Ухвала

від 11.03.2024 по справі 361/11669/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 11 березня 2024 рокуапеляційну скаргу прокурора Броварської окружної прокуратури ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 30січня 2024 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 про арешт тимчасово вилученого майна за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111130005449 від 22.12.2023, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст.185 КК України. Вилучене майно, а саме: Колісний трактор марки «Беларус-1221.2» 2015 року випуску, номер двигуна НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3, негайно повернути ОСОБА_6 . Організацію виконання ухвали та контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 .

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просивскасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12023111130005449 від 22.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: трактор марки ««Беларус-1221.2» 2015 року випуску, номер двигуна НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3.

В судове засідання прокурор та власник майна не з`явилася, про причини своєї неявки суд не повідомили, хоча їх повідомлено у встановленому законом порядку. Колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності представника власника майна,що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України, зважаючи на скорочені строки розгляду справ такої категорії (ч. 2 ст. 422 КПК України).

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що скарга не підлягає до задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Слідчим відділом Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 22 грудня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 12023111130005449, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

У клопотанні прокурора зазначено, що у межах вказаного кримінального провадження, внесеного на підставі заяви громадянина ОСОБА_7 вбачається інформація про те, що 21.12.2023р. невстановлена особа, шляхом вільного доступу, здійснила викрадення господарської культури з поля біля с. Мокрець Броварського району Київської області, чим спричинила матеріальну шкоду.

В ході відпрацювання повідомлення гр. ОСОБА_7 , встановлено, що невстановлені особи зібрали кукурудзу на земельних ділянках із кадастровими номерами: 3221285600:05:010:0009 (яка належить ОСОБА_8 ); 3221285600:05:010:0017 (яка належить ОСОБА_9 ); 3221285600:05:010:0008 (яка належить ОСОБА_10 ). Вказані земельні ділянки перебувають в оренді у ТОВ «Украгро-Інвест ЛТД».

Під час огляду місця події, проведеного 22 грудня 2023року на відкритій ділянці місцевості, за координатами 50.6928059, 31.1767551, виявлено та вилучено колісний трактор марки «Беларус-1221.2». Згідно свідоцтва про реєстрацію машини, комбайн на праві власності належить ОСОБА_6 .

Постановою старшого слідчого СВ Броварського РУП ГУ НП у Київській області ОСОБА_11 від 22 грудня 2023 року колісний трактор марки «Беларус-1221.2», визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

29 грудня 2023 року прокурор Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з клопотанням про накладення арешту на колісний трактор марки «Беларус-1221.2», який належить ОСОБА_6 .

Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2024 року у задоволенні клопотання прокурора відмовлено, з тих підстав, що прокурором не доведено, що вказане майно є об`єктом кримінально протиправних дій, набуто кримінально протиправним шляхом, був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується із таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі збереження речових доказів.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слід переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, які можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов`язує необхідність у накладенні такого арешту, - з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчий суддя вказав, що до матеріалів клопотання долучено заяву громадянина ОСОБА_7 та його дозвіл на огляд місця події - земельних ділянок із кадастровими номерами: 3221285600:05:010:0009 (яка належить ОСОБА_8 ); 3221285600:05:010:0017 (яка належить ОСОБА_9 ); 3221285600:05:010:0008 (яка належить ОСОБА_10 ) - без вказівки на посаду ОСОБА_7 та його відношення до ТОВ «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД», яке відповідно інформації з державного земельного кадастру від 23.11.2023р., є правокористувачем вказаних земельних ділянок.

Крім того, з протоколу допиту потерпілого ОСОБА_7 від 23.12.2023р. у його анкетних даних вбачається вказівка на посаду - директор ТОВ «Укр-агроінвест Лтд», у той час як правокористувачем земельних ділянок, де проводились слідчі дії є ТОВ «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД» та відомості про відношення ОСОБА_7 до цього товариства, станом на 21.12.2023р., суду не надано.

З протоколу огляду місця події від 21.12.2023р. не вбачається, які саме земельні ділянки, з якими кадастровими номерами були об`єктом огляду, оскільки їх місцезнаходження визначено за координатами. Встановити ці обставини з долученої до протоколу фототаблиці також не є можливим вважаючи на низьку якість зображення та відсутність будь-якої прив`язки до об`єктів місцевості. При цьому, у протоколі зазначено про відсутність будь-якої техніки на зазначених ділянках.

З протоколу огляду місця події від 22.12.2023р. вбачається опис об`єктів огляду та вилучення - колісного трактору марки «Беларус-1221.2» та комбайну марки «Glaas Lexion 760», які знаходились у статичному стані на земельній ділянці з вільним доступом.

У протоколі прийняття заяви ОСОБА_7 про вчинене кримінальне правопорушення від 22.12.2023р. та протоколі допиту потерпілого ОСОБА_7 від 23.12.2023р., він зазначає про перебування із ним під час збирання врожаю з орендованих земельних ділянок технікою ОСОБА_6 - ОСОБА_12 . Суду протокол їх допиту для підтвердження зазначених обставин наданий не був.

За письмовими поясненнями ОСОБА_6 , працівники очолюваного ним ТОВ «Бонус» здійснювали збір врожаю кукурудзи колісним трактором марки «Беларус-1221.2» та відвозили до місць зберігання на підставі наявних договорів оренди цих земельних ділянок.

Слідчому судді не надано відомостей та не доведено, що належний ОСОБА_6 колісний трактор марки «Беларус-1221.2» 2015 року випуску, номер двигуна НОМЕР_1 , реєстр.номер НОМЕР_3 - був об`єктом кримінально протиправних дій, набутих кримінально протиправним шляхом, був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Відтак, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що посилання прокурора на необхідність накладення арешту на вказаний транспортний засіб з метою збереження речових доказів є не обгрунтованими.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах судового провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Броварської окружної прокуратури ОСОБА_5 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15

Єдиний унікальний №361/11669/23 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_16

Провадження № 11сс/824/2114/2024 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК України