до договору поставки містили суперечливі положення на строки здійснення оплати товару на користь ТОВ «Агрозахиист Донбас». Однак, між ТОВ «Агрозахист Донбас» та відповідачем був підписаний акт приймання-передачі авальованого векселя від 03.05.2019.

Відповідно до п. 3.9. договору для забезпечення грошового зобов`язання за рішенням постачальника, покупець повинен видати на ім`я постачальника вексель (векселі) номінальною вартістю, що дорівнює сумі фактично отриманого товару. Для цього постачальник надсилає відповідне повідомлення покупцю у письмовій формі. Надання покупцем векселя не розглядається як здійснення платежу за товар до того часу, поки покупець своєчасно і у повному обсязі здійснить оплату товару.

Судом враховано, що пунктом 4 акта приймання-передачі авальованого векселя від 03.05.2019 року, векселедержатель передав, а векселедавець прийняв товар згідно переліку, визначеного згідно переліку, визначеного додатком №2 від 13.04.2019 року до договору поставки №ВВ02/19 від 21.09.2019 та додатку №3 від 20.03.2019 до договору поставки №ВВ02/19 від 29.01.2019 та видатковими накладними №534 від 14.03.2019; №851 від 22.03.2019; №852 від 22.03.2019; №853 від 22.03.2019; №858 від 22.03.2019; №1595 від 05.04.2019.

Також, суд бере до уваги і погоджені умови сторонами, які вкладені у пункті 5 акта приймання-передачі авальованого векселя від 03.05.2019 року, а саме: векселедавець передав, а векселедержатель прийняв акцептований платником та авальований АТ «Ощадбанк» простий вексель АА2023944 сумі 806443,09 грн в рахунок оплати поставленого товару.

Відповідно до п. 7.8. договору, в разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше, ніж на 5 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого товару.

Таким чином, суд приходить до переконання, що сторони дійшли згоди щодо оплати поставленого товару за додатком №2 до договору поставки на умовах оплати відповідно до п. 2 зазначеного додатку. Судом також враховано, що додаток №2 до договору поставки не містив граничних строків поставки товару, а остання видаткова накладна на виконання додатку №2 до договору поставки датована 05.04.2019, відповідач мав здійснити оплату товару до 12.04.2019 року включно. Щодо строків оплати за додатком №3 до договору поставки, відповідач мав здійснити оплату до 29.03.2019 року включно.

Однак, 19.04.2019 року ФГ Хомяк С.М. на виконання умов додатку №2 та додатку №3 шляхом пред`явлення простого векселя виконав умови договору поставки у повному обсязі.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» (у редакції від 01.01.2019 року, чинній на момент підписання векселя), вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов`язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» (у редакції від 19.07.2017, чинній на момент підписання векселя) передбачено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

Судом також береться до уваги, що відповідно до п. 6 акта приймання-передачі авальованого векселя від 03.05.2019 року, ТОВ «Агрозахист Донбас» та ФГ Хомяк С.М. дійшли згоди, що зобов`язання з оплати та поставки товару виконані сторонами в повному обсязі, а сторони одна до одної претензій не мають

Враховуючи викладене вище, суд приходить до переконання про те, що відповідач за погодженням з ТОВ «Агрозахист Донбас» виконав у повному обсязі взяті на себе зобов`язання щодо оплати поставленого товару, передавши вексель відповідно до договору, враховуючи законодавчі приписи згідно яких, грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором припиняються та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем. Відтак, доводи позивача щодо несвоєчасності здійснення оплати поставленого товару на умовах договору поставки є безпідставними та не доведеними зі сторони ТОВ «Оптіма-315».

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3.2. договору, всі платежі за цим договором здійснюються покупцем з врахуванням п. 3.2. договору. На підтвердження виконання покупцем зобов`язань з оплати товару з врахуванням п. 3.2. даного договору, сторони впродовж трьох днів від дня остаточного розрахунку за відповідним додатком або договором в цілому, підписують «Акт звіряння взаємних розрахунків». Ініціатива підписання «Акту звіряння взаємних розрахунків» покладається на покупця.

При відсутності підписаного сторонами «Акта звіряння взаєморозрахунків» зобов`язання покупця щодо повної оплати вартості отриманого товару не вважається виконаним, що є підставою для застосування відповідних штрафних санкцій згідно з умовами договору (п. 3.4. договору).

У відповідності до акту звірки взаєморозрахунків за договором поставки №ВВ02/19 від 29.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» та Фермерським господарством Хомяк Світлани Миколаївни, станом на 03.05.2019 заборгованість відсутня, а отже, відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій у відповідності до п.3.4 договору.

Зважаючи на те, що відповідач здійснив оплату поставленого товару за договором поставки №ВВ02/19 від 29.01.2019 та додатків до нього у повному обсязі, у строки та на умовах, погоджених між ТОВ «Агрозахист Донбас» та ФГ Хомяк С.М., суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Оптіма-315», а відтак не здійснює нарахування пені, 48% річних, штрафу та інфляційних втрат за прострочення строків оплати поставленого товару.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі від 13.03.2024 (вх.№988/24) суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати докази та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Зазначене клопотання відповідача обґрунтовано тим, що постановою Верховного Суду від 05.03.2024 скасовано постанову північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі №911/414/23, якою ухвалу Господарського суду Київської області від 11.09.2023 у справі №911/414/23 про порушення провадження у справі про банкрутство скасовано та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Вказана постанова на даний час відсутня в реєстрі судових рішень, водночас про її прийняття відомо від арбітражного керуючого Головко Олексія Ігоровича, який був учасником вказаної справи.

За таких обставин, відповідач повідомляє про те, що на даний момент діє ухвала Господарського суду Київської області від 11.09.2023 у справі №911/414/23 про порушення провадження у справі про банкрутство, в межах якої подано позов Арбітражного керуючого Головко Олексія Ігоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас», Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптіма-315» про визнання недійсним договір №10 від 25.04.2022 року про відступлення права вимоги за договором поставки №ВВ 02/19 від 29.01.2019 року, укладений між ТОВ «Агрозахист Донбас» та ТОВ «Оптіма-315» 25.04.2022 року, поданий в межах справи про банкрутство №911/414/23 Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (справа №911/3130/23).

Враховуючи те, що предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості по штрафним санкціям за надані послуги за договором поставки №BB02/19 від 29.01.2019 та додатків до нього, право вимоги по якому згідно договору №10 від 25.04.2022 року про відступлення права вимоги перейшло від ТОВ «Агрозахист Донбас» до нового кредитора - ТОВ «Оптіма-315», який оскаржується за позовом у справі №911/3130/23, поданим в межах справи про банкрутство №911/414/23 Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас», що безпосередньо впливає на встановлення обставин, які є предметом дослідження у справі №914/2152/23, зокрема щодо дійсності уступки права вимоги та наявності правових підстав для стягнення заборгованості новим кредитором ТОВ «Оптіма-315» з відповідача зазначеної заборгованості, а також з метою недопущення в майбутньому подвійного стягнення боргу.

Таким чином, відповідач просить суд на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі №911/414/23 (№911/3130/23) за позовом Арбітражного керуючого Головко Олексія Ігоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас», Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптіма-315» про визнання недійсним договору №10 від 25.04.2022 року про відступлення права вимоги за договором поставки №ВВ02/19 від 29.01.2019 року, укладений між ТОВ «Агрозахист Донбас» та ТОВ «Оптіма-315» 25.04.2022 року, поданий в межах справи про банкрутство №911/414/23 Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас».

Приписами п. 5 ч. 2 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України передбачено про зобов`язання суду щодо зупинення провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається у порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного господарського чи кримінального судочинства - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. При цьому суд не може посилатись на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У постанові від 23.04.2018 у справі №5008/579/2012 КГС ВС зазначив, що підставою для зупинення провадження є наявність одночасно двох обставин: пов`язаність відповідних справ та неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої.

Пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 4, 6 статті 75 ГПК України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, з іншою справою, що розглядається судом; 2) чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з`ясовні та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі.

З даного приводу КГС ВС у постанові від 26.03.2019 у справі №5006/27/48б/2012 зазначив: «Колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає про те, що системний аналіз положень статей 80-86, 227 ГПК України свідчить про те, що сторони у кожній справі мають право подавати докази на обґрунтування своїх вимог та заперечень, а суд, розглядаючи спір по суті, наділений повноваженнями з оцінки та безпосереднього дослідження доказів у конкретній справі, за винятком об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, чи до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. При цьому, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.».

Аналогічний правовий висновок викладено КГС ВС у постановах від 15.02.2018 у справі №910/14328/17, від 25.05.2018 у справі №910/31771/15, від 04.03.2019 у справі №908/1245/15-г.

У постанові від 10.10.2018 у справі №908/2293/17 КГС ВС, скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції про зупинення провадження у справі, вказав, що подання в рамках іншої справи позову про визнання недійсним договору, на підставі якого заявлено вимоги про стягнення заборгованості у справі №908/2293/17 не є підставою для зупинення провадження у даній справі. Сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі. Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, в т.ч. враховуючи презумпцію правомірності правочину, закріплену статтею 204 ЦК України.

Відповідно ч. 3 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

У постанові КГС ВС від 29.09.2023 у справі №910/5655/21зазначено про те, що «Відповідно до імперативних приписів частини 3 статті 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу. Отже, об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства не входить до вичерпного переліку підстав для зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті.».

Аналогічний висновок викладено КГС Верховного Суду в постановах від 01.02.2022 у справі №902/368/16.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків розгляду справи і перебування в стані невизначеності учасників процесу, тобто до порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку (постанови КГС ВС від 15.02.2018 у справі №910/14328/17, від 10.10.2018 у справі №908/2293/17).

З огляду на наведене, суд зазначає про те, що клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі подано до суду на стадії розгляду справи по суті, що з огляду на імперативні приписи частини 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України, свідчить про відсутність підстав для задоволення відповідного клопотання, а отже і зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

У постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №926/1172/18, від 28.01. 2020 у справі №924/1208/18 вказано, що виходячи зі змісту статей 4 ГПК України та 15, 16 ЦК України, підставою для захисту господарським судом цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання або оспорення. Згідно із вимогами статей 215, 216 Цивільного кодексу України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред`явлена однією зі сторін правочину або заінтересованою стороною, права яких були порушені укладенням спірного правочину.

Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 74 Господарського кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем не наведено відповідних аргументів, не подано будь-яких доказів на підставі яких би суд встановив обставини щодо вчинення відповідачем відповідних дій, які призвели б до порушення прав позивача.

На підставі наданих суду доказів, аналізуючи усі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, заслухавши думку сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.03.2024.

Суддя Гоменюк З.П.