Рішення

від 19.03.2024 по справі 147/1640/23

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/1640/23

Провадження № 2/147/68/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем Прокопенко В. М.,

за участю:

представника позивача - адвоката Басараб О. Д.,

представника відповідача - адвоката Грушко Ж. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відділ опіки та піклування Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Відділ опіки та піклування Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області про позбавлення батьківських прав по відношенню до малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем - ОСОБА_2 . Від шлюбу народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем не склалося. Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 07.05.2018 шлюб між сторонами було розірвано, а спільний син - ОСОБА_3 залишився проживати з позивачем. Відповідач - батько хлопчика, з даного приводу заперечувати не став заперечувати. 20.04.2018 Ладижинським міським судом Вінницької області винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. За позовною заявою відповідача - ОСОБА_2 про зменшення розміру стягуваних аліментів рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області розмір стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 було зменшено з звробітку (доходу) платника аліментів на 1/5 частку заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття. На даний час за відповідачем наявна заборгованість зі сплати аліментів близько 96902,65 грн. Ухилення батька ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків відносно малолітнього сина ОСОБА_3 підтверджується: довідкою закладу дошкільної освіти №2 «Казка» №23 від 30.08.2023, з якої видно, що батько ОСОБА_2 не відвідував батьківські збори, дитячі ранки, з дитячого садка дитину не забирав; довідкою КП Ладижинська міська лікарня Ладижинської міської ради Гайсинського району №867 від 04.09.2023, з якої видно, що батько ОСОБА_2 участі у лікуванні дитини не брав; з Висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 22 травня 2023 року №ІРЦ-85624/2023/414731 видно, що хлопчик - ОСОБА_3 виховується у неповній сім`ї, вихованням хлопчика крім матері займаються бабуся і дідусь. Відношення до дитини доброзичливе. З довідки-характеристики Виконавчого комітету Ладижинської міської ради №2.1-09/2172 від 29.08.2023 видно, що малолітнього сина самостійно виховує - ОСОБА_1 . ОСОБА_3 часто хворіє та перебуває на обліку у невролога. Періодично дитина проходить лікування у «Вінницькій обласній дитячій клінічній лікарні Вінницької обласної ради», що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого. Батько хлопчика ОСОБА_2 ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами в ліцеї, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ним освіти - створились умови, які шкодять інтересам дитини. Відповідач, покладених законом батьківських обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні сина. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. При цих обставинах ОСОБА_2 в житті сина ОСОБА_3 відсутній повністю. З часу розірвання шлюбу та проживання дитини з позивачем, батько ОСОБА_2 жодним чином не бере участі у його вихованні, лікуванні та розвитку в цілому. Батько не вітає сина з днем народження та іншими святами. Син не знає в обличчя батька, який проживає зовсім поряд. Окрім того, ОСОБА_2 мав намір зменшити до мізерного мінімуму стягнення з нього аліментів на утримання малолітнього сина, що не може позитивно характеризувати батька по відношенню до сина. У зв`язку з цим, позивач звернулася до Відділу опіки та піклування Ладижинської міської ради з проханням позбавити відповідача батьківських прав, на що їй було рекомендовано звернутися до суду. Зазначені факти, на думку позивача, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків.

Ухвалою судді від 07 грудня 2023 року в справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 22 січня 2024 року задоволено клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання та продовження проведення підготовчого провадження.

05 лютого 2024 року від виконавчого комітету Ладижинської міської ради надійшов висновок органу опіки та піклування Ладижинської міської ради від 30.01.2024 №2.1-05/306 зі змісту якого випливає, що орган опіки і піклування Ладижинської міської ради Вінницької області зробив висновок про необхідність направлення до Тростянецького районного суду Вінницької області висновок про відмову у видачі висновку про позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв`язку з тим, що батько не може виконувати батьківські обов`язки за станом здоров`я.

09 лютого 2024 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвоката Грушко Ж. В. через систему «Електронний суд» надано відзив на позовну заяву, в якому остання просить визнати причину пропуску процесуального строку поважними та поновити строк на подання відзиву на позовну заяву та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. У відзиві вказано, що зазначені у позовній заяві обставини не відповідають дійсності, у зв`язку із цим, позовні вимоги не визнають, позов вважають безпідставним та необгрунтованим. Зазначено, що з 25.06.2016 до 11.09.2019 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу останні мають неповнолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ще під час перебування у шлюбі судовим наказом Ладижинського міського суду Вінницької області було стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 , у зв`язку із чим Тростянецьким ВДВС у Гайсинському районі Вінницької області ЦМУ МЮ (м. Київ) було відкрито виконавче провадження НОМЕР_6 та до цього часу нараховуються до сплати аліменти, які відповідач вчасно сплачував до моменту мобілізації, так як мав постійну роботу та стабільний дохід. Після розірвання шлюбу, ОСОБА_3 залишився проживати з матір`ю, але відповідач не втратив до своєї дитини інтерес та почуття любові, а тому категорично проти позбавлення батьківських прав. Відповідач має намір спілкуватися із сином, брати участь у його житті, але проявляє свій інтерес до нього як те дозволяє позивачка. Саме через поведінку позивачки, відповідач мало бере участь у вихованні сина. На неодноразові прохання відповідача у зустрічі із сином позивачка завжди знаходила причину для відмови, це і ставало перешкодою для участі батька в житті сина. Крім того, позивач змінила прізвище сина, на думку сторони відповідача це свідчить про те, що позивач заздалегідь планувала позбавити відповідача батьківських прав, адже вживала для цього певні дії, про які замовчує. Відповідача було призвано на військову службу по мобілізації, однак під час виконання бойового завдання, а саме 04.01.2023 відповідач отримав мінно-вибухову травму, у зв`язку з чим йому було встановлено 1 «А» групу інвалідності безтерміново. Тому дійсно у період повномасштабного вторгнення відповідач фізично не міг брати участь у житті сина, адже захищав Батьківщину, в тому числі заради своєї дитини. А після отриманого поранення відповідачу потрібний був час для відновлення свого здоров`я, що надасть йому змогу повноцінно приділяти час для виховання сина. Тобто зазначені обставини супроводили ряд наслідків, зокрема що стосується виховання та утримання сина. Сторона відповідача звертає увагу суду на ту обставину, що долучені позивачкою докази, які не підтверджують негативного ставлення відповідача до дитини. Тобто доказів того, що позбавлення батьківських прав відповідача відповідатиме інтересам дитини позивачем не надано. Представником відповідача були здійснені адвокатські запити зі змісту відповідей на які вбачається, що скарги на відповідача щодо невиконання останнім батьківських обов`язків відносно сина ОСОБА_3 не надходило; документів та адміністративних матеріалів, які підтверджують невиконання відповідачем батьківських обов`язків відносно сина не надходило та не складалось. Водночас при розгляді питання щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина, комісією було прийнято рішення про направлення до Тростянецького районного суду Вінницької області рішення про відмову у видачі висновку про позбавлення батьківських прав відповідача відносно малолітнього сина. На думку сторони відповідача позбавлення батьківських прав відповідача відносно сина не буде відповідати інтересам дитини, отже наведені обставини спростовують мотиви позивача, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно сина ОСОБА_3 , нехтує своїми батьківськими обов`язками і не піклується про його фізичний і духовний розвиток, тобто за своєю виною ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини. В діях відповідача з виховання свого сина відсутня ознака «ухилення», яка відповідно до п.2 ч. 1 ст. 164 СК України є обов`язковою умовою для позбавлення батьківських прав. Матеріали справи не містять жодного доказу винної поведінки відповідача щодо ухилення від виховання його дітей та свідомого нехтування ним своїми обов`язками. Водночас, матеріалами справи не доведено умисної поведінки відповідача щодо злісного ухилення ним від виконання обов`язків щодо його дитини так само, як і факту негативного впливу відповідача на дитину.

Стороною позивача в підготовчому засіданні надано додаткові документи, а саме: довідку Ліцею №1 Ладижинської міської ради Вінницької області №23 від 23.01.2024 зі змісту якої випливає, що вона видана ОСОБА_1 , матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 учня 1 класу Ліцею №1 Ладижинської міської ради про те, що його батько, ОСОБА_2 контакту зі школою не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з учителями не спілкується, батьківські збори не відвідує. Дитину до школи приводе і забирає мати, спілкується з учителями теж мати; лист виконавчого комітету Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області №15.1-06Б-165-1 від 19.02.2024, зі змісту якого випливає, що звернень до органу опіки та піклування від ОСОБА_2 щодо усунення перешкод у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не надходило та фактів про заборону матері ОСОБА_1 у спілкуванні з дитини з батьком немає. 13.12.2019 на засіданні комісії захисту прав дитини розглядалася заява гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на зміну прізвища її малолітнього сина ОСОБА_4 , 2016 р.н. на ОСОБА_3 . ОСОБА_2 був присутній на засіданні комісії захисту прав дитини під час вирішення питання про зміну прізвища його дитини. Батько не підтримував дану заяву, копії рішення виконавчого комітету Ладижинської міської ради №425 від 23.12.2019 «Про зміну прізвища малолітньому ОСОБА_4 » та витягу з протоколу комісії захисту прав дитини №22 від 13.12.2019.

Ухвалою суду від 21 лютого 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

13.03.2024 представником відповідача подано заяву про поновлення процесуального строку та доручення письмових доказів, які було отримано після закриття підготовчого провадження, а саме довідок №43 та №44 від 12.02.2024 КПН «Тростянецька лікарня», зі змісту яких випливає, що ОСОБА_2 під наглядом в психіатричному кабінеті не перебуває, за останні п`ять років за допомогою не звертався, за наркологічною допомогою в КНП «Тростянецька лікарня» не звертався.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Басараб О. Д. позовні вимоги підтримали та просять їх задовольнити. Додатково зазначили, що батько залишив ОСОБА_3 у віці одного року, не шукав зустрічі із сином. Відповідач має заборгованість зі сплати аліментів. Відповідач через своє безвідповідальне ставлення не повідомив адресу проходження військової служби, отримував грошове забезпечення, однак приховував свій дохід. Візповідач у відзиві стверджує, що позивач не дозволяє бачитись із сином, однак ОСОБА_2 не звертався до відповідних органів з 2016 року по 2023 рік про встановлення побачень з дитиною та доказів, що мати перешкоджає зустрічам із сином не надано. 13.12.2019 розглядалася заява позивача про зміну прізвища дитини, батько був присутній на комісії, однак повідомляє, що прізвище змінено без його відома. Відповідач до мобілізації не брав участь у вихованні сина ОСОБА_3 . Відповідач надає докази, які його позитивно характеризують, однак такі документи не характеризують ОСОБА_2 , як батька. Щодо твердження сторони відповідача про те, що позивач заздалегідь готувалася до зміни прізвища дитини і позбавлення батьківських прав, то вони не відповідають дійсності. Після розірвання шлюбу позивач відновила своє дошлюбне прізвище, а тому виникла потреба у зміні прізвища дитині. Батько дитини звертався в суд із позовом про зменшення розміру аліментів, і 26.02.2024 відповідачем знову подано до суду заяву про зменшення розміру аліментів на утримання сина, саме це змусило позивача звернутися до суду з позовом про позбавлення батьківських прав. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження участі у вихованні сина. Органом опіки і піклування відмовлено у наданні висновку від 30.01.2024, однак зазначає, що ОСОБА_2 не може виконувати свої батьківські обов`язки за станом здоров`я, тому сторона позивача просить суд не брати до уваги зазначений висновок. ОСОБА_2 не бажає брати участь у вихованні малолітнього сина з моменту його народження, не цікавиться дитиною але просить зменшити розмір аліментів. Батько окрім примусово стягуваних аліментів не цікавиться дитиною. Позивач не хоче нав`язувати сина відповідачу, однак жодним чином не перешкоджала у спілкуванні із сином. А тому в інтересах дитини просять позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 .

Під час судових дебатів представник позивача наголосила на тому, що відповідачем не доведено факту виховання дитини, ані доказами, ані поясненнями наданими в судовому засіданні. Пояснення відповідача про те, що він боявся і через те не спілкувався з сином, не можуть бути належними поясненнями дорослого чоловіка, який має дитину. Служба хоч і не надала висновок, однак повідомила, що відповідач не може виконувати свої батьківські обов`язки через стан здоров`я. Ніяких теплих відносин у відповідача до сина ОСОБА_3 немає, як не проявлялися вони протягом семи років так і протягом трьох місяців з часу надходження справи до суду. Відповідач не проявляв турботи і цікавості до дитини, жодних дій по налагодженню відносин із сином не було, відповідач не здійснював виховання та піклування щодо свого малолітнього сина. Ніяких відносин немає і нічим це не підтверджується. Втрата зору не є перешкодою для спілкування з дитиною і виконання батьківських обов`язків. Також представником позивача надано докази на підтвердження понесення позивачем витрат за надання правничої допомоги.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник Грушко Ж. В. позовні вимоги не визнають в повному обсязі з підстав наведених у відзиві, стверджують, що доводи позовної заяви базуються на припущеннях. Заяви про врегулювання питання у тому, що батько не бере участі у вихованні сина немає. Позивач не зверталась із заявами щодо невиконання батьківських обов`язків, а відповідач не звертався до відповідних органів із заявами про усунення перешкод у вихованні свого сина, сторони не фіксували ці обставини. Питання про зменшення розміру аліментів викликане обставинами, які не залежать від відповідача, однак це не може бути підставою для висновку про умисне ухилення від батьківських обов`язків. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом щодо врегулювання спору про спілкування батька з дитиною. На думку сторони відповідача дитина 7 років може надати свої пояснення, однак позивачем не заявлено клопотання про виклик в судове засідання дитини. Сторона відповідача зазначає, що відповідач бажає брати участь у вихованні дитини та виконання своїх батьківських обов`язків, однак не було підстав чи причин, які могли передувати зверненню з таким позовом. Не погодилася сторона відповідача із доводами сторони позивача щодо необґрунтованості висновку третьої особи. Відповідач умисно не ухилявся від батьківських обов`язків відносно свого малолітнього сина. На думку відповідача позов необґрунтований відповідач любить свого сина і має намір вчинити всі дії для того, щоб брати участь у його вихованні. ОСОБА_2 зазначив, що він не правий в тому, що не спілкувався із сином, на неодноразові прохання направити фото сина ОСОБА_1 відмовляла в цьому. Додатково представник відповідача зазначила, що на момент підготовки відзиву їй не було відомо про те, що ОСОБА_2 був присутній на комісії з питань зміни прізвища його сину, і він заперечував проти такої зміни, що на думку адвоката це свідчить про те, що він цікавиться сином.

Представник відповідача в судових дебатах наголосила на тому, що варто відійти від емоційної складової у цій справі і звертає увагу, що підстави передбачені у ст. 164 СК України, які слугували б підставою для позбавлення батьківських прав її довірителя відсутні. Спілкування було, і за весь час відсутні будь-які докази свідомого ухилення від виконання батьківських обов`язків чи негативного впливу на дитину, як і не було відомостей про притягнення відповідача до відповідальності. Заслуговує на увагу висновок органу опіки і піклування, які ухвалили рішення відмовити у видачі висновку про позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина. ОСОБА_2 бере участь у матеріальному забезпеченні дитини. Як повідомив відповідач він буде користуватися всім спектром прав участі у спілкуванні та вихованні сина, встановлення графіку побачень з дитиною, та буде вживати інші заходи для налагодженя відносин. Позбавлення батьківських прав це крайня міра, у тому випадку як відсутні позитивні зрушення, натомість позивачки не надано доказів на підтвердження підстав для визнання свідомого ухилення від виконання батьківських обов`язків. У такій категорії справ саме сторона позивача має довести ухилення батька від виконання батьківських обов`язків, а не відповідач, як неодноразово наголошувалось стороною позивача. Внутрішній міжособистісний конфлікт між сторонами не стосується інтересів дитини. ОСОБА_2 повідомив суду, що любить свого сина, це його перший син, і він бажає більше брати участь у житті дитини.

Представник третьої особи Відділу опіки та піклування Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області в судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи за їхньої відсутності, висловились, що не підтримують позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Суд, заслухавши сторін та їхніх представників, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що в позові варто відмовити, з таких міркувань.

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно Ладижинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 21.01.2020 випливає, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про народження №214. Його батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 7).

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 07.05.2018 у справі №135/219/18 постановлено розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який було зареєстровано 25.06.2016 Ладижинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Вінницької області, актовий запис №87. Після розірвання шлюбу, позивачці залишено прізвище « ОСОБА_1 » (а.с. 8-9).

Відповідно до копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів випливає, що у боржника ОСОБА_2 станом на 20.06.2023 наявна заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина (а.с. 10).

Зі змісту довідки №23 від 30 серпня 2023 року Закладу дошкільної освіти закладу №2 «Казка» виданої ОСОБА_1 випливає, що її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно відвідував ЗДО №2 «Казка» з 28.10.2019 по 22.05.2023. Вихованням дитини займалася мати. Батько не відвідував батьківські збори та дитячі ранки, з дитячого садочка дитину не забирав (а.с. 11).

Відповідно до довідки КП Ладижинська міська лікарня Ладижинської міської ради Гайсинського району №867 від 04.09.2023 підписаної лікарем-педіатром ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за АДРЕСА_2 спостерігався і проходив неодноразово амбулаторне лікуванняв неї, як педіатра з 2019 року і по даний час. Протягом усього періоду спостерігання батько участі у лікуванні дитини не брав (а.с. 12).

З Висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 22.05.2023 №ІРЦ-85624/2023/414731 видно, що хлопчик - ОСОБА_3 виховується у неповній сім`ї, вихованням хлопчика крім матері займаються бабуся і дідусь. Відношення до дитини доброзичливе (а.с. 13).

З довідки-характеристики Виконавчого комітету Ладижинської міської ради №2.1-09/2172 від 29.08.2023 видно, що під час відвідування місця проживання поліцейським офіцером громади Котиком В. С. , ОСОБА_1 зарекомендувала себе з позитивної сторони, доброзичлива, відповідальна, розсудлива та привітна. Має малолітнього сина ОСОБА_4 , 2016 року народження, якого виховує самостійно, працює, відповідальна та чудова мати. Антигромадський спосіб життя не веде, відповідально ставиться до своїх громадських обов`язків, спиртні напої не вживає, негативні звички відсутні (а.с. 14).

ОСОБА_3 перебуває на обліку у невролога, періодично проходить лікування у «Вінницькій обласній дитячій клінічній лікарні Вінницької обласної ради», що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (а.с. 15-16).

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 11.10.2023 у справі №135/866/23 розмір стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 було зменшено з заробітку (доходу) платника аліментів на 1/5 частку заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с. 18-21).

Зі змісту довідки Ліцею №1 Ладижинської міської ради Вінницької області №23 від 23.01.2024 випливає, що вона видана ОСОБА_1 , матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 учня 1 класу Ліцею №1 Ладижинської міської ради про те, що його батько, ОСОБА_2 контакту зі школою не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з учителями не спілкується, батьківські збори не відвідує. Дитину до школи приводе і забирає мати, спілкується з учителями теж мати (а.с. 91).

Відповідно до листа виконавчого комітету Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області №15.1-06Б-165-1 від 19.02.2024, звернень до органу опіки та піклування від ОСОБА_2 щодо усунення перешкод у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не надходило та фактів про заборону матері ОСОБА_1 у спілкуванні з дитини з батьком немає. 13.12.2019 на засіданні комісії захисту прав дитини розглядалася заява гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на зміну прізвища її малолітнього сина ОСОБА_4 , 2016 р.н. на ОСОБА_3 . ОСОБА_2 був присутній на засіданні комісії захисту прав дитини під час вирішення питання про зміну прізвища його дитини. Батько не підтримував дану заяву, що підтверджується копіями рішення виконавчого комітету Ладижинської міської ради №425 від 23.12.2019 «Про зміну прізвища малолітньому ОСОБА_4 » та витягу з протоколу комісії захисту прав дитини №22 від 13.12.2019 (а.с. 92-94).

Зі змісту листа ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області №683/209/01-2024 від 24.01.2024 випливає, що з листопада 2016 року по теперішній час на ОСОБА_2 , скарг щодо невиконання батьківських обов`язків, відносно сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до відділення поліції №3 Гайсинського РУП НУНП у Вінницькій області не надходило та адміністративних матеріалів не складалось (а.с. 74).

Відповідно до листа виконавчого комітету Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області від 29.02.2024 №2.1-05/268 повідомлено, що скарг про невиконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не надходило; документів про невиконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не надходило; 09.01.2024 на засіданні комісії захисту прав дитини розглядалася ухвала Тростянецького районного суду Вінницької області від 07.12.2023 справа №147/1640/24 про відкриття провадження у справі про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , 2016 р.н. Члени комісії ухвалили клопотати перед виконавчим комітетом Ладижинської міської ради Вінницької області про подання Тростянецькому районному суду Вінницької області, відмови про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , 2016 року народження (а.с. 75).

Стороною відповідача надано характеристики на ОСОБА_2 з місця проживання, з місця роботи та зі школи, де навчався відповідач, з яких встановлено, що ОСОБА_2 характеризується з позитивної сторони (а.с. 79-81).

Відповідно до довідок №43 та №44 від 12.02.2024 КПН «Тростянецька лікарня», зі змісту яких випливає, що ОСОБА_2 під наглядом в психіатричному кабінеті не перебуває, за останні п`ять років за допомогою не звертався, за наркологічною допомогою в КНП «Тростянецька лікарня» не звертався (а.с. 111-112).

Згідно із висновком органу опіки та піклування Ладижинської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області від 30.01.2024 №49 вбачається, що беручи до уваги думку членів комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області, орган опіки та піклування вирішив відмовити у видачі висновку Тростянецькому районному суду Вінницької області, про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв`язку з тим, що батько не може виконувати батьківські обов`язки за станом здоров`я (а.с. 61-63).

У висновку зазначено, що розглянувши ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 07.12.2023 справа №147/1640/23 про відкриття провадження у справі про позбавлення батьківстких прав гр. ОСОБА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішення комісії з питань захисту прав дитини про відмову у видачі висновку про позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , 2016 року народження, акт обстеження житлово-побутових умов проживання, копію довідки №473 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) ст. солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виданої військовою частиною НОМЕР_2 АДРЕСА_3 , копію програми реабілітації інваліда ОСОБА_2 № НОМЕР_3 виданої 12.06.2023 Вінницькою обласною МСЕК №2 інші довідки та документи, враховуючи думку членів комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Ладижинської міської ради, які не вбачають підстав для позбавлення батьківських прав, рішення комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Ладижинської міської ради, орган опіки та піклування Ладижинської міської ради Вінницької області зробив висновок: про необхідність направлення до Тростянецького районного суду Вінницької області висновок про відмову у видачі висновку про позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , 2016 року народження, в зв`язку з тим, що батько не може виконувати батьківські обов`язки за станом здоров`я (а.с. 61-62).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 150 Сімейного кодексу України визначено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, крім іншого, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав, що надання батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням їх характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи - відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (п.п 57, 58).

У справі «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18 грудня 2008 року, п.п. 47-49) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (пункти 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав») (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 23.11.2020, справа №227/2272/18).

Верховний Суд у постанові від 06.05.2020, справа №753/2025/19, дійшов наступного висновку: «Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2018 року у справі №204/1199/16-ц (провадження №61-170св17) зроблено висновок, що не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків факт стягнення з батька аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.

Аналізуючи вимоги та положення зазначеного вище законодавства, а також враховуючи, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд визнає, що при вирішенні питань, які стосуються дитини, в тому числі і щодо позбавлення батьківських прав її батьків, в першу чергу мають бути враховані інтереси дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності (виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків), а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними, і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Під час розгляду даної справи судом не встановлено фактів умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, вчинення ним будь-якого негативного психологічного тиску на свою дитину, спричинення їй будь-якої моральної чи фізичної шкоди, про що суду не надано доказів.

Таким чином судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Позивач наголошувала в судовому засіданні, що відповідач відсутній в житті сина взагалі, не цікавиться ним, проте в судовому засіданні відповідач наголошував на тому, що неодноразово прохав позивача про направлення йому світлин сина, але остання відмовлялася, однак доказів на підтвердження як доводів позивача так і доводів відповідача суду не надано.

Сам відповідач заперечував проти позбавлення його батьківських прав, зазначав що він любить сина, має бажання спілкуватися з ним та брати участь у його вихованні, проте не володів правовими механізмами, як це зробити, а тепер він має намір звертатися з відповідними заявами про визначення порядку та способу участі батька у вихованні дитини.

Посилання як на доказ на довідки з ДНЗ, Ліцею, лікаря-педіатра та характеристики виданій ОСОБА_1 , у яких зазначено, що батько ОСОБА_2 не бере участі у вихованні, лікуванні дитини та не забирає дитину з сачочка/ліцею, а підтримує зв`язок і займається вихованням малолітнього ОСОБА_3 виключно мама, не може бути достатнім та допустимим доказом на підтвердження позовних вимог, оскільки батько проживає в іншому населеному пункті, проходив військову службу по мобілізації, за результатами якої отримав травму, та йому встановлено І групу інвалідності безтерміново, що потребує реабілітації.

Доводи сторони позивача про те, що третя особа хоча не надала висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно його малолітнього сина, однак зазначила, що батько не може виконувати свої батьківські обов`язки за станом здоров`я суд оцінює критично з огляду на таке. Наявними у матеріалах справи довідками підтверджується, що відповідач ОСОБА_2 не перебуває на обліку у лікаря психіатра чи нарколога, натомість встановлена група інвалідності не свідчить про те, що останній не має можливості виконувати свої батьківські обов`язки.

За вказаних обставин ОСОБА_1 не довела та не надала суду достатніх доказів, в чому полягає захист інтересів малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом позбавлення його батька по відношенню до нього батьківських прав та доказів, які б беззаперечно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх обставин, які б свідчили про необхідність застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу на нього як позбавлення батьківських прав. Водночас суд вважає, що відповідач з часу окремого проживання із сином та позивачем не в достатній мірі опікувався своїм сином ОСОБА_3 , однак, враховуючи, що позивачем не надано достатньо доказів на підтвердження ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в повному обсязі.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України і покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судовий збір суд залишає за позивачем.

Щодо вимоги відповідача про стягнення судових витрат, в разі відмови в задоволенні позову, суд зазначає таке.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

За загальним правилом, при розподілі судових витрат у резолютивній частині судового рішення за результатами розгляду та вирішення справи встановлюється обов`язок сторони, не на користь якої ухвалено таке судове рішення, відшкодувати (компенсувати) іншій стороні понесені судові витрати з вказівкою на чіткий розмір відповідних судових витрат.

Разом з тим, представник відповідача адвокат Грушко Ж. В. до закінчення судових дебатів у справі зробила заяву про те, що докази на підтвердження розрахунку суми судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Отже, питання про розподіл судових витрат, відповідно до п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України буде розглянуто в судовому засіданні.

Керуючись статтями 150, 164 СК України, статтями 12, 76-80, 141, 265, 352 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відділ опіки та піклування Ладижинської міської ради про позбавлення батьківських прав - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_5 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділ опіки та піклування Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ - 34261049, адреса місцезнаходження: вулиця Петра Кравчика, 4, місто Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область, 24321.

Повний текст рішення складено 25 березня 2024 року.

Суддя О. Г. Борейко