Ухвала

від 14.03.2024 по справі 361/11669/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

представника власника майна ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Броварської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2024 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської областівід 30.01.2024 року відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури ОСОБА_6 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12023111130005449 від 22.12.2023, та ухвалено повернути ОСОБА_7 вилучене майно, а саме: колісний комбайн марки «ClaasLexion760», зелено-білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , заводський номер НОМЕР_2 до якого під`єднаний ківш марки «DRAGO GT».

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор у кримінальному провадженні №12023111130005449 - прокурор Броварської окружної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12023111130005449.

На думку апелянта, оскаржувана ухвала є необґрунтованою, невмотивованою та підлягає скасуванню, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

---

Справа 361/11669/23 Слідчий суддя - ОСОБА_8

Апеляційне провадження № 11-сс/824/2113/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1 .

Прокурор у судове засідання повторно не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомив та клопотань про відкладення судового засідання не подавав.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності прокурора, який повторно не прибув у судове засідання без поважних причин.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши думку представника ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_9 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим відділом Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111130005449 від 22.12.2023, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Згідно даних клопотання, 21.12.2023 до чергової частини Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області надійшло повідомлення ОСОБА_10 про те, що 21.12.2023 невстановлена особа, шляхом вільного доступу, здійснила викрадення господарської культури з поля біля с. Мокрець Броварського району Київської області, чим спричинила матеріальну шкоду.

У ході відпрацювання повідомлення, було встановлено, що невстановлені особи зібрали кукурудзу на земельних ділянках із кадастровими номерами: 3221285600:05:010:0009 (яка належить ОСОБА_11 ); 3221285600:05:010:0017 (яка належить ОСОБА_12 ); 3221285600:05:010:0008 (яка належить ОСОБА_13 ). Вказані земельні ділянки перебувають в оренді у ТОВ «Украгро-Інвест ЛТД».

Згідно даних протоколу огляду місця події від 22.12.2023, на відкритій ділянці місцевості, за координатами 50.6927457, 31.1846023, було виявлено та вилучено колісний комбайн марки «Claas Lexion 760», зелено-білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , заводський номер НОМЕР_2 , до якого під`єднаний ківш марки «DRAGO GT». Вказаний комбайн на праві власності належить ОСОБА_7 .

Постановою старшого слідчого СВ Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 22.12.2023 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12023111130005449 колісний комбайн марки «Claas Lexion 760», зелено-білого кольору, з ідентифікаційним номером НОМЕР_2 , до якого під`єднаний ківш марки «DRAGO GT».

29.12.2023 прокурор Броварської окружної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області із клопотанням, в якому просив накласти арешт на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні №12023111130005449 від 22.12.2023, а саме: колісний комбайн марки «Claas Lexion 760», зелено-білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , заводський номер НОМЕР_2 до якого під`єднаний ківш марки «DRAGO GT», з метою збереження речових доказів, з позбавленням права відчуження та розпорядження вказаними речами.

Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.01.2024 року відмовлено в задоволенні вказаного клопотання прокурора, з підстав недоведеності, що вилучений комбайн відповідає ознакам речових доказів.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

З матеріалівв судового провадження вбачається, що прокурором при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Обґрунтовуючи в клопотанні підстави для накладення арешту на колісний комбайн марки «Claas Lexion 760», зелено-білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , заводський номер НОМЕР_2 до якого під`єднаний ківш марки «DRAGO GT», прокурор зазначив, що вказаний комбайн використовувався як засіб та предмет кримінального правопорушення, та його арешт необхідний з метою забезпечення збереження речових доказів.

Разом з тим, не зважаючи на те, що органом досудового розслідування визнано речовим доказом вищевказаний комбайн, що належить ОСОБА_7 , прокурором у клопотанні та під час судового розгляду на даній стадії досудового розслідування не доведено таку мету арешту даного рухомого майна, як збереження речових доказів.

Надані суду матеріали, з урахуванням відомостей, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні за ч. 4 ст. 185 КК України, не містять відомостей та даних, які б давали розумні підстави вважати, що належний ОСОБА_7 колісний комбайн може бути використаний як доказ у даному кримінальному провадженні.

Долучена до матеріалів клопотання постанова старшого слідчого СВ Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 22.12.2023 про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні № 12023111130005449 колісного комбайну марки «Claas Lexion 760», зелено-білого кольору, з ідентифікаційним номером НОМЕР_2 , до якого під`єднаний ківш марки «DRAGO GT»., також не містить обгрунтування відповідності такого об`єкту рухомого майна ознакам речових доказів у кримінальному провадженні.

У клопотанні не вказано, у який спосіб та для з`ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні, можливе використання вищевказаного колісного комбайну.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, одним із видів яких є арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Разом з тим, стороною обвинувачення у кримінальному провадженні не доведено тих обставин, що на день звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, існують ризики приховування, знищення, відчуження, пошкодження, псування транспортного засобу, та такі ризики мають реальний характер, а відтак не доведено завдання і мету такого арешту - необхідність збереження даного майна як речових доказів.

Таким чином, на переконання колегії суддів, орган досудового розслідування у розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Крім того, звертаючись із клопотанням про накладення арешту на вказане у клопотанні майно, слідчий не перевірив, чи виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника такого майна потребам досудового розслідування, і чи не порушує при вказаних обставинах справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, враховуючи, що власнику майна ОСОБА_7 не повідомлено про підозру у даному кримінальному провадженні.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що слідчим не було доведено необхідність накладення арешту на вказане у клопотанні майно, з метою збереження речових доказів, а також не вказано, у який спосіб та для з`ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні, можливе використання такого майна.

Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.

Таким чином, на переконання колегії суддів, арешт на вказане у клопотання майно не може бути накладений за обставин, викладених в клопотанні слідчого, а тому слідчий суддя обґрунтовано відмовив у його задоволенні.

Посилаючись в апеляційній скарзі на наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали, прокурором не наведено доводів на обгрунтування таких вимог.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в його задоволенні, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора Броварської окружної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської областівід 30 січня 2024 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3